CC BY
229
Висновки дослщження та перспективи подальшого аналiзу ще! проб-леми. В умовах розвитку економжи знань та орiентащi на потреби замовни-кiв, вищi навчальш заклади повиннi вiдiгравати важливу роль у формуванш единих стандартiв у шдготовщ конкурентоспроможних спецiалiстiв. При цьому необхщно орiентуватись на потреби працедавщв, якi визначають структуру зайнятостi ринку. Враховуючи прiоритет ставлень та навичок для представниюв бiзнесу, вищi навчальш заклади мають бiльше часу придшяти розкриттю творчого потенцiалу у студенев. На нашу думку, при оргашзацп навчального процесу варто впроваджувати концепщю наскрiзного практичного навчання, штерактивш методи проведення практичних та семшарських занять, активно використовувати систему розв'язку реальних практичних си-туацiй та iнших заходiв, як будуть виробляти практичнi навички та сприяти реалiзацil творчого потенцiалу студенев.
УДК 304.4 Ст. викл. О.€. Гриджук, канд. фыол. наук -
НЛТУ Украти, м. Льв1в
ПР1ОРИТЕТИ КУЛЬТУРНО! ПОЛ1ТИКИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАП1 СУСП1ЛЬНО1 ТРАНСФОРМАЦН
Проаналiзовано стан культурно! пол^ики в Укрш'ш та й прiоритети на сучасному eTani суспшьно'1 трансформаций також визначено саме поняття культурна полiтика, ii ос-новш принципи та роль для розвитку сучасного суспшьства, описано рiзнi модeлi пол> тики держави у гaлузi культури, визначено стратеги культурного розвитку Украши.
Ключов1 слова: культурна пол^ика, принципи культурно! полiтики, культурнi щнносп, культурне життя.
Senior teacher O. Ye. Hrydzuk - NUFWT of Ukraine, L 'viv The priorities of cultural policy at the present stage of social transformation
In the article the stage of cultural policy in Ukraine and its priorities at the present stage of social transformation are analysed. The concept of cultural policy, its main principles and role for the development of modern society are defined. Different models of state policy in the sphere of culture are described. The strategy of cultural development of Ukraine is defined.
Keywords: cultural policy, principles of cultural policy, cultural values, cultural life.
Суспшьства, як дбають про свш розвиток, особливу увагу придшяють особистост як найвищш цшност суспшьства i створюють умови для вшьно-го ii розвитку. У такому випадку культура з ii творчим потенщалом набувае особливого значения i ii тдтримуе як полгтичний, так i економ1чний сектор суспшьства.
У проект Закону Украши "Про культуру" поняття "культура" визна-чаеться як "комплекс характерних мaтeрiaльних i духовних здобутюв суспшьства та форм суспшьно! дiяльностi, який охоплюе юторичну спадщину, мистецтва, гумaнiтaрну науку та освгту, форми творчо! i дозвiльноi дiяльнос-тi та шдустрп, пов'язaнi з мистецтвом i дозвшлям" [5]. Тому окреслення нап-рямiв впливу культури на суспiльство дасть змогу виявити зрiзи можливих негативних явищ i тeндeнцiй. Розглянемо основш аспекти цього впливу:
• визначення стану морального здоров'я сустльства, рiвня економiчних та поль тичних свобод, його духовного потенциалу (Индикатор суспiльного розвитку);
• поеднання традицш i позитивного досвщу минулого з сучасним, окреслення тенденцiй розвитку (синтезатор сустльного досввду);
• позитивний вплив на духовну архiтектонiку суспiльства, шляхом перюдично! радикатзаци чи стабшзаци громадсько! думки;
• активiзацiя або гальмування суспiльних процесiв, забезпечення гармони при переходi до нових орiентирiв, прюритет1в (стабiлiзатор суспiльних процесiв);
• штегрування мiжнародних культурних ценностей незалежно вщ свггогляду, iдеологiчних поглядiв, национально! приналежносп 1х носив (iнтегратор сус-тльних сил).
Таким чином, культура у суспшьств1 розглядаеться як шдикатор розвитку, синтезатор досвщу, стабшзатор суспшьних процес1в, штегратор сус-пшьних сил. Тому недоощнення уЫх аспект1в вплив1в, недостатня д1ев1сть державних оргашв { послабления д1яльност1 громадських оргашзацш, недос-татнш контроль сусшльно" думки призводить до занепаду держави загалом, а отже, до наявност пол1тично1 кризи.
Культурна пол1тика е одшею з найважлив1ших пол1тичних функцш держави, яка покликана регулювати внутршне життя сустльства. Реально державне управлшня регулюе культурш процеси за допомогою вщповщного законодавства { з використанням фшансових, економ1чних, адмшютративних { пол1тичних мехашзм1в впливу. У сучасних крашах юнують закони, як рег-ламентують д1яльшсть системи освгги та науки, роботу засоб1в масово!" ш-формаци, охорону культурно:' спадщини, охорону авторських прав як у сфер1 науково-технiчноl, так { художньо! творчость Законодавчо гарантуеться право окремоl людини { груп людей на задоволення !х культурних потреб { що-р1чно скеровуеться значна частина кошт1в державного бюджету на фшансу-вання освгти, науки, проектно-конструкторських дослщжень, на шдтримку державних установ культури (музет, театр1в, арх1в1в, б1блютек, сховищ кшо-фотоматер1ал1в, консерваторш, концертних зал1в), охорону { реставращю пам'яток культури [10].
За визначенням ЮНЕСКО, головною метою культурно!' пол1тики у демократичному суспшьств1 е "забезпечення вшьного доступу вЫх громадян до культурного життя та активноl участ в ньому" [9, с. 27]. Отже, культурна политика е складником розвитку як окремого сустльства, так { частини св1тово-го культурного процесу. I, в шдсумку, И метою е збереження самобутност нацюнальних культур. Тому питання культури постшно перебувають шд контролем ЮНЕСКО.
В украшському контекст культурна пол1тика визначаеться як "политика держави, пол1тичних партш, громад, об'еднань { рух1в у сфер1 науки, освгти, л1тератури { мистецтва, д1яльносп культурно-осв1тшх { релтйних установ, за-соб1в масовоl шформаци, оргатзаци дозвшля тощо" [18, с. 179]. Проект Закону Украши "Про культуру" трактуе пол1тику держави у сфер1 культурного розвитку як "сукупшсть принцишв { норм, якими керуеться держава у свош д1яль-ност з1 збереження, розвитку { розповсюдження культури, а також комплекс дш, спрямованих на досягнення певних культурних цшей" [5, с. 2].
Таким чином, якщо у визначеннi ЮНЕСКО головний акцент робиться на людиш та ïï можливостi брати участь у культурному житп, то в украшсь-кому варiантi - це, передуЫм, державна полiтика, яка покликана забезпечити науку, освггу, мистецтво, засоби масовоï iнформацiï тощо.
Вiдповiдно до Закону "Про культуру" основними засадами (принципами) державноï культурноï полiтики в Украш е: забезпечення самоцiнностi та незалежност культури i мистецтва в ïxrnx численних проявах; гарантування культурних прав громадян та доступу до культурних щнностей; забезпечення свободи творчостц визнання культури одним з головних чинниюв самобут-ностi укра1'нсько1' наци та нащональних меншин; сприяння творенню единого загальнонацiонального культурного простору, збереженню цiлiсностi нащ-онально1' культури; сприяння активному функщонуванню укра1'нсько1' мови; захист i збереження юторико-культурно1" спадщини як основи нащонально1" культури, турбота про подальший розвиток традицiйних культур народiв та етносiв, якi населяють Украшу; забезпечення державно1' пiдтримки та сприят-ливого правового й господарського режиму для культурно-мистецьких орга-шзацш, об'еднань, окремих митцiв; шдтримка нацiонального виробника культурно:' продукцiï; сприяння популяризацп укра1'нсько1' культури за кордоном, заохочення експорту культурно-мисте^^ продукцп; розвиток всебiч-ного мiжнародного культурного сшвробггництва та iн. [5, с. 3-4].
Як бачимо, законодавство спрямоване на поеднання нащонального розвитку культури з розвитком загальнолюдських щнностей, з визнанням прюритету мiжнародних правових норм регулювання культури.
На Всесвiтнiй конференцп з полiтики в галузi культури (Мексика, 26 липня - 6 серпня 1982 р.) було прийнято Декларащю Мехжо з полггики в галузi культури, яка сформулювала основш принципи сучасноï культурноï полiтики. ЮНЕСКО при визначенш принципiв культурноï пол^ики виходить з широкого розумiння культури як сукупност "яскраво виражених рис, ду-ховних i матерiальних, штелектуальних i емоцiйних, якi характеризують сус-пiльство або соцiальну групу". Культура, у такому розумшш, включае у себе, "^м мистецтва i лггератури, способи життя людини, основнi права людини, системи цiнностей, традицп i вiри" [10, с. 3].
Тому, основоположними принципами культурноï полiтики, за ЮНЕСКО, е принцип едност i рiзноманiття, принцип культурного вимiру розвитку людства, принцип культурноï демократп, мiжнародна культурна спiвпраця.
На основi цих принципiв у свiтi функщонують рiзнi моделi полiтики держави у галузi культури. У сучаснiй наущ умовно видiляють "американсь-ку", "британську" та "французьку" моделi. Основою взаемодп суспiльства i культури бiльшостi розвинених краш свiту стало використання елеменпв са-ме цих моделей. Зокрема, "американська" модель передбачае:
• утримання державою невелико1 шлькост! найб1льших, найввдомших культур-но-мистецьких заклад1в загальнонац1онального значения;
• тдтримку (проте - не 100 % утримання) некомерщйних мистецьких оргатза-цш, акцш, окремих митщв;
• заохочення податковими п1льгами приватних ос1б i корпораций до тдтримки культури [16].
мБpитанськам модeль полягаe у посл1довному пpовeдeннi мпpинципy витягнуто!" pyким, коли дepжава видiляe пeвнi кошти на пiдтpимкy кyльтypи й мистeцтва, ате дистанцiюeться в1д пpоцeсy ïx pозподiлy. Дepжавнi кошти те-peдаються адмiнiстpативно ^загажним 1нституц1ям - Радам мистeцтв, аген-ц1ям, а також кepiвним pадам найбiльшиx нацiональниx закладiв, як1 й здшснюють ïx фактичний pозподiл чepeз пpовeдeння конкypсiв мистeцькиx пpоeктiв або шляxом адpeсноï допомоги кyльтypним закладам. Поpяд з бю-джeтним фшансуванням дeдалi важливiшою e pоль мю^вж оpганiв влади, пpиватного спонсоpства [16].
"Фpанцyзька" модeль встановлюe, що:
• консоль дepжавниx стpyктyp (Miнiстepства кyльтypи, його peгiональниx пpeдставництв) за ^ощсом видiлeння та pозподiлy кошт1в на кyльтypно-мистeцькi ц1л1 пpактично вщ початку й до к1нця;
_ ' и____• о • • • •
• надання mдтpимки пpактично кожн1й кyльтypно-мистeцькlй 1н1ц1атив1, жза-лeжно в1д масштаб1в, фоpми власност1, комepцiйного yспlxy тощо, якщо ця 1н1ц1атива спpияe pозвитковi нацюнально1 кyльтypи;
• допомога в1д мiсцeвиx оpганiв влади б1льш як удв1ч1 пepeважаe кошти з щн-тpального бюджeтy, з якого фiнансyeться лишe калька найбiльшиx заклад1в [16].
Ефeктивнiсть мамepиканськоïм модeлi залeжить в1д потужност1 ^иват-ного сeктоpа, глибини сустльнж тpадицiй добpочинностi та вмшня митц1в пpацювати в pинковиx yмоваx, тобто власноpyчно заpобляти кошти, знаxодити та заоxочyвати спонсоpiв. Так1 умови ^акт^но в1дсутн1 у сучасн1й У^аш!.
Пepeвагою бpитанськоï модeлi e тe, що вона pозpиваe ланцюг ^ямо:' господаpчо-адмiнiстpативноï залeжностi кyльтypи в1д чиновництва, нато-м1сть ствоpюючи мexанiзм впливу кyльтypно-мистeцького сepeдовища на pозподiл бюджeтниx кошт1в. мЦe надзвичайно важливо для посткомушстич-ниx кpаïн, дe ^иватний сeктоp щe нe здатeн ствоpювати альтepнативи бю-джeтнiй пiдтpимцi, тод1 як виплeканe минулим peжимом чиновництво ^агте i надал1 тpимати сфepy кyльтypи залeжно в1д своeï свавол1" [16]. Тому самe мбpитанськам модeль покладeна в основу peфоpм у кyльтypнiй сфepi в ба-гатьоx кpаïнаx Цeнтpальноï Gвpопи (4exiï, Угоpщинi, Польщ1).
мФpанцyзькам модeль e ^ивабливою для дepжав, дe вiдчyваeться заг-pоза нац1ональн1й кyльтypi.
Пpи всix вiдмiнностяx для тpьоx модeлeй, на думку фаxiвцiв (Л.M. Mицик, А. Лeонова), xаpактepнi:
• пpавова та господаpська самост1йн1сть б1льшост1, якщо ж всix, кyльтypно-мистeцькиx заклад1в, ввдмова дepжави в1д адмiнiстpативниx важeлiв у взаeми-наx з кyльтypною сфepою;
• оpieнтацiя нe на yтpимання заклад1в, колeктивiв, оpганiзацiй, а на фшансову пiдтpимкy конкpeтниx кyльтypниx чи мистeцькиx пpоeктiв;
• законодавчe та eкономiчнe (чepeз податков1 п1льги тощо) стимулювання ж-дepжавноï пiдтpимки кyльтypи, спpияння виникнeнню i pозвиткy мepeжi ж-дepжавниx оpганiзацiй (фундац1й, агентств, мистeцькиx стлок), основна мeта якж - пiдтpимка i pозвиток кyльтypи [ 16].
Досл1дники (C.I. Здiоpyк, ЛМ. Mисик, Л.В. Mасiв) вважають, що у те-pexiдний пepiод суть вибоpy для Укpаïни полягаe те у наданн1 пepeваги одн1й з1 вказаниx модeлeй, а у визначeннi позицiï в pамкаx альтepнативи: у^авлшня
культурою чи шдтримка культури. Проте вже зараз очевидно, що французь-кий шдхщ до захисту нацiональноï культури сшвзвучний iдеï нацюнально-культурного вiдродження Украши, а британський "принцип витягнутоï руки" може допомогти украшськш культурi пристосуватися до ринкових умов, "розбюрократити" сферу ïï фiнансування через впровадження принцишв вщ-критостi та змагальностi.
На нашу думку, у контекст Украши доцшьно було б поеднати елемен-ти рiзних систем. Зокрема, з американсько!" моделi, можна запозичити систему податкових шльг для приватних ошб i корпорацiй, якi пiдтримують культуру, а також часткове або й повне увшьнення вщ податкiв некомерцшних мистець-ких органiзацiй, акцiй, окремих митщв. З британсько1' - збшьшення об'ему коштiв, що видiляються на культуру, у державному бюджет. З французько1' - з одного боку, контроль державних структур за процесом видшення та розподь лу коштв, а з iншого, допомога та сприяння мюцевих органiв влади.
Для виходу з культурно:' кризи, в якш перебувае зараз наша держава, необхщно скористатися елементами свiтових моделей. Американська модель забезпечить активiзацiю громадських оргашзацш у культурних процесах, британська - створить можливють адресноï допомоги культурним закладам з боку державних оргашв влади, французька - забезпечить шдтримку будь-якоï культурно-мистецькоï шщативи, якщо вона сприятиме розвитку нащ-ональноï культури.
Для культури у сучасних умовах особливо актуальним е вироблення оптимальноï моделi ефективного i результативного управлшня.
В Укра1ш впродовж останнiх десятилiть переважала щеолопчна поль тика, спрямована на силову адмшютративну регламентацiю культурних про-цеЫв, фiнансове обмеження, iснувала едина централiзована система управ-лiння культурою, чггкий механiзм вертикальних зв,язкiв, за яким "ршення, що приймалися "згори", були обов'язковими для виконання "внизу" [7, с. 315]. З цього приводу С.1. Здюрук зазначае, що "домшантою духовно-ште-лектуального життя... була догматична одномаштшсть та самозамкненiсть. Украшська культура з рiзних бокiв була штучно замкненою у форми радянсь-коï культури й тому становила легку здобич для русифжацшних руйнуючих процеЫв [6, с. 35].
В умовах демократизаци всiх сторiн суспiльного життя (тобто з прийняттям Незалежностi), коли культура позбулася щеолопчного тиску по-няття "управлiння культурою" повинно було б набути шшого змiсту.
Головною метою у сферi культурного розвитку повинна була стати та-ка культурна полггика, яка сповiдувала б iдеï нацiонально-культурного вщро-дження. У цьому контекст I. Лосiв зазначае, що "справжня полiтична еман-сипащя краши i наци неможлива без емансипацн духовноï, без унезалежнен-ня культурного i освггнього життя, iнформацiйноï сфери, без рiшучого кроку до iстинноï незалежностi" [13, с. 9]. Актуальними у цьому напрямку е завдан-ня: законодавчого забезпечення державного статусу укра^сь^ мови та по-ширення ïï функцiонування у вЫх сферах суспiльного життя, формування ук-раïнськоï "високоï" культури, збереження та розвиток уЫх форм народноï
культури тощо. Проте реально за роки незалежност Украïнськоï держави цi завдання фактично залишаються не виконаними, мають декларативний характер, хоча в останне десятилотя на законодавчому рiвнi було прийнято низку законiв та постанов, покликаних регулювати питання культурного бу-дiвництва (розвитку). Зокрема, це закони: "Про музеï i музейну справу", "Про бiблiотеки i бiблiотечну справу", "Про народнi художнi промисли", "Про охо-рону культурноï спадщини", Постанова "Про затвердження програми розвитку музейноï справи на перюд до 2005 року" та шшь А з березня 2006 року вступив у дда Закон Украши "Про концепци державноï полiтики в галузi культури на 2005-07 роки".
Ц законодавчi акти, пiдготовленi на рiвнi кращих европейських стандарт, мали б забезпечувати розвиток нашоï культури, проте ïx виконання мае зворотнш ефект. Збiльшуеться чисельнiсть рiзноманiтних театрiв, музе1в, кон-цертних оргашзацш. Водночас значно зменшилася кiлькiсть вщв^вання цих культурно-освiтнiх закладiв. Значно скоротилася i далi невпинно скорочуеться кшьюсть бiблiотечних установ, лiтературного фонду у цих установах [17].
"Попри гучш декларацп, реальнi цiлi, що ix переслiдують нинiшнi владнi структури, звелись до виховання нацiонально свiдомого i лояльного щодо незалежноï держави обивателя та збереження iснуючоï культурноï ш-фраструктури та зайнятостi в нш" [14, с. 3]. Криза культури, виявилася у па-дiннi рiвня дуxовностi, зростаннi аморальностi у суспшьств^ зниженнi престижу освiти тощо. На нашу думку, це значною мiрою пояснюеться другоряд-нiстю культурноï полiтики в украïнському суспiльствi, браком ч^ких уявлень щодо шляxiв трансформування культури. Затяжна економiчна та сощальна криза у суспiльствi призвела до того, що "культура втратила не лише вщпо-вiдне мiсце серед прюрите^в державноï полiтики, а й опинилася на перифери державних штереЫв" [5], питання вiдродження культури почали розглядати-ся у контекстi забезпечення ïï порятунку та виживання.
"Залишковий принцип" ставлення до культури у суспiльствi та укра-ïнськiй полчищ, негативний вплив тоталiтарноï спадщини на культурну си-туацiю, невiдповiднiсть дiяльностi культурних установ до сучасних вимог, нешдготовлешсть кадрiв до нових економiчниx умов, вiдсутнiсть чiткоï програми шдтримки культурних iндустрiй; недостатне фшансування, декларатив-нiсть вiдповiдниx законодавчих ак^в, iнформацiйна дискримiнацiя культур-ноï галуз^ соцiальна незаxищенiсть дiячiв культури - ус цi чинники призве-ли до того, що культура опинилася на перифери державних штереЫв.
Дослщженню реального стану укра^сь^ культури у наукових роз-робках придiляеться значна увага. Критичним е ставлення дослщниюв до на-магань "роздержавити" театри i xудожнi колективи, що вщбувалося впро-довж 1992-94 рр. i призвели до того, що "деяю культурш iнституцiï фактично залишилися [кинутими] напризволяще в ринковш стих^" [12, с. 326].
У 1995 р. була зроблена спроба реформувати культурну полггику. Зап-ропонований експертами у 1995 рощ Проект концепци державноï культурноï пол^ики Украïни передбачав таю етапи у здшсненш реформи культурноï сфери:
1) перехщний етап, змiст якого полягае у призупинент розпаду шфрас-труктури культурноï галузi i деградаци кадрiв, створення правовоï i фь иаисовоï бази "конверсп " культурних i управлшських iиституцiй вщпо-вiдио до новоï моделi культуриоï полiтики;
2) етап вщвертого протекцiоиiзму щодо вiтчизияиоï культури, мета якого -"виростити поколшня, орiеитоваие не на заxiдиу чи московську, а на ук-рашську культурну продукщю;
3) етап iитеисивиоï iитеграцiï до "спiльиого европейського культурного простору", коли буде завершене створення сучасних меxаиiзмiв тдтрим-ки культури, що дасть змогу налагодити цивтзований, iитеисивиий i головне, двобiчний обмiи культурною продукцiею зi свггом [16].
Л.М. Мисик зазначае, що передбачений Проектом розрив у час другого i третього еташв е штучним i непродуктивним, осюльки вiдродження наць ональноï свiдомостi можливе шляхом освоення плас^в накопиченоï культури, але не тако^ що формувалась iзольовано вiд здобуткiв шших цивiлiзацiй. Тiльки смiливе використання кращого св^ового досвiду культурноï полiтики, шдтримка з боку европейських культурних юл можуть стати запорукою усш-ху реформ у культурнш сферi Украши, ïï вiдродження i розвитку [16].
Цей Проект не знайшов громадсь^ тдтримки, оскiльки "в мистець-кому середовишд i широких колах пращвниюв культури не було сприйнято по сут копiювання заxiдниx моделей культурноï полiтики ("американськоГ, "британськоГ, "французькоГ)" [12, с. 326].
З одного боку, дослщники вважають, що "Укра1ш необхщно прилучи-тися до европейського досв^ при вирiшеннi цих проблем, а у перспективi дiйсно увiйти в европейський контекст культурного розвитку, де дшсно ство-рюються умови для синтезу загальносвггових тенденцiй розвитку культури нацюнальних особливостей" [6, с. 34].
З шшого боку, запровадження моделi культури, що "мае вигляд найбшьш розвинутоï й модерноГ, може призвести до космополггизаци культури, вщмови вiд традицiй i самобутность
У цьому контекстi Леонова зазначае, що у той час "життя вимагало, щоб на авансцену культурноï полiтики висувалися такi завдання, реалiзацiя яких допомогла б зберегти культурш надбання й стати потужним каталiзато-ром ïx подальшого примноження, становлення нацiонально-естетичноï свщо-мостi нашого народу" [12, с. 326].
У 1998 р. Мшютерство культури i мистецтв Украши шдготувало "Державну програму розвитку укра^сь^ культури на 1999-2005 рр.", за якою "розвиток украïнськоï культури i культур нацюнальних меншин мае ба-зуватися на самоцшност^ незалежност культури i мистецтва в уЫх ïx чис-ленних проявах; на творенш единого загальнонацiонального культурного простору як одного з найважливших консол^ючих чинникiв у розбудовi украïнськоï державност^ на турботi про подальший розвиток традицшних культур народiв та етноЫв, що населяють Украïну [2].
Програма передбачала такi основнi заходи, яю сприяли б всебiчному вивченню ютори культури Украïни, зокрема лггератури, театрального, музич-ного, образотворчого мистецтва та юно, арх^ектури, народноï творчост то-
що, арх!вних документ!в, !х науковому досл!дженню, внесенню в!дпов!дних зм!н до типових навчальних план!в загальноосв!тн!х навчальних заклад!в. Заплановано було також вжити в!дпов!дн! комплексн! заходи щодо випуску л!тератури й зб!рник!в арх!вних документ!в з !стор!! Укра!ни, И культури, створення повно! б!бл!ограф!! укра!нсько! книги, перевидання кращих праць з укра'нського фольклору та етнограф!!, випуску науково-популярних книг з !стор!! етн!чних груп Укра'ни, л!тератури мовами нац!ональних та етн!чних сп!льнот, що проживають в Укра!н! [2].
Передбачалося також забезпечити створення у 1999-2005 рр. !нформа-ц!йних ресурс!в у сфер! культури, банк!в даних загальнодержавного значен-ня: зокрема "Музейний фонд Укра'ни", "Укра'нська музична культура", "Ук-ра'нське образотворче мистецтво", "Нац!ональна система електронних б!бл!-отек", "Народна творч!сть Укра'ни", "Реестр нац!онального культурного над-бання", "М!стобуд!вне середовище та пам'ятники арх!тектури Укра'ни", "1с-тор!я та культура нац!ональних меншин", використання !х у справ! духовного та нац!онального в!дродження ! розвитку сустльства [12].
Центральною тезою Парламентських слухань у Верховн!й Рад! Украши, що в!дбулися 5 листопада 2003 року, е "усв!домлення сусп!льством гли-бокого взаемозв'язку та залежного розвитку економ!ки й шднесення р!вня ви-робництва в!д стану культури у держав!, в!д 11 духовного кл!мату" [8, с. 3]. На слуханнях основними чинниками духовно! кризи було названо масову дефор-мац!ю ц!нностей, моральних ор!ентир!в, "пониження р!вня нац!ональних авторитета, ослаблення культурних генотишв" [8, с. 11].
У цьому контекст необх!дним е переосмислення рол! культури у держав!. У сусп!льств!, яке проголосило сво!ми ор!ентирами демократичний роз-виток ! ринкову економ!ку, задекларована соц!альна пол!тика та конститу-ц!йн! права повинн! бути наповнен! реальним зм!стом, духовн!, !сторичн! та культурн! надбання укра!нсько! нац!!' до р!вня визнаних цшностей у сучасно-му европейському та св!товому контекст!, укра!нська нац!я мае розвиватися через культуру, осв!ту ! п!днесення морального стану сустльства.
Для розв'язання назр!лих проблем необх!дним е вироблення нових ефек-тивних механ!зм!в. "До таких механ!зм!в належить пост!йний фаховий ! гро-мадський мон!торинг реал!зац!! культурно! пол!тики, а також публ!чна оц!нка нам!чених ! досягнутих результат!в, публ!чне обговорення культурних проблем ! широке висв!тлення !х у засобах !нформац!!, особливо телебаченням" [8].
Нар!жним каменем ново! модел! культурно! пол!тики, за словами Л. Танюка, мають стати визначен! стандарти соц!альних послуг галуз! культури, що гарантуються державою. Зростання обсягу цих послуг св!дчитиме про зростання добробуту наци. У так!й модел! культурн! заклади та установ е виконавцями державних зобов'язань в галуз! культури, а отже, показниками !хньо! д!яльност! мае бути ефективн!сть та як!сть наданих послуг [17].
Важливими кроками у цьому напрямку, за словами в. З!нченка, мо-жуть стати "виконання указ!в Президента щодо захисту сусшльно! морал!", також "важливим напрямом д!яльност! уряду щодо зм!цнення духовних основ е забезпечення зайнятост! населення" [8, с. 15], шдвищення р!вня став-
лення до державноï мови, ефективне використання системи моральних наста-нов i щнностей держави.
Член Комггету ВРУ з питань науки i освгги Т.С. Прошкуратова вважае необхщним "значне збшьшення фiнансовоï пiдтримки засобiв масовоï шфор-мацн, програм видання наукових праць з ютори Украши, iсторiï укра^сь^ культури i мистецтва, народознавства, лiтературноï i мистецькоï спадщини, збiльшення асигнувань на розвиток науки i культури, модершзащю матерь ально-теxнiчноï бази, розширення мережi театрiв, фiлармонiй" [8, с. 43].
Таким чином, першочерговою у цьому плаш стае потреба ïï реформуван-ня, а також необхдають належного фiнансового забезпечення, доцiльним е збшьшення частки нацiонального доходу, яка видшялася б на культурнi потреби.
Концепщя культурноï полiтики в Укра1ш повинна будуватися у контекст свiтового розумiння ролi i призначення культури в XXI ст., зокрема з тим, що "сталий розвиток i розквгг культури е взаемозалежними процесами, що головною метою розвитку людства е суспшьна i культурна самореалiзацiя особистост^ що долучення до культури, вшьний доступ до культурних щнностей i участь у культурному житл е невщ'емним правом людини" [4].
Вщповщно до Концепци державноï полiтики в галузi культури на 2005-07 рр. реалiзацiя культурноï полiтики впродовж зазначеного термiну повинна бути "спрямована на формування умов для ухвалення суспiльно узго-дженоï довгостроковоï програми розвитку культури в Укршш" [4].
Визнання культури як ключового чинника соцiально-економiчного розвитку на нацiональному i мюцевому рiвняx, а культурноï полiтики - як стратепчно-прюритетного напряму загальноï пол^ики держави повиннi стати головною метою на цьому еташ. До програмних дш, якi сприятимуть до-сягненню цих цiлей, належать: "загальнонащональш дебати, публiчнi обгово-рення, семшари, науковi дослiдження, освiтнi програми тощо, - що сприятимуть узгодженому визначенню ролi культури в украшському суспiльствi та системи культурних щнностей, прав i норм, яю повинна обстоювати держава як загальносуспшьне багатство [маеться на уваз^ (остаточне оформлення ук-раïнськоï наци та нащональна iдентифiкацiя)" [4].
Цiлi державноï пол^ики в галузi культури визначаються з урахуванням, з одного боку, европейських та св^ових принципiв культурноï политики у пос-тiндустрiальному суспiльствi (сприяння розвитку нацiональноï iдентичностi, пiдтримка творчосп, повага до розмаптя культури та форм вираження, участь у культурному житп), а з шшого - наявноï культурноï ситуаци в Украш. Концеп-цiя визначае таю цш державноï полiтики в галузi культури на 2005-2007 рр.:
• "розробка доктрини культурного розвитку та концепци довгостроково1 державно! пол1тики в галуз1 культури;
• визнання культурного розвитку прюритетним напрямом д1яльност! державних оргатв влади та оргатв мюцевого самоврядування;
• подолання юнуючо1 тенденци, коли покращення соцiальио-екоиомiчиого стану не вело до полшшення якост надання державних послуг у галуз1 культури;
• створення ефективно1 модел1 фшансового та ресурсного забезпечення культурного розвитку, зокрема шляхом використання культурно-1сторично1 спадщини як 1нвестицшного ресурсу;
• ствоpeння спpиятливого eкономiчного i пpавового сepeдовища для pозвиткy кyльтypниx iндyстpiй;
• виявлeння кyльтypниx peсypсiв ^аши та ствоpeння eдиного iнфоpмацiйного пpостоpy (iнвeнтаpизацiя кyльтypниx активов, складання мапи кyльтypниx peсypсiв, аналггичт дослlджeння);
• забeзпeчeння комплeксy умов, нeобxiдниx для збepeжeння, пpимножeння та пpодyктивного викоpистання кyльтypноï спадщини;
• пepexiд в!д систeми командного кepyвання до систeми твоpчого yпpавлiння кyльтypою: pозподiл повноважeнь i залyчeння гpомадськостi до ^ощсу пpийняття полiтичниx piшeнь, пepeоpieнтацiя pоботи оpганiв влади з вико-нання функций на досягнeння цiлeй;
• активна кyльтypна пpeдставлeнiсть Укpаïни у свт, цiлeспpямований pозви-ток мiжнаpодниx кyльтypниx зв'язк1в, iнтeгpацiя у св1товий кyльтypний ^о-цeс та дieва участь у ньому" [4, с. 3].
Вщповщно до поставлeниx ц^гей дepжавна пол1тика у галуз1 кyльтypи повинна бути зосepeджeна на такиx стpатeгiчниx напpямаx:
• "здшсжння комплeксy заxодiв, що спpиятимyть всeбiчно yзгоджeномy виз-начeнню pолi кyльтypи в yкpаïнськомy сусп1льств1 та систeми кyльтypниx, дyxовниx, моpальниx та eтичниx цiнностeй, пpав i ноpм, як! повинна обсто-ювати дepжава;
• оpieнтyвання на кyльтypнi peсypси як ключовий чинник peгiонального та мiсцeвого pозвиткy;
• дeмокpатизацiя кyльтypи чepeз ш^оге залyчeння гpомадськостi до участ у пpийняттi полlтичниx piшeнь, peалlзацiï yxвалeниx пpогpам, оцшщ досягну-тиx peзyльтатiв" [4, с. 3].
У сepпнi 2GG3 p. постановою Kабiнeтy Miнiстpiв Укpаïни № 1235 була затвepджeна "Дepжавна пpогpама pозвиткy кyльтypи на ^p^ до 2GG7 pокy". У нш, зокpeма, йдeться пpо тe, що сфepа кyльтypи в Укpаïнi пepeбyваe у ста-н1, що те повною мipою задовольняe потpeби кyльтypного та дyxовного в1д-pоджeння yкpаïнського наpодy. Ця пpогpама, на жаль, те pозглядаe кyльтyp-ну полггику як основу дyxовного pозвиткy yкpаïнського сусп1льства. Основною мeтою цього пpогpамного докyмeнта e вдосконалeння ноpмативно-пpа-вовоï бази щодо здшстення кyльтypноï пол1тики, а також по^ашан^ матepi-ально-тexнiчноï бази у сфepi кyльтypи [15].
Пол1тичн1 ц1л1 та ^wp^era дepжавноï пол1тики загалом визначають стpатeгiю кyльтypноï пол1тики. Kолишнiй суспшьний лад та пpитаманна йому пол1тика "yпpавлiння кyльтypою", що, по сут1, означаe пiдпоpядкова-н1сть кyльтypноï сфepи шшим сфepам сусп1льного життя, наклали на нeï значний в1дбиток. Стpатeгiчний вибip на коpисть дeмокpатiï та вшьного pоз-витку для кyльтypноï сфepи означаe вибip "концeпцiï пiдтpимки кyльтypи", визнаноï ус1ма сучасними pозвинeними дepжавами.
"Kонцeпцiя пiдтpимки кyльтypи" базyeться на такиx засадаx:
• самоцшносп, нeзалeжностi кyльтypи й мистeцтва в yrix ïï числeнниx пpояваx;
• забeзпeчeння гаpантiй свободи твоpчостi, загального доступу до кyльтypниx надбань, ствоpeння якнайшиpшиx можливостeй активноï участ громадян у мистeцькlй твоpчостi;
• збepeжeння кyльтypноï спадщини й тypботи ^о дальший pозвиток тpади-цiйниx кyльтyp наpодiв та eтносiв, що насeляють Укpаïнy;
• створення та утримання зусиллями держави та мюцевого самоврядування ба-зових елемеипв культуриоï шфраструктури, иайзиачиiшиx культурно-мис-тецьких заклад1в;
• забезпечення державго1 тдтримки та сприятливого господарчо-правового режиму для культурно-мистецьких оргатзацш, об'еднань, окремих митщв неза-лежно ввд тдпорядкування чи форми власностц
• створення правових та економ1чних стимул1в для залучення недержавних кошт1в та засоб1в до тдтримки культури й мистецтва [15].
У цшому, державнi прюритети у реалiзацiï культурноï полiтики в Ук-раïнi повиннi бути зосереджеш на:
• створент "освгттх та культурних програм для дгтей та молодц
• визиачеииi, обговоренн та ухвалент стандарту гарантованих державою культурних послуг i нормативу 1хнього фшансового забезпечення;
• обговоренн та досягнент сустльго1 згоди щодо основних понять культур-ио-иацiоиальиоï пол1тики з 1хньою подальшою лептим1защею;
• тдтримщ та розвитку культури на селц
• створент сприятливих умов для розвитку культурних щдустрш, культурного туризму, ринку культурних послуг;
• створент мапи культурних ресуршв Украши;
• створент ч1тко1 системи горизонтальних та вертикальних партнерських зв'яз-юв у межах загальнонацюнальних програм розвитку в галуз1 культури;
• формувант цшсного шформацшного простору в галуз1 культури та всеб1ч-roï бази анал1тичних ресуршв;
• розвитку мiжиародиого партнерства" [4, с. 3-4].
Практична реашзащя цих завдань можлива лише при аналiзi та з ура-хуванням специфжи соцiокультурного розвитку Украши в умовах перехщно-го перiоду. Вона також враховуватиме доцшьшсть i перспективи використан-ня зарубiжниx моделей культурноï политики, "необxiдного з огляду на те, що слабюсть нацiональноï елiти, хрошчна нестача коштiв i часу рiзко звужують можливiсть маневру у культурнш сферi Украши" [15]. Пiдтримку та регулювання культури здшснюе:
1) сустлъство через: а) мiсцевi органи самоврядування; б) приватт швес-тицп (пожертвування, спонсорська допомога);
2) держава через: перерозподл бюджетних надходжень; пшьгове оподаткуван-ня; субсиди; дотаци; швестици пщ низью проценти; цльове фiиаисувания; нормативно-правову базу; консультування; iиформацiйиу п1дтримку [3, с. 74]. Перехщ до нових умов економiчного життя не повинен позначитись на
культурному розвитковi суспшьства. Демократизащя суспiльного життя, тдви-щення активности людей у прийняттi ршень у будь-яюй сферi дiяльностi повинш сприяти i процесам розвитку культури. Тут не можна допустити виникнення нових монополiзованиx структур, що диктують власну полiтику у галузi культури.
Держава може належним чином регулювати щ процеси за допомогою фiнансовоï пiдтримки тих сфер культури, в яких вона особливо защкавлена: видавнича дiяльнiсть, культурний обмiн, розвиток художнього мистецтва, шдтримка нацiонального юно, естради. Особливоï уваги заслуговуе належна державна пiдтримка елiтарниx форм мистецтва (театр, класична музика), ос-кшьки ïx стан i розвиток е тим, що в очах св^ового сшвтовариства визначае цивiлiзованiсть краïни. Держава повинна сьогодш, передусiм, звернути увагу
на реформу системи освiти, на розробку нових концепцш ïï розвитку (як у се-реднiй, так i у вищш школi). Потрiбнi нов1 пiдручники, мае бути полiпшене матерiально-технiчне забезпечення навчального процесу, покрашений соць альний захист працiвникiв освiти, необхщно пiдняти престиж вчителя. Треба ввести пшьгове оподаткування культурноï дiяльностi, робити дотаци у тi сфери культури, що не пов'язаш з отриманням прибутку (музе].', освгтянсью установи i оргашзаци, театри тощо). Це дасть змогу зберегти укра'нську науку, створить ефективну шформацшну базу культури.
Безперечно, що прюритетною стратегiею культурного розвитку Украши е оргашчне входження у контекст европейсько' системи цшностей з такими ïï складовими, як демократия, ринкова економiка, вiльна штелектуальна творчiсть, з обов'язковим збереженням i розвитком власних культурних надбань.
Лггература
1. Гриценко О., Стр1ха М. Культурна пол1тика Украши: короткий юторичний огляд та оцшки. Частина 2// www.uis.kiev.ua/discussion/.
2. Державна програма розвитку укршнсько"1 культури на 1999-2005 роки// Культура i життя. - 1998. - 11 жовтня.
3. Дрожжина С.В. Культурна полынка сучасно1 полiкультурноï Украши: сощально-фь лософський та правовий аспекти: Монографiя. - Донецьк: Дондует, 2005. - 196 с.
4. Закон Украши "Про Концепцш державно1 пол^ики в галузi культури на 2005-2007 рр."// www.artman.org.ua/ukr/concept.php.
5. Закон Украши "Про культуру" (проект)// Музе1 Украши. - 2007, № 3// www.museum-ukraine.org.ua.
6. Здюрук С.1., Параховський Б.О., Валевський О.Л. Стратепчш аспекти нацюналь-но-культурно1 полiтики Украши. - К., 1995. - 76 с.
7. Карлова В. Реформування управлшських структур у сферi культури як необхщна умова створення дiевих механiзмiв реалiзацiï державно1 культурно1 пол^ики// Соцiальна i гу-манiтарна полгтика. - 2002, № 3. - С. 315-319.
8. Криза культури: Матерiали парламентських слухань. - К., 2004.
9. КД Концепц1я державно1 культурно1 полiтики Украши. Основнi положення. Проект// Украшська культура. - 1995, № 4. - С. 27-35.
10. Культура i особистють// www.vuzlib.net/kult/13.htm.
11. Культурна полгтика: методолопчш, правов^ економiчнi проблеми// Зб. наук. праць. - К.: УЦКД Мiнкультури Украши, 1995. - 64 с.
12. Леонова А. Програмш спрямування з розвитку украшсько1 культури i культур нащ-ональних меншин Украши// Вюник Украшсько1 Академи державного управлiння. - 1999, № 3. - С. 325-330.
13. Лос1в I. Украшська культура в умовах росшсько1 експансп (1994-2002 рр.)// Виз-вольний шлях. Кн.2. - К., 2003. - С. 3-10.
14. Мазурик З. Культурна пол^ика в епохi глобашзаци (контекст нiмецького досвiду)// www.ji.lviv.ua
15. Мис1в Л.В. Особливостi законодавства Украши щодо дiяльностi органiв державного управлшня у сферi формування та розвитку духовних цiнностей украшського суспiльства// www.nbuv.gov.ua/e-journals/ DUTP/2005-1.
16. Мицик Л.М. Проблеми трансформаци культурно1 сфери у посткомушстичнш Укра-ïm// www.dep.kiev.ua/confer/
17. Парламентськ1 слухання "Культурна полiтика в Укра"т: прiорнтети, принципи та шляхи реашзаци"// www.ukinfo.biz.
18. Пол1толог1чний енциклопедичний словник: Навч. пос. для студенпв ВНЗ. - К.: Ге-неза, 1997. - 400 с.
19. Симоненко С.П. Проблеми культурно1 пол^ики в Укра"т та свiтовi iнтеркультурнi взаемоди// Унiверсальнi вимiри украшсько! культури. - Одеса, 2000. - С. 43-55.
