CC BY
28
УДК 616.379-092-008.64]-092-074:612.017 ОРЛЕНКО В.Л., еФ1МОВ А.С., васьква к.ю.
ДУ «1нститут ендокринолоп! та обмну речовин '¡мен В.П. Комсаренка НАМН Укра!ни», м. Ки!в
AOCBiA ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАЛВ
ГЕННОЧНЖЕНЕРНИХ ЫСУМЫВ ВИРОБНИЦТВА КОМПАНП «ФАРМАК» У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ^АБЕТ 2-го ТИПУ
Резюме. Стаття присвячена однй з актуальних i важливихсоцiально-економiчних проблем KniHi4Ho'i ендокринолоп! — цукровому дабету (ЦД). При прогресуваннi ЦД захворюванням важче керувати; щодо цього iнсулiн дае додатковi переваги. Наведенi дан до^дження з вивчення довготривало! ефективност та переносимости усх типiв препаралв Фармасулiн ухворих на ЦД 2-го типу. Ключовi слова: цукровий д1абет, iнсулiнотерапiя, Фармасулiн.
о ■ P ( ® Практикующему эндокринологу
imm /To Practicing Endocrinologists/
International journal of endocrinology
Одшею з актуальних i важливих сощально-еконо-Mi4H^ проблем кшшчно! ендокринолоп! е цукровий дiабет (ЦД). Це захворювання належить до прюритет-них у ктшчнш ендокринолоп!, адже, за визначенням ВООЗ, ЦД називають нешфекцшною епiдемiею XXI столггтя. В економiчно розвинутих кра!нах свiту 4—6 % людей хворiе на ЦД. За прогнозами ВООЗ, до 2030 року ыльысть хворих на ЦД у свт може збтьшитись до 552 млн [1].
В Укра!ш захворюванiсть на ЦД, як i в iнших кра-!нах свiту, теж щорiчно зростае. На даний час нал1чу-еться понад 1,3 млн хворих на ЦД. Але наведеш даш не вщображають справжню поширенiсть захворювання. Чита показано, що поряд iз кожним зареестрованим е 2—3 недiагностованих хворих, причому це стосуеться в основному хворих на ЦД 2-го типу [2].
Високому рiвню захворюваносп на ЦД сприяють багато чинниыв, серед яких головне мiсце посiдають особливосп харчування, надмiрний вплив стресових факторiв, низька фiзична активнiсть, що призводять до розвитку метаболiчного синдрому, одним iз компонен-тiв якого е порушена толерантшсть до глюкози, або ЦД 2-го типу в поеднанш iз гiперлiпiдемiею, артерiальною гiпертензiею, ожиршням [3, 4].
Одна з проблем, що е актуальною на цей час в Укра!нi, — це рiвень компенсаци хворих на ЦД 2-го типу. За орiентовними даними, компенсованими е лише 10—15 % хворих на ЦД 2-го типу. Одшею з сутте-вих причин такого стану проблеми е тзне призначен-ня шсушшв. Метааналiз багатоцентрових дослщжень (ACCORD, ADVANS, UKPDS, VARD) показав, що своечасний початок шсулшотерапи забезпечуе опти-мальний контроль глшеми i вiдповiдно покращуе про-
гноз ЦД 2-го типу, уповтьнюючи розвиток хрошчних ускладнень ЦД, а шсулшотерашя у хворих на ЦД 2-го типу повинна призначатися вчасно та штенсиф^ва-тися. За даними лгтератури, ыльысть пащентав i3 ЦД 2-го типу, яким своечасно вперше призначаеться шсу-лiн, становить лише 5 %. У середньому шсулш таким хворим призначаеться за 8 роыв вщ моменту виявлен-ня захворювання [5].
В укра!нському дослiдженнi CREDIT за участю 149 пацiентiв iз ЦД 2-го типу показано полшшення всiх параметрiв глiкемiчного контролю шсля переходу на iнсулiнотерапiю, а у 26 % хворих вдалося досягти рiвня глiкозильованого гемоглобiну (HbAlc) менше нiж 7 % при початковому 10,1 %. При прогресуванш ЦД захворюванням важче управляти; щодо цього шсулш дае додатковi переваги, осыльки його дiя не залежить вiд залишково! секреторно! активностi бета-кштин [6, 7].
Часто i пащенти, i лiкарi уникають призначення ш-сулiну внаслiдок страхiв гiпоглiкемi! i неправильного тлумачення сенсу iнсулiнотерапi!, що призводить до тривалого перiоду декомпенсаций i збiльшення ризику розвитку мшро- i макросудинних ускладнень [8].
Основними бар'ерами на шляху до старту шсуль нотерапи е ризик розвитку гшоглшемш i збiльшення маси тла, виникнення додаткових незручностей при виконанш iн'екцiй та ускладнення режиму дня. Таким чином, сучасний алгоритм л^вання ЦД 2-го типу пе-редбачае порiвняно раннiй початок iнсулiнотерапi! при неможливост досягти компенсацй' ЦД на максималь-них дозах пероральних цукрознижуючих препаратiв,
© Орленко В.Л., 6фiмов А.С., IБаськiБа К.Ю., 2014 © «Мiжнародний ендокринолопчний журнал», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
що можна вважати найбiльш оптимальним пiдходом. Це дозволяе, зокрема, зменшити негативнi наслiдки декомпенсацй' ЦД стосовно розвитку макро- i мщро-судинних ускладнень [9, 10].
В останш роки вiдбулися змiни в шдходах до ш-сулшотерапи у хворих на ЦД 2-го типу. Зокрема, для багатьох пащенпв i3 ЦД 2 -го типу шсулшотерашя е не останньою надiею, а оптимальним варiантом тера-nil серед наявних в арсенала Це пов'язано з тим, що адекватне зниження рiвня ткеми сприяе зниженню процесiв глюконеогенезу в печiнцi, зменшенню рiвня HbAlc, процесiв глюкозотоксичностi i навантажен-ня на бета-клггини тдшлунковох залози, що зрештою призведе до зниження ризику макро- i мiкросудинних ускладнень [11].
Сьогоднi багато говорять про iндивiдуалiзацiю ri-поглiкемiчноl терапй' для кожного пацiента з урахуван-ням вiку, тривалостi переб^у ЦД 2-го типу, рiвня rai-кемй' й показникiв HbAlc. При цьому у веденш таких пащентав важливо не допускати епiзодiв гшоткеми, що прямо корелюють зi смертнютю [12].
На сьогоднi на свгговому фармацевтичному ринку наведено безлiч препарапв iнсулiну, що надае лiкаревi можливють iндивiдуалiзувати та оптимiзувати шсуль нотерашю в кожного пацiента для досягнення адекватного глiкемiчного контролю.
Метою нашого дослiдження було вивчення довго-тривало! ефективностi та переносимостi вшх типiв пре-паратiв Фармасулiн у хворих на ЦД 2-го типу.
Матерiали i методи дослiдження
Пд спостереженням перебували 50 хворих, яы зна-ходились на стацiонарному лшуванш в дiабетологiч-ному вiддiленнi ДУ «1нститут ендокринологй' та обмь ну речовин iменi В.П. Комiсаренка НАМН Украши». Хворi для проходження курсу лшування надходили 1 раз на рш Перiод спостереження за хворими становив вщ 1,5 до 3,3 року, у середньому — 2,8 ± 1,2 року.
Пацiенти були розподтеш на двi групи: першу — 30 хворих, яы приймали Фармасулiн Н та Фармасулiн Н NP, та другу — 20 пащенпв, яы лiкувалися препаратом Фармасулш Н 30/70.
До першо! групи увшшли 8 чоловiкiв та 22 жшки вiком 49—70 роыв (у середньому 64,06 ± 3,84 року) з тривалiстю ЦД вiд 0,1 мюяця до 23 рокiв (у середньому 15,25 ± 2,28 року). 1ндекс маси тiла (1МТ) у цш групi становив 27,85 ± 1,14 кг/м2 (вщ 16 до 38 кг/м2). Другу групу сформували 9 чоловiкiв та 11 жшок вiком вiд 54 до 70 роыв (середнiй вiк — 68,40 ± 3,08 року), серед-ня тривалiсть захворювання дорiвнювала 13,50 ± 1,71 року (коливання цього показника знаходились у межах вiд 5 до 24 рокiв), 1МТ зафiксовано в межах вщ 24 до 38 кг/м2, середнш показник — 29,40 ± 2,56 кг/м2. Су-путня патологiя представлена такими нозологiчними одиницями: 1ХС, атеросклероз аорти та коронарних судин у 26 пащенпв, хронiчний шелонефрит у стадй' стшко1 ремюи у 6 хворих, гшертошчна хвороба — у 29 ошб, у 6 хворих була патолопя щитоподiбноl залози у виглядi змiшаного зоба в сташ еутиреозу.
Пацieнтам, яы рашше приймали iнсулiни, призна-чали вщповщну дозу дослiджуваних препаратiв Фармасулш Н, Фармасулiн Н NP, Фармасулш Н 30/70. Конт-ролювався режим харчування хворих, не допускалися пропуски прийому 1жъ Крiм того, контролювався режим фiзичних навантажень. За необхщносп добова доза препаратiв i режим 1х введення корегувалися в ту або шшу сторону. Корекщя дози проводилася пiд по-стшним контролем рiвня глiкемií, глюкозурп, кетону-ри i здiйснювалася поступово до досягнення адекват-них показниыв глшеми.
Питання про корекцiю дози препарапв розглядало-ся в таких випадках:
— попршення загального стану хворих (гшерглше-м1я, полiдипсiя, полiурiя, нiктурiя, свербiння шыри i генггалш); гiпоглiкемiчнi стани;
— кетонурiя; змiна маси тша хворого; змiни способу життя хворого;
— iншi чинники, що могли б призвести до тдви-щення ризику виникнення гшо- або гiперглiкемiй.
14 пащентам першо'1 групи та 13 пащентам друго'1 групи iнсулiн був призначений уперше.
У пацieнтiв визначалися так! параметри: глiкемiя натще; глiкемiя постпрандiальна; глiкемiчний про-фiль (4 рази за перюд дослiдження, за необхщносп — частiше у хворих, яким вперше призначений iнсулiн); НЬА1с, добова глюкозурiя, кетонурiя, вiдносна щшь-нiсть cечi, дiурез; загальний анал1з кровi; бiохiмiчнi показники: креатинiн, холестерин, Р-лшопроте'1ди. Змiни лабораторних показникiв протягом перюду спостереження (вище або нижче вщ меж1 норми) розщню-валися як побiчна дiя.
Лабораторш показники були обробленi статистич-но на ПК iз використанням критерш Стьюдента (1) з визначенням показниыв вiрогiдностi розбiжностей (р). Рiзниця показниыв вважалася вiрогiдною при р < 0,05.
Результати дослiдження та Тх обговорення
Основнi показники динамiки вуглеводного обмiну у хворих обох груп наведенi в табл. 1 та 2.
Анал1з показникiв, наведених у табл. 1, показуе, що в першш груш хворих спостертаеться вiрогiдне зниження показник1в глiкемií натще тсля першого року спостереження, потам утримуеться практично без змш упродовж всього спостереження. Постправддальна глiкемiя вiрогiдно знижуеться пiсля першого року ль кування, на другий рiк шдвищуеться й залишаеться в межах початкового рiвня до к1нця спостереження. Добова глюкозурiя вiрогiдно знижуеться через рш пiсля лiкування i залишаеться в межах 1 % протягом трьох роыв. Дiурез вiрогiдно не змшився протягом усiх рок1в спостереження. Показник НЬА1с вiрогiдно зменшився шсля першого року лiкування, пiсля другого дещо пд-вищився й залишався в середньому близько 9 % протягом трьох роыв. Добова доза шсулшу вiрогiдно була пдвищена лише на другий рiк лшування i до к1нця спостереження залишалася практично без змiн. Саме неадекватно пщбраною дозою препаратiв iнсулiну
Таблиця 1. ОсновН показники вуглеводного обмнухворих на цукровий дабет у процес! л1кування препаратами Фармасулн Н та Фармасулн Н NP (М ± т)
Перша група (п = 30)
Показники Початок спостереження Перший рш Другий рiк Третiй рiк
Гтжемня натще, ммоль/л 11,51 ± 0,61 8,95 ± 0,67* 8,26 ± 0,44* 7,81 ± 0,60*
Глiкемiя постпрандiальна, ммоль/л 10,64 ± 1,13 8,71 ± 0,73* 10,07 ± 1,21 9,70 ± 0,64
Глюкозурiя, г/л 27,00 ± 4,55 12,76 ± 4,80* 13,34 ± 3,60* 10,70 ± 2,77*
Дiурез, л 1,90 ± 0,19 1,73 ± 0,16 1,52 ± 0,14 1,56 ± 0,18
Добова доза шсул^в, ОД 54,90 ± 4,19 60,7 ± 4,12 65 ± 2,19* 61,70 ± 4,19
НЬД1е, % 10,60 ± 0,19 8,7 ± 0,75* 9,30 ± 1,01 8,90 ± 1,24
1МТ, кг/м2 27,85 ± 1,14 29,76 ± 0,19 31,76 ± 1,21* 31,98 ± 1,87*
Прим1тка: тут i в табл. 2: * — в1рогщн1сть в'щм'тностей ¡з показниками на початку спостереження.
Таблиця 2. Основн показники вуглеводного обмну у хворих на цукровий дiабет у процес л'1кування препаратом Фармасулн Н 30/70 (п = 20)
Друга група (п = 20)
Показники Початок спостереження Перший рш Другий рш Третш рiк
Глiкемiя натще, ммоль/л 10,57 ± 1,11 8,55 ± 0,97* 8,37 ± 0,67* 8,29 ± 0,98*
Глiкемiя постпрандiальна, ммоль/л 12,28 ± 1,02 9,01 ± 0,97* 9,07 ± 1,16* 9,46 ± 0,89*
Глюкозурiя, г/л 22,00 ± 4,55 14,56 ± 5,10* 12,45 ± 3,90* 11,10 ± 2,56*
Дiурез, л 1,80 ± 0,65 1,56 ± 0,23 1,65 ± 0,34 1,45 ± 0,34
Добова доза Ысутыв, ОД 42,60 ± 4,98 46,20 ± 3,54 45,00 ± 4,19 49,70 ± 3,75
НЬД1с, % 10,80 ± 0,29 8,40 ± 0,66* 8,40 ± 1,01* 8,50 ± 1,24*
1МТ, кг/м2 29,40 ± 2,56 28,79 ± 0,22 30,01 ± 1,41 30,76 ± 1,67
Примтка: * — в1рогщн1сгь вщмнностей ¡з показниками на початку спостереження.
можна пояснити недосягнення адекватно'1 компенсаци деяко'1 частини хворих, включених у дослiдження.
1МТ поступово пiдвищувався протягом усього перь оду дослiдження, досягнувши вiрогiдного збтьшення пiсля двох рокiв прийому препарату, i залишався практично незмшним протягом третього року застосування шсулшу.
Аналiз показниюв, наведений у табл. 2, показуе, що у другш групi хворих, яю приймали фшсовану сумiш iнсулiнiв, вiдзначаeться вiрогiдне зниження показни-кiв глiкемií натще шсля першого року спостереження, потiм утримуеться практично без змш протягом усього спостереження. Така ж закономiрнiсть спостертаеться стосовно рiвня постпрандiальноí' глiкемií. Постпран-дiальна глiкемiя вiрогiдно знижуеться шсля першого року лiкування i залишаеться в межах зниженого рiвня до инця спостереження. Добова глюкозурiя вiрогiдно знижуеться через рiк пiсля л^вання i залишаеться в межах 1 % протягом ушх трьох роыв. Дiурез вiрогiдно не змiнився протягом вшх рокiв спостереження. По-казник НЬА1с вiрогiдно зменшився пiсля першого року лшування, а протягом трьох роив лшування залишався в середньому близько 8 %. Добова доза шсулшу вiрогiд-но не змшювалася протягом усього дослщження. 1МТ поступово пщвищувався впродовж усього перiоду до-слiдження, досягнувши вiрогiдного збiльшення шсля
двох роыв прийому препарату, i залишався практично незмiнним протягом третього року застосування шсулшу.
Нами була видтена окремо група хворих, яким уперше був призначений шсулш, — 14 пацieнтiв пер-шо! групи та 13 пацieнтiв друга групи. Проаналiзована динамiка глiкемií протягом доби упродовж 21 дня.
Анал1з динамши рiвня глiкемií протягом доби та вь рогiдне зниження показниюв глiкемií пiсля лiкування в обох групах свiдчать про ефективну гiпоглiкемiчну активнiсть застосованих препаратiв iнсулiну. Середня добова доза становила у хворих першо1 групи 42,53 ± ± 3,13 ОД/добу, друга групи — 44,14 ± 3,04 ОД/добу. Анал1з прикiнцевого рiвня глiкемií (21-й день лшуван-ня) не мав вiрогiдноl рiзницi в обох групах пащенпв, що е ознакою спор1днено1 гiпоглiкемiзуючоl ефектив-ностi випробовуваних iнсулiнiв.
Ппоглшеми як критерiй ефективностi iнсулiну Фармасулш Н, зафiксованi у 7 хворих, п^дтверджеш лабораторно й супроводжувалися суб'ективними та об'ективними проявами (виникнення раптового вщ-чуття голоду, тремору, ошмшня кiнчика язика, ттли-вiсть, слабисть). Рiвень глiкемií при цьому перебував у межах вщ 1,8 до 3,5 ммоль/л. З 13 хворих, яы отри-мували Фармасулiн Н 30/70, гшоглшеми зафiксованi у 3 i супроводжувалися аналопчною симптоматикою та
Таблиця 3. Р1вень глкемП' протягом дня ухворих на цукровий д1абет у процес л1кування препаратами Фармасул'ш Н та Фармасул'ш Н NP (M ± m)
Час Статистичш показники Основна група(n = 30)
До л^ування 7-ма доба 14-та доба Пiсля лiкування
8.00 М ± m Р 11,51 ± 0,61 8,95 ± 0,67 8,26 ± 0,44 7,81 ± 0,60 < 0,05
11.00 М ± m Р 11,64 ± 1,13 10,71 ± 0,73 11,67 ± 1,21 8,70 ± 0,64 < 0,05
16.00 М ± m Р 11,35 ± 1,13 10,75 ± 0,80 9,93 ± 1,09 8,13 ± 0,56 < 0,05
18.00 М ± m Р 10,27 ± 0,73 10,94 ± 0,86 8,03 ± 0,43 8,61 ± 0,67 > 0,05 < 0,1
21.00 М ± m Р 10,86 ± 1,23 9,12 ± 0,99 7,98 ± 0,53 7,72 ± 0,58 < 0,05
Примтки: М — середне значення; m — середня помилка; p — в1рогщна статистична в'щм'шн'ють мж по-казниками до та тсля ткування.
Таблиця 4. Р1вень глкемй протягом дня у хворих, як отримували Фармасул 'ш Н 30/70
Час Статистичш показники Контрольна група (n = 30)
До л^вання 7-ма доба 14-та доба Пюля лiкування
8.00 М ± m Р 12,40 ± 1,06 9,18 ± 0,87 9,51 ± 0,81 9,20 ± 0,81 < 0,05
11.00 М ± m Р 14,35 ± 1,00 11,24 ± 0,90 10,06 ± 0,86 9,56 ± 0,50 < 0,05
16.00 М ± m Р 13,00 ± 0,93 10,60 ± 0,59 10,63 ± 0,98 9,18 ± 0,65 < 0,05
18.00 М ± m Р 11,67 ± 0,96 10,37 ± 0,75 10,11 ± 0,78 8,21 ± 0,35 < 0,05
21.00 М ± m Р 10,90 ± 1,02 9,67 ± 1,10 7,86 ± 0,62 8,39 ± 0,83 > 0,05 < 0,1
— середня помилка; p — в1рогщна статистична вiдмiннiсть мж по-
Примтки: М — середне значення; т казниками до та тсля л'1кування.
вщповщади рiвню гшкеми вщ 1,9 до 4,0 ммоль/л. Май-же у вшх випадках стутнь тяжкосп гшоглшемш роз-цшений як легкий, осильки не потребував втручання iнших ошб i корегувався вживанням вуглеводiв. Ттьки однiй хворiй було введено 40 мл 10% глюкози внутрш-ньовенно (глiкемiя 1,9 ммоль/л). ЦД у ще! пацieнтки був ускладнений дiабетичною вегетативною полшей-ропатieю, яка може маскувати прояви гiпоглiкемiй.
Данi лабораторних показниыв, наведених вище, пiдтверджувалися зменшенням кiлькостi й вираженос-тi характерних для ЦД скарг, а саме: зменшенням або зникненням спраги, вщчуття сухост в ротi, полiурii, загально! слабкостi та швидкостi стомлюваностi.
Показники загального аналiзу кровi до i пiсля ль кування препаратами наведеш в табл. 5 i 6. Величини цих показниив перебували в межах норми та ютотно не змшилися протягом випробувань.
Показники бiохiмiчного аналiзу кровi пацieнтiв обох груп за перюд дослiдження вiрогiдно не змшилися.
У загальному аналiзi сечi в обох групах пащентав найбтьш iстотними були змiни показниив глюкозури й
вщносно! щiльностi, а саме: вщзначалося зниження рiв-ня цукру з 64,0 г/л (максимальний показник) на початку лiкування до аглюкозурй (мiнiмальний показник у 12 хворих першо! та 10 хворих друго! груп) пiсля лiкування. Спостерiгалося зменшення вiдносноl щiльностi з 1035 до 1008 в основнш та з 1038 до 1010 — у контрольнш групах. Вiрогiднiсть змш iз боку проте'1нур11', лейкоцитурГ!, еритроцитури, мiкроскопli осаду до i тсля лiкування препаратами в бiльшостi хворих не вщзначалося.
Динамша скарг, характерних для ускладнень ЦД i не характерних для ЦД взагал^ в обох групах пащентав була також позитивною на тлi супутньо! терапи.
Стосовно ускладнень ЦД слiд вщзначити, що за перiод трирiчного спостереження двое хворих першо! групи перенесли шфаркт мiокарда, в однiei' хворо! дру-го! групи був констатований синдром дiабетичноi' стопи з виразкою на великому пальцi, яка за один мюяць заго!лася. Вщмши iнсулiнiв або значно! змiни дози ш-сулiнiв у цих хворих не було.
Переносимють препаратiв Фармасулш Н та Фар-масулiн Н NP, Фармасулiн Н 30/70 оцшювалась на пiдставi суб'ективних скарг хворих, даних кшшчного
Таблиця 5. Основн1 показники загального анал1зу кров! у хворих дослщжувано/ групи до та псля ткування препаратом Фармасулн Н, Фармасулн Н NP
Показник KpoBi Дослщжувана група, n = 30
Статистичш показники До л^ування Пюля лшування
Гемоглобш, г/л М ± m Р 129,71 ± 3,27 130,55 ± 2,37 > 0,05
Еритроцити, х 1012/л М ± m Р 3,32 ± 0,17 3,42 ± 0,11 > 0,05
Лейкоцити, х 109/л М ± m Р 6,20 ± 0,41 5,10 ± 0,21 > 0,05
ШОЕ, мм/год М ± m Р 15,22 ± 1,80 17,42 ± 2,07 > 0,05
Примтки: М — середне значення; m — середня помилка; p — р1зниця в1рогщност1 мЖ показниками до та псля ткування.
Таблиця 6. Основн1 показники загального аналiзу кров! у хворих досл'1джувано'1 групи до та псля ткування препаратом Фармасул'ш Н 30/70
Показник ^OBi Контрольна група, n = 30
Статистичш показники До л^вання Пiсля лкування
Гемоглобiн, г/л М ± m Р 132,20 ± 4,22 132,00 ± 4,74 > 0,05
Еритроцити, х 1012/л М ± m Р 3,21 ± 0,19 3,01 ± 0,12 > 0,05
Лейкоцити, х 109/л М ± m Р 6,34 ± 0,23 5,84 ± 0,56 > 0,05
ШОЕ, мм/год М ± m Р 14,88 ± 2,20 15,05 ± 2,40 > 0,05
Примтки: М — середне значення; m — середня помилка; p — р1зниця в1рогщност1 мЖ показниками до та псля ткування.
Таблиця 7. Основн1 б1ох1м1чн1 показники кровi у хворих досл'щжувано'1 групи до та псля ткування
препаратами Фармасулн Н, Фармасул'ш Н NP
Показник кровi Основна група,n = 30
Статистичш показники До лiкування Пiсля лкування
Холестерин, ммоль/л М ± m Р 5,70 ± 0,26 5,73 ± 0,33 > 0,05
p-лтопроте'щи, ммоль/л М ± m Р 4,90 ± 0,19 4,20 ± 0,27 > 0,05
Креатинiн, ммоль/л М ± m Р 0,072 ± 0,001 0,067 ± 0,003 > 0,05
Примтки: М — середне значення; m — середня помилка; p — р 'зниця в1ропдносг1 мЖ показниками до та п сля ткування.
Таблиця 8. Основн бюх1м1чн1 показники кровi у хворих досл 'щжувано'1 групи до та псля ткування препаратом Фармасулн Н 30/70
Показник кровi Контрольна група,n = 30
Статистичш показники До лiкування Пюля лiкування
Холестерин, ммоль/л М ± m Р 6,80 ± 0,31 7,10 ± 0,40 > 0,05
р-лтопроте'щи, ммоль/л М ± m Р 5,00 ± 0,19 3,80 ± 0,21 > 0,05
Креатинш, ммоль/л М ± m Р 0,077 ± 0,005 0,073 ± 0,006 > 0,05
Примтки: М — середне значення; m — середня помилка; p — р1зниця в1ропдност1 мЖ показниками до та псля ткування.
обстеження оргашв та систем пащентав з урахуванням динамши лабораторних показниыв, наявностi та характеру no6i4H^ явищ.
При проведеннi аналiзу застосування препаратiв Фармасулiн Н та Фармасулш Н NP, Фармасулiн Н 30/70 будь-яких алерпчних, гастроентерологiчних, гематологiчних, невролопчних побiчних явищ за-реестровано не було.
Отже, сукупнють наведених даних дае можливiсть стверджувати про безпеку препаратiв Фармасулiн Н та Фармасулш Н NP, Фармасулш Н 30/70 при лшуванш хворих на ЦД 2-го типу, яким необхщне проведення ш-сулшотерапи.
Список лператури
1. IDF (International Diabetes Federation). Diabetes Atlas. — 5th Edition. — 2011.
2. Unwin N., Whiting D, Roglic G. Social determinants of diabetes and challenges of prevention // Lancet. — 2010. — 375(9733). — 2204-2205.
3. Mercer B.N., Morais S., Cubbon R.M., Kearney M.T. Diabetes mellitus and the heart // Int. J. Clin. Pract. — 2012. — 66(7). — 640-647.
4. Паньмв B.I. IndueidyaMbhuU nidxid до лжування цукрово-го dia6emy 2-го типу: коли, кому i ям альтернативы eapiaH-ти, окрiм метформту // МИжнародний ендокринологiчний журнал. — 2013. — № 8 (56). — С. 36-39.
5. Stration M, Adlet A.I., Neil H.A. et al. Association of glycaemia with macrovascular and microvascular complications of type 2 diabetes (UKPDS 35)// BMJ. — 2000. — 321. — 405-412.
Орленко В.Л., Ефимов А.С., Иваськива КЮ. ГУ «Институт эндокринологии и обмена веществ имени В.П. Комиссаренко НАМН Украины», г. Киев
ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ ПРЕПАРАТОВ ГЕННО-ИНЖЕНЕРНЫХ ИНСУЛИНОВ ПРОИЗВОДСТВА КОМПАНИИ «ФАРМАК» У БОЛЬНЫХ САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2-го ТИПА
Резюме. Статья посвящена одной из актуальных и важных социально-экономических проблем клинической эндокринологии — сахарному диабету (СД). При прогрессировании СД заболеванием тяжелее управлять; в этом плане инсулин дает дополнительные преимущества. Представлены данные исследования по изучению длительной эффективности и переносимости всех типов препаратов Фармасулин у больных с СД 2-го типа.
Ключевые слова: сахарный диабет, инсулинотерапия, Фар-масулин.
6. Полторак В.В., Красова Н.С., Горшунская М.Ю. Гли-кемическая память как патогенетическое основание для формирования алгоритма современной антидиабетической терапии // Международный эндокринологический журнал. — 2014. — № 3(59). — С. 15-21.
7. Inzucchi S.E., BergenstalR.M., Buse J.B. et al. Management of hyperglycemia in type 2 diabetes: a patient-centered approach: position statement of the American Diabetes Association (ADA) and the European Association for the Study of Diabetes (EASD) // Diabetes Care. — 2012. — 35(6). — 1364-1379.
8. Паньмв B.I. Ефективний i безпечний контроль глжеми у хворих на цукровий дiабет 2-го типу при застосувант фжсо-ваног комбшаци пероральних цукрознижувальних препаратiв/ B.I. Паньшв // Мiжнародний ендокринологiчний журнал. — 2013. — № 4. — С. 11-16.
9. Vaag A., Lund S.S. Insulin initiation in patients with type 2 diabetes mellitus: treatment guidelines, clinical evidence and patterns of use of basal vspremixed insulin analogues//Eur. J. Endocrinol. — 2012. — 166(2). — 159-170.
10. Dale J., Martin S., Gadsby R. Insulin initiation in primary care for patients with type 2 diabetes: 3-year follow-up study. Primary Care//Diabetes. — 2010. — 4. — 85-89.
11. Ringborg A., Lindgren P., Yin D.D. et al. Time to insulin treatment and factors associated with insulin prescription in Swedish patients with type 2 diabetes // Diabetes and Metabolism. — 2010. — 36. — 198-203.
12. Инсулинотерапия при СД 2 типа: доказанные преимущества против надуманных барьеров. Avalable at http//www. dianews.ru/04/03/articles/04/01.shtm
Отримано 20.08.14 Ш
Orlenko V.L., YefimovA.S., IvaskivaK.Yu. State Institution «Institute of Endocrinology and Metabolism named after V.P. Komissarenko of National Academy of Medical Sciences of Ukraine», Kyiv, Ukraine EXPERIENCE OF USING GENETICALLY ENGINEERED INSULIN PREPARATIONS
PRODUCED BY FARMAK COMPANY IN PATIENTS WITH DIABETES MELLITUS TYPE 2
Summary. The article deals with one of the most urgent and important socio-economic problems of clinical endocrinology — diabetes mellitus (DM). With the progression of DM, it is harder to control the disease; in this regard, insulin provides additional benefits. The findings of the study on the long-term efficacy and tolerability of all types of Farmasulin preparations in patients with diabetes mellitus type 2 are provided.
Key words: diabetes mellitus, insulin therapy, Farmasulin.
