Олексій і Макарій Ничипоруки: служіння пастора у час розквіту і виживання Текст научной статьи по специальности «История и археология»

Л1НА БОРОДИНСЬКА

Олексш i Макарш

НИЧИПОРУКИ:

служтня пастора у час розквту i виживання

8 Анотащя: Брати Макарш (1885—1971 рр.) Олексiй (1887—1959 рр.) Ничипоруки — <5 одш з перших евангельських вiруючих, мiсiонери, пресвiтери, пiонери та очть-

-13 ники евангельського руху на Волиш. Брати займалися мiсiонерством на Волиш,

Полiссi, Галичинi. Олексiй Ничипорук був першим пресвiтером церкви еван-^ гельських християн у Рiвному, Макарiй заснував i очолив церкву у Здолбуновi, о згодом був пастором у Рiвному. Олексiй Ничипорук вщповщав за евангельсью

О громади на Рiвненщинi у мiжвоенному двадцятилгт. Макарiй Ничипорук був

«з- старшим пресвгтером у Рiвненськiй областi у 1944—1958 рр.

[= Крiзь призму життя братiв Ничипоруюв у статп висвiтлено роль пасторiв у ду-

@ ховному й органiзацiйному становленш окремо! громади та об'еднання, !хню

виховну та освiтню роботу, откування вiруючими та громадами, роль у мiжко-^ нфесiйному порозумшш; становище пастора у радянський час, балансування

мiж фiзичним i духовним збереженням церкви, плекання нових служителiв, т-~ самовiдданiсть у служшш Не пройшли повз увагу й особист аспекти життя, ^ побуту, адже це також е складовою образу пастора.

Ключов1 слова: Макарш Ничипорук, Олексш Ничипорук, Волинь, Р1вне, евангельськ християни-баптисти, пресвтер.

Annotation: Brothers Makarii (1885-1971) Oleksii (1887-1959) Nychyporuk were one of the first evangelical believers, missionaries, pastors, pioneers and leaders of the evangelical movement in Volyn. The brothers were involved in missionary work in Volyn, Polissia, and Galychyna. Oleksii Nychyporuk was the first pastor of the Evangelical Christians Church in Rivne, Makarii founded and was the leader of the church in Zdolbuniv, later he became a pastor in Rivne. Oleksiy Nychyporuk was responsible for evangelical communities in Rivne region during the interwar twenty years' period. Makarii Nychyporuk was the senior pastor of Rivne region in 1944-1958.

The article highlights through the brothers Nychyporuk's life the pastor's role in the spiritual and organizational development of a particular community and association, their educational work, care for believers and church communities, the role in interfaith understanding; the position of the pastor in Soviet times, balancing between the physical and spiritual church preserving, nurturing new ministers, devotion to ministry. We will not omit to mention the personal aspects of everyday life, because it is also a part of the pastor's image.

Keywords: Makarii Nychyporuk, Oleksii Nychyporuk, Volyn, Rivne, Evangelical Christians Baptists, pastor.

БородинськаЛта, кандидат кторичний наук, доцент, перекладач iлтератур-ний редактор, автор книг i багатьох статей з ктори евангельського руху на Захiднiй Украт (Пвне, УкраИна). ORCID:https://orcid.org/0000-0003-4727-7720

218

З ГЛИБИН В1ЧН0СП ПАДАЮТЬ ЗЕРНА[1]

♦ Макарш та Олексiй непересiчнi евангельсью д1яч1 Волинi[2], час слу-жiння яких припав на важливi етапи становлення й утвердження еван-гельсько-баптистсько! сптьноти, а також боротьби за виживання в умовах атеютичного режиму.

Макарiй народився 15 березня 1885 р., а Олексiй — 10 лютого 1887 р. у бь лоруськш родинi Андр1я i Мари Ничипорукiв у с. Гацкi Бельського повiту Гродненсько! губернп. 1905 р. юнаки вирушили до м. Ковеля, де влаштува-лися робггниками на залiзницi. Саме в цьому мiстi брати, спочатку Олекс1й, а потм i Макарiй, зустртися з евангельськими вiруючими i приеднався до

ковельсько! громади евангельських християн, засновано! 1908 р.[3] §

>

Ковельська евангельська громада своею появою завдячуе дворянцi Оленi о

Рудзман (в окремих джерелах подано прiзвище Рудзька) iз Харкова та Аннi 1

Куровськш з Одеси, якi навернулися в одеськш громадi евангельських ^

християн. В1дв1дуючи родичiв у м. Ковел^ жiнки зацiкавили читанням >5 бвангелп декого зi свого оточення i в квiтнi 1908 р. почали збиратися для

вивчення бвангелп. Серед охочих були переважно пращвники залiзницi, ^е

Григорiй Руцький, дядько А. Куровсько! — Франц Венцкевич, Олексш >5

Ничипорук та шшь ^

З архiвних докуменив дiзнаемося, що у протоколi про вщвщання зiбрання о евангельського товариства полщшний наглядач зазначав: *

о

«1908 р. червня 13 дня... тд вечiр... у квартирi залiзничного службовця Григорiя Руцького застав декшькох чоловтв i ж1нок, якi... були членами цього товариства (евангелиспв) i збиралися... для читання бвангелп та ш

обговорення релшйних питань». Серед присутшх був «Олексш Андрiiв Ничипорук, 21 року, холостий, домашньо! освпи, перебувае у залiзнич-ному депо практикантом, приеднався до товариства... мюяця твтора тому...»[4].

Невдовзi iнiцiаторки евангельських читань запросили з Одеси пресвггера Й. Ф. Гоцького та проповедника I. М. Насипайка. Йосип Гоцький, молодий (на той час мав 31 рж) та освiчений чоловж, ревний служитель, сприяв духовному утвердженню новонавернених.

«Товариство еватетст1в» було неабиякою «новинкою» у Волинськш губернп i фактом свого юнування наробило переполоху як серед мюцево! влади, так i серед православного духовенства. Начальник жандармерп звертався 219 до губернатора за роз'яснення «чи справдi товариство «бвангелиспв» е

[1] Фраза 1з поеми П. Тичини «Золотий гом1н».

[2] Волинь — юторично-культурна область. За сучасним адм1и1стративним под1лом — це територ1я Волинсько!, Р1вненсько1, захщно! частини Житомирсько! областей, швшчно! частини Терноптьсько! 1 Хмельницько! областей, м1ж р1чкою Захщний Буг 1 верхньою теч1ею р1чки Тетерiв (притоки Днiпра). 1921 р. вона була роздтена на Схщну та Захiдну Волинь. Захiднi Волинь ввшшла до складу Польщь

[3] Об образовавшемся в г.Ковеле обществе евангелистов. Центральний державний ¡сторичний арх1в Украти у м. Киев1 (ЦД1АКУкрати), ф. 1335., оп. 1., спр. 867, арк. 330.

[4] Там само, арк. 345.

о £1 О

Я

о.

О

О со

о _0

£ О ш

о

Йосип Федорович Гоцький, проповщник i пресвггер Одесько! церкви евангельських християн.

220

сектою баптиспв, i якщо так, то чи легатзо-вана ця секта»[5]. А мiсцевий протоiерей був вкрай невдоволений тим, що для боротьби 1з сектантством його «на староста роыв... зму-шують вивчати €вангелш»[6].

Хоча волинський губернатор 19 серпня 1908 р. повщомляв начальнику жандармерп, що Найвищим Указом про змщнення начал вгро-терпимостi в1д 17 кв1тня 1905 р. «вросповщ-нш секгi «штундистав» надано право безпере-шкодно влаштовувати молитовн1 з!брання»[7], переслiдування тривали. П1сля чергового розгону зiбрання активнi члени «товариства евангелiстiв», зокрема й Олексш Ничипорук, написали Йосипу Гоцькому листа:

«Тиск з боку влади посилюеться. Прохання, подання, клопотання i телеграмм про дозвш зiбрань поки залишаються марними. У в1вто-рок, 17 лютого, як тшьки закiнчмлося зiбрання, пол1ц1я вв!рвалася... переписала вс1х прмсугнiх i арештувала А. Диммеля, брата, який пршхав 1з Харкова i читав проповщь польською мовою...

Два дн1 тривали сувор! допити, найбiльше допитували сестру Олену Олександр!вну.

Вважаемо за свш обов'язок попередити вас, що якщо хтось 1з вас суди думае прикати, то й того може сшткати доля брата Диммеля. Коли будете 1хати, то прихошть 1з собою п'ять календарiв, «Сеятеля» i ... видання Брауна» (Ковель, 22 лютого 1909 р.)»[8].

Як би там не було, у червш 1909 р. 38 ос16 прийняло хрещення, припускаемо, в1д свогх духовних наставников 1з Одеси. Серед перших охрещених були i брати Макарш та Олексш Ничипоруки.

26 листопада 1910 р. ковельська громада була зареестрована як фшя петер-бурзько! громади евангельських християн[9]. (Очевидно, активш контакти з одеськими однов1рцями припинилися з1 смертю Йосипа Гоцького 25 кытня 1910 р.)[10].

Автори книжки «ввангельський рух на Волиш» зародження церви у м. Ко-велi назвали образно: «Сялося у Петербурзi й Одеа — зросло в КовелЫ14. Ми ж продовжимо: «Те, що зросло в Ковел^ дало щедрий врожай по всш Волиш». Пщтвердженням тому е служшня Олекс^я i Макар^я Ничипоруыв.

[5] Там само, арк. 332.

[6] Шендеровский Л. Евангельские христиане. Возрожденное евангельское движение в исторической христианской церкви: исторический очерк (Х1Х-ХХ вв.). Торонто: Издание Канадского союза евангельских христиан, 1980. С. 224.

[7] Об образовавшемся в г.Ковеле обществе евангелистов. ЦД1АК Украши, ф. 1335., оп. 1., спр. 867, арк. 333.

[8] Там само, ф. 1598., оп. 1., спр. 155, арк. 184.

З РАДОЩАМИ В СЕРЦ1 ПРИНЕСЕМ СНОПИ[12]

[9] Шендеровский Л. Евангельськие христиане... С. 225.

[10] Иванова Т. Первая одеская церков ЕХБ в документах и свидетельствах. Одесса, 2019. С. 73.

[11] Гапонюк Л. А. Пирожко М. О., Чайка В. Г. бвангельський рух на Волиш в документах i долях людей. Луцьк: ХМ «Украшська мiсiя благовютя», 2009. С. 35.

[12] Слова з поширено! у мiжвоeнному двадцятилiттi евангельсько! пiснi «Будем роз-сiвати Слово Боже всюди» (Псалмоспiви. Збiрник Богослужбових псалмiв i духовних пiсень. Кремянець: накладом Д. Гарасевича, 1939. С. 121.

[13] Подворняк М. Небесний дам. Вшншег—Чшаго: Дорога правди, 1965. С. 161—162.

[14] Запис у блокнот Макарiя Ничипорука. Родинний apxie HmunopyKie.

♦ Завдяки спткуванню 1з петербурзькими евангельськими християнами духовн1 пориви та мююнерсьы прагнення Олексш Ничипорука реал1зувалися у навчанш на б1блшних курсах, органзованих 1ваном Прохановим 1913 р. у м. Петербурз1. Догматика, гомтетика, апологетика, пояснения Старого та Нового Заповтв, юторш християнства — ус1 щ дисципл1ни формували теоретичну подготовку майбутнього евангельського лщера. Та чи не най-важлив1шим у пер1од навчання Олекс1я Ничипорука була практика — про-повщ у р1зних евангельських громадах Рос]!, досвщ, набутий у сшлкуванш з корифеями евангельського вчення та сптьне з ними служшня.

Перша св1това в1йна зм1нила звичний ритм життя. Припинилася д1яль- §

тсть курс1в. Олекс1я мобЫзували до армп, однак в1н, на вщмшу вщ бага- ёь

тьох однов1рц1в, вщмовився взяти зброю до рук. Як свщчить його б1ограф ^ М. Подворняк, справу О. Ничипорука довго виргшували у р1зних вшськових ^ установах, 1 врешт1 закрили, а Олексш невдовз1 звтьнили вщ служби[13].

Заснування церкви у Здолбуновi |

♦ Тим часом спокшнгший 1 бтьш прив'язаний до см'! Макарш одру-жився з нмкенею евангельського сповщання ЕмЫею Шредер. Невдовз1, ^ 1913 р., разом 1з ваг1тною дружиною, батьком 1 сестрою Ганною пере!хав § до м. Здолбунова — вузлово! зал1знично! станцп, де влаштувався слюсарем я у зал1зничному депо. Незадовго тсля народження доньки Н1ни Емтш о померла[14]. |

Напевно, ттьки глибока в1ра та м1цна надш на Бога дозволили Макар1ю & Ничипоруку здолати с1мейн1 потрясшня 1 взятися за благов1стя. Саме тут, у | Здолбунов1, вщбулися його перил, неспипш, але впевнеш кроки тсюнера. бвангельських в1руючих у Здолбунов1 не було, тому Макарш почав шукати !х в шших населених пунктах. Недалеко вод м1стечка розташовувалася чеська колоня Миротин, ус1 мешканщ яко! були баптистами. Там Макарш Ничи-порук 1 знайшов соб1 однодумц1в 1 побратим1в у благов1си серед украшц]в. Разом 1з Павлом та Ельжбетою Кратохвилами, жителями Миротина, вш почав заохочувати сво!х ствробггниыв до читання бвангелп. Невдовз1 коло защкавлених зростало, а 1916 р. у Здолбунов1 було засновано евангельську громаду, пресв1тером яко! став Макарш Ничипорук. М. Подворняк писав про зародження громади у Здолбунов1:

о.

О

О со

о _0

£ О ш

о

222

Родина Павла та Ельжбети Кратохвилiв (сидять у центрЦ. Другий злiва стопь - Макарiй Ничипорук, друга злiв сидить - Амалiя Ничипорук. Здолбутв, 1916 р.[*]

«Ця церква була шби iскорка, що впала на широку волинську землю. Вона попм розпалилася великим вогнем, охоплюючи довколишнi мiста i села. Членами першо! евангельсько! громади в Здолбуновi були украшш, чехи, поляки, а навггь шмцЫ15]. 16 жовтня 1916 р. Макарш одружився з донькою Кратохвитв, Амал1ею (1895 р.н.). Д1вчину хвилювало, чи не стане у майбутньому пам'ять про першу дружину перешкодою у стосунках 1з чоловжом, тому Макар1й об1цяв, що нжоли не згадуватиме 11. Об1цянки, як стверджують його д1ти, дотри-мався. Тому про маму Н1ни шхто н1чого не знае. Амал1я виховала д1вчинку як рщну, тим бтьше, що сама дочок не мала. Вважаемо, що ця особиста деталь 1з життя служителя яскраво демонструе з одного боку твердють слова, з шшого — прихильшсть 1 любов до см'!, цшування почуттями 1нших. У Макар1я й Амали народилося п'ятеро син1в: Мирослав, Володимир, Йосип, Ярослав 1 Юрш Вдома дгги говорили з мамою чеською мовою, з батьком — росшською, а в школ1 — польською. Батьки ж м1ж собою говорили 1 чеською, 1 росшською. Син Ярослав згадував, що батько, бтьш1сть свого життя проживши в Украш, не м1г навчитися говорити украшською[16]. На це наржали 1 галицьк1 баптисти, як1 не раз слухали проповщ Макар1я Ничипорука росшською мовою, коли вш вщвщував Галичину в мгсюнер-ських подорожах[17].

[15] Подворняк М. Небесний дам. С. 163.

[*] Ус фотодокументи у цiй статтi люб'язно надаш автором i зберiгаються в Архiвi iсторичного товариства «Сувш» при Рiвненському ООЦ 6ХБ.

[16] 1нтерв'ю з Ничипоруком Ярославом Макаровичем (1925 р. н., м.Здолбунiв),

записали Бородинська Л.1., Корнiйчук 1.М. 25.02.2012 р. Архiв вторичного товариства «СувШ» при Рiвненському ООЦ €ХБ (1Т«СувШ»).

Ом'я Макаpiя та Амали Ничипоpyкiв. iMOBipHO, 1928-1929 pp.

Поширення евангельського вчення на Волит

♦ Пеpшa свггова вiйнa, а слщом за нею pеволюцiйнi подiï, pafl^^^-yкpaïнськa та paдянсько-польськa вiйни спpичинювaли чaстi змши влади, мiгpaцiю населення, pозpyxy i безлад y кpa'ï. Багатьом волинянам довелося залишити piднi домгвки, пеpеïжджaючи на тимчасове пpоживaння на схщ. Чоловiкiв пpизовного вiкy мобiлiзовyвaли до apмiï, де вони часто мусили воювати пpоти сво']х же стввичизниклв у склaдi воpожиx apмiй. А ri, що сaмi не бpaли yчaстi у бойових дiяx, потеpпaли вiд нестaчi xapчiв, напливу бшенщв, гpaбyвaння.

Однак попpи те, що вс воeннi пеpипетiï пpинесли на y^arn^m землi pозpyxy, ще бтьше зyбожiння й так незаможних селян, фiзичне та психоло-гiчнi нищення yкpaïнцiв, все-таки, як i будь-який сyспiльний виклик, вона мала i позитивно наслщки. Бypxливий нестaбiльний час спонукав людей до духовних пошуыв, до сподiвaння на Бога i Його захист, що поpоджyвaло от^ес до читання Бiблiï. Одним iз pезyльтaтiв постiйно'ï мiгpaцiï населення стало с^мке пошиpення piзномaнiтниx iдей, зо^ема й евангельського вчення. Загалом, поява евангельського вчення на Волин тсля Пеpшоï свiтово'ï вiйни мала тpи шляхи: 1) його пpиносили волиняни, що служили в pосiйськiй apмiï i пеpейняли цi погляди вщ iншиx вiйськовослyжбовцiв або довщалися ^о вчення вод мiсiонеpiв у шмецькому полонi; 2) деяк1 мешкaнцi Волиш, пеpебyвaючи в pоки вшни у тилу, найчастше в Кaтеpинослaвськiй гyбеpнiï, знайомилися там оз евангельським ученням; 3) окpемi люди са-мотужки читали бвангелш pосiйською мовою, обмipковyвaли пpочитaне,

> cl

О С

cl g

<

О

о

«

о d о

lq

Я

223

[17] Домашовець Г. Нapис iстоpiï Укpaïнськоï евангельсько-баптистсько'1' цеpкви. Ipвiнгтон—Тоpонто, 1967. С. 163—164.

усвщомлюючи, що !хне життя не вщповщае настановам Свято! книги, 1 шукали однодумщв.

1918 р. Олекс1й Ничипорук пере!хав на Волинь 1 оселилися поруч 1з братом, у м. Здолбунов1, де влаштувався на зал1зницю слюсарем[18]. Того самого року Олексш одружився 1з Анною Йосип1вною Радчук з Олександри. Згодом у них народилося два сини 1 донька: Володимир, ввген та Лщя.

Разом 1з братом Макар1ем в1н почав проповщувати ввангелш у м. Здолбу-нов1 та селах Волин1. Очевидно, у цей час Олексш приеднався 1 до церкви евангельських християн у Р1вному, яка обрала його пресвггером.

Осыльки у багатьох населених пунктах уже були гуртки людей, яы збиралися для читання Б1бли, то постала потреба навчити тих, хто вже навернувся до Бога, вщкрив свое серце для евангельського вчення, об'еднати та сприяти оргатзацп громад. Яскравим прикладом служ1ння Ничипоруклв у ц1й сфер1 було постання громади евангельських християн у с. Посников1, Берегах 1 Дорогостаях (тепер Р1вненська обл.).

¡2 На свято Тршщ, 30 травня 1920 р., евангельських в1руючих у Посников1 вщвщав Олекс1й Ничипорук разом 1з стваками р1вненсько! церкви. Т1е! недш було заплановане хрещення, на яке з1бралися в1руюч1 з навколишн1х с; ст. Олекс1й Ничипорук та 1нш1 служител1 провели бесщу з новонавернени-^ ми перед хрещенням, що, очевидно, до цього рашше не практикувалося. <э Про переживання новонавернених д1знаемося з автобюграфп учасника т1е! бесщи, одного з перших в1руючих у с. Береги, 1вана Гордтока.

«Прийшла весна 1920 р. Йшла вшна м1ж Польщею та Рос1ею, чи як тод1 казали, з бшьшовиками. Ми збиралися по хатах для богослужшня, без всяких обряд1в 1 церемонш [...] Пронеслася чутка, що треба нам прийня-ти ще «хрещення» в вод1. Ми вс1 були охрещет у православнш в1р1, як були дггьми. Ми ув1рували в Христа, як в свого особистого Спасителя, ми маемо в1чне життя — нащо ж нам ще хреститись? [...] Ми були проти православних обряд1в, бо вони були прикметами мертвих християн, яю надшться на спас1ння через виконання церковних обряд1в 1 добрими дшами. Але прийшла нед1ля 1 ми шшли до села П1сникова. Цшу дорогу ми дискутували — треба приймати хрещення чи ш. Був гарний погожий день. У Шсников1 з1бралося багато людей з р1зних с1л — посл1довник1в «ново! в1ри». З Р1вного прибули пресв1тер Олексш Ничипорук 1 кшька душ — сшваыв з хору. Вони сшвали дуже гарно.

224 Було звичайне з1брання. П1сля з1брання сказали, що хто хоче прийняти хрещення, то нехай погодиться на юпит. Що за юпит? Де це написано? I знову шшла розмова, що то е хрещення, юпит 1 для чого вш. Одш казали, що це треба, бо ж старш1 брати це говорять, друп казали, що треба перше побачити, як воно робиться 1 для чого. Я особисто хот1в шти на юпит, щоб переконатися, що воно таке 1 коли не вщповщае Святому Письму, то вщмовитися. Я молився в душ1, щоб Господь Сам мене наставив, щоб я м1г все робити згщно з Його волею.

Коли я зайшов у юмнату, де проводили юпит, то був там тшьки один брат, знайомий меш — А. Мельник з Посникова, решта були незнайом1

о ш

о

Щ>

V/

брати 1 сестри з Р1вного. Питания ставили меш так1: Чи в1рите ви, що 1сус Христос спас вас вщ осуду? Де була б ваша душа, коли б ви зараз померли? Чи можна в1руючому чолов1ков1 одружува-тися з нев1руючою ж1нкою? На який час людина общяе служити Богов1? Чи даете ви обггницю служити Богов1?

Шсля ше1 розмови мен сказали вийти з к1мнати, а оп1сля покликали 1 сказали, що мене приймають у члени церкви 1 сьогодт я зможу прийняти хрещення»[19].

П1сля хрещення 13-ти ос1б було звершене хл1боламання, про яке 1ван Горд1юк згадував як про таке, «чого з нас ще нкто не бачив». Шс-ля богослужшня вщбулося членське з1брання, на якому Олексш Ничи-порук дав настанову охрещеним, пояснив значення хрещення, суть церкви та обов'язки 11 член1в. Ус1м присутн1м запропонував об'еднатися у едину громаду — посниывську з фшями у Дорогостаях 1 Берегах. Головну священ-нод1ю церкви — хл1боламання — ухвалено звершувати щомюяця, збираючись для цього разом почергово у Посников1, Дорогостаях 1 Берегах. Членське з1брання п1д кер1вництвом Олекс1я Ничипорука також обрало пресв1тера — Артема Мельника[20].

Олексiй Ничипорук (1887-1959 рр.)

>

о.

О с

о

О

о £1 О Ш Я

Олексш Ничипорук - пресвтер у Р'свному

♦ 1921 рш пришс зм1ни як у сусптьне життя нашого краю, так 1 в життя евангельських в1руючих, яке значною м1рою залежало 1 вед полпики держави щодо протестанпв 1 вщ можливост1 налагодити взаемозв'язки з однов1рцями та орган1зувати свою д1яльноси. За Ризьким мирним договором м1ж РРФСР 1 УСРР, з одного боку, та Польщею — з другого, пщписаним 18 березня 1921 р. значна частина Волиш, Галичина та Захщна Бторусь вщшшли до Друго1 Реч1 Посполито1, у склад1 яко1 перебувала до 17 вересня 1939 р. Це були складш та суперечлив1, 1 водночас результативш часи для розвитку протестантських сптьнот. З одного боку, польська держава проголошувала в1ротерпим1сть, а з шшого привтейоване становище в1дводила католицькш церкв1. До того ж протестантсьй громади часто розвивалися в середовищ1 православного

225

[18] Memorial w sprawie szerzenia si§ ruchu sztundyst6w i baptystuw па Wofyшu. Archiwum АЫ Nowych м Warszawie (АЛЫ), МтШе^Шо Шутап Religijnych i О^есета Publicznego (MWRiOP), sygn. 1446, str. 68-76.

[19] Автобiографiя Гордiюка 1вана Степаиовича. Спогади минулихлт. Рукопис. С. 101.

[20] Там само, с. 102.

о.

О

О со

о _0

£ О ш

о

226

Хрещення звершуе Олексiй Ничипорук. Рiвне, 1921 р.

населення, часто вороже налаштованого до iновiрцiв. Все-таки мiжвоeнне дваддятилгття стало найвагомiшим етапом розвитку евангельських християн Волинi i провщна роль у дьому належить саме Олексш Ничипоруку. Саме тодi вщбулася розбудова рiвненськоl громади евангельських християн, и стрмке кшьысне зростання, легалiзадiя польською владою. 1923 р. О. Ничипорук iз с1м'ею пере'1хав до Рiвного i повнiстю вщдався слу-жiнню в деркБi: будавнидтво дому молитви, реeстрадiя громади у воеводськш управi, духовне наставнидтво, опшування доч1ршми евангельськими громадами. 1924 р. Олек^ Ничипорука рукопоклали на пресвггерське служ1ння у р1вненськ1й громад1. Здшснили дю священнод1ю пресв1тер варшавсько'1 громади евангельських християн Л. Шендеровський та пресвггер 1з Ковеля — Ф. Вендкевич, яких ран1ше рукопоклали I. Проханов та В. Павлов[21]. Тут варто звернути увагу на те, що рукопокладення у евангельських християн було явищем нечастим. Наприклад, у Союз1 слов'янських громад евангельських християн 1 баптисив наприк1нд1 20-х роыв ХХ ст. було 88 пресвггер^в. Лише 17 1з них було рукопокладено. 1з 17 рукопокладених пресвiтерiБ тальки шестеро мешкало на Волин й очолювало громади евангельських християн[22]. Водночас у евангельських християн за потреби обов'язки пресвггера м1г виконувати уповноважений на де громадою чи об'еднанням член деркви. Наприклад, члени рiвненськоl деркви Устим БЫда i Гнат Гусарук були мююнерами i здiйснювали священноди у невеликих стьських громадах за дорученням об'еднання.

[21] Pismo Zwiqzku Slowianskich Zbor6w Ewangelicznych СЫгевсуап w РоЬсе do Ministerstwa Wyznan Religijnych i О^даесеша Publicznego. ЛАМ, MWRiOP, sygn. 1442, str.393.

[22] Wykaz рке1огопуЛ w Zwiqzku Slowianskich Zbor6w Ewangelicznych СЫггевсуап i Baptyst6w w РоЬсе. ЛШ, MWRiOP, sygn. 1442, ¡И 389-392.

Зауважимо, що серед евангельських церков Польщi piBHeHCbKa громада була чи не найбтьшою. У м1жвоенний перiод вона зазнала особливого розквггу як у духовнш роботi, так i в ктьюсному складi. 1923 р. хрещення взагалi в1дбувалося двiчi, влiтку i восени. При чому заповiт i3 Богом укла-ли 209 о^б[23]. Станом на червень 1923 р. громада евангельських християн у Рiвному нараховувала 430 членiв. Це була найчисельнгша евангельська сптьнота не лише на Волиш, а у всш Польщi.

Членами р1вненсько'1 церкви евангельських християн були мешканщ мiста i навколишн1х ст. Громада у цей час збиралася в орендованому, що викликало неабияк! труднощi. Тож перед пресвггером постало два завдання: встяко сприяти зрощуванню мiсцевих служителiв, аби мешканщ навколишшх с1л могли створити самостшш громади; забезпечити рiвненську громаду ста- § лим примщенням. Так i3 1924 р. почалося утворення незалежних громад у ^ селах навколо Р1вного. Вщбувалося це поступово: спочатку у цих населених §= пунктах утворювалися групи вiруючих, як! проводили богослужiння, якщо i там були люди з лщерськими i пропов1дницькими здiбностями. Згодом >s фактично утворювалися незалежш громади, як! формально могли входити <$ до складу р1вненсько'1 громади. Усе це залежало в!д '1хньо1 можливостi отри- ^ мати реестрац!ю в державних органах влади. Загалом на основi рiвненськоl громади евангельських християн у 20-30-х роках ХХ ст. утворилися громади ^ у селах Бшв, Городок, Омеляна, Городище, Колоденка, Шпашв, як! д!ють с; i дониш. З поступовим в1дходом вiруючих у щ громади вже у середин 20-х ^ роив ктькють членiв рiвненськоl церкви скоротилася бтьш як у двiчi. о 1925 р. громада нараховувала 176 члетв[24].

До питань здобуття власного примщення для церкви Олекс1й Ничипорук, здавалося б, був майже не причетний. Його м'я у взаемозв'язку з цим питанням згадуеться у документах тшьки один раз. Осклльки громада ще не була зареестрована у державних органах влади, то дтянку п!д забудову придбали для приватного користування на 1м'я Олексш Ничипорука та поважного служителя Павла Бахура, як! передали й в оренду члену церкви, котрий i опiкувався буд1вництвом. Загалом питаннями будiвництва дому молитви займалася церковна рада. А коли 19 листопада 1928 р. новозбудо-ваний будинок перейшов у властсть уже зареестровано'1 громади, документ подписали члени церковно'1 ради[25].

Таке становище було характерним для евангельських християн, у яких виршальну роль в оргашзацшних питаннях вщггравали загальне зiбрання та церковна рада, а пресвггер займався духовною та виховною робо-тою[26]. До того ж вш не завжди очолював церковну раду. Наприклад, у рiвненськiй громадi у 1928 — 1931 рр. головою i скарбником ради був

[23] Ksi^ga protokolöw z posiedzen Zarzqdu - Komitetu Zwiqzku Ewangelicznych Chrzescijan i Baptystow. Str. 5.

[24] Там само, str. 46.

[25] Akt kupna-sprzedazy niruchomosci polozonej w m.Rownem, przy ulicy Szpitalnej pod №2 39.

[26] Ярцев А. Секта евангельских христиан Москва: Издание акц. об-ва «Безбожник» тип. изд-ва «Крестьянская газета», 1928. C. 14.

«

о ei о ш я

227

Павло Бахур, а пресвггер Олексш Ничипорук поруч з iншими — членом[27]. Польща декларувала вiротерпимiсть i не здшснювала прямого i в1дкритого переслщування евангельських теч1й, водночас низку питань, пов'язаних Í3 життeдiяльнiсть евангельських християн було вир1шити непросто. Незважа-ючи на те, що порядок легатзацп громад було чiтко визначено, на мюцевому рiвнi, i часто з вщома Мiнiстерства релiгiйних визнань та народно! освгги Польщi, узаконення дкльноси громад евангельських християн вщбувалося з порушеннями норм визначених положенням.

Олексто Ничипоруку доводилося тричi подавати документи у воеводську управу: заяву, список кергвниыв громади (пресвiтер i диякони), члешв ради громади та список 50 повнолггтх члешв церкви[28]. Перший набiр докумен-тiв начебто «знищено» (хоча нинi в1н зберiгаeться в архiвi), на другий — не було реакцп. I лише шсля третього звернення, коли усi документи були завiренi нотарiусом (хоча норми цього й не вимагали), громада отримала вщпов1дь[29].

□l За вказiвкою рiвненсько! повiтово! влади полiцiйнi вщщлки у Р1вному та ¡5 навколиштх селах перевiряли наявнiсть i благонадштсть тих людей, чи! щ мена були внесет до кожного зi списк1в[30, 31]. Через пгвтора року пiсля по-^ чатку процесу, 16 вересня 1927 р., громада евангельських християн у Ргвному, яка нараховувала 246 члешв, була зареестрована волинською воеводською управою[32]. А 12 березня 1928 р. воеводська влада зарееструвала Олекс1я Ничипорука як пресвггера громади евангельських християн у Рiвному.

Поступово громада у Рiвному перетворювалася на осередок евангельсько-го життя Польщi. Тут д1яли розвинутий молод1жний та жiночий гуртки, працювала нед1льна школа, а хор не лише служив пщ час зiбрань мiсцево! громади, а й вщвщував громади Волинi i Полiсся. З рiвненсько! церкви походили очтьник молод1жного служшня у Польщi — Петро Троян, голова жшочого руху евангельських християн Польщi — Олександра Куценко. А мiсцевi регенти Артем Казимирський, Авдш Воробей i Серий Бичковський працювали не лише з мюцевим хором, а й були композиторами i проводили регентськ! курси у рiзних евангельських громадах Польщ^

М. Подворняк у книзi «Небесний д1м» писав про евангельських християн у Рiвному:

[27] Akt kupna-sprzedazy niruchomosci polozonej w m.Równem, przy ulicy Szpitalnej pod №2 39.

[28] Podanie Zboru ewangelicznych chrzescijan w Równem do wojewody Wolyñskiego przez 228 starostwo Rówienskie. 23 lutego 1926 r. Державний apxie PieHeHCbKO'i областi (Держархiв

PieHeHCbKO'i обл.), ф. 30, оп. 18, спр. 1140, арк. 1-4зв.

[29] Podanie Zboru ewangelicznych chrzescijan w Równem, ul. Szpitalna, 39 do Starosty powiatowego w Równem. 29 kwietnia 1927 r. Держархiв PieHeHCbKO'i обл., ф. 30,оп. 18, спр. 1140, арк. 34зв - 39.

[30] Там само, арк. 5—19 зв.

[31] Podanie Zboru ewangelicznych chrzescijan w Równem, ul. Szpitalna, 39 do Starosty powiatowego w Równem. 23 sierpnia 1927 r. Дeржархiв PieHeHCbKO'i обл., ф. 30, оп. 18, спр. 1140, арк. 42-44 зв.

[32] Spis zborów Rówienskigo oddzialu Zwiqzku slowiañsksch zborów ewangelicznych chrzescijan w Polsce. 1 maja 1933 r. Дeржархiв PieHeHCbKO'i обл., ф. 30, оп. 18, спр. 2133, арк. 79-80 зв.

о _0

£ о ш

о

Гурток молодi та служителi церкви евангельських християн у Рiвному. 1929 р.

Олексш Ничипорук - у центра

«Громада була також сильна оргашзацшно, була громадою дисципль нованою i мала мiсiйного духа. А все це треба завдячувати невтомному и пресвiтеровi братовi Олексieвi Ничипоруковь.. У своему ставлент до справи Божо! брат О. Ничипорук був постшно уважний, сп1вчутливий до вс1х брапв i сестер. Тому кожен член його громади завжди мй пщйти до нього зо всiма своши потребами i знайти в нього повне сшвчуття, дайсне дбайливе серце християнина-проповщника. Любив понад усе Боже дало, дбав про церковну дисциплшу, сам пильнував дотримуватися порядк1в церкви й шших до цього спонукував»[33]. Тому пресв1тер Олекс1й Ничипорук мав надзвичайний авторитет серед вь руючих. бдиний очевидець, з яким вдалося посп1лкуватися автору статт1, Василь бфимчук, п1дтвердив спогади М. Подворняка: «Його називали просто «Алексей». Був надзвичайно авторитетним, достатньо було просто його слова. Пам'ятаю говорили: «Алексей сказав...». Це означало, що так 1 мае бути. Проповщ були у нього таю духовш»[34]. Говорив 1 проповщував пресв1тер переважно росшською, 1нод1 — польською мовами. Щоб докладн1ше змалювати портрет служителя нижче подаемо уривок 1з його стати у журнал! «Ewangieliczny Crzescijaшn»[351:

Святе Письмо подае нам п'ять видв молитви: 1. В бвангелп святого Матв1я 6:6 читаемо: «А ти, коли молишся, ув!йди до свое! комiрчини, зачини сво! дверi, i помолися Отцевi своему, що в

[33] Подворняк М. Небесний дам. С. 166.

[34] 1нтерв'ю з бфимчуком Василем Степановичем (1927 р.н., с. Колоденка, проживае в смт. Квасил1в), записала Бородинська Л. I. 19.05.2016 р. Архiв 1Т «Сувш».

[35] Nichyporuk А. Сгц|ме2 а m6dlcie si§. Ewangieliczny С^е&сустт. 1936. № 3. S. 4-5.

>

о.

О с

о

О

о £1 О Ш Я

229

о.

О

О со

о _0

£ О ш

о

230

та!ш; а Отедь тв1й, що бачить таемне, вщдасть то61 явно». Це молитва на самой; вона може вщбуватися в ымнат!, комор!, стодола, на пол1 чи в л1с1. Н1хто не бачить 1 не чуе того, хто молиться, окр!м Небесного Отдя. В такш молитва людина все розповють Господу, вс1 найглибш! таемнид! сердя; може покаятися у вс1х сво!х грехах 1 про все просити.

2. Другий вид молитви описаний в Свангелп святого Матвея, 18: 19-20: «Де двое чи трое в 1м'я Мое з^браш...». Це молитва найменшо! групи в!руючих ос16, передуам — в^руючо! родини. Молитва рання, молитва перед 1 шсля споживання Божих дар!в, молитва вечерня. Родина, яка так молиться, переживае блаженш хвилини. Вона щодень поклоняеться своему Господу 1 несе до Нього вдячнють 1 прохання дальших благословень.

3. Молитва у невеликш груш в^руючих ос16. Читаемо в Д1ях апостолов 4: 21-31, що переслщуваш апостоли з д1лковитим завзяттям звернулися до Господа 1 !хня щира, сердечна молитва мала таку силу, що те мюде, де вони молилися затрусилося 1 Господь сповнив !х Духом Святим.

4. Молитва на богослужшнях, про яку згадуе апостол Павло в Посланы до коринтян 14: 16-17. Ця молитва також слугуе збудуванню присутшх на богослужшш 1 заохоченню до молитви наближених. Така молитва мае багато сили, бо де молитва деркви Христово!. Часто можна зауважити, що в деяких громадах 1 дерквах зникае молитва звичайних члешв деркви, а молиться тшьки проповедник. Це свщчить про те, що в такш громада настало охолодження першо! любовь до Господа.

Дорога мо!, не занедбуймо дього виду молитви. Апостол у Першому посланы до Тимофея, 2: 1-9 пише: «Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за вс1х людей, за... вс1х, хто при влад!.. що хоче, щоб ус! люди спаслися... Хочу я, щоб муж! чинили молитви на кожному мюд!... Так само й жшки...»

5. П'ятий вид молитви згадуеться в Посланы до ефесян, 6:18. Там сказано: «Усякою молитвою й благанням кожного часу молггься духом». Це озна-чае, що ми можемо завжди 1 скр!зь молитися без сл1в, а лише нашими думками здшматися до Господа. Можемо, наприклад, гги дорогою, пра-дювати, бути в кол! людей, в управа, в суд!, на з!браннях тощо 1 пщносити наш! думки у молитва до Господа.

Про молитву сказано у багатьох мюдях Святого Письма, тут продитовано тшьки декшька мюдь, та все одно часто ми не звертаемо 1 на них уваги. Як мало е таких людей, як! справд! моляться завжди на самой, в родин!, на загальних 1 молитовних служшнях та в дус!...

Пильнуймо ! мол!мось!

Громада евангельських християн у Здолбунов! пщ проводом Макар!я Ничи-порука, хоч ! пережила 1923 р. невелике потрясшня, продовжувала м1с1йну прадю. 1з 47 членов 1924 р. за три роки вона зросла до 85. При громад! даяли молод!жний та жшочий гуртки, нед^яльна школа та хор. Сп1льно з Макар!ем служшня пресвггера виконував Григорш Рудький.

Рада церкви евангельських християн у рiвному, 1929 р. Олексш Ничипорук - у центра

Об'еднання евангельських християн у Польщу

♦ Дшльшсть брат1в Ничипорук1в не обмежувалася ттьки служшням у м1сцевих громадах, де к було обрано пресв1терами. Вони намагалися всшяко дбати про евангельських в1руючих у щлому кра!, створюючи громади, оп1ку-ючись ними духовно та обстоюючи ххт права перед владою. 1921 р. Олекс1й та Макарш Ничипоруки скликали з'!зд представник1в громад евангельських християн на Волиш. Пщ час з'!зду, на який було запрошено представнишв 19 громад евангельських християн було утворено Союз евангельських християн на Волит[36]. Очолив його Олексш Ничипорук. Це об'еднання стало фундаментом для Союзу слов'янських громад евангельських християн у Польщ1, у кер1вництв1 якого пресвггер р1вненсько! громади незм1нно займав м1сце заступника. Окрм того Олекс1й Ничипорук очолював р1вненський вщдт — один 1з семи територ1альних вщдт1в Союзу, що охоплював Р1внен-ський, Здолбун1вський, Кременецький, Сарненський пов1ти.

Ц1каво, що прохання про дозв1л на проведення об'еднавчого з'дду в управу волинського воеводства подавав Макарш, однак кер1вником цього союзу став Олексш Якщо молодший брат був енерг1йн1шим, 1н1ц1ативн1шим 1 ршучшим, то старший — бтьш вр1вноваженим 1 спок1йним, в1д1гравав роль тилу, п1дтримки, мудрого порадника.

Попри це Макарш Ничипорук був одним 1з найбтьш пл1дних евангельських д1яч1в м1жвоенного пер1оду. Його благовютя не обмежувалося лише Волинню. 1з пропов1ддю бвангелп в1н вщвщав чимало громад у Галичин1 1

>

о.

О с

о

О

о £1 О Ш Я

231

[36] Podanie М. Nyczyporuka, przezbitera zboru ewangelicznych сЫтгевсуап w Zdolbunowie do Wojewody Wofynskiego. 1921 г. ДержархiвРiвненсъко'iобл., ф. 30, оп. 18, спр. 489, арк. 1.

та Полюсь У бaгaтьоx мiсцевостяx звеpшyвaв xpещення пеpшиx eвaнгель-ськиx вipyючиx, дaючи почaток ïxнiм eвaнгельським гpомaдaм. Дослщник Г. Домaшовець y свогй книз1 «Hap^ iстоpiï yкpaïнськоï eвaн-гельсько-бaптистськоï ^pra^» зaзнaчaв, що eвaнгельсько-бaптистський pyx в Гaличинi 6ув зaпочaтковaний сaме M. Hичипоpyком, який 1921 p. оxpестив M. Лютого тa M. Kозaкa в с. ^икович! (ниш Рикович! Bолинськa о6л.)[37]. Щопpaвдa обидвa гaличaнинa сaмi пpийшли та Bолинь, шyкaючи eвaнгельськиx вipyючиx. Зтайшли тaкиx у с. Opищi. Tyди сaме пpибyв Ma-кapiй Hичипоpyк, щоб здшснити пеpше xpещения у сель Mиколa Лютий i Mиколa Kозaк зaбaжaли тaкож оxpеститися. Oднaк цьому пеpедyвaв юпит.

Biдтaк негайно pозпочaлося пополудневе зiбpaиия тa юпит кaидидaтiв, який пpотягиyвся до шзньо1" ночь А дpyгого дня в суботу, знову 1спит, иa якому i тас двоx гaличaи по великому вaгaииi пpийияли в ra^^ara до св. xpещеиия. А що в Opищi не було pi™, тому сполудня yдaлися до селa Гpиковичi, де ще мaв вщбутися 1спит мiсцевиx кaидидaтiв [.. J ^льки що зaкiичилося зiбpaиия i мaв pозпочaтися 1спит, a тут пpийшлa тaйиa ¡2 пол1ц1я, вpaз !з солтисом i зaapештyвaлa бpaтa M. Hичипоpyкa. Biдвез-

ли його до мiстa Поpицькa i тpимaли тaм apештовaиого чеpез иедiлю, a в понедшок бp.Tpaчyк в1дв1з apештовaиого з двомa полiцiяитaми до È; мiстa Bолодимиpa Bолииського. Пpивезли його до повггового стapости

§ i вдадли його документа стapостi. Tой подивився та документа, пот1м

о подивився та полщшв, иa бpaтa M. Hичипоpyкa тa й кaже: «Пнове! I ви

о не боялися Бога, тypбyючи цього чоловiкa? Я вaм кaжy, що коли б yd були

тaкими, як вш, то иa землi був би pam. По циx словax стapостa вдадв бpaтовi M. Hичипоpyковi документа i скaзaв: «Iди, чоловiче, з Богом i виконуй ту пpaцю, до яко!" Бог тебе покли^в». Бpaт Hичипоpyк подякyвaв стapостi тa й щaсливо, цiлиx 30 кшоме^в з Bолодимиpa Bолииського повеpнyвся до Гpикович. У вiвтоpок дня 23 сеpпня вщбулося св. xpищення пpи великому здвиз1 людей»[38].

H paз Maкapiй Hичипоpyк був посеpедником у мiжконфесiйниx дiaло-гax, водночaс Т1ЛЬКИ зpiдкa виxодив нa пеpший плaн. Haпpиклaд, зaвдяки пеpемовинaм 1з бaптистaми, як! вш в1в 1922 p., вщбулося об'eднaния двоx сптьнот у Союз слов'янськиx гpомaд eвaнгельськиx xpистиян i бaптистiв у Польщ![39]. Сп1льно з Л. Шендеpовським нaлaгоджyвaв контaкти з Укpa-ïнським eвaнгельським об'eднaнням у П1вн1чн1й Aмеpицi, листуючись 1з його головою Baсилем Kyзiвим[40].

232 З чaсy yтвоpення Союзу слов^н^кт гpомaд eвaнгельськиx xpистиян i бaптистiв (з 1930 p. — Союзу слов'янськж гpомaд eвaнгельськиx xp^ra^) i до пpипинення його д1яльност1 1939 p. Maкapiй Hичипоpyк вxодив до кеpiвництвa союзу як член пpaвлiння чи скapбник.

о

[37 Домaшовець Г. И^ис iстоpiï Укpaïнськоï eвaнгельсько-бaптистськоï цеpкви. С. 77, 244, 253.

[3Sl Домaшовець Г. Bipний слyгa. Життя й ^вдя пpоповiдникa M. Лютого. Гapтфоp —Biннiпег, 1956. С. 18-20.

[39 Bednarczyk K. Historia Zborów Baptystów w Polsce do 1939 roku. Warszawa: Slowo Prawdy, 1997. Str. 150.

Духовно-оргатзацшний зЧзд Союзу слов'янських громад евангельських християн i баптистiв. Рiвне, 29 травня - 1 червня 1930 р. У центрi стоять 1ван Проханов, Людвиг Шендеровський, Олексiй Ничипорук. На останньому планi, пiд деревами - Макарш Ничипорук.

>

о.

О с

о

О

Одним iз перших кройв задля духовного утвердження громад евангельських християн стало навчання i виховання служител1в. Брати Ничипоруки взяли-ся за органiзацiю бiблiйних курс1в. Оск1льки на початковому етапi ресурси самих евангельських християн на Волиш були досить обмеженими, вони ствпрацювали зi спорщненим теч1ями та органiзацiями у Польщi. Це була Барбжанська мiсiя поширення християнства серед еврегв, теч1я першохри-стиян або втьних евангельських християн, баптисти, реформати. Зокрема у ачньлютому 1922 р. при здолбушвськш церквi в1дбулися бiблiйнi курси, якi на запрошення Ничипорук1в оргашзував л1дер руху втьних евангельських християн Вацлав Жебровський. Навчання проводили викладачi з Лнглп Ланг i Бродбент, а також мююнери серед евре!в Мойсей Гiтлiн та Л. Мальцман. Участь у курсах взяло 60 представниклв в1д громад евангельських християн i баптист1в. «Шсля тих бiблiйних курс1в перед нами з'явилися новi горизонти духовно! працi на Волиш», — писав учасник навчання 1ван Гордiюк[41].

Водночас цi першi бiблiйнi курси пос1яли серед служител1в i зерна першого роздтення, як1 щоправда дали сво! паростки згодом. Вчення втьних брат1в, або як !х називали на Волинi «втьних евангельських християн», полягало у тому що церквi не потрiбно кер1вник1в, адже нею керуе Дух Святий, надиха-

о £1 О Ш Я

233

[40] Биковський Л. Василь Куз1в, 1887—1958. Його життя 1 д1яльн1сть. Торонто—Мюнхен—Детройт: Видання У6О в ПЛ, 1966. С. 31.

[41] Лвтобiографiя Гордiюка 1вана Степановича... С. 114.

о.

О

О со

о _0

£ О ш

о

234

Першi на Волинi бiблiйнi курси евангельських християн. Здолбунiв, 1922 р. У другому ряду в центрi сидять Макарш Ничипорук i Мойсей Птлш, у третьому ряду злiва перший сидить - Олексiй Ничипорук.

ючи когось iз члешв на певш дп; вщповщно церква не потребуе зовшшньо! форми органiзацГi: т громад, нi об'еднань, нi союз1в[42]. 1923 р. частина членiв, яка сповщувала так1 погляди, в1докремилося вщ здолбушвсько! громади. На погляди втьних евангельських християн пристали громади у Дубно i Млиновi, до органiзацГi яких був причетний Олекс1й Ничипорук.

Ще одне навчання для служителе Волинi в1дбулося у липнi-серпнi 1922 р. в м. Р1вному. Цього разу викладачами були Олекс1й Ничипорук та очтьник Барбжансько! мiсГi у Польщi Петро Городищ. На названих курсах слухачi вивчали Б!6л1ю, бiблiйну iсторiю та iсторiю церкви, гомтетику i навiть польську мову. Важливим компонентом таких заходiв стали вечiрнi бесiди з викладачами, де служш^ д1лилися досвщом, розглядали, свiтогляднi, ду-ховнi питання та особливостi повсякденного життя евангельських вiруючих.

Бiблiйнi курси були одним iз Грунтовних способiв виховання служителiв, тому Союз слов'янських громад евангельських християн у Польщi час вщ часу проводив так! заходи регюнального чи мiсцевого значення: Ковель (1933 р.), Посник1в (1935 р.), Рiвне (1935 р.) та 1н. Окр1м того основи вчен-ня викладали i регентських курсах. Одним iз викладачiв таких курав був Олекс1й Ничипорук.

Та найщевгшим способом духовного виховання як служител1в, так i рядових вiрян було особисте спткування. Олексiй Ничипорук, як i низка iнших лщер1в евангельських християн, наслщували методи апостолiв. Вщвщуючи церкву, пастор, звiсно, брав участь у богослужшш, зд1йснював священноди.

[42] Bednarczyk К. Historia Zbor6w Baptyst6w w Polsce do 1939 токи. S. 272.

Бiблшm курси. Ковель, 1933 р. У третьому ряду злiва направо третш - Макарiй Ничипорук, далi - Олексш Ничипорук, Володимир та Неллi Марцинковськi, Людвиг Шендеровський,

Франц Венцкевич.

Та важлив^сть такого вщвщування була поза богослужшням. Зазвичай служитель зупинявся у будинку мiсцевого пресвитера чи пропов1дника, де мiг ночувати за потреби клька ночей. Весь це час був присвячений бесщам iз самим мiсцевим служителем, його рщними чи сус1дами, часто до будинку сходилися православна односельцi, як! цжавилися евангельською вiрою, iнколи доводилося проводити диспути, вщповщати на питання вiруючих. Часто бесщи тривали далеко за п1вшч, приватнi розмови могли супроводжу-ватися допомогою у господарствг Так! мiсiонерськi та опiкунськi подорожi сприяли не лише органiзацii нових громад i духовн1й пiдтримцi уже наявних. У такий спосiб наставник знав потреби i проблеми конкретних служителiв у конкретних мiсцях та шукав, часто сптьно з керiвництвом союзу, шляхи iх вирiшення. Письменник М. Подворняк згадував:

«Брат О. Ничипорук, окр1м виконування своiх пресвггерських обов'язкiв в Рiвному, дуже часто втздив у довколишн1 села, звершав довп мкшт подорожi по всш Волин1. [...] Духовна праця його не обмежувалася тiльки самим Рiвним, але в1дтепер вш у союзних справах подорожуе по вс1й Волит, Галичин1, Пол1сс1, влаштовуючи р1зн1 зЪди, конференцп, курси. Окр1м того брат О. Ничипорук у союзних справах веде широке листуван-ня з ус1ма евангельськими громадами, розкиданими за межами Польщ1. У тих роках духовного пробудження духовна праця брата О. Ничипорука позначаеться тим, що по всш Волин1 вщбувалися багатолюдт хрищення 1 кожна громада рахувала для себе великою шаною, якщо це хрищення м1г звершити брат Ничипорук. Пригадую багато таких хрищень i на нашiй найбiльш вщдаленш Крем'янеччинi. Ми завжди запрошували брата О. Ничипорука, ! в1н нколи нам не в1дмовив, хiба що не було його вдома.

>

о.

О с

о

О

о £1 О Ш Я

235

о.

О

О со

о _0

£ О ш

о

236

I. Проханов та О. Ничипорук (сидять у центрЦ вщвщали громаду евангельських християн у Костополi. Початок 30-х рогав ХХ ст.

Не тшьки саме звершення хрищення, але його глибокi духовнi проповiдi були для вах вiруючих справжнiм вщпочинком духовним»[43]. Не раз у таких подорожах служителю доводилося стикатися з неприхильМстю православного населення, а то й навггь переслщуванням 1з боку мсцево! влади. За ним пильно стежила полгщя. Зг1дно розв1док та звпгё представ-ник1в державних орган1в, Олекс1й Ничипорук був «головним мююнером штундисив», «аитатором» евангельських християн на Волиш. Представник пол1цейського в1дд1лку в Р1вному пов1домляв старосту, що О. Ничипорук «мае добру репутацто, з часу, коли проживае в Р1вному бездоганний з по-л1тичного 1 морального погляду... до держави ставиться доброзичливо»[44]. Водночас, якщо на Волиш до м1сюнер1в ставилися в1дносно лояльно, то в Галичиш, де д1яло жорстк1ше законодавство, м1с1онер1в могли переслщу-вати. Наприклад, коли 12—14 грудня 1924 р. Ничипоруки разом 1з головою Союзу Л. Шендеровським та сшваками 1з здолбушвсько! громади проводили публ1чне евангел1зац1йне з1брання у с. Пирятин Льв1вського воеводства, '1м довелося постати перед повгговим судом[45].

1937 р. О. Ничипорука було обрано членом правлшня Всесвггнього союзу евангельських християн. А наступного року як член правлшня в1н вщвщав чимало громад у США.

[43] Подворняк М. Небесний дiм. С. 165.

[44] Wywiad czlonk6w Rady zborowej Zboru Ewangilizcnych сгеевсуап w R6wnem. Держархiв Рiвненсъко'i обл., ф. 30, оп. 18, спр. 1140, арк. 7, 23-23 зв.

[45] Pismo Ministrstwa Spraw Wewn§trznych do Ministerstwa Wyznan Religijnych i Oswiecema Publicznego, 17 stycznia 1925 г. Misja baptyst6w we wsi Peratyn pow. Radzichow. AAN, MWRЮP, sygn. 1444, str. 137; Pismo Wojew6dztwa Tarnopolskiego do Ministerstwa Wyznan Religijnych

Хрещення y гpомадi евангельських християн м.Здол6ушв здiйснюe Макаpiй.

Здолбyнiв, 1937 р.

Повсякдення служителiв

♦ Шклування ^о цеpкви та мiсiонеpство вимагало часу подоpожi iнодi могли тpиБaти тижнями, тому Ничипоpyки yже не могли, як paнiше, ^а-цювати на затзнищ. Biдомо, що 1923 p. поpyч з iншими служителями визначено зapобiтнy плату вщ Союзу у pозмipi 35 долapiБ мюячно Олексiю Ничипоpyкy i 30 долapiв — Maкapiю Ничипоpyкy. Bитpaти на це мало по-кpиБaти aмеpикaнське баптистське тоБapистБо зaкоpдонноï мiсiï. Однак уже наступного pокy на œapiy голови Союзу, що вщ товapиствa нaдxодить лише частина зaплaноБaниx коштв, aмеpикaнськa оpгaнiзaцiя БiдмоБилaся фiнaнсyБaти слyжителiв чеpез Союз i почала надавати допомогу особисто мiсiонеpaм на власний pозсyд[461. Чи отpимyвaли Ничипоpyки i нaдaлi мате-piaльнy допомогу — не вщомо. ФiнaнсоБе становище у Союзi слоБ'янськиx гpомaд евангель^кю xpистиян було дуже скpyтним i ледве покpиБaло нaгaльнi потpебa та мiсiонеpськi подоpожi. Maxapk Ничипоpyкa, як скapб-ника, зЪд кеpiвництБо союзу не pas уповноважувало, зБеpтaтися до кожно'1 з гpомaд зокpемa, щоб зiбpaти пожеpтБи на життeдiяльнiсть союзу i xочa б деяй Бтpaти на мюшш подоpожi.

Нам не вщомо, чи були можливоси для додатковик пpибyткiБ у Олекс1я Ничипоpyкa. А ось см'я Maxapk мала тpи гектapи поля, як1 обpоблялa всм

> cl

О С

о

О

«

о ü о

lq

Я

237

i Oswiecenia Publicznego w sprawie zwiqzków religijnych prawnie neuznanych, 20 marca 1925 r. AAN, MWRiOP, sygn. 1438, str. 239.

[46] Ksiçga protokolów z posiedzen Zarzqdu - Komitetu Zwiqzku.... Str. 6-7, 35-36.

cl

О

О S Ш

о .о

£ о ш

о

238

Ям'я Макарiя та Амали Ничипоруюв. Iмовiрно, 1928-1929 рр.

гуртом. Зауважимо, що для рентабельного господарювання волинському селянину потр1бно було до семи гектар1в земл1. Також Макар1й сптьно з Петром Нагулком, господарем-однов1рцем, купив молотарку на мотор1, молотив зб1жжя соб1 й людям, чим заробляв на життя. Така додаткова робота давала можливють працювати у час жнив 1 вивтьняти час тзньо! осеш, взимку 1 частково навесш для мгсюнерсько! роботи. Здеб1льшого тклування про побут 1 д1тей лягало на плеч1 дружини служителя. Вщгак про евангельських д1яч1в збер1галася шформацш у документах 1 спогадах, а '1хш дружини практично не брали участ1 у церковному служ1нн1, були невидимими. 1стор1я евангельських в1руючих на Волиш зберегла образи лише деылькох жшок, як1 займалися церковним служшням нар1вн1 з своми чолов1ками: Луетта Рудик, Нелл1 Марцинковська та Олександра Куценко. Перш1 дв1 були бездггними 1 весь час присвячували сптьному служ1нню, остання — займалася жшочими гуртками при громадах 1 це служшня не було 11 основним заняттям.

Про Анну й Амалш Ничипорук1в, як 1 про бшьш1сть дружин служител1в, нам в1домо х1ба що те, що вони що вони були щирими християнками, пщгримували чоловЫв у '1хн1й прац1 1 турбувалися про виховання д1тей. Хоч обидв1 с1м'1 були зовс1м незаможними, вони дбали про осв1ту дггей. Ус1 д1ти знали по декллька мов, що в майбутньому стало '1хшм засобом до виживання. У бюграфи ввгена Ничипорука сказано, що його «знання к1лькох европейських мов, було важливим, щоб пережити як радянську, так 1 н1мецьку окупацто свого краю»[47].

[47] Dr. Eugene D. Nichols. Obituary. URL: https://www.tallahassee.com/obituaries/tad047892

М1Ж молотом I КОВАДЛОМ

Лихолття Другог свгтовог

♦ Захоплення г^тлер^вцями Польщу 1 вересня 1939 р. розпочало Другу сватову вшну. Стр1мк1 сусптьно-полггичш зм1ни вщобразилися ^ на жит-т1 украiнцiв, ^ на жити церкви. Польська влада почала мобЫзащю вш-ськовозобов'язаного населення, в1йськовий стан скував систему зв'язку. Взаемод^я м1ж евангельськими громадами i центром Союзу слов'янських громад евангельських християн, що м!стився у Варшавi, була неможливою. 1з вторгненням Червоноi Армii на украшськг територii 17 вересня 1939 р. Союз взагал! припинив свое юнування. Радянська влада спочатку репрезентувала себе як визволителя в1д поль- ^

ського гн1ту, та поступово i сама стала гнобителем мюцевого населення. о Загалом, взаемини радянсько! влади i протестантських сп1льнот за той час, р коли дкли «жрш! совети» на Волин1, трансформувалися в1д настороженого ^ споглядання до переслщувань. Ще 3 вересня 1939 р. Олексш Ничипорук >5 вщвщав громаду с. Пором1в з нагоди вщкриття молитовного дому, взимку ^ 1939 р. при р^вненськш громадi вщбулися регентськг курси. Та поступово I життя евангельських громад стало зовсм паралiзоване, припинилася м1с1о-нерська д1яльн1сть, i не лише через полггичш переслщування, а й з причини ^ матерiальноl скрути. §

Очевидно, репресувавши вск «небезпечних» для утвердження нового режиму, ^ радянська влада планувала взятися i за протестантiв. У пщступний спос16 ^ вона шукала можливостей тиску на служител^в, шантажування i зрештою, § сприймаючи !х як вороив народу, планувала лiквiдувати. Гадаемо, що ме- & тоди ДПУ, описан М. Подворняком — це лише один 1з аспектов д1яльност1 | режиму Оскшьки молодий лггератор мав активш контакти з евангельськими в1руючими в р1зних куточках Польщ1, часто бував у Варшавi, де навчався i служив в армп, новоявлена влада намагалася «пришити» йому шпигунство на користь ворогов. Аби вберегти с1м'ю i себе вщ вивезення у Си61р, хлопцю запропонували стежити за евангельськими лидерами:

«За столом сидв якийсь чолов1к у цивильному вбраннi. Колонтай поза-чиняв вшна, дверi заслонив якоюсь заслоною, навггь д1рку в1д ключа заткнув патрцем. Пот1м вийшов. Я залишився з незнайомим. Усе ще стояв розгублено бшя порога, а незнайомий переглядав як1сь папери. Пот1м гарною украшською мовою звернувся до мене:

— Прошу, сдайте, — i присев у кр1сло.

— Отож, щоб ви знали, — почав незнайомий, — що я пршхав 1з Киева на Волинь придивитися до життя тутешн^х евангелiст1в. Це гарт i спок1йн1 люди, але е м1ж ними чимало конгрреволюцп, багато колишн1х прихо-ваних петлюр^вщв i всяких 1нших ворогов радянсько! влади. Ця закор-донна наволоч дуже глибоко запустила тут коршня, але ми те кор1ння повикорчовуемо, а ви нам у цьому допоможете... Досягнути ми вже не можемо Проханова, Фетлера, але кт попутчики тут залишилися. I нам треба !х ус1х виловити i знешкодити. Ви знали Проханова?

239

о со

— Знав, — вiдповiв я без найменшо! надуми.

— А Фетлера?

— Також знав.

— Отже, це все контрреволюшя, вороги свiтового пролетарiату. Ми муси-мо викрити !хшх однодумшв тут на Волинi, а також у Галичиш. Ми певнi, що !хшх однодумцiв е чимало i у Великiй Укра1ш... Ви будете працювати з нами, бо для того самого ми вас сюди покликали. Наступно! недiлi ви пощете до мiста Рiвного i довщаетеся, як там живе пресвiтер Олексш Ничипорук. Вiн тепер перебрався на шшу вулицю, але ми вам дамо його нову адресу. Ви його знали з-перед вшни?

— Знав, — вiдповiв я i вщчув, що менi холодно.

— Отож, ви пощете i довщаетеся, як вш живе, що вш тепер робить. Довь даетеся, чи вш листуеться з закордоном, що вш думае про радянську владу. Звiдти пощете до Ковеля i те саме довiдаетеся про пресвгтера Вен-цкевича. Про це шхто не знатиме, лише я i ви. Це державна таемниця i ви повиннi бути гордi з того, що могутня наша держава довiряе вам таке

о.

о поважне завдання

Почувши це, я задрижав усiм сво!м тiлом i ледве мiг вимовити:

— Я не можу !хати, товаришу начальник... Це мо! брати в Христа, яы зро-^ били меш в життi дуже багато добра. Вони шяы вашi не вороги, бо ж я !х ^ знаю дуже добре. Дайте меш найважчу якусь працю, якесь найтрудшше <э зобов'язання i я його виконаю, але того, що ви пропонуете, я зробити 2 не можу. I не пощу.

^ Незнайомий посмiхнувся.

— Шчого, пощете... Ви зобов'язанi i ми вас посилаемо. Ви е боржником радянсько! влади... Радянська влада хоче вам простити те, що ви були

г шшоном закордону, то мусите чимось викупити свою велику вину. Коли

ж ви нам поможете викрити отих наших воропв, ви самi побачите i пере-конаетеся, що вони не е такими святими, як ви думали. Вш на хвилину замовк. Мовчав i я. I в цю хвилину все минуле мое життя, вся моя духовна праця промайнула перед мо!ми очима. Я згадав братав Ничипорука i Венцкевича, згадав час, коли ми разом працювали на Христовiй нивь Тепер же я мав бути !хшм зрадником, пiти до них, по-колишньому сiсти у 1хнш гостиннш хатi за столом, молитися з ними, а попм... Серце мое тремтшо, нiби спiймана до клггки пташка. Я чув, що до мо!х очей тиснулися сльози, але я не хопв того показати, не хопв 240 вiдразу зломитися, хотав знайти в собi мужности хоча трошки. Я ковтав прку слину, клiпав дрiбненько очима, але не перемй себе. Зiгнувшись на стш, я вибухнув сильним розпачливим риданням. Незнайомий комюар устав i пiдiйшов до мене. Я почув його руку на своему плеч^ а бшя вуха почув його лагщний голос:

— Не плачте, Мша, не плачте... Ну й чого, га?.. От сентиментальнють, жшка. Будьте ж мужчиною, перестаньте!..

Його слова справдi були дуже шжш, спокiйнi i вiд них я ще бiльше роз-плакався. Я пщшс на нього очi i крiзь сльози просив:

— Товаришу начальник, пожалгйте мене. Я маю маму, мет и дуже жаль. Вона багато настраждалася в житп... Пожалейте. Я ж нчого злого для вас не зробив. А штоном я нгколи не був. Н1, товаришу начальник, це неправда, що мет там написали. I того, що ви кажете, я н1як не можу робити... Я в1рю в Бога, я християнин i мушу завжди йти чесною дорогою. ПустГть мене, прошу вас.

[...] I вмить усе, що було навколо мене, закрутилося, заворушився ст1л i я стукнувся головою об щось тверде... I в1дчув, що мене нема. В очах стояли жовт1 плями, десь чулися як1сь голоси i була навколо тч... Коли я опам'ятався, бгля мене стояв комюар i давав менi воду. Я напився води i витер сльози. А комiсар с1в за столом навпроти мене i знову:

— Це тчого, Мгша. Спочатку вам буде важко, але пот1м ви привикнете. Буде вам добре, матимете все, що вам треба. Пощете по вс1й Волин1, по ^ Галичинi. А пот1м пощете до Киева, ми вас пошлемо по всгх евангельських с: громадах, побачите всю Украшу, пощете на Кавказ, до Криму... Знайдете ? со61 гарну д1вчину, одружитеся i будете щасливi. [...] ^ I коли комiсар далi тероризував мене ще довго, я пообгцяв йому, що пощу 5: до Равного i до Ковеля. Мет майнула думка, що я виргшив давно втгкати < за Буг, а тепер ось прийшла найкраща пора зд1йснити мо! задуми. !ншого -виходу i порятунку в мене не було. [...]

I прийняв рiшення д1йсно поiхати тощ до згаданих мо!х братов, розка-зати !м, н16и на сповщ, всю справу, а зв1дти селами i полями п1ти до 0

само! Володимирщини i спробувати ще останньоi втечi. [...] Я смерти не боюся, але бути сексотом, бути зрадником i видавати на Си61р або й на смерть невинних людей для мене було прше, н1ж смерть. [...] «Боже,

— плакала моя душа, — Ти бачив мое серце, як воно колись тремтгло на цьому мющ, Ти бачиш його i тепер, як воно страждае i терпить. Поможи менi, Боже!» [...]

П1д вечiр прийшов додому, розказав домашнiм усе, розказав також декому з мо!х братов у церкв1 i готовився до свое! тяжко! дороги. [...] У великому напруженнi минув ц1лий тиждень, але жодного повгдомлення з военкомату не було. У недглю я встав дуже рано i п1шов до сусгднього села на богослужгння. Дорогою зустргв знайомого хлопця i ми посгдали над дорогою на пол1 i розмовляли про дещо. Нараз високо над нами пролетгли лгтаки i полет1ли на захгд. Було !х три чи чотири. Ми побачили, що вони мали на крилах чорт хрести, але що це були за лгтаки, ми не знали. Ми тгльки знали, що це були не большевицью лгтаки г вгд того наш1 серця чомусь затремт1ли. [.] Прийшла нова вгйна 1 т1льки вона могла зв1льнити 241 наших людей вщ колгосп1в, в1д вивозу на Сиб1р.

Найб1льша рад1сть також була в мо!й душ1, бо я був певний, що через те саме я не отримав на сьогодш спод1ваного повгдомлення з военкомату. I з т1е! причини мет було чого радГти 1 було за що дякувати Богов1»[48].

Наостанок радянська влада планувала вивезти родину НичипорукГв у заслання. Але не встигла. Нгмецький оф1цер, який жив у часи итлер1всько! окупацГ!

о

[48] Подворняк М. ВГтер з Волин1. В1нн1пег: Дорога правди, 1981.

о.

О

О со

о _0

О ш

о

242

в будинку Макар1я Ничипорука повщомив його що серед документ1в, як! радянсьш органи у посп1ху залишили, були списки людей на вивезення. Серед них пов1домив 1 були 1мена Ничипорук1в та гхн1х р1дних[49]. З огляду на методи роботи радянських спецслужб, гадаемо, що щ скуп1 дан1 про пересл1дування евангельських служител1в, як1 вдалося в1днайти сьогодш, лише натякають на те, що насправд1 м довелося пережити.

Деяке полегшення духовного життя вщбулося тсля ново! окупацп захщноу-кра!нських терешв. 20 серпня 1941 р. на окупованш г1тлер1вцями територи було встановлено адмшстративне утворення — рейхском1сар1ат Укра!на, — яке згодом охопило бтьшють завойованих укра!нських 1 б1лоруських територш Р1вне стало столицею рейхском1сар1ату Украша.

Початок шмецько-радянсько! в1йни дав спод1вання укра!нцям на релшй-ну свободу, яко! вони не мали за радянського режиму. Проте, хоча Птлер проголошував пол1тику «захисту християнсько! культури, в1ри та церкви вщ бтьшовизму» на окупованих територ1ях Радянського Союзу, нмецька влада насправд1 зд1йснювала тотальний контроль церковного життя. Суть релшйно! пол1тики окупацшно! н1мецько! влади окреслювалася спешаль-ною директивою бригаденфюрера СС 1 генерал-майора полщп Д. Томаса, яку 11 лютого 1942 р. надюлали в окуповану Укра!ну. Один 1з пункт1в цього документу стосувався протестантських сшльнот: «До р1зних сект (баптиств, менон1т1в та 1н.) ставлення мае бути в щлому толерантним, осклльки вони, якщо не е прикриттям для агентури НКВС, не являють собою жодно! по-лггично! небезпеки»[50]. Така пол1тика н1мецько! влади давала можливють

[49] 1нтерв'ю з Ничипоруком Ярославом Макаровичем.

протестантам забезпечувати сво'1 духовш потреби та вщносну свободу для мююнерсько'! i сощально'1 дiяльностi.

Громади вiльно проводили сво'1 богослужiння, за винятком обмежень ко-мендантського часу, вщбувалися хрещення, дiловi зустрiчi, святковi та ль тературнi служiння. Попри матерiальнi труднощ^, небезпеку пересування, Олексiй i Макарш Ничипоруки i далi пiклувалися про громади, яй колись входили до рiвненського вiддiлу[51].

Наближення Червоно'1 Армп до Захщно'1 Укра1ни не вщувало нiчого доброго для евангельських вiруючих. Бiльшiсть активних служителiв, мiсiонерiв, яы були пщ пильним контролем ще перших «советв», змушен1 були залити сво'1 дом1вки, т1каючи вщ наближення фронту на захщ. Багато хто сподгвався, що це радянська влада, як 1 ранiше, довго не протримаеться 1 вони зможуть >

о.

повернутися додому. о

Така ж доля стткала ^ родину Олек^я Ничипорука. Оск1льки його сини |

Володимир ^ бвген працювали перекладачами з нмецько'1, в1н усвщом- ^Е

лював, яка небезпека чекае родину 1з встановленням радянсько'1 влади. е

Тому наприкшщ 1943 р. змушений був залишити батьювщину ^ церкву, в < якш шс служшня понад 20 рок1в. Откування громадою доручив диякону ^ близькому ствробггнику Михайлу Максютинському[52].

У цьому мгсщ дороги братов Ничипорунв розшшлися назавжди. Макарш мав занадто велику родину, щоб урятувати всю емиращею, тож залишився у Здолбуновь Щоправда, 1947 р. нагода позбутися тиску радянського режиму | у нього таки з'явилася. Вщповщно до радянсько-чехословацьких договор1в | волинсью чехи взимку-навесш 1947 р. мали залишити УРСР ^ ви'1хати до о. Чехословаччини. Осюльки дружина Макар£я, Амалiя, була чешкою, см'я ^ Ничипоруюв також готувалася до ви'1зду. Та, як згадують родича, Макарш ¡= захворав на тиф, ^ ви'1зд не вщбувся. Чолов1ков1 вдалося подолати страшну хворобу, яка для багатьох стае смертельною, але нагода вирватися з ко-мушстичного пекла втратилася. У Бога були 1нш1 плани для служителя ^ церкви на Рщненщит.

Значна частина евангельських в^руючих, як! у 1943—1944 рр. емггрували до Польщу, оселилася у Варшава. 27 липня 1944 р., за чотири дш до Варшав-ського повстання, за допомогою однов^рщв 1з Нмеччини вони ви'1хали до Вестфалп. Та за скупими словами «емирували» та «ви'1хали» ховаеться страх за життя дней, голод, небезпеки, невiдомiсть, неможлив^сть обирати. Военна вiхола кидала емкранив як нещасне загублене посеред зими осшне 243 листя. Вщколи бшенщ потрапили на територш Нiмеччини, '1хне життя '1м не належало. Вони перетворилися на остарбайтер^в, як1 змушеш були працювати так само, як т1, кого вивезли до Нмеччини силомщь.

[50] IcTopÎH релiгiï в Украшк навчальний посiбник / А. М. Колодний, П. Л. Яроцький, Б. О. Лобовик та iH.; За ред. А. М. Колодного, П. Л. Яроцького. Кшв: Товариство «Знання», КОО, 1999. С. 529.

[51] Щоденний Збируна Оксентая Савовивча. Котя. Apxie 1Т «Сувш».

[52] 1нтерв'ю з Ничипоруком Ярославом Макаровичем.

о

о

о.

О

О со

о _0

О ш

о

244

Макарш Ничипорук (1885-1971 рр.)

Лише iз завершенням в1йни жит-тя б^женщв трохи полегшало. 1х розподти по таборах для тимча-сово перемщених осiб. Ничипо-руки мали польське громадянство, тому потрапили до табору у Дш-гольфiнгенi (Баварш, Н1меччина), який перебував пiд американською окупацieю[53]. Вони були единими евангельськими вiруючими у табо-рi, тому довго потерпали вщ нестач1 спткування з iншими християна-ми. Доведавшись, де перебувають iншi евангельськ1 вiруючi, О. Ничипорук надiслав телеграму iз за-прошенням у табiр укра!нського мiсiйного хору для проведення зiбрання. «Дос1 н1де нас так щиро не приймали, як там, — згадував член хору М. Подворняк. — Увече-рi вщбулося дуже велике зiбрання. Майже вс1 мешканцi табору прийшли разом зо свогм комендантом, начальником мюцево! УНРРИ[54] i мiсцевим православним священником. По зiбраннi люди не хотли розходитися, просили ще засп1вати, ще декламувати, пропов1дувати»[55]. Лiтнiй, фiзично знищений поневiряннями служитель тiшився тим, що зусилля, якi вiн колись у Польщi вкладав у молоде поко-лiння евангельських християн, не були марними. Тепер вш бачив перед собою хоч фiзично виснажених, але духовно бадьорих, готових на перший поклик благовiсникiв.

Хоч Олексiй Ничипорук залишив батьк1вщину, ним ще довго щкавилися радянсьы спецслужби. Зокрема, шформацто про нього намагалися довща-тися в 1вана Гордтока пщ час допиту у вщдтку НКВС, який вщбувся 1946 р. аж в Орську (Оренбурзька обл., Рос1я).

Невдовзi Ничипоруки вигхали до Канади, де Олексш продовжував духовну дiяльнiсть: викладав у Рос1йському бiблiйному iнститутi в Торонто, пропо-вщував у церквах. Однак уже не було того великого розмаху служшня, який вш переживав на Волинi. Важкий стан здоров'я забирав у служителя останш сили. На останку його життя родина перекала на проживання в м. Чикаго, де 1 счня 1959 р. Олексш Ничипорук вщшшов у небесш оселi. Цей вiрний Боговi i обдарований служитель евангельських християн прожив 72 роки, 50 iз яких в1ддав для духовно! праш

[53] Подворняк М. Далека дорога. Спогади. Торонто—Ч1каго: Дорога правди, 1963. С. 254.

[54] УНРРА (англ. Шй^ Nations Relief а^ Rehabilitation Administration (UNRRA) -Адмшютращя Оргашзаци Об'еднаних Нац1й для допомоги 1 в1дбудови.

[55] Подворняк М. Далека дорога. С. 254.

Брат Макарш Ничипорук, його родина, що залишилася на Р1вненщин1 та й уся церква, яка щиро любила i пам'ятала свого пресвгтера, довго не мали зв1сток вщ емiгрантiв i не знали про долю Олексш Ничипорука. Одного зимового дня, коли вш був у канцелярий старшого пресвiтера в ргвному, прийшла прибиральниця, член мiсцевоï церкви, i сказала: «Брате Макарш, напевно наш пресвгтер Олексш помер». «Чому?» — здивовано поцгкавився той. «Я бачила пташку, що вщчайдушно билася об шибку». Звюно, цей драматичний випадок не був символом яко'1сь подй, просто, перше, що спало на думку жшщ, коли вона побачила розгубленого птаха, — це доля улюбленого пастора, який був змушений жити десь далеко на чужиш, хоча серцем рвався до свое! церкви. Маючи духовну едшсть зi свогм наставником, вiруючi думали про нього, сумували за ним, вщчували. За мiсяць тсля того з-за «залiзноï завiси» родиш i церквi прийшла сумна звiстка про смерть È£ Олекс1я Ничипорука. °

Служжня старшого пресвтера у радянський час 1

♦ Через вшну i наступ комунiстичного режиму захщноукрашськг еван-

гельсьй церкви втратили бшьшють обдарованих i досвщчених пресвiтерiв, <

проповедников, музикантiв, мююнер1в та величезну частину талановито! -

молодi. Серед поодиноких служителiв, гартованих у м1жвоенний перiод у ô

проповiдi, благовiстi, духовному пгклуванш та адмМструванш, був Макар1й ^

Ничипорук. Саме його 1944 р. обрали старшим пресвггером ВР6ХБ у Р1внен- °

ськш областi. З 1952 р. вш став ще й пресвггером рiвненськоï церкви €ХБ. g

х

Його розважливiсть, неквапливють, толерантнiсть i водночас твердiсть у | переконаннях, стшкгсть у вченнi та чималий досвщ стали у нагодi церкв в о такий важкий перiод. Для самого ж пресвггера цей останн1й етап у служшш я був неабияким випробуванням. Служителю довелося вщновлювати життя ^ поруйнованих у роки вшни евангельських громад, налагоджувати контакти з п'ятидесятниками, яких у 1945 р. силомщь приеднали до Союзу €ХБ, виживати в умовах тотального контролю державно"! влади за вгруючими i служителями.

Жигтедiяльнiсть евангельських християн-баптисив зумовлювалася державною полгшкою контролю й обмеження. Це яскраво демонструють висновки народного комiсара держбезпеки Украшсько! РСР С. Савченка вщ 1945 р. щодо д1й влади стосовно релшйних спшьнот. Деякг позицй цих висновкгв стосуються протестант1в: заборона практики урочистих хрещень сектант1в; активiзацiя ддяльноси парт1йних, комсомольських i громадських органiзацiй з метою обмеження впливу сектанив на молодь; запровадження штрафних санкцш щодо тих релiгiйних громад, у примщеннях яких в1дбуваються дитячг зiбрання[56].

Служителi перебували п1д особливим тиском. Кожен пресвгтер, обраний у радянський час, мав бути зареестрований у вщповщних державних орга-

245

[56] Войналович В.А. Парт1йно-державна полгтика щодо релш1 та рел1г1йних шститу-ц1й в Укрш'ш 1940-1960-х роив: полгтолопчний дискурс. Кшв: Св1тогляд, 2005. С. 74.

нах. Влада впливала на обрання пресв!тер!в р1зних р1вн1в, Тхт кандидатури необхщно було узгоджувати з уповноваженим Ради у справах релшйних культов. Тому, бажаючи чи не бажаючи того, кер^вник церкви змушений був взаемодшти з в1дпов1дними державними органами. Пресвггер радянського перiоду стояв перед складним моральним вибором, оск1льки в1н, з одного боку, мав гги на поступки, щоб захистити громаду вщ тиску влади, зберегти життя в!руючих, а з шшого — його духовним обов'язком було пiклуватися про яшсне i кiлькiсне зростання церкви, розвиток служшня, духовне утвер-дження в1руючих, що суперечило комун1стичним ор!ентирам. Тож виконати ц1 два завдання одночасно часто було вкрай важко, а шод1 й не можливо.

Служшня старшого пресвггера було чтко регламентоване статутом ВР6ХБ, його пересування i взаемодя з церквами були шдконтрольш уповноваженому Ради у справах релшйних кульив, до того ж ускладнювалися додатковими обмежувальними розпорядження державних оргашв.

^ Через такi зовшшш обставини змшилася i роль старшого пресвггера, поргв-

^ няно 1з тим, якою вона була у м^жвоенний перiод. Якщо ранiше старший

I-

пресвiтер був вихователем, опекуном, духовним наставником увiрених йому громад, налагоджував 1з мiсцевими служителями тюний особистий контакт, ^ то у радянський час в1н мав виконувати просто наглядацьк! обов'язки, бути о адмiнiстративним функцiонером. Влада взагалi розумта старшого пресвь

-О

тера як шструмент «для зв'язку з органами влади та швидкого ! своечас-ного вирiшення конФл1ктних питань»[57]. Вш уже не м1г вольно вщвщувати громади, в1д нього навiть вимагали скоротити проповщницьку д1яльн1сть. ^ У такий спос16 комунiстична влада намагалася послабити духовну eднiсть сз ! м1цн1сть церкви.

^ Усе це створювало неабияш труднощ1, ба навиъ, небезпеку для Макар^я Ничипорука, який, як влучно зауважив досл1дник Д. Коваль, «мав досить мщну особисту позицию щодо служшня i не розголошував владi вс1х обставини церковного життя»[58]. Фактично становище старшого пресвггера у радянський час можна вислови фразеологiзмом — м1ж молотом ! ковадлом.

Як i кожен служитель у радянський перюд, вш перебував п1д пильним наг-лядом репресивних органов. Щоб схилити пресвггера до спiвпрацi, потр16но було знайти на нього компромат. Для цього у його будинку не раз проводили обшуки, спод^ваючись знайти докази спткування 1з заокеанською родиною чи лиературу, видану закордоном. Тай обшуки проводили нашть п1сля 246 смертi Макар^я, осыльки його син Ярослав був пресвгтером, а отже також перебував пщ наглядом спецслужб. Та жодних слщв листування з родиною в США не було. Бо не було й самого листування. Вочевидь, маючи гострий розум г мудр!сть, Олексш розушв, до чого це може призвести ! не наражав брата на небезпеку. Не тримали контактов з украГнською родиною г його дни, бо г для них це було не бажане. Обидва сини Олекс^я Ничипорука були

[57] Держархiв Рiвненськоl обл. ф. Р-204, оп. 12, спр. 2, арк. 4—4 зв.

[58] Коваль Д. Християни в!ри евангельсько! Володимирецького району Р!вненсько1 областi: становлення та розвиток (1920 — 1988 роки). Р!вне: Дятлик М. С. С. 224.

пасивними вфуючими, у церкы служ1ння не виконували, але досягли висот у науцк бвген (Юджин Н1колс) став вщомим математиком г педагогом, автором подручников, якг перекладали р1зними мовами; Володимир (Вол-тер Ничипорук) був хгшком, працював у мгшстерствг енергетики США та науково-дослщницьких шститущях, пов'язаних 1з державною таемницею. Лише на початку 90-х роив донька Олексгя, Лщя Якимова, член украгнсько! евангельсько! церкви у Чикаго, нав'язала контакти з украшською родиною.

Попри заборони урочистих заходгв Макарш Ничипорук та його заступник

Кщрат Шкурський 1948 р. здшснили хрещення у низщ громад Ргвненсько!

обласп за участю хору. Влада розцшила ц1 акци як серйозне порушен-

ня порядку, висловивши старшому пресвгтеру та його заступнику суворе

попередження про зняття з реестраци[59]. Уповноважений Ради у справах §

релшйних кулвив при РМ УРСР Г. Вшьховий наголошував, що навиъ ^

ВР6ХБ рекомендуе проводити обряди хрещення, не привертаючи уваги §=

стороннгх, невеликими групками, без супроводу хору, без запрошення Е

сторонни ос16, зокрема, пресвиергв 1нших громад, а молитви здшснювати

лише у дом1 молитви[60]. <5

с

Взаемини з п'ятидесятниками -

♦ Чи найскладтшим завданням Макаргя Ничипорука стало налагодження ^ контакив 1з громадами п'ятидесятникгв, яких у Ргвненськгй обласи було найбгльше з-помгж усгх областей Укра!ни — 115 станом 1947 р. Спочатку ус1 ц1 громади формально приедналися до ВР€ХБ[61]. Та ситуация була не такою о простою, як здавалося на перший погляд. Всупереч вимогам Серпнево! угоди, | п'ятидесятницькг громади ! далг використовували говоршня шшими мовами о та обмивання н1г. Напруга зростала тод1, коли влада силомщь об'еднувала ¡в евангельсько-баптистську г п'ятидесятницьку громади певного населеного ^ пункту в одну. Кожна з них боялася втрати чистоту свогх переконань. Напруга призводила до того, що частина п'ятидесятникгв почала збиратися нелегально. 1951 р. 109 п'ятидесятницьких громад зберпали реестрацгю, а 25 збиралися нелегально[62]. Попри толерантшсть ! помгрковатсть, а також досвщ мгжконфесшних перемовин Макаргю Ничипоруку не завжди вдава-лося досягти компромюного результату.

Офщшною позищею ВР6ХБ, опублшованою у «Братськом вестнике» 1954 р., було таке: «У ргвненськгй обласп 167 громад, 10427 члешв, 1з них п'ятидесятницьких громад 84 з 5040 членами. Благословенно трудяться

[59] Держарнв Квненсько! обл., ф. Р-204, оп. 12, спр. 2, арк. 97—98; 328.

[60] Ычук Т. Загальш риси г тенденци розвитку протестантизму на Квненщит (друга половина 40—50 роыв ХХ ст.). Актуальт проблеми втчизняног та всесвтньо'( кторп: Зб. наук. пр. Науков! записки Квненського державного гумаштарного ушверситету. Вип. 23. 2012.

[61] Якунша К. Позищя евангельських християн-аптиспв г п'ятидесятниыв у процеа !х оргашзацшного об'еднання в 1944—1953 рр. на приклад! Квненсько! та Волинсько! областей. Науковi прац вторичного факультету Запорiзького нацюнальногоушверситету. 2012, вип. XXXIV С. 181.

[62] Там само, 182.

о

247

в обласи впродовж багатьох роыв вiдомi брати, ст. пресвiтер Ничипорук Макар Андршович i його помiчний Шкурський К1ндрат Тарасович. [...] У Ргвненськш областi найбшьший вщсоток в Украш приеднаних до ВР6ХБ п'ятидесятникгв, але попри це справа едностi там е в задовшьному станi.

1з свщчень пресвiтерiв, як! пршхали, було видно, що вiруючi за цей час зблизилися i любов Христа б1льше, тiснiше поеднала серця. Звичайно i нашi вщвщини i проведет бесщи стали корисними у справi едностi, але найбшьше працi в цш свят1й справi доклали брати Ничипорук i Шкурський.

Ми тшилися, чуючи, що з невеликого числа тих, груп п'ятидесятникгв, яй ще не приеднанi дехто виявляе бажання приеднатися до ВР€ХБ»[63].

Водночас владу зовс1м не тiшили такi майже iдеальнi результати. У звiтi управлшня КДБ у Рiвненськiй областi за 1958 р. 1шлося: «Характерно вщзна-чити, що колишнiй старший пресвггер €ХБ Ргвненсько! областi Ничипорук М.А., який брав участь у цих заходах, не сприяв об'еднанню п'ятидесятниыв з €ХБ, а навпаки, сво'1ми дiями чинив перешкоди об'еднанню, заявляючи, о що це об'еднання по^бне не нам, баптистам, а органам радянсько'1 влади». у Така поведшка старшого пресвiтера стала однiею з причин його звшьнення т зi становища старшого пресвiтера «замiсть нього через можливосп КДБ ^ при РМ УРСР просунутий наш агент «1ванов», через якого намiчаемо ак-§ тивiзувати нашi заходи з розкладання нелегальних груп п'ятидесятникiв i об'еднання '1х учасниклв з €ХБ»[64]. (Не ведомо, правда, хто саме маеться на

о

о yBa3i пщ агентом «1вановим» i чи та людина знала що вона е «агентом»).

ш

о

Був i третiй погляд на цю справу — самих п'ятидесятниыв. Наприклад, частина громади у с. Бишляк (нинi у Вараському район Рiвненськоï обл.), бажаючи зберегти п'ятидесятницьку iдентичнiсть, вийшла 3i складу зарее-стровано! громади i проводила зiбрання приватно. Через це представники репресивних органiв почали тиснути на пресвггера Марка Боруля: «Якщо ти не наведеш порядок, то ми наведемо з тобою». Не бажаючи втручатися i подавати мена вщокремлених одновiрцiв, вiн погхав у Р1вне i вщмовив-ся в1д служшня, в1ддавши посвщчення пресвiтера М. Ничипоруку. На це служiння призначили Лукаша Сада, диякона iз сус1днього села Велик Телковичi. Та за два роки i його було знято з реестрацй за недотримання вимог Серпнево'1 угоди. Макарiй Ничипорук умовляв служителiв церкви: «Брати, старайтеся, особливо на зiбраннях, дотримуватися «московського договору». Старайтеся стримуватися в духовних проявах, бо за цим спосте-248 р^ае влада». Та вiруючi сприймали цi слова як переслщування баптистами п'ятидесятницьких переконань: «Напевно, це не владi надокучае, а вам, баптистам». На що Макарш Ничипорук не вiдповiв шчого, не бажаючи загострювати i так конфлiктноï ситуаци Наслщком цього стало лiквiдацiя однiеï з громад i об'еднання ïï шд проводом бшьш лояльного пресвiтера.

[63] Мицкевич А. Посещение старшим пресвитером ВСЕХБ на украине А.Л. Андреевым, совместно со сво'1'м поморником А.И. Мицкевичем общин евангельских христан-баптистов Ровенсокй, Волынской и Львовской областей. Братский вестник. 1954. № 3-4.

[64] Коваль Д. Християни в1ри евангельськоь.. С. 291.

Служителi 6ХБ Рiвненськоl обл. Рiвне, 1955 р. Перший ряд злiва направо: другий - М. Ничипорук, третш - О. Андреев (ст. пресвггер в Укршт), четвертий -К. Шкурський; у другому ряду перший - О. Збирун, четвертий - П. Бахур, п'ятий - А. Мщкевич (заступник ст. пресвггера в Укршт).

год! й уявити, як переживали душа i т1ло старого чоловжа схожi ситуацп. Ск1льки знадобилося мудростi i в1дваги, терп1ння i любовi. Безсумнiвно, що витримати таку фiзично, психологiчно i духовно важку працю Макарiй Андрiйович мiг тшьки завдяки великш Бож1й опiцi. 1955 р. про смдесяти-лiтнього старшого пресвггера писав журнал «Братский вестник»: «Варто особливо вщзначити щирють i стараннiсть брата Ничипорука, шанованого старця, який, долаючи фiзичну слабк1сть через похилий вж i хворобливiсть i далi в1дв1дуе громади, до того ж велик1 вiдстанi йому доводиться долати шшки»[65].

Шжлування про нащадкв

♦ Макарш Андрiйович умiв помiчати обдарованих людей, потенцiйних служителiв церкви i сприяв гхньому зростанню, пщтримував i скеровував. У минулому вш став опорою свого брата Олексш. У радянськ1 часи як старший пресвгтер i пресвiтер церкви М. Ничипорук також протегував низку служшешв, хоча робити це було складно у час, коли молод! всяко забороняли брати учать у служшш. Наприклад, помгшвши вiдповiдальнiсть i ретель-шсть Мирона Бештинарського, який працював скарбником у канцелярп старшого пресвггера, М. Ничипорук наполегливо рекомендував рiвненськiй церквi обрати його дияконом. А вщзначивши потенцiал молодого Василя Олшника, який у майбутньому стане пресвггером церкви, пщтримував його

>

о.

О с

о

О

о £1 О Ш Я

249

[65] Сообщение из общин. Братский вестник. 1955. № 3—4.

служшня як кер1вника молод1, був наставником. Мiж цими служителями, очевидно, склалася особлива дов1ра. Василь Ол1йник, згадуе, що молодажн спткування вщбувалися таемно 1 в р1зних м1сцях, оскшьки влада заборо-няла таку д1яльнють церкви, але щоразу молодь повщомляла про це свого пресв1тера, якому глибоко дов1ряла 1 на захист якого сподiвалася. Описуючи труднощ1, як! переживала церква на початку 60-х рошв, В. Ол1йник жал-кував, що з ними вже не було Макар1я Андр1йовича, який завдяки своему досвщу 1 врiвноваженостi зумiв би знайти мудре рiшення[66]. М. Ничипорук, очевидно, також покладався на молодого служителя i шанував його. Згаду-ючи про служiння батька в Рiвному, Ярослав Ничипорук називае саме м'я Василя Олiйника як спiвробiтника Макар1я Андрiйовича.

Дуже довiрливi i теплi стосунки складися в Макар1я iз зятем Олексiем Маркевичем, який був пресвггером у Здолбуновь Макарiй убачав у ньому спадкоемця свого досв1ду i знань. «Вони разом часто дослщжували Слово Боже, вели довп бес1ди. — Згадуе онука 1рина Теребiнська. — А коли тато помер, дщусю було вюмдесят чотири. Вiн дуже плакав, просто впав на колша перед труною i казав: «Чого ж ти шшов. Хай би краще Бог забрав мене». Можливо, Макарш Ничипорук вщчував цю спорiдненiсть так гостро ще й тому, що не з усма своими детьми мав таку духовну спiльнiсть. Батьки ^ змалку виховували у детей прагнення до знань, вiдповiдальнiсть у пращ. А в ^ радянський час здобувати освiту i мати ддну роботу означало вщмовитися 2 вщ церкви. Четверо синiв Макарiя обрали навчання i кар'еру, а отже обметя жили контакти з батьками i церквою.

Довiра вiруючих до довголiтнього пресветера не була безпiдставною. Мака-сЗ рiй Андрiйович не поступився своею вщдашстю церквi, навiть знаючи, що и його чекае заборона звершувати служшня. Наприкшщ 50-х роыв полетика радянсько! влади щодо релiгiйних об'еднань стала набагато жорстшшою, посилився контроль за життям вiруючих. Вiд пресвiтерiв вимагали активно! спiвпрацi з органами влади, а невгодних служителiв позбувалися, заборо-няючи 1м релiгiйну дiяльнiсть. Напевно, передчуваючи, що церкву чекае нова хвиля випробувань, Макарш Андршович зробив усе, щоб захистити 11, усунувши хоча б формальнi причини и лшвщаци. Зокрема, 1956 р. було оновлено список «двадцятки», без яко! громада не могла легально юнува-ти, 1957 р. здшснено капiтальний ремонт дому молитви вщповщно до всiх технiчних i санетарних вимог, щоб це не стало пщставою його закриття[67]. Не змет лише захистити себе.

о.

О

О со

250

Уповноважений Ради у справах релiгiйних кулвив пропонував вести бо-ротьбу з релшйними об'еднаннями «шляхом поступового позбавлення !хнього органiзованого керiвництва, шляхом гнучкого пiдсiкання 1х»[68]. 1958 р. у Рiвненськiй областi було знято з реестрацп 45 пресвiтерiв €ХБ з

[66] 1Нтерв'ю з Олiйником Василем 1вановичем (1927 р.н., с. Крупець, проживае у м. Рiвному), записала Бородинська Л.1. 12. 01. 2013 р. Архiв 1Т «Сувш».

[67] Зерна пам'ятi. Iсторiя церкви евангельських християн-баптиспв м. Рiвного (з нагоди ^^няя). Рiвне: Дятлик М., 216. С. 132.

[68] Войналович В. А. Партшно-державна полiтика щодо релт!... С. 85—86.

таких причин: «проведення бесщи на релшйш теми по квартирах», «оргаш-зацп ювiлейного свята релiгiйних громад €ХБ», «органiзацii та проведення масово! ходи й молитовного зiбрання просто неба», «здшснення хрещення за велико! кллькосп вГруючих», «оргашзацп виступу молод! з декламащею вГршГв на молитовних зГбраннях»[69].

Наприкшщ 1958 р. Макаргя Ничипорука також зняли з реестрацп як старшого пресвгтера Г пресвгтера рГвненсько! церкви за порушення законодав-ства про культи. Син Ярослав пояснював заборону звершувати служшня просто: «Влада зняла батька, бо вш не хопв розголошувати змют нарад Гз пресвгтерами Г повгдомляти про !хню дгяльшсть».

Довголгтнш служитель передбачав такий розв'язок, про що свщчать спога-ди тодшнього керГвника молод! Василя Олшника. «Ничипорук, напевно, § знав, що щось таке буде, вш покликав мене, Г ще когось у котельню, дав нам протоколи Г ще якгсь папери, сказавши: «Все це треба спалити, бо буде §= бгда». I хлопщ спалили протоколи членських зГбрань, нарад, з'!здГв ще Е мгжвоенного перюду, списки члешв церкви, листування, фшансовГ записи[70]. >5

О-

Дослгджуючи гсторГю евангельських християн на Волинг, я вгдчувала, що ^

в такому осередку активного життя церкви, як РГвне, мали би зберегтися ^

багатг архгви, яю б розкрили розма!те життя г служшня вгруючих у мгжво- >5

енний пергод. Але жодних натяыв на це, жодного документа, жодно! ^

згадки мет не траплялося. Початок архгву старшого пресвгтера датувався §

аж 1958 р. А в мгсцевих архгвах була тшьки дещиця. I я чекала дня, коли я

цей скарб для гсторика ще вгдкриеться. I от вш настав. Навпроти мене о

за столом сидв старенький пресвгтер — Василь Олгйник — г розповгдав, §■

як 1958 р. за наказом старшого пресвгтера вш спалив усе те, на що я так а.

довго чекала. Я вгдчула, як щось мгцно стиснуло груди, аж забило дух. ^

Накотилася хвиля розчарування г втрати. Спалили гсторт... ¡=

Тгльки з часом, глибше осягаючи минуле, я наблизилася до розумшня становища служителя. Вш не мгг зробити гнакше, бо рятував життя людей. У документах мгстилася шформащя про сшвпрацю з шоземними осередками, про людей, яю тепер мешкають закордоном, а !хш родичг залишилися в Украш, про внутргшш справи церкви, про яю рангше вгдверто писали у протоколах. Усе це могло стати компроматом у руках невгдомих «агенпв» КДБ. Гадаю, що вибгр цей був дуже важким, адже довелося спалити свгдчення того розквгту, який церква переживала у часи його молодость Але вибгр цей був едино можливий. На засщанш «двадцятки» 12 листопада 1958 р. М. Ничипорук повщомив, що 251 йому «доведеться невдовзГ скласти вс церковт справи Г залишити працю в церквГ внаслщок зняття його з пресвгтерського служшня».

А 19 листопада старшим пресвгтером у РГвненськш обласп уже був зарее-стрований Радчук Петро Гордшович[71]. «Ми прийшли на зГбрання, — згадуе В. Олшник, — Ничипорук сидить ззаду в залГ, а Радчук — спереду. ТодГ нам

[69] Там само, с. 531-532.

[70] 1нтерв'ю з Олшником Василем 1вановичем.

[71] Держархiв Рiвненськоiобл., ф. Р-204, оп. 12, спр. 106, арк. 131.

хтось iз Киева, здаеться, оголосив, що вщгепер старшим пресвггером буде Радчук. Не знаю, що там д!ялося у владi, але ми були сводками такого»[72].

Заборона здiйснювати активне служшня не завадила Макар!ю Ничипоруку прислужитися церквi навiть у дуже похилому вiцi. Коли 1959 р. влада кон-фiскувала i зруйнувала молитовний будинок його р!дно! церкви у Здолбу-новi, в!д запропонував для проведення богослужiнь частину свое! хати, де зiбрання проходили впродовж п'яти роклв.

Син Макарiя Ничипорука, Ярослав також був служителем церкви, пресвь тером у сус!дньому селi Степанiвка. Свого батька вiн запам'ятав «надзви-чайно спокшним, миролюбним i привiтним. Завжди намагався допомогти людям. Мене вш лише раз у жити вдарив. — без засудження зауважував Ярослав, — дав ляпаса. I за що? Хтось у нас був i запитав, ким у роки в!йни працював м!й брат Володимир у залiзничному депо. А я, не думаючи, сказав, що був перекладачем з тмецько!. Батько промовчав. Але коли той чолов!к ^ пiшов, вiн мен як дав: «Ти що, хочеш, що б «совети» забрали його?» Такий ^ був страх, що «пришиють» спiвпрацю з н1мцями».

У Дружина Макар1я, Амалiя, добре розумшася на лiкарських травах, пе-™ рейнявши знання в!д свое! мами, збирала i продавала зiлля, консультувала хворих. Багато людей до не! зверталося по допомогу. Це й було додатковим прибутком родини до невелико! заробггно! плати старшого пресвггера, а згодом пенсп, яка становила тодi 70 карбованцiв (мiнiмальна в 60-х роках)[73].

Амал1я померла у день народження Макар1я — 15 березня 1964 р. Та й сам вш не довго ще вщзначав сво! сумнi роковини. Макарш Андрiйович Ни-чипорук вщйшов у вiчнiсть 18 листопада 1971 р. Очевидно, передчуваючи свiй вщхёд, незадовго до смертi вiн записав у блокнота ва ключовi дати свое! особисто! i родинно! iсторi1. Саме завдяки цьому ми маемо так! точш данi про життя евангельського д1яча.

Овжинки

♦ Життя i служiння братiв Ничипорушв припали на дуже драматичнi й суперечливi часи ХХ ст. Один iз найкращих способiв зрозумiти цi часи — подивитися на них кр!зь призму долi людини. Олексiй i Макарiй Ничипо-руки стояли бия витоыв евангельського руху на Волиш Бог використав !хнi природнi здiбностi i жагу до Слова Божого, щоб зростити в них мудрих наставников для церкви. Так само як використав i !хш рiзнi вдачi. Олексiй був пiонером, яскравим лщером, вiн стояв на чолi евангельських християн Волинi тод!, коли про ця сшльнота була чимось новим у суспiльствi. Завдяки щейноси, баченню й органiзаторським зд!6ностям за короткий час вщбулося становлення евангельсько! сп!льноти на Волин!. Групи тих, хто збирався для читання слова Божого було сформовано у громади, розвинуто р!зн! напрями служ1ння, як! охоплювали найб!льш нагальн! потреби в!руючих: навчання

252

[72] 1нтерв'ю з Олшником Василем 1вановичем.

[73] 1нтерв'ю з Ничипоруком Ярославом Макаровичем.

служителГв, гуртування молодо виховання дгтей, заохочення до духовно! пращ жшок, мююнерство та благодшшсть. Запал, завзяпсть, енергшшсть, гнодГ твердГсть Г дисциплшоватсть — це те, що дозволило ОлексГю Ничипо-руку бути вщданим Христовим мююнером, добрим наставником, духовним батьком Г провщником. Розважливий, не стшний на слово, миролюбний, можливо навиъ не яскравий, але з мщним осердям Макарш Ничипорук прислужився церквГ тодГ, коли вона по-особливому потребувала захисту, батькГвського шклування Г мудростГ, коли вона, обмежена ате!стичним тиском, не могла дшти на повну потугу.

Водночас кожен Гз браив мав велику упевнешсть у сво!х переконаннях, любов до слова Божого та вщдашсть церквг Обое вони на шляху свого християнського життя та служшня зазнали втрат Г випробувань. Олексш § роздглив долю численних емггранив Гз захщноукрашських земель, опинив-шись у своерщнш Гзоляцп Г втратив здоров'я. Макарш, як Г багато батьк1в §= радянського часу, до останку молився за навернення до Бога сво!х сишв. Е

Не можливо без розчулення читати слова Михайла Подворняка: «Я чомусь

Г дос вГрю, що хтось Гз живучих ще наших браив колись писатиме Гсторш ££

евангельсько-баптистського руху на рщних землях, а в тш славнш мину- 2

лш Гсторп одне з перших мюць буде дане заслуженому тонеров! того руху, >5

братовГ Ол. НичипоруковЫ74]. На жаль, пам'ять людська зрадлива Г непев- ^

на. Давно вщйшли и, хто особисто знав Олексгя Г Макаргя НичипорукГв. §

У повоент роки склад рГвненсько! церкви стргмко змшювався, навпъ и, ^

хто добре знав першого пресвгтера, не часто про нього згадували вголос, а ^

тим бгльше не передавали сво!х спогадГв молодшому поколшню. Це було §

небезпечно. З ие! само! причини мало що знала й родина Ничипоруыв про &

!хне служшня. Так пам'ять про працю служителГв зникла, хоча и наслщки «

залишилися. Ми впевнеш, що на великому свят! небесних обжиныв, брати ^

Ничипоруки прийдуть перед Господнш престол Гз найкращими снопами ^

свое! пращ — евангельською церквою на РГвненщиш, яку плекали у час 5

розквгту Г переслщувань. -а

253

[74] Подворняк М. Небесний дам. С. 166.