CC BY
46- академічні - здатність до відповідної галузі науки (до мистецтва, літератури, музики і тощо);
- перцептивні - здатність вникати у внутрішній світ дитини;
- мовні - здатність яскраво, чітко й цікаво висловлювати свої думки і почуття;
- авторитарні - здатність безпосереднього емоційно-вольового впливу на вихованця;
- педагогічної уяви - передбачення наслідків своїх дій тощо.
Педагогічні здібності є спеціальними, це підтверджується наступними фактами:
1. Глибина і різноманітність знань педагогів не завжди збігається з продуктивністю їхньої діяльності.
2. Рівні розвитку педагогічних здібностей часто не збігаються з рівнем ставлення до справи, набагато перевищуючи його або, навпаки, набагато відстаючи від нього.
3. Досвідченість (стаж роботи) сама по собі не призводить до структурних змін у діяльності, характерних для високого рівня педагогічної майстерності. Оволодінню майстерністю, очевидно, перш за все сприяють педагогічні здібності.
Рівень спеціальних педагогічних здібностей проявляється в глибині, різносторонності інформації, яку вчитель може отримати про особливості розвитку своїх учнів і швидка перебудова власної діяльності у відповідності до цього [13, с.14].
Висновки
Отже, педагогічні здібності тісно пов’язані з мотиваційною орієнтацією, рисами характеру та емоційністю педагога, з його загальними здібностями (спостережливістю, уявою, особливостям інтелекту і мови), а також з іншими спеціальними здібностями (артистичними, художніми, музичними тощо). Рівень розвитку педагогічних здібностей тісно пов’язаний з якостями розуму, мови та уяви вихователя. Педагог здійснює діяльність на високому рівні тільки за умови постійного удосконалення.
Інтенсивність вироблення умінь і навичок та формування педагогічних здібностей залежить і від самої організації педагогічної практики. Студенти, яким властива позитивна мотиваційна орієнтація, під час педагогічної практики, як правило, проявляють значну самостійність намагаються випробувати себе різних видах діяльності, як в роботі з дітьми, так і в спілкуванні з родиною та співпрацею з колегами, вникають у всі деталі життя освітнього закладу.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем формування професійної компетентності в майбутніх учителів.
Література
1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 375с.
2. Кузьмина Н.В. Педагогическое мастерство учителя как фактор развития способностей учащихся. // Вопросы психологии. - 184. - № 1.
3. Кулюткин Ю.Н., Сухобская ГС. Методы изучения профессиональной направленности учителя. - Л., 1980. - 80с.
4. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 375с.
5. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтюка. - К.: Вища школа, 1982. - 346, с.98.
6. Зимняя И.А. Педагогическая психология. Учебник для вузов. Изд. Второе, доп., испр. и перераб. - М.: Логос, 2000.
- 384с.
7. Сластенин В.А. Формирование личности учителя советской школы в процессе профессиональной подготовки. -М.: Просвещение, 1976. - 159с.
8. Левитан К.М. Основы педагогической деонтологии. - М.: Просвещение. - 1995. - 191с.
9. Педагогічна майстерність: підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; За ред. І.А. Зязюна. -К.: Вища школа, 1997. - 349с.
10. Сластенин В.А. Формирование личности учителя советской школы в процессе профессиональной подготовки. -М.: Просвещение, 1976. - 159с.
11. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения. - М.: Высшая школа, 1990. - 119с.
12. Щербаков А.И. Совершенствование системы психологического образования // Вопросы психологи. - 1981. - № 5.
- С. 13-18.
13. Мишковська Т.Д. Педагогічна практика з виховної роботи в початковій школі: Навчальний посібник - Чернівці: Рута, 2001. - 57с.
14. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения. - М.: Педагогика, 1977. - 256с.
15. Осипова ТЮ., Курлянд З.Н. Формирование и развитие профессиональной устойчивости учителя. - Дис. докт. пед. наук. - Одеса, 1992. - 353с.
Надійшла до редакції 17.09.2007р.
ОПТИМІЗАЦІЯ РІВНЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ПІДЛІТКІВ 13-15 РОКІВ ШЛЯХОМ ВПРОВАДЖЕННЯ ФІТНЕС-ТЕХНОЛОГІЇ В СИСТЕМУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ Кібальник О.Я.
Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка
Анотація. Дана робота присвячена розробці фітнес-тех-нології для підвищення рухової активності підлітків 1315 років та наведені результати порівняльного аналізу досліджень рівня рухової активності під впливом занять по запропонованій нами технології. Дослідження рівня рухової активності підлітків свідчать, що фактична рухова активність обмежується 30 хвилинами на день в основної маси школярів. Впровадження фітнес-тех-нології в систему фізичного виховання школярів як у позаурочний так і вільний від навчання час показало достовірне підвищення рухової активності в експериментальних групах дівчат на 11 % (Р<0,05) та на 14% (Р<0,001) у хлопців експериментальних груп.
Ключові слова: рухова активність, підлітки, фітнес-тех-нологія.
Аннотация. Кибальник О.Я. Оптимизация уровня двигательной активности подростков 13-15 лет путем внедрения фитнесс-технологии в систему физического воспитания. Данная работа посвящена разработке фитнесс-технологии для повышения двигательной активности подростков 13-15 лет и представлены результаты сравнительного анализа исследований уровня двигательной активности под воздействием занятий по предложенной нами технологии. Исследование уровня двигательной активности подростков свидетельствуют,
что фактическая двигательная активность ограничивается З0 минутами на день у основной массы школьников. Внедрение фитнесс-технологии в систему физического воспитания школьников, как во внеурочное, так и свободное от обучения время показало достоверное повышение двигательной активности в экспериментальных группах девушек на 11 % (Р<0,05) и на 14% (Р<0,001) у юношей экспериментальных групп. Ключевые слова: двигательная активность, подростки, фитнесс-технология.
Annotation. Kibal’nik O.Y. Optimization of a level of a motor performance of teenagers of 1З-15 years by introduction of fitness - technology in a system of physical training. This work is devoted to the making fitness technology for raising movement activity of 13 - 15 years teen-agers. The results of comparison analysis of movement activity research level under our making technology are given. Research of a level of a motor performance of teenagers testify, that the actual motor performance is restricted to 30 minutes per day at a great bulk of schoolboys. Introduction of fitness - technology in a system of physical training of schoolboys as in after-hour and free time from education has shown reliable increase of a motor performance in experimental bunches of girls on 11 % (Р <0,05) and on 14 % (Р <0,001) at young men of experimental bunches.
Key words: movement activity, teen-agers, fitness technology.
Вступ.
Аналіз науково-методичної літератури показав, що рухова активність є невід’ ємною частиною способу життя та поведінки дітей шкільного віку, але за останні роки виявлено факт її зниження, що стає причиною погіршення стану здоров’я, виникнення ряду захворювань організму. Протидією таким негативним факторам є заняття фізичною культурою і спортом, які сприяють зміцненню та збереженню здоров’я, підвищенню працездатності, зниженню стомленості, підвищення опірності організму до несприятливих умов навколишнього середовища та підтримання на високому рівні фізичних і психічних можливостей [1, 2, 4 ].
Сучасна система фізичного виховання, детермінована завданнями прикладної фізичної підготовки, всупереч комплексному підходу до реалізації всіх цінностей фізичної культури не взмозі забезпечити оптимальний рівень рухової активності та розвитку фізичних можливостей та вимагає удосконалення. З метою покращення фізичного стану школярів на сучасному етапі розвитку суспільства виникає досить гостра необхідність наукових пошуків методів оптимізації, удосконалення системи фізичного виховання, ведуться пошуки принципово нових підходів, засобів, технологій [3, 6].
Аналізуючи науково-методичну літературу, хотілося б відзначити роботи І.Таран (2004), О.Гу-барєвої (2001), Д.Хозяінової (2004), В.Романенко (2006), О.Андрєєвої (2004), в яких розглядаються особливості фізкультурно-оздоровчих занять для різних вікових груп. Разом з тим автори У. Шевців (2006), Н.Москаленко (2005), Л.Петрина (2006), І.Гайдук (2006), Г.Глоба (2006) наголошують на необхідності впровадження сучасних оздоровчих технологій в урочну форму навчання з метою корекції
фізичної підготовленості школярів.
Наукову роботу виконано відповідно до зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр. за темою 3.2.2 „Теоретико-методичні засади формування системи оздоровчого фітнесу” (номер державної реєстрації 0106Ш10787).
Формулювання цілей роботи.
Метою досліджень є розробка фітнес-тех-нології для підвищення рухової активності підлітків.
До задач роботи поряд з іншими увійшла перевірка ефективності розробленої фітнес-техно-логії для підвищення рухової активності.
Методи та організація дослідження: аналіз та узагальнення науково-методичної літератури, пси-холого-педагогічні методи, педагогічний експеримент, тестування, методи математичної статистики.
Результати досліджень та їх обговорення.
Проведений нами констатуючий експеримент, спрямований на дослідження рівня рухової активності підлітків Центральних та Північних регіонів України, свідчать що індекс добової рухової активності дівчат дорівнює 31,23 + 0,62 балів, натомість у хлопців він вищий та становить 32,65 + 0,66 балів. (табл. 1.) А спеціально організована рухова активність, яка включає різні форми занять фізичними вправами, обмежується 40 хвилинами на добу в основної маси школярів. За дослідженнями Сухарева А.Г., Круцевич Т.Ю., Хрипкова А.Г., об’єм цілеспрямованих занять фізичними вправами, повинен складати 12 - 15 годин на тиждень. Таким чином , рівень рухової активності підлітків, по досліджуваним містам, становить 40 % гігієнічної норми.
На основі аналізу науково-методичної літератури та особистого досвіду роботи в сфері оздоровчої фізичної культури ми визначили, що рівень рухової активності школярів є перспективним напрямком у розробці оздоровчих технологій фізичного виховання учнів і їх інтеграції на всі рівні фізкультурної освіти. Виходячи з цієї концепції, нами була розроблена фітнес-технологія для підвищення рухової активності підлітків, яка була продуктом інтеграції інформаційного (теоретичного) компоненту фізкультурної освіти та рухового (практичного) компоненту, який включає процес гармонійного розвитку фізичних якостей, використання напрямків та засобів оздоровчої фізичної культури, контроль та самоконтроль за фізичними навантаженням.
Тільки визнання, на наш погляд, необхідності індивідуалізації і диференціації у змістовній спрямованості фізичного виховання, засвоєння школярами інтелектуальних цінностей фізичної культури, її величезного валеологічного потенціалу, комунікативних, інформаційних, емоційних та інших цінностей фізкультурної діяльності дозволяє вирішувати протиріччя між рівнем накопичених знань що до проблем у розвитку фізичної культури особистості, з одного боку, та сучасною практикою фізичного виховання, з іншого.
В наших дослідженнях було запропонова-
но фітнес-технологію, що складалася з трьох частин (підготовчої, основної, заключної), кожна з яких поділяється на блоки та розв’язує певні задачі. В підготовчій частині відбувалося поступове збільшення ЧСС та підготовка опорно-рухового апарату до навантаження, в основній частині заняття ми ставили за мету підвищувати їх до рівня „цільової зони”, збільшувалися функціональні можливості організму. В заключній частині відбувалося поступове зниження та показників ЧСС, близьких до норми в стані спокою. На рисунку 1 приведені теоретико-мето-дичні засади фітнес-технології для підвищення рухової активності підлітків.
Для вирішення завдань роботи нами були проведені експериментальні дослідження на базі загальноосвітньої школи № 25 міста Суми, де були сформовані експериментальні групи дівчат (Е3) та хлопців (Е4) експериментальна група хлопців (Е1) загальноосвітньої школи №14 міста Полтави) та на базі спортивного клубу „Флеш” міста Суми, де були підібрані експериментальні групи дівчат (Е1) та хлопців (Е2). Контрольні дослідження проводилися на базі загальноосвітньої школи № 14 міста Полтави - контрольна група дівчат (К1) та хлопців (К2). Загальна кількість підлітків, які приймали участь у дослідженні становила 249 осіб. Експериментальні та контрольні групи були підібрані таким чином, що показники рівня рухової активності та фізичної підготовленості були відносно рівноцінними.
Визначення рівня рухової активності дівчат та хлопців 13 - 15 років здійснювалося за Фремін-
гемською методикою, яка полягала в реєстрації рухової діяльності підлітка протягом доби. Експериментальні дослідження рівня рухової активності дівчат та хлопців 13 - 15 років були здійснені протягом 2006 - 2007 навчального року і проводилися в три етапи.
Як видно з таблиці 2, на початку експерименту між показниками добової рухової активності підлітків вірогідної різниці не спостерігалося (р >
0,5). Індекс рухової активності у дівчат коливався в межах 32 балів, у хлопців він вищий на 3,03 % вище та становить 33 бали. В результаті аналізу матеріалів експерименту було відмічено, що в кінці досліджень показники рухової активності збільшувалися як в експериментальних так і в контрольній групі дівчат (табл. 2). В групі Е1 цей показник підвищився на 9,82%, що на 6,45% вище, ніж в групі К1, де приріст індексу рухової активності становив лише 2,4%. Схожа тенденція спостерігається і в групі Е3, де показник індексу рухової активності збільшився на 12,4 2%, що на 9,05 % вище, ніж в групі К1. Збільшення показників рухової активності в експериментальних групах дівчат-підлітків, порівняно з контрольною групою, свідчить про статистично-вірогідну різницю (р < 0,001).
Подібна тенденція збільшення показників рухової активності спостерігалася в експериментальних та контрольних групах хлопців-підлітків. На третьому етапі експериментальних досліджень було відмічено, що показники добової рухової активності в групі Е2 збільшилися на 12,7%, що на 10,86 %
Таблиця 1.
Зведені показники добової рухової активності підлітків досліджуваного регіону
МР СИР СР БР ВР ІРА
год бали год бали год бали год бали год бали
хлопці п=287 8,34 12,85 ± 0,56 4,12 4,60 ± 0,40 0,58 2,34 ± 0,35 8,52 8,86 ± 0,25 0,43 4,03 ± 1,74 32,65 ± 0,66
дівчата п =313 8,39 12,97 ± 0,80 4,07 4,54 ± 0,26 0,42 1,66 ± 0,14 9,14 9,24 ± 0,51 0,34 2,82 ± 1,37 31,23 ± 0,62
Таблиця 2.
Показники індексу рухової активності підлітків за етапами експерименту
Дівчата
групи 1 етап 2 етап Різниця приросту (%) 3 етап Різниця приросту (%) Р
ІРА ІРА ІРА
К1 32,616 + 0,876 33,605 + 0,387 2,9 33,754 + 0,840 3,37
Е1 32,729 + 0,448 34,150 + 0,527 4,16 36,293 + 0,492 9,82 < 0,001
Е3 32,347 + 0,491 35,502 + 0,555 8,9 36,936 + 0,491 12,42 < 0,001
Хлопці
К2 32,583 + 0,778 32,737 + 0,796 0,5 33,207 + 1,019 1,88
Е2 33,204 + 0,487 36,126 + 0,445 8 38,050 + 0,674 12,74 < 0,001
Е4 33,255 + 0,476 37,939 + 0,475 12,3 39,137 + 0,548 15,03 < 0,001
Фітнес-технологія
Рис. 1. Теоретико-методичні засади фітнес-технології для підвищення рухової активності підлітків.
вище, ніж в групі К2, де приріст індексу добової рухової активності становить лише 1,9 %.
Щодо індексу добової рухової активності в групі Е4, то він збільшився на 15 %, що на 13,1 5% вище, ніж в групі К2. Позитивна динаміка показників рухової активності в експериментальних групах хлопців, порівняно з контрольною, свідчить про статистично-вірогідну різницю (р < 0,001).
Висновки:
1. Всебічний аналіз умов та перебігу навчально-виховного процесу у школі засвідчує, що нині діючі програми з фізичного виховання мають недоліки, які пов’язані з недостатньо глибоким розумінням мети, завдань та змісту фізичного виховання школярів, що впливає на їх фізичний розвиток та підготовленість, знижує ефективність навчання; з необґрунтованістю методичних прийомів щодо формування оптимальної рухової
Рис. 2. Дослідження динаміки приросту рухової активності дівчат-підлітків за етапами експерименту.
Рис. 3. Дослідження динаміки приросту рухової активності хлопців-підлітків за етапами експерименту.
активності школярів під час уроків фізичної культури та в режимі навчального дня.
2. Проведені нами дослідження рівня рухової активності підлітків Центральних та Північних регіонів України, свідчать що фактична рухова активність обмежується 30 хвилинами на день в основної маси школярів, що є 30% гігієнічної норми [5].
3. Впровадження фітнес-технології в систему фізичного виховання школярів як у позаурочний так і вільний від навчання час показало достовірне підвищення рухової активності в експериментальних групах дівчат на 11 % (Р<0,05) та на 14% (Р<0,001) у хлопців експериментальних груп.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем оптимі-зації рівня рухової активності підлітків 13-15 років шляхом впровадження фітнес-технології в систему фізичного виховання.
Література:
1. Андрєєва О.В. Аналіз мотиваційних теорій у сфері оздоровчої фізичної культури та рекреації // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2004. - № 2. - С. 81 - 84.
2. Венглярський Г. Б. Рухова активність як стимулятор розвитку організму // Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів і студентів України: Зб. наук. статей з галузі фіз. культури і спорту. - Суми: СумДПУ. - 2004. -С. 178 - 183.
3. Глоба Г. В. Інноваційна система фізичного виховання школярів з використанням аеробних технологій: Автореф. дис. ... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02 / ХДАФК.
- Харків, 2007. - 21 с.
4. Долбишева Н. Рівень рухової активності, як фактор фізичного здоров я дітей старшого шкільного віку // Молода
спортивно наука України: 3 б.наук. статей з галузі ФК і С.
- Вип. 7. - Львів: НВФ «Укр. технології», 2003. - Т.2. - С. 117 - 120.
5. Круцевич Т. Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания: Уч. пособие. - К.: 1999. - 231с.
6. Москаленко Н. Створення інноваційних програм розвитку фізкультурно-оздоровчої роботи в загальноосвітніх школах // Спортивний вісник Придніпров’я. - 2005. - №
2. - С. 37 - 39.
Надійшла до редакції 13.09.2007р.
АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОГО ФІЗИЧНОГО ТРЕНУВАННЯ КУРСАНТІВ ЗА МАТЕРІАЛАМИ НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЙ
Кирпенко В. М., Маракушин А.І., Піддубний О.Г. Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Анотація. В статті аналізуються сучасні погляди на зміст знань, які забезпечують уміння курсантів ВВНЗ вирішувати проблеми організації та проведення самостійного фізичного тренування (СФТ). Узагальнюючи матеріалі наукових досліджень встановлено, що питання самостійної фізкультурної діяльності освітлені достатньо широко тільки для офіцерів в розділі “ Фізична підготовка офіцерів” НФП-97, де самостійне фізичне тренування визначається як форма фізичної підготовки офіцера, якою він може займатися в позаслужбовий час. У Настанові розкривається зміст і структура тренування, пропонується варіант об’єму фізичного навантаження на тиждень. Проте, відсутні конкретні організаційно-методичні рекомендації по формуванню знань і умінь по організації СФТ, проведенню СФТ з військовослуж-
