CC BY
37
iE!'
International journal of endocrinology
Оригинальные исследования
/Original Researches/
УДК 616.12-008.331.1+616.379-092-008.64]-092-074:612.017.1
зуев к.о.
Укра!нський науково-практичний центр ендокринно!xipypnl трансплантат! ендокринних opraHiB i тканин МОЗ Укра!ни, м. Ки!в
ОСОБЛИВОСТ АРТЕРiАЛЬНОÍ ППЕРТЕНЗП ЗАЛЕЖНО BiA ЮЛЬКОСЛ ТА РОЗПОДiЛУ ЖИРОВО'' ТКАНИНИ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДiАБЕТ 2-го ТИПУ
Резюме. У статт проаналiзованi особливост перебiгу артер'шльно1 ппертензп в па^енлв з ожирiнням / цукровим дабетом 2-го типу. 1з щею метою обстеженi 53 па^енти (¡з них 25 чоловШв) вком 55,90 ± 2,15 рокуз цукровим Дабетом 2-го типуй гiпертонiчноюхворобою 1-11 стади та 2-го ступеня. Ус':м хворим про-водилося визначення индексу маси тла, вимiрювання офисного артериального тиску, добовий монторинг артериального тиску,а такожвизначалася структура тла методомдвофотонноIрентгенiвськоíабсорбц'ю-метрИ.
Було виявлено, що в дано1 категорП хворих середньодобовий / мiнiмальний рiвень систол'чного й Да-стол'чного артериального тиску пщвищуеться при збiльшеннi загально1 маси жирово1 тканини, а також при збiльшеннi клькост жирово1 тканини в абдом'1нальн'1й дшянД. Кр 'м того, незалежно в'щ стат в об-стежених нами па^енлв мiнiмальний рiвень систол'чного й д'астол'чного артериального тиску позитивно асоц '1ювався з iндексом спiввiдношення маси жирово1 тканини в абдом'1нальн'1й та глютеофеморальнй длянках. Також було виявлено, що в обстежених па^енлв загальна кшькють ппертензивних еп'зоДв протягом доби збльшуеться, а тривалсть ппотензивних е^зо^в зменшуеться зi збльшенням загально1 маси жирово1 тканини.
Ураження серцево-судинно! системи у хворих на цукровий дiабет (ЦД) nopiBMTO i3 хворими без дiабету виявляеться набагато частше i е основною причиною високо! смертност та швалщизаци. Так, за даними Haffner та сшвавт., у популяцшному дослщженш, що проводилося у Ф^янди, поширенють шфаркту мю-карда (IM) серед ошб без ЦД становила 3,5 % без 1М в анамнезi та 18,8 % з IM в анамнез^ на той час як в ошб iз ЦД — 20,2 % без IM в анамнезi та 45 % з IM в анам-незi [1]. Також у хворих на ЦД порiвняно з особами без дiабету вщзначаеться Y^mi бтьша захворюванють на шсульти внаслщок атеросклеротичного ураження мозкових артерш [2]. У цшому причиною смертност близько 65 % хворих на ЦД у США е саме захворюван-ня серцево-судинно! системи [3].
Асощащя мiж ожиршням, зокрема мiж абдомь нальним вщкладенням жиру, та розвитком артерiаль-но! гшертензи (АГ) е добре вщомою й доведеною [4, 5]. Проте особливост переб^у ппертошчно! хвороби залежно вiд ступеня ожиршня та характеру розподiлу жирово! тканини у хворих на ЦД 2-го типу потребують подальшого вивчення.
Метою даного дослщження було оцiнити зв'язок мш масою жирово! тканини з урахуванням !! розподту в абдо-мшальнш i глютеофеморальнiй дтянках та показниками
артерiального тиску (АТ), отриманими пщ час офiсного вимiрювання та за допомогою методу добового мошто-рування артерiального тиску, у хворих на цукровий дiабет 2-го типу з ожиршням та артерiальною гiпертензieю.
Матерiали i методи дослiдження
У дослiдження були включенi 53 пацieнти (25 чоло-вiкiв i 28 жшок) вiком 55,90 ± 2,15 року з ЦД 2-го типу, гшертошчною хворобою (ГХ) I—II стади 2-го ступеня (140 < САТ < 179 мм рт.ст. i 90 < ДАТ < 109 мм рт.ст. або антигшертензивна терапiя на момент включення в дослщження) [1] та ожиршням I—III ступешв (30 < 1МТ < < 45 кг/м2), якi перебували на амбулаторному та/або стацюнарному лiкуваннi у вщдш профiлактики ендокринних захворювань Укра!нського науково-практич-ного центру ендокринно! хiрурrii, трансплантаци ендокринних органiв i тканин МОЗ Укра!ни.
Дiагноз ЦД 2-го типу встановлювався зг1дно з кри-терiями ВООЗ (2007). Д!агноз АГ встановлювався зпд-но з рекомендащями Укра!нсько! асоцiацii кардiологiв (2008). АГ у вшх дослiджуваних хворих вщповщала I i II ступеням (м'яка й пом!рна АГ) [1].
© Зуев К.О., 2014
© «М!жнародний ендокринолопчний журнал», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
Визначення ступеня ожиршня проводилося вщпо-вщно до рекомендацiй ВООЗ (1997 р.) i3 розрахунком 1МТ за формулою: 1МТ = маса тiла/зрiст2 (кг/м2). Над-лишкова вага визначалася при 1МТ вiд 25 до 29,9 кг/м2, ожиршня I ступеня — при 1МТ вщ 30,0 до 34,9 кг/м2, ожиршня II i III ступешв встановлювали при значен-нях цього показника вiд 35,0 до 39,9 кг/м2 та понад 40 кг/м2 вщповщно.
Визначення антропометричних показнитв — зро-сту й маси тла пацieнта з подальшим розрахунком 1МТ здiйснювали звичайним методом за допомогою ростомiру та вапв. Крiм того, проводилося визначення структури тта методом двофотонно! рентгешвсько!
абсорбцiометрii (ДРА) на anapaTi Lunar Prodigy Primo фipми General Electric (США).
У свош робот ми визначали показники вмюту за-гального жиру в оpгaнiзмi (МЖТз), а також в окремих дтянках: абдомшальнш (МЖТа) та глютеофемораль-нiй (МЖТг) (рис. 1).
Вимipювaння офiсного АТ проводилося на апа-paтi фipми Omron НЕМ-907 (Японiя). Вимipювaн-ня проводилося тpичi в положеннi сидячи шсля п'ятнадцяти хвилин вiдпочинку на плечовш артерп на стоpонi, де показник АТ був вищим, i3 подальшим обчисленням середнього арифметичного з трьох по-кaзникiв.
УНПЦ ендокрин hoi xipypni та ТЕОТ
ЦЩнтр ОндОК рИНОПОГ» ta OfTfttn(i|KH) Кнрв, Еул.Клоеськнн узшэ, гсл.(044}254-54-62,254■ 34■ 5В (кйн.)
F«*t) ID:
fl„thO±ti. dl Dt 1-577 К«Г*тлд PhfiitiMt.
Mfiaht / w«gti: HMiurri: ИЛ »1J LI H LA <1).«4
Wi / (Пик: Feni* W4t кнГттн): HUUt Ii И H (t 1,-41
Тфи bMi HVKI
СОПфй^М« 1IMM I«*
FK
ILt]
* WH
ИД'
»KT. ПК» nut 5КИ Й» Лрфшп
i«nd tu DhiHhimiii
Ьи- 1т4*ИЧ mm iw« Vi Mit ШЫ, IKMI
Sil ли L41 J*f4
h н hgvr.-ntvi Ii** hii^LiMft
oat ' SU 1Лв-П
>1 Its Л № <п
— —* j
Til 111 0 II rL-WT CLE IK ■
1I* IIKIIUIIMI
МЛ1ШЧ» " "" IА н^яМп НшЧ'т^'
ХНГШ. ' LU '
nrriwj
Рисунок 1. Визначення загального вмсту жирово/ тканини в орган1зм1, а також в абдомнальнй та глютеофеморальнй дтянках методом двофотонно/ рентген1всько/ абсорбц 'юметрП
Добовий мониторинг АТ (ДМАТ) проводився на апарат Сагёю Tens фiрми Meditech (Угорщина). Пiд час ДМАТ визначали так показники: серед-ньодобовий систолiчний АТ (САТсер, мм рт.ст.), се-редньодобовий дiастолiчний АТ (ДАТсер, мм рт.ст.), систолiчний АТ максимальний (САТ , мм рт.ст.),
х макс' г ' '
систолiчний АТ мМмальний (САТм1н, мм рт.ст.), дiа-столiчний АТ максимальний (ДАТмакс, мм рт.ст.), дiа-столiчний АТ мiнiмальний (ДАТм1н, мм рт.ст.), пуль-совий АТ (ПАТ, мм рт.ст.), а також шдекси гшертензп (%) та гшотензп (%). Аналiзувався також показник добового шдексу АТ.
Усi вимiрювання проводилися з дотриманням усiх вимог виробниыв апаратури для отримання вiроriд-них результапв. Дослiдження проводилося як вщ-крите, неiнтервенцiйне. Усi пацieнти перед участю в дослiдженнi пiдписали шформовану згоду на участь в дослщженш з дотриманням принципiв Гельсшсько! декларацп.
При статистичному аналiзi даних спочатку проводили перевiрку розподiлу кшьюсних ознак на вщпо-вiднiсть закону Гауса. Порiвняння незалежних вибiрок здшснювали за допомогою дисперсiйного аналiзу. За-лежно вiд типу розподiлу даних використовували па-раметричний критерiй Фшера або непараметричний критерiй Крускала — Уоллюа.
Статистичнi характеристики АТ та показники ви-мiрювань маси жирово! тканини, що були отриманi за допомогою методу ДРА, подаш у виглядi середнього
арифметичного (M) i стандартно! похибки (± SE), а також 95% довiрчого штервалу (95% С1).
Асоцiацiя мiж залежними (САТ , ДАТ , САТ ,
х сер' ' ^ сер' макс'
САТм1н, ДАТмакс, ДАТм1н, ПАТ, iндекс гiпертензi! для середнього АТ (%), шдекс гшотензп для середнього АТ (%)) та незалежними змшними (МЖТз, МЖТа, МЖТг, МЖТа/МЖТг) аналiзувалася методом регресiйного аналiзу. Результати регресiйного аналiзу подано у ви-глядi графiкiв, коeфiцieнтiв регреси (г) та рiвнiв !х ста-тистично! значущостi (p).
Статистичний аналiз даних виконано за допомогою комп'ютерно! програми SPSS 9.0.
Результати досл^ження та Тх обговорення
За результатами клШчного обстеження хворих на ЦД 2-го типу з ожиршням та АГ I—II ступешв був проведений статистичний анал1з основних показ-никiв АТ, що характеризуюсь загальну вибiрку цих хворих, а також проведена перевiрка неоднорiдностi цих показниыв. Двомодальний характер розподiлу деяких показниыв АТ за даними вае! вибiрки хворих був пiдГрунтям для перевiрки гендерного впливу на щ показники.
Дисперсiйний аналiз виявив деяы статистично зна-чущi гендернi розбiжностi показниыв АТ. Зокрема, у груш чоловтв порiвняно з групою жшок вiдзначався вищий рiвень офiсного САТ (р = 0,05) та ДАТ (р = 0,02) (табл. 1). Крiм того, чоловши мали вищий порiвняно з
Таблиця 1. Характеристика обстежениххворих за кл1н1чними показниками
Показники Статистичнi показники Чоловши Жшки Р
Об'ем виб!рки n 25 28
Офюний САТ M ± SE 95% CI 148,5 ± 3,2 143,9-153,0 139,8 ± 3,3 135,5-144,2 0,05
Офюний ДАТ M ± SE 95% CI 91,2 ± 2,2 88,1-94,2 84,2 ± 2,0 81,3-87,1 0,02
САТ сер M ± SE 95% CI 136,6 ± 2,5 133,1-140,1 133,4 ± 2,3 130,0-136,6 0,34
ДАТ сер M ± SE 95% CI 82,0 ± 1,8 79,4-84,7 75,0 ± 1,7 72,5-77,5 0,008
САТ макс M ± SE 95% CI 168,2 ± 3,0 163,8-172,5 169,8 ± 2,8 165,7-173,9 0,69
ДАТ макс M ± SE 95% CI 112,4 ± 3,5 107,4-117,3 104,4 ± 3,3 99,7-109,1 0,1
САТ . MIH M ± SE 95% CI 105,1 ± 2,9 100,9-109,3 99,7 ± 2,8 95,8-103,7 0,19
ДАТ . MIH M ± SE 95% CI 56,8 ± 2,3 53,6-60,0 54,5 ± 2,1 51,5-57,5 0,46
ПАТ M ± SE 95% CI 54,6 ± 1,9 51,7-57,4 58,4 ± 1,8 55,7-61,1 0,17
1ндекс ппертензи M ± SE 95% CI 45,6 ± 4,9 38,6-52,6 28,7 ± 4,6 22,2-35,4 0,01
1ндекс ппотензп M ± SE 95% CI 2,8 ± 1,5 0,54-5,0 7,9 ± 1,5 5,8-10,1 0,02
Примтка: р — р1вень статистичноi значущост за критерieм Фшера.
Таблиця 2. Показники структури тла у хворих на ЦД 2-го типу з ожирнням та артер1альною г1пертенз1ею за результатами обстеження методом двофотонно/ рентген1всько1 абсорбцометрп
Показники Статистичнi показники Чоловiки Жшки P
Об'ем виб^ки n 25 28
Загальна маса жирово! тканини (%) M ± SE 95% CI 32,1 ± 1,35 32,2-36,0 45,8 ± 1,29 43,9-47,6 < 0,001
Маса жирово! тканини в абдомшальнм дшянщ M ± SE 95% CI 44,7 ± 1,04 43,2-46,2 51,6 ± 0,98 50,2-53,0 < 0,001
Маса жирово! тканини в глютеофеморальнш дшянщ M ± SE 95% CI 35,0 ± 1,46 32,9-37,1 47,5 ± 1,38 45,5-49,4 < 0,001
1ндекс МЖТа/МЖТг M ± SE 95% CI 1,31 ± 0,03 1,27-1,36 1,09 ± 0,03 1,04-1,13 < 0,001
Примтка: р — р1вень статистично/ значущост за критерieм Фшера.
жшками р1вень ДАТсер (р = 0,008) та шдекс гшертензи (р = 0,01). У той же час жшки мали вищий, шж у чоло-bíkíb, 1ндекс гшотензи (р = 0,02).
За даними обстеження за допомогою ДРА було також виявлено низку статистично значущих вщмш-ностей, пов'язаних 3Í статтю пац1ент1в: б1льш висок! середш значення загально! маси жирово! тканини, а також жирово! тканини, локал1зовано! в абдом1нальн1й та глютеофеморальнш д1лянках т1ла, у жшок пор1вняно 1з чолов1ками (р < 0,001) (табл. 2). До того ж середнш шдекс вщношення МЖТа до МЖТ у чолов1к1в виявив-ся статистично значуще вищим (р < 0,001), шж у жь нок (1,31 ± 0,03 та 1,09 ± 0,03 в1дпов1дно). Андро!дний тип ожиршня (1ндекс МЖТа/МЖТг > 1) спостер1гав-ся в 92 % чоловтв (23 1з 25) та 89 % жшок (25 1з 28). Цей факт може свщчити про переважно андро!дний тип ожиршня в обстежених пащенпв 1з ЦД 2-го типу з ожиршням та АГ.
З метою з'ясування загальних та окремих законо-м1рностей взаемозв'язку маси жирово! тканини та Г! розподту з р1внем АТ проводили регресшний анал1з як за загальною виб1ркою, так i за групами окремо серед чолов1к1в та жшок.
За результатами анал1зу вс1е! виб1рки асоц1ац1я р1в-ня оф1сного САТ i ДАТ 1з МЖТз, МЖТа i МЖТг була статистично не значущою (за загальноприйнятим р1внем статистично! значущосп р < 0,05). На шдстав1 цього було зроблено висновок про те, що в нашому до-сл1дженн1 показники АТ, отримаш у хворих на ЦД 2-го типу та АГ п!д час вим1рювання в амбулаторних умо-вах, не залежали в1д впливу показниыв розпод1лу жирово! тканини, що вим1рювалися за допомогою ДРА.
Подальший анал1з дов1в, що показники, отримаш п!д час ДМАТ, були значно шформатившшими для до-сягнення мети нашого досл1дження. Так, була виявле-на складна нел1н1йна (реципрокна по вщношенню до Х) асоц1ац1я САТсер 1з МЖТз (г = 0,33; р < 0,01) та позитивна (експоненщальна) асощащя ДАТсер 1з МЖТз (г = 0,46; р < 0,001) (рис. 2). Под1бний характер асоща-щ! спостер1гався й при розгляд1 взаемозв'язку ДАТсер 1з к1льк1стю жирово! тканини в абдомшальнш (МЖТа) (г = 0,37; р < 0,05) та глютеофеморальнш (МЖТг) (г = 0,31; р < 0,05) дтянках тта.
Рисунок 2. Граф1ки залежност САТсер (А) та ДАТсер (Б) в д загально/ маси жирово/ тканини в пац1ент1в iз цукровим д'абетом 2-го типу, ожирнням та артерiальною ríпертензieю
Враховуючи той факт, що показники САТсер та ДАТсер е розрахунковими, як1 обчислюються як сума систол1чного або д1астол1чного АТ, подшена на кшь-к1сть вим1рювань, було проведено розгляд можливо! асощацп МЖТз 1з максимальними та мшмальними р1внями АТ. Регрес1йний анал1з не виявив статистично значущо! асощацп м1ж максимальним р1внем САТ та ДАТ та загальною масою жирово! тканини, а також !! к1льк1стю в окремих дтянках (в абдомшальнш та глютеофеморальнш). У той же час анал1з ус1е! виб1р-ки пащенпв досл1джувано! групи виявив нел1н1йну (реципрокну до Х) асоц1ац1ю МЖТз 1з мшмальними р1внями САТм1н (г = 0,45; р < 0,001) та ДАТм1н (г = 0,52; р < 0,001) (рис. 3). Отримаш в ход1 анал1зу асощацп САТ 1з МЖТ (г = 0,31; р < 0,05) та ДАТ 1з МЖТ
м1н а х ' ' г ' ' ' 1 м1н а
(г = 0,42; р < 0,001) за характером залежносп м1ж змшними були под1бн1 до наведених на рис. 3. У той же час асощащя м1ж САТм1н та МЖТг (г = —0,38; р < 0,01 ), а також ДАТм1н та МЖТг (г = -0,34; р < 0,01) була негативною.
Була також знайдена позитивна асощащя САТм1н з шдексом МЖТа/МЖТг (г = 0,33; р = 0,01) (рис. 4), яка вказуе на те, що при розвитку синдрому АГ у пащент1в 1з ЦД 2-го типу переважна локал1зац1я жирово! тканини в абдомшальнш дшянщ сприяе встановленню бшьш високого р1вня САТ . , а пе-реважне в1дкладання жиру в глютеофеморальнш дшянщ може сприяти встановленню бшьш низько-го р1вня САТ . .
Рисунок 3. Граф'/ки залежност САТмн (А) та ДАТм (Б) вД загальноi маси жирово/ тканини в пац1ент1в iз цукровим дабетом 2-го типу, ожирiнням та артерiальною гiпертензieю
Рисунок 4. Графк залежност САТмн вД спввдношення вмсту жировоi тканини в абдомнальнй та глютеофеморальнй длянках у па^енлв iз ЦД 2-го типу, ожирнням та артерiальною гiпертензieю
lit деке г mot он ai'i
(кдеке fine рте кзн'
Рисунок 5. Графiки залежност iндексу ппотензи (А) та iндексу ппертензи (Б) вД загальноi маси жировоi тканини в пац '1ент'т з цукровим д'абетом 2-го типу, ожирiнням та артерiальною гiпертензieю
Отже, результати детального обстеження хворих на ЦД 2-го типу з ожиршням та АГ вказують на певш особливост переб^у АГ у пащенпв, яы характеризуются добовими коливаннями показниыв САТ i ДАТ. Показники офюного САТ та ДАТ не мають статистич-но значущого зв'язку як iз МЖТз, так i з кшьыстю жирово! тканини, локал1зовано! в окремих дшянках. Слщ зазначити, що максимальний рiвень АТ у цих хворих також був обумовлений ступенем ожиршня. Виявлена за допомогою регресшного анал1зу позитивна за знаком асощащя середнього та мМмального рiвня САТ та ДАТ (рис. 2, 3) iз МЖТз вказуе на те, що базальний рiвень АТ в осiб з ожиршням може збтьшуватись зi збiльшенням маси жирово! тканини. Виявлена нами позитивна асощащя САТ^ з шдексом МЖТа/МЖТг (рис. 4) вказуе на переважний вплив абдомшального вiдкладення жиру у встановленш «базального рiвня» САТ за розвитку синдрому АГ у пащенпв iз ЦД 2-го типу та ожиршням.
Шдтвердженням вищенаведених закономiрностей стала виявлена в процеш регресiйного анал1зу негативна асоцiацiя МЖТз iз iндексом гiпотензi! (г = —0,35; р < 0,01) та позитивна асощащя з шдексом ппертензи (г = 0,39; р < 0,05) (рис. 5). Вищенаведеш факти також свщчать на користь висновку про те, що в пащентав iз тяжкою формою ожиршня (загальна маса жирово! тканини становить понад 45 % вщ маси тла) переби АГ супроводжуеться збтьшенням тривалостi перiодiв гiпертензi! впродовж доби.
Шотрiбно також тдкреслити, що виявленi за допомогою регресшного анал1зу закономiрностi були при-таманнi загальнш вибiрцi пащенпв i не мали гендерно! специфши.
Вважаеться, що синдром АГ виникае внаслщок реалiзацi! багатьох механiзмiв та шд впливом чи-сленних патолопчних факторiв [6, 7]. Встановлено, що АГ за абдомшального ожиршня як компонент так званого метаболiчного синдрому е природним наслщком стану шсулшорезистентносп й пов'язано! з нею гшершсулшемп, а також пiдвищення вмiсту лептину в плазмi кровi (гiперлептинемi!) внаслщок збiльшення вмiсту бiло! жирово! тканини в оргашз-мi хворого [8, 9]. З одного боку, значне шдвищення рiвня iнсулiну в плазмi кровi пацieнта може призво-дити до активацп еферентних ниркових нервiв i кон-стрикцп ниркових артерш. З iншого боку, лептин через центральний меланокортиновий шлях регуляци балансу енергп в органiзмi також може активувати симпатичний вщдш гшоталамуса, посилюючи таким чином тонус симпатичних волокон, зокрема в нир-ках, що призводить до подальшого посилення реаб-сорбцп натрiю в ниркових канальцях [10].
Отже, отриманi нами результати дозволяють вста-новити деяи закономiрностi, пов'язанi з розвитком та перебиом АГ у пацieнтiв з ожиршням на rai ЦД 2-го типу. Вищезгадаш данi можна брати до уваги для по-яснення характеру перебиу АГ у пащенпв iз ЦД 2-го типу та ожиршням, проте вони потребують подальшо-го вивчення.
Висновки
1. У хворих на ЦД 2-го типу з ожиршням та АГ се-редньодобовий та мшмальний рiвень систолiчного та дiастолiчного артерiального тиску пiдвищуeться зi збтьшенням загально! маси жирово! тканини, а також зi збiльшенням кiлькостi жирово! тканини в абдомь нальнiй дшянщ.
2. У хворих на ЦД 2-го типу з ожиршням та АГ неза-лежно вiд стат мшмальний рiвень систолiчного та даа-столiчного тиску позитивно асоцiйований з шдексом спiввiдношення маси жирово! тканини в абдомшаль-нiй та глютеофеморальнш дiлянках.
3. У хворих на ЦД 2-го типу з ожиршням та АГ за-гальна кшьысть гiпертензивних епiзодiв упродовж доби збтьшуеться, а тривалють гiпотензивних епiзодiв зменшуеться зi збiльшенням кiлькостi загально! маси жирово! тканини.
Список лператури
1. Полторак В.В., Красова Н.С., Горшунская М.Ю. Гли-кемическая память как патогенетическое основание для формирования алгоритма современной антидиабетической терапии // Международный эндокринологический журнал. — 2014. — № 3(59). — С. 15-21.
2. Stamler J., Vaccaro O., Neaton J.D., Wentworth D. Diabetes, other risk factors, and 12-year cardiovascular mortality for men
screened in the Multiple Risk Factor Intervention Trial (MRFIT) // Diabetes Care. — 1993. — 16. — P. 434-444.
3. Geiss L.S., Herman W.H., Smith P.J., National Diabetes Data Group // Diabetes in America. Bethesda, MD: National Institutes of Health, National Institute of Diabetes and Digestive and Kidney Diseases. — 1995. — P. 233-257.
4. Dyer A.R., Elliott P. The INTERSALT study: relations of body mass index to blood pressure. INTERSALT Co-operative Research Group // J. Hum. Hypertens. — 1989. — 3. — P. 299-308.
5. Walker S.P., Rimm E.B., Ascherio A. et al. Body size and fat distribution as predictors of stroke among US men // Am. J. Epidemiol. — 1996. — 144. — P. 1143-1150.
6. Sowers J.R. Update on the cardiometabolic syndrome// Clin. Cornerstone. — 2001. — № 4. — P. 17-23.
7. Castro J.P., El-Atat F.A., McFarlane S.I., Aneja A., Sowers J.R. Cardiometabolic syndrome: pathophysiology and treatment//Curr. Hypertens. Rep. — 2003. — № 5. — P. 393-401.
8. Aneja A., El-Atat F., McFarlane S.I., Sowers J.R. Hypertension and obesity // Recent Progress in Hormone Research. — 2004. — 59. — P. 169-205.
9. Redon J., Cifkova R, Laurent S, Nilsson P., Narkiewicz K. and oth. Mechanisms ofhypertension in the cardiometabolic syndrome// Journal ofHypertension. — 2009. — 27, Issue 3. — P. 441-451.
10. Greenfield J.R., Miller J.W., Keogh J.M. et al. Modulation of blood pressure by central melanocortinergic pathways // NEJM. — 2009. — Vol. 360, № 1. — P. 44-52.
OmpuMaHO 11.11.14 M
Зуев К.А.
Украинский научно-практический центр эндокринной хирургии, трансплантации эндокринных органов и тканей МЗ Украины, г. Киев
ОСОБЕННОСТИ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИИ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ КОЛИЧЕСТВА И РАСПРЕДЕЛЕНИЯ ЖИРОВОЙ ТКАНИ У БОЛЬНЫХ САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2-го ТИПА
Резюме. В статье проанализированы особенности течения артериальной гипертензии у пациентов с ожирением и сахарным диабетом 2-го типа. С этой целью обследовано 53 пациента (из них 25 мужчин) в возрасте 55,90 ± 2,15 года с сахарным диабетом 2-го типа и гипертонической болезнью 1—11 стадии и 2-й степени. Всем больным проводились определение индекса массы тела, измерение офисного артериального давления, суточный мониторинг артериального давления, а также определялась структура тела методом двухфотонной рентгеновской абсорбциометрии.
Было выявлено, что у данной категории больных среднесуточный и минимальный уровень систолического и диастоли-ческого артериального давления повышается при увеличении общей массы жировой ткани, а также при увеличении количества жировой ткани в абдоминальной области. Кроме того, независимо от пола у обследованных нами пациентов минимальный уровень систолического и диастолического артериального давления позитивно ассоциировался с индексом соотношения массы жировой ткани в абдоминальной и глютеофеморальной областях. Также было выявлено, что у обследованных пациентов общее количество гипертензивных эпизодов в течение суток увеличивается, а продолжительность гипотензивных эпизодов уменьшается с увеличением общей массы жировой ткани.
Zuiev K.O.
Ukrainian Scientific and Practical Centre for Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of Ministry of Healthcare of Ukraine, Kyiv, Ukraine
PARTICULARITIES OF ARTERIAL HYPERTENSION DEPENDING ON THE AMOUNT AND DISTRIBUTION OF ADIPOSE TISSUE IN PATIENTS WITH TYPE 2 DIABETES MELLITUS
Summary. The features of arterial hypertension in obese patients with type 2 diabetes mellitus were analysed in the article. For this purpose, 53 patients (out of them 25 men) aged 55.90 ± 2.15 years, with diabetes mellitus type 2 and hypertension stage I—II and 2nd degree, were examined. All patients were determined body mass index, measurement of office blood pressure, ambulatory blood pressure monitoring, as well as body composition was determined using dual energy X-ray absorptiometry.
It was found that in these patients the average daily and minimal systolic and diastolic blood pressure level increases with increasing the total adipose tissue mass, and also with increasing the amount of adipose tissue in the abdominal area. In addition, regardless of the sex, in these patients the minimal systolic and diastolic blood pressure level had positive association with android/gynoid fat ratio of the adipose tissue. It was also found that in these patients the total number of hypertensive episodes during the day increases, and the duration of hypotensive episodes decreases with increasing total adipose tissue mass.
