CC BY
6
References
1. Bazylevych, V. D. & Pohorieltseva, N. P. (2008). Ipotechnyi rynok [Mortgage market]. Kyiv: Znannia [in Ukr.].
2. Vovchak, O. D. (2008). Systema ipotechnykh oblihatsii yak mekhanizm refinansuvannia ipotechnykh kredytiv: yevropeiska praktyka, ta vprovadzhennia v Ukraini [The system of mortgage bonds as a mechanism for refinancing mortgage loans: European practice, and implementation in Ukraine]. Bankivska sprava - Banking, 3, 56-65 [in Ukr.].
3. Liutyi, I. O., Savych, V. I. & Kalivoshko O. M. (2009). Ipoteka: suchasnikontseptsii, tendentsii superechnosti rozvytku [Mortgage: modern concepts, trends, superschestnost rozvitku]. - Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury [in Ukr.].
4. Savich, V. I. (2008). Ipotechne kredytuvannia v umovakh transformatsii ekonomiky Ukrainy [Mortgage lending in the conditions of transformation of the economy of Ukraine]. Extended abstract of doctoral thesis. Ternopil [in Ukr.].
5. Svystun, L. A. & Dovhal, Yu. S. (2014). Ipotechne kredytuvannia v Ukraini: suchasni problemy ta faktory rozvytku [Mortgage lending in Ukraine: modern problems and development factors]. Poltava: PoltNTU [in Ukr.].
6. Shushkov, V. V. (2007). Finansovye shemy sek'juritizacii ipotechnyh kreditov [Financial schemes for securitization of mortgage loans]. Problemy prognozirovanija - Forecasting problems, 1, 159-163 [in Rus.].
ДАН1 ПРО АВТОРА
Григорська Олена CTarn^aBiBHa, астрант Кш'вського нацюнального ушверситету iMeHi Тараса Шевченка
e-mail: [email protected]
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Григорская Елена Станиславовна, аспирант Киевского национального университета имени Тараса Шевченко
e-mail: [email protected]
DATA ABOUT THE AUTHOR
Hryhorska Olena, post-graduate student of Kyiv National Taras Shevchenko University
e-mail: [email protected]
Подано до редакци 28.03.2019 Прийнято до друку 18.04.2019
УДК 351:364.446 https://doi.org/10.31470/2306-546X-2019-42-129-135
ОРГАН1ЗАЦ1ЙН1 Й Ф1НАНСОВО-ЕКОНОМ1ЧН1 1НСТРУМЕНТИ ДЕМОКРАТИЗАЦП УПРАВЛ1ННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ П1ДПРИ6МСТВ СОЦ1АЛЬНО-КУЛЬТУРНО1 СФЕРИ В УКРА1Н1
Жучшський О.Ю.
Предметом досл'дження е теоретичн й практичнi аспекти демократизацИ управлння й регулювання розвитку п1'дприемств со^ально-культурно)' сфери Укра)ни з використанням органiзацiйних та ф'нансово-економ'чних '¡нструмент'т i механ1'зм1в.
Метою роботи е виявлення / врахування виклиюв та проблем розвитку со^ально-культурно)'сфери для удосконалення управл'1ння й регулювання ))' п1'дприемств / заклад'т на засадах демократизацИ' в умовах децентрал'зацп влади, евроiнтеграцiйних вплив!в та з використанням органiзацiйних й ф'нансово-економ'чних '¡нструмент'т.
Методолог'чною основою статт'1 стали як загальнонауков¡, так / спецiальнi методи наукового пзнання. Були використанi методи: д'алектичний, монографiчний, сторичний, системно-структурного анал'зу й синтезу, проблемно- та програмно-цльового п'дход'т.
Результати роботи. У статт'1 виявлено, що децентралiзацiя влади в Укран i прагнення до европейських стандарт'¡в життед'яльност'! ставлять нов вимоги до розвитку, отже, й управлння нацональним со^ально-культурним простором. Встановлено, що управлння пiдприемствами та орга^за^ями у со^ально-культур^й сферi мае здшснюватися на основ/ посл'довно)'демократизацИ'все) системи управлння. З цею метою обфунтовано доцтьнють впровадження державно-громадсько)' модел'! у систему управлння ними, залучення '¡нструмент'т со^ального пiдприемництва й соц'ально)' в'дпов'дальност'!. Виявлено виклики й позитивнi тенденцИ розвитку со^ально-культурно)' сфери. Запропоновано нов/ д/'ев/' механiзми, методи й '¡нструменти управлння, пов'язан'! з прогнозуванням, проектуванням / впровадженням ¡нновацш, програмно-цльового планування у режим!' постшного корегування цлей / завдань та монторингу со^ально-культурного простору.
Галузь застосування результат¡в. Висновки й результати статт'1 можуть бути використанi у навчально-науковому процес'! економ'чних факультет'в вищих навчальних закладв. 1х доцльно передати для практичного використання в управлiннi культурно-мистецькими закладами, пдприемствами соц'ально)' нфраструктури на сел'!. Також вони представляють практичний iнтерес для роботи сльських територiальних громад, розвитку сльських територiй.
© Жучшський О.Ю., 2019
Економiчний вюник ушверситету | Випуск № 42
129
Висновки. Демократизация управлiння пiдприeмств со^ально-культурно'У сфери здiйснюeться на засадах децентрал/'зац/'У влади, поступового формування громадянського суспльства, зг/'дно процес'т евро'ттеграцУУ та у в'дпов'дь на внутрiшнi й зовнiшнi сусп'тьно-економ'чн'! виклики. При цьому мають застосовуватися новiтнi методи, механiзми й /нструменти управлння та регулювання. У Ух сукупност/ на всеб'чне впровадження заслуговуе програмно-планувальна д'яльн'ють. Вона означае розробку конкретних програм з науково розробленим концептуальним обфунтуванням розвитку ф/'нансово стшких соц'ально-культурних п1'дприемств або вид'т д'яльност'!.
У перспектив!' необхiдно також розробити критерУУ, як дозволять оцнити ефективнсть реалiзац¡i даних програм, передбачити вар'анти Ух несприятливого розвитку / коригуючi дУУ у таких випадках. Виконавча д'1яльн'ють у цьому контект мае включати в себе створення нормативно-правових мереж / орга^за^йних структур, як дозволять об'еднати конструктива процеси самоорганзацУ та конкретн управлнськ заходи, впровадити нов меха^зми реалiзацУl' потенциалу т'е або ншоУ програми, який утворюють вЮпо&дн матер'1ально-техн'1чн'1, трудов й фiнансово-економiчнi ресурси, нформацйн бази й '¡нновацУУ
Ключов'1 слова: пдприемства, со^ально-культурна сфера, орган'зацшн'!, фiнансово-економiчнi, меха^зми, нструменти, демократиза^я, управлння, розвиток, регулювання, децентралiзацiя, евронтегра^я.
ОРГАНИЗАЦИОННЫЕ И ФИНАНСОВО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ИНСТРУМЕНТЫ
ДЕМОКРАТИЗАЦИИ УПРАВЛЕНИЯ И РЕГУЛИРОВАНИЯ РАЗВИТИЯ ПРЕДПРИЯТИЙ СОЦИАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЙ СФЕРЫ В УКРАИНЕ
Жучинский А. Ю.
Предметом исследования являются теоретические и практические аспекты демократизации управления и регулирования развития предприятий социально-культурной сферы Украины с использованием организационных и финансово-экономических инструментов и механизмов.
Целью работы является выявление и учет вызовов и проблем развития социально-культурной сферы для совершенствования управления и регулирования ее предприятий и учреждений на основе демократизации в условиях децентрализации власти, евроинтеграционных воздействий и с использованием организационных и финансово-экономических инструментов.
Методологической основой статьи стали как общенаучные, так и специальные методы научного познания. Были использованы методы: диалектический, монографический, исторический, системно-структурного анализа и синтеза, проблемно и программно-целевого подходов.
Результаты работы. В статье выявлено, что децентрализация власти в Украине и стремление к европейским стандартам жизнедеятельности ставят новые требования к развитию, следовательно, и управление национальным социально-культурным пространством. Установлено, что управление предприятиями и организациями в социально-культурной сфере должно осуществляться на основе последовательной демократизации всей системы управления. С этой целью обоснована целесообразность внедрения государственно-общественной модели в систему управления ими, привлечения инструментов социального предпринимательства и социальной ответственности. Выявлено вызовы и позитивные тенденции развития социально-культурной сферы. Предложены новые действенные механизмы, методы и инструменты управления, связанные с прогнозированием, проектированием и внедрением инноваций, программно-целевого планирования в режиме постоянной корректировки целей и задач и мониторинга социально-культурного пространства.
Область применения результатов. Выводы и результаты статьи могут быть использованы в учебно-научном процессе экономических факультетов высших учебных заведений. Их целесообразно передать для практического использования в управлении культурно-художественными заведениями, предприятиями социальной инфраструктуры на селе. Также они представляют практический интерес для работы сельских территориальных общин, развития сельских территорий.
Выводы. Демократизация управления предприятий социально-культурной сферы осуществляется на основе децентрализации власти, постепенного формирования гражданского общества, согласно процессов евроинтеграции и в ответ на внутренние и внешние общественно-экономические вызовы. При этом должны применяться новейшие методы, механизмы и инструменты управления и регулирования. В их совокупности на всестороннее внедрение заслуживает программно-планировочная деятельность. Она означает разработку конкретных программ по научно разработанным концептуальным обоснованием развития финансово устойчивых социально-культурных предприятий или видов деятельности.
В перспективе необходимо также разработать критерии, которые позволят оценить эффективность реализации данных программ, предусмотреть варианты их неблагоприятного развития и корректирующие действия в таких случаях. Исполнительная деятельность в этом контексте должна включать в себя создание нормативно-правовых сетей и организационных структур, которые позволят объединить конструктивные процессы самоорганизации и конкретные управленческие мероприятия, внедрить новые механизмы реализации потенциала той или иной программы, который образуют соответствующие материально-технические, трудовые и финансово-экономические ресурсы, информационные базы и инновации.
Ключевые слова: предприятия, социально-культурная сфера, организационные, финансово-экономические, механизмы, инструменты, демократизация, управление, развитие, регулирование, децентрализация, евроинтеграция.
ORGANIZATIONAL AND FINANCIAL AND ECONOMIC INSTRUMENTS OF MANAGEMENT DEMOCRATIZATION AND REGULATION OF SOCIAL AND CULTURAL ENTERPRISES
DEVELOPMENT IN UKRAINE
Zhuchinsky O. Yu.
The subject of the study is theoretical and practical aspects of democratization of management and regulation of the development of enterprises of the socio-cultural sphere of Ukraine with the use of organizational and financial-economic instruments and mechanisms.
The purpose of the work is to identify and address the challenges and problems of developing the socio-cultural sphere to improve the management and regulation of its enterprises and institutions on the basis of democratization in conditions of decentralization of power, European integration influences and using organizational and financial and economic instruments.
Methodological basis of the article became as general scientific, and special methods of scientific knowledge. Were used methods: dialectical, monographic, historical, system-structural analysis and synthesis, problem and program-target approaches.
Results of work. The article reveals that the decentralization of power in Ukraine and the pursuit of European standards of life place new demands on development, hence the management of national socio-cultural space. It has been established that the management of enterprises and organizations in the socio-cultural sphere should be based on the consistent democratization of the entire management system. To this end, the expediency of introducing the public-public model into the system of management of them, the involvement of social entrepreneurship instruments and social responsibility has been substantiated. The challenges and positive trends of the socio-cultural sphere development are revealed. New effective mechanisms, methods and tools for management, related to forecasting, designing and implementation of innovations, program-target planning in the mode of constant correction of goals and tasks and monitoring of socio-cultural space are proposed.
The field of application of results. Conclusions and results of the article can be used in the educational-scientific process of the economic faculties of higher educational institutions. It is expedient to transfer them for practical use in the management of cultural and artistic institutions, enterprises of social infrastructure in the countryside. They also represent a practical interest in the work of rural communities and the development of rural areas.
Conclusions. Democratization of the management of enterprises of socio-cultural sphere is carried out on the principles of decentralization of power, gradual formation of civil society, in accordance with the processes of European integration and in response to internal and external socio-economic challenges. At the same time, the latest methods, mechanisms and instruments of management and regulation should be applied. In their totality, the comprehensive implementation deserves programming and planning activities. It means the development of specific programs with a scientifically developed conceptual framework for the development of financially sustainable socio-cultural enterprises or activities.
In the future, it is also necessary to develop criteria that will allow an assessment of the effectiveness of the implementation of these programs, provide options for their adverse development and remedial action in such cases. Executive activities in this context should include the creation of regulatory and legal networks and organizational structures that will allow for the unification of constructive processes of self-organization and specific management measures, the introduction of new mechanisms for the implementation of the potential of a program that forms relevant logistical, labor and financial and economic resources, information bases and innovations.
Key words: enterprises, socio-cultural sphere, organizational, financial and economic, mechanisms, tools, democratization, management, development, regulation, decentralization, eurointegration.
JEL Classification: 138, L82, F15, F36, Z10
Постановка проблеми. Оргашзацшш й фiнансово-економiчнi змши в розвитку со^ально-культурноТ сфери в 90-х роках минулого стол^тя розпочалися в значнш Mipi стихшно, без певноТ моделi державного регулювання процеав перетворень та управлшня ними на рiвнi пщприемств i оргашзацш. Це викликало таю негативн тенденци, як рiзке зменшення Тх кшькосп; переорieнтацiя масовоТ свщомосп з духовних, гуманютичних цшностей на цшносп матерiального добробуту. Вщбулося ослаблення здшснення культурою функцш со^ального регулювання, сусшльноТ' консолщацп й духовно-морального самовизначення людини.
Натомють, пщ впливом процеав глобaлiзaцiТ, евроштеграци здшснюеться посилення процеав розмивання духовноТ самобутност нацюнальноТ культури. З шшоТ' сторони, вщбулася нaдмiрнa комерцiaлiзaцiя со^ально-культурного життя i, як наслщок, змша прюрите^в пщприемств культури зi змютово'Т складовоТ на отримання прибутку з метою уникнення лквщаци через зменшення бюджетноТ фшансовоТ' пщтримки. Це aктуaлiзуе завдання необхщносп забезпечення Тх системного управлшня та регулювання з урахуванням виявлених виклиш i тенденцш.
Аналiз останшх дослщжень i публшацш. Актуальн проблеми розвитку пщприемств со^ально-культурноТ, розробки та впровадження мехaнiзмiв Тх оргашзаци та фшансування в умовах ринковоТ економки,
iHCTpyMeHTiB системного управлшня i державного регулювання розглядалися у працях вщомих зарубiжних i в^чизняних науковцiв, таких як С. Андреев, О. Бабич, В. Бурега, Н. Дщенко, В. Дорофieнко, М. 1гнатенко, В. Карлова, С. Кiндзерський, Л. Мармуль, Я. Мартинишин, С. Поважний, I. Романюк, Г. Тульчинський, В. Токарева та ш. Проте необхщнють удосконалення органiзацiйних та фiнансово-економiчних шструменпв ïx функцiонування в умовах децентралiзацiï влади, посилення eвроiнтеграцiйниx та глобальних впливiв на всi сторони життeдiяльностi краТни потребують поглиблених дослiджень.
Мета статт - виявлення i врахування викликiв та проблем розвитку со^ально-культурно! сфери для удосконалення меxанiзмiв його управлшня й регулювання на засадах демократизацп в умовах децентралiзацiï влади та евроштеграцшних впливiв.
Виклад основного матерiалу дослiдження. Сучасний розвиток пiдприeмств соцiально-культурноï сфери краТни передбачае формування цтюного нацiонального iнформацiйно-культурного простору, наповнення його якюним i рiзноманiтним нацюнальним культурно-мистецьким продуктом. Мова йде про збереження й актуалiзацiю нацiональноï культурно!' спадщини, перетворення ïï на реальний чинник соцюкультурного розвитку украшського сусптьства; прискорення iнтеграцiï украшсько! культури в св^овий культурний простiр i пщвищення ролi культури в формуваннi позитивного iмiджу Укра'ши в свiтi.
Але згортання мережi установ, органiзацiй i закладiв культури протягом останнix двадцяти рош, недостатнiсть ïx фiнансування, недосконалють структури й меxанiзмiв управлiння створюють проблеми, як зазначалося, в наданш послуг населенню в сферi культури вщповщно до державних соцiальниx стандарлв i норм якостi таких послуг [1, с. 199]. Проблеми та виклики фiнансово-економiчного характеру е й у вщродженш та розвитку народного й професшного мистецтва, мистецького аматорства, культури нацюнальних меншин i етноав краТни. Вони супроводжують забезпечення штенсивного розвитку нацiональниx культурних iндустрiй, в^чизняного виробництва культурних продуктiв i мистецьких товарiв i послуг. Вiдзначена також тенден^я до поглиблення розриву мiж офiцiйною культурою й запитами та культурними потребами населення, слабка адаптованють дiяльностi закладiв культури до ринкових умов господарювання, що негативно позначаеться на формуванш соцiокультурного середовища.
Напрями реформування державного управлшня у сферi культури в умовах реалiзацiï адмшютративно-територiальноï реформи означають, передусiм, децентралiзацiю управлiння. Це передбачае чiтке розмежування управлiнськиx функцiй мiж центральними, регюнальними i мiсцевими органами державно! влади i управлшня за умови надання бтьших можливостей щодо формування i здшснення полiтики у сферi культури вам суб'ектам культурно-мистецького життя на регюнальному i мiсцевому рiвняx. Здшснюеться визнання цих рiвнiв головними, такими, на яких регулюеться соцiально-культурну життeдiяльнiсть. Необxiдно наголосити на тому, що децентралiзацiя державного управлiння у сферi соцiально-культурноï дiяльностi мае здiйснюватися на основi послiдовноï демократизацiï всieï системи управлшня. У зв'язку з цим видаеться доцтьним систему державного управлшня у сферi культури перетворити на громадсько-державне управлшня, в якому головну роль в^граватиме громадськють: громадсьм, недержавш оргашзаци' - творчi спiлки, фонди, асо^аци дiячiв мистецтв, нацiонально-культурниx центрiв тощо.
В такiй моделi управлшня громадським структурам належатиме прюритет у розробц державно! полiтики i прийнятт управлiнськиx рiшень, а органи державно!' влади i управлшня залишатимуться виконавцями ршень, прийнятих демократичним шляхом. Суттевою перевагою громадсько-державного управлiння у сферi культури е залучення до управлшсько! дiяльностi максимально! кiлькостi громадян. Це означае пщвищення зацкавленосп суспiльства в проблемах розвитку культурно! сфери, сприяння реалiзацiï конституцшного права особистостi на участь у державному управлшш, що значно прискорюе його демократизацю Найближчою перспективою розвитку системи державного регулювання у со^ально-культурнш сферi е максимальне впровадження елемен^в державно-громадського управлшня [2, с. 108]. У такш моделi важливу роль мають в^фгравати органи державно! влади i управлшня, як покликанi iнiцiювати спiвпрацю з громадськютю щодо формування i реалiзацi!' державно! полiтики у цiй сферi i перетворити ïï на плщне партнерство, у т.ч. фiнансово-економiчне. Таке твердження особливо актуальне в сучасних умовах децентралiзацiï влади та евроштеграци.
Необхщно пiдкреслити, що укра!нська громадськють поки що не е рiвноцiнним партнером для державних структур i найближчим часом буде неспроможна виконувати таку функцш повною мiрою. Це зумовлюеться слабкою розвиненютю громадських оргашзацш, «третього сектора» у краïнi, вщсутнютю нормативно-правово! бази, яка б регламентувала ïx дiяльнiсть, недостатнiстю подiбного досвщу роботи, недовiрою громадян до оргашв влади [3, с. 70]. Це значно обмежуе участь громадськостi в управлшських процесах. I тiльки поступово, в процеа набуття досвiду ствпра^ державними i громадськими структурами, поглиблення демократизацй' управлiння стане можливою трансформа^я державно-громадсько! моделi управлiння у громадсько-державну. Впровадження державно-громадсько! моделi управлiння передбачае, що питання формування i здшснення державно! пол^ики у со^ально-культурнш сфер^ а також регiональноï культурно! пол^ики доцiльно передати сформованим демократичним шляхом державно-громадським органам управлшня на вах рiвняx. У них громадську частину становлять представники рiзниx суб'eктiв культурного життя, незалежш вiд державних структур, яю на громадських засадах здшснюють управлiнську дiяльнiсть.
У сучасних умовах в Укра!ш культура не стала прюритетним напрямом державно! полiтики. Пол^ична i управлiнська елiта поки що недооцшюе важливо! ролi культури в процесах державотворення, розвитку вах
сфер суспiльного життя, у формуванш iнтелектуального потенцiалу сусптьства. Свiдченням цього е вiдсутнiсть цтюноТ нацюнально1 концепцiï розвитку культури, належноТ законодавчо-нормативно1 бази культурной' сфери, здшснення бюджетноТ полГтики фiнансування культури за залишковим принципом. Успiшному функцiонуванню пщприемств у соцГально-культурнш сферi значно перешкоджае обмеженiсть фiнансових ресурсiв, необхiдних для досягнення поставлених цтей, i низька ефективнють ïx використання [4, с. 82]. Iснуючi принципи, методи i форми бюджетного фшансування культурно!' сфери, пщходи до нього не вщповщають ïï потребам. Водночас, позабюджетний мехашзм фiнансування е малорозвиненим, що зумовлюеться нерозробленiстю вiдповiдноï нормативно-правовой' бази, яка б стимулювала благодiйну, меценатську дiяльнiсть i сприяла залученню iнвестицiй у сферу культури.
Це зумовлюеться як суперечливими соцiально-економiчними, полгтичними процесами в сучасному сусптьства що ускладнюе поеднання адмшютративних методiв державного управлiння з ринковими мехашзмами, так i недолками органiзацiйно-управлiнського та фiнансово-економiчного характеру. Органи державного управлшня у сферi культури залишаються структурно недосконалими й вщмежованими вiд культурних потреб та штереав громадян. Змiст ïx управлiнськоï дiяльностi неадекватний вимогам ново! соцiокультурноï реальность Поки що не вдалося встановити конструктивний дiалог i налагодити мехашзм взаемоди мiж державними органами та громадськютю в процесi розробки i прийняття управлшських рiшень з проблем соцГально-культурного розвитку, вiдсутня належна система контролю за |'х виконанням, що суттево знижуе ефективнiсть реалiзацiï державной' полiтики у цьому напрямi. Трансформацшш перетворення соцiально-культурноï сфери розпочались у значнш мiрi стиxiйно, без певноï моделi. Рекомендаци' Свiтового банку зводилися до формування соцГально-ринкового середовища шляхом приватизацп об'ектiв власностi, лГбералГзаци' економки, мшГмГзаци' державного регулювання [5, с. 46]. Залишкове фiнансування галузей соцГально-культурно1 сфери критикувалося без обфунтованих альтернатив.
Основними негативними проявами, що характеризують соцГально-культурну сферу на сучасному еташ, е: збiльшення розбiжностей мГж шновацшним потенцiалом культури та масовою здатнютю його засвоення й використання у щоденнш соцГокультурнГй практицi; подальше соцГальне й фiнансово-майнове розшарування за такими показниками як споаб i стиль життя, соцГальна iдентичнiсть, соцiальний статус та соцГальна позицГя; посилення процеав розмивання духовной' самобутностi народу (небезпека втрати Гс^рико-культурно^' самобутностi окремих територш та сГл, малих мiстечок; ушфкацГя звичаïв, традицiй та стилю життя; стандартизацГя культурних запитГв внаслГдок масованого тиражування захГдних зразкГв).
СпостерГгаеться зменшення показниш рГвня духовного життя сусптьства. Зростае вщстань мГж спецГалГзованим та побутовим рГвнями культурного розвитку, що призводить до падшня художнього смаку, зменшення вимог до художнього рГвня творГв лГтератури, кГно, музики [6, с. 28]. Виявляеться переорГентацГя масово1 свГдомостГ з духовних, гуманГстичних цшностей на цшносп матерГального благополуччя та гедошзму. ЦГнностГ та норми, що складали моральну вертикаль та духовний стрижень в^чизняноГ культури, сьогодш нестшкГ, розмитГ, суперечливГ.
НадмГрна комерцГалГзацГя соцГально-культурного життя призвела до зменшення безплатних соцюкультурних послуг, змГни прГоритетГв культури Гз змiстово''' складово1 на отримання прибутку. Це обумовило стандартизацГю культурних запитГв, унГфГкацГю звичав, традицГй, способу життя (особливо мюького населення) за зарубГжними зразками, значну втрату нацюнально-культурно1' ГдентичностГ, нГвелювання культурной' ГндивГдуальностГ, розвиток споживацтва. Якоюсь мГрою вище перерахованГ проблеми вирГшуються у межах заходГв МГнГстерства культури Украши. Йдеться про оргашзацмну пГдтримку та часткове фшансування прюритетних соцГально-культурних програм, фестивалГв, виставок, закладГв культури i мистецтв.
Доцтьно погодитися з Я. Мартинишиним, що серед позитивних тенденцш розвитку соцГально-культурно1 сфери необхГдно назвати:
- посилення процеав зближення та взаемопроникнення культурно^', освГтньо1, соцiальноï сфер; полГфункцюнальний розвиток соцiокультурноï дГяльностГ та можливють соцГально-педагогГчного впливу на сГм'ю, територГальш громади, етнГчнГ групи, професГйнГ колективи тощо;
- вщновлення напрямГв дГяльносл, пов'язаних з громадянським та патрютичним вихованням молодГ, що визнанГ головними складовими патрютичного виховання;
- суттеву активГзацГю соцiально-культурноï творчостГ рГзних категорш та груп населення, здГйснення культурних шщГатив громадських об'еднань, рухГв, асоцГацш, клубГв, урГзноманГтнення видГв та форм xудожньоï творчостГ;
- адресну фшансово-економГчну пГдтримку соцГально незахищених верств населення шляхом проведення цтьових соцГально-культурних заходГв загальнонацГонального та локального рГвнГв; розвиток пщприемств дозвтля та розваг [7,c. 34].
На жаль, негативнГ сусптьш тенденцiï розвитку соцГально-культурного середовища не завжди врГвноважуються позитивними процесами, спрямованими на полтшення фГнансових умов юнування та якостГ люд^ко^' життедГяльностГ, оптимГзацш соцГально-культурного середовища. ПроаналГзувавши негативнГ наслщки реформування соцiально-культурноï сфери в попередш роки, необхГдно максимально зберГгати систему вщомчих об'ектГв соцiально-культурноï сфери.
Доцтьно розширити дольову участь фГнансування ^'х розвитку як за рахунок власних джерел пщприемств, так i за рахунок мунщипальних коштГв. ПотрГбно практикувати з огляду на посилення ролГ
мiсцевого самоврядування, часткове фшансування об'eктiв соцiально-культурноï сфери за рахунок тимчасового введення (у межах 1-2% обсягу реалiзованоï продукцп у залежност вiд чисельностi працюючих на вказаному пщприемств^ податкiв для тих пщприемств, якi передали вказанi об'екти у мунщипальну власнiсть. Бажано ввести систему вщрахувань вiд iснуючого комунального податку для тих пщприемств, як мають на баланс об'екти со^ально-культурно! сфери.
У зв'язку з гостротою проблем бюджетного фшансового забезпечення функцюнування й розвитку пiдприeмств соцiально-культурноï сфери пропонуеться розширити пошук альтернативних джерел покриття витрат. Основними з них, як зазначае М. 1гнатенко, можуть бути кошти франдрайзингу, державно-приватного партнерства, шших пiдприeмств та приватних оаб - меценатiв згiдно концепцiï со^ально! вiдповiдальностi [8, с. 197]. Це зовам не знижуе aктуaльностi пошуку iншиx джерел розвитку соцiально-культурноï шфраструктури регiонiв, а лише нaцiлюe на моделювання вaрiaнтiв комплексного використання наявних фшансово-економiчниx ресурсiв соцiaльно-культурного розвитку.
Со^ально-культурний потенцiaл, що е джерелом виршення рiзниx проблем, використовуеться у суспшьсга не повнiстю. Трaдицiйнi ж засоби, спрямоваш на усунення проблемно! ситуаци, можуть бути малоефективними i не дати очкуваних результaтiв. Тому подолати цей бар'ер можливо лише за умови масового оволодшня культурними шнова^ями, новими знаннями та навиками. Ускладнюе проблемну ситуацш в со^ально-культурнш сферi й суттева розбaлaнсовaнiсть мiж культурними запитами населення та засобами ïx задоволення (якютю, недостатньою ктькютю, вузьким асортиментом послуг, занадто дорогим обслуговуванням).
У цьому випадку со^ально-культурш проекти мають спрямовуватися на пщвищення самоосв^и населення, удосконалення со^ально-культурного та рекреацшного обслуговування, надання необxiдноï iнформaцiï, оргашзацш дозвiлля дiтей за мiсцем проживання та ш. Невiдповiднiсть масових запилв можливостям ïx задоволення (незалежно вщ того, йдеться про товари дозвтлевого обслуговування чи культурнi цiнностi) пов'язуеться, зазвичай, iз кiлькiсною нестачею, невеликим асортиментом або низькою якютю запропонованого. Така ситуа^я обумовлена неефективною роботою вщповщних шститупв сфери дозвiлля, втратою орieнтaцiï на споживача.
Досить часто запити населення вищ^ нiж те, що можуть запропонувати соцюкультурш заклади; трапляеться й навпаки - рiвень дозвтля послуг набагато вищий, шж ступiнь пiдготовки aудиторiï [9, с. 355]. Разом з тим, в умовах нестабтьносл залишаються актуальними методи управлшня, пов'язаш з прогнозуванням, проектуванням i впровадженням шновацш, методи програмно-цтьового планування у режимi постiйного корегування цтей i завдань.
Займаючи важливе мiсце у системi упрaвлiння, прогностичне со^ально-культурне проектування i моделювання включають в себе ктька стaдiй со^ально-управлшського циклу, серед яких видiляeться: пошуково-прогностична дiяльнiсть - на цiй стадп створюються вiрогiднi уявлення про тенденци розвитку суб'eктiв соцiaльно-культурноï дiяльностi, про майбутнш ïx стан на випадок вщсутносп упрaвлiнськиx рiшень. Роль управлшсько!' дiяльностi у даному рaзi зводиться до оптимiзaцi!' визначеного тренду розвитку, а також до корегування несприятливих тенденцш.
Наступним е етап нормативно-прогностично!' дiяльностi, коли визначаються перспективнi со^ально- i культурно знaчущi орieнтири розвитку. Ц орieнтири набувають форми нормативних уявлень, що базуються, по-перше, на взаемозв'язку соцюкультурних, ресурсних обмежень у дiяльностi людей; по-друге, на врахуванш прагнення рiзниx груп та шдившв до свободи вибору, самовираження; по-трете, на необхщносп узгодження рiзниx штереав, зaпитiв, стрaтегiй дiяльностi. На цьому етап вже можна робити певне корегування процеав спонтанно! сaмооргaнiзaцiï.
Нарешл, третiй етап розумieться як прогностична со^ально-культурна проектна дiяльнiсть, пов'язана з дiaгностикою проблемних ситуaцiй, з оцшкою наявних резервiв. Цей етап включае в себе розробку у режимi дiaлогу мiж зaцiкaвленими сторонами в шнова^ях альтернативних зрaзкiв упрaвлiнськиx р^ень -контролiнгу, когнiтивного моделювання та менеджменту, програмно-цтьового пщходу, маркетингових стратегш i монiторингу. При цьому може бути поглиблене коригування процеав самооргашзаци со^ально-культурних пiдприeмств як системних утворень.
Висновки. Демокрaтизaцiя упрaвлiння пщприемств со^ально-культурно!' сфери здiйснюeться на засадах децентрaлiзaцiï влади, поступового формування громадянського сусптьства, згщно процесiв eвроiнтегрaцiï та у вщповщь на внутрiшнi й зовшшш суспiльно-економiчнi виклики. При цьому мають застосовуватися нов^ш методи, мехашзми й iнструменти упрaвлiння та регулювання. У ïx сукупносп на всебiчне впровадження заслуговуе програмно-планувальна дiяльнiсть. Вона означае розробку конкретних програм з науково розробленим концептуальним обфунтуванням розвитку со^ально-культурних пщприемств або видiв дiяльностi.
У перспективi необxiдно також розробити критери, якi дозволять оцiнити ефективнють реaлiзaцiï даних програм, передбачити вaрiaнти ïx несприятливого розвитку i коригуючi дiï у таких випадках. Виконавча дiяльнiсть у цьому контекстi мае включати в себе створення нормативно-правових мереж i оргашзацшних структур, ям дозволять об'еднати конструктивы процеси самооргашзаци та конкретш управлшсьм заходи, впровадити новi меxaнiзми реaлiзaцiï потенцiaлу т!' або iншоï програми, який утворюють вiдповiднi мaтерiaльно-теxнiчнi, трудовi й фiнaнсово-економiчнi ресурси, iнформaцiйнi бази й шноваци.
Список використаних джерел
1. Скокова Л. Стиль життя та культурно-дозвллевi практики. Соцiологiя: теорiя, методи, маркетинг. 2006. № 1. C. 198-200.
2. Kipeee Т. I. Со^альна i культурна динамка особистост'1. Наука. РелШя. Суспльство. 2007. № 1. C. 107-117.
3. Горд'енко К. Розвиток соц'ально'У культури особистостi в молод'жному середовищУ. Со^альна психологя. 2006. № 3. C. 66-75.
4. Мармуль Л. О. Стьськ1' територУУ як важливий регональний чинник продовольчо'У безпеки кра'Уни: розвиток та регулювання на засадах децентрал'зацУУ Економка АПК. № 7. 2016. С. 80-87.
5. Зверева I. Соц1альна робота в УкраУм: навч. посб. КиУв : Науковий свт, 2003. 234 с.
6. Романюк I. А. Формування корпоративноУ культури та д'тово'У репутацУУ туристичних пдприемств. Економка i менеджмент культури. № 2. 2016. С. 26-32.
7. МартинишинЯ., Комар В. Системний пдхд в упpавлiннi корпора^ями у сфеpi культури. Економка i менеджмент культури. 2015. № 1. С. 29-39.
8. 1гнатенко М. М. Стратеги та механiзми управлння розвитком соц'ально'У в'1дпов'1дальност'1 суб'ект'в господарювання аграрно'У сфери економки: монограф'я. Херсон: Айлант, 2015. 470 с.
9. Осипова Г. М., Токарева В. I. Деpжавнi меха^зми управлння со^ально-культурною сферою розвитку теpитоpiй. Со^альний менеджмент i управлння iнфоpмацiйними процесами: Зб. наук. пр., сер'я «Державне управлння». 2007. Т. VIII. Вип. 79. С. 350-361.
References
1. Skokova, L. (2006) Styl' zhyttya ta kul'turno-dozvillyevi praktyky [Lifestyle and cultural-leisure practice]. Sotsiolohiya: teoriya, metody, marketynh, 1, 198-200 (in Ukr.).
2. Kiryeyev, T. I. (2007). Sotsial'na i kul'turna dynamika osobystosti [Social and cultural dynamics of the individual]. Nauka. Relihiya. Suspil'stvo, 1, 107-117 (in Ukr.).
3. Hordiyenko, K. (2006). Rozvytok sotsial'noyi kul'tury osobystosti v molodizhnomu seredovyshchi [Development of social culture of the individual in the youth environment]. Sotsial'na psykholohiya, 3, 66-75 (in Ukr.).
4. Marmul', L. O. (2016). Sil's'ki terytoriyi yak vazhlyvyy rehional'nyy chynnyk prodovol'choyi bezpeky krayiny: rozvytok ta rehulyuvannya na zasadakh detsentralizatsiyi [Rural areas as an important regional factor of food security of the country: development and regulation on the basis of decentralization]. Ekonomika APK, 7, 80-87 (in Ukr.).
5. Zveryeva, I. (2003). Sotsial'na robota v Ukrayini [Social work in Ukraine]. Kyiv : Naukovyy svit (in Ukr.).
6. Romanyuk, I. A. (2016). Formuvannya korporatyvnoyi kul'tury ta dilovoyi reputatsiyi turystychnykh pidpryyemstv [Formation of corporate culture and business reputation of tourist enterprises]. Ekonomika i menedzhment kul'tury, 2, 26-32 (in Ukr.).
7. Martynyshyn, Ya. & Komar, V. (2015). Systemnyy pidkhid v upravlinni korporatsiyamy u sferi kul'tury [System approach in the management of corporations in the field of culture]. Ekonomika i menedzhment kul'tury, 1, 29-39 (in Ukr.).
8. Ihnatenko, M. M. (2015). Stratehiyi ta mekhanizmy upravlinnya rozvytkom sotsial'noyi vidpovidal'nosti sub"yektiv hospodaryuvannya ahrarnoyi sfery ekonomiky [Strategies and mechanisms for managing the development of social responsibility of economic entities of the agrarian sector of the economy]. Kherson: Aylant (in Ukr.).
9. Osypova, H. M. & Tokareva, V. I. (2007). Derzhavni mekhanizmy upravlinnya sotsial'no-kul'turnoyu sferoyu rozvytku terytoriy [State mechanisms of management of the socio-cultural sphere of development of territories]. Sotsial'nyy menedzhment i upravlinnya informatsiynymy protsesamy: Zb. nauk. pr., seriya «Derzhavne upravlinnya»,T. VIII, 79, 350-361 (in Ukr.).
ДАН I ПРО АВТОРА
Жучшський Олександр Юршович, асшрант ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ Гмен ГригорГя Сковороди» вул. Сухомлинського, 30, м. Переяслав-Хмельницький, 08401, Украша e-mail:
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Жучинский Александр Юрьевич, аспирант
ГВУЗ «Переяслав-Хмельницкий ГПУ имени Григория Сковороды»
ул. Сухомлинского, 30, г. Переяслав-Хмельницкий, 08401, Украина
e-mail:
DATA ABOUT THE AUTHOR
Zhuchinsky Alexander Yuriyovych, postgraduate student «Pereiaslav-Khmelnytsky Hrygorii Skovoroda State Pedagogical University» Str. Sukhomlinsky 30, Pereyaslav-Khmelnitsky, 08401, Ukraine e-mail:
Подано до редакци 29.03.2019 Прийнято до друку 23.04.2019
