CC BY
15
УДК 378.14
Ощипок 1.М., к.т.н., доцент, @ Кравщв Р.Й., академк УААН, професор, Паска М.З., к.вет.н. доцент Варивода Ю.Ю., к.т.н. доцент Лье1еський нащональний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
¡мет С.З.Гжицького
ОРГАН1ЗАЦ1Я НАВЧАННЯ СТУДЕНТ1В II ФОРМИ I ВИДИ
У статт1 розглянуто еиди наечання, еисетлет наечальт проблеми, форми оргашзацп наечання.
Ключо^^ слова: пояснюеально-ыюстратиене наечання, проблемне наечання, осноеш наечальш проблеми, програмоеане наечання.
У вс епохи способи навчання формувались на рiзних поглядах i завданнях, що визначали навчальний процес, специфiчний для кожного суспшьства, конкретних умов його життя, тенденцш у теорп та практищ навчання. Так, у середнi вжи склався догматичний вид навчання. Суть навчання вбачали у механiчному заучуванш учнями догматiв. Вiд учнiв вимагали лише вiдтворення навчального матерiалу, шкого не цiкавило, чи розумiють вони те, що заучують. Така система не сприяла !х розумовому розвитков^ не пробуджувала iнтересу до знань.
Розвиток виробництва i суспiльний прогрес зумовили появу пояснювально-iлюстративного навчання, яке передбачае спершу усвiдомлення, розумiння матерiалу, а вiдтак iлюстрованого вивчення його. Таке навчання розвивае не лише пам'ять, а й спостережливють, мислення. Пояснювально-шюстративне навчання забезпечуе сприймання студентами навчально! шформаци з одночасним И узагальненням, засвоенням понять, закошв, теорiй. Мета практичних вправ - поглиблення i закрiплення знань, формування умiнь i навичок, застосування !х у нових ситуацiях. Вони передбачають i самоконтроль ефективностi засвоення матерiалу, повторення вивченого. Цей вид навчання орiентуе на репродуктивне засвоення знань, умшь i навичок та забезпечуе всебiчне i конкретне засвоення навчально! шформаци й оволодiння способами практично! дiяльностi. Найефективнiший цей вид навчання у тому раз^ коли змют навчального матерiалу мае переважно шформацшний характер, е описом способiв практичних дш i надто складний для того, щоб студенти здiйснювали самостшний пошук знань, е принципово новим, через що у студенев вщсутш опорнi знання для вирiшення проблемних ситуацiй. Пояснювально-iлюстративне навчання забезпечуе швидке засвоення навчально! iнформацi!, формування знань, умшь i навичок, що унеможливлюе прогалини в знаннях, особливо у слабко встигаючих студентiв; колективний характер засвоення знань
® Ощипок 1.М., Кравщв Р.Й., Паска М.З., Варивода Ю.Ю., 2008
367
дае змогу виявити типовi помилки i орieнтувати студенев на !х усунення. Однак воно не передбачае самостшного пошуку у процесi оволодiння знаннями, не сприяе пiдготовцi людей iз творчим мисленням, здатних самостiйно вирiшувати творчi пiзнавальнi завдання.
Проблемне навчання передбачае послщовш й цiлеспрямованi пiзнавальнi завдання, яю студенти, розв'язуючи пiд керiвництвом викладача, активно засвоюють новi знання. Використання теоретичних та експериментальних завдань само по собi ще не робить навчання проблемним. Завдання стае тзнавальною проблемою, якщо воно потребуе роздумiв над проблемою, викликае у студенев пiзнавальний iнтерес, опираеться на попереднш досвiд.
За галуззю i мiсцем виникнення розрiзняють такi навчальш проблеми: предметна - виникае в межах одного предмету i розв'язуеться засобами та методами цього предмету; мiжпредметнi - виникають у навчальному процесi в результатi мiжпредметних зв'язюв i зв'язку навчання з життям, виршуються методами рiзних предметiв; аудиторш (лекцiя, практична) - умовно !х можна назвати навчальними, виникають безпосередньо тд час занять, вирiшуються колективно або шдив^ально пiд керiвництвом викладача; позааудиторш -виникають у процес виконання самостiйних завдань у позааудиторнш роботi, в життевому досвiдi студенев, вирiшуються переважно iндивiдуально.
Залежно вщ ролi в навчальному процесi проблеми подшяють на: основнi -на початку заняття викладач ставить основну проблему i тему, яка активiзуе пiзнавальну дiяльнiсть студентiв щодо всього матерiалу. Нерiдко це едина проблема, розв'язання яко! забезпечуе успiшне вивчення вае! теми; допомiжнi - основна проблема школи непосильна для самостшного розв'язання, тому викладач дшить матерiал на частини i ставить допомiжнi проблеми. Це дае змогу не лише поетапно виршувати проблему, а й формуе самостшшсть.
Щодо способiв розв'язання видiляють такi проблеми: фронтальна -проблема, яку ставлять перед уаею аудиторiею i вирiшують зусиллям усiх студентiв; групова - вирiшуеться окремо групою студентiв. Групи можуть розв'язувати одну загальну або кожна свою окрему проблему; iндивiдуальна -проблема, яку ставить сам студент або викладач, але, як правило, виршуе студент самостшно.
Важливий компонент проблемного навчання - проблемна ситуащя, тобто ситуащя, для оволодiння якою студент або колектив мають знати i застосовувати новi для себе знання чи способи ди. Проблемш ситуаци створюють рiзними способами. З^кнення студентiв з життевими явищами, факторами, яю потребують теоретичного обгрунтування. Використання навчальних i життевих ситуацiй. Таю ситуацп виникають пiд час виконання студентами практичних завдань в навчальному заклад^ вдома. Вщмшшсть цього способу в тому, що вiн потребуе нових знань. Прикладом може бути будь-яка дослщна робота студенев.
Спонуканням студентiв до аналiзу, фактiв i явищ дiйсностi, зiткненням !х iз життевими уявленнями та науковими поняттями про цi фактори.
368
Спонукання студенев до порiвняння, зютавлення, протиставлення факив, явищ, правил, дiй, внаслiдок яких виникають проблемнi ситуацп. Ознайомлення студенев з факторами, якi на перший погляд не мають пояснення, що в ютори науки зумовило постановку наукових проблем.
У практицi проблемного навчання, залежно вiд рiвня самостшност студентiв можна мати кiлька вцщв. Перший вид передбачае, що викладач, створивши проблемну ситуацiю, повiдомляе готовi висновки науки, не розкриваючи шляхiв розв'язання проблеми. Активнiсть студентiв стимулюеться створенням проблемних ситуацiй.
Другий вид проблемного виду ефектившший. Суть його в тому, що, створюючи проблемну ситуащю, викладач дае студентам фактичний матерiал для аналiзу, порiвняння, зютавлення й розкривае логiку вирiшення проблеми в штори науки.
Кожному виду проблемного навчання вщповщае певний метод: першому - проблемний виклад знань (викладач розподшяе „ембрюлопю штини", конкретно! науки, демонструе еталон проблемного мислення); другому -частково науковий (викладач створюе проблемну ситуащю, сам формуе проблему та залучае студентiв до И розв'язання); пошуковий (викладач створюе проблемну ситуащю, формулюе проблему, а студенти розв'язують И самостiйно); третьому - дослiдницький (студенти самi визначають проблему, формулюють i вирiшують И).
Проблемне навчання - один iз засобiв розвитку розумових сил студенев, !х самостiйностi та активностi, творчого мислення. Воно забезпечуе мiцне засвоення знань, робить навчальну дiяльнiсть захоплюючою, оскшьки вчить долати труднощi. Але проблемне навчання потребуе тривалого часу на вивчення навчального матерiалу, недостатньо ефективне щодо формування практичних умшь i навичок, дае невисокий результат при засвоенш нового матерiалу, коли самостшний пошук недоступний студентам.
Програмоване навчання - один iз рiзновидiв репродуктивного пiдходу до навчання. Передбачае використання спещальних навчаючих програм.
Пвд термiном „програмоване навчання" розумiють передуЫм особливу, цiлеспрямовану органiзацiю навчального процесу.
Для реалiзацil програмованого навчання використовують спещальш програмованi пiдручники i навчальш машини.
Позитивним у програмованому навчанш е: вiддiлення головного, iстотного в навчальному матерiалi; забезпечення оперативного контролю за процесом засвоення знань; лопчна послщовшсть у засвоеннi знань, що дае змогу в оптимальному темп здшснювати самоконтроль, iндивiдуалiзувати навчання.
Водночас програмоване навчання може звести роль викладача до iнструктора, збщнюе можливостi розвитку творчостi студентiв.
Основною оргашзащйною формою навчання в сучасному навчальному закладi е аудиторнi заняття.
369
Аудиторш заняття - форма оргашзацп навчання, за яко! працюе викладач з групою студенев постiйного закладу, одного в^ й рiвня пiдготовки впродовж певного часу й вщповщно за розкладом.
Аудиторнi заняття мають таю особливостк
- е завершеною та обмеженою в часi частиною навчального процесу, пщ час якого розв'язуються певнi навчально - виховнi завдання;
- кожне аудиторне заняття включаеться в розклад i регламентуеться в час та за обсягом навчального матерiалу;
- на вiдмiну вщ iнших форм органiзацi! навчання е постшною формою, що забезпечуе систематичне засвоення студентами знань, умшь i навичок;
- вiдвiдування аудиторних занять обов'язкове для вах студентiв, тому вони вивчають систему знань, подшених погодинно, в певнш логiцi;
- е гнучкою формою органiзацi! навчання, яка дае змогу використовувати рiзнi методи, оргашзовувати фронтальну, групову та iндивiдуальну навчальну дiяльнiсть студентiв;
- спшьна дiяльнiсть викладача i студентiв, а також спшкування велико! стало! групи студенев створюе можливостi для згуртування колективу;
- сприяе формуванню пiзнавальних якостей, особливостей, активности самостiйностi, iнтересу до знань, а також розумовому розвитку студентiв.
За способом проведення видшяють: аудиторнi заняття - лекцi!; лабораторно-практичш; диспути; самостiйна робота студентiв.
Пщ час будь-якого типу аудиторного заняття викладач застосовуе рiзнi види навчально! роботи: фронтальну, групову, парну та вдивщуальну.
При фронтальнiй роботi викладач ставить проблемш запитання або тзнавальш завдання, у вирiшеннi яких беруть участь усi студенти. Вони пропонують рiзнi варiанти розв'язання, перевiряють !х, обгрунтовують, розвивають найвдалiшi форми. Викладач керуе колективним пошуком студентiв, спрямовуе !х пiзнавальну активнiсть. Така робота забезпечуе одночасне керiвництво всiма студентами. Водночас вона недостатньо враховуе iндивiдуальнi особливост студентiв, зокрема темп !хньо! навчально-пiзнавально! дiяльностi, рiвень попередньо! пiдготовленостi. При груповiй роботi завдання полягае у спшьних зусиллях студенев щодо вирiшення поставлених викладачем завдань: спшьне планування роботи, обговорення i вибiр способiв розв'язання навчально-пiзнавальних завдань: спшьне планування роботи, обговорення i вибiр способiв розв'язання навчально-тзнавальних завдань, взаемодопомога та спiвпраця, взаемоконтроль i взаемооцiнка. Студентiв дiлять на групи по 4-6 оаб. Групи формують з однаковим або iз змiшаним складом студентiв за усшшшстю. Першi можуть виконувати диференцiйованi завдання, друп - однаковi.
370
Перевага групово! форми навчально! дiяльностi - в можливост урахування навчальних iнтересiв, студенев, кооперування !х навчально-тзнавально! дiяльностi, взаемоконтролю за И результатами.
Недолши - пасивнiсть окремих студентiв, можливють списувати. При парнiй роботi передбачаеться допомога сильного студента слабшим i взаемодопомогу.
Головна перевага в парнiй оргашзаци навчально! працi взаемонавчання i взаемоконтроль. При iндивiдуальнiй роботi важливим моментом у процес навчання е шдив^альний пiдхiд до студентiв. 1снують таю способи iндивiдуалiзацi! навчання; пiд час пояснення нового матерiалу викладач зважае на студенев, для яких вш може бути незрозумiлим; пiд час самостшно! роботи частiше консультуе вщстаючих студентiв, допомагае !м; iндивiдуалiзуе самостшне завдання. Ця форма роботи дае змогу враховувати темпи роботи кожного студента, його пщготовлешсть, створюе можливост для диференщацп завдань, контролю й ощнювання результатiв, забезпечуючи вiдносну самостшшсть, але потребуе значних затрат часу i зусиль.
Пiдготовка до аудиторного заняття будь-якого типу передбачае дотримання педагогом певних вимог - оргашзацшних, дидактичних, психолопчних, етичних i ппешчних.
Дидактика (теорiя освiти i навчання) виходить з таких аспектiв ефективност заняття: керування пiзнавальною дiяльнiстю студенев на основi закономiрностi принципiв навчання; напружена, досконало органiзована й результативна тзнавальна дiяльнiсть студентiв; ретельна дiагностика причин, що впливають на яюсть занять творчий пiдхiд до розв'язання нестандартних завдань вщповщно до наявних умов та можливостей; обгрунтований вибiр, доцiльне застосування необхiдного i достатнього для досягнення мети комплексу дидактичних засобiв; диференцшований пiдхiд до окремих груп студентiв; ефективне використання кожно! робочо! хвилини на заняттi; атмосфера демократизму, змагання, дшовитоси, дружнього спшкування, стимулювання навчально! дiяльностi.
Актуальною е проблема розвитку у студенев тзнавальних iнтересiв, виховання потреби в знаннях i самоосвiти, формування вмiння працювати з джерелами науково! iнформацi!, вщбирати необхiдну для свого загального розвитку i майбутньо! професiйно! дiяльностi.
Велико! ваги набула проблема активiзацi! тзнавально! дiяльностi на заняттях з використанням активних методiв навчання, виконання студентами рiзних видiв самостiйно! роботи, творчих i дослiдницьких завдань.
Пошуки творчих форм навчання покликали до життя новi види занять, вiдмiннi вщ планових.
Серед них: дiловi гри; прес-конференци; КВК; змагання; консилiуми; твори; винаходи; замши.
Для них характерна максимальна щшьшсть, насиченiсть рiзними видами тзнавально! дiяльностi, запровадження самостiйно! дiяльностi студентiв.
371
Використання програмованого i проблемного навчання, здшснення мiж-предметних зв'язюв, усунення перевантаженост студенев.
Цiкавими для теори та практики е власне нестандартнi заняття, для яких характерне таке структурування змшту й форми, яке викликае передуам iнтерес в студентiв i сприяе 1х оптимальному розвитку та вихованню. До них вiдносять: iнтегрованi заняття, на яких матерiал кiлькох тем подають блоками; мiжпредметнi заняття, яю ставлять за мету „Списувати" спорщнений матерiал кiлькох предметiв, театралiзованi уроки, яю проводяться у межах чинних програм, вiдведеного навчальним планом часу.
Таким чином, у статт розглянут види навчання, висвiтленi навчальнi проблеми, форми оргашзацп навчання. Матерiал статт доцiльно використовувати при пiдготовцi до занять з студентами.
Л1тература
1. Карташов П.Й. Внедрение рекомендаций педагогической науки в практику. - М., 1984.- 232с.
2. Педагопчний пошук / За ред..В.Ф.Беха.- К.,1989.- 178с.
3. Подымов Л.С. Подготовка учителя к инновационной деятельности.- М., 1995. - 184
4. Радченко Й.П.НОТ учителя. - М., 1982.- 96с.
5. Юсуфбекова Н.Р. Общие основы педагогических инноваций: Опыт разработки теории инновационных процессов образования. - М., 1991.-236с.
Summary
Oshchypok I.M., Kravtsiv R.J., Paska M.Z., Varyvoda Y.Y. ORGANIZATION OF STUDSES OF STUDENTS OF ITS FORM
AND KINDS
In the articles considered kinds studies, lighted up educational problems, forms of organization of studies. It is expedient to use material of the article for preparation to reading with students.
Стаття надшшла до редакцИ 17.09.2008
372
