CC BY
31
®
ребёнка
КлУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.61-002.3-053.2:615.33
ЛЕЖЕНКО Г.О.1, ПАШКОВА O.G.1, РУДОВА O.I.2, РУБАНОВА G.I.-
1Запорзький державний медичний унверситет
2КУ «Запор/зыка обласна клнчна дитяча л1карня ЗОР»
■ ■ ■ ■ ■ _ ■ V
досв1д застосування цеф1ксиму в л1куванн1 1нфекц1и
сечовот системи у д1теи
Резюме. Вивчена ефектившсть застосування препарату Цефкс (цефтсим) як монотерапи гострого циститу, гострого та хрошчного телонефриту у дтей. Показано, що застосування цефксиму як засобу антибактерiальноi терапи при циститi та неускладненому перебгу телонефриту у дтей е етiологiчно обГрунтованим, високоефективним та безпечним.
Ключовi слова: цистит, телонефрит, пероральт цефалоспорини, цефксим, дти.
1нфекци оргашв сечово! системи е одним i3 най-частших захворювань у дггей. Щор1чно в свт серед дггей рееструеться близько 50 млн випадкiв шфек-цiй сечовивщних шляхiв [3]. Поширешсть iнфекцiй сечово! системи згiдно з епщемюлопчним досль дженням, проведеним в Укра!ш, становить 19,1 на 1000 дитячого населення, за даними медично! статистики, — 29,5. 1нфекци сечово! системи зустрiча-ються в 77—89 % випадюв госпiталiзащ! дггей у не-фрологiчнi стацiонари [1].
Л^вання iнфекцiй сечово! системи (1СС) бу-вае успiшним не в уах хворих. У найближчi 3 мгсящ пiсля першого епiзоду шфекци сечово! системи ре-цидивують у 61льшо! частини пацiентiв, що зумов-лено особливостями будови органiв сечостатево! системи, кровопостачання, шнерваци сечовивщних шляхiв у дiтей, а також вжовою дисфункцiею 1мун-но! системи дитини та властивостями мжрооргашз-мiв, що викликають дану патологiю [4]. У зв'язку з цим нерщко потрiбне проведення повторних курсiв антибактерiально! терапи. Вщ того, наскшьки правильно вибрана стартова антимжробна терапiя 1СС, залежать у кiнцевому пщсумку ефектившсть л1ку-вання та прогноз хвороби [5, 8, 12, 14].
Швидке формування i значна поширенiсть ан-тибiотикорезистентних та антибiотикозалежних штамiв мiкроорганiзмiв, пiдвищення питомо! ваги мiкробних асощацш диктують необхiднiсть удоско-налення антибактерiальноi терапи, пошуку нових високоефективних л^вальних та профiлактичних методiв з використанням антибiотикiв максимально широкого спектра ди [17].
Головним чинником, що визначае резистент-нiсть бактерiй до антибютиюв, е здатнiсть до про-
дукци мiкроорганiзмами бета-лактамаз, якi шпбу-ють активнiсть антибiотикiв. Вiдомо, що до 47—71 % ввддв кишково! палички, 80 % стафiлококiв, 58— 100 % ввддв клебсiел здатнi до синтезу бета-лакта-маз, що зумовлюе зниження ефективностi антибю-тикотерапи, що проводиться [9].
Зпдно з сучасними рекомендацiями, вибiр стартового антибiотика повинен базуватися не тшьки на локальних даних мiкробiологiчних дослщжень, але й ураховувати терапевтичну ефектившсть i без-пеку рiзних антибактерiальних засобiв [7, 11, 12]. За даними попередшх роюв, лiкування пiелонефриту у дггей передбачало парентеральне введення анти-бактерiальних засобiв. Однак проведенi рандомь зоваш клшчш дослiдження показали, що не менш ефективною е пероральна стартова антибактерiаль-на терапiя, а при тяжкому переб^ найбшьш ращо-нальною е ступiнчаста терапiя, тобто коротю курси (2—4 дш) парентерального введення антибютика з переходом на пероральний режим уведення [12, 15, 16]. Застосування стутнчасто! терапи сприяе зни-женню ризику пiсляiн'екцiйних ускладнень, додат-кового навантаження на медичний персонал i, що дуже важливо для хворо! дитини, дозволяе уникну-ти психоемоцiйного стресу вщ внутр1шньом'язових iн'екцiй.
Сьогодн1 фармацевтичний ринок мае в своему розпорядженш достатню к1льк1сть антибактерiаль-них засоб!в. Незважаючи на те, що антибютики е
© Леженко Г.О., Пашкова О.6., Рудова О.1.,
Рубанова G.I., 2014 © «Здоров'я дитини», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
KëiHi4Ha neAiorpifl / Clinical Pediatrics
високоефективними препаратами, здатними при рацiональному використанш врятувати дитинi жит-тя, терапiя ними завжди е компромiсом мж бажа-ною дiею препарату i наявнiстю можливих побiчних ефектiв.
Типовою помилкою при проведеннi антибюти-котерат! iнфекцiй органiв сечово! системи е вибiр препарату без урахування спектра активностГ анти-бiотика, особливостей його фармакокшетики, не-бажаних лiкарських реакцш.
На цьому тлi цефалоспорини по праву займають провiдне мiсце в ктшчшй практицi лжаря-педГа-тра, що зумовлено широким спектром антимжроб-но! дГ!, бактерицидним механiзмом дГ!, базовою за-хищенiстю препаратiв вГд бета-лактамаз порГвняно з Гншими групами антибактерiальних засобiв, доброю переносимiстю i невеликою частотою по6Гчних явищ. Важливим для дано! групи антибактерГаль-них препарапв е здатнiсть проникати i накопичу-ватися у вогнищГ запалення в необхщних концен-трацiях. Механiзм дц цефалоспоринiв пов'язаний Гз пригнiченням синтезу пептидоглiкану клггинно! стГнки мГкроорганГзму. При урошфекц1ях найчас-тГше застосовують цефалоспорини III поколшня, що активнГ як до грампозитивних, так i до грамне-гативних бактерГй, при цьому гх спектр порГвняно з першим i другим поколГннями значно розширений у бГк грамнегативних бактерГй.
Цефалоспорини в основному е препаратами для парентерального застосування i широко вико-ристовуються в стацГонарах для лГкування рГзних ГнфекцГй, займаючи одне з провщних мГсць серед застосованих антибютиюв. Проте останнГми роками з'явилися цефалоспорини виключно для перо-рального застосування. КрГм того, згГдно з даними професора А.П. Вжторова (2006), алерпчш реакцГ! на цефалоспорини зустрГчаються значно рГдше, н1ж на антибютики пенГцилГнового ряду. Залежно вГд ступеня ризику алергГчних реакцГй цефалоспорини можливо розмГстити в такому порядку: цефтрГаксон ^ цефоперазон ^ цефокситин ^ цефтазидин ^ це-фотаксим ^ цефуроксим [2].
З огляду на це перспективним у лГкуванш ГнфекцГй сечовивщно! системи як Гз клшГчно!, так i з фармакоекономГчно! точки зору е пероральний цефалоспорин III поколшня Цефжс (цефГксим). ВибГр даного препарату в лГкуваннГ телонефриту у дГтей обумовлений перш за все його фармакодина-мГкою. ЦефГксим е високоефективним i безпечним препаратом при застосуванш у дГтей Гз 6 мюящв [6, 10]. Зазначений антибютик характеризуеться широким спектром дГ! i високою активнГстю щодо ба-гатьох грампозитивних i грамнегативних мжроор-ганГзмГв: цефГксим за рахунок свое! оригшально! структури проявляе вищу активнГсть, нГж амшо-пенГцилГни i цефалоспорини попереднГх поколГнь, щодо деяких грампозитивних i грамнегативних бактерГй, що продукують бета-лактамази. Важли-во тдкреслити, що препарат проявляе виражену активнГсть щодо штамГв Enterobacteriaceae, зокре-
ма E.coli, Klebsiella spp., Proteus mirabilis — збудни-KiB шфекцИ сечовиввдно! системи, що продукують плазмщш бета-лактамази широкого спектра, як1 значно знижують антим1кробний потенциал шших ентеральних i парентеральних цефалоспо-ришв II—III поколшня. Сл1д в1дзначити, що це-ф1ксим швидко всмоктуеться в кишково-шлун-ковому трактг Його б1одоступн1сть становить близько 50 % незалежно ввд прийому 1[ж1, причому при прийом1 разом 1з шею всмоктування препарату дещо прискорюеться, максимальна концентра-ц1я у сироватщ досягаеться через 4 години тсля вживання. Частина препарату (65 %) зв'язуеться з бшками плазми. В1н добре проникае в р1зш орга-ни i тканини, а його концентращя в сеч1 не посту-паеться плазмовш. Приблизно половина введеноï дози цеф1ксиму в незм1неному вигляд1 виводиться з сечею протягом доби. Щ фармакокшетичш пара-метри дозволяють застосовувати препарат усере-дину 1—2 рази на добу.
Метою нашоï роботи була ощнка клiнiчноï та бактерiологiчноï ефективносп препарату Цефiкс (цефiксим) у л1куванш iнфекцiй сечовоï системи у дггей.
MaTepiaA i методи
Нами було проанал!зовано ефективнiсть застосування цефжсиму (Цефiкс) у терапïï активноï ста-дïï iнфекцïï сечовоï системи 70 дггей, серед яких у 22 хворих було дiагностовано гострий цистит, у 28 — гострий телонефрит, у 20 — загострення хрошчно-го пiелонефриту. Середнiй в1к пащенпв становив 10,2 ± 1,1 року. У всгх хворих дiагноз був тдтвер-джений даними анамнезу, катко--лабораторного, рентгенологiчного, м1кро61олог1чного обстеження та ультразвукового дослщження органiв сечовив1д-но! системи зг1дно з протоколом МОЗ Украши (наказ МОЗ Украши № 627 в1д 03.11.2008 р.).
До призначення цефжсиму хвор1 антибактерь альну терапiю не отримували. Препарат застосову-вався в доз1 8 мг/кг 1 раз або 4 мг/кг 2 рази на добу в комплекс з Гншими препаратами патогенетичноï та симптоматичноï терапИ. Тривалють курсу л1кування становила: при цистип — 5 д1б, при шелонефрип — 10-14 д1б.
Анал1з результат1в л1кування проводили на осно-в1 клiнiчноï оц1нки ефективност1 терапïï, а також динам1ки об'ективних дослГджень: лабораторних даних, пос1в1в сеч1, ультразвукового дослщження нирок. Ефективн1сть л1кування оц1нювалась як добра, якщо спостер1галося швидке (на 2-гу — 3-тю добу) полшшення стану хворих: нормал1зац1я або зниження до субфебрильноï температури тгла, зникнення болю, зниження лейкоцитозу, нейтро-фгльозу в анал1з1 кров1, лейкоцитурИ та бактерiурïï в сеч1. Клш1чний ефект вважали задов1льним, коли спостер1гали зменшення вираженост1, аж до по-вного зникнення, кл1н1чних симптом1в запального процесу, а позитивна динамжа анал1з1в кров1 та сеч1 наставала в шзшший строк — на 5-6-ту добу
KëiHi4Ha neAiaîpifl / Clinical Pediatrics
вщ початку л1кування. За в1дсутност1 суб'ективно! та об'ективно! клшжо-лабораторно! та шструмен-тально! динам1ки в переб1гу захворювання результат л1кування вважався незадов1льним.
Результата та обговорення
Кл1н1чна картина активност1 процесу в групах д1тей, хворих на шелонефрит, характеризувалася такими симптомами: бол1 в попереков1й д1лянц1 з ураженого боку, пщвищення температури тша, п1тлив1сть, головний б1ль, слабк1сть, нездужання, нудота, дизуричн1 розлади у вигляд1 почаст1шання сечовипускання, болю при сечовипусканш, 1мпера-тивних позив1в (табл. 1).
Сечовий синдром виявлявся у вигляд1 нейтро-фшьно! лейкоцитури > 10/мм3, мжропротешурп, бактер1ури > 102/мл КУО при цистит1 та > 104/мл КУО при п1елонефрит1. У загальному анал1з1 кров1 в ус1х хворих визначався пом1рний або виражений лейкоцитоз 1з нейтроф1льним зсувом лейкоцитар-но! формули вл1во, збшьшення ШОЕ. У 9 (32,1 %) хворих на гострий шелонефрит та у 12 (60 %) паць ент1в 1з хрон1чним п1елонефритом спостер1галася анем1я I ступеня.
Ультразвукова картина гострого циститу харак-теризувалася нер1вном1рним стовщенням стшки сечового мкура, в просв1т1 якого визначалася др1б-нодисперсна суспенз1я.
При ультразвуковому дослщженш нирок у 21 (75,0 %) хворого на гострий шелонефрит спосте-р1галося зб1льшення розм1р1в уражено! нирки, у 20 (71,4 %) пащентш — розширення нирково! миски, у 19 (67,9 %) — пщвищення ехогенносп зб1рно! систе-ми нирок та у 12 (42,9 %) — згладженють паренхiми. У 15 (53,6 %) хворих процес був правоб1чний, у 10 (35,7 %) дггей — л1воб1чний та у 3 (10,7 %) пашен-т1в — двоб1чний.
У 18 (90,0 %) хворих 1з загостренням хрошчно-го п1елонефриту при ультразвуковому дослщженш нирок було д1агностовано р1зш аномалп розвитку сечово! системи: деформац1я чашково-мисково!
системи — у 6 (30,0 %) пащентш, подвоення чаш-ково-мискового комплексу — у 3 (15,0 %), гщро-нефроз — у 4 (20,0 %), шдковоподiбна нирка — в 1 (5,0 %), гiпоплазiя нирок — у 2 (10,0 %), агенезИ нирки — в 1 (5,0 %), тазова дистошя нирки — в 1 (5,0 %) хворого. Збшьшення розмiрiв нирки як на-слщок запалення зустрiчалось у 13 (65,0 %) хворих, розширення чашково-мисково! системи спостерь галось у 17 (85,0 %) дггей, якi знаходилися пщ спо-стереженням.
Аналiз структури мжробного складу сечi у дiтей, хворих на гострий цистит (табл. 2), показав наяв-шсть позитивних посiвiв до лiкування у 20 (90,9 %) пащентш.
У 13 (59,1 %) випадках виявлена E.coli, у 3 (13,6 %) — Enterococcus faecalis, в 1 (4,5 %) — Staph. аureus, в 1 (4,5 %) випадку виявлено Proteus mirabilis та у 2 (9,1 %) випадках були виявлеш мжробн асо-щацИ, що були представлен в основному поеднан-ням таких збудниюв: E.coli, Staph. epidermidis, Strept. faecalis, Klebsiella spp. i Enterococcus faecalis.
При проведенш аналiзу структури збудниюв захворювання у хворих на гострий шелонефрит (табл. 2) до л^вання позитивш посiви становили 85,7 % (24 дитини).
У 4 (14,3 %) пащенпв при бактерюлопчно-му дослщженш не було встановлено етюлопчних чинниюв. У 14 (50,0 %) випадках виявлена E.coli, у 4 (14,3 %) хворих видшено Enterococcus faecalis, у 2 (7,1 %) — Staph. аureus, в 1 (3,6 %) — Proteus mirabilis, в 3 (10,7 %) випадках були виявлеш мжробш асо-щацИ, що представлеш поеднанням E.coli та Strept. faecalis, Klebsiella spp. i Enterococcus faecalis.
У структурi збудниюв хрошчного шелонефри-ту в пашенпв, яю перебували пщ наглядом, та-кож домшувала Exoli (60,0 %). Enterococcus faecalis виявлений у 2 (10,0 %) хворих, Proteus mirabilis — в 1 (5,0 %), Staph. аureus — в 1 (5,0 %), ще в 1 (5,0 %) пащента було видшено з œ4i Pseudomonas auregenosus. Виявлеш мжробш асощацИ при бак-терюлопчному дослщженш œ4i у 2 дней (10,0 %)
Таблиця 1. Основн1 кл1н1чн1 симптоми у дтей з ¡нфекц1ю сечово/ системи, n (%)
Симптом Дгги з гострим циститом (n = 22) Д^и з гострим шелонефритом (n = 28) Дгги з загостренням хрошчного шелонефриту (n = 20)
Лихоманка 11 (50,0) 23 (82,1) 16 (80,0)
Тупий ниючий бть у поперековш дтянц 3 (13,6) 25 (89,3) 18 (90,0)
Позитивний симптом Пастернацького - 21 (75,0) 14 (70,0)
Млявють, пщвищена стомлюванють 13 (59,1) 26 (92,9) 18 (90,0)
Дизуричн розлади 20 (90,9) 10 (35,7) 8 (40,0)
Бiль у живот 16 (72,7) 15 (53,6) 12 (60,0)
Зниження апетиту 13 (59,1) 25 (89,3) 18 (90,0)
Нудота 3 (13,6) 12 (42,9) 8 (40,0)
Головний бть 4 (18,2) 12 (42,9) 9 (45,0)
KAiHiHHa пед1атр1я / Clinical Pediatrics
Таблиця 2. Збудники ¡нфекцИ сечовоi системи в групах спостереження, n (%)
Збудник Дгги з гострим циститом (n = 22) Дгги з гострим шелонефритом (n = 28) Дгги з загостренням хрошчного шелонефриту (n = 20)
E.coli 13 (59,1) 14 (50,0) 12 (60,0)
Enterococcus faecalis 3 (13,6) 4 (14,3) 2 (10,0)
Staph. aureus 1 (4,5) 2(7,1) 1 (5,0)
Proteus mirabilis 1 (4,5) 1 (3,6) 1 (5,0)
Pseudomonas auregenosus - - 1 (5,0)
MiKpo6Hi асо^аци 2(9,1) 3 (10,7) 2 (10,0)
Росту не виявлено 2(9,1) 4 (14,3) 1 (5,0)
були представлен грамнегативною флорою. В одному випадку (5,0 %) росту мiкроорганiзмiв ce4i не виявлено.
Аналiз чутливостi мiкрофлори сечi до антибак-терiальних препаратiв показав домшуюче значення цефалоспоринiв III поколшня, що необхщно врахо-вувати при визначенн емтрично! стартово! терапи шфекци сечовивщно! системи у дiтей.
На xni лiкування Цефiксом у вах пацieнтiв, хворих на цистит та гострий пieлонефрит, та у 19 (95,0 %) хворих i3 хрошчним пieлонефритом вщмь чалася позитивна динамжа. При цьому у 20 (90,9 %) хворих на гострий цистит, у 25 (89,3 %) пащенпв iз гострим шелонефритом та у 16 (80,0 %) дггей iз хронiчним пiелонефритом ефективнiсть лжуван-ня оцiнювалася як висока, що супроводжувалося швидкою регресiею iнтоксикацiйного синдрому та нормалiзацiею лабораторних показникiв. Уже на 2-гу —3-тю добу вiд початку л^вання температура тiла знизилася до нормально!, зникли болi у по-перековiй дiлянцi, полiпшився апетит, поступово зникали дизуричш явища. На xni проведено! тера-пГ! паралельно з позитивною динамжою клiнiчних симптомiв вщзначено вiдновлення лабораторних показникiв, що свщчило про зменшення запального процесу в сечовивщнш системi. На 4-5-й день на тлi терапи Цефжсом спостерiгалося зменшення лейкоцитури з повною лiквiдацiею на 7—8-й день при гострому та на 9-10-й день при хрошчному т-елонефрип, на 10-й день лiкування нормалiзували-ся показники загального аналiзу кровь Задовшьний результат лiкування зафiксовано лише у 2 (9,1 %) хворих на гострий цистит, 3 (10,7 %) дггей, хворих на гострий телонефрит, та у 3 (15,0 %) пащенпв iз хрошчним шелонефритом, у яких динамжа клшь ко-лабораторних показниюв була бшьш повiльною (на 4-5-й день), а окремi симптоми захворювання, змiни лейкограми, лейкоцитур1я простежувались на 7-8-му добу спостереження. Причому у бшьшосп хворих результати бактерюлопчного дослiдження виявилися негативними. Подовження антибактерь ально! терапи до 14 дiб приводило до повно! норма-лiзацп клшГчно! картини та лабораторних показни-кiв. В 1 (5,0 %) патента з загостренням хронiчного телонефриту не отримано позитивного ефекту вщ
застосування цефiксиму. У нього при бактерюло-гiчному дослiдженнi сечi було видшено Pseudomonas auregenosus, що потребувало змiни антибактерiаль-ного препарату.
Слщ зазначити, що за даними контрольного мжробюлопчного дослiдження на 7-8-му добу ль кування в усiх хворих спостериалася стерилiзацiя сечi, а на 8-10-й день лiкування — повна норма-лiзацiя клiнiчного аналiзу кровi i сечового синдрому. Ультразвуковий мошторинг розмiрiв нирок та товщини нирково! паренхiми на 10-ту добу за-фiксував позитивну динамiку з наближенням цих показникiв до норми в уах пацiентiв. Препарат Цефжс добре переносився пацiентами. На xni лжу-вання у жодного хворого не вщзначено попршен-ня характеру випорожнень, не виявлено змiн рiвня трансамiназ, бiлiрубiну, порушень азотовидшьно! функци нирок та iнших побiчних явищ i небажаних реакцiй.
Висновки
1. Цефжс (цефiксим) е ефективним та безпеч-ним лiкарським засобом iз зручним застосуванням (1-2 рази на день), що дозволяе рекомендувати його як базовий препарат в комплекснш терапи iнфекцiй сечовивщно! системи у дггей iз середньотяжким пе-ребиом захворювання як на догоспiтальному етат, так i в умовах стацюнару.
2. Широкий спектр антибактерiальноI ди, резис-тентнiсть до збудниюв, що синтезують бета-лакта-мази, низька токсичшсть дозволяють застосовувати Цефiкс у виглядГ монотерапи при цистип та не-ускладненому перебiгу пiелонефриту як стартовий препарат на етат, коли мжрооргашзм-збудник ще не щентифжовано.
Конфлiкт штереав: не заявлено.
Список л1тератури
1. Борисова Т.П. Инфекция мочевой системы у детей. Часть I. Причины, механизмы развития, клинические проявления / Т.П. Борисова, И.В. Багдасарова // Здоровье ребенка. — 2007. — № 3. — С. 112-118.
2. Викторов А.П. Побочные действия антибиотиков группы цефалоспоринов в Украине. Итоги 2005 года / А.П. Викторов, К.А. Посохова, Е.В. Матвеева, Н.А.. Логвина// Острые и неотложные состояния в практике врача. — 2006. — № 2. — С. 3.
KAiHiHHa пeдiaтрiя / Clinical Pediatrics
3. Зоркин С.Н. Не допустить рецидива инфекции мочевыво-дящих путей у детей / С.Н. Зоркин // Consilium Provisorum. — 2006. — Т. 4, № 2. — C. 33-34.
4. Зоркин С.Н. Лечение инфекции мочевыводящих путей у детей / С.Н. Зоркин, Л.К. Катосова, З.Н. Музыченко // Медицинский совет. — 2009. — № 4. — С. 25-30.
5. Зоркин С.Н. Взгляд на антибактериальную терапию у детей с урологической патологией / С.Н. Зоркин, Л.К. Катосова, З.Н. Музыченко //Лечащий врач. — 2010. — № 8. — С. 6-10.
6. Иванов Д.Д. Цефикс в ступенчатой терапии пиелонефрита у детей / Д.Д. Иванов, С.В. Кушниренко // Современная педиатрия. — 2009. — № 6. — С. 127-129.
7. Козлов Р. С. Современные клинические рекомендации по антимикробной терапии. Вып. 2 / Р.С. Козлов, А.В. Дехнич. — Смоленск: МАКММАХ, 2007. — 608 с.
8. Коровина Н.А. Клинические аспекты применения цефа-лоспориновых антибиотиков в педиатрической практике / Н.А. Коровина, И.Н. Захарова, А.Л. Заплатников. — М., 2000.
9. Коровина Н.А. Практические рекомендации по антибактериальной терапии инфекций мочевой системы внебольнич-ного происхождения у детей / Н.А. Коровина, И.Н. Захарова, Л. С. Страчунский [и др.] // Клин. микробиол. и антимикроб. химиотер. — 2002. — № 4(4). — С. 337-346.
10. Крамарев С.О. Досвiд застосування орального цефа-лоспорину III поколшня цефжсу (цефжсиму) в терапи гострих кишкових шфекцш у дтей / С.О. Крамарев, О.А. Дмiтрiева // Здоровье Украины. — 2007. — № 11-12. — C. 70-71.
11. Шевелев А..Н. Современные аспекты антибактериальной терапии инфекций мочевыводящих путей у детей / А..Н. Шевелев // Фарматека. — 2008. — № 4. — С. 50-55.
12. American academy of pediatrics. Practice Parameter: The Diagnosis, Treatment, and Evaluation of the Initial Urinary Tract Infection in Febrile Infants and Young Children // Pediatrics. — 1999. — Vol. 103, № 4. — P. 843-852.
13. Alper B.S. Urinary Tract Infection in Children. / B.S. Alper, S.H. Curry // American Family Physician. — 2005. — Vol. 72. — P. 2483-2488.
14. Bartkowski D.P. Recognizing UTIs in infants and children. Early treatment prevents permanent damage / D.P. Bartkowski // Postgraduate medicine. — 2001. — Vol. 109, № 1. — P. 177-181.
15. Baumer J.H. Urinary tract infection in children, National Institute for Health and Clinical Excellence. Archives of Disease in Childhood/J.H. Baumer, R.W.A. Jones// Education and Practice. — 2007. — Vol. 92. — P. 189-192.
16. Montini G. Antibiotic treatment for pyelonephritis in children: multicentre randomised controlled non-inferiority trial / G. Montini, A. Toffolo, P. Zucchetta [et al.]//BMJ. — 2007. — Vol. 335. — P. 386393.
17. Tenover F.C. Глобальная проблема антимикробной резистентности /F.C. Tenover//Русский медицинский журнал. — 1996. — Т. 3, № 4. — C. 217-219.
Рецензенты: заведующий кафедрой педиатрии ЗМАПО, д.м.н., профессор Овчаренко Леонид Сергеевич, заведующая кафедрой факультетской педиатрии ЗГМУ, д.м.н., профессор Недельская Светлана Николаевна.
Отримано 26.04.14 ■
Аеженко Г.А.1, Пашкова Е.Е.1, Рудова Е.И.2, Рубанова Е.И.2 13апорожский государственный медицинский университет
2КУ «Запорожская областная клиническая детская больница ЗОС»
ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ ЦЕФИКСИМА В ЛЕЧЕНИИ ИНФЕКЦИИ МОЧЕВОИ СИСТЕМЫ У ДЕТЕИ
Резюме. Изучена эффективность применения препарата Цефикс (цефиксим) в качестве монотерапии острого цистита, острого и хронического пиелонефрита у детей. Показано, что применение цефиксима в лечении цистита и пиелонефрита с неосложненным течением у детей является этиологически обоснованным, высокоэффективным и безопасным.
Ключевые слова: цистит, пиелонефрит, пероральные цефалоспорины, цефиксим, дети.
Lezhenko G.O.1, Pashkova O.Ye.1, Rudova O.I.2, Rubanova Ye.I.2
1Zaporizhzhya State Medical University
2MI «Zaporizhzhya State Clinical Children's Hospital of ZRC»,
Zaporizhzhya, Ukraine
EXPERIENCE OF CEFIXIME APPLICATION FOR THE
TREATMENT OF URINARY TRACT INFECTION IN CHILDREN
Summary. There has been investigated the efficiency of Cefix (cefixim) application as a monotherapy of acute cystitis, acute and chronic pyelonephritis in children. Cefixime was found to be etiologically reasonable, high-performance and safe for the therapy of non-complicated cystitis and pyelonephritis in children.
Key word: cystitis, pyelonephritis, oral cephalosporins, cefix-ime, children.
