CC BY
45
is^^T/ребёнка
КёУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.322-002-036.1-053.2:615.37
МАРУШКО Ю.В., ГИЩАК Т.В., ЛИСОВЕЦЬ О.В., МАРУШКО £.Ю. Нацюнальний медичний унверситет¡мен/ О.О. Богомольца, м. Ки!в Дитяча кл1нчна лккарня № 5, м. Ки!в
AOCBiA ЗАСТОСУВАННЯ ¡МУНОМОДУЛЮЮЧОТ ТЕРАПП В КОМПЛЕКСНОМУ ЛкУВАНЫ ХРОЫЧНОГО ТOНЗИЛiТУ
В А^ЕЙ
Резюме. 1муномодулююча тератя е важливою складовою лжування хворих на хротчний тонзилт, ви-кликаний fi-гемолтичним стрептококом групи А, на фонi антибштикотерапи вона дозволяе досягти бльш ефективно'1 елiмiнацiiзбудника. Призначення препарату 1мупрет у комплексному лкувант заго-стрення хронiчного тонзилту стрептококовоi етюлоги сприяе швидкому зникненню клжчних проявiв захворювання, збльшуе частоту елiмiнацii збудника, зменшуе частоту загострень хротчного тонзи-
Ключовг слова: iмуномодулююча тератя, хротчний стрептококовий тонзилт.
Вступ
Хрошчний тонзили" (ХТ) — це хрошчне за-пальне захворювання шднебшних мигдалиюв ш-фекцшно! природи. Актуальшсть дано! проблеми в педiатрii визначаеться перш за все поширешстю дано! патологи в дитячш популяци, що мае тенден-цш до зростання iз збiльшенням вжу. Так, згiдно з епiдемiологiчними даними, захворювашсть на ХТ у дггей вiком 3 роки становить 2—3 %, тодi як серед дггей, якi досягли вiку 12 роюв, вiд дано! патологи страждають близько 12—15 %. При цьому 24,8—35,0 % серед уах оториноларинголопчних захворювань припадае саме на частку ХТ [9].
Що стосуеться етюлоги захворювання, то одну з провщних позицш посвдае р-гемолгтичний стреп-токок групи А (БГСА). Вщомо, що БГСА е важ-ливим етюлопчним фактором гострого тонзилiту та фаринпту в дiтей, якi потребують призначення антибактерiальноi терапи для запобiгання гнш-ним (паратонзилярний чи заглотковий абсцес) та iмунопатологiчним (гостра ревматична лихоманка, гострий постстрептококовий гломерулонеф-рит) ускладненням. Проте за ввдсутност нормального л^вання на фонi неповнощнно! iмунноi вiдповiдi може не ввдбуватися повно! елiмiнацli збудника, що призводить до переходу гострого БГСА-тонзилiту в хрошчний. Проте хрошчному тонзилiту будь-яко! етюлоги не обов'язково пе-редуе перенесена ангша. Заселення мигдаликiв
патогенною флорою може вщбутися субклiнiчно, особливо на фош 1х порушеного бiоценозу [1].
1ншими патогенними збудниками, що часто виявляються при ХТ, е S.aureus, M.catarrhalis, N.gonorrhoeae, C.haemolyticum, M.pneumoniae, C.pneu-moniae, Toxoplasma, а також герпесв1руси (ци-томегалов1руси, в1рус простого герпесу тощо). Останн1ми роками також з'являеться все бшьше вь домостей про певну роль атипових м1крооргашзм1в (мжоплазми та хламщи) в етюлоги ХТ у дггей [1].
Проте при розглядi патогенезу ХТ потрiбно чiтко уявляти, що дана патоло^ е не просто за-паленням тднебшних мигдалиюв, а своерiдним iмунопатологiчним станом, який проявляеться пригнiченням неспецифiчниx факторiв природное резистентностi оргашзму, порушенням гуморальное та кл™нно1 ланок iмунiтету, мiсцевиx факторiв захисту. Дану тезу частково тдтверджуе клжчне спостереження: частiше ХТ вщзначаеть-ся в груш дгтей, якi часто та тривало хворшть, iз них кожна друга дитина страждае ввд цього захво-
Адреса для листування з авторами: Марушко Ю.В.
E-mail: [email protected]
© Марушко Ю.В., Гищак Т.В., Лисовець О.В.,
Марушко 6.Ю., 2015 © «Здоров'я дитини», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
рювання [9]. Що стосуеться iмунного статусу, то В.Н. Костюк та В.В. Вишняков (2010) [6] вияви-ли у хворих iз ХТ дисбаланс iмунорегуляторних клiтин внаслiдок зниження вщносно! кiлькостi CD4+-лiмфоцитiв, iмунорегуляторного iндексу, ввдносного вмiсту В-лiмфоцитiв, а також зниження вах класiв iмуноглобулiнiв та абсолютного фагоцитарного показника. У той же час у цих хворих був тдвищений абсолютний показник кшькосп CD8+-клiтин, збiльшена кiлькiсть паличкоядер-них нейтрофiлiв. З одного боку, ХТ часто розви-ваеться в оиб iз порушеною iмунною вщповщдю, що сприяе неповнiй елiмшащi патогенно! флори та !! персистенцп в мигдаликах таких хворих. З ш-шого боку, ХТ сам по собi викликае порушення як мюцевого, так i загального iмунiтету [8]. Отже, ствюнування ХТ та порушення iмунного статусу у хворих створюе умови для формування порочного кола.
У клжчнш практицi для встановлення дiагнозу ХТ використовують комбiнацiю мiсцевих проявiв захворювання: гiперемiя та валикоподiбне потов-щення кра!в пiднебiнних дужок; рубцевi спайки мж мигдаликами та пiднебiнними дужками; роз-пушенi або рубцево змшеш й ущiльненi мигда-лики; казеозно-гншш пробки або рiдкий гнiй у лакунах мигдалиюв; регiонарний лiмфаденiт — збшьшення защелепних лiмфатичних вузлiв. При наявност > 2 ознак можливе встановлення дiагно-зу ХТ [5].
У практичнш дiяльностi видiляють компенсо-вану та декомпенсовану форми ХТ (Солдатов 1.Б., 1975), що трактуються на пiдставi оцiнки загально! реактивносп органiзму та бар'ерно! функцп миг-даликiв. При компенсованiй формi мають мiсце лише мiсцевi ознаки хрошчного запального про-цесу в мигдаликах. При цьому бар'ерна функщя останшх та загальна реактивнiсть органiзму ком-пенсують мiсцеве запалення, тому виражено! загально! реакцп не виникае. Декомпенсована форма характеризуеться, о^м наявност мiсцевих ознак ХТ, низкою патолопчних станiв. Прояви де-компенсацп можуть бути у виглядi рецидивуючих тяжких загострень ХТ 1—2 рази на рж протягом двох i бiльше рокiв; розвитку паратонзилярних аб-сцесiв; поеднаних захворювань вщдалених оргашв
i систем, етiологiчно та патогенетично пов'язаних iз глотковою iнфекцiею (гостра ревматична лихоманка та хрошчна ревматична хвороба серця, синдром PFAPA, гломерулонефрит, тонзилоген-на iнтоксикацiя, тривалий субфебрил^ет тощо) [5]. Згiдно з класифжащею Л.А. Лукшсько! (1966) видшяють ще субкомпенсовану форму ХТ, що характеризуеться вщсутшстю виражено! загально! реакцп органiзму, але наявнiстю частих загострень захворювання iз тяжким перебпом, станом нестшко!, неповно! компенсацп.
Лiкарям слiд розрiзняти поняття гшертрофп пiднебiнних мигдаликiв та ХТ. Перше з них вказуе тшьки на збшьшення розмiрiв, що не обов'язково передбачае запальний процес у мигдаликах. Тому наведен поняття не е тотожними, хоча тонзиляр-на гiпертрофiя часто супроводжуе ХТ. Розмiри пiднебiнних мигдалиюв класифiкують за вiзуаль-ною ощнкою вiдсотка площi ротоглотки, обмеже-но! м'яким пiднебiнням, дужками мигдаликiв та коренем язика, що перекриваеться мигдаликами (табл. 1). Гiпертрофiя мигдаликiв визначаеться як ступеш 3+ або 4+.
Що стосуеться лiкування ХТ та гшертрофп шд-небiнних мигдаликiв у дггей, то важливим документом, який регламентуе показання до тонзил-ектомп, е Керiвництво Американсько! академп оториноларингологи та хiрургii голови й ши! щодо тонзилектомп в дiтей [6]. Зпдно з наведеним ке-рiвництвом, слiд дотримуватися вичжувально! тактики при рецидивуючш шфекцп глотки та мигдалиюв, якщо протягом останнього року було менше 7 епiзодiв тонзилофарингiту, або менше 5 епiзодiв на рж протягом останнiх 2 рокiв, або менше 3 епiзодiв на рж за минулi 3 роки за умо-ви задокументованостi кожного етзоду: вiдомостi щодо болю в горлi та принаймнi для одного етзоду — щодо температури понад 38,3 °С, наявностi шийного лiмфаденiту, тонзилярного ексудату або позитивного тесту на БГСА [6]. Отже, консервативна тактика вважаеться бшьш обГрунтованою з огляду на низький пори прийняття ршення про тонзилектомш. Це обумовлюе необхщшсть пошу-ку ефективних шляхiв медикаментозного лжуван-ня ХТ у дггей для зменшення кшькосп випадкiв хiрургiчного видалення пiднебiнних мигдалиюв.
Таблиця 1. CTyneHi збшьшення п'щнеб'шних мигдаликв (Baugh et al., 2011 [6])
Стушнь збшьшення Площа перекриття 3iBy (%) Опис
0 HenoMiTHi Мигдалики не сягають пiднебiнних дужок
1+ < 25 Мигдалики займають менше 25 % просв^ ротоглотки (у поперечному напрямку)
2+ 25-49 Мигдалики займають менше 50 % просв^ ротоглотки (у поперечному напрямку)
3+ 50-74 Мигдалики займають менше 75 % просв^ ротоглотки (у поперечному напрямку)
4+ > 75 Мигдалики займають 75 % i бтьше просв^ ротоглотки (у поперечному напрямку)
KëiHi4Ha neAiorpifl / Clinical Pediatrics
Консервативне лiкування ХТ перш за все вклю-чае лiкування загострення захворювання. Осно-вним видом терапи е антибактерiальна, що включае призначення антибютиюв для системного засто-сування (часпше синтетичнi пенiцилiни, цефа-лоспорини, макролщи) при середньо! тяжкостi чи тяжкому перебпу загострення або мiсцевих анти-бактерiальних чи протимiкробних препаратiв (на-приклад, декаметоксин, фузафунгiн, грамiцидин та ш.). Симптоматично при значному болi в горлi призначають iбупрофен системно або мiсцевi зне-болюючi засоби з урахуванням вжових обмежень щодо ïx застосування. Додатково мае значення ряс-не тепле пиття та використання для полоскання горла сольових розчишв або спещальних засобiв.
Проте з огляду на 1мунопатолопчш змши в ор-ган1зм1 хворих на ХТ слщ зазначити, що використання лише антибактерiальноï та симптоматично! терат! при загостреннях хвороби часпше за все не вирiшуе питання повно! елiмiнацiï збудника, оскiльки вона залежить в1д ¡мунно! реактивностi оргашзму. Важливо в1дм1тити, що п1сля устш-но! санацИ в1д збудника, за даними р!зних авто-р1в, протягом року БГСА повторно вииваеться в бшьше н1ж 50 % хворих, що зумовлено зниженням ¡мунолопчно! резистентност до збудника. При цьому застосування антибютиюв пролонговано! дг! (61цил1н-5, ретарпен), окр!м випадкiв гостро! ревматично! лихоманки чи хрошчно! ревматично! хвороби серця в дгтей 1з тонзилгтом доведено! стрептококово! етюлоп!, не виправдане. Отже, антибактер!альна терапiя та використання мюце-вих антисептикiв не виршують повн1стю ше! про-блеми, оскшьки таке лiкування не покращуе ¡мун-но! реактивностi органiзму, а навпаки, пригшчуе !! та викликае негативш зм1ни м1кро61ону. Тому доц1льним е включення до комплексно! терат! препарату, що мае ¡муномодулюючий вплив, для покращення ¡мунно! в1дпов1д1 органiзму на загострення ХТ, бшьш ефективно! ел!мшащ! збудника, запобiгання колошзащ! слизово! мигдаликiв патогенною флорою тсля антибактерiальноï терат! та корекцп iмунопатологiчного стану хворого. При цьому традицшно в педiатричнiй практищ перевага надаеться препаратам рослинного похо-дження, що мають 61льш м'який вплив на ¡муштет.
Одним 1з таких засобiв е препарат 1мупрет, до складу якого входять стандартизован! за вмютом 61олог1чно активних речовин рослинш компонен-ти кореня алтею, квгток ромашки, трави хвоща, листя грецького горixа, трави деревiю, кори дуба та трави кульбаби. Наведет компонента мають комплексну актившсть. 1мупрет завдяки полюаха-ридам ромашки й алтею стимулюе неспецифiчну реакцiю ¡мунно! системи за рахунок пiдвищення кисневого вибуху в ¡мунних клiтинаx. Отже, тд-вищуеться ефективнiсть реакцiй кл^инного ¡му-нiтету. кр1м того, рослинш компоненти сприяють вiдновленню антитiлогенезу та формуванню ¡мун-но! пам'ятi в умовах ¡му^су^ес^!, сприяють тд-
вищенню продукт! штерферошв та мають проти-запальну активнiсть [3].
Ефективнiсть препарату 1мупрет у комплексному лжуванш та профiлактицi загострень хро-шчного тонзил1ту в дiтей була показана в досль дженнi Г.1. Дринова (2013) [2]. Протягом 6 мюящв проводилося лжування препаратом 1мупрет 162 д^ей ¡з ХТ в1ком в1д 3 до 15 рок1в. Упродовж року спостереження в 55 пашенпв вщзначена висока ефективнiсть лiкування препаратом 1мупрет; у 76 лiкування було ефективним, у 23 ефект був пом1р-ним, i т1льки у 8 пашенлв не зафiксовано позитив-них зм1н або пог1ршився перебп захворювання. Були встановленi позитивн1 змши в ¡мунному статуй тсля л^вання препаратом 1мупрет: прир1ст р1вня IgG у сироватцi кров1, вiрогiдне шдвищен-ня абсолютних i вщносних значень т-л1мфоцит1в, зокрема Т-супресорiв, та вiрогiдне збiльшення абсолютного вм1сту Т-xелперiв, що вказувало на ¡муномодулюючий ефект комплексного лжуван-ня. Найбiльш важливим результатом дослвджен-ня було те, що у 81 % пашенпв ¡з ХТ рiшення про проведення планово! тонзилектомГ! було скасова-но. Отже, за рахунок м'якого ¡муномодулюючого ефекту застосування препарату 1мупрет у комп-лекснiй терапй! та профшактиш загострень ХТ у дiтей дозволило значно збшьшити ефективнiсть консервативного лжування хворих у наведеному дослiдженнi.
З урахуванням рол1 iмунопатологiчниx пору-шень при ХТ у д^ей та ефективност препарату 1мупрет в комплекснш терапй даних пацiентiв та з огляду на незначну кшьюсть публжацш ¡з дано! теми метою нашо! роботи стала оптимiзацiя комплексного лжування загострення хрон1чного тонзил1ту стрептококово! етюлогп в дiтей шляхом включення до терат! препарату 1мупрет.
MaTepiaAM та методи
У дослiдження було включено 31 дитину ¡з за-гостренням ХТ стрептококово! етюлоп!, що було встановлено шляхом проведення швидкого тесту на виявлення антигенiв БГСА (стрептатест). Мазок на BL у вс1х був негативний. Зпдно з Прак-тичним керiвництвом з дiагностики та лiкування БГСА-тонзилофарингiту Американського товари-ства iнфекцiйниx захворювань, чутливють стреп-татесту становить 96,8 %, специфiчнiсть — 94,7 %, а його позитивш результати не вимагають проведення бактерюлопчного дослiдження для тд-твердження [5]. в1к дгтей становив в1д 6 до 17 роюв (у середньому 11,7 ± 0,2 року), хлопчик1в було 17 (54,8 %), дiвчаток — 14 (45,2 %). ус1 д1ти в мину-лому мали неодноразовi загострення ХТ у вигляд1 лихоманки (частше субфебрильно!), загально го нездужання, болю в горл1 при ковтаннi з наявшс-тю казеозних пробок на фош гiперемованиx миг-даликiв при фарингоскопа. Час в1д появи перших симптом1в загострення до проведення обстеження становив не бшьше 2 д16. Критерiями включення в
досл1дження були: встановлений дiагноз ХТ у фазi загострення з тривалiстю симптомов не бiльше 2 дiб; BiK вiд 7 до 16 рок1в; iдентифiкацiя БГСА як етiологiчного збудника тонзил1ту за допомогою стрептатесту. Критери виключення: наявнють ш-ших хрошчних вогнищ шфекцп з боку верхшх ди-хальних шлях1в; наявн1сть тяжких вад розвитку з боку внутршшх органов; гостра ревматична лихоманка в анамнеза чи хрон1чна ревматична хвороба серця; наявнють набутих тяжких ^мунодефщитних станов або вроджених дефектов системи ^муштету; застосування шших 1муномодулятор1в менше н1ж за 1 мюяць до включення в досл1дження.
В анамнеза у вс1х д1тей дитячим оториноларингологом був установлений диагноз ХТ, а 12 (38,7 %) з них була рекомендована тонзилектом1я в плановому порядку. При надходженш проводилися зб1р анамнезу для визначення кшькосп загострень ХТ протягом останшх 6 мгсящв, зб1р скарг, ф1зикаль-не обстеження, пряма фарингоскопия, викону-вався загальний анализ кров1 та сеч1, стрептатест. Пот1м призначалася антибютикотерап1я (азитро-мщин 10 мг/кг/добу, максимум 500 мг/добу протягом 5 дшв), пробютична терапия, за потреби 1з жарознижувальною або знеболюючою метою до-давався 1бупрофен (7,5 мг/кг до 3 раз на добу), кр1м того, у комплексному л1куванш використову-вали 1мупрет у таблетках: дгтям 6—11 рок1в призна-чали 1 таблетку, 12—17 рок1в — 2 таблетки 6 раз1в на добу протягом 7 дшв, надал1 3 рази на добу до сумарного термшу л1кування 6 тижшв.
П1сля зак1нчення антибютикотерапп та тера-mi 1мупретом (7-ма доба) та через 6 мюящв тсля зак1нчення терапп проводився повторний стрептатест. Хвор1 в динамщ1 спостер1галися дитячим оториноларингологом.
Отримаш даш були проанал1зоваш з викорис-танням пакета прикладних програм Statistica 6.0 для Windows.
Результати дocлiджeння та ix обговорення
Ус д1ти пройшли спостереження протягом встановленого термину. З даних анамнезу стало ве-
домо, що загострення ХТ протягом аналопчного 6-мiсячного перюду минулого року в 17 (54,8 %) дггей вiдбувалися 1 раз, у 10 (32,2 %) хворих — 2 рази, у 4 (13 %) — 3 рази. Середня кшьюсть загострень на 1 хворого за минулi 6 мюящв становила 1,60 ± 0,14 раза. Ус дгги протягом хоча б одного загострення отримували пероральну антибюти-котератю напiвсинтетичними пенiцилiнами або цефалоспоринами, також застосовувались мiсцевi антисептики. У 19 (61,3 %) хворих загострення ХТ мало мюце тсля перенесено! гостро! рестратор-но! вiрусно! шфекцп, у 5 (16,1 %) — тсля переохо-лодження, у 3 — тсля перенесеного психоемоцш-ного стресу, у 4 дггей чгтко! причини загострення ХТ встановлено не було. У вих хворих була тд-тверджена стрептококова етюлопя захворювання за допомогою описаного рашше методу.
Клiнiчна характеристика пацieнтiв та дат прямо! фарингоскопа гад час первинного обстеження наведет в табл. 2.
Як свщчать дат табл. 2, найбшьш поширени-ми були штоксикацшний синдром та мiсцевi прояви ХТ (гiперемiя слизово! та наявнiсть казеозних пробок у лакунах). При оглядi дитячим оториноларингологом уам дiтям був встановлений дiа-гноз ХТ у стадп загострення, причому в 14 (45,1 %) пашенлв вiн мав субкомпенсовану форму, у 17 (54,9 %) — компенсовану.
Результати загального аналiзу кровi при пер-винному обстеженнi показали наявшсть лейкоцитозу в 14 (45,1 %) хворих, зсув формули кровi влiво — у 23 (74,2 %), а тдвищення швидкост осiдання еритроцитiв — у 6 (19,4 %) пащенлв, що ввдображало бактерiальну природу захворю-вання.
Результати проведення комплексно! терапп загострення ХТ iз включенням препарату 1мупрет були такими. Уже через 24—72 години в жодного хворого не спостерпалося лихоманки, на 2—3-й день л^вання пашенти не скаржилися на прояви штоксикацшного синдрому та болю в горль Повне очищення мигдалиюв вiд казеозних пробок мало мюце на 3-4-й день комплексного лжуван-ня. Через 7 днiв у повторному аналiзi кровi в жод-
Таблиця 2. Кл1н1чна характеристика па^ен^в ¡з загостренням хрон1чного тонзил'пу
Симптом чи кл^чна ознака XBopi i3 загостренням хрошчного тонзилiту при первинному оглядi (n = 31)
n %
Субфебрильна лихоманка 18 58,1
Фебрильна лихоманка 3 9,7
1нтоксикацшний синдром (головний бть, млявють, мiалпi) 31 100
Бiль у горлi 14 45,1
Наявнiсть rinepeMii слизовоí пщнебшних мигдаликiв 31 100
Наявнiсть гiпертрофií пiднебiнних мигдалишв (збiльшення 3+ або 4+) 15 48,4
Наявнють казеозних пробок у лакунах пщнебшних мигдалишв 31 100
KëiHi4Ha neäiaTpia / Clinical Pediatrics
Таблиця3
Частота загострень Частка хворих (%)
За аналопчний перюд минулого року За 6-мюячний перюд тсля лжування
3 13 0
2 32,2 9,7
1 54,8 45,15
0 0 45,15
1,60 ± 0,14
До лтування Пiсля початку лiкування Рисунок 1. Пор1вняння клькост загострень ХТ у дтей протягом 6 м'1сяц1в вд початку комплексного л'1кування ¡з включениям препарату 1мупрет ¡з клькстю загострень протягом аналопчного 6-м'1сячного пер'юду до початку терапи
но! дитини вже не виявлялися змши, наявш при первинному обстеженш. Проведення стрептатесту ввдразу тсля закшчення антибютикотерат! показало елiмiнацiю БГСА у 30 (96,8 %) з 31 патента, на той час як при лжуванш азитромщином протягом 5 д16 ефектившсть ерадикацГ! БГСА, як ведомо, становить 88—90 %. Kращi результати ел1м1-нацп збудника свщчили про високу ефектившсть комплексного лжування, що поеднувало антибю-тикотератю та застосування препарату 1мупрет, при загостренш ХТ у дiтей.
При проведенш повторного огляду дiтей оториноларингологом через 6 мюящв наявшсть ri-пертрофГ! пiднебiнниx мигдаликiв (збшьшення 3+ або 4+) було виявлено тшьки в 7 (22,6 %) з 31 патента.
пор1вняння кшькосп загострень ХТ у дiтей протягом 6 мюяшв в1д початку комплексно! тера-mï ¡з включенням препарату 1мупрет ¡з к1льк1стю загострень протягом аналопчного перюду мину-лого року до початку терат! виконано на рис. 1.
Як свщчать дат, наведет на рис. 1, через 6 мюяшв тсля початку комплексного л1кування ¡з включенням препарату 1мупрет середня кшьюсть загострень ХТ у дгтей в1рог1дно зменшилася при-близно на 60 %. При цьому протягом 6 мюяшв катамнестичного спостереження частота заго-стрень становила 2 рази тшьки в 3 (9,7 %) пащен-т1в, 1 раз — у 14 (45,15 %) дгтей, вщсутшсть заго-
стрень спостерпалася у 14 (45,15 %) хворих. Нами не спостер1галося по61чних ефекпв в1д застосування препарату 1мупрет. Якщо пор1вняти ц1 даш з частотою заxворюваностi за аналопчний перiод минулого року (табл. 3), то можна зробити висно-вки, що в цшому стан хворих значно покращився. Так, у 45,15 % хворих не було зафжсовано жодного етзоду захворювання.
Важливо також в1дм1тити, що в 17 дгтей (54,85 %) при повторному загостренш ХТ також виконувався стрептатест. У жодному випадку БГСА не був виявлений, що свщчить про стшку санацiю в1д цього збудника.
Отже, призначення препарату 1мупрет у комплексному л1куванш загострення ХТ БГСА-етюлогп сприяе швидкому зникненню клш1чних прояв1в захворювання, збiльшенню частоти ель мшаш! збудника, зменшенню частоти загострень хвороби в бшьшосп випадюв.
Висновки
1. Використання комплексно! терапп, що включала антибiотик та рослинний ¡муномоду-лятор 1мупрет, у дгтей, хворих на хрон1чний тон-зилгт, викликаний ß-гемолгтичним стрептококом групи А, дозволяе досягти бшьш ефективно! ел1м1-нацг! збудника.
2. Призначення ¡муномодулюючо! терат! ¡з ви-користанням препарату 1мупрет упродовж 6 тиж-шв призводить до в1рог1дного зменшення частоти рецидив1в захворювання (на 60 %) та стшко! сана-цГ! в1д збудника.
3. Для б1льш детального вивчення л1кувально-го та профГлактичного потенц1алу використання рослинного ¡муномодулятора з комплексною д1ею з метою л1кування ХТ та запоб1гання його рецидивам потр1бне проведення досл1дження з бшьшою к1льк1стю пац1ент1в та бшьш тривалим часом спо-стереження.
Список AiTepaTypè
1. Бредун А.Ю. Хронический тонзиллит у детей: новое решение старой проблемы / А.Ю. Бредун // Здоров'я Украши. — 2007. — № 18/1. — С. 37.
2. Дрынов Г.И. Клинико-иммунологическая характеристика и эффективность консервативного лечения хронического тонзиллита у детей / Г.И. Дрынов // Современная педиатрия. — 2013. — № 6 (54). — С117-120.
3. 1нструкцы i3 застосування препарату 1мупрет UA/6909/02/01. Наказ МОЗ Украши № 568 вiд 26.07.2012.
4. Костюк В.Н. Современные методы консервативного лечения больных с хроническим декомпенсированным тонзиллитом /
B.Н. Костюк, В.В. Вишняков // Эффективная фармакотерапия. Пульмонология и оториноларингология. — 2010. — № 1. —
C. 58-62.
5. Мтш Ю.В. Хротчний тонзилт: сучасний стан проблеми та шляхи tt виршення / Ю.В. ММн, Ю.В. Шевчук // Клиническая иммунология. Алергология. Инфектология. — 2007. — № 3.
6. Baugh R.F. Clinical Practice Guideline: Tonsillectomy in Children / R..F. Baugh, S.M. Archer, R..B. Mitchell // Head and Neck Surgery. — 2011. — Vol. 144. — P. S1.
7. Shulman S.T. Infectious Diseases Society of America: Clinical practice guideline for the diagnosis and management of group A streptococcal pharyngitis: 2012 update by the Infectious Diseases Society of America / S.T. Shulman, A.L. Bisno, H.W. Clegg et al. // C. Clin. Infect. Dis. — 2012. — Vol. 55 (10). — P. e86-e102.
8. Попович B.I. Хротчний тонзилт та тонзилогент захво-рювання / B.I. Попович // Здоров'я Украти. — 2014. — Темат. номер. — С. 16-18.
9. Юлиш Е.И. Хронический тонзиллит у детей/Е.И. Юлиш// Здоровье ребенка. — 2009. — № 6. — С. 12-15.
Отримано 05.01.15 ■
Марушко Ю.В., Гищак Т.В., Лисовец A.B., Марушко Е.Ю. Национальный медицинский университет имени A.A. Богомольца, г. Киев Детская клиническая больница № 5, г. Киев
ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ ИММУНОМОДУЛИРУЮЩЕЙ ТЕРАПИИ В КОМПЛЕКСНОМ ЛЕЧЕНИИ ХРОНИЧЕСКОГО ТОНЗИЛЛИТА У ДЕТЕЙ
Резюме. Иммуномодулирующая терапия является важной составляющей лечения больных хроническим тонзиллитом, вызванным ß-гемолитическим стрептококком группы А, на фоне антибиотикотерапии она позволяет достичь более эффективной элиминации возбудителя. Назначение препарата Имупрет в комплексном лечении обострения хронического тонзиллита стрептококковой этиологии способствует быстрому исчезновению клинических проявлений заболевания, повышает частоту элиминации возбудителя, уменьшает частоту обострений хронического тонзиллита.
Ключевые слова: иммуномодулирующая терапия, хронический стрептококковый тонзиллит.
Marushko Yu.V., Hyshchak T.V., Lysovets O.V., Marushko Ye.Yu.
National Medical University named after O.O. Bohomolets, Kyiv
Children's Clinical Hospital №5, Kyiv, Ukraine
EXPERIENCE OF USING IMMUNOMODULATORY THERAPY IN COMPREHENSIVE TREATMENT OF CHRONIC TONSILLITIS IN CHILDREN
Summary. Immunomodulatory therapy is an important part of treating patients with chronic tonsillitis caused by P-hemolytic streptococcus group A, on the background of antibiotic therapy it allows us to achieve a more effective elimination of the pathogen. Administration of Imupret in the comprehensive treatment for exacerbation of chronic tonsillitis of streptococcal origin leads to the rapid disappearance of clinical manifestations of the disease, high frequency of pathogen elimination, reduces the incidence of chronic tonsillitis exacerbations.
Key words: immunomodulatory therapy, chronic streptococ-cal tonsillitis.
