CC BY
33
Орипнальн CTQTTi
Original Articles
почки
НИРКИ
УДК 616.61-002.3-053.2:615.33
ЛЕЖЕНКО Г.О.1, ПАШКОВА O.G.1, РУДОВА O.I.2, РУБАНОВА G.I.2
1ЗапорЬький державний медичний ун/верситет
2КУ «Запорзька обласна клЫчна дитяча л1карня ЗОР»
AOCBÎA ЗАСТОСУВАННЯ ЦЕФ^СИМУ В AÎKYBAHHi
■ _ ■ W ■■ ■ V
ШФЕКЦМ СЕЧОВО1 СИСТЕМИ У А1ТЕИ
Резюме. Вивчена ефективнсть застосування препарату Цефiкс (цефксим) як монотерап'И гострого циститу, гострого та хронiчного пieлонефриту у дггей. Показано, що застосування цефiксиму як засо-бу антибактерiальноí терапП при цистит та неускладненому перебгу пieлонефриту у дггей е етюлопчно обгрунтованим, високоефективним та безпечним.
Ключовi слова: цистит, пieлонефрит, пероральн цефалоспорини, цефксим, дти.
1нфекцп оргашв сечово! системи е одним i3 найчастших захворювань у дггей. Щорiчно в свт серед дггей рееструеться близько 50 млн випадюв iнфекцiй сечовивiдних шляхiв [3]. Поширешсть ш-фекцiй сечово! системи зпдно з епiдемiологiчним дослiдженням, проведеним в Укра!ш, становить 19,1 на 1000 дитячого населення, за даними медич-но! статистики, — 29,5. 1нфекцп сечово! системи зустрiчаються в 77—89 % випадюв госштатзащ! дь тей у нефрологiчнi стацiонари [1].
Лжування iнфекцiй сечово! системи (1СС) бу-вае усп1шним не в уах хворих. У найближчi 3 мгсящ п1сля першого епiзоду шфекцп сечово! системи ре-цидивують у бшьшо! частини пацiентiв, що зумов-лено особливостями будови органiв сечостатево! системи, кровопостачання, шнервацп сечовивщ-них шлях1в у дiтей, а також вжовою дисфункцiею 1мунно! системи дитини та властивостями мжро-органiзмiв, що викликають дану патологiю. [4]. У зв'язку з цим нерiдко потр!бне проведення повтор-них курс1в антибактер!ально! терапп. В1д того, на-скшьки правильно вибрана стартова антимiкробна тератя 1СС, залежать у кiнцевому шдсумку ефек-тивн1сть лiкування та прогноз хвороби [5, 8, 12, 14].
Швидке формування i значна поширешсть ан-тибiотикорезистентних та антибiотикозалежних штам!в мiкроорганiзмiв, пiдвищення питомо! ваги мжробних асоцiацiй диктують необхiднiсть удо-сконалення антибактер!ально! терапп, пошуку нових високоефективних лжувальних та профшак-тичних метод!в з використанням антибiотикiв максимально широкого спектра дп [17].
Головним чинником, що визначае резистент-шсть бактерiй до антибiотикiв, е здатшсть до про-дукцп мiкроорганiзмами бета-лактамаз, яю ш-г16ують активнiсть антибютиюв. В1домо, що до 47—71 % ввддв кишково! палички, 80 % стафшоко-
кiв, 58—100 % ввддв клебсieл здатнi до синтезу бе-та-лактамаз, що зумовлюе зниження ефективност антибютикотерапп, що проводиться [9].
Зпдно з сучасними рекомендацiями, вибiр стартового антибютика повинен базуватися не тшьки на локальних даних мжробюлопчних дослiджень, але й ураховувати терапевтичну ефектившсть i без-пеку рiзних антибактерiальних засобiв [7, 11, 12]. За даними попередшх рокiв, л^вання телонеф-риту у дiтей перед бачало парентеральне введен-ня антибактерiальних засобiв. Однак проведенi рандомiзованi клiнiчнi дослщження показали, що не менш ефективною е пероральна стартова анти-бактерiальна терапiя, а при тяжкому переб^ най-бiльш рацiональною е стутнчаста терапiя, тобто короткi курси (2—4 дш) парентерального введення антибiотика з переходом на пероральний режим уведення [12, 15, 16]. Застосування стушнчастга терапп сприяе зниженню ризику шсляш'екцшних ускладнень, додаткового навантаження на медич-ний персонал i, що дуже важливо для хвороi дитини, дозволяе уникнути психоемоцшного стресу вщ внутрiшньом'язових iн'екцiй.
Сьогоднi фармацевтичний ринок мае в своему розпорядженш достатню кiлькiсть антибактерь альних засобiв. Незважаючи на те, що антибiоти-ки е високоефективними препаратами, здатними при ращональному використаннi врятувати дити-ш життя, терапiя ними завжди е компромюом м1ж бажаною дiею препарату i наявнiстю можливих по-бiчних ефектiв.
© Леженко Г.О., Пашкова O.G., Рудова О.1.,
Рубанова G.I., 2013 © «Нирки», 2013 © Заславський О.Ю., 2013
Типовою помилкою при проведеннi антибюти-котерапИ iнфекцiй органiв сечово'1 системи е вибiр препарату без урахування спектра активност анти-бiотика, особливостей його фармакокшетики, не-бажаних лiкарських реакцш.
На цьому тлi цефалоспорини по праву займають провiдне мiсце в клшчнш практицi лiкаря-педiа-тра, що зумовлено широким спектром антимжроб-но'1 дп, бактерицидним механiзмом дл, базовою захищенiстю препаратiв вiд бета-лактамаз порiв-няно з iншими групами антибактерiальних засо-бiв, доброю переносимiстю i невеликою частотою побiчних явищ. Важливим для дано'1 групи анти-бактерiальних препаратiв е здатнiсть проникати i накопичуватися у вогнищi запалення в необхщ-них концентрацiях. Механiзм дп цефалоспоринiв пов'язаний iз пригнiченням синтезу пептидогль кану клггинно'1 стiнки мжрооргашзму. При урош-фекцiях найчастiше застосовують цефалоспорини III поколiння, що активш як до грампозитивних, так i до грамнегативних бактерш, при цьому ïx спектр порiвняно з першим i другим поколшнями значно розширений у бiк грамнегативних бактерiй.
Цефалоспорини в основному е препаратами для парентерального застосування i широко викорис-товуються в стащонарах для л^вання рiзниx ш-фекцiй, займаючи одне з провщних мiсць серед за-стосованих антибiотикiв. Проте останнiми роками з'явилися цефалоспорини виключно для перораль-ного застосування. Крiм того, зпдно з даними про-фесора А.П. Вжторова (2006), алергiчнi реакцИ на цефалоспорини зустрiчаються значно рiдше, нгж на антибiотики пенiцилiнового ряду. Залежно вщ ступеня ризику алергiчниx реакцш цефалоспорини можливо розмiстити в такому порядку: цефтриак-сон ^ цефоперазон ^ цефокситин ^ цефтазидин ^ цефотаксим ^ цефуроксим [2].
З огляду на це перспективним у л^ванш ш-фекцiй сечовивщно'1 системи як iз клшчно'1, так i з фармакоекономiчноï точки зору е пероральний цефалоспорин III поколшня Цефжс (цефiксим). Вибiр даного препарату в лжуванш пiелонефриту у дiтей обумовлений перш за все його фармакодина-мжою. Цефiксим е високоефективним i безпечним препаратом при застосуванш у дггей iз 6 мiсяцiв [6, 10]. Зазначений антибютик характеризуеться широким спектром дп i високою активнiстю щодо ба-гатьох грампозитивних i грамнегативних мжроор-ганiзмiв: цефжсим за рахунок свое! оригшально'1 структури проявляе вищу активнiсть, нiж амшо-пенiцилiни i цефалоспорини попереднix поколшь, щодо деяких грампозитивних i грамнегативних бактерiй, що продукують бета-лактамази. Важли-во пiдкреслити, що препарат проявляе виражену актившсть щодо штамiв Enterobacteriaceae, зокре-ма E.coli, Klebsiella spp., Proteus mirabilis — збудни-юв шфекцИ сечовивщно'1 системи, що продукують плазмщш бета-лактамази широкого спектра, яю значно знижують антимiкробний потенщал
iнших ентеральних i парентеральних цефалоспо-ринiв II—III поколiння. Слiд вщзначити, що це-фiксим швидко всмоктуеться в кишково-шлун-ковому трактi. Його бюдоступшсть становить близько 50 % незалежно вiд прийому rni, причому при прийомi разом i3 шею всмоктування препарату дещо прискорюеться, максимальна концентра-цiя у сироватщ досягаеться через 4 години тсля вживання. Частина препарату (65 %) зв'язуеться з бГлками плазми. Вш добре проникае в рiзнi орга-ни i тканини, а його концентращя в сечi не посту-паеться плазмовiй. Приблизно половина введено^ дози цефiксиму в незмiненому виглядi виводиться з сечею протягом доби. Щ фармакокiнетичнi пара-метри дозволяють застосовувати препарат усере-дину 1—2 разу на добу.
Метою нашо^ роботи була ощнка клшГчно^ та бактерюлопчно^ ефективностi препарату Цефiкс (цефжсим) у лiкуваннi iнфекцiй сечово^ системи у дггей.
MaiepiaA i методи
Нами було проаналiзовано ефективнiсть застосування цефiксиму (Цефiкс) у терапп активное стадп шфекцп сечово^ системи 70 дней, серед яких у 22 хворих було дiагностовано гострий цистит, у 28 — гострий телонефрит, у 20 — загострення хрошчного пiелонефриту. Середнiй вж пащен-пв становив 10,2 ± 1,1 року. У вах хворих дiагноз був пiдтверджений даними анамнезу, клшжо-ла-бораторного, рентгенологiчного, мжробюлопч-ного обстеження та ультразвукового дослiдження органiв сечовивщно^ системи зпдно з протоколом МОЗ Украши (наказ МОЗ Украши № 627 вгд 03.11.2008 р.).
До призначення цефжсиму хворГ антибактерь альну тератю не отримували. Препарат застосову-вався в дозГ 8 мг/кг 1 раз або 4 мг/кг 2 рази на добу в комплекс з шшими препаратами патогенетично^ та симптоматичное терапп. Тривалють курсу лжу-вання становила: при цистит — 5 дГб, при тело-нефрит — 10—14 дГб.
АналГз результата лГкування проводили на основГ клшГчно^ оцшки ефективност терапп, а та-кож динамжи об'ективних дослщжень: лаборатор-них даних, поавГв сечГ, ультразвукового дослщжен-ня нирок. Ефектившсть лжування оцшювалась як добра, якщо спостерпалося швидке (на 2-гу — 3-тю добу) полшшення стану хворих: нормалГзацГя або зниження до субфебрильно^ температури тГла, зникнення болю, зниження лейкоцитозу, нейтро-фГльозу в аналГзГ кровГ, лейкоцитурп та бактерГурп в сечь КлшГчний ефект вважали задовГльним, коли спостерпали зменшення вираженостГ, аж до по-вного зникнення, клшчних симптомГв запального процесу, а позитивна динамжа аналГзГв кровГ та сечГ наставала у шзшший строк — на 5-6-ту добу вгд початку лжування. За ввдсутностГ суб'ективно^ та об'ективно^ клшжо-лабораторно^ та шструмен-
тально! динамiки в перебiгу захворювання результат л^вання вважався незадовiльним.
Результати та обговорення
Клiнiчнa картина активностi процесу в групах дiтей, хворих на шелонефрит, характеризувалася такими симптомами: болi в поперековiй дiлянцi з ураженого боку, пщвищення температури тгла, пiтливiсть, головний бiль, слабкiсть, нездужання, нудота, дизуричнi розлади у виглядi почастiшання сечовипускання, болi при сечовипусканш, iмпера-тивних позивiв (табл. 1).
Сечовий синдром виявлявся у виглядi нейтро-фгльно! лейкоцитурп > 10/мм3, мжропротешурп, бактерiурii > 102/мл КУО при цистип та > 104/мл КУО при пiелонефритi. У загальному аналiзi кровi в усiх хворих визначався помiрний або виражений лейкоцитоз iз нейтрофiльним зсувом лейкоцитар-но! формули влiво, збiльшення ШОЕ. У 9 (32,1 %) хворих на гострий шелонефрит та у 12 (60 %) пащ-енпв iз хрошчним пiелонефритом спостерiгалася анемiя I ступеня.
Ультразвукова картина гострого циститу харак-теризувалася нерiвномiрним стовщенням стшки сечового мiхура, в просвiтi якого визначалася дрiб-нодисперсна суспензiя.
При ультразвуковому дослщженш нирок у 21 (75,0 %) хворого на гострий шелонефрит спосте-рталося збiльшення розмiрiв уражено! нирки, у 20 (71,4 %) пащенпв — розширення нирково! миски, у 19 (67,9 %) — шдвищення ехогенносп збiрноi системи нирок та у 12 (42,9 %) — згладжешсть па-ренхiми. У 15 (53,6 %) хворих процес був правобiч-ний, у 10 (35,7 %) дггей — лiвобiчний та у 3 (10,7 %) пащенпв — двобiчний.
У 18 (90,0 %) хворих iз загостренням хрошчно-го пiелонефриту при ультразвуковому дослщженш нирок було дiагностовано рiзнi аномалп розвитку сечово! системи: деформацiя чашково-мисково! системи — у 6 (30,0 %) пащенпв, подвоення чаш-
ково-мискового комплексу — у 3 (15,0 %), пдро-нефроз — у 4 (20,0 %), mдковоподiбна нирка — в 1 (5,0 %), гiпоплазiя нирок — у 2 (10,0 %), агенезИ нирки — в 1 (5,0 %), тазова дистонш нирки — в 1 (5,0 %) хворого. Збшьшення розмiрiв нирки як на-слщок запалення зустрiчалось у 13 (65,0 %) хворих, розширення чашково-мисково! системи спостерь галось у 17 (85,0 %) дггей, яю знаходилися тд спо-стереженням.
Аналiз структури мжробного складу сечi у дiтей, хворих на гострий цисти" (табл. 2), показав наяв-нiсть позитивних посiвiв до лiкування у 20 (90,9 %) пащенпв.
У 13 (59,1 %) випадках виявлена E.coli, у 3 (13,6 %) — Enterococcusfaecalis, в 1 (4,5 %) — Staph. аureus, в 1 (4,5 %) випадку виявлено Proteus mirabilis та у 2 (9,1 %) випадках були виявлеш мжробш асо-щацИ, що були представлеш в основному поеднан-ням таких збудниюв: E.coli, Staph. epidermidis, Strept. faecalis, Klebsiella spp. i Enterococcus faecalis.
При проведенш аналiзу структури збудниюв захворювання у хворих на гострий шелонефрит (табл. 2) до лжування позитивш посiви становили 85,7 % (24 дитини).
У 4 (14,3 %) пащенпв при бактерюлопчному дослщженш не було встановлено етюлопчних чин-никiв. У 14 (50,0 %) випадках виявлена E.coli, у 4 (14,3 %) хворих видшено Enterococcus faecalis, у 2 (7,1 %) — Staph. аureus, в 1 (3,6 %) — Proteus mirabilis, в 3 (10,7 %) випадках були виявлеш мжробш асощ-ацИ, що представлеш поеднанням E.coli та Strept. faecalis, Klebsiella spp. i Enterococcus faecalis.
У структурi збудниюв хрошчного шелонефри-ту в пашенпв, яю перебували гад наглядом, та-кож домiнувала Exoli (60,0 %). Enterococcus faecalis виявлений у 2 (10,0 %) хворих, Proteus mirabilis — в 1 (5,0 %), Staph. аureus — в 1 (5,0 %), ще в 1 (5,0 %) пащента було видшено з œ4i Pseudomonas auregenosus. Виявлеш мжробш асошацИ при бактерюлопчному дослщженш œ4i у 2 дггей (10,0 %)
Таблиця 1. Основн1 кл1н1чн1 симптоми у дтей з ¡нфекц1ю сечово/ системи, n (%)
Симптом Дгги з гострим циститом (n = 22) Д^и з гострим шелонефритом (n = 28) Дгги з загостренням хрошчного шелонефриту (n = 20)
Лихоманка 11 (50,0) 23 (82,1) 16 (80,0)
Тупий ниючий бть у поперековш дтянц 3 (13,6) 25 (89,3) 18 (90,0)
Позитивний симптом Пастернацького - 21 (75,0) 14 (70,0)
Млявють, пщвищена стомлюванють 13 (59,1) 26 (92,9) 18 (90,0)
Дизуричн розлади 20 (90,9) 10 (35,7) 8 (40,0)
Бiль у живот 16 (72,7) 15 (53,6) 12 (60,0)
Зниження апетиту 13 (59,1) 25 (89,3) 18 (90,0)
Нудота 3 (13,6) 12 (42,9) 8 (40,0)
Головний бть 4 (18,2) 12 (42,9) 9 (45,0)
Таблиця 2. Збудники ¡нфекцИ сечово/ системи в групах спостереження, n (%)
Збудник Дгги з гострим циститом (n = 22) Дгги з гострим телонефритом (n = 28) Дгги з загостренням хрошчного шелонефриту (n = 20)
E.coli 13 (59,1) 14 (50,0) 12 (60,0)
Enterococcus faecalis 3 (13,6) 4 (14,3) 2 (10,0)
Staph. aureus 1 (4,5) 2(7,1) 1 (5,0)
Proteus mirabilis 1 (4,5) 1 (3,6) 1 (5,0)
Pseudomonas auregenosus - - 1 (5,0)
MiKpo6Hi асощаци 2(9,1) 3 (10,7) 2 (10,0)
Росту не виявлено 2(9,1) 4 (14,3) 1 (5,0)
були представлен грамнегативною флорою. В одному випадку (5,0 %) росту мiкроорганiзмiв ce4i не виявлено.
Аналiз чутливостi мiкрофлори сечi до антибак-терiальних препаратiв показав домшуюче значення цефалоспоринiв III поколiння, що необхiдно вра-ховувати при визначенш емшрично! стартово! терапп шфекцп сечовивщно! системи у дiтей.
На xni лiкування Цефiксом у вах пацieнтiв, хворих на цистит та гострий шелонефрит, та у 19 (95,0 %) хворих i3 хрошчним пiелонефритом вщмь чалася позитивна динамка При цьому у 20 (90,9 %) хворих на гострий цистит, у 25 (89,3 %) пащенпв iз гострим телонефритом та у 16 (80,0 %) дгтей iз хронiчним пiелонефритом ефективнiсть лжуван-ня оцшювалася як висока, що супроводжувалося швидкою регресiею iнтоксикацiйного синдрому та нормалiзацiею лабораторних показникiв. Уже на 2-гу —3-тю добу вiд початку лжування температура тiла знизилася до нормально!, зникли болi у по-перековiй дiлянцi, полiпшився апетит, поступово зникали дизуричш явища. На тлГ проведено! терапп паралельно з позитивною динамжою клiнiчних симптомiв вiдзначено вiдновлення лабораторних показникiв, що свщчило про зменшення запального процесу в сечовивщнш системi: На 4-5-й день на тлi терапп Цефiксом спостерiгалося зменшення лейкоцитурГ! з повною лiквiдацiею на 7-8-й день при гострому та на 9—10-й день при хрошчному шелонефрит^ на 10-й день лжування нормалГзу-валися показники загального аналiзу кровi. Задо-вiльний результат лiкування зафiксовано лише у 2 (9,1 %) хворих на гострий цистит, 3 (10,7 %) дггей, хворих на гострий шелонефрит, та у 3 (15,0 %) пащ-енпв ¡з хрошчним телонефритом, у яких динамжа клшГко--лабораторних показниюв була бгльш по-вгльною (на 4-5-й день), а окремi симптоми захво-рювання, змши лейкограми, лейкоцитурГя просте-жувались на 7-8-му добу спостереження. Причому у бгльшост хворих результати бактерюлопчного дослщження виявилися негативними. Подовжен-ня антибактерГально! терапп до 14 дГб приводило до повно! нормалГзацГ! клшГчно! картини та лабораторних показниюв. В 1 (5,0 %) пашента з заго-стренням хрошчного шелонефриту не отримано
позитивного ефекту вщ застосування цефжсиму. У нього при бактерюлопчному дослщженш сечГ було видглено Pseudomonas auregenosus, що потребувало змши антибактерГального препарату.
СлГд зазначити, що за даними контрольного мжробюлопчного дослвдження на 7-8-му добу ль кування в уах хворих спостерпалася стерилГзацГя сечГ, а на 8-10-й день лжування — повна норма-лГзацГя клГшчного аналГзу кровГ i сечового синдрому. Ультразвуковий мошторинг розмГрГв нирок та товщини нирково! паренхГми на 10-ту добу за-фжсував позитивну динамГку з наближенням цих показниюв до норми в уах пащенпв. Препарат Цефжс добре переносився патентами. На тлГ лжу-вання у жодного хворого не вщзначено попршен-ня характеру випорожнень, не виявлено змш рГвня трансамшаз, бшрубшу, порушень азотовидгльно! функцГ! нирок та шших побГчних явищ i небажаних реакцш.
Висновки
1. Цефжс (цефжсим) е ефективним та безпеч-ним лжарським засобом ¡з зручним застосуванням (1-2 рази на день), що дозволяе рекомендувати його як базовий препарат в комплекснш терапп шфекщй сечовивщно! системи у дггей ¡з середньо-тяжким перебпом захворювання як на догост-тальному еташ, так i в умовах стацюнару.
2. Широкий спектр антибактерГально! дГ!, ре-зистентшсть до збудникГв, що синтезують бета-лактамази, низька токсичнГсть дозволяють засто-совувати ЦефГкс у виглядГ монотерапГ! при циститГ та неускладненому перебГгу пГелонефриту як стар-товий препарат на еташ, коли мжрооргашзм-збуд-ник ще не щентифжовано.
Конфлiкт штересш: не заявлено.
Список л1тератури
1. Борисова Т.П. Инфекция мочевой системы у детей. Часть I. Причины, механизмы развития, клинические проявления / Т.П. Борисова, И.В. Багдасарова // Здоровье ребенка. — 2007. — № 3. — С. 112-118.
2. Викторов А.П. Побочные действия антибиотиков группы цефалоспоринов в Украине. Итоги 2005 года / А.П. Викторов, К.А. Посохова, Е.В. Матвеева, Н.А.. Логвина// Острые и неотложные состояния в практике врача. — 2006. — № 2. — С. 3.
3. Зоркин С.Н. Не допустить рецидива инфекции мочевыво-дящих путей у детей / С.Н. Зоркин // Consilium Provisorum. — 2006. — Т. 4, № 2. — C. 33-34.
4. Зоркин С.Н. Лечение инфекции мочевыводящих путей у детей / С.Н. Зоркин, Л.К. Катосова, З.Н. Музыченко // Медицинский совет. — 2009. — № 4. — С. 25-30.
5. Зоркин С.Н. Взгляд на антибактериальную терапию у детей с урологической патологией / С.Н. Зоркин, Л.К. Катосова, З.Н. Музыченко //Лечащий врач. — 2010. — № 8. — С. 6-10.
6. Иванов Д.Д. Цефикс в ступенчатой терапии пиелонефрита у детей / Д.Д. Иванов, С.В. Кушниренко // Современная педиатрия. — 2009. — № 6. — С. 127-129.
7. Козлов Р. С. Современные клинические рекомендации по антимикробной терапии. Вып. 2 / Р.С. Козлов, А.В. Дехнич. — Смоленск: МАКММАХ, 2007. — 608 с.
8. Коровина Н.А. Клинические аспекты применения цефа-лоспориновых антибиотиков в педиатрической практике / Н.А. Коровина, И.Н. Захарова, А.Л. Заплатников. — М., 2000.
9. Коровина Н.А. Практические рекомендации по антибактериальной терапии инфекций мочевой системы внебольнич-ного происхождения у детей / Н.А. Коровина, И.Н. Захарова, Л. С. Страчунский [и др.] // Клин. микробиол. и антимикроб. химиотер. — 2002. — № 4(4). — С. 337-346.
10. Крамарев С.О. Досвiд застосування орального цефа-лоспорину III поколшня цефжсу (цефжсиму) в терапи гострих кишкових шфекцш у дтей / С.О. Крамарев, О.А. Дмiтрiева // Здоровье Украины. — 2007. — № 11-12. — C. 70-71.
11. Шевелев А..Н. Современные аспекты антибактериальной терапии инфекций мочевыводящих путей у детей / А..Н. Шевелев // Фарматека. — 2008. — № 4. — С. 50-55.
12. American academy of pediatrics. Practice Parameter: The Diagnosis, Treatment, and Evaluation of the Initial Urinary Tract Infection in Febrile Infants and Young Children // Pediatrics. — 1999. — Vol. 103, № 4. — P. 843-852.
13. Alper B.S. Urinary Tract Infection in Children. / B.S. Alper, S.H. Curry // American Family Physician. — 2005. — Vol. 72. — P. 2483-2488.
14. Bartkowski D.P. Recognizing UTIs in infants and children. Early treatment prevents permanent damage / D.P. Bartkowski // Postgraduate medicine. — 2001. — Vol. 109, № 1. — P. 177-181.
15. Baumer J.H. Urinary tract infection in children, National Institute for Health and Clinical Excellence. Archives of Disease in Childhood/J.H. Baumer, R.W.A. Jones// Education and Practice. — 2007. — Vol. 92. — P. 189-192.
16. Montini G. Antibiotic treatment for pyelonephritis in children: multicentre randomised controlled non-inferiority trial/ G. Montini, A.. Tof-folo, P. Zucchetta [et al.]// BMJ. — 2007. — Vol. 335. — P. 386-393.
17. Tenover F.C. Глобальная проблема антимикробной резистентности /F.C. Tenover//Русский медицинский журнал. — 1996. — Т. 3, № 4. — C. 217-219.
Рецензенты: заведующий кафедрой педиатрии ЗМАПО, д.м.н., профессор Овчаренко Леонид Сергеевич, заведующая кафедрой факультетской педиатрии ЗГМУ, д.м.н., профессор Недельская Светлана Николаевна.
Отримано 26.05.13 □
Леженко Г.А.1, Пашкова Е.Е.1, Рудова Е.И.2, Рубанова Е.И.2 1Запорожский государственный медицинский университет
2КУ «Запорожская областная клиническая детская больница ЗОС»
ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ ЦЕФИКСИМА В ЛЕЧЕНИИ ИНФЕКЦИЙ МОЧЕВОЙ СИСТЕМЫ У ДЕТЕЙ
Резюме. Изучена эффективность применения препарата Цефикс (цефиксим) в качестве монотерапии острого цистита, острого и хронического пиелонефрита у детей. Показано, что применение цефиксима в лечении цистита и пиелонефрита с неосложненным течением у детей является этиологически обоснованным, высокоэффективным и безопасным.
Ключевые слова: цистит, пиелонефрит, пероральные цефа-лоспорины, цефиксим, дети.
Lezhenko G.O.1, Pashkova O.Ye.1, Rudova O.I.2, Rubanova Ye.I.2
1Zaporizhzhya State Medical University
2MI «Zaporizhzhya State Clinical Children's Hospital of ZRC»,
Zaporizhzhya, Ukraine
EXPERIENCE OF CEFIXIME APPLICATION FOR THE TREATMENT OF URINARY TRACT INFECTION IN CHILDREN
Summary. There has been investigated the efficiency of Cefix (cefixim) application as a monotherapy of acute cystitis, acute and chronic pyelonephritis in children. Cefixime was found to be etiologically reasonable, high-performance and safe for the therapy of non-complicated cystitis and pyelonephritis in children.
Key word: cystitis, pyelonephritis, oral cephalosporins, cefixime, children.
