CC BY
41
завдання для конкретно! групи) чи завдання на вибiр, коли вдома продумуе послiдовнiсть iндивiдуальних завдань. Однак кожного разу педагог не повинен ввдкрито виявляти групи за рiзним рiвнем розвитку. Диференцiацiя мае надати можливють усiм учасникам навчального процесу позбутися почуття неповноцiнностi i водночас вiдчути радiсть працi. А це можливо лише за умови справдi демократичних, гуманних стосунк1в мiж учасниками педагогiчного процесу, в атмосферi доброзичливостi i партнерства.
Отже, до психолого-педагопчних умов устшно! реашзаци змюту педагогiчних дисциплiн у ВНЗ Укра1ни належать зорiентованiсть педагогiчного процесу на всебiчний гармонiйний розвиток особистостi як загальну мету освiти, високий ршень мотивацшно! сфери кожного студента, демократизащя структури навчально-виховного процесу, як1сно новий характер взаемодп педагогiв i студенпв, наповнення iнформативного, аксiологiчного та дiяльнiсно-творчого компонентiв змiсту педагогiчних дисциплш, позитивний психологiчний клiмат навчання, ощнювання та контроль за навчальною дiяльнiстю студентiв у поеднаннi iз самоконтролем та самоощнкою, iндивiдуалiзацiя та диференщащя навчання.
Подальшого дослiдження потребують специфiчнi особливоси вивчення педагогiчних дисциплiн студентами непедагопчних спецiальностей.
Л1ТЕРАТУРА:
1. Бех I. Д. Виховання тдростаючо! особистост на засадах ново! методологи / 1ван Дмитрович Бех // Педагопка i психологiя. - 1999. - № 3. - С. 5-14.
2. Вишневський О. Теоретичш основи педагопки (дидактичш аспекти) / Омелян Вишневський, Ольга Кобрiй, Марiя Чепшь; за ред. О. Вишневського. - Дрогобич: Вiдродження, 1997. - 142 с.
3. Гусак Т. Формування у студенпв защкавленосп до учшня / Т. Гусак // Рщна школа. - 2000. - № 4. - С. 50.
4. Золотухша С. Т. Розвиток теорй та практики виховуючого навчання в ктори впчизняно! педагопчно! думки (1Х-Х1Х ст.): автореф. дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Свгтлана Трохи]швна Зологухiна. - К.: 1нститут педагогiки i психологи професшно! осв^и, 1995. - 48 с.
5. Педагопчна психологш / за ред. Л. М. Прокотенко, Д. Ф. Школенка. - К.: Вища школа, 1991. - 183 с.
6. Сисоева С. О. Педагопчна творчкть / Свггаана Олександр1вна Сисоева. - К.: 1нститут педагогiки i психологи професшно! освiги, 1998. - 151 с.
7. Степанишин Б. Навчання - не самоцшь, а розвиток i виховання (змiсг освгга) / Б. Степанишин // Рвдна школа. - 1997. - № 3-4. - С. 40-44.
8. Сухомлинський В. Без довiр'я немае виховання / Василь Сухомлинський // Вибраш твори: в 5-ти т. - К.: Рад. школа, 1977. - Т. 5. - С. 334-339.
9. Фурман А. Теорш i практика розвивального тдручника: монографiя / Анатолiй Фурман. -Тернопшь: Економiчна думка, 2004. - 288 с.
УДК 378.09 (477.83)
Р. Л. ФЕДОРИЩАК
КУЛЬТУРНО-ПРОСВ1ТНИЦЬКА ДШЛЬШСТЬ МИРОНА КОРДУБИ НАПРИК1НЦ1 Х1Х - НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛ1ТТЯ
Проаналiзовано культурно-просвтницьку дiяльнiсть М. Кордуби наприктщ Х1Х — на початку ХХ ст. Висвтлено бачення вченим особливостей культурних i просвтницьких завдань, що стояли перед укратською iнтелiгенцieю в умовах бездержавностi. Розглянуто дiяльнiсть кторика в укратських просвтницьких оргатзащях i його ствпрацю з багатьма перiодичними виданнями Буковини та Галичини. Зроблено висновок про важливiсть просвтницького внеску педагога в укратську культуру.
Ключовi слова: М. Кордуба, культурно-просвтницька дiяльнiсть.
Р. Л. ФЕДОРИЩАК
КУЛЬТУРНО-ПРОСВЕТИТЕЛЬСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ МИРОНА КОРДУБЫ
В КОНЦЕ Х1Х - В НАЧАЛЕ ХХ ВЕКА
Исследована культурно-просветительская деятельность М. Кордубы в конце Х1Х — в начале ХХ в. Освещено видение ученым особенностей культурных и просветительских заданий, которые стояли
перед украинской интеллигенцией в условиях отсутствия государственности. Рассмотрено деятельность историка в украинских просветительских организациях и его сотрудничество с периодическими изданиями Буковины и Галичины. Сделан вывод о весомости просветительского вклада педагога в украинскую культуру.
Ключевые слова: М. Кордуба, культурно-просветительская деятельность.
R. L. FEDORYSHCHAK
MYRON KORDUBA'S CULTURAL AND EDUCATIONAL ACTIVITY OF THE LATE 19th -EARLY 20th CENTURIES
In the article M. Korduba's cultural and educational activity of the late nineteenth — early twentieth centuries is analyzed. The scientist's vision of the peculiarities of cultural and educational challenges facing the Ukrainian intellectuals in the condition of the absence of the state is revealed. The historian's activity at the Ukrainian educational organizations and his cooperation with a number of Bukovina and Galicia periodicals is considered. The conclusion about the importance of the contribution of the educator to Ukrainian culture is made.
Keywords: M. Korduba, cultural and educational activity.
Видатний украшський юторик, письменник та суспшьно-полиичний дшч Мирон Кордуба (1876-1947) до сьогодщ надзвичайно малознаний як просв^итель. Дослвдники тшьки розпочинають осмислення культурно-просв^ницько1' складово1' його багатогранно1' натури, попри те, що все сввдоме життя вчений докладав неймовiрних зусиль для зростання освiченостi сшвв^чизнишв. Найменше ми пошформоваш про ввденський та чершвецький перюди життя М. Кордуби, коли власне й розпочалося становления його як дiяча просвиницького руху. З огляду на це, вважаемо за необхвдне висвилити широкий спектр культурно-просвиницько1' пращ вченого до Першо1 свггово1° вшни.
Проблемi вивчення внеску М. Кордуби в украшський просвиницький рух присвячеш публiкацiï О. Пенiшкевич та I. Федорiв [20; 23]. Однак щ та iншi дослiдники зосереджувалися лише на поодиноких аспектах названоï проблеми.
З огляду на недостатне ïï опрацювання в педагогiчнiй та iсторiографiчнiй лiтературi, метою статл е комплексний анатз культурно-просвиницько1' дiяльностi М. Кордуби наприкшщ XIX - на початку ХХ ст.
Передуем розглянемо культурно-просв^ницьку працю М. Кордуби на форумi студентських товариств. Як ведомо, наприкшщ XIX ст. молодий дослвдник навчався у Вiденському унiверситетi. Саме того часу сягають першi звютки про його культурно-просвiтницьку роботу. Серед украшських студентських органiзацiй, що дiяли у Вiднi, М. Кордуба веддав перевагу найбiльш авторитетному товариству «^ч», з яким тiсно ствпрацював вже вiд переïзду на студи до столищ Австро-Угорськоï iмперiï [14, с. 28]. Початкуючий юторик одразу зайняв у ньому активну позищю, невдовзi вибившись на першi ролi в його органiзацiйнiй структурi. Багато часу вш вiддавав лекцiйному напрямку дiяльностi товариства. Особливу популярнiсть серед украшсько1' iнтелiгенцiï Вiдия здобули публiчнi лекцiï М. Кордуби на теми «Iсторiя як мистецтво» та «Про писанки на Галицькш Волинi» [17, с. 471-472].
Рiзнопланову працю М. Кордуби щодо активiзацiï дiяльностi ввденсько1' «Сiчi» високо оцiнили його колеги: у 1897 р. молодого юторика обирають головою товариства. Цього року воно ввдзначало 30-лтя свого юнування, тож М. Кордубi довелося оргашзовувати рiзнi врочистостi. До ювiлею було видано альманах, редактором i активним автором якого вш став. У цьому виданш М. Кордуба опублшував розлоге дослiджения iсторiï «Сiчи», котре стало однiею з перших спроб iсторичноï рефлексiï над цiею шанованою у молодiжному середовищi органiзацiею [11, с. 5-24]. Будучи головою «^чи», вчений доклав зусиль до включення у почеснi члени товариства свого вчителя М. Грушевського. Це високе ввдзначення видатний львiвський iсторик сприйняв з великою вдячнiстю.
Спiвпраця М. Кордуби з товариством «^ч» не припинилася й пiсля його пере1'зду в Чернiвцi. В перших десятилитях XX ст. вiн всiляко сприяв змiцненню украшського
студентського життя на Буковиш. Маючи значний досвiд просвiтницькоï дiяльностi ще з вiденських чаав, вш особливо активно допомагав улюбленому товариству. За шщативи та дiяльноï тдтримки педагога в 1904 р. буковинська «Ci4» почала видання просвiтницькоï книжковоï cepiï «Бiблiотека» та гумористичного часопису «^чове слово» [8, с. 141].
Доволi дiяльно М. Кордуба включився у вiдзначення 40-рiччя заснування «^чЬ> в 1908 р. Так, його iM^ е серед небагатьох жертводавщв, котрi фiнансово пiдтримали публiкацiю альманаху «^чЬ> з нагоди ювiлею товариства [5, с. VI]. Вчений також знайшов можливють особисто пршхати до Ввдня на святковий вечiр з нагоди ювшею i виступив на ньому з втальною промовою. В альманах вiн опублiкував нарис про особливост життя студентiв-украïнцiв у Москв на початку ХХ ст. Опрацьовуючи в цей час колекци московських архiвiв, iсторик водночас спостережливим оком обсервував життя украшсько1' студiюючоï молодо На його переконання, найбiльшою небезпекою для студенпв-украшщв е загальне захоплення молодi соцiал-демократичною iдеологiею, що ввдсувае нацiональнi гасла на другий план i пропагуе iдею поглинання малих народiв великими [10, с. 494-499].
Надзвичайно активною була праця М. Кордуби в педагопчних товариствах. Особливо жваво дiяв учений в чершвецькому Товариствi учителiв вищих шкiл iм. Сковороди. Вiд заснування товариства 12 лютого 1908 р. М. Кордуба був одним з найбшьш дiяльних його члешв [7, с. 18-23]. Вш виступав з доповiдями, присвяченими актуальним проблемам тогочасного украшського шкшьництва в Австро-Угорськiй iмперiï: утраквiзму, нестачi украшських пiдручникiв, викладанню iсторiï та географи, кадровому забезпеченню вакантних учительських посад, реформi «вчительсько1' прагматики» тощо.
Проте найбiльш послiдовно на заседаниях товариства педагог обстоював соборницьк цшностк розумiния важливостi об'еднання украшських педагопв з рiзних кра1'в у справi розбудови рiдного шк1льництва. З огляду на це вш надзвичайно гостро поборював поодинокi голоси буковинсько1' штел^енцп про необхiднiсть квотного пiдходу до призначення учителiв для краю винятково з уродженцiв Буковини. Остання проблема навиь стала причиною розколу в Товариствi учителiв вищих шкiл iм. Сковороди в жовтнi 1913 р. Тодi на його засiданнi прихильники буковинського партикуляризму виступили органiзованою силою проти допущення до конкурсу на замщення вакантних учительських посад 1'хшх колег з Галичини. У своему вистут проти тако1' недалекоглядно1' з нацюнального погляду полiтики М. Кордуба гостро ведзначив, що його опоненти руйнують народну еднiсть, виховуючи у тдростаючого поколiння мiстечковi переконання. Сдиним критерiем для призначення на вчительську посаду, переконував вiн, повинен бути високий фаховий рiвень кандидата та його вшьне володiння украшською мовою. Як ввдзначалося на сторiнках «Нашо1' школи», котра докладно висвiтлювала переби- конфлiкту, вчений виголосив доповiдь, де стверджував, що позицiя його опоненпв «е противна iнтересам школи, бо усувае здорову конкуренщю i звшьнюе упривiлейованi одиницi вiд старання швидким зложенем iспиту, самообразованем i совюним сповнюванем обов'язкiв стати рiвно вартним конкурентом. Воно противне також штересам нацюнальним, бо вносить ворожнечу мiж синiв того самого народу та замють розширювати нацiональний стан посвданя, звужуе його» [21, с. 350].
Дiяльна участь М. Кордуби в житп Товариства учителiв вищих шкш iм. Сковороди була високо оцшена його колегами. Практично щороку педагога обирали до керiвних органiв товариства. Так, у звиах вiн постшно згадуеться головою пiдручниковоï комiсiï з юторичних дисциплiн, контролером i бiблiотекарем [22, с. 87-89]. А напередодш Першо1' свiтовоï вiйни вчений став очшьником товариства.
Активною була дiяльнiсть М. Кордуби у просвiтницькому товариствi «Руська бесiда» в Буковинi. Учений зi знанням справи зайнявся оргашзащею бiблiотеки центрального офiсу товариства, допомагав порадами щодо впорядковування бiблiотечних ввддшв багатьох фiлiй цiеï органiзацiï в провшцп. Тож не випадково у звтах «Русько1' бесiди» ми зустрiчаемо його iм'я як постiйного бiблiотекаря товариства [6, с. 1]. Саме М. Кордубi належала iдея об'еднання бiблiотечних фондiв кiлькох укра1'нських просв^шх органiзацiй в одне колекцiйне зiбрання, котре мало стати першою украшською публiчною бiблiотекою в Чернiвцях. Однак через особисп амбiцiï керiвникiв украшських товариств цю iдею не вдалося реалiзувати. Тодi вчений почав формувати популярну бiблiотеку, котра мала стати
пiдручним зiбранням для вшх бажаючих збагатити сво! знання. Так було закладено першу в Австро-Угорськш iмперi! бiблiотеку укра!нсько! популярно! лггератури [16, с. 7-8].
Названi вище буковинськ1 просвiтнi товариства стали шщаторами органiзацi! в Чернiвцях народного ушверситету за зразком уже iснуючих таких навчальних закладiв в Захiднiй Сврош. Iнiцiатором цього, за тогочасною термшолопею, «мужицького ушверситету» виступив вчений i педагог С. Смаль-Стоцький. За його почином укра!нсьш iнтелектуали Буковини об'едналися заради шляхетно! справи просвiти нижчих верств укра!нського населения.
Уперше курси народного ушверситету ввдбулися протягом з 15 лютого до 30 березня 1910 р. На них викладались укра!нська мова та лггература, iсторiя Укра!ни та всесвiтия iсторiя, фiзична та астрономiчна географiя, географiя Укра!ни, антропологiя та етнографiя, фiзика та хiмiя тощо [4, с. 4-5]. М. Кордуба читав великий курс всесвггаьо! iсторi! по три години в тиждень. Разом iз суто навчальними заняттями вiдвiдувачi курсiв були задiянi в активнiй просвiтницькiй дiяльностi: Шевченкiвських днях, краезнавчих екскурсiях, мистецьких акщях. За задумом органiзаторiв, така робота покликана була змщнити почуття патрiотизму серед тих, хто навчався на курсах. Шдсумовуючи перший досввд дiяльностi народного унiверситету, М. Кордуба вказував, що «з сего вийде велика користь i для учаснишв i для цiло! нашо! народно! справи на Буковиш. Треба горячо бажати, щоб за першою вдатною пробою увшшли мужицькi висшi курси в постшну програму наших просвгтшх товариств по обох боках Черемоша» [2, с. 4-5].
Особливе мюце в просвiтницькiй дiяльностi М. Кордуби займали проблеми укра!нiзацi! всiх ланок народно! осв^и. Iнiцiюючи !х обговорення, вчений активно дописуе в тогочаснш пресi, виступае з доповiдями на рiзних зiбраннях, намагаеться допомогти мюцевим громадам вибороти свое право на рвдномовну школу. Так, в одному з лиспв до К. Студинського як члена Краево! шкiльно! ради в Галичиш, вiн звертаеться з проханням допомогти мешканцям мiстечка Холоева (ниш с. Вузлове Радехiвського району на Львiвщинi) побороти опiр польсько! адмiнiстрацi! та запровадити згiдно з ухвалою громадсько! ради укра!нську мову як викладову в мiсцевiй школi [27, арк. 1-2].
Доволi активною просвiтницька дiяльнiсть М. Кордуби була на сторшках провiдних буковинських i галицьких укра!нських перiодичних видань. Насамперед згадаемо його ствпрацю з журналом «КаменярЬ» - друкованим органом «Вшьно! органiзацi! укра!нського учительства на Буковиш», що видавався в мютечку Мама!вщ. Головним редактором цього просвтницького часопису був знаний буковинський педагог I. Карбулицький. Серед члешв редколегп ми знаходимо й iм'я М. Кордуби. У цьому журнал^ що мав передуем популяризаторсью завдання, вчений знайомив буковинських педагогiв з науково-популярними виданнями свого вчителя М. Грушевського. Рецензуючи бiографiчний нарис останнього про гетьмана Б. Хмельницького, оглядач на сторшках «Каменярiв» ввдзначив: «Хоча оповвдання з минувшини рiдного краю i народу все находять найбiльший попит i розповсюдженне, то все таки iсторична популярна лiтература у нас доволi невеличка. А особливо бвдна вона в твори, котрi стояли би заразом на висоп наукових вимог, тобто подавали в популярнш формi останнi вислiди науки» [9, с. 14-15].
До невеликого кола фахових популяризаторiв укра!нського минулого, вказуе М. Кордуба, передуам належить М. Грушевський, котрий сво!ми багатими знаннями охоче дiлиться з широкими колами укра!нсько! громадськостi. Значною проблемою популярно! вторично! лiтератури, вказуе рецензент, е засилля рiзних легендарних знань, котрими автори нерiдко зловживають, намагаючись привабити читачiв. Такий пiдхiд, слушно вказуе вш, е неприпустимим, оск1льки поширюе мiфологiчнi знання, котрi, проростаючи згодом iсторiографiчними стереотипами, надзвичайно складно долаються. М. Грушевський, ввдзначае його учень, чи не вперше ввдмовився ввд такого пiдходу, даючи читачевi лиературно обробленi, але водночас суворо вивiренi iсторичнi факти. Разом з тим, твердить рецензент, i знаний юторик не уник спокуси в одному iз сюжетiв свое! книги, оповвдаючи переказ про таемну грамоту короля Владислава IV козакам, котру старшина шбито переховуе з незрозумiлих причин. Не зовим вiдповiдае дiйсностi, на думку критика, й змальований у нариа образ Б. Хмельницького як людини нерiшучо!, пiдвладно! долi слшого випадку. Втiм зауваженi
недолiки, твердить М. Кордуба, поодинок! Загалом же, наголошуе вш, завдяки високому науковому рiвню, добiрнiй мовi та як1сному iлюстративному матерiалу рецензована праця е цiнним надбанням науково-популярно! лiтератури.
Виразом щиро! людсько! симпати учня до свого вчителя стала ювшейна сильветка М. Кордуби з нагоди 25-лiття творчо! пращ М. Грушевського, котре вiдзначалося в 1910 р. У цш публшацп зi знанням бiографiчних нюансiв видатного вченого буковинську громаду було ознайомлено з багатством нащонально! працi М. Грушевського, передуем у культурно-просв^нш галузi. М. Кордуба слушно ввдзначив, що головним нервом всiе! дiяльностi його вчителя е наукова робота, результати яко! вражають смiливiстю iсторiографiчного конструювання та рiзнобiчнiстю опрацьованих тем. «I коли тепер iсторiя укра!нського народу перестала бути загуменком польсько! i велико-русько! iсторiографi! та стала окремою, самостшною цариною iсторично! науки, то в им заслуга Грушевского i нiкого iншого, лише Грушевского!», - емоцшно писав М. Кордуба [13, с. 3].
На сторшках «Каменярiв» М. Кордуба тдняв також важливу у той час проблему буковинського партикуляризму, прихильники якого закликали до самоiзоляцi! укра!нцiв краю, протиставляли !м одноплемiнникiв з iнших репошв. «Фанатики автохтонiзму», як називае вчений прихильнишв буковинського партикуляризму, у найбшьш складний момент нацiонального вiдроджения, коли наци загрожували «заборчi апетити сусшв», розколюють народну еднiсть, пропагуючи утворення к1лькох етносiв. Такий пiдхiд е ще бiльш небезпечним, коли переноситься деякими представниками буковинського полiтикуму на сфери культури та освiти, протиставляючи освiтнi практики подшених Черемошем i Днiстром укра!нщв.
Шк1дливий вплив таких вдей М. Кордуба вiдзначив у молодiжному середовищi Буковини, представники котрого дедалi частше почали повторювати сепаратистсьи тези старшого поколiния. «Сумно i соромно перед сво!ми i чужими робиться людиш», - пише педагог, - коли намагаються роз'еднати молодь за репональним крш^ем, адже це пряма загроза юнуванню укра!нсько1 наци. В зв'язку з цим М. Кордуба патетично запитуе: «Чи в той час, коли молодь на закордоннш Укра!ш посвячуе не лише свою матерiальну забезпеку але особисту свободу та жите в борбi за визволене поневолених, коли молодiж в Галичиш замикае собi борбою о ушверситет взагалi вступ до державно! служби, чи в той час, питаю, буковинська молодь не мае шяко! пильшшо! справи до залагодження?» [12, с. 5]. На переконання вченого, молодь повинна займатися зовим iншими справами, котрi могли б дати надш на вiдродження подiленого кордонами укра!нського народу. Окреслюючи завдання для студiюючо! молодi, педагог закликае пильно здобувати знання, щоб бути конкурентоспроможними перед фахiвцями шших нацш, як1 мають протекцию з боку бшьш органiзованих нацюнальних спшьнот. М. Кордуба твердить: «Домагайтеся рщно! викладово! мови в середтм i висшiм шкiльництвi, домагайтеся для укра!нських повiтiв укра!нських урядников, агiтуйте за сим, шириъ нащональну i полиичну свiдомiсть м1ж мужицтвом, ставте таю-ж бажаня до компетентних сфер а тод заслужите собi вдяку не лише грядущих Буковинщв, але й признане серед щло! укра!нсько! суспшьности» [12, с. 5].
Дещо ввдмшною була просвiтницька праця М. Кордуби в найавторитетшшш укра!нськ1й газетi «Дшо», котра виходила у Львовi. На !! сторiнках знаходимо численнi публшаци педагога, в яких вiн описуе галицьким землякам культурно-просвiтне життя буковинщв. Тим самим учений намагався показати едшсть культурних процеив укра!нцiв вих регiонiв Австро-Угорщини. Так, надзвичайно щкавим був його допис про вшанування М. Лисенка з нагоди його ювшею в Черн1вцях, де видатний композитор був представлений як символ всеукра!нського культурного еднання [18, с. 1]. Багато уваги надав М. Кордуба шформуванню украiицiв Австро-Угорщини про дяльтсть у Черн1вцях згаданого вище народного унiверсигету. Його дописи про функцюнування ун1верситету е над^йним джерелом для реконструкцi! цього ц1кавого феномена просвпницького руху в Буковииi [2; 3; 4].
Наступна проблема, обговоренню яко! на сторшках «Дша» присвятив багато уваги М. Кордуба, стосувалася питань укра!нського молодiжного життя в Буковиш. Вчений безжально критикував таю нев^адш явища, як мiжконфесiйнi конфлшти у молодiжному середовищi, безвiдповiдальнiсть, пасивтсть, схильнiсть до атомарностi тощо. Все це у перспективi е надзвичайно небезпечним, далекоглядно стверджував М. Кордуба, адже ввдсувае укра!нцiв вiд керма адмшстраци краю i вiддае проввд бiльш зорганiзованим сусiдам. Вiн з болем
писав: «Така тепер ситуащя на Буковиш! Молодаж академ1чна i ж1ноча розбита на ворож табори, такий самий розрив тдготовлюеся в кругах старшо! громади, мужицтво пол1тично мало освщомлене i не вишколене - а з лггом нов1 вибори до сойму» [19, с. 2].
Блок публшацш на сторшках «Дша» авторства М. Кордуби був в1дведений критищ прикрих реалш шкшьництва в Буковиш. Актуальшсть обговорення цих проблем, на думку юторика, визначалася вшмшшстю сустльно! рол1 вчителя в Буковиш та Галичиш. Вш зауважив: «На Буковиш народш вчител1 грають под1бну ролю як в Галичиш духовенство. Се-ж gros тутешньо! украшсько! штел1генци, до недавна майже одинок! д1яч1 на провшци, провшники читалень, кас i С1чий, аптатори при виборах i т. п. Тим то у громадянським i нащональшм житю мае учительство чималий вплив, а з1бране у суцшьну оргашзащю представляло би пол1тичну силу, з котрою кожний мус1в би числитися» [25, с. 2]. З огляду на таку високу мюш вчительства в Буковинському кра!, М. Кордуба застер1гав пол1тик1в р1зних партшних табор1в ввд машпулювання вчителями для осягнення сво!х его!стичних плашв. Вчений прямо закидав деяким буковинським украшським громадським д1ячам !хню тактику мютечковосп у визначенш освиньо! пол1тики в кра!. Ii найбшьша небезпека полягала в протиставленш буковинського та галицького елеменпв освинього процесу на вс1х ланках - ввд учня до вчителя. Декотр1 знат пол1тики, вказував М. Кордуба, пересл1дуючи популютську мету, зайняли безввдповвдальну з нацюнального боку позищю всшякого протегування в школах р1зних р1вшв мюцевого елементу та упослвдження «галицьких зайд» [1, с. 2].
Не менш гострою була реакщя чершвецького педагога на тактику «малих дал», що ii спов1дували буковинськ пол1тики при визначенш осв1тшх прюритепв краю. Вш застер1гав ввд самовдоволеного становища, котре займали деяк громадськ д1яч1, апелюючи до здобутк1в на пол1 буковинського шкшьництва пор1вняно з попередшм юторичним перюдом. М. Кордуба слушно закликав пор1внювати скромш здобутки украшщв з усшхами на цьому пол1 румушв i поляшв, що дедал1 бшьше дом1нували в освгтньому простор1 Австро-Угорсько! 1мпери, загрожуючи природшм правам найбшьш численного украшського населения краю [24, с. 1-2]. Сво! тези педагог шдкршлював розлогим статистичним матер1алом, наводячи щор1чш пор1вняльш даш про динамшу буковинського шкшьництва за нащональною ознакою [26, с. 6-7].
Сво! педагопчт вде! М. Кордуба нередко пропагував також на стор1нках власних лиературних твор1в. Ввдзначимо, що це щлковито незнана складова иросв1тницько1 спадщини вченого. У багатьох лггературних нарисах, опублшованих у тогочасних перюдичних виданнях i р1зних альманахах, юторик через художшй образ доводив щнносп гуматстичного виховання. Прикладом може бути невелика новела «Туман», надрукована в ювшейному альманаа «С1чЪ> [15, с. 82-85]. У нш вчений роздумуе над нелегкою долею мандр1вного переплетчика книг. Останнш -дитина сшьського священика, зростав своер1дним хлопчиком, котрий вимагав шдиввдуального виховного пвдходу. Натомють його намагалися вчити за усталеними вз1рцями, внаслвдок чого виховали в1дразу i до книги, i до навчання взагалт Коли ж з'ясувалося, що дитина не ввдповвдае суспшьним стандартам вшового розвитку, дали пр1звисько «Туман» i ввдслали на навчання ремюничим профеаям. Однак при ближчому стлкувант молодий чоловш постае емоцшно глибокою та штелектуально багатою людиною, котрш виховт стереотипи патр1архального суспшьства фактично зламали життя. Наприкшщ новели автор ввд 1мет головного героя риторично запитуе: «Се! ночи не м1г я довго заснути. Худе лице переплетчика все пхалося мет у в1ч1. Я питав себе: Чому чоловщ у котрого розвш не йде тсля переачного шаблону, засуджений бути покидком суспшьности? Но на се питане я не находив в1дповвди» [15, с. 85]. Ввдзначимо, що подабним гуматстичним пафосом пронизат й 1нш1 лггературш твори видатного юторика.
П1дсумовуючи культурно-просв1тницьку д1яльн1сть М. Кордуби до Першо! св1тово! в1йни, передус1м в1дзначимо И ушверсальшсть та активн1сть. Не шкодуючи часу i сил, педагог ствпрацював з укра1нськими педагог1чними та просв1тницькими товариствами, читав публ1чн1 лекцИ, висв1тлював у багатьох часописах актуальн1 проблеми культурно-просв1тнього життя укра1нц1в. Проблеми, поставлеш вченим у фокус обговорення, гальмували культурний поступ украшщв Буковинського краю. 1х виршення становило пекучу потребу в умовах культурно! асимшяци, що пом1тно актив1зувалася в Буковиш наприкшщ Х1Х - на початку ХХ ст. та завдяки натхненнш прац1 М. Кордуби й шших
представник1в укра!нсько! iнтелiгенцi! ще! небезпеки вдалося уникнути. Про устхи культурно-просвiтньо! дiяльностi iсторика i педагога та його численних однодумщв свiдчать подi! Укра!нських визвольних змагань в Буковиш, коли ряди пол^ично сввдомого й активного укра!нства поповнили представники широких народних мас, вихованi нащональною iнтелiгенцiею.
Л1ТЕРАТУРА:
1. [Кордуба М.] Буковинсъкi непорозумiня / Мирон Кордуба // Дшо. - 1911. - Ч. 262. - С. 2.
2. [Кордуба М.] Людовий мужицький ушверситет в Чершвцях / Мирон Кордуба // Дшо. - 1910. -Ч. 74. - С. 4-5.
3. § [Кордуба М.] Листи з Буковини / Мирон Кордуба // Дшо. - 1910. - Ч. 15. - С. 1-2.
4. § [Кордуба М.] Листи з Буковини / Мирон Кордуба // Дшо. - 1910. - Ч. 36. - С. 4-5.
5. Ввд редакцп // «Сч»: 1868-1908. Альманах в пам'ять 40-их роковин основаня товариства «йч» у Вщт. - Львiв: З друкарш наукового товариства iм. Шевченка, 1908. - С. 1-^П.
6. Зви з дiяльностi просвгшього товариства «Руска бесiда» за час ввд мая 1909 до грудня 1911 року // Православний календар на рж 1912. - Чершвщ, 1911. - С. 1-6.
7. Кмицикевич В. Заснованне Товариства учителiв висших шкш ш. Сковороди в Чершвцях / В. Кмицикевич // Наша школа. - 1909. - Кн. Ш-^. - С. 18-23.
8. Ковалюк Р. Укра!нський студентський рух на захвдних землях. Х1Х-ХХ ст. / Роман Ковалюк. -Львiв: Iнсгигуг украшознавства iм. I. Крип'якевича НАН Украши, 2001. - 420 с.
9. Кордуба М. [Рец.]: Видавництво «Лан». Ч. 4. Михайло Грушевський: Про батька козацького Богдана Хмельницького. Ки!в, 1909 / Мирон Кордуба // Каменяр^ - 1910. - Ч. 1. - С. 14-15.
10. Кордуба М. З житя укра!нських студенпв у Мос^ / Мирон Кордуба // «йч»: 1868-1908. Альманах в пам'ять 40-их роковин основаня товариства «йч» у Ввдш. - Львгв: З друкарш наукового товариства iм. Шевченка, 1908. - С. 494-499.
11. Кордуба М. !стория «^чи» / Мирон Кордуба // «Сч»: 1868-1898. Альманах в пам'ять 30-их роковин основаня товариства «Сч» у Вiдни. - Львiв: З друкарнi наукового товариства iм. Шевченка, 1898. - С. 5-24.
12. Кордуба М. Камо грядеши / Мирон Кордуба // Каменяр^ - 1909. - Ч. 6. - С. 4-6.
13. Кордуба М. Михайло Грушевский (З нагоди 25-л!тнього ювилею л!тературно! д!яльности) / Мирон Кордуба // Каменяр^ - 1910. - Ч. 13 i 14. - С. 3.
14. Кордуба М. Сiчовi госп. Сторшка особистих споминiв / Мирон Кордуба // Над синiм Дунаем. Ювшейний збiрник украш^кого академiчного товариства «Сч» у Вiднi. Зредагували д-р Остап Грицай i Теодор Маричак. - Вiденъ: Заходом i коштом ювшейного комiгегу, 1932. - С. 28-35.
15. Кордуба М. Туман. Образець суспшьний / Мирон Кордуба // «йч»: 1868-1898. Альманах в пам'ять 30-их роковин основаня товариства «Сч» у Ввдни. - Львiв: З друкарш наукового товариства iм. Шевченка, 1898. - С. 82-85.
16. Кордуба М. Бiблiотека товариства «Руска БеЫда» / Мирон Кордуба // Православний календар на рк 1912. - Чершвщ, 1911. - С. 7-8.
17. Кузеля З. Iсторiя ввденсько! «^чи» / Зенон Кузеля // «йч»: 1868-1908. Альманах в пам'ять 40-их роковин основаня товариства «^ч» у Вщн!. - Львiв: З друкарш наукового товариства ш. Шевченка, 1908. - С. 471-472.
18. М. К. [Кордуба М.] Лисенкове свято в Чершвцях / Мирон Кордуба // Дшо. - 1903. - Ч. 270-271. -С. 1.
19. Омжрон [Кордуба М.] Листи з Буковини / Мирон Кордуба // Дшо. - 1904. - Ч. 28. - С. 2.
20. Пешшкевич О. I. Розвиток укра!нського шкшьництва на Буковиш (XVIII - початок XX ст.): монографiя / О. I. Пешшкевич. Чершвщ: Рута, 2002. - 520 с.
21. Розлам серед укра!нського учительства на Буковиш // Наша школа. - 1913. - Ч. 1. - С. 347-352.
22. Товариство укр[а!нських] учигелiв висших шкш iм. Сковороди в Чершвцях // Наша школа. - 1910. - Кн. I. - С. 87-89.
23. Федорiв I. О. Мирон Кордуба в юторп Укра!ни (юнець ХК - перша половина ХХ ст.) / I. О. Федорiв. - Тернопшь: Тернопшь Онлайн, 2001. - 127 с.
24. Х [Кордуба М.] На Буковиш (З крупв буковинсько! телкенцп) / Мирон Кордуба // Дшо. - 1912. -Ч. 186. - С. 1-2.
25. Х [Кордуба М.] По уступленю п. Стоцького / Мирон Кордуба // Дшо. - 1912. - Ч. 256. - С. 2.
26. Х [Кордуба М.] Просьвгга i школа. На Буковиш (З поля середнього шкшьництва) / Мирон Кордуба // Дшо. - 1912. - Ч. 212. - С. 6-7.
27. Центральний державний кторичний архiв Укра!ни у м. Львов^ - Ф. 362 (Особовий фонд Кирила Студинського). - Оп. 1. - Спр. 317 (Листи Кордуби Мирона). - 65 арк.
