CC BY
16
УДК338.436 Доц. В.В. Стегура, канд. екон. наук -
Нащональний унврситет харчових технологш
ОПТИМ1ЗАЦ1Я СТРУКТУРНИХ ПРОПОРЦ1Й I РОЗВИТОК 1НТЕГРАЦ1ЙНИХ ПРОЦЕС1В М1Ж СФЕРАМИ АГРАРНО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ ЗАКАРПАТСЬКО1 ОБЛАСТ1
Висвiтлено шляхи оптимiзаци структурних пропорцш i розвиток iнтеграцiйних процесiв мiж сферами аграрно-промислового комплексу. Встановлено, що створення системи оптових продовольчих рингав дасть змогу вiдновити мiжрегiональнi госпо-дарськi зв'язки, стимулювати розвиток регюнальних промислових комплексiв у нап-рямку збшьшення обсягiв виробництва продукцп, покращення 11 якостi та розширен-ня асортименту.
Ключовг слова: штегращйш процеси, структурнi пропорци, мале шдприемниц-тво, економiка пiдприeмства. аграрного та промислового комплексу
Постановка проблеми. Проблема посилення штеграцшних процешв та оптим1зацп структурних пропорцш в АПК була актуальною протягом всього перюду формування 1 функцюнування комплексу, що зумовлено не-р1вном1ршстю розвитку його складових, недостатшстю ресурсно! бази для одночасного !х розширення. Водночас щ взаемопов'язаш проблеми е актуаль-ними, оскшьки виступають засобом досягнення продовольчо! безпеки держа-ви, задоволення потреб населення та експортних надходжень.
Економ1чним змютом агропромислово! штеграцп е науково обгрунто-ване поеднання технолопчних стадш виробництва - вщ одержання сировини до реал1зацп готових продукпв харчування споживачам, формування цшсно! системи вщтворення. Таке поеднання мае, насамперед, оргашзацшно-еконо-м1чну основу 1 не зводиться лише до технолопчних зв'язюв, виробничих опе-рацш р1зних галузей та шфраструктурних тдроздшв. Важливим залишають-ся питання оргашзацшних форм м1жгалузевого об'еднання, оргашзацшно-правових структур учасниюв нових формувань, регулювання економ1чних вщносин, способу 1 структури управлшня штегрованою структурою.
Постановка проблеми. Проанал1зувати та дослщити шляхи оптим1за-цп структурних пропорцш 1 розвиток штеграцшних процеив м1ж сферами аг-ропромислового комплексу.
Виклад основного матер1алу. Завданням агропромислово! штеграцп е як випуск продукцп високо! якосп, так ! забезпечення дохщносл та прибут-ковосп кожного учасника штеграцшного процесу, поеднання економ1чних штерешв сшьськогосподарських виробниюв ! тдприемств харчово! промис-ловосп, збшьшення можливостей скорочення втрат та збереження якосп продукцп тд час транспортування ! збер1гання продукцп. Кр1м зазначеного, об'еднання галузей у едине цше створюе синергетичний ефект, який за характером його виникнення проявляеться у розвитку зв'язюв р1зних р1вшв ! форм м1ж структурними елементами цЫсно! системи, вщдача вщ яких полягае у: • гстотному зменшенш втрат продукцп сшьського господарства, особливо тих !! видш, як швидко псуються, внаслвдок зменшення пром1жку часу м1ж зби-ранням та промисловим переробленням;
• збшьшення темтв росту кшцево! продукци за рахунок утитзаци нестандартно! продукци аграрно! сфери та 11 поб1чних вщходш, яю в умовах вщсутнос-та штеграци не використовуються, або використовуються нерацюнально;
• зменшення витрат на транспортування продукци до переробних тдприемств та торговельних точок. Процес досягнення спiльного ефекту вщображено на рис. Негативний вплив на штеграцшш процеси здшснила 1 науково не-
обгрунтована приватизащя майна переробних тдприемств, яка вщбувалась без участ сшьськогосподарських товаровиробниюв. Як наслщок, тривалий час взаемовщносини м1ж шдприемствами р1зних сфер АПК мали конфронта-цшний характер, коли переробш тдприемства, а також посередницью струк-тури, яю виконують функцп постачання, реал1зацн продукци, тобто обслуго-вування основного виробництва користувались монополютичним становищем стосовно сшьськогосподарських товаровиробниюв, що посилювало збитковють аграрно! сфери, а в окремих випадках призводило до згортання виробничо! д1яльносп !! тдприемств 1 зменшення ефективносп всього АПК.
Рис. Синергетичний ефект вiд агропромисловог штеграци
У процеш сучасно! штеграци тдприемств АПК визначився комплекс суперечностей, а саме: м1ж юнуванням специф1чних галузевих штерешв 1 потребою досягнення синергетичного ефекту вщ спшьно! д1яльностц наявтс-тю р1зних форм власносп та господарювання у галузях 1 необхщтстю досягнення едино! мети; непослщовною пол1тикою держави у формувант центра-л1зованих продовольчих 1 сировинних фонд1в та недостатшм розвитком сис-теми загопвель; потребами у фшансових та швестицшних ресурсах та звуже-ними можливостями !х надходження та шш1. Виршення цих проблем потре-буе спрямування скоординованих дш щодо розвитку складниюв агропромис-лового комплексу.
Так, досвщ кра!н iз розвиненою ринковою економжою, а також реалп функцiонування впчизняних пiдприeмств iз повним замкненим виробничим циклом, на яких здшснюються ус фази процесу вiдтворення - виробництво, переробляння i реалiзацiя продукци, вказують на те, що iнтеграцiйнi процеси виступають основою узгодження економiчних штереив, становлення пар-тнерських стосункiв, збшьшення доходностi, вирiшення проблем самофшан-сування тдприемств агропромислового комплексу, збiльшення надходжень до мюцевого та державного бюджепв.
Через негативнi наслiдки економiчноl кризи, вади у реформувант та викладет вище тенденцп, в областi спостер^аються порушення технолопч-но1 цiлiсностi АПК, як спричинюють органiзацiйно-економiчнi порушення. Проявами цього явища е економiчно необгрунтоване створення збиткових пе-реробних ланок у сшьськогосподарських пiдприемствах з недостаттм ступе -нем перероблення, втрата в його процеш частини цiнних компоненпв, неви-сока якiсть продукцп та досить вузький асортимент, неповна забезпечетсть технолопями, якi створюють цiлiсний виробничий ланцюг за недостатньо1 завантаженостi потужностей юнуючих переробних пiдприемств.
Позитивнi змши, якi спостерiгаються останнiм часом, вщбуваються завдяки вдосконаленню нормативно-правово1 бази дiяльностi комплексу, поступовому завершенню реформування аграрно! сфери. Однак досягнення стабiльних позитивних зрушень у АПК, зокрема у процесах штеграцп та оп-тимiзацil його структури, буде неможливим без узгодження штерешв усiх учасникiв виробничого процесу, лжвщацп суперечностей мiж ними.
У свт апробованими е кшька способiв вирiшення ще! проблеми, в ос-новi яких лежить проникнення кашталу переробних пiдприемств у сшьське господарство i якi випробовуються у низщ областей Укра!ни. Перший спошб полягае у спiвпрацi переробних тдприемств з аграрними пiдприемствами на засадах взаемовипдносп, коли переробне пiдприемство з метою забезпечен-ня повнiшого завантаження власних потужностей та безперебшного поста-чання сировини створюе умови для продуктивно! роботи тдприемств, як за-безпечують його сировинну базу. Переробт пiдприемства постачають сшьсь-когосподарським добрива i забезпечують !х технiкою, надають фшансову до-помогу на придбання насшня, паливно-мастильних матерiалiв, беруть участь у збирант врожаю власними машинами i технiкою, обладнують молокоп-риймальш пункти, вивозять продукцiю власним транспортом i реалiзують через власну торговельну мережу. Для тваринницько! галузi можливим е спшь-не розведення i вирощування тварин, налагодження племшно! справи.
Другий спосiб полягае у створент на основi реформованих аграрних пiдприемств нових агроформувань, за участю майна сшьськогосподарських тдприемств та швестицш переробних тдприемств, що сприяе техтчному забезпеченню перших i стабiльному постачанню сировини остантм. 1нвести-цп можуть мати як фiнансову форму, так i матерiальну - комбайни, трактори, малогабаритна техтка, новацп, засоби захисту рослин, паливо-мастильнi ма-терiали. Така форма придатна для розвитку АПК на основi фермерських гос-подарств, сшьськогосподарських кооперативiв.
Третш спошб полягае у формуванш замкнених цикшв - в1д виробниц-тва сировини до реатзацп готово! продукци, що особливо придатне для роз-витку штеграцшних процешв у молоко- та м'ясопродуктовому виробництв^ Нормативною основою тако! сшвпращ виступае догов1р м1ж власниками зе-мельних дшянок 1 переробниками продукци. Переробш тдприемства розви-вають власну сировинну базу шляхом фшансування та оргашзаци ферм з ви-рощування нетелей, надають тдтримку для розширення кормово! бази, про-дукщею яких забезпечують селянсью господарства, кредитують виробниюв аграрно! сфери тд майбутню продукщю.
Переробш тдприемства, яю перебувають у кращому фшансовому сташ шж сшьгоспвиробники, мають можливють постачати сво!м сировинним шдприемствам засоби виробництва, корми 1 матер1али за цшами не набагато вищими за оптов1, 1 нижчими шж продають посередники, що загалом впливае на ефективнють комплексу, його позици на ринку продукци.
Четвертий спошб бшьш придатний для штеграци переробних тдприемств з великими 1 малими аграрними шдприемствами 1 базуеться на дов-готермшових угодах. У цьому випадку переробш тдприемства закуповують левову частку продукци, вироблено! у сшьськогосподарському шдприемств1 за щною, яка робить випдною таку угоду для обох сторш. 1нтеграцшш про-цеси не обмежуються лише кутвлею-продажем, постачанням 1 збутом продукци, а охоплюють постачання технологш, комбжорм1в, паливно-мастиль-них матер1ал1в, яю, своею чергою, купують на засадах пшьгового кредиту-вання, передбаченого для тдприемств АПК.
Дедал1 бшьшого поширення набувають штеграцшш процеси у форм1 агропромислових структур холдингового типу, яю утворюються на основ1 тдприемств переробно! ланки АПК або на баз1 тдприемств, безпосередньо не пов'язаних з роботою комплексу. Особливютю тако! оргашзацшно-право-во! форми е диверсифжащя д1яльносп. Ефективнють !х д1яльносп дося-гаеться внаслщок комплексного тдходу 1 системи розрахунюв, яю здшсню-ються на принципах внутршньогосподарського шдходу, тобто гарантування повернення виробничих витрат 1 розпод1лу прибутку на кожну одиницю вкладеного катталу.
Через холдинги налагоджуеться функцюнальна взаемод1я каттал1в, як належать р1зним за профшем д1яльносп шдприемствам. Завдяки цш форм1 ш-теграци вир1шуеться низка економ1чних проблем, яю окреме тдприемство не спроможне виршити 1 до яких потр1бно вщнести розроблення 1 реал1защю складних техшчних програм, освоення новггшх технологш, створення нових виробничих потужностей. Передумовами створення холдингових компанш в АПК е таю: велика юльюсть тдприемств, як мають розгалужеш зв'язки за технолопчним процесом; нездатшсть тдприемства самотужки оргашзувати виробництво 1 збут продукци на внутршньому 1 зовшшньому ринках; нестача швестицшних ресуршв; необхщшсть реструктуризаци галуз^
1нтеграцшш процеси в АПК потребують оптим1заци його структурних пропорцш на основ! визначення прюритетних напрям1в розвитку, яю повинш стати точками росту, використання обмежених матер1альних та фшансових
ресуршв. Переваги повинна отримати харчова промисловють, яка характеризуемся швидким обiгом катталу, високою прибутковiстю, привабливiстю для впчизняних та iноземних iнвесторiв, можливостями розвитку експортно-го потенцiалу та зростаючим внутршшм i зовнiшнiм ринком на продукщю, а це дае тдставу оцiнювати галузь як важливе джерело нарощування внутрш-нiх iнвестицiйних нагромаджень i поповнення мiсцевого та державного бюджета. Дiйсно, капiтал, вкладений у переробну промисловiсть, сприятиме тдвищенню ефективностi функцiонування всього комплексу за ланцюговою реакщею, коли прискорений розвиток харчово! промисловосп зумовлювати-ме економiчне зростання у сумiжних i обслуговуючих галузях.
Однак, як уже було зазначено, це справедливо лише за умови правильного розподiлу доходiв i прибуткiв, коли аграрна сфера не потерпатиме вщ пе-рерозподiлу валово! додано! вартостi, створено! на !! тдприемствах на користь переробно! галузь Це ж стосуеться i рентних вщносин, коли частина земельно! ренти у процеш цiноутворення переходить у розпорядження пiдприемств харчово! промисловосп. Випереджаючий розвиток харчово! промисловостi мож-ливий лише на певному промiжку часу i потребуе "пiдтягування" до його рiвня розвитку сировинно! бази та шфраструктурних пiдроздiлiв.
Оптимiзацiю стввщношення мiж сировинною, переробною i обслуго-вуючою сферами комплексу визнано в економiчнiй науцi як один iз найваж-ливiших напрямiв на шляху подолання кризи в агропромисловому виробниц-твi. Сучасна галузева структура АПК Закарпаття не е досконалою i характеризуемся низкою диспропорцiй, зокрема недостатшм розвитком ринково!, виробничо! та сощально! iнфраструктури. У високорозвинених кра!нах свiту частка харчово! i переробно! промисловосп у складi АПК становить 70-80 %. Вiтчизнянi науковцi визнали, що оптимальний рiвень переробно! сфери у структурi АПК Укра!ни мае становити 45-50 %>. До найважливших заходiв, покликаних сприяти досягненню таких пропорцш у АПК, насамперед потрiб-но вiднести використання потенцiалу малого бiзнесу, вдосконалення мехашз-му регулювання АПК та малого бiзнесу, покращення фiнансового стану тд-приемств, реалiзацiю iнвестицiйних програм.
У сучасних умовах зменшення ресурсно! бази АПК, браку сшьсько-господарсько! сировини особливу увагу повинна придiляти глибокiй пере-робщ, комплексному i рацiональному !! використанню, збшьшенню у загаль-нiй структурi продукцп харчово! промисловостi частки готових до споживан-ня виробiв i напiвфабрикатiв. Значна увага з боку державних структур повинна придшятись розробленню законодавчо! i нормативно! бази для забезпечен-ня виробництва яюсно! харчово! продукцп з урахуванням мiжнародних, зокрема европейських стандартiв.
Важливим фактором мобЫзацп внутрiшнiх резервiв малого бiзнесу в економiчному пiднесеннi АПК е забезпечення випереджаючих темтв розвитку виробничо! шфраструктури, прiоритети i пропорцп у розвитку основних шфраструктурних тдроздЫв яко! залежать, насамперед, вщ потреб основного виробництва у !х продукцп та послугах.
Першочергового значення у АПК Закарпатсько! област набувають розвиток тарного господарства, прогресивш змши у структур1 таропакуваль-них матер1ал1в, стабшьний розвиток холодильно-складського господарства, збшьшення обсягу послуг, яю надають тдприемства ремонтно-техтчного обслуговування, транспортно-дорожне забезпечення. Встановлення ефектив-них структурних пропорцш стосуеться не лише АПК загалом, але й внут-р1шньо! структури обслуговуючо! ланки 1 потребуе послщовно! реал1заци таких структурних зрушень, яю дають змогу актив1зувати господарську д1яль-нють малого б1знесу комплексу, зменшити втрати сировини та готово! продо-вольчо! продукци, зберегти !! належну яюсть 1, в тдсумку, тдвищити р1вень задоволення потреб населення област у продуктах харчування та продоволь-чу безпеку держави.
Мехашзмом забезпечення пропорцшного розвитку АПК е створення повнощнного конкурентного середовища на цьому ринку. Розвиток б1знесу у агропродовольчому виробнищв та ефективне функцюнування ринку сшьсь-когосподарських та харчових продуклв потребують прискорити формування ринково! шфраструктури - товарних б1рж, аукцютв, оптових ринюв, торго-вих дом1в, сшьських загопвельно-збутових кооператив1в, оптово-роздр1бних баз, склад1в р1зно! мюткосп тощо. Сучасною проблемою, яка ускладнюе по-зитивт зрушення в АПК, е недостатнш р1вень розвитку системи оптово! тор-пвл1, що призводить до 1зольованого функцюнування регюнальних агропро-довольчих ринюв, негативного впливу д1яльносп посередницьких комер-цшних структур на зростання цш на вггчизняну продукщю комплексу 1, вщ-повщно, зниження р1вня !! конкурентоспроможносп. Тобто д1юча система за-гопвель 1 реал1заци продукци, незбалансоватсть основного 1 обслуговуючо-го виробництва в АПК перешкоджають розвитку продовольчого ринку об-ласт 1 держави.
Збалансоватсть розвитку АПК можлива на основ! комплексного, системного тдходу до програмування перспектив !х розвитку. Стратепя розвитку фермерства Закарпаття 1 збшьшення його рол1 у репональному АПК повинна бути зор1ентована на формування високотоварних господарств з1 спе-щал1защею на виробнищв тих культур, яю мають регюнальт конкурентт переваги: плоди, овоч1, зерно, включаючи кукурудзу, молоко та м'ясо. Так, за даними Головного управлшня сшьського господарства 1 продовольства Закарпатсько! облдержадмшстраци прогнозт показники розвитку АПК на пе-рюд 2008-2015 рр. таю: обсяг зернових культур стабЫзуеться на р1вт 2008 р. 1 становитиме 270 тис. т, олшних культур - зросте майже вдв1ч1 1 до-сягне 3,8 тис. т, зокрема соняшника - 3 тис. т, овоч1в збшьшиться в1д 195,6 до 203 тис. т, плод1в та япд - в1д 725,3 до 98 тис. т, винограду - вщ 26 до 35 тис. т, а картопл1 зменшиться вщ 534 до 485 тис. т. 1нтенсивного розвитку тварин-ницько! галуз1 област найближчим часом не оч1куеться, однак, враховуючи заруб1жний досвщ, тваринництво може активно розвиватись на невеликих фермах, що враховане у середньотермшових прогностичних оцшках облас-ного виробництва. У перюд до 2015 р. виробництво м'яса у живш ваз1 зросте на 2 тис. т, молока - вщ 388,9 до 415 тис. т, яець - вщ 283,3 до 305 млн шт.,
вовни - вщ 189 до 300 т. Загалом обсяги продукцп у вартюному виразi збшь-шаться у рослинницт вiд 662,4 до 922 млн грн, тваринництвi - вщ 717,3 до 984 млн грн.
Створення нових малих пiдприемств харчово! промисловостi потрiбно здшснювати, виходячи з потреб продовольчого ринку обласп, оскiльки !х дь яльнють означае не лише потребу в додаткових швестищях, але i необхщ-нiсть вирiшення питання перерозподiлу мiж суб'ектами господарювання сшьськогосподарсько! сировини. Цей аспект необхщно враховувати в умо-вах, коли iснують недозавантаженi виробничi потужностi на дiючих тд-приемствах, тобто займати т "нiшi" у виробницт, якi потребують активно! виробничо! дiяльностi та вирiшують соцiальнi потреби. Регюнальне бачення перспектив розвитку харчово! промисловосп та перероблення сшьськогоспо-дарсько! продукцп е таким. Обсяги продукцп у порiвняних цшах зростуть у 2008-2015 рр. на 38,4 %>, виробництво товарiв народного споживання збшь-шиться вiд 249 до 350 млн грн, тобто на 43,6 %>, зокрема продовольчих това-рiв збiльшиться на 43 %, алкогольних напо!в - на 37 %.
У пiдвищеннi ефективностi функцiонування АПК важливим аспектом залишаеться територiальна оргашзащя, зокрема його переробно! ланки, що сприятиме посиленню !! експортного потенщалу i виправленню диспропор-цiй мiж сировинною базою i виробничими потужностями з переробляння, де вагому роль може вдагравати малий бiзнес. Ця проблема особливо важлива для тих видiв дiяльностi, пiдприемства яких переробляють малотранспорта-бельну продукцiю, яка швидко псуеться i вiдзначаегься великими втратами.
Для Закарпаття - це насамперед плодоовочеконсервна промисловють, яка не завжди характеризуеться упорядкованими сировинними зонами, вщпо-вiднiстю сировинних ресурсiв i виробничих потужностей. Водночас територь альна структура ще! галузi не вiдзначаеться динамiчнiстю, тобто не змь нюеться вщповщно до вимог часу й економiчноl ситуацп. У цьому випадку необхщна реалiзацiя конкретних заходiв щодо !! оптимiзацil, одним iз яких е створення промiжних пунктiв iз виробництва натвфабрикапв. Загальна схема узгодження територiальноl оргашзацп i технологiчного процесу в АПК може бути така: розмщення тдприемств, якi спецiалiзуються на первинному обробленнi сiльськогосподарськоl сировини, в мюцях !! вирощення, а тдприемств, що випускають кшцеву продукщю, тобто завершують технологiч-ний цикл - у районах !! споживання.
Перспективною е подальша агропромислова iнтеграцiя, створення нових агропромислових формувань на базi iснуючих переробних пiдприемств, пiдприемств харчово! промисловосп та lхнiх сировинних зон, що е доцшь-ним з урахуванням необхщносп збереження iснуючоl схеми розмщення агарних та переробних тдприемств Закарпаття та оптимiзацil структурних пропорцш АПК. Склад таких агропромислових об'еднань не повинен обме-жуватись лише сшьськогосподарськими i переробними пiдприемствами, а потребуе розширення за рахунок, по-перше, включення торговельних структур, яю можуть бути юридично й економiчно самостiйними пiдприемствами або фiрмовими магазинами переробних чи сшьськогосподарських пiд-
приемств. По-друге, структур, що обслуговують основне виробництво, як-то служба агросервюу; по-трете - фiнансовi органiзацiï.
В органiзацiйному плат статутний капiтал iнтегрованих агроформу-вань може акумулюватись за рахунок внесюв його учасникiв, а також дер-жавноï фiнансовоï пiдтримки у вшх ïï формах. Здiйснення функцiï управлш-ня, визначення прiоритетiв i напрямiв розвитку, розпорядження коштами, ïx розподш мiж партнерами, вирiшення питань надання фшансово^ матерiаль-но-теxнiчноï допомоги учасникам АПК може здшснювати керiвник перероб-ного пiдприемства. У структурi управлшня потрiбно передбачити створення маркетингових служб, основним завданням яких е вивчення кон'юнктури ринку, узгодження обсяпв i асортименту вироблюваноï продовольчоï продукци з величиною платоспроможного попиту, шформацшно-рекламне забезпечення реалiзацiï продукцiï, стандартизащя, розвiдування ринку.
Оптовi ринки впорядковують товарнi потоки вiд виробника до спожи-вача, забезпечуючи всiм виробникам агропродовольчоï продукцiï рiвноправнi умови дiяльностi на обласному ринку, сприяють вдосконаленню цiнового ме-xанiзму, зростання обсяпв товарообиу, розширенню асортименту i покра-щення якостi продукцiï, створенню додаткових робочих мюць, органiзацiï маркетингових дослщжень, рацiоналiзацiï дiяльностi АПК. Тому перспектив-ним е створення оптових продовольчих ринюв у формi вiдкритиx акцюнер-них товариств на базi юнуючих структур споживчоï кооперацiï, плодоовоче-вих баз та im, що дасть змогу зменшити обсяг iнвестицiй у будiвництво но-вих об'ектiв шфраструктури i забезпечити нерозривнють теxнологiчного лан-цюга АПК.
Створення системи оптових продовольчих ринюв дасть змогу вщно-вити мiжрегiональнi господарськi зв'язки, стимулювати розвиток регюналь-них ПК у напрямку збiльшення обсягiв виробництва продукци, покращення ïï якостi та розширення асортименту.
Висновки та перспективи подальших досл1джень. Переваги дiяль-ностi АПК полягають у досягненнi синергетичного ефекту вщ iнтеграцiï його ланок. В робот узагальнено сучаснi проблеми щодо iнтеграцiйниx процесiв, якi полягають у невщпрацьованосл та недосконалостi меxанiзму розподшу прибуткiв мiж сферами АПК, диспаритет цш на продукцiю аграрноï сфери та xарчовоï промисловостi, iнфраструктурниx тдроздшв, унаслiдок чого по-терпають сшьськогосподарсью виробники та малi пiдприемства. Результатом цього стала дезштегращя та конфронтащя структурних складових АПК. Для виршення проблем розвитку малого бiзнесу АПК запропоновано апробоваш у свiтi способи, в основi яких лежить проникнення катталу переробних тд-приемств у сшьське господарство i якi випробовуються у низцi областей Ук-раши: спiвпрацi переробних пiдприемств з аграрними пiдприемствами на засадах взаемовипдносп; створеннi на основi реформованих аграрних тд-приемств нових агроформувань, за участю майна сшьськогосподарських тдприемств та швестицш переробних тдприемств; формування замкнених цик-лiв; створення агропромислових структур холдингового типу.
Л1тература
1. Гайдуцький П.1. Формування та розвиток аграрного ринку / П.1. Гайдуцький // Еко-номжа АПК : Мiжнар. наук.-виробн. журнал, 2004. - С. 4-15.
2. Лопатинський Ю.Н. Трансформащя аграрного сектора: iнституцiонaльнi засади / Ю.Н. Лопатинський. - Чершвщ, 2006. - 244 с.
3. Статистичний щорiчник "Закарпаття - 2009". - Ужгород : Изд-во Держкомстат, 2009. - 326 с.
Стегура В.В. Оптимизация структурных пропорций и развитие интеграционных процессов между сферами аграрно-промышленного комплекса Закарпатской области
Рассмотрены пути оптимизации структурных пропорций и развитие интеграционных процессов между сферами аграрно-промышленного комплекса. Установлено, что создание системы оптовых продовольственных рынков даст возможность возобновить межрегиональную хозяйственную связь, стимулировать развитие региональных промышленных комплексов в направлении увеличения объемов производства продукции, улучшения ее качества и расширения ассортимента.
Ключевые слова: интеграционные процессы, структурные пропорции, малое предпринимательство, экономика предприятия.
Stegura V.V. Optimization of structural proportions and development of the integration processes between the spheres of agrarian-industrial complex of Transcarpathian region
In article illuminated the ways of optimization of structural proportions and development of the integration processes between the spheres of agrarian-industrial complex. It is set that creation of the system of wholesale food markets will enable to pick up thread межрегиональную economic connection, stimulate development of regional industrial complexes in the direction of increase of production of goods volumes, improvement of its quality and expansion of assortment.
Keywords: integration processes, structural proportions, small-scale enterprise, economics of enterprise.
УДК 658.81.009.12+658.81 Доц. О.Р. Сватюк, канд. екон. наук;
маЯстрант ТА. Королюк - Львгвський ДУВС
ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОÏ ОРГАШЗАЩЙНОÏ СТРУКТУРИ ЯК ЕЛЕМЕНТА СИСТЕМИ УПРАВЛ1ННЯ ЗБУТОВОЮ ДШЛЬШСТЮ
ОбГрунтовано актуальшсть дослщження ще1 проблеми. Розглянуто основш функцп збуту. Описано оргашзацшну структуру управлшня збутом на шдприемствг Розглянуто поняття збутово!' дiяльностi тдприемства, також переваги та недолжи прийомiв стимулювання збуту. Описано основш прийоми стимулювання збуту в Свропу.
Ключовг слова: збут, збутова дiяльнiсть, продукщя, обсяги продажу, цша та яюсть товару.
Устшна д1яльшсть будь-якого тдприемства значною м1рою залежить вщ швидкост просування продукцп в межах збутового ланцюга - вщ вироб-ника до споживача. Мета збуту полягае в оргатзацп дистрибуцшно! д1яль-носп вщповщно до замовлень ктенпв з мшмальними загальними витратами на складування готових вироб1в, ïx пакування, навантаження, розвантаження,
