CC BY
52
УДК 616.831-001.34-036.11-008.9
Оксид азоту, перекисне окиснення лшщ1в i BMicT пептид1в середньо'1 молекулярно'1 маси в гострому i промiжному перiодах
легко'1 черепно-мозково'1 травми
Шевага В.М., Задорожна Б.В., Паенок A.B.
Львiвcький нащональний медичний унiверcитет iм. Данила Галицького
Проведене комплексне доотдження змш оксиду азоту (NO) шляхом визначення дина-мши вмюту його попередника L-аргiнiну в кровi й кiнцевого продукту його обмшу нiтриту в сечi, а також динамши показникiв перекисного окиснення лшвдв (ПОЛ) i вмiсту ^rn^iB середньо! молекулярно! маси (ПСММ) в сироватц венозно! кровi у 120 потерпших з легкою черепно-мозковою травмою (ЛЧМТ) вшом вiд 15 до 74 рошв в гострому i промiжному перiодах. Показано, що ЛЧМТ супроводжуеться змiнами вмiсту NO, активуванням ПОЛ i збiльшенням вмiсту ПСММ в органiзмi хворих. Встановлено кореляцшну залежнiсть виявлених змiн з тяжшстю травми та наявнiстю алкогольно! штоксикацп.
Ключовi слова: легка черепно-мозкова травма, оксид азоту, перекисне окиснення л1тд1в, пептиди середньог молекулярног маси.
В Укра!ш травматичне ураження нервово! системи виявляють у 69,8% з уих пащенив, госпiталiзованих у нейрохiрургiчнi ввддшення [13]. Доля ЛЧМТ становить вщ 70 до 80% усiх травматичних пошкоджень центрально! нервово! системи. ЛЧМТ, до яко! вiдносять струс (СГМ) i забiй головного мозку (ГМ) легкого ступеня (ЗЛС), складае основну частину травм ГМ. СГМ в !х структурi займае 78-82,1% [7, 28]. Порушення працездатност у вщдаленому перiодi ЛЧМТ спостерiгають у 50-70% потерпших [19, 23, 27].
На думку бшьшост авторiв [33, 35], одним з основних чиннишв у патогенезi травматично! хвороби ГМ е порушення мозково! гемодина-мiки з вираженим спазмом дрiбних судин i загальною iшемiею ГМ. Виникненню судинних розладiв сприяють також порушення механiзмiв автономно! регуляцi! кровооб^у ГМ внаслiдок безпосередньо! травми його речовини [36, 39]. Iшемiчне пошкодження внаслвдок порушення кровопостачання тканин ГМ стимулюе нако-пичення вiльнорадикальних форм кисню, зокрема, NO, що спричиняе пошкодження i загибель нейрошв [30]. Основна роль NO пов'язана з вазодилатащею i гальмуванням агрегацп i адгезп тромбоцитiв [20]. Взаемодiючи з киснем, NO утворюе надзвичайно потужний окиснювач пероксиштрит [29], токсичнiсть якого набагато вища, шж NO. Очевидно, NO у високш концентрацi! стае фактором ендогенно! iнтоксикацi!, що вiдiграе важливу роль у переб^у i наслiдках критичних сташв [37]. Реакцiя NO з киснем супроводжуеться утворенням стабшьних кшцевих продуктiв нiтриту й нiтрату, яш е основними маркерами NO в кровi [38].
Бiльшiсть дослiдникiв вважають, що провiдними патогенетичними синдромами черепно-мозково! травми (ЧМТ) е гiпоксiя i локальна iшемiя ГМ [12, 17, 25], а активащя процесiв ПОЛ i зниження антиоксидантно! активностi ГМ, спинномозково! рiдини i кровi — прямий наслвдок гiпоксi! та шемп [3]. Встановлено, що при травмi i iшемi! ГМ значно активуеться ПОЛ, що зумовлюе комплекс структурно-функщональних порушень бюмембран нейронiв [31, 32]. Вже через 1 добу шсля травми збшьшуються вмiст первинних i вторинних продуктiв ПОЛ, iнтенсивнiсть хемшюмшесценцп плазми кровi. Через 3 доби щ показники нормалiзуються, а на 7-му добу знов спостертають !х значне пiдвищення [11]. Схожi даш отриманi пiд час вивчення динамши змш вмiсту ендогенних продуктiв ПОЛ в тканиш ГМ кролiв шсля експериментально! ЛЧМТ. У виникненнi шслятравматично! патологi! i вторинних порушень у ГМ потершлих пiсля тяжко! ЧМТ, в гострому i вiддiленому перюдах важливу роль вiдiграе незатухання чи збереження високо! активностi процесiв ПОЛ. Меншою мiрою i менш тривало !х виявляли у потерпiлих з ЛЧМТ [21].
Патогенез ЧМТ багатогранний i значною мiрою зумовлений виникненням ендогенно! штоксикацп, яка зумовлюе накопичення в органiзмi рiзних промiжних i кiнцевих продуктiв метаболiзму, зокрема, ПСММ, яш е вторинними ендогенними токсинами [16, 18, 24]. Щ речовини i спричиненi ними порушення гомеостазу попршують перебiг ЧМТ i ускладнюють процеси одужання [1, 18, 26]. Встановлено, що тяжшсть пошкодження тканини ГМ i переб^ патологiчного процесу при ЧМТ корелюють з
вмютом ПСММ в кровi i спинномозковш рiдинi [5, 14, 16, 26]. За даними В.В. Бшошицького [2], у хворих з тяжкою ЧМТ в 1-шу добу шсля травми спостертали значне тдвищення рiвня ПСММ у сироватцi кровi у порiвняннi з таким у нормi (у середньому у 2,6 разу) i його зростання в динамщ гострого перiоду. При ЛЧМТ рiвень ПСММ пiдвищувався на 45,8-50% порiвняно з таким у контролi [4]. В експериментах на щурах встановлений нормалiзуючий вплив гiпербаричноi оксигенацп на рiвень ПСММ за легкоi та тяжкоi ЧМТ, що розщнювали як сприятливий фактор впливу на процеси дезинтеграцп, усунення продуктiв метаболiзму, якi визначають тяжкiсть ендогенно'1 штоксикацп [15]. Доведено, що включення ентеросорбцп до комплексу лiкувальних заходiв ефективно сприяе корекцii ендогенноi iнтоксикацii у гострому перiодi ЧМТ [4].
Метою досл^ження було вивчення метаболiзму N0 шляхом визначення змш вмiсту його попередника L-аргiнiну в кровi та динамжи змiн концентрацп кiнцевого продукту обмшу N0 нiтриту в сеч^ а також динамiки змiн ПОЛ i вмiсту ПСММ в кровi хворих з ЛЧМТ в гострому i промiжному перiодах залежно ввд тяжкостi травми, наявностi пошкодження м'яких тканин голови та шсток черепа, алкогольного сп'яншня.
Матер1али 1 методи досл1дження. Протягом 2000-2003 рр. обстежеш 120 потерпiлих вiком вiд 15 до 74 рошв, якi отримали ЛЧМТ за рiзних обставин i яких лiкували у I та II нейрохiрургiчних вiддiленнях мiськоi клшчно' лiкарнi швидко' медично'1 допомоги м. Львова. Хворi розподiленi на двi основнi групи вiдповiдно до тяжкост ЛЧМТ: 1-ша група — 94 хворих з СГМ, 2-га група — 26 хворих з ЗЛС. Кожна з основних груп обстежених розподшена на двi шдгрупи: 1-ша шдгрупа — потерпiлi, якi отримали ЛЧМТ у тверезому сташ (71 — з СГМ, 21 — з ЗЛС); 2-га тдгрупа —потерпш, яш отримали ЛЧМТ у сташ алкогольного сп'яншня (вщповщно 23 i 5). Вмiст алкоголю у кровi хворих з СГМ становив вщ 0,6 до 1,67%о, у середньому (0,96±0,03)%с, у хворих з ЗЛС — вiд 0,52 до 1,8%о, у середньому (1,28±0,06)%с. Додатково потерпiлi з СГМ, госпiталiзованi у тверезому сташ, залежно ввд наявнос^ пошкодження м'яких тканин черепа i кiсток носа розподiленi на три шдгрупи. До 1-'1 пiдгрупи включеш хворi з СГМ i саднами та забоями м'яких тканин, до 2- — з ранами м'яких тканин голови, до 3-1 —з переломами шсток носа. Вж хворих з СГМ становив у середньому (29,82±1,21) року, хворих з ЗЛС — (37,3±2,99) року.
До контрольно' групи включено 21 особу вшом в^ 19 до 36 рошв, у середньому
(27,52±0,5) року, без ознак захворювання внутршшх оргашв.
Дiагноз встановлювали на пiдставi аналiзу даних анамнезу, скарг, клiнiчних ознак захворювання, а також результатiв дослщження з використанням рентгенологiчних, комп'ютерно-томографiчних, електрофiзiологiчних та лабораторних методiв дослвдження.
Кров для дослiдження брали з лштьово' вени натще. Вмiст L-аргiнiну в сироватцi кровi визначали за допомогою фотометричного методу, в основу якого покладена реакщя а-нафтолу з гшобромщним реактивом [6]. Показники ПОЛ вивчали спектрофотометричним методом [22]. Для шльшсно' оцiнки одержаних результаив використовували величину оптичноi шдль-ност (ум. од.). Концентрацiю ПСММ ощнювали скринiнговим методом [8]. Пробу сечi забирали з ранково'1 порцii, вмют нiтритiв визначали за методом Голшова та спiвавторiв [9].
Результати та 1х обговорення. За даними комплексного дослвдження метаболiзму N0 по змшах продуктiв його обмiну (табл. 1) в ус строки гострого перюду встановлено достовiрне (Р<0,05) пiдвищення рiвня нiтритiв у сечi хворих з СГМ та ЗЛС та зниження вмюту L-аргiнiну в сироватцi кров1 Так, у хворих з СГМ у 1-2-гу добу вмiст штритав у сечi перевищував такий у контролi в 1,3 разу, на 3-5-ту добу — в 1,5 разу, на 7-10-ту добу — в 1,3 разу; у хворих з ЗЛС — вщповвдно в 1,4, 2,5 та 1,6 разу. У потерпших з СГМ, госпiталiзованих у тверезому сташ, також спостертали вiрогiдне тдвищення вмiсту нiтритiв у сечi (Р<0,05) в усi строки гострого перюду: у 1-2-гу добу — в 1,2 разу, на 3-5-ту та 7-10-ту добу — вщповщно в 1,5 та 1,3 разу у порiвняннi з групою контролю. Найви-щим цей показник був на 3-5-ту добу (Р<0,05) у сечi потерпших з ЗЛС, госпiталiзованих у сташ алкогольно'! штоксикацп — вш у 2,5 разу перевищував такий у контрол1 Максимальне тдвищення рiвня нггритав у сечi ввдзначали на 3-5-ту добу, вш вiрогiдно (Р<0,05) в^а^знявся вiд показникiв у контрольнiй груш в уах дослщ-жуваних групах, крiм групи хворих з СГМ, госпiталiзованих у станi алкогольного сп'яншня (Р>0,05). Найнижчий вмiст L-аргiнiну в кровi спостерiгали на 3-5-ту добу в уих обстежених, хоча щ показники не були вiрогiдними (Р>0,05). Достовiрне зниження вмiсту L-аргiнiну в кровi (Р<0,05) у порiвняннi з таким у контрольнш групi спостер^али тiльки на 3-5-ту добу у хворих з ЗЛС та хворих з ЗЛС, госпiталiзованих у тверезому сташ — вщповщно в 1,2 та 1,3 разу. Вiрогiдно нижчим (Р<0,05) — в 1,2 разу вмют в кровi L-аргiнiну на 3-5-ту добу був також у цих хворих у порiвняннi з таким у хворих з СГМ. В щ строки у зазначених групах спостертали
Таблиця 1. Вм1ст L-apгiнiнy, продукт1в ПОЛ 1 ПСММ у венознш кров1 та штрит1в у сеч1 хворих з ЛЧМТ у гострому 1 пром1жному перюдах
Показник Строки спостереження, доба Величина показника в групах хворих (М±т)
конт-рольнш (п=21) з СГМ (п=94) з СГМ тверез1 (п=71) з СГМ нетверез1 (п=23) з ЗЛС (п=26) з ЗЛС тверез1 (п=21) з ЗЛС нетверез1 (п=5)
Ъ-аргшш, мкг/мл 1-2-га 19,84±0,44 19,36±0,60 19,89±0,74 18,28±1,02 18,22±0,92 17,67±1,06 16,90±3,64
3-5-та 18,68±0,57 19,16±0,63 17,21±1,26 16,11±0,90* 15,42±1,07* 15,37±3,20
7-10-та 19,20±0,53 19,69±0,56 17,79±1,27 18,63±0,98 18,24±1,25 16,42±3,33
30-та 0,85±0,08 19,45±1,26 21,01±0,20* 18,46±1,67 19,29±1,11 18,64±1,51 17,05±3,51
Штрити, мкмоль/л. 1-2-га 1,09±0,07* 1,06±0,06* 1,17±0,20 1,22±0,13* 1,18±0,14 1,18±0,35
3-5-та 1,30±0,09* 1,29±0,09* 1,34±0,26 2,14±0,21* 2,01±0,24* 2,17±0,51*
7-10-та 1,09±0,07* 1,10±0,09* 1,06±0,1 1,33±0,16* 1,17±0,14 1,48±0,52
30-та 0,07±0,01 0,78±0,08 0,97±0,05 0,89±0,14 1,04±0,09 0,99±0,11 0,94±0,22
ПОЛ, ум. од. 1-2-га 0,13±0,01* 0,12±0,01* 0,13±0,02* 0,24±0,05* 0,23±0,06* 0,25±0,06*
3-5-та 0,13±0,01* 0,13±0,01* 0,13±0,02* 0,32±0,03* 0,29±0,03* 0,38±0,08*
7-10-та 0,17±0,01* 0,15±0,01* 0,21±0,02* 0,33±0,04* 0,29±0,04* 0,42±0,09*
30-та 0,22±0,01 0,07±0,01 0,08±0,01 — 0,16±0,04* 0,16±0,05 0,14±0,04
ПСММ, ум. од. 1-2-га 0,30±0,01* 0,29±0,02* 0,30±0,03* 0,36±0,03* 0,30±0,03* 0,50±0,10*
3-5-та 0,34±0,01* 0,34±0,01* 0,35±0,03* 0,43±0,04* 0,35±0,03* 0,58±0,12*
7-10-та 0,42±0,02* 0,40±0,01* 0,48±0,05* 0,51±0,04* 0,43±0,04* 0,60±0,12*
30-та 0,22±0,01 0,25±0,01* 0,26±0,02 0,33±0,03* 0,28±0,03 0,34±0,07
Примгтка.* — рiзниця показникiв вiрогiдна у порiвняннi з такими у контрольнш групi (Р<0,05).
достов1рну р1зницю (Р<0,05) також вмюту шт-рит1в у сеч1 У потерпших з ЗЛС цей показник перевищував в 1,6 разу ввдповщний показник у хворих з СГМ, а в групах хворих, госпггал1зова-них у тверезому сташ — у потерпших з ЗЛС вш в 1,5 разу був вищим за аналоичний показник у хворих з СГМ. Через 1 мю пюля травми вщзна-чено тенденцда до нормал1зацп вих показнишв у дослщжуваних групах. У хворих з СГМ, гост-тал1зованих у тверезому сташ, вмют L-аргiнiну в 1,1 разу перевищував вщповвдний показник у контрольнiй груш (Р<0,05). При ЗЛС вмiст штритав у сечi був в 1,3 разу бшьшим (Р<0,05), нiж у хворих з СГМ, хоча не в^а^знявся вщ такого у контролi (Р>0,05).
Пiд час комплексного дослщження динамiки активностi ПОЛ в ус строки спостереження вiдзначали достовiрне 11 пiдвищення у хворих усiх груп у гострому перюд^ а у хворих з ЗЛС — воно утримувалось i в промiжному перiодi ЛЧМТ. Так, у 1-2-гу добу при СГМ вмют про-дуктав ПОЛ в кровi збiльшувався у 2 рази, на 3-5-ту добу — в 1,9 разу у порiвняннi з таким у контрольнш груш. Максимальне шдвищення активност ПОЛ в щй групi спостерiгали на 7-10-ту добу (у 2,5 разу порiвняно з аналопч-ним показником в контролЦ. Через 1 мю пiсля травми спостерiгали нормалiзацiю активност ПОЛ. У хворих з ЗЛС активнють ПОЛ в кровi була достовiрно пiдвищеною в усi строки обсте-
ження: у 1-2-гу добу — у 3,4 разу, на 3-5-ту та 7-10-ту добу — вщповвдно у 4,8 та 5 разiв. Через 1 мю пюля травми спостертали 11 зниження, хоча вона була вищою вiд контролю у 2,3 разу. Активнють ПОЛ в кровi була достовiрно шдви-щеною у хворих з СГМ у гострому перiодi на 7-10-ту добу. Вона була вищою у потерпших, яш отримали ЛЧМТ у сташ алкогольного сп'яншня, i достовiрно (Р<0,05) вiдрiзнялася вiд аналоич-ного показника у хворих, яш отримали СГМ у тверезому сташ. Так, у хворих з СГМ, гостталь зованих у тверезому сташ, активнють ПОЛ у 1-2-гу добу була тдвищена в 1,8 разу, на 3-5-ту i 7-10-ту добу — ввдповщно в 1,9 i 2,3 разу; у хворих, госпiталiзованих у сташ алкогольного сп'яншня, 11 шдвищення було бшьш вираженим: у 1-2-гу добу — в 1,9 разу, на 3-5-ту та 7-10-ту добу — вщповщно у 2 та 3 рази у порiвняннi з цими показниками у контроль У хворих з ЗЛС, яш отримали травму у сташ алкогольного сп'яншня, активнють ПОЛ була вищою на 3-5-ту добу (Р<0,05) та достовiрно вiдрiзнялась ввд аналоичних показнишв у потерпших, гост-талiзованих у тверезому сташ, на 7-10-ту добу (Р<0,05) пюля травми. У потерпших з ЛЧМТ, госпiталiзованих у тверезому сташ, у 1-2-гу добу активнють ПОЛ була збшьшена у 3,4 разу, а через 3-5 i 7-10 дiб — у 4,4 разу у порiвняннi з такою в контроль У хворих з ЗЛС, яш отримали травму у сташ алкогольно! штоксикацп,
у гострому перiодi ввдзначали пропорцшне збшьшення активностi ПОЛ у 1-2-гу, на 3-5-ту i 7-10-ту добу вiдповiдно у 3,8, 5,6 та 6,3 разу у порiвняннi з такою у контрольнш групi. В уах хворих через 1 мю пiсля травми спостерiгали тенденцiю до нормалiзацii активностi ПОЛ. У потерпших з ЗЛС, госпiталiзованих у тверезому сташ, активнiсть ПОЛ була вищою в усi строки обстеження (Р>0,05) i вiрогiдно (Р<0,05) бiльшою
— на 7-10-ту добу у порiвняннi з такою у хворих з СГМ. У хворих з ЗЛС, що отримали ЛЧМТ в сташ алкогольноi штоксикацп, зазначеш показ-ники були достовiрно (Р<0,05) вищими в уи строки гострого перiоду у порiвняннi з такими у хворих з СГМ.
Достовiрне (Р<0,05) пiдвищення рiвня ПСММ в кровi потерпiлих спостерiгали в усi строки гострого перюду в усiх дослвджуваних групах. Так, у 1-2-гу добу у хворих з СГМ, у тдгрут хворих, яш отримали СГМ у сташ алкогольного сп'яншня, та у хворих, яш отримали ЗЛС у тверезому сташ, цей показник був в 1,4 разу вищим за контрольний. У хворих з ЗЛС вмют ПСММ в кровi був збшьшений в 1,6 разу, у хворих з ЗЛС, госпiталiзованих у сташ алкогольноi штоксикацп — у 2,3 разу, у хворих з СГМ, госпiталiзованих у тверезому сташ — в 1,3 разу порiвняно з цими показниками у контрольнш груш. На 3-5-ту добу пюля ЛЧМТ рiвень ПСММ в кровi потерпших продовжував тдвищуватись: у хворих з СГМ та хворих, яш отримали СГМ у тверезому сташ, вш в 1,5 разу перевищував показник у контрольнш груш; у хворих, яш отримали СГМ у сташ алкогольно' штоксикацп, та з ЗЛС, госпiталiзованих у тверезому сташ — в 1,6 разу; у хворих з ЗЛС, госпiталiзованих у сташ алкогольного сп'яншня
— в 2,6 разу. У хворих з ЗЛС у щ строки рiвень ПСММ в кровi був вдвiчi вищим за контрольш значення та в 1,3 разу вищим (Р<0,05), шж у хворих з СГМ. На 7-10-ту добу рiвень ПСММ в кровi хворих продовжував зростати: в 1,9 разу
— у хворих з СГМ, у 2,3 разу — у хворих з ЗЛС вш перевищував показники у контроль У потерпших, госпiталiзованих у тверезому сташ з СГМ, рiвень ПСММ в кровi в 1,8 разу, з ЗЛС — у 2 рази був вищим за контрольний. У хворих, яш отримали ЛЧМТ у сташ алкогольного сп'яншня, збшьшення вмюту ПСММ в кровi було бшьш вираженим. Так, у хворих з СГМ та з ЗЛС вш вщповщно у 2,2 та 2,7 разу перевищував такий у контроль Через 1 мю пюля травми спостертали тенденщю до нормалiзацii рiвня ПСММ у кровi вих хворих, а у хворих з СГМ його значення вщповщало контрольному. Проте, у щ строки у хворих, яш отримали СГМ у тверезому сташ, та у хворих з ЗЛС вмют ПСММ в кровi вiрогiдно (Р<0,05) в^а^знявся вiд
показника у контрольнш груш i був в 1,1 та 1,5 разу вищим за нього. Через 1 мю пюля травми у хворих з ЗЛС рiвень ПСММ в кровi був в 1,5 разу вищим, шж у хворих з СГМ, i достовiрно рiзнився вiд нього.
Найнижчий вмют L-аргiнiну спостерiгали у хворих з СГМ та переломами шсток носа в ус строки обстеження (табл. 2). Вш був менше в 1,2 разу i вiрогiдно (Р<0,05) вiдрiзнявся вiд показника у контролi на 3-5-ту добу. Достовiр-но' рiзницi мiж вмiстом штршив у сечi хворих з пошкодженням м'яких тканин черепа та шсток носа в iншi строки гострого i промiжного перiодiв СГМ не спостертали. Максимальний вмiст шт-риив вiдзначений також на 3-5-ту добу в сечi хворих з СГМ та переломами шсток носа. Його значення у 2,1 разу перевищувало показники у контролi i в 1,8 та 1,7 разу — у потерпших з СГМ з саднами, забоями та ранами м'яких тканин голови (Р<0,05).
В обстежених з СГМ уих груп, залежно ввд наявнос^ пошкодження м'яких тканин черепа i шсток носа у гострому перiодi ЛЧМТ спостертали достовiрне шдвищення активностi ПОЛ (Р<0,05) пропорцiйно строшв вiд моменту травми, з тенденщею до нормалiзацii цих показникiв у промiжному перiодi у порiвняннi з такими у контроль Вiрогiдноi рiзницi мiж зазначеними величинами в обстежених хворих з СГМ з пошкодженням м'яких тканин голови та без них не спостертали. Максимально виражену активацiю ПОЛ у хворих з СГМ, пошкодженням м'яких тканин голови (садна та забо' — у 40, рани м'яких тканин голови — у 17) та переломами шсток носа порiвняно з такою в контролi спостертали на 7-10-ту добу вщ моменту травми — вщповвдно в 1,8, 2 i 3 рази. В ус строки обстеження у гострому перiодi СГМ у хворих з переломами шсток носа актившсть ПОЛ була достовiрно вищою (Р<0,05), нiж у хворих з пошкодженнями м'яких тканин голови i без таких. Так, у 1-2-гу, 3-5-ту та 7-10-ту добу вона в 1,8 разу перевищувала показники в аналопчш строки у хворих з саднами та забоями м'яких тканин голови. У хворих з СГМ та переломами шсток носа у 1-2-гу добу активнють ПОЛ була в 1,8 разу, на 3-5-ту та 7-10-ту добу — вщповвдно в 1,7 та 1,5 разу вищою, шж у хворих з СГМ та ранами м'яких тканин голови.
При пошкодженш м'яких тканин черепа i шсток носа при СГМ вмют ПСММ в кровi був збшьшений (Р<0,05) протягом усього гострого перюду. Це збшьшення не було достовiрним лише у 1-2-гу добу у потерпших з ранами м'яких тканин голови. У хворих з саднами та забоями м'яких тканин голови у 1-2-гу добу вмют ПСММ в кровi був тдвищений в 1,1 разу, з переломами шсток носа — в 1,5 разу порiв-
Таблиця 2. Динамика вм1сту L-apгiнiнy, активное™ ПОЛ 1 ПСММ у венознш кров1 та нггрит1в у сеч1 хворих з ЛЧМТ у гострому 1 пром1жному першдах залежно в1д наявност пошкодження м'яких тканин черепа 1 к1сток носа
Показник Строки спосте-реження, доба Величина показнишв в групах хворих (М±т)
контрольнш (п=21) з СГМ, саднами та забоями м'яких тканин голови (п=40) з СГМ, ранами м'яких тканин голови (п=17) з СГМ, переломами к1сток носа (п=14)
L-аргiнiн, мкг/мл 1-2-га 19,84±0,44 19,18±1,36 18,48±1,77 17,70±2,06
3-5-та 18,73±1,05 17,76±2,07 16,15±1,60*
7-10-та 18,74±0,88 18,77±1,47 18,22±2,23
30-та 19,39±0,89 19,19±1,55 18,97±1,80
Нлтрити, мкмоль/л 1-2-га 0,85±0,08 1,01±0,09 1,00±0,11 1,05±0,14
3-5-та 1,01±0,07 1,05±0,14 1,77±0,30*
7-10-та 0,96±0,11 0,92±0,12 1,24±0,31
30-та 0,87±0,10 0,80±0,08 0,94±0,16
ПОЛ, ум. од. 1-2-га 0,07±0,01 0,09±0,01* 0,09±0,01* 0,18±0,02*
3-5-та 0,10±0,01* 0,11±0,01* 0,19±0,02*
7-10-та 0,12±0,01* 0,14±0,02 0,21±0,03*
30-та 0,07±0,01 — 0,07±0,01
ПСММ, ум. од. 1-2-га 0,22±0,01 0,25±0,01* 0,29±0,04 0,34±0,04*
3-5-та 0,27±0,02* 0,33±0,03* 0,39±0,05*
7-10-та 0,32±0,02* 0,39±0,05* 0,44±0,05*
30-та 0,22±0,01 0,23±0,02 0,24±0,03
Прим1тка. * — рiзниця показниюв вiрогiдна у порiвняннi з такими в контрольнш групi (Р<0,05).
няно з таким у контроль На 3-5-ту та 7—10-ту добу тсля травми р1вень ПСММ в кров1 про-довжував шдвищуватися В ус1х обстежуваних з СГМ: у потерпших з саднами та забоями м'яких тканин голови вш був вищим в 1,2 та 1,5 разу, з ранами м'яких тканин голови — в 1,5 та 1,8 разу, з переломами шсток носа — в 1,8 та 2 рази пор1вняно з таким у контроль В ус строки гострого перюду СГМ у хворих з переломами шсток носа р1вень ПСММ в кров1 був достов1рно вищим (Р<0,05), шж у хворих з саднами та забоями м'яких тканин голови. Так, у 1-2-гу, 3-5-ту та 7-10-ту добу вш в 1,4 разу перевищував показники в аналопчш строки у хворих з саднами та забоями м'яких тканин голови. Через 1 мгс шсля травми спостер1гали тенденцда до нормал1зацп р1вня ПСММ в кров1 хворих дослщжуваних груп, у хворих з саднами та забоями м'яких тканин голови вш вщповщав такому у контрольнь
Отримаш даш про змши вмюту ПСММ в кров1 хворих з ЛЧМТ ствпадають з результатами експериментальних дослвджень шших автор1в [4, 15]. Проте, даш наших дослвджень свщчать, що щ змши утримуються в пром1ж-ному перюд1 ЛЧМТ 1 залежать в1д наявност супутшх пошкоджень м'яких тканин голови та шсток черепа, а також алкогольно! штоксикацп.
Наш1 даш щодо активацп ПОЛ при ЛЧМТ ствпадають з даними, одержаними £.Г. Педаченком 1 сшвавторами [21], яш придшяли неабияку увагу дестабш1зацп про- та антиоксидантного стану тд час переб1гу травматично! хвороби ГМ й опрацювали комплекс медико-фармако-лопчних заход1в, спрямованих на стабш1защю процеив ПОЛ. Нами встановлено залежнють активацп ПОЛ в1д алкогольно! штоксикацп.
Таким чином, отримаш нами даш свщчать, що у потерпших з ЛЧМТ виникають виражеш змши метабол1зму N0, активност ПОЛ 1 вмюту в кров1 ПСММ, що вщображае реакцда оргашзму на травму 1 е одним з фактор1в утворення пато-1 саногенетичних реакцш в оргашзмь Змши метабол1зму N0, активност ПОЛ 1 вмюту в кров1 ПСММ значною м1рою залежать ввд тяжкост травми ГМ, наявност супутшх пошкоджень м'яких тканин голови та шсток черепа, а також алкогольно! штоксикацп. Встановлено виражену фазнють переб1гу процесу за ввдсутноста повно! нормал1зацп бюх1м1чних змш до зашнчення гострого й пром1жного перюд1в ЛЧМТ, не зважаючи на повне клш1чне одужання хворих. В1дсутшсть нормал1зацп досл1джуваних показнишв до зашнчення гострого ! пром1жного перюд1в ЛЧМТ сввдчить про незавершенють патолоичного процесу, що необхщно мати на
увазi тд час лшування i реабiлiтацi! хворих з ЛЧМТ. Як сввдчать результати дослiдження, питання про характер змш функцiй бюсистем, що регулюють продукцiю i метаболiзм NO, ПОЛ i ПСММ при травматичнш хворобi ГМ, не виршеш, як i питання про роль NO, ПОЛ i ПСММ у виникненш ендогенно! iнтоксикацi! у хворих з ЛЧМТ. Збшьшення вмiсту продукив ПОЛ i ПСММ, безсумнiвно, е важливим фактором ендогенно! штоксикацп [10]. З огляду на те, що шдвищення рiвня NO сприяе пошкоджуючш дi! продуктiв ПОЛ [34], можна припустити, що навиъ незначне шдвищення рiвня NO в органiзмi суттево посилюе пошкоджуючий ефект продуктав вшьнорадикального окиснення при ЛЧМТ.
Висновки. 1. При ЛЧМТ виникають змши метаболiзму NO, активащя ПОЛ, збiльшення вмiсту ПСММ в органiзмi хворих.
2. Змiни метаболiзму NO, ПСММ та акти-вування ПОЛ в органiзмi хворих корелюють з тяжшстю травми ГМ, м'яких тканин голови i кiсток черепа.
3. Наявнють алкогольно! iнтоксикацi! пог-либлюе порушення метаболiзму NO, ПОЛ та ПСММ в органiзмi хворих з ЛЧМТ.
4. Вiдсутнiсть нормалiзацi! метаболiзму NO, ПОЛ та ПСММ в органiзмi хворих до зашнчення гострого перiоду ЛЧМТ та !х клiнiчного оду-жання свiдчить про необхвднють продовження лiкувально-реабiлiтацiйних заходiв в промiж-ному перiодi ЛЧМТ з метою попередження виникнення травматично! хвороби ГМ.
Список лгтератури
1. Амчеславский В.Г., Демчук М.Л., Сировский Э.Б.
и др. Уровень средних молекул при эндогенной интоксикации у нейрохирургических больных// Вопр. нейрохир. им. Н.Н.Бурденко. — 1989. — №»3.
— С.36-39.
2. Белошицкий В.В. Клинико-биохимическое обос-
нование энтеросорбции при тяжелой черепно-мозговой травме // Лш. справа. — 1997. — №5.
— С.145-147.
3. Биленко М.В. Ишемические и реперфузионные
поражения органов (Молекулярные механизмы, пути предупреждения и лечения). — М.: Медицина, 1989. — 368 с.
4. Бшошицький В.В. Ендогенна штоксикащя при
черепно-мозковш травмi та !! корекщя методом ентеросорбцп: Автореф. дис. ... канд. мед. наук: 14.01.05. — К., 1998. — 17 с.
5. Васильева Т.Г., Алексеева Л.А., Вальберг А.Ю. //
Клиника, диагностика и комплексное лечение больных с черепно-мозговой травмой. — Л., 1984.
— С.53-59.
6. Времеенко К.Н., Голобородько О.П., Кизим А.И.
Протеолиз в норме и при патологии. — К.: Здоров'я, 1988. — 198 с.
7. Винницкий А.Р., Полищук Н.Е., Смоланка В.И. К
диагностике легкой черепно-мозговой травмы
// Журн. невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. — 1991. — Т.91. — С.59-63.
8. Габриэлян Н.И., Липатова В.И. Опыт использова-
ния показателей средних молекул в крови для диагностики нефрологических заболеваний у детей // Лаб. дело. — 1993. — №3. — С.138-140.
9. Голиков П.П., Матвеев С.Б., Пахомова Г.В. и др.
Динамика экскреции конечного продукта оксида азота нитрата с мочой при перитоните // Клин. лаб. диагностика. — 1999. — №9. — С.17-18.
10. Ерюхин И.А., Шашков Б.В. Эндотоксикоз в хирургической клинике. - СПб, 1995.
11. Зозуля Ю.А., Барабой В.А., Сутковой Д.А. Сво-боднорадикальное окисление и антиоксидантная защита при патологии головного мозга. — М.: Знание, 2000. — 344 с.
12. Лихтерман Л.Б., Корниенко В.Н., Потапов А.А. и др. Черепно-мозговая травма: прогноз, течение и исходы // Нейротравматология / Под ред. А.Н. Коновалова, Л.Б. Лихтермана, А.А. Потапова.
— М.: Медицина, 1994.
13. Морозов А.Н. Динамика и прогноз при острой черепно-мозговой травме в Украине // Бюл. Укр. Асоц. нейрохiрургiв. — 1999. — Вип.1 (8).
14. Ноормаа У.А., Тикк А.А., Кросс Э.Ю. и др. // Все-союз. съезд анестезиологов и реаниматологов, 4-й.
— М., 1989. — С.443-444.
15. Педаченко Е.Г., Оришака Н.И., Омельченко В.В. Гипербарическая оксигенация в комплексном лечении больных с черепно-мозговой травмой.
— К.: Задруга, 1998. — 188 с.
16. Промыслов М.Ш., Левченко Л.И., Габриэлян Н.И. и др. // Вопр. нейрохирургии им. Н.Н. Бурденко.
— 1987. — №2. — С.28-31.
17. Розанов В.А., Цепколенко В.А., Клаупик Л.Э. Современные представления о патогенезе необратимых повреждений нервных клеток при черепно-мозговой травме // Вопр. нейрохирургии. — 1998.
— №2. — С.37-41.
18. Ромоданов А.П. // Вопр. нейрохирургии им. Н.Н. Бурденко. — 1989. — № 5. — С.35-38.
19. Ромоданов А.П. Возможности прогнозирования отдаленных последствий закрытой черепно-мозговой травмы // Науч.-практ. конф. нейрохирургов УССР: Тез. докл. — Одесса, 1984. — С.3-5.
20. Северина И.С. Растворимая гуанилатциклаза в молекулярном механизме физиологических эффектов оксида азота // Биохимия. — 1998.
— Т.63, №7. — С.939-947.
21. Современные представления о патогенезе черепно-мозговой травмы / И.Г. Васильева, А.Н. Васильев, М.Р. Костюк и др. / Под ред. проф. Е.Г. Педаченко. — К.: Задруга, 1996. — 282 с.
22. Тимирбулатов Р.А., Селезнев Е.И. Метод повышения интенсивности свободнорадикального окисления липидсодержащих компонентов крови и его диагностическое значение. // Лаб. дело. — 1981.
— №4. — С.209-211.
23. Тромпак Е.М. Повторная черепно-мозговая травма у больных различных возрастных групп (особенности клиники, нейрохирургической диагностики, результаты лечения): Автореф. дис. ... канд. мед. наук. — К., 1988. — 22 с.
24. Уманский М.А., Пинчук Л.Б., Пинчук В.Г. Синдром эндогенной интоксикации. — К., 1979.
25. Царенко С.В., Крылов В.В. Церебральное пер-фузионное давление и вторичная ишемия головного мозга // Нейрохирургия. — 1998. — №1.
— С.57-62.
26. Шломин А.В., Муранович В.В., Кишкун А.А. // Всесоюз. съезд анестезиологов и реаниматологов.
— М., 1989. — С.555-557.
27. Шогам И.И., Череватенко Г.Ф. Легкие закрытые черепно-мозговые травмы в аспекте течения и исходов // 7-й съезд невропатологов и психиатров УССР: Тез. докл. — Винница, 1984. — 4.II.
— С.38-39.
28. Шогам И.И., Мелихов М.С., Череватенко Г.Ф. и др. Отдаленные последствия легких закрытых черепно-мозговых травм (частота, течение, критерии состояний компенсации и декомпенсации)// Журн. невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. — 1991. — Т.91. — С.55-59.
29. Clark R.S.B., Kochanek P.M., Brookens M // J. Cerebral Blood Flow Metab. — 1995. — V.15, suppl.1.
— P.32-32.
30. Darley-Usmar V., Wiseman H., Halliwell B. Nitric oxide and oxygen radicals: a question of balance // FEBS Lett. — 1995. — V.369, N2-3. - P.131-135.
31. Demolopoulos H.B., Flamm E.S., Pietronegro D.D. et al. The free radical pathology and the microcirculation in the major, central nervous system disorders // Acta Physiol. Scand. — 1980.
— suppl.492. — P.91-119.
32. Demolopoulos H.B., Flamm E.S., Seligman M.L. et al // Neural trauma / Eds. A. Popp et al. — N.Y., 1979. — P.63-82.
33. Gennarelli T.A. The pathobiology of traumatic brain injury // Neuroscientist. — 1997. — V.3.
— P.73-81.
34. Halliwell B., Gutteridge J.M.C., Cross C.E. // J. Lab. Clin. Med. — 1992. — V.119. — P.598-620.
35. Hamer J., Krastel A. Cerebrale vasospasm after brain injury // Neurochirurgiya (Stuttg.). — 1991.
— V.19, N5. — P.185-189.
36. Macdonald R.L. Cerebral vasospasm // Neurosurg. Quart. — 1995. — V.5, N2. — P.73-97.
37. Nguyen T., Brunson D. // Proc. Nat. Acad. Sci. USA.
— 1992. — V.89. — P.3030-3034.
38. Star R.A. // Amer. J. Med. Sci. — 1993. — V.306. — P.348-358.
39. Weir B. The pathophysiology of cerebral vasospasm // Brit. J. Neurosurg. — 1995. — V.9. —P.375-390.
Оксид азота, перекисное окисление липидов и содержание пептидов средней молекулярной массы в остром и промежуточном периодах легкой черепно-
мозговой травмы Шевага B.M., Задорожная Б.В., Паенок A.B. Проведено комплексное исследование метаболизма оксида азота путем определения динамики содержания его предшественника L-аргинина в крови и конечного продукта его обмена нитрита в моче, а также динамики показателей перекисного окисления липидов и содержания пептидов средней молекулярной массы в сыворотке венозной крови у 120 пострадавших с легкой черепно-мозговой травмой в возрасте от 15 до 74 лет в остром и промежуточном периодах. Показано, что легкая черепно-мозговая травма сопровождается изменениями содержания оксида азота, активацией перекисного окисления липидов и увеличением содержания пептидов средней молекулярной массы в крови больных. Установлена корреляционная зависимость выявленных изменений с тяжестью травмы и наличием алкогольной интоксикации.
Nitric oxide, peroxide oxidation of lipids and middle-mass molecules peptides level in acute and intermitted periods of light-brain trauma Shevaga V.M., Zadorozhna B.V., Payenok A.V.
In venous blood of 120 patients aged from 15 to 74, with light-brain trauma in acute and intermitted periods were complex evaluated of change nitric oxide with the aid dynamic presence its long before L-arginin in blood and final product its change nitrite in urine and also dynamic factors peroxide oxidation of lipids and middle-mass molecules peptides levels.
It was detected that light-brain trauma there are considerable change presence nitric oxide, activity peroxide oxidation of lipids and quantity middle-mass molecules peptides levels of the patients, what correlation with hard trauma and present alcohol intoxication.
Коментар
до статтi Шеваги В.М., ЗадорожноУ Б.В., Паенка А.В. "Оксид азоту, перекисне окиснення Minidiß i вмст пептид/'в середньо'У молекулярной маси в гострому i промжному пер'юдах легкоУ черепно-мозково7 травми"
Робота присвячена перспективному напрямку дослщження не ттьки з наукових позицш, а й з позицш, як можуть бути вигщно реалiзованi пiд час лкування хворих з травматичним ураженням головного мозку.
В робот ключова увага придтена стану перекисно-окисних процесiв, як е основою виникнення та переб^у багатьох патологiчних процесiв, зокрема, ураження головного мозку (Ю.П. Зозуля, В.А. Барабой, Д.А. Сутковой "Свободнорадикальное окисление и антиоксидантная защита при патологии головного мозга", 2002). Пщтверд-женням цього е цикл роб^ проф. £.Г. Педаченка та спiвавторiв, як придiляли неабияку увагу дестабЫзацп про-та антиоксидантного стану п^д час переб^у та лiкування травматичноТ хвороби головного мозку. Ними наведет дат щодо дм комплексу медико-фармакологiчних заходiв, якi, стабiлiзуючи перекисно-окиснi процеси, суттево пщвищували ефективнiсть реабiлiтацiйних заходiв в лкуванж потерпiлих з черепно-мозковою травмою. З огляду на це цтком зрозумта актуальнiсть роботи, що публкуеться. Проте, аналiзуючи роботу, слiд зауважити, що не всi наведенi авторами дат незаперечж. Так, не визначений промiжний перiод, застосований п^д час дослщження. Поряд з цим слщ звернути увагу авторiв, що використаш в роботi посилання (Тимирбулатов Р.А., Селезнев Е.И. Метод повышения интенсивности свободнорадикального окисления липидсодержащих компонентов крови и его диагностическое значение // Лаб. дело. — 1981. — №4 — С.209—211) щодо показниюв, а саме одиниць вимiру продуклв перекисного окиснення лшщв в умовних одиницях недоречно для цього випадку. Потрiбно було хоча б сшвставити твердження, викладеж в шших методичних роботах (про використання одиниць вимiру ПОЛ), що само по собi е дуже позитивним i необхщним! Доречним було б вказати в статт формулу переходу вщ умовних одиниць до вмкту малонового дiальдегiду. Оскiльки ПОЛ — це комплексний i багатогранний процес, застосування умовних одиниць по вщношенню ттьки до малонового дiальдегiду некоректне.
В основному робота дуже цкава й актуальна, хоча в нш i допущенi деякi неточностi, як в подальших публка-цiях повинш бути взятi до уваги.
Д.А.Сутковой, канд. б'юл. наук, зав/дувач лабораторн б'юх'шн енергетичного обм'шу ¡нституту нейрох/рургн /м. акад. А.П. Ромоданова АМН УкраУни
А.Б.Дмитренко
молодший наук. сп1вроб1тник лабораторн б'юх'шн енергетичного обм'шу ¡нституту нейрох/рургн /м. акад. А.П. Ромоданова АМН УкраУни
Коментар
до статт/ Шеваги В.М., ЗадорожноУ Б.В., Паенка А.В. "Оксид азоту, перекисне окиснення лiпiдiв i вмст пептид/'в середньо'У молекулярноУ маси в гострому /' промжному пер'юдах легко!' черепно-мозковоУ травми"
Статтю присвячено актуальнш проблемi сучасноТ науки — дослщженню патогенезу черепно-мозковоТ травми (ЧМТ), результати лкування якоТ часто незадовтьнк
Автори присвятили роботу комплексному дослщженню вмюту оксиду азоту, продуклв перекисного окиснення лшщв i пептидiв середньоТ молекулярноТ маси у гострому i промiжному перiодах легкоТ ЧМТ. Авторами показано, що глибок метаболiчнi зрушення спостерiгають при легкiй ЧМТ не ттьки в першм днi тсля травми, а й у бтьш вiддалений перiод, iнодi на ™ клiнiчного одужання хворих.
Вперше встановлено корелящю виявлених змiн з наявнютю пошкодження м'яких тканин i станом алкогольного сп'яншня. Такi данi, безперечно, сприятимуть розробц нових методiв лкування ЧМТ, спрямованих як на полтшення результатiв лiкування у гострому перюд^ та i на попередження вщдалених наслiдкiв травми.
Дослiдження виконане на достатнш кiлькостi фактичного матрiалу. Авторами придтено достатню увагу демонс-трацп достовiрностi результатiв дослiдження.
В.В.Б/лошицький, канд. мед. наук, науковий сп1вроб1тник 61ддмення нейротравматологн ¡нституту нейрох/рургн /м. акад. А.П. Ромоданова АМН УкраУни
