CC BY
16
УДК: 616.517-08-055.1/.3
Оптимiзацiя комплексно! диференцшовано? терапи псорiазу в
• •
залежност вiд статi хворих
Аббуд Аймен, Федотов В. П., Кiрieнко В. О.
Запор1зький державний медичний утверситет
Мета роботи - оптимизация комплексно! диференцмованоТ терапи псорiазу в залежностi вiд статевоТ приналеж-ностi хворих, з урахуванням кглычних особливостей дерматозу, нервового, iмунного i гормонального статусiв. Результати та обговорення: При обстеженн 100 хворих на псорiаз (50 чоловiкiв i 50 жЫок) було встановлено що у 72 % хворих жЫочоТ стат розвитку дерматозу i його загострень передували рiзнi психоемоцiйнi чинники, а у хворих чоловiчоТ статi - шфекцшш тригери. Аналогiчна ситуацiя вщзначена i при аналiзi перенесених захворю-вань. Кгiнiчно бiльш несприятливо псорiаз проходив у осiб чоловiчоТ статг При вивченнi психологiчного статусу, найбтьш вираженi симптоми тривоги, депресiТ i вегетативного дисбалансу, а також гормональний дисбаланс виявлено у жЫок, хворих на псорiаз. Бiльш вираженi порушення iмунного статусу i гуантатциклазноТ системи спостер^алися у хворих на псорiаз чоловiчоТ статi. Це дозволило розробити диференцмоваы показання в за-лежност вiд характеру i рiвня виявлених статевих порушень, запропонувати цiлеспрямовану iндивiдуалiзовану терапiю i отримати позитивнi результати лкування з нормалiзацieю всiх вивчених показниш. Висновки: Виявлено особливост гендерних вiдмiнностей при псорiазi, що вимагае диференцiйованого пiдходу до терапи його; отримано позитивы результати пюля лкування як клiнiчно, так i лабораторно.
КлючовI слова: псорiаз, чоловiки, жiнки, iмунiтет, психоемоцiйна сфера, запалення, гормони, тератя.
Актуальшсть теми. Псорiаз е одним iз най-бiльш поширених хронiчних дерматозiв; вш зустрiчаеться приблизно у 1,5-4,6 % населення планети, i, за даними рiзних авторiв, його питома вага складае до 12-15 % ушх дерматозiв [1, 2]. Не-достатня вивченiсть етюлогп та окремих ланок патогенезу, вщсутнють адекватних методiв лшу-вання е передумовою подальшого вивчення цьо-го захворювання. У наш час псорiаз трактують як мультифакторне захворювання, обумовлене генетичними чинниками, з впливом iмунних та осередкових факг^в; для псорiазу характернi:
- гiперпролiферацiя епiдермальних клiтин;
- порушення процесу кератишзацп на тлi за-пально! реакцп в дермi;
- ураження нiгтiв, суглобiв i волосисто! час-тини голови.
Бiльшiсть авторiв провщну роль у механiзмi розвитку псорiазу вiдводять генетичнiй теорп, а серед провокуючих факторiв - iнфекцiйним, хiмiчним, фiзичним, медикаментозним, бюло-гiчним, а також неадаптованому харчуванню i психогенному стресу [3, 4]. На думку шших дослщниюв, провiдну роль вадграють порушення адаптацiйно-компенсаторних та нейрон-ендокринних механiзмiв регуляцп гомеостазу, яю пов'язанi з внутрiшньоклiтинним метаболiз-мом i системою вторинних посередникiв, зокре-ма мелатонiну [5, 6]. Прояви порушення про-
лiферацil та диференщювання епiдермоцитiв, iмунноl регуляцп, мшроциркуляци при псорiазi можна подiлити на [7, 8]:
- ктшчш - це ураження:
1) шюри;
2) опорно-рухового апарату;
3) внутрiшнiх органiв;
- бiохiмiчнi:
1) гiпоксiя та активащя перекисного окис-лення лiпiдiв (ПОЛ);
2) лшщний дисбаланс;
3) порушення кальщевого гомеостазу та ш. До кшця не з'ясованi вiрусна, iмунна i ауто-
iмунна теорп розвитку псорiазу, бо вони досить суперечливi i навiть заперечують одна одну. Бшьшють дослiдникiв виявляють порушення в Г-кттиннш ланцi iмунiтету, яка проявляеть-ся зниженням вмiсту Т^мфоцппв, зокрема 77-хелпер1в, на фонi:
- тдвищення або зниження рiвня 77-супресорiв;
- зменшення спiввiдношення СВ4+/СВ8+. Це пов'язують з накопиченням 77-хелперiв
у псорiатичних вогнищах i активацiею макро-фапв, якi синтезують широкий спектр проти-запальних медiаторiв, насамперед цитокiнiв, таких як фактор некрозу пухлин (ГА^-а), та ш-терлейкiну /Х-1В.
За даними статистики, захворювашсть на псорiаз серед жiнок i чоловiкiв майже однако-
ва [9, 10]. Однак, загальновщомо, що структура соматично! захворюваност у представниюв рiз-но! статi неоднозначна, що не може не впливати на особливосп iмунного статусу, гормонального обмшу, деяких метаболiчних процесiв, а та-кож i на характер перебпу псорiазу i, особливо, на методи диференцшованого пiдходу до тера-пп цього дерматозу з урахуванням гендерних факторiв. У той же час, дослщження в цьому напрямку в лiтературi вiдсутнi. Це обумовлюе актуальнiсть проведених дослiджень.
Мета i задачi дослiдження:
- мета - оптимiзацiя комплексно! диференщ-йовано! терапп псорiазу в залежностi вiд стате-во! належностi хворих, з урахуванням клшчних особливостей дерматозу, нервового, iмунного та гормонального статусiв; -задачi роботи:
1) провести пор1вняльний анал1з клшчного обстеження хворих на псор1аз, характеру супут-ньо! та перенесено! патологи, рол1 тригерних фактор1в з урахуванням гендерного статусу;
2) дослщити у хворих на псор1аз р1зно! стал до 1 тсля л1кування !мунний статус за допомо-гою вивчення л1мфоцитарних реакцш, вмюту ¡муноглобушшв; р1вень протизапальних цито-юшв, неспециф1чних фактор1в захисту;
3) вивчити у хворих на псорiаз рiзно! стал до i пiсля терат! гормональний статус за до-помогою визначення вмiсту ТТГ, АКТГ, кор-тизолу, а також цГМФ та гуаншатциклази;
4) визначити у хворих на псорiаз рiзно! статi у динамщ спостереження психоемо-цiйний статус, яюсть життя, стан вегетативно! нервово! системи за допомогою опиту-вальникiв та вивчення показниюв вaрiaбель-ностi серцевого ритму;
5) провести зютавний анатз у кожного хворого клiнiчних особливостей псорiазу, а також даних проведених нами лабора-торних та функцiональних дослщжень, що дозволить виявити рiзнi рiвнi порушень i об'еднати хворих у ктшко-терапевтичш групи, залежно вiд стал;
6) з урахуванням видiлених нами груп хворих рiзно! статi, розробити методику комплексно! диференцшовано! терапи з ви-користанням антибiотикiв, iмуномодулято-рiв, а також антидепресантiв, седативних препарапв i препаратiв, що нормалiзують обмшш процеси, та оцiнити найближчi та вщдаленш результати лiкування, рекоменду-вати методики профшактики рецидивiв.
Об'ект дослщження: псорiаз. Методи дослiдження:
- ктшчш:
1) з'ясування скарг, анамнезу захворю-вання та життя;
2) анатз суб'ективних та об'ективних да-них обстеження;
3) постановка дiагнозу;
4) контроль ефективносп лiкування;
- загальнолабораторнi:
1) ктшчш аналiзи кровi, сечi, калу;
2) серолопчш аналiзи кровi;
- електрофiзiологiчнi - з визначенням показ-ниюв варiабельностi серцевого ритму (ВСР) з використанням програмно^агностично! сис-теми «Кардюлаб»;
- психофiзiологiчнi - з використанням спе-цiальних опитувальникiв з визначенням рiвнiв тривоги, депресi! та якост життя;
- бiохiмiчнi - з визначенням вмюту:
1) циктчного гуанозинмонофосфату (цГМФ);
2) гуанiлатциклази;
- ендокринш - з визначенням р1вню гормошв -ТТГ, АКТГ, кортизолу;
- iмунологiчнi - з визначенням кшькосп:
1) лiмфоцитiв СБ3+, С£>4+, СБ8+, Стб+, СБ25+, СБ95+, С£4+/С£8+;
2) iмуноглобулiнiв О, А, М, -
а також нейтрофшьш i фагоцитарнi реакцi!, ФНП-а, Д,-1В, /Х-4;
- стaтистичнi - оцiнка достовiрностi досл> джених покaзникiв.
Результати та Тх обговорення. Пiд спосте-реженням перебувало 100 хворих на псорiaз, з них 50 чоловтв та 50 жшок у вщ 19-52 рокiв. Дaвнiсть захворювання складала:
- бшьше одного року - у 78 % хворих;
- бшьше 10 роюв - 7 %. Захворювання частше виникало у вщ 11-30
роюв, рiдше - 40 роюв.
Хворi розподiлялися таким чином:
- за сезоншстю захворювання:
1) осшньо-зимовий псорiaз вiдмiчено у 75 хворих;
2) весняно-лгтнш - у 15;
3) недиференцшований - у 10 хворих;
- за стадшшстю захворювання:
1) прогресуюча стaдiя встановлена у 64 хворих;
2) стацюнарна - у 20;
3) регресуюча - у 10 хворих. Серед 100 обстежених пащенпв:
- вульгарний або бляшковий псорiaз був у
74 хворих;
- краплеподiбний - у 13;
- штертригшозний - у 6;
- шверсний - 4;
- долонно-шдошовний - у трьох хворих. Псорiатична ошходистрофда встановлено у
48 з 100 дослщжених хворих.
Спадковi фактори (псорiаз у батьюв, братiв, сестер та iн. родичiв) встановленi у 22 з 100 хворих - однаково часто у чоловтв i жшок, хворих на псорiаз.
Захворюванню анамнестично передували:
- у 72 % хворих жшочо! статi - рiзнi психое-моцiйнi фактори (хвороба i смерть родичiв, не-рвовi стреси, ненормальнi обставини у родиш, перевантаження та iн.);
- у 68 % хворих чоловшв - рiзнi iнфекцiйнi фактори:
1) грип, ОРЗ, ангша;
2) фронтит, гайморит;
3) сечостатевi шфекцп;
4) холецистит;
5) фурункульоз;
6) грибковi та вiруснi шфекцп та iн.;
у 36 % хворих щ фактори комбшувались, а у 8 % хворих попередш фактори не вдалося виявити.
1з супровiдних захворювань у хворих на псо-рiаз переважали:
- у чоловшв бiльш частiше, нiж у жшок:
1) алкоголiзм;
2) запальш та iнфекцiйнi процеси (хро-шчний тонзилiт, гайморит, пiелонефрит, се-чостат^ шфекцп, вiруснi процеси, дермато-мшози, бронхiт та iн.), -
що склало 87 випадкiв;
- у жшок, на вщмшу вiд чоловшв:
1) нервовi та психiчнi захворювання;
2) гшертошчна хвороба та ш, -що склало 23 випадки.
Перенесенi захворювання були зареестрова-ш частiше у чоловiкiв (62 випадюв), нiж у жь нок (37 випадюв). Але у чоловiкiв переважали застудш i гнiйно-запальнi захворювання (28), травми, операци.
Нам не вдалося виявити особливостi ктшч-них проявiв та перебiгу псорiазу у хворих рiз-но! статi. Клiнiчнi особливосп вульгарного або бляшкового, краплеподiбного, штертрипнозно-го, iнверсного, долонно-пiдошовного псорiазу були однотипш як у чоловiкiв, так i жiнок.
Ступiнь тяжкостi перебпу псорiазу у досл> джених нами хворих ми вщнесли до середньо тяжкого; при тдрахунку склали:
- ВБЛ (оцiнка уражено! поверхнi тша) - 16,4 ± 1,2;
- РЛБ1 (iндекс площi та тяжкост псорiазу) -28,4 ± 2,4;
- DLQI (дерматологiчний iндекс якостi жит-тя) - 18,4 ± 1,6.
Серед 50 хворих на псор1аз чоловшв вщм1чено:
- артралгп - у 5 хворих;
- тенденщю до злиття псорiатичних елемен-тiв i формування еритродерми - у трьох хворих.
У 80 хворих на псорiаз (40 жшок i 40 чо-ловшв) вивченi психологiчний статус та стан вегетативно! нервово^' регуляцi! за допомогою шкали депресп Зунге (ШДЗ) та шкали тривоги Спшберга-Ханша (ШТСХ):
- за даними ШДЗ показник депресивних про-явiв був збiльшений у 48 з 80, що складае 60 %, найбшьш частiше у жшок - 31 з 40 (77,4 %);
- середнш показник оцшювання симптомiв тривоги (ШТСХ) тдвищувався у 77 % хворих та був статистично бiльш високим (с2 = 5,94; р < 0,05) у хворих на псорiаз жшок.
Психолопчний статус обстежуваних хворих:
- середнш бал по ШТСХ складав:
1) у чоловшв - 5,4 ± 1,8;
2) у жшок - 15,6 ± 2,2;
- середнш бал по ШДЗ складав:
1) у чоловшв - 31,4 ± 5,6;
2) у жшок - 68,1 ± 8,4. За допомогою системи кардюграфп
«СагсИо1аЬ» дослщжували стан вегетативно! регуляцп оргашзму у хворих на псорiаз. У хворих на псорiаз зареестровано дисбаланс основних параметрiв нейрогуморально! регуляцп у вигля-дi змш загально! потужностi основних часових та спектральних показникiв:
- показники БВ^АЯ становив:
1) у чоловшв - 49,2 ± 2,0;
2) у жшок - 32,2 ± 2,2 (при нормi 54,7 ± 3,4);
- показник ВАР становив:
1) у чоловшв - 205,6 ± 84,2;
2) у жшок - 178,4 ± 61,4 (при нормi 264,8 ± 118,6);
- загальна потужшсть (ТР) складала:
1) у чоловшв - 1968,1 ± 316,5;
2) у жшок - 1421,3 ± 208,4 (при 2628,1 ± 412,5);
- показник потужносп спектра високочас-тотних коливань (ИК) складав:
1) у чоловiкiв - 642,8 ± 114,6;
2) у жшок - 458,4 ± 232,1 (при 1016,4 ± 232,4);
- показник вегетативного балансу ^К/ИЕ) складав:
1) у чоловшв - 2,02 ± 0,03; Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология 1-4 2016
2) у жшок - 2,23 ± 0,11 (при нормi 1,51 ± 0,15).
Як видно з представлених даних, ус показ-ники стану вегетативно! регуляцп були статис-тично знижеш у хворих на псорiaз обох груп, за винятком ЬГ/ИГ, який був пiдвищений. Дисбаланс мiж показниками у хворих на псорiaз свщ-чить про бшьш знaчнi пaтологiчнi змiни вегетативного балансу у бш симпатично!, особливо у бшьшосп хворих на псорiaз жшок, що треба враховувати при виборi тактики комплексного лiкувaння пащенпв.
При вивченнi ендокринного статусу у 100 хворих на псорiaз (50 жшок i 50 чоловiкiв) вщ-мiчено статистично достовiрне:
- збшьшення рiвня кортизолу:
1) у чоловшв - до 713,1 ± 83,6 мкод/мл (при нормi 407,8±49,9 мкод/мл);
2) у жшок - до 790,3 ± 75,1 мкод/мл (при нормi 392,8±41,5 мкод/мл);
- збшьшення рiвня АКТГ:
1) у чоловшв - до 58,2 ± 6,3мкод/мл (при нормi 16,3±2,1 мкод/мл);
2) у жшок - до 63,7 ± 8,4 мкод/мл (при нормi 14,7±1,8 мкод/мл);
- зниження рiвня ТТГ:
1) у чоловiкiв - до 6,3 мкод/мл (при нормi 8,45±0,88 мкод/мл);
2) у жшок - до 5,9 ± 0,7 мкод/мл (при нор-мi 8,32±0,81 мкод/мл).
Слiд вiдмiтити, що середнш рiвень кортизолу i АКТГ був бшьш високим у жшок, шж у чоловшв, але рiзниця була статистично недо-стовiрнa (р > 0,05). Показники ТТГ були бшьше знижеш у жшок, шж у чоловтв, але рiзниця була недостовiрнa.
При приведенш порiвняльного анатзу се-реднiх покaзникiв дослiджених гормошв була вiдмiченa !х пряма залежшсть вiд ступеня тяж-костi псорiaтичного процесу; так, при тяжкому ступеш псорiaзу:
- рiвень кортизолу складав 910,4 ± 80,5 мкод/ мл;
- АКТГ - 77,8 ± 10,1 мкод/мл;
- ТТГ - 4,9 ± 0,6 мкод/мл.
При вивченш активносп гуaнiлaтциклaзно! месенджерно! системи у хворих на псорiaз ми вщм^или пiдвищення !! функцi!:
- рiвень гуaнiлaтциклaзи складав:
1) у чоловшв - 4,18 ± 0,38нмоль/мл;
2) у жшок - 2, 91±0,18 нмоль/мл (при нормi 1,63 ± 0,1);
- рiвень цГМФ складав:
1) у чоловшв - 21,6±1,72 нмоль/мл, 1-4 2016 Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
2) у жшок - 34,5±3,1 нмоль/мл
(при HopMi 12,4 ± 0,96 нмоль/мл).
Активацiя гуаншатциклазно! системи модульного загального процесу, який стимулюе процеси репарацн, зв'язана з тим, що циктч-ним нуклеотидам вiдводиться важлива роль посередниюв у дп внутрiшньоклiтинного регулятора росту, особливо цГМФ, який е стимулятором пролiферацi!. Ц змини бшьш характерш для чоловiкiв, у яких бшьш показш порушення мтотичного режиму клiтин епiдермiсу, а також включення адаптацiйних механiзмiв захисту, а саме попередження прогресування псорiатич-ного процесу.
Незважаючи на те, що виконано багато робгг по вивченню стану iмунного статусу у хворих на псорiаз, е лише поодинокi данi щодо змiн по-казникiв у чоловшв i жiнок; проте гендерна рiз-ниця повинна бути, враховуючи особливосп патогенезу вiдносно рiзних статевих залежностей. Це необхщно знати для розробки рацюнально! диференцiйовано! терапп пащенпв, обгрунту-вання методiв прогнозування рецидивiв та !х профiлактика. У зв'язку з цим, ми провели по-рiвняння у хворих на псорiаз рiзно! статi стан вивчення Т- i 5-ланок iмунiтету, а також штер-лейкiнiв, iмуноглобулiнiв та функцп нейтроф> лiв, якi вiдiграють певну роль у формуваннi за-пальних реакцiй при псорiазi.
При вивченш головних популяцiй та субпо-пуляцш лiмфоцитiв кровi ми змогли виявити статистично достовiрне зниження рiвня абсолютно! бшьшосп:
- CD3+:
1) у чоловшв - до 0,47 ± 0,03;
2) у жшок - до 0,57±0,02;
- CD4+ - тшьки у чоловiкiв - до 0,31±0,02
(при нормi 0,84 ± 0,02 i 0,55 ± 0,01).
У чоловiкiв вiдмiчено статистично достовiр-ний зрiст:
- CD 16+ - до 19,43 ± 1,84 (при нормi 16,24 ± 1,72);
- CD25+ - до 0,47 ± 0,05 (при нормi 0,22 ± 0,03 та 0.27 ± 0,02).
У жiнок вiдмiчено зростання показника CD25+ - до 0,33 ± 0,03, а також CD95+, який був високим у чоловшв (0,39 ± 0,02), при нормi 0,28 ± 0,02.
1ндекс CD4+/ CD8+ був статистично досто-вiрно знижений:
1) у чоловшв - до 0,9 ± 0,03;
2) у жшок - до 1,33 ± 0,04
(при нормi 1,8 ± 0,05).
Ус цi данi свiдчать о суттевш рiзницi стану
кл^инного та гуморального iмунiтету, функ-ци лiмфоцитiв у хворих на псорiаз чоловiкiв та жшок. На наш погляд, у чоловтв виявленi бiльш поглибленi зрушення рiвня популяцiй та субпопуляцiй лiмфоцитiв, що ми пов'язуемо з особливостями патогенезу псорiазу у них i головною роллю шфекцшних факторiв у розвитку дерматозу та його загострень; це тдтверджува-лось також даними анамнезу i супутньо! патологи у видi вогнищ хронiчно! шфекци.
У хворих на псорiаз вiдмiчено статистично достовiрне (р < 0,05) рiзке зростання рiвня ш-терлейюшв:
- особливо ФНП-а, який був бшьше у чо-ловiкiв (35,1 ± 4,2нкг/мл), нiж у жшок (28,4 ± 2,1нкг/мл), при нормi - 8,1±1,1нкг/мл;
- ^4р, який у чоловтв був на рiвнi 34,2 ± 3,2нкг/мл, у жшок - 30,1 ± 4,1 нкг/мл, при нормi 15,1 ± 1,4 нкг/мл;
- ^4, який був збшьшений тiльки у чоловiкiв (5,8±0,2 нкг/мл), при нормi 2,4±0,1 нкг/мл.
Поеднане тдвищення цитокинiв, особливо у чоловтв, свiдчить про синергiзм !х зростання. Слiд вiдмiтити, що рiвень вивчених цитокiнiв знаходиться у прямому взаемозв'язку з показ-никами PЛSI, -можливо тому, що вони штегру-ють вiдомi патологiчнi процеси з Т-хелперами типа 1, цитотоксичних Т-лiмфоцитiв типа 1 i дендритних клiтин, як вiдiграють важливу роль у розвитку псорiазу.
На наш погляд, рiвень ^4 може слугувати прогностичним показником можливого заго-стрення псорiазу, що дозволить провести про-фiлактичне лiкування i не допустити рецидиву дерматозу; це значно покращуе якiсть життя хворих на псорiаз.
При вивченнi функцiонально! активностi фа-гоцитарних клiтин статистично достовiрно зни-жувалось:
- ФЧ:
1) у чоловтв - 3,16 ± 0,39;
2) у жшок - 3,46 ± 0,38
(при нормi 5,46 ± 0,28);
- НСТ - тест спонтанний:
1) у чоловiкiв - 2,44 ± 0,12нкг/мл;
2) у жшок - 3,26 ± 0,21 мкг/мл
(при нормi 4,11 ± 0,21 мкг/мл ).
Змiни кшькост нейтрофiлiв, моноцитiв та фагоцитарного показника були статистично недостовiрнi. Зниження фагоцитарного числа, яке призводить до хрошзаци запального про-цесу (оскшьки порушуеться функцiя розпаду та виведенню iмунних комплексiв з органiзму), бшьш показне у хворих на псорiаз чоловiкiв.
Також ми вщм^или пригнiчення функцiï ней-трофiлiв, особливо у чоловтв, а також зафт сували пригнiчення функцiональноï акгивностi нейтрофшв га фагоцитозу, гобго факгорiв не-специфiчного захисту органiзму; це ми розщ-нюемо як показник iмунодефщиту. Тому, вна-слiдок впливу на оргашзм iмунних порушень при псорiазi, особливо у хворих чоловiкiв, зни-жуеться здатнiсть органiзму виявляти антигени, що спричиняе порушення ефективностi iмунно-го нагляду.
При вивченнi гуморального iмунiтету у хворих на псорiаз вiдмiчено статистично достовiр-не збiльшення продукцп:
- IgG:
1) у чоловтв - 17,9 ± 1,6 г/л;
2) у жшок - 15,3±0,92 г/л (при нормi 12,2 ± 1,1 г/л);
- IgM - тшьки у чоловiкiв - 2,4±1,1 г/л (при нормi 1,3±0,14 г/л).
Збшьшення IgG та IgM, особливо у чолов> кiв, свiдчить про реакщю iмунноï системи на вплив шфекци, яка супутня у uieï групи хворих на псорiаз, оскшьки IgG е важливим ефектором гуморального iмунiтету; усе це потребуе осо-бливих пiдходiв до iндивiдуалiзованоï диферен-цiйованоï терапiï.
Для обгрунтування диференцшованих пока-зань терапiï хворих на псорiаз жiнок i чоловiкiв ми провели поглиблений аналiз особливостей ктшчних проявiв i перебiгу псорiазу, анамнес-тичних даних, а також проведених лаборатор-них та функцiональних дослiджень. Ми не змо-гли вiдмiтити рiзницю особливостей клiнiчних проявiв та перебпу захворювання у жiнок i чо-ловiкiв, а також характеру перенесених захво-рювань, BSA, PASS, рiвня гормонiв кортизолу, АКТГ, ТТГ, CD8+, CD 16+, CD 19+, фагоцитар-них реакцiй, IgA.
У той же час, серед факторiв, що передували викликання або загостренню дерматозу, перева-жали:
- шфекцшш та запальш фактори - у 68 % чо-ловiкiв;
- психоемоцiйнi фактори, нервовi стреси - у 72 % жшок.
1з супутнiх захворювань переважали
- iнфекцiйнi та запальш процеси - у 64 % чо-ловшв;
- психiчнi та нервовi процеси - у 41 % жшок. Дерматолопчний iндекс якосп життя (Д1ЯЖ)
був статистично значуще вищий у жiнок, серед яких рiвень депресiï був:
- середнш - у 35 %;
- високий - у 18,5 % жшок, -
шж у чоловтв, серед яких р1вень депресп був:
- легкий - у 16 %;
- середнш - у 30,0 % чоловтв. Вар1абельн1сть сердечного ритму (на апарап
Кардюлаб) був бшьше порушений у жшок з пере-важенням симпатично! нервово! системи (р < 0,05).
Гуанiлациклазна система була бшьш змшена у чоловтв (р < 0,05).
Iмунологiчний стан був бшьш пригшчений чоловiкiв, шж у жiнок (р < 0,05).
Проведений анал1з дозволив нам об'еднати хворих на псор1аз у три клшко-терапевтичш групи:
- перша група (група порiвняння) складалася з 20 хворих (10 чоловтв i 10 жшок), як отри-мувала традицшну терапiю, незалежно вiд стал:
1) Реосорбiлакт чи Реамберин - 400,0 мл крапельно внутрiшньовенно N 4-5;
2) гепарин шдшюрно N 5-10;
3) вгамш В12, Аевщ
4) Есенцiале-форте;
за показаннями окремим особам - глюкокор-тико!ди, зовшшньо - Молескiн-С.
- друга група (основна) складалася з 40 хворих на псорiаз чоловтв, як додатково до тра-дицiйно! терапп отримували:
1) антибютики (азитромiцин - по 300 мг, через день, N 6);
2) iмуномодулятори (Амшсин 1С, вну-трiшньо за схемою, N 10);
3) аскорбшова кислота до 2,0 г на добу, 1 мюяць;
4) ^раконазол (пульс-терашя) - за пока-заннями;
- третя група (основна) складалася з 40 хво-рих на псорiаз жiнок, якi додатково до традицш-но! терапi! отримували:
1) Тiотрiазолiн - по 1 табл. 2 рази на добу, 20 дшв;
2) Мiасер - по 10 мг увечер^ 1 мюяць;
3) Атаракс - по 1 табл. 2 рази на добу, 1,5 мюяця.
Проведено порiвняльний аналiз найближчих та вiддалених результатiв л^вання хворих на псорiаз у трьох групах. Переносимють терапi! була задовшьною. У жодного хворого з трьох груп не вiдмiчено порушень загального стану, загострення захворювання чи появи усклад-нень. За результатами мошторингу загально-клiнiчних аналiзiв не виявлеш змiни в досл> дженнях сечi i формулi кровi у перюд лiкування.
Стабiлiзацiю та початок регресу клшчних проявiв псорiазу зафiксовано:
- у другш та третiй основних груп, якi отри-
мували рекомендоваш нами препарати, - на 10-12 день л1кування;
- у хворих групи пор1вняння - на 15-18 дш.
Позитивний ктшчний ефект отримано:
- в основних групах хворих - на 19-24 день л1кування;
- у хворих групи пор1вняння - на 30-35 день.
Загальний термш л1кування (термш втрати
працездатносл) у хворих двох основних груп не перевищував термши, рекомендован! нормативами МОЗ Украши. У той же час у трьох з 20 хворих груп пор1вняння ефект терапп був вщсутнш i навгть вщм1чена поява св1жих папул, симптому Кебнера, що потребувало додатково! терапп.
У груш порiвняння:
- повна ктшчна ремюя у кшш курсу лшу-вання досягнута у 6 з 20 хворих;
- значне покращення - у 8 з 20;
- покращення - у 6 з 20.
У той же час, у хворих друго! основно! групи, що складалася з 40 чоловтв, яш додатково отримували рекомендоваш нами засоби:
- повна клшчна ремiсiя досягнута у 21 хворого;
- значне покращення - у 14;
- покращення - у 5 хворих,
а у хворих третьо! основнш груш (40 жшок):
- повна клшчна ремгая досягнута у 19 хворих;
- значне покращення - у 15;
- покращення - у 6 хворих.
У хворих, яю отримували рекомендовану нами терашю:
- значно покращувався загальний психоемо-цшний статус;
- нормалiзувався артерiальний тиск;
- бшьш показне регресували елементи висипу;
- зменшувалось PASI:
1) у чоловтв - з 28,4 ± 2,4 до лшування
до 14,1 ± 1,1 тсля терапiï;
2) у жшок - до 13,8 ± 0,86 тсля терапп.
У той же час у груш порiвняння PASI зменшувалось з 28,4 ± 2,4 до18,2 ± 1,21.
У основних групах хворих на псорiаз проходила суттева перебудова у ендокриннiй та вегета-тивнiй нервовiй системi. Вiдмiченi позитивш змь ни даних опитувальникiв, показниюв Кардiолаб, що вiдображае послаблення активност мехашз-мiв стресу i помгтне покращення активностi ан-тистресовоï системи. Так, за допомогою системи карднрафи «Cardiolab» виявили бiльш вираженi статистично достовiрнi (р < 0,05) порушення цен-тральних механiзмiв регуляци у виглядi зниження потужност основних часових (SDNW, BAP) та центральних (TP, VLF, LF, HF) показниюв ВСР на фонi тдвищення iндексу вегетативного балан-
су у 6iK переваження симпатично! регуляцн, яю значно нормалiзувались пiсля лiкування.
У хворих на ncopia3, якi пролiкованi за за-пропонованою методикою, переважно у жшок, при вивченш пcихoемoцiйнoгo стану вiдмiчa-лось зменшення тpивoжнocтi та депресивних cимптoмiв, пcихoлoгiчнoï напруги. Так, на вщ-мiну вiд хворих групи пopiвняння, у яких змiни piвня гopмoнiв були статистично недocтoвipнi (р > 0,05), у хворих основних груп вiдмiченo статистично значуще зниження:
- piвня кортизолу:
1) у чоловтв - з 713,1 ± 89,6 мкОД/мл до 605,6 ± 61,4 мкОД/мл;
2) у жшок - з 790,3 ± 75,1 мкОД/мл до 620,4 ± 52,4 мкОД/мл;
- piвня АКТГ:
1) у чоловтв - з 58,2 ± 6,3 мкОД/мл до 38,4 ± 5,1 мкОд/мл;
2) у жшок - з 63,7 ± 8,4мкОД/мл до 42,4 ± 4,2 мкОД/мл.
У той же час, piвень ТТГ шдвищувався тшь-ки у жшок - з 5,9 ± 0,77 мкОд/мл до 6,8 ± 0,51 мкОд/мл, що було статистично дocтoвipним. Таким чином, змши piвня гopмoнiв бiльш пoкaзнi у жшок, хворих на пcopiaз, що ми пов'язуемо з проведеною нами тератею.
Пicля пpoведенoï теpaпiï, на вiдмiну вiд хворих групи пopiвняння, якi отримували тради-цiйну тератю, у хворих основних груп вiдмiче-но статистично дocтoвipне:
- зростання aбcoлютнoï кiлькocтi:
1) CD3+ тшьки у чоловтв - з 0,47 ± 0,03 до 0,68 ± 0,04;
2) CD4+ - з 0,31 ± 0,02 до 0,51 ± 0,02;
- зниження aбcoлютнoï кiлькocтi:
1) CD25+ - з 0,47 ± 0,05 до 0,32 ± 0,02;
2) CD95+ - з 0,39 ± 0,02 до 0,29 ± 0,01. Звертае на себе увагу зростання шдексу
CD4+ / CD8+ тсля лшування як у жшок (з 1,33 ± 0,04 до 1,47 ± 0,02), так i нaйбiльш показне у чоловтв (з 0,9 ± 0,03 до 1,7 ± 0,02). Бшьш показш змiни - у чоловтв тсля лшування за розробленою нами методикою з використанням антибютиюв, анти-мiкoтикiв, iмунoмoдулятopiв, що сприяло нор-мaлiзaцiï iмуннoï вiдпoвiдi оргашзму.
Пicля лiкувaння, на вiдмiну вщ хворих групи пopiвняння, cпocтеpiгaлиcь позитивш змiни у цитoкiнoвoму cтaтуci. Так, знижувався:
- piвень ФНП-а:
1) у чоловтв - з 35,1 ± 4,2 нкг/мл до 21,6 ± 1,8 нкг/мл;
2) у жшок - з 28,4 ± 2,1 нкг/мл до
21,6 ± 1,8 нкг/мл;
- piвень IL-1ß:
1) у чоловтв - з 34,2 ± 3,2 нкг/мл до
26,4 ± 2,2 нкг/мл;
2) у жшок - з 30,1 ± 4,1 нкг/мл до
28,2 ± 3,2 нкг/мл;
- piвень IL-4 -
1) у чоловтв - з 5,8 ± 0,2 нкг/мл до
4,1 ± 0,1 нкг/мл;
2) у жшок - з 2,6 ± 0,05 нкг/мл до
2,5 ± 0,04 нкг/мл;
проте статистичну дocтoвipнicть змш IL-1ß i IL-4 було вiдмiченo тiльки у чоловтв, хворих на пcopiaз.
У грут пopiвняння також вiдмiченo зниження piвня iнтеpлейкiнiв, але вони були статистично незначущг
У хворих основно1' групи, на вiдмiну вiд групи пopiвняння, статистично дocтoвipнo знижав-ся piвень iмунoглoбулiнiв тiльки у чoлoвiкiв:
- iмунoглoбулiнiв G - з 17,4 г/л до 15,2 ± 1,1 г/л;
- iмунoглoбулiнiв М - з 2,4 ± 1,1 г/л до 1,6 ± 0,8 г/л.
Пюля проведено1' нами теpaпiï в основнш
гpупi, на вiдмiну вiд групи пopiвняння, вiдмiче-но тiльки у чоловтв, хворих на пcopiaз, статистично дocтoвipне зростання:
- НСТ-тесту - з 3,26 ± 0,21 % до 3,82 ± 0,2 %;
- ФЧ - з 3,46 ± 0,38 до 4,42 ± 0,2;
це cвiдчить про активацт неcпецифiчних фaктopiв захисту шд впливом iмунoмoделюючoï i протизапально1' терапп у хворих чoлoвiчoï cтaтi.
Виразна piзниця у гpупi пopiвняння i основних груп вiдмiченa у розвитку pецидивiв при aнaлiзi вщдалених pезультaтiв лiкувaння:
- pемiciя менш одного року вiдмiченa у 10 з 20 хворих групи пopiвняння i тшьки у двох з 80 хворих основно1' групи, як отримували рекомендовав нами засоби;
- ремюя до двох роюв вiдмiченa у 45 з 80 хворих основних груп i у 7 з 20 хворих групи пopiвняння;
- ремюя бшьш двох роюв вiдмiченa у 29 з 80 хворих основних груп i у трьох з 20 хворих груп пopiвняння;
- щopiчнi рецидиви зареестроваш у 24 з 80 хворих основно1' групи i у 12 з 20 хворих груп пopiвняння;
- рецидиви на пpoтязi 1-2 рошв зареестроваш у 40 з 80 хворих основно1' групи i у 6 з 20 хворих груп пopiвняння;
- рецидиви на пpoтязi 2-3 роюв зареестрова-ш у 18 з 80 хворих основно1' групи i у двох з 20 хворих груп пopiвняння;
Висновки
У робой представлено теоретичне узагальнен-ня та нове виршення науково! задач!, що полягае у тдвищенш ефективносп л1кування хворих на псор1аз у залежносп вщ стал на пщстав! вивчен-ня анамнезу, ¿мунолопчного та ендокринного статусу, психоемошйних порушень за змш вегетативно! нервово! системи. За результатами прове-дених дослщжень можна зробити таю висновки.
1. Зростання захворюваносн населення на псорiaз та часте i неминуче рецидивуння дерматозу, недостaтнiсть шформацп у лiтерaтурних джерелах про особливосн патогенетичних змiн у хворих рiзно! стaтi на сучасному етaпi свщ-чать про необхiднiсть ретельного вивчення ме-хaнiзмiв розвитку псорiaзу у жшок i чоловiкiв та розробки комплексного диференцшованого методу !х лшування i прогнозування рецидивiв.
2. У 72 % хворих на псорiaз жшок анамнес-тично передували виникненню чи рецидивам дерматозу рiзнi психоемоцшш фактори, у 68 % хворих чоловшв - рiзнi iнфекцiйнi фактори, у 36 % хворих щ фактори комбiнувaлись; супро-вiднi захворювання також мали aнaлогiчний розподiл; ктшчш прояви псорiaзу у чоловiкiв i жiнок були однотипнi, однак ускладнюкта фор-ми дерматозу чaстiше рееструвались у хворих чоловшв, i перебп у них був бiльш ускладнюю-чим i торпiдним до терапи.
3. У хворих на псорiaз ж1нок, на вiдмiну вiд чоловтв, виявлено достовiрнi змiни психоемо-цшного стану в межах помiрно! тривожносн та депресивних симптомiв середнього ступеня, розлади вегетативно! регуляцi! за даними Кардь олабу: зниження потужностi основних часових (SDNW, ВАР) i спектральних (ТР, VЬF, ЬF, ИF) та тдвищення iндексу вегетативного балансу ЬF/ИF у бiк переважання симпатично! регуляцп.
4. При вивченнi ендокринного статусу у хворих на псорiaз, як у чоловтв, так i жшок вщмь чено статистично достовiрне збiльшення рiвня кортизолу та АКТГ та зниження рiвня ТТГ, бшьш показне у жiнок; цi змши були у прямiй залежносп вiд тяжкостi псорiaтичного процесу; вщмь чено статистично достовiрне пiдвищення рiвня гуaнiлaтциклaзи та цГМФ, особливо у чоловтв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Беляев Г. М. Псориаз, псориатическая артро-
патия / Г. М. Беляев, П. П. Рыжко. - М.: Мед.
Пресс-информ, 2005. - 272 с.
2. Адаскевич В. П. Диагностические индексы в
дерматологии / В. П. Адаскевич. - М.: Изд-во
Панфилова; Бином, 2014. - 352 с.
5. При вивченш iмунного статусу у хворих на псорiaз встановлено пригшчення функцп фагоципв (зменшення ФЧ та НСТ-тесту), зм> ни кшьюсного складу основних популяцiй та субпопуляцш лiмфоцитiв, що характеризувало-ся статистично достовiрним зниженням рiвня CD3+, CD4+, коефiцiентa CD4+/CD8+ на фонi збiльшення вмiсту CD16+ та CD25+, збшьшен-ня рiвня IgG та ^М та тдвищення продукцп ^-1$, 1Ь-4 та ФНП-а; ш зрушення були бiльш поглибленi у хворих на псорiaз чоловiкiв, що було статистично достовiрне.
6. На основ! пор!вняльного анал!зу анамнес-тичних даних, переб!гу псор!азу, а також про-ведених функц!ональних та лабораторних дослщжень вид!лено три групи хворих на псорь аз: перша (група пор!вняння), яка складалася з 20 пашенпв ! отримувала традицшну терапш неза-лежно вщ стати (Реосорбшакт, Реамберин, гепарин, в!там!н В12, Аев!т, Есенц!але-форте, глюкокортико!-ди); друга (основна) - з 40 хворих на псор!аз чоловь к1в, у яких в!н був пов'язаний переважно з шфекцш-ними факторами, порушеннями ¿мунного статусу та гуан!латциклазно! системи та яю отримувала додат-ково до традицшно! терап!! антиб!отики, ¿муномо-дулятори, ираконазол, аскорб!нову кислоту; третя група (основна) - з 40 хворих на псор!аз жшок, у яких псор!аз був бшьш пов'язаний з психоемоцш-ними факторами ! як! отримували додатково до традицшно! терап!! Тютр1азолш, М!асер, Атаракс.
7. Стабшзацш та початок регресу кл!н!чних прояв!в псор!азу у другш ! трет!й основних групах було отримано на 10-12 дш л1кування, а повне кш-шчне одужання зафшсовано на 19-24 день, а у гру-т пор1вняння, вщповщно, - на 15-18 дш ! 30-35 дш; повна ремгая у юнщ курсу терап!! досягнута тшьки у 6 з 20 пащенпв групи пор1вняння, а зна-чне покращення - у 8 з 20, покращення - у 6 з 20; у той же час у 80 пашенпв основних груп щ по-казники були, вщповщно, у 40, 29 та 11 пашенпв; значно покращувались шсля лiкувaння показни-ки функцiонaльних та лабораторних дослщжень переважно в основних групах, як отримували додатково до традицшних препaрaтiв диферен-цiйовaно рекомендовану нами терaпiю.
3. Добржанська С. I. Порушення регуляторних
aдaптaцiйних мехaнiзмiв у хворих на псорiaз
// Дерматолопя та венерологiя. - 2013. - № 4
(62). - С. 73-76.
4. Беловол А. Н. Состояние некоторых оценочных показателей гормонального статуса у
больных псориатической патологией // Буко-винський медичний вюник. - 2010. - Том 14, № 2. - С. 20-23.
5. Солошенко Е. М. 1нтенсившсть апоптозу та штерлейкшовий статус у хворих на роз-повсюджений псорiаз / Е. М. Солошенко, Н. В. Жукова // Дерматолопя та венеролопя. - 2011. - № 3 (53). - С. 52-55.
6. Бамер Ю. А. Роль психосоциальной загрузки при вульгарном псориазе / Ю. А. Бамер, Ф. Петерман, Ю. Куль // Дерматология. -2010. - № 1. - С. 39-47.
7. Бобынцев И. И. Нервные и эндокринные механиз-
мы патогенеза псориатической болезни / И. И. Бобынцев, Р. Н. Левшин, Л. В. Силина // Курский
ОПТИМИЗАЦИЯ КОМПЛЕКСНОЙ ДИФФЕРЕНЦИРОВАННОЙ ТЕРАПИИ ПСОРИАЗА В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ПОЛА БОЛЬНЫХ Аббуд Аймен, Федотов В. П., Кириенко В. А.
Запорожский государственный медицинский университет
Цель работы - оптимизация комплексной дифференцированной терапии псориаза в зависимости от половой принадлежности больных, с учетом клинических особенностей дерматоза, нервного, иммунного и гормонального статусов. Результаты и обсуждение: При обследовании 100 больных псориазом (50 мужчин и 50 женщин) было установлено что у 72 % больных женского пола развитию дерматоза и его обострений предшествовали различные психоэмоциональные факторы, а у больных мужского пола - инфекционные триггеры. Аналогичная ситуация отмечена и при анализе перенесенных заболеваний. Клинически более неблагоприятно псориаз протекал у лиц мужского пола. При изучении психологического статуса, наиболее выраженные симптомы тревоги, депрессии и вегетативного дисбаланса, а также гормональный дисбаланс выявлены у женщин, больных псориазом. Более выраженные нарушения иммунного статуса и гуанилатциклазной системы наблюдались у больных псориазом мужского пола. Это позволило разработать дифференцированные показания в зависимости от характера и уровня обнаруженных половых нарушений, предложить целенаправленную индивидуализированную терапию и получить положительные результаты лечения с нормализацией всех изученных показателей. Выводы: Выявлены особенности гендерных различий при псориазе, что требует дифференцированного похода к терапии его; получены положительные результаты после лечения как клинически, так и лабораторно.
Ключевые слова: псориаз, мужчины, женщины, иммунитет, психоэмоциональная сфера, воспаление, гормоны, терапия.
науч.-практич. вест. - 2007. - № 2. - С. 80-86.
8. Лавров А. А. Роль инфекционных агентов в патогенезе псориаза / А. А. Лавров, В. А. Корсунская // Дерматовенерология и дерма-токосметология. - 2013. - № 3. - С. 38-41.
9. Роль инфекционного стимула в инициации и поддержании имунного воспаления при псориазе: (обзор) / Н. А. Слесаренко (и др.) // Саратов. мед. журнал. - 2014. - Т. 10, № 3. - С. 530-537.
10. Пушкарева Е. Е. Гендерные особенности течения псориатического артрита / Е. Е. Пушкарева // Питания експериментально! та кл> шчно! медицини (Збiрник статей). - 2010. -Т. 1. - С. 86- 90.
OPTIMIZATION OF COMPLEX DIFFERENTIATED THERAPY OF PSORIASIS DEPENDING ON THE PATIENTS' SEX Abboud Aymen , Fedotov V. P. , Kirienko V. O.
Zaporizhzhya State Medical University
Objective - optimization of the complex differentiated treatment of psoriasis depending on the patients' sex, taking into account the clinical features of the dermatosis, nervous, immune and hormonal status. Results and discussion: In study of 100 patients with psoriasis (50 men and 50 women) it was found that in 72 % of female patients the development of the dermatosis and its exacerbations were preceded by various psycho-emotional factors, and in male patients - by infectious triggers. The similar situation noted in the analysis of old illnesses. Clinically, psoriasis proceeded more unfavourably in males. In the study of the psychological status, the most pronounced symptoms of anxiety, depression, and auto-nomic imbalance, as well as hormonal imbalance were found in women patients with psoriasis. More pronounced disturbances of the immune status and guanylate cyclase system were observed in male patients with psoriasis. This allowed developing differentiated readings, depending on the nature and level of the detected sexual violations, offering the individualized targeted therapy and obtaining positive results of the treatment with the normalization of all parameters being studied. Conclusions: The features of gender differences in psoriasis, which required differential method of its treatment, were revealed and the positive results after the treatment, both clinically and by laboratory tests, were obtained.
Keyworlds : psoriasis , men, women, immune system, psycho-emotional sphere, inflammation, hormones, therapy.
Аббуд Аймен - аспирант кафедры дерматовенерологии и косметологии с циклом эстетической медицины ФПО ЗГМУ.
Федотов Валерий Павлович - доктор медицинских наук, профессор, заведующий кафедрой дерматовенерологии и косметологии с циклом эстетической медицины ФПО ЗГМУ.
Кириенко Влада Александровна - ассистент кафедры дерматовенерологии и косметологии с
циклом эстетической медицины ФПО ЗГМУ.
