CC BY
10
С. В. 1ванов
д-р екон. наук, академк АЕН Украти,
М. в. Рогоза
д-р екон. наук, академк АЕН Украти,
В. I. Перебийшс
д-р екон. наук, академк АЕН Украти,
К. Ю. Вергал
канд. екон. наук,
ГС «Мiжнародний центр до^джень сощально-економхнних проблем модертзаци та розвитку коопераци», м. Полтава,
Л. В. Олексенко
канд. екон. наук Полтавський утверситет економки i торгiвлi,
Ю. В. Перебийшс
Полтавський юридинний тститут Национального юридинного унiверситету iменi Ярослава Мудрого
1НТЕГРАЦШШ ЗВ'ЯЗКИ В СИСТЕМ1 АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО КОМПЛЕКСУ НАЦЮНАЛЬНО! ЕКОНОМ1КИ
Постановка проблеми. Агропродовольчий комплекс об'еднуе в собi сшьське господарство, харчову промисловють i торпвлю продуктами харчування. Саме тому роль цього комплексу у життезабезпеченш населення ушкальна. Так, рiвень самозабезпеченост основними видами продовольства (виробництво до внутршнього використання на територп держави) в Укра!ш у 2016 р. склав: зерном — 290,5%, яйцями — 114,0, м'ясом та м'ясними продуктами — 105,4, молоком та молочними продуктами — 103,6, картоплею, овочами та продовольчими баштанними — 101,6, ягодами та виноградом — 84,6% [1, с. 220].
Крiм економiчно! функцп (виробництво i реаль защя продовольства, участь у формуванш державного i мiсцевих бюджетiв), агропродовольчий комплекс вдаграе ще й сощальну функдiю (розвиток сшьських територiй, формування екологобезпечно! «зелено!» енергетики та ш.).
Формування та функдiонування агропродоволь-чого комплексу здшснюеться на засадах штеграцп та коопераци: шляхом вертикально! штеграц!! об'едну-ються зусилля, по-перше, виробниюв сшьськогоспо-дарсько! сировини (зерна, насшня олiйних культур, цукрових буряюв тощо), по-друге, !х переробниюв (зокрема, зернопереробно!, олiйножирово!, цукрово! промисловостi, виробниюв харчово! продукцп), потрете, оптово! та роздрiбноl торгiвлi продовольством. Отже, формуеться агропродовольчий ланцюг вiд ви-робника сшьськогосподарсько! сировини (аграрних пiдприемств, фермерських i селянських господарств) до конкретного споживача.
Анал1з останн1х дослщжень 1 публ1кац1й. Як зазна-чае О. Коваленко, «сутшсть агропромислово! штеграцп обумовлюе !"! потенцшш можливостi як шстру-менту тдвищення ефективностi створюваного на !! базi агропромислового виробництва» [2]. Отже, пщви-щення ефективностi функцiонування агропродоволь-чого комплексу як одше! з прюритетних галузей на-
цiонально! економiки, защкавлешсть у формуваннi м1жгосподарських об'еднань потребуе уточнення юну-ючих моделей та механiзмiв функцiонування вертикально штегрованих структур та кооперативiв, що ддать у сшьськш мiсцевостi.
На думку Л. Куц, вертикальну iнтеграцiю слщ розглядати як «розширення дiяльностi ^або контролю фiрми вздовж технологiчно-розподiльчо-збутового ланцюга або на попереднi стадп (аж до виробництва сировини), або на наступи (аж до збуту продукцп кшцевому споживачевi) з метою замши ринкових трансакцш на iншi форми контакив (внутрiшнi операций i процеси, довгостроковi контракти тощо)» [3].
Вертикальну iнтеграцiю В. Нусiнов та Д. Колесиков визначають як «сукупшсть пiдприемств, взаемо-залежних м1ж собою та об'еднаних за технолопчним принципом з метою реалiзацi! спшьних цшей». Вертикально iнтегровану структуру вони пропонують тлума-чити «як складну динамiчну органiзацiйну форму ве-дення бiзнесу, яка е результатом вертикально! штеграцп, мае певш властивосп й представляе собою офь цiйно зареестроване або утворене на основi угод i до-говорiв об'еднання бiзнес-одиниць (пiдприемств, фiрм, компанш, органiзацiй i установ) або техноло-гiчно самостiйних стадiй виробництва, що, як правило, утворюють замкнений цикл, пов'язаних м1ж собою единим технолопчним ланцюгом вщ видобутку сировини до збуту концевого продукту та здшснюючих спшьну дiяльнiсть з метою отримання синергетичного ефекту» [4].
Аналiзуючи умови створення вертикально штег-ровано! структури, зазначимо, що об'еднання вщбува-еться навколо центрально! виробничо! лiнi! — пере-робки сировини з виготовленням кшцево! продукцп [5], структурними елементами яко! (згiдно з досль дженнями Р. Беспалова) е незалежш пiдприемства, що спшьно розробляють принципи взаемодп м1ж собою та складають плани розвитку [6].
Досить поширеною е агропромислова штегращя, яка поеднуе сшьськогосподарське i промислове ви-робництво, а також сшьськогосподарсью обслуговукч кооперативи, що займаються переробною, заготь вельно-збутовою або постачальницькою дiяльнiстю
[7].
Доведено, що лопстична концепцiя продоволь-чого забезпечення передбачае формування агропродо-вольчого комплексу, який мае чотири блоки: ресурсне забезпечення та технолопчне обслуговування, сшьськогосподарське виробництво, збертання та переробка сшьськогосподарсько! продукцп, торгiвля продоволь-ством [8, с. 116].
I кооперащя, i iнтеграцiя в аграрному сектс^ еко-номiки, як зазначае Н. Скопенко [9], створюють перевагу таких форм господарювання перед шшими за рахунок: акумуляцп трудових, фшансових та iнших ре-сурсiв, скорочення тривалосп виробничого процесу, економп на масштаб^ синергетичного ефекту, можли-воси доступу до нових знань, бшьш широкого роз-повсюдження знань та шформацп, оптимiзацil шфор-мацiйних потоков, бшьшо! можливостi для соцiального розвитку регiону, створення нових робочих мюць, збь льшення надходжень до мюцевого бюджету, покра-щення умов для поеднання особисто! зацiкавленостi !х члешв з iнтересами всiх учасниюв процесу виробни-цтва, захисту членiв об'еднання вщ монополiстичних проявiв постачальниюв, збутових, банювських та iн-ших структур.
Вертикально штегроваш структури, на думку О. Коваленка, можна умовно подшити на таю групи [2]:
1) формування, яю об'еднують сво! кошти тальки для створення загального керiвного або координацш-ного органу та проводять свою спшьну дiяльнiсть на основi довготривалих i короткочасних договорiв. У цьому випадку всi учасники залишаються юридично незалежними, а !х економiчна свобода обмежуеться зобов'язаннями за договорами. До таких формувань вщносяться простi товариства та асощацп;
2) формування, що базуються на частковому об'еднаннi власностi (капiталу), утворюючи його ш-ституцiональнi одиницi (юридичш i фiзичнi особи);
3) формування, утвореш в результатi повного злиття власностi (майна, па!в, акцiй та ш.) учасниюв-партнерiв, яю в цьому випадку втрачають свою еконо-мiчну та юридичну самостiйнiсть i перетворюються на технологiчно або економiчно взаемопов'язанi вироб-ничi пiдроздiли едино! оргашзацшно-господарсько! системи;
4) формування, створюванi на основi едино! ш-ституцiйно! одинищ за рахунок виключно !! власность Базою iнтеграцi! в цьому випадку е диверсиф^щя ви-робництва.
Розвиток агропродовольчого комплексу передбачае удосконалення виробничих вщносин на основi коопераций та вертикально! iнтеграцi! сшьськогосподар-ських та переробних пiдприемств [10], формування внутршнього та зовнiшнього ринюв харчових про-дуктiв [11], розвитку сшьських територiй [12].
Формулювання мети. Пдвищення ефективностi функцiонування агропродовольчого комплексу, защ-кавленiсть у формуваннi мшгосподарських об'еднань потребуе уточнення юнуючих моделей та механiзмiв функцiонування вертикально-iнтегрованих структур, що i е метою цiе! публiкацi!.
1. Агропродовольча iнтеграцiя: сутшсть, резуль-татившсть, моделi
Останшм часом вггчизняш товаровиробники аг-ропродовольчо! продукцп наростили свiй експортний потенцiал i переорiентувалися на ринки Азп, 6С, Африки. Основними видами продовольства, що експор-туеться, е продукщя рослинництва та продуктiв його переробки (зерновi злаки, олiя соняшникова, насшня олiйних культур, цукор). Основу експорту тваринни-цьких продуктiв складають м'ясо та субпродукти, мо-локопродукти, готовi чи консервованi продукти з м'яса та ш.
Втiм розвиток харчово! промисловостi (як головного виробника продовольчих ресурсiв) характеризу-еться нестшкими тенденцiями (табл. 1).
Таблиця 1
Виробництво деяких вид1в продовольства в УкраШ, млн т
2014 р. 2015 р. 2016 р.
Олiя 4,4 3,7 4,4
Цукор 2,1 1,5 2,0
Молоко 1,1 1,0 1,0
Джерело: [1, с. 112].
Розвитку рослинництва теж властивi рiзновек-торнi тенденцп: якщо за 2014-2016 рр. виробництво насшня соняшника зросло на 34,7%, зерна — на 3,4%, то цукрових буряюв, картопт, овочiв навпаки скоро-тилося (табл. 2).
Виробництво продукцп Таблиця 2 рослинництва в УкраЫ, млн т
2014 р. 2015 р. 2016 р.
Зерно 63,9 60,0 66,1
Цукровi буряки (фаб-ричш) 15,7 10,3 14,0
Насшня соняшника 10,1 11,2 13,6
Картопля 23,7 20,8 21,7
Овочi 9,6 9,2 9,4
Джерело: [13, с. 94].
Дослщжуваний перюд характеризувався певним зростанням урожайноси сшьськогосподарських культур (крiм 2015 р., який видшявся пршими погодно-клiматичними умовами). Цьому сприяли, зокрема, ви-сока ефективнiсть виробничо-комерцшно! дiяльностi великих аграрних пiдприемств, що освоюють сучасш агротехнологп (табл. 3).
Таблиця 3
Урожайшсть сiльськогосподарських культур _в Укра?ш, ц/га_
2014 р. 2015 р. 2016 р.
Зерновi культури 43,7 41,1 46,1
Цукровi буряки (фаб-ричш) 476,5 433,8 481,5
Соняшник 19,4 21,6 22,4
Картопля 176,4 161,4 165,8
Овочi 207,8 206,1 210,5
Джерело: [13, с. 102].
Низька платоспроможшсть населення Укра!ни обмежуе розвиток внутршнього продовольчого ринку.
Певш складнощi з ре^защею продукцп тваринни-цтва на зовншшх ринках та iншi причини призвели до скорочення виробництва м'яса, молока i яець (табл. 4).
Таблиця 4
Виробництво основних вид1в продукцп тваринництва
в _ УкраТш
2014 р. 2015 р. 2016 р.
М'ясо (у забшнш масi), млн т 2,4 2,3 2,3
Молоко, млн т 11,1 10,6 10,4
Яйця, млрд шт. 19,6 16,8 15,1
Джерело: [13, с. 150].
Для розвинених краши свiту пiд впливом урбаш-зацп характерна тенденцiя до зменшення кiлькостi сшьського населення. Не оминуло це й Украшу.
Так, станом на 1 ачня 2017 р. кшьюсть сшьського населення держави склало 13,2 млн осiб (31,1% до усього постшного населення). У сшьському, лiсовому та рибному господарсга у 2016 р. було зайнято 2,8 млн оаб (17,6% загально! кiлькостi зайнятого населення). Вiдстежуеться загальносв^ова закономiрнiсть скорочення сшьськогосподарсько1 зайнятосп, що виявилося у зменшеннi ще! категорп працiвникiв на 7,3% проти 2014 р. та скороченш юлькосп найманих працiвникiв (iз 530,9 тис. омб до 509,5 тис. оаб) [13, с. 19-20].
Позитивною тенденщею е зростання продук-тивностi пращ (виробництво продукцп на одного зайнятого в сшьськогосподарському виробнищта, у постшних цiнах 2010 р.) iз 227,8 тис. грн у 2014 р. до 277,3 тис. грн у 2016 р. (на 21,7%).
1ншою позитивною тенденщею (для аграрних то-варовиробниюв) е зростання середшх щн реалiзацií 1 т продукцп за аналiзований перiод. Зокрема, у сшь-ськогосподарських пiдприемствах за цей перюд заку-пiвельнi цiни на зерно збшьшилися з 1801 до 3414 грн (у 1,9 раза), насшня олшних культур — з 4063 до 8656 грн (у 2,1 раза), буряки цукровi фабричнi — з 494 до 849 грн (у 1,7 раза), сшьськогосподарсью тварини (у живш маа) — з 15737 до 22468 грн (у 1,4 раза), молоко — з 3588 до 5462 грн (у 1,5 раза) [13, с. 58, 186].
Динамжа економiчних процеетв в Укра!ш, що у 2014-2015 рр. знаходилась тд впливом внутршшх економiчних та полiтичних потрясiнь, незважаючи на ознаки стабМзацп у 2016-2017 рр., негативно впли-нула на розвиток штеграцшних процесiв. Це зумовило значне скорочення чисельностi iнтегрованих структур: порiвняно з 2014 р. на 1 ачня 2017 р. кшьюсть асощ-ацiй скоротилась на 28,1%, корпорацш — на 32,5, кон-сорцiумiв — на 26,6, концершв — на 44,2, кооперати-вiв — на 21,7, iз них сшьськогосподарських коопера-тивiв — на 16,3, виробничих — на 12,8, обслуговую-чих — на 11,8%.
Мехашзм штеграцп пiдприемств агропродоволь-чого комплексу характеризуеться складною структурою взаемозв'язюв, як1 виникають за рахунок можли-вого об'еднання пiдприемств рiзних стадiй виробництва й об^у: вiд виробництва сшьськогосподарсько1 сировини до реалiзацil продовольства споживачу. Значна кшьюсть посередниюв у цьому ланцюговi при-зводить до збшьшення витрат пщприемства при реалi-зац11 продукцil. Саме тому створення штегрованих структур е взаемовигщним i сприяе досягненню еко-номiчного ефекту за рахунок встановлення стшких
економiчних зв'язк1в, взаемно1 матерiальноl заiнтере-сованостi та вiдповiдальностi уетх учасник1в за кiнцевi результати господарювання.
У найпростшому варiантi вертикально iнтегро-вана структура являе собою дворiвневу iерархiчну структуру, яка складаеться з п функщонально залеж-них пiдсистем та Рт бiзнес-процесiв, входом яких е результата попередшх ланок iерархil. При цьому ует пiд-системи мають права прийняття рiшень щодо оргаш-зацil вiдповiдних бiзнес-процесiв у межах, визначених керiвною системою. Iерархiчне розташування пiдсис-тем (багатоешелонна структура) визначаеться тим, що деяк! з процесiв знаходяться гад впливом або управля-ються (частково/повшстю) керiвною системою.
Розглянемо вертикально штегровану систему, що складаеться з одше1 координацiйноl пiдсистеми (ви-щий рiвень iерархil В0) та п керiвних пiдсистем ниж-нього рiвня, пiдлеглих пiдсистемi вищого рiвня (рис. 1).
Рис. 1. Вертикально ттегрована структура як 1ерарх1чна структура
Джерело: власна розробка.
На першому рiвнi представлено пщсистему Во, яка виконуе роль центра управлшня об'еднаними пiд-приемствами. На другому рiвнi розмiщено функцiона-льно залежш пiдсистеми, поданi ск1нченою множи-ною неоднорiдних агентiв В1, ... Вп, де П > 2 — мно-жина пiдприемств, яю входять до iнтегрованого об'еднання та взаемоддать iз центром управлшня. При цьому кожен iз агенив вiдповiдае за окремi стадil вертикал виробничо-збутового процесу та може бути представлений як одним пщприемством, так i групою незалежних пщприемств.
Ураховуючи, що вертикально iнтегрована оргаш-зацiя формуеться на основi пщпорядкування сумiжних ланок товаропросування якомусь з учасниюв каналу [5], який домшуе в ньому, роль координацiйноl пщси-стеми виконуе одне iз пщприемств, що володiе най-б1льшим економiчним потенцiалом.
Тобто для множини агенив В = (В1, В2, ... Вп), що входять до вертикально-штегровано1 структури, необ-хiдну умову вибору керiвноl пiдсистеми можна опи-сати таким чином:
УВ1 е В, 3 В0, В0 = {В; е
В: Яв.= тах(ЯВ1,ЯВ2, ...,ЯВп), ¿ = 1,..,п], (1)
де Я — потенщал окремого пiдприемств, що входить до складу штегровано1 структури;
В0 — координацшна шдсистема вертикально штег-ровано! структури;
п — кiлькiсть тдприемств, що входять до складу штегровано! структури.
Враховуючи, що основою метою функцтнування вертикально--штегровано! структури е максимiзацiя прибутку за рахунок синергетичного ефекту, економп ресурсiв тощо, важливим е окреслення механiзмiв ро-зподiлу прибутку координацшною системою серед ш-дсистем другого рiвня. За умов жорстко! вертикально! штеграцп розподiл прибутку може бути здшснено на основi мехашзм1в розпод1лу обмежених ресурс1в 1з ви-користанням пр1оритет1в, де пр1оритетом можуть роз-глядатися витрати тдприемств [14; 15]:
Г якщо < Р
= < * (2) ' \minisi,уг]1 (^¿)},якщо >Р'
де п — к1льк1сть тдприемств, що входять до складу ш-тегровано! структури;
— !х заявки щодо оч1куваного прибутку;
Х1 — розпод1лений прибуток окремого тдприемс-тва;
Р — прибуток штегровано! структури, що п1длягае розпод1лу;
— функщя пр1оритету розпод1лу;
тт^^уг]^) — вказуе на те, що тдприемство отримуе ресурс у к1лькост1, не бтьшш в1д заявлено! величини;
у — параметр, що вшграе роль нормування 1 оби-раеться за умови виконання бюджетного обмеження, тобто щоб за заданих заявок 1 функц1й пр1оритету прибуток Р розпод1лявся повн1стю:
Т^гтт^уг]^)} = Р. (3)
Розглянемо особливост1 взаемодп пари агенлв вертикально-штегровано! структури (рис. 2).
^ Фшансов1 посередники
Держава як суб'ект .
• / Збутов1, торговельш
1нвестування у : ' ^
Рис. 2. Схема взаемодп пари агентiв вертикально штегровано! структури Джерело: власна розробка.
В 0CH0Bi тако! взаемоди знаходиться задоволення потреб учасниюв штеграци, що формують цiпi штеграци пiдприемств, а також взаемозв'язок, при якому вихщ одше! системи е входом для друго'1 (результати роботи одного тдприемства створюють ресурсш пере-думови для роботи шшого пiдприемства). Задоволення iнших потреб може призвести до залучення посеред-ниюв або розширення штегровано! структури за раху-нок включення iнших учасниюв штеграци.
Вщповщно умовою розширення штегровано! структури за рахунок агентiв зовншнього середовища Aj £А е така залежшсть:
В* = В DA, {f(B, Ai) < f(B*) | VAieA,i = 1,..,n), (4)
де f(B,Ai) — функцiя ефективностi дiяльностi пщпри-емства при спiвробiтництвi з посередником;
f(B*) — функщя ефективносп дiяльностi пщпри-емства при входженш посередника до складу штегровано! структури;
A — агент зовншнього середовища.
Очевидно, проблема формування ефективно! вертикально штегровано! структури може бути зведена до розв'язування задачi про найменше покриття мно-жини [16, с. 53-54], що забезпечуе максимальну ефек-тивнiсть iнтегровано! структури та визначае доцшь-нiсть розширення об'еднання шляхом штеграци агента-посередника.
Нехай R={r1,..,rm} — набiр вимог, що став-ляться до тдприемства у складi вертикально штегровано! структури, В = {В1,^,Вт} — пщприемства вертикально штегровано! структури. При цьому викону-еться умова, за яко! кожному шдприемству В[ з мно-жини В ставиться у вщповщшсть тдмножина вимог Rj £ R, де j = 1,.., т. При цьому падприемство В; або повшстю задовольняе вимоги координацiйно! тдсис-теми, або частково, виконуючи функщю з множини Rj iз певною яюстю, будучи покриттям множини R, якщо U Rj = R.
Нехай Cj — витрати, пов'язаш з функцюнуван-ням пiдприемства у складi вертикально iнтегровано! структури. Отже, задача оптимально! вертикально ш-тегровано! структури мае такий вигляд:
F(x) ^ ^j=1CjXj ^ min, (5)
Y.1j=ialjXj>1 (6)
(1,якщо шдприемство X; здатне з певною ефектившстю задовольняти вимогам Щ; (7) 0, в шшому випадку.
х е 0,1.
2. Удосконалення економгчних вгдносин в агропро довольному комплекс
Шдвищення ефективностi агропродовольчого комплексу значною мiрою залежить вiд оптимiзацi! внутрiшньогалузевих економiчних вiдносин, що до-зволяе забезпечувати отримання всiма учасниками не-обхщних обсягiв коштiв для вiдтворення.
Дисбаланс м1ж доходами виробниюв сшьськогос-подарсько! продукци та пiдприемств з !! переробки мае об'ективний характер, осюльки згiдно з описово-гра-
ф1чною моделлю Рггсона [17; 18] пропозиц1я сшьсько-господарських товар1в залежить в1д умов пропозици послуг переробки та торг1вельних послуг. Зменшення еластичноси пропозици послуг переробки призводить до зменшення еластичност попиту на сшьськогоспо-дарську продукц!ю, тому попит на готов! продукти ви-щий, н!ж на сшьськогосподарську сировину. У будь-якому випадку еластичшсть пропозици готових харчо-вих продукпв 1 послуг переробки сировини вища за еластичшсть пропозици сшьськогосподарсько! продукций. Це пояснюеться тим, що пер1од виробництва на переробних пщприемствах менш тривалий, н!ж в аграрних пщприемствах, осюльки змшити (частково чи повшстю) фактори виробництва 1 параметри готово! продукци у харчовш промисловосп легше, н!ж у сшьському господарствь Ц1 особливост! об'ективно ставлять сшьськогосподарськ тдприемства в нер!вне становище з переробними. Негативн наслщки цих процес!в поглиблюе наявшсть монопсон!! на локаль-них ринках, зокрема, продовольчо! сировини.
Як свщчить заруб!жний та вгтчизняний досвщ, тдприемства харчово! промисловоси е iнтеграцiйною основою ефективного розвитку виробництва продово-льства. Вони виконують основн координацшш функ-ц!! щодо налагодження сталих, взаемовигщних еконо-м!чних та виробничо-технолопчних мiжгалузевих зв'язюв, надання виробникам сшьськогосподарсько! сировини р!зномаштних послуг, забезпечення рацю-нального використання аграрного потенщалу. Кр!м того, переробн тдприемства виступають штеграто-рами системи складних виробничо-технолопчних про-цеетв !з випуску продукпв харчування ! задоволення потреб населення в них, формування потужного екс-портного потенщалу кра!ни, виходу на св1тов1 ринки продовольчих товар!в.
Виконання цих органiзацiйно-iнтеграцiйних функцш пщприемствами харчово! промисловоси зу-мовлено передуем вищим р!внем iндустрiалiзацi! виробництва харчових продукпв. 1нтегращя переробних пщприемств промисловоси та сшьськогосподарських пщприемств сприяе формуванню паритетних еконо-м!чних вщносин м!ж ними, збшьшенню обсяпв ви-робництва конкурентоспроможних продовольчих то-вар!в. У результат! цього отримуються висок! еконо-м1чн1 результати за рахунок усунення суперечностей м!ж економ!чними суб'ектами.
Це вщбуваеться за рахунок таких чинниюв:
- скорочення лопстичних витрат на збериання та транспортування сшьськогосподарсько! продукци за рахунок зменшення вщсташ !! перевезень та кшькоси перевалок;
- частина вторинно! сировини, що отримуеться в процес переробки сшьськогосподарсько! продукци, може використовуватися з кормовими цшями;
- досягаеться виб!р ! впровадження прогресивних технологш (в!д вирощування сшьськогосподарсько! сировини до реал!заци продукт!в !! переробки);
- з'являються умови ! можливост! для формування та розвитку економ!чного механ!зму управл!ння м!ж-галузевими процесами у сфер! виробництва продовольчих товар!в на основ! врахування ! збалансування економ!чних !нтерес!в уетх складових агропродоволь-чого комплексу.
Зростання частки промислово! переробки с!льсь-когосподарсько! продукцИ у соб!вартоси концевого
продукту сприяе не тшьки розширенню та поглиб-ленню технолопчних зв'язюв м1ж пщприемствами -переробниками, але й створенню спещал1зованих про-дуктових продовольчих формувань. Так об'еднання е законом1рним результатом поглиблення штеграцшних процес1в виробництва й реал1зацп стратепчно важли-вих продовольчих товар1в [19, с. 271—273].
Одшею з форм штеграцп е створення спшьних пщприемств у виробничш та обслуговуючш сферах. 1м притаманна економ1чна защкавлешсть партнер1в у спшьнш д1яльност1, яка виступае у форм1 викорис-тання швестицшного кредиту для здшснення заздале-пдь визначено'1 господарсько'1 мети та одержання пев-ного економ1чного результату. Заруб1жш швестори можуть за погодженням сторш передавати сво'1 швес-тицп у вигляд1 шновацшних технологш виробництва продукцИ або окремих технолопчних елеменив (машин i мехашзм1в, обладнання, насшня високопродук-тивних сорт1в i пбрид1в сшьськогосподарських культур, племшних тварин, х1м1чних засоб1в захисту рос-лин i тварин, добрив, корм1в, шших матер1альних ре-сурс1в).
Вони також можуть брати участь шляхом здшс-нення безпосередшх штелектуальних вкладень, як ма-ють форму розробок певних проекпв, надання кон-сультацш щодо освоення новитах технологш. Таким чином, створення спшьних пщприемств належить до економ1чно доцшьних форм кооперування вггчизня-них та зарубгжних товаровиробник1в, спрямованих на задоволення 1х 1нтерес1в, прискорення застосування нових високоефективних технолог1й, адже 1ноземний 1нвестор, вкладаючи сво'1 кошти у сп1льну д1яльн1сть, заздалег1дь проектуе одержати високий зиск. У про-цес1 функц1онування сп1льного п1дприемства вш пра-гне досягти сво'1ми швестищями та безпосередн1м на-данням консультацш, проведенням навчання тощо найб1льшого ефекту [20, с. 12].
Таким чином, побудова господарських зв'язк1в м1ж харчовими i сшьськогосподарськими п1дприемст-вами повинна вщбуватись на економ1чн1й основ1, ор-ган1зац1йн1й незалежност1 i догов1рних вщносинах. Визначення якост1, к1лькост1, асортименту сшьського-сподарсько'1 сировини для харчово'1 промисловоси до-ц1льно зд1йснювати на баз1 замовлень переробних п1д-приемств. Упм, поки що не створено умов, яю б сти-мулювали сшьськогосподарсью пщприемства в першу чергу виконувати замовлення пщприемств харчово'1 промисловост1 [19, с. 271 — 274].
Вгтчизняна харчова промисловють в основному забезпечуе населення продовольчими продуктами. Од-нак застарше технолог1чне устаткування багатьох переробних пщприемств стримуе розвиток глибоко'1 пе-реробки продукц1'1, розширення асортименту товар1в, 1х розфасування, затарювання тощо. 1снуе потреба в модерн1зац1'1 й реконструкцп наявно'1 матер1ально'1-те-хн1чно'1 бази, переходу на новита технолог^ виготов-лення продукт1в харчування, застосування маркетин-гових 1нструмент1в при вивченн1 потреб ринку та ш.
Неповн1стю виршеш проблеми економ1чних в1д-носин м1ж с1льськогосподарськими товаровиробни-ками i переробними пщприемствами. Це стримуе на-рощування виробництва як1сних i безпечних продукив харчування. 1снуе нагальна потреба вщрегулювати економ1чн1 в1дносини м1ж с1льськогосподарськими i промисловими пщприемствами шляхом усунення диспаритету цш, адже без створення економ1чних умов
взаемовиг1дно'1 ствпращ суб'ект1в господарювання аг-ропродовольчого комплексу складно забезпечити пщ-вищення конкурентоспроможноси галуз1.
У зв'язку 1з кращими ф1нансовими можливос-тями 1нтеграторами регюнальних агропродовольчих комплекс1в, як правило, стають переробн1 п1дприемс-тва. У кожному регюш таких однор1дних за характером i умовами д1яльноси переробних пщприемств юлью-сно нал1чуватиметься ст1льки, скшьки 1снуе адм1н1ст-ративних район1в (або на 7 — 10% бшьше). Кожне пе-реробне п1дприемство разом 1з виробниками с1льсько-господарсько'1 продукцп утворюе первинну продуктову зону регюнального агропродовольчого комплексу.
К1льк1сний склад продуктових зон рег1он1в зале-жить вщ 1х територ1ального розташування, виробничих потужностей, наявного транспортного сполучення та шших фактор1в. З урахуванням розташування та роз-м1р1в первинних зон можуть формуватися селекцшно-плем1нн1 центри, племшш репродукторн1 господарс-тва, п1дприемства з виготовлення комб1корм1в. Ц1 та шш1 формування мають визначатися рац1ональними розм1рами та концентрац1ею виробництва в1дпов1дних вид1в продукцп.
К1лька первинних продуктових зон разом 1з се-лекц1йно-плем1нним центром, племшними репродук-торними господарствами та пщприемствами 1з виробництва можуть утворювати вторинну продуктову зону регюнального продуктового комплексу кластерного типу.
Таю зони об'еднуються у регюнальш продуктов! комплекси. До 1х складу можуть входити промислов1 п1дприемства з виготовлення техшчних засоб1в. 1х к1-льюсть зумовлюеться наявним розташуванням, ви-робничими можливостями та попитом споживач1в.
Одним 1з вар1ант1в 1нтеграц11, на нашу думку, е об'еднання виробниюв сшьськогосподарсько! продукцп та ïï переробниюв на акц1онерн1й основ1. Умовами д1яльноси таких агропромислових формувань мають бути таю принципи:
- добровшьшсть вступу;
- збереження юридично'1 та господарсько'1 само-ст1йност1 п1дприемств i оргашзацш, що входять до складу штегрованого формування, та 1х власност1 на засоби виробництва;
- суспшьний под1л прац1, зумовлений д1ею закону економ11 робочого часу;
- економ1чне в1докремлення i привласнення ре-зультат1в подолу прац1 виробниюв сировини, ïï переробниюв та торпвл1;
- економ1чний 1нтерес до розвитку 1нтегрованого виробництва певного виду продовольства;
- економ1чна в!дпов1дальн1сть за юнцев1 резуль-тати спiльноï д1яльноси;
- контрактна система орган1зац1йно-економ1чних вщносин м1ж виробниками сировини, переробними пщприемствами i торпвлею;
- взаемоузгоджен1сть i взаемовигщшсть еконо-м1чних зв'язк1в м1ж окремими товаровиробниками.
Як св1дчить свгговий та в1тчизняний досв1д, переваги виробничих об'еднань замкнутого циклу, що включають виробниюв сировини, переробш та торго-вельн1 п1дприемства, е очевидними. Важливо, що ак-ц1онерне товариство формуе власну стабшьну сиро-винну базу. При цьому переробш пщприемства заку-повують сировину в учасниюв 1нтегрованого формування за дещо вищими ц1нами, н1ж у шших виробни-
юв (на 5—10%). Сшьськогосподарсью пщприемства-акцюнери отримують додатков1 ресурсш 1 фшансов1 можливосп для забезпечення розвитку виробництва та зменшення виробничих витрат. Доходи вщ д1яльно-ст штегрованих пщприемств дадуть змогу збшьшити частку надходжень до державного бюджету.
Економ1чна защкавлешсть структурних одиниць, що входять до товариства, Грунтуеться, перш за все, на прибутках, яю вони можуть одержати за рахунок по-лшшення асортименту 1 якоси юнцево! продукцп, бшьш повного використання ресурс1в. Прибуток в ш-тегрованому формуванш складаеться 1з зобов'язань перед державою 1 прибутку, що розподшяеться по всьому ланцюжку штегрованого виробництва з урахуванням внеску у к1нцевий результат кожного учасника про-цесу. Кожен суб'ект штеграцп повинен отримувати кошти безпосередньо тсля завершення виробничого циклу. Сумарний прибуток, закладений в ус1х видах цш, повинен розраховуватися на единш методолопч-нш основ1 для вс1х учасниюв штегрованого форму-вання.
При цьому можуть застосовуватися таю тдходи до розподшу прибутку:
1) пропорцшно до ус1х витрат (витрати на вироб-ництво продукцп та надання послуг);
2) пропорцшно до вартосп основних виробничих фонд1в 1 об1гових кошт1в з урахуванням швидкосп обертання кожно! складово! катталу.
У першому випадку узгодження цш м1ж пщпри-емствами доцшьно здшснювати за пщходами, запро-понованими П. Берез1вським [21] для молочного тд-комплексу:
" Цзак = Сп (1+Кнп); (8)
} ЦвЩп = Цзак ■ N + П (1 + Кнп); (9)
Цторг = ЦвЩп + Т (1 + Кнп) + ПДВ, (10)
де Цзак — закутвельна цша 1 т молока;
Сп — витрати на виробництво 1 т молока;
Цвщп — оптова вщпускна ц1на 1 т певного виду молочного продукту;
N — витрати молока на виробництво 1 т молочного продукту;
Цторг — роздр1бна цша 1 т молочного продукту;
Т — затрати торпвл1 на реал1защю 1 т молочного продукту;
Кнп — коефщент норми прибутку (0,15);
ПДВ — величина податку на додану вартють 1з розрахунку на 1 т молочного продукту.
У другому випадку цши формуються в1дпов1дно до шдход1в, розробленими 1нститутом аграрно! еконо-м1ки НААНУ:
Ц = Сп + Вовф ■ Кнп + Сп ■ Кнп 'То/12; (11)
Ц = Сп + (Вовф + Спа) ' Кн 'То/12, (12)
де Спа — витрати на виробництво продукцп без суми амортизацшних в!драхувань (ус1 1нш1 умовш позна-чення аналог1чн1 наведеним у формулах 8 - 10) [22, с. 320—321].
Нормативну величину витрат, на нашу думку, слщ визначати в середньому у розрахунку на групу
господарств, яю входять до складу штегрованого фор-мування з урахуванням реальних умов. При цьому слщ уникати необГрунтованого завищення витрат на ви-робництво продукцп, пов'язаних з оргашзацшно-тех-шчними недол1ками д1яльност1 1нтегрованих пщпри-емств. Йдеться, насамперед, про реальне визначення р1вня продуктивност1 худоби 1 р1вня витрат у розра-хунку на голову. Не можна допускати зниження пер-шого показника 1 безп1дставного завищення другого внаслщок безгосподарност1, недотримання техноло-пчних вимог, втрат продукц1!, перевитрат корм1в 1 прац1 у розрахунку на голову худоби.
Господарсью орган1зац11, у яких витрати на виробництво продукцп нижш, н1ж нормативна величина, матимуть вищий прибуток, одержаний вщ реал1зац1! концевого результату 1 його розподшу м1ж суб'ектами 1нтегровано! системи. I навпаки, с1льськогосподарськ1 п1дприемства з большими витратами на виробництво продукцп одержать менше прибутку на одиницю ви-роблено! сировини 1, вщповщно, на одиницю вироб-ничих витрат.
На переробних пщприемствах витрати на виробництво вс1х вид1в готово! продукц11 також необхщно визначати на нормативн1й основ1 з урахуванням тех-нолог1чного р1вня, можливостей застосування засоб1в механ1зац1! та автоматизаци виробництва, запоб1гання втрат тощо.
В умовах штеграцп можлива переробка продукц11 на давальницьких умовах, коли виробник, як власник юнцево! продукц1!, може використовувати !! за влас-ним бажанням. У цьому випадку товаровиробник оплачуе переробному пщприемству витрати переробки сировини, послуг холодильно! обробки, збер1гання продукцИ, 1нш1 послуги за погодженими тарифами. 1х встановлюють на пщстав1 фактичних витрат п1дприем-ства за минулий мюяць 1 нормованого прибутку.
Варто створити обласну корпоращю продуктових ресурс1в, яка б укладала договори м1ж господарствами 1 пщприемствами харчово! промисловост1 район1в про надання господарствам товарного кредиту (необхщ-ними у виробництв1 ресурсами), а розрахунок за ко-ристування кредитом здшснювався б продукц1ею. Така форма розрахунюв м1ж п1дприемствами агропро-довольчого комплексу забезпечувала б беззбитков1сть або рентабельшсть на р1вн1 2—3%.
Цей пщхщ мае так! переваги, як гарантоване забезпечення матер1альними ресурсами та збут продук-ц11. До недол1юв в1дносяться: жорстк1сть догов1рних зобов'язань, тобто обов'язковють бартерного розрахунку (цши на ресурси при бартерних розрахунках 1 взаеморозрахунках вищ1, н1ж при розрахунках гро-шима в середньому на 20-30%), вщсутшсть товарно-грошових в1дносин 1, як насл1док — неможливють п1д-тримання ефективност1 через вщсутшсть засоб1в на в1дтворення робочо! сили, що суттево знижуе ефек-тивн1сть с1льськогосподарського виробництва, в1дчу-ження значно! частини засоб1в у переробниюв на при-дбання ресурс1в для села, що попршуе ф1нансовий стан переробниюв 1 не завжди позитивно впливае на ефективн1сть с1льськогосподарського виробництва, необхщшсть залучення бюджетних кошт1в, яких у да-ний момент недостатньо.
В агропродовольчому комплекс! доцшьними е так! напрями вдосконалення виробничих вщносин (рис. 3).
Антимонопольне регу-лювання — створення балансу стратепчних штереав сшьськогосподарських пщприемств i регюнальних переробниюв-монопо-люив
Напрями вдосконалення виробничих вiдносин у регiональному агропродовольчому
комплексi
При достатнiй кiлькостi сировини
Кооперащя сшьськогоспо-дарських i пере-робних пiдприемств
Створення агро-
промис-лових об'еднань i3 юн-цевою прив'яз-кою до джерел економiчних ресурсiв
При недостатнш кiлькостi сировини
Створення штег-рованих пщприемств i3 повним циклом виробни-цтва сировини i готових продукпв
Рис. 3. Основт напрями вдосконалення виробничих вгдносин у агропродовольчому комплекс Джерело: власна розробка.
При достатнш кшькоси сировини передбачаеться залучення самих пщприемств до учаси в управлшш господарською д1яльн1стю. Економ!чно це досягаеться шляхом взаемного проникнення каттатв пщприем-ства через переуступання акцш чи ствзасновництво. Так створюеться баланс стратепчних штереетв. Частки статутних каттатв пщприемств харчово! промислово-ст1 ! сшьськогосподарських пщприемств повинн бути екшвалентними чи мати дисбаланс залежно вщ мети регулювання.
Цей вар!ант реал!зуеться, якщо репональне пере-робне пщприемство не вщчувае нестач! сировини ! е прийнятним, якщо сшьськогосподарсью тдприемства мають беззбиткове виробництво продукци, осюльки тут неможливо вплинути на поточн ршення щодо ц1н. Така схема за умови беззбитковоси дозволяе ви-користовувати переваги спещал!защ! ! концентраций виробництва. Однак при цьому господарства втрача-ють значну частину прибутку через те, що реал!зують сировину, а не готовий продукт. Проте практична ре-ал!защя цього вар!анту вдосконалення економ!чних вщносин у продуктовому комплекс! проблематична, осюльки акщ! належать не пщприемству в целому, а конкретним акщонерам ! взаемне переуступання акцш може здшснюватися тальки на добровшьнш основ!.
Одшею 1з основних проблем харчово! промисловоси е нестача сировинних ресуретв. За таких умов не-обхщна кооперащя переробних завод!в ! сшьського господарства, створення вертикально штегрованих ор-гашзацш, пщприемств единого технолопчного циклу, що забезпечують прям! швестищ! в сшьське господар-ство.
Зважаючи на зазначене, кооперащя е ефективним способом удосконалення економ!чних вщносин в аграрий сфер!, що доведено вичизняним ! свгговим до-св1дом. На основ! кооперащ! може бути виршено завдання забезпечення пщприемств харчово! промисловоси сировиною, а сшьськогосподарських пщприемств — матер!альними ресурсами, в тому чист швес-тиц1ями (рис. 4).
Основною проблемою у цьому випадку може бути розподш оплати продукщ! (сировини) сшьськогоспо-дарськими пiдприемствами на грошову i матерiальну (бартерну) складовi. Мета такого стввщношення час-тин оплати в умовах несташ грошових засобiв очевидна — грошова частина мае бути спрямована на оплату пращ, враховуючи ïï значний вплив на продук-тившсть працi. Друга частина також може бути випла-чена грошима. Однак у такому випадку матерiальнi ре-сурси повинш бути придбанi пiдприемством само-стшно, що зумовлюе зростання трансакцiйних витрат.
При цьому ресурсне постачання здшснюе щд-приемство харчово! промисловостi. Воно забезпечуе оптову закупку ресуретв, отримуючи при цьому зниж-ки, що приводить до здешевлення ресурсiв i зниження витрат. Потужностi переробних пщприемств дозволя-ють забезпечити зниження витрат (згщно з можли-вими сумами, яю видiляе одне переробне пщприем-ство в середньому на придбання ресуретв для сшь-ськогосподарського тдприемства та з урахуванням щ-нових знижок на ресурси залежно вщ обсягу закупок) у середньому з розрахунку на одну фуражну корову: на енергоресурси — на 12-15%, концентроваш корми — на 14-22, каттальш вкладення (без придбання тва-рин) — на 24, придбання чистопородних тварин — на 18%.
При таюй схемi вщбуваеться забезпечення мате-рiальними ресурсами сiльськогосподарського тдприемства в бшьшш кiлькостi, тж за умови, коли ресурси закуповувалися самими господарствами при однако-вих витратах. Таким чином, переробне пщприемство може постачати сшьськогосподарським пiдприем-ствам ресурси з вигодою для себе або з гарантованим покриттям витрат обороту i трансакцiйних витрат.
На основi кооперащ! пiдприемства харчово! промисловоси можуть залучати кредитш ресурси комер-цшних банюв, яю недоступнi для сшьськогосподар-ських пщприемств через велик виро6нич! ризики i вщсутшсть лжвщного забезпечення, а також незнач-ний обсяг залучення кредитних засобiв.
Рис. 4. Модель коопераци сшьськогосподарських тдприемств I тдприемств харчовог промисловост1
Джерело: власна розробка.
Переробне пщприемство мае кращ1 умови для за-лучення кредиту:
— вища ймов1ршсть повернення кредита, осю-льки р1вень рентабельносп переробних пщприемств суттево перевищуе номшальний вщсоток за кредит. Якщо врахувати реальну ставку (номшальну ставку з вирахуванням шфляцп), то повернення кредиту може бути гарантованим 1з високою ймов1ршстю;
— наявшсть л1квщних актив1в, що можуть вико-ристовуватися для застави;
— можливоси залучення великих обсяпв кредит-них ресурс1в.
У цьому випадку переробне пщприемство може виступати розпорядником кредиту для сшьськогоспо-дарських тдприемств, здшснюючи мониторинг ефек-тивност його використання 1 гарантуючи його повер-нення.
Завдяки кооперацп можна здшснювати поста-чання вторинно! продукцп, наприклад, знежиреного цшьного молока для сшьськогосподарських тдприемств на залжових умовах 1 з використанням шших форм взаемовигщного ствробггництва. Запропоно-вана схема коопераци не обмежуе юлькосп учасниюв, а передбачае самостшшсть переробного пщприемства 1 сшьськогосподарських пщприемств.
Ефективним економ1чним важелем, на наш по-гляд, е не пщвищення цш, а швестицп в конкретш проекти з1 збшьшення виробництва сшьськогосподар-сько! продукцп. Разом 1з тим, частки сшьськогоспо-дарсько! продукцп, харчово! промисловоси, торпвл1 в цшах реал1защ! юнцево! продукцп не вщповщають
часткам затрат економ1чних ресурав цих галузей у ва-ртоси юнцево! продукцп.
Оптим1защю цшоутворення в межах коопераци чи вертикально! штеграцп доцшьно здшснювати на основ1 модел1 зваженого прибутку, розроблено! Б. Дворюним [23], яка враховуе сум1сн1сть економ1ч-них 1нтерес1в с1льськогосподарських п1дприемств 1 переробних завод1в:
П1 = а [Е(Р3) Р3 — Х (Рt + С3)] +
+ (1 — а ) [(У-Х) Р3 + Х Рt — СУ], (13)
де П1 — прибуток кооперативно! системи чи вертикального 1нтегрованого об'еднання, включаючи сшьсь-когосподарськ1 п1дприемства 1 переробну промисло-в1сть;
а — м1ра зац1кавленост1 п1дприемства харчово! про-мисловост1 та с1льськогосподарських п1дприемств у ствробггнищга (0 < а < 1);
Р! — закуп1вельна цша продукцп у сшьськогосподарських пщприемств;
Р3 — вщпускна ц1на продукцп пщприемства харчово! промисловост1;
Е(Р3) — еластичн1сть попиту щодо цши на сиро-вину;
Х — кшьюсть сировини, закуплено! переробним щдприемством;
У — кшьюсть сировини, вироблено! сшьськогоспо-дарським п1дприемством;
С3 — витрати на переробку одиниц1 продукц1!;
С! — витрати на отримання одинищ сировини в сшьськогосподарських пщприемствах.
Встановлено, що при 0,57 < а < 0,78 досягаеться сумюшсть економiчних штереав сшьськогосподарських пщприемств i пщприемств харчово! промисловосп в межах кооперащ! та штеграци [23]. Цю методику можна застосовувати при регулюванш локальних мо-нопсонш, обмежуючи частки галузей у щш i при скла-данш iнтеграцiйний контракгiв.
Iнвестицiйнi проекти в агропродовольчому комплекс вимагають ефективного управлiння ресурсами, для чого можуть створюватися вертикально штегро-ванi оргашзаци. Залежно вщ масштабу конкретних проекив i умов можливе створення двоступеневих ш-тегрованих органiзацiй (рис. 5).
Рис. 5. Схема двоступеневоЧ ттегрованоЧ оргатзацй'
Джерело: власна розробка.
При таюй схемi пщприемства харчово! промисловосп та сшьськогосподарсью пiдприемства перебува-ють у р!вних умовах щодо пщлеглосп. Вона може бути створена на основ! прямого пщпорядкування (якщо це державш пщприемства), на основ! холдингу чи шших форм ствзасновництва (якщо йдеться про приватш пщприемства). Так! об'еднання суттево полегшують доступ до кредитних ресурав (осюльки !х акщонерами можуть бути i банки), а також до матер!альних ресуретв (якщо в оргашзащю входять пщприемства шших галу-зей).
1з метою уникнення надм!рного оподаткування перспективним е створення некомерцшних оргашза-цш, де об'еднання партнер!в здшснюеться на техно-лопчнш i оргашзацшно-економ!чнш основ!. Ця схема мае таю особливоси:
— використання переваг спещал1защ! та концентраций виробництва;
— розробка загально! щново! политики в штересах уах учасниюв;
— можливють отримання сшьськогосподарськи-ми виробниками матер!альних ресурав на вигщних умовах i залучення швестицш;
— страхування ризиюв (страхов! ф!рми !з большим задоволенням будуть працювати з цими об'еднаннями через зниження ймов1рносп ризику);
— виршення сощальних питань !з меншими затратами.
Уим у такому вар!ани штеграци юнуе вщповщ-ний ринковий розрив м!ж сшьськогосподарськими пщприемствами i переробними пщприемствами, який призводить до втрати прибутку в сшьському господар-ствь Сшьськогосподарсью i переробш пщприемства залишаються певною м!рою самосийними, однак при цьому не виключаеться кутвля-продаж аграрно! продукци як сировини для переробки.
Висновки i перспективи подальших дослщжень. Встановлено, що штегращя е ефективним шструмен-том формування та функщонування агропродоволь-
чого комплексу. Вим, унаслщок несийкого полгтико-економ!чного становища протягом останшх роюв в Укра!ш спостериаеться зменшення виробництва окре-мих вид!в продовольства.
Розглянута вертикально штегрована структура мае вигляд двор1внево! !ерарх!чно! структури. Метою ïï функщонування е максим!защя прибутку за рахунок синергетичного ефекту, економи ресуретв та ш. За умов жорстко! вертикально! штеграци розподш прибутку може бути здшснено на основ! мехашзм1в роз-под!лу обмежених ресурав !з використанням прюри-теив, де прюритетом можуть розглядатися витрати пщприемств. Проблему формування ефективно! вертикально штегровано! структури може бути зведено до розв'язування задач! про найменше покриття мно-жини.
Окреслено методичш пщходи до кооперащ! сшьськогосподарських пщприемств та пщприемств харчово! промисловоси, зокрема, формування штегровано! агропродовольчо! компани. Перспективи подальших дослщжень полягають в обГрунтуванш розвитку сшь-ськогосподарсько! обслуговуючо! кооперащ!.
Список використаних джерел
1. Сшьське господарство Украши - 2016: статис-тичний зб!рник // Державна служба статистики Украши. Ки!в, 2017. 246 с.
2. Коваленко О. М. Мюце i роль штегрованих об'еднань у мехашзм! реформування харчово! галузь Ефективна економка. 2012. № 5. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3587.
3. Куц Л. Л. До питания вертикально! штеграци пщприемств. Ыновацшна економки. 2012. № 4(30). С. 265-269.
4. Нусшов В. Я., Колесшков Д. В. Вертикально штегроваш структури: суттсть та особливосп функщонування в прничо-металургшному комплекс! Украши. Б1ЗНЕС - 1НФОРМ. 2013. № 10. С. 187 - 193.
5. Шумейко В. М. Формування вертикальних ш-тегрованих маркетингових систем переробних пщприемств. Мехатзм регулювання економжи. 2008. № 4. Т. 1. С. 95 - 103.
6. Беспалов Р. С. Развитие сетевых торговых структур в интегрированных товаропроводящих системах: автореф. дис. ... канд. экон. наук: 08.00.05 // Рос. гос. торгово-эконом. ун-т. Москва, 2006. 18 с.
7. 1ванов С. В., Рогоза М. G., Вергал К. Ю. Пере-думови формування штегрованих структур на сшьсь-ких територ!ях. европейський вектор економгчного розвитку. 2016. №1 (20). С. 69 - 77.
8. Перебийшс В. I., Перебийшс О. В. Транспор-тно-лопстичш системи пщприемств: формування та функщонування: монограф!я. Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2006. 207 с.
9. Скопенко Н. С. Сучасш тенденци кооперащ! та штеграци в АПК // Проблеми пщвищення ефекти-вносп шфраструктури: зб. наук. праць. Ки!в: НАУ, 2010. Вип. 25. С. 179 - 184.
10. Ivanov S. V., Perebyynis V. I., Oleksenko L. V., Svitlychna A. V. Organizational development of agro-industrial complex on basix of cooperation and intergration. Економгчний вюник Донбасу. 2016. №4 (46). С. 41-46.
11. Rogoza M., Vergal K. Investigation of the Integrated Trade Structure Environment Using
