CC BY
4
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" Т. 7, № 2, 2020
УДК 340.12 Ольга Колич
1нститут права, психологи та шновацшно! освгги Нацiонального унiверситету '^bBiBCbKa полггехтка" кандидат юридичних наук, доцент кафедри теори,
ютори та фшософи права kolycholha@i.ua
Юрiй Сесюк
адвокат АО "Чаша правосуддя" e-mail: LfD8@ukr.net
ОКРЕМ1 АСПЕКТИ Ф1ЛОСОФСЬКО-СОЦ1ОЛОГ1ЧНОГО
РОЗУМ1ННЯ ЗЛОЧИНУ
http://doi.org/
© Колич О., Сесюк Ю., 2020
Зазначено, що суто позитивктське розумшня злочину е недостатшм для його Bce6i4Horo доcлiдження, вивчення цього феномену повинно виходити за межi права на сощально-фшософський р1вень. Прoаналiзoванo злочин як coцiальнe явище. Наго-лошено на кореляцн розвитку права та еволюцн злочинноТ поведшки, обгрунтовано взаемний вплив зазначених процеав. Розглянуто роль свободи вoлi людини при вибoрi мoдeлi пoвeдiнки. Зазначено, що призначення криминально! вiдпoвiдальнocтi за злочин пов'язано iз наявнicтю в особи свобщноТ вoлi на момент вчинення д1яння.
Ключoвi слова: злочин, coцioлoгiя права, фiлocoфiя права, культура, свобода воля.
Постановка проблеми. Сучасна юридична наука трактуе злочин як сустльно небезпечне дiяння, яке заборонено законом пщ загрозою кримiнального покарання. Вiдповiдно до ст. 11 Кримшального кодексу Укра1ни, злочином е передбачене цим Кодексом сустльно небезпечне винне дiяння (дш або бездiяльнiсть), вчинене суб'ектом злочину [5]. На наш погляд, таке суто позитивютське розумшня злочину сьогодш е недостатнiм. Визначення злочину як суспiльно небезпечного дiяння, передбаченого чинним законодавством, прив'язуе його трактування до системи законодавства, тобто обмежуеться конкретною юридичною системою. Таким чином, дослщження змiсту та сутносп злочину суттево звужуеться, i залишаються поза увагою соцiологiчнi та фшософсью аспекти цього явища, зокрема штерпретащя вини, походження та причини злочинно! поведiнки, онтологiчний зрiз злочину, сустльний осуд чи схвалення певно! моделi поведiнки тощо.
Мета cтаттi. Проаналiзувати окремi аспекти фiлософсько-соцiологiчного розумiння злочину.
Анашз дocлiджeння проблеми. Над дослщженням злочинiв працюють дослiдники уже не одне столггтя. Помiтний слiд у дослщжент даного феномену залишили пращ сощолопв Е. Дюркгейма та Е. Фромма. Серед сучасних науковцiв над щею проблематикою чи окремими li аспектами працювали Р. Веприцький, О. Донченко, О. Кваша, Я. Кендзюро, О. Литвинов, Н. Мещерякова, С. Сливка, П. Сорокш, О. Джужа, В. Шинкарук, Б. Шандра та ш.
OKpeMi аспекти фiлософсько-соцiологiчного розумтня злочину
Виклад основного MaTepiany. Незважаючи на те, що розумшня злочину нерозривно пов'язано i3 кримiнальним законодавством, сyтнiсть цього явища потрiбо шукати поза межами права. Реформютський пiдхiд до вивчення злочину дае можливiсть вийти на сощально-фiлософський рiвень аналiзy такого феномену. Таким чином, вважаемо доцшьним здшснити багатовимiрний пiдхiд до дослщження злочину та його соцiальних детермшацш.
Онтологiчна сyтнiсть злочину полягае у посяганш на певнi сyспiльнi блага чи штерес. Соцiологiчний аспект дослщження злочину мае на метi вивчення цього феномену як дiяння, яке спрямоване на пригшчення суб'ектом злочину шших; як форми девiантноï поведшки; як певний результат впливу сощуму та оточення на дiï особи; як форми протесту проти усталених вщносин тощо. Емiль Дюркгейм у свош працi "Норма i патолопя" звернув увагу на позитивну сторону злочину: злочин посилюе гостроту переживань людини, а це, вiдповiдно, сприяе формуванню складнiшоï i досконалiшоï структури сyспiльноï свiдомостi; злочин руйнуе мораль. Проте вплив моралi не повинен бути надмiрним, бо у випадку вщсутносп порушень та критики моралi вона набуде застиглого вигляду; у злочиш iндивiд дiстае можливiсть виразити себе незалежно вщ того, чи йдеться про людину, мрiï яко1' випереджують час, чи про злочинця, який стоггь нижче рiвня сучасного йому сyспiльства; злочини е попередниками реформ, оскшьки вказують на наявнють шляхiв, якi вiдкритi до змш, а iнколи прямо готують щ змiни; у середовищi, де юнують злочини, колективнi почуття доволi гнучю та готовi набувати нових форм [11].
Сощальний феномен злочиностi виражаеться у кримшальнш активностi окремих члешв сyспiльства [1, с.86]. На вчинення злочишв та злочиннiсть загалом впливае низка факторiв, якi варiюють на рiзних етапах розвитку того чи шшого сyспiльства, а також залежать вщ економiчних, соцiальних, демографiчних причин тощо.
Право е результатом, наслщком розвитку нематерiальноï культури людства. Як зауважуе О. Литвинов, iз розвитком культури певш дiяння, а також оргашзацшно-структурш соцiальнi принципи з причин усвщомлення 1'хнього негативного значення для суспшьного розвитку виводяться за межi культури в сферу кримiнальнy (злочинну), а тому 1'хне iснyвання залишаеться вже в цiй системi координат. Постшна наявнiсть кримiнальних принципiв i дш, з кyльтyрологiчного погляду, е проявом i водночас втшенням кумулятивного характеру культурного розвою людства, а тому 1'хня значyщiсть залежить вщ реального впливу на наявний спошб буття (культуру) тiеï чи шшо1' спiльноти та потyжностi тиску примггивних (бiологiчних по сyтi) та цившзацшних (технократичних) чинникiв [7, с. 188]. Отже, не тшьки право е результатом розвитку культури та цившзацп, але i злочини та злочиннють нерозривно пов'язаш з еволюцiею культурних цiнностей. Культура виступае як надбання, конгломерат щнюних орiентацiй та благ, сукупнють матерiальних та нематерiальних здобутюв людства. Саме наявнiсть культури породжуе систему ощночних ставлень до дiянь осiб, оскiльки за умови вщсутносп певних благ неможливо на них претендувати чи посягати. Розвиток цившзацп та культури неминуче приводить до юнування феномену злочинносп, оскiльки вш цi явища еволюцiонyють у синергетичнш едностi. Культурний прогрес, розвиток метаправа формують iерархiю цiннiсних орiентацiй, посягання на яю розглядатимуться як сощально небажана чи навiть небезпечна модель поведшки. Вщтак розвиток культури i права зумовлюе потребу 1'х охорони i захисту, таким чином визначаючи ту небажану модель поведшки, яку називають протиправною або злочинною. Отже, культура i право як ïï результат формують розумшня злочинносп, а також впливають на ïï розвиток та модифшацп. Своею чергою, неминуче юнування злочинносп сприяе розвитку права як на макрорiвнi, так i в межах окремо1' держави. Бшьше того, злочиннють як суспшьно небажане явище сприяе формуванню постшно оновлювано1' системи цiнностей, яю охороняе держава та сyспiльство загалом. Поступ суспшьства та поява нових благ, на яю спрямованi штереси та потреби iндивiдiв та 1'хшх груп, зумовлюють виникнення нових форм злочинносп та видiв злочинiв зокрема. Тому можемо констатувати, що негативш моделi поведiнки, до яких належить злочиннють, стимулюють розвиток права. I навпаки, правове закрiплення та охорона певних суспшьних вiдносин породжують новi види злочинiв. Тобто,
еволющя феномену права тюно пов'язана iз еволющею злочиннностi, i обидва цi явища взаемостимулюють розвиток один одного. Адже порушення норм е можливим тшьки у випадку наявностi останнiх. А у випадку наявносп норм так чи шакше виникатимуть ситуацп !х порушення чи посягання на них. У статп "Норма i патолопя" Е. Дюркгейм акцентуе на позитивнш ролi злочинiв [3]. Дослiдник не виправдовував злочину як такого, проте обгрунтовував думку про позитивну стимулящю розвитку суспшьних вiдносин. Е. Дюркгейм звертався до дiалектики добра i зла, позитивних та негативних проявiв. О. Литвинов з приводу взаемоди культури та злочинних проявiв зазначае, що якiсний шар культури, якщо ми маемо розумiти 11 як гуманютично (у сенсi милосердно, толерантно, емпатично тощо) спрямовано! парадигми розвитку людства, е надто чутливим i часто незахищеним перед кiлькiсною перевагою шстинкпв i традицiй, що !х було вироблено поза 11, культури, межами, а тому будь-яю культурш досягнення постiйно пiдлягають випробуванню конкретних проявiв зазначеного тиску. Така взаемодiя, "схоплена" (використовуючи вiдомий термiн Г. Гегеля) людським розумом i вщбита в поняттi дiалектики, демонструе в ушх сферах i дiяльностi, i оргашзацп життя спiльнот бiнарнiсть якостей i процесiв. 1гнорування тако! дiалектики буття завжди створюе проблеми, як надто часто стають навiть загрозливими для людини як роду, тобто для всього людства [7, с. 190].
У межах сво!х соцюлопчно-правових дослщжень Е. Дюркгейм вважав злочин вiчним та нормальним для суспшьства явищем. На вiдмiну вiд нього, Е. Фромм розвинув теорда про можли-вiсть позбутися цього явища за допомогою радикально! змши суспшьних вщносин [13, с. 126-133].
Незважаючи на те, що розвитку культури та права корелюе розвиток злочиних тенденцш, слщ зауважити, що злочинш ди завжди е соцiальними. Проте в жодному разi вони не можуть бути охарактеризовав як культурш.
У фшософсько-соцюлопчному дослiдженнi злочину важливу роль вдаграе свобiдна воля людини. Життедiяльнiсть людини не мислима без свобщно! волi, оскiльки ця властивють е онтологiчною [9, с.129]. На думку С. Сливки, людина може тти на все заради свое! свобщно! волг Розум та штелект покликаш !! контролювати. Проте свобода людини не може бути безмежною. Вона повинна мати певш обмеження, якими е норми та цшосп, що культивоваш релшею, мораллю, правом. Розумна людина не потребуе обмежень, як висувае держава чи суспшьство. Проте доволi часто в сучасних умовах матерiального, духовного нiгiлiзму та дисгармони держава змушена застосовувати силу влади для застосування виправданого насильства свободи волi задля забезпечення правопорядку та стабшьносп у суспшьсга [9, с. 30-35].
Як зазначае Н. Мещерякова, свобода волi - це вюь, навколо яко! обертаеться весь свгг нашо! культури [8, с. 27]. Свобода волi - це здатнють суб'екта визначати сутнiснi тдстави власного велiння; своерiдна похiдна вщ волi загалом, що уможливлюе морально-етичну значущють останньо!. Фiлософська проблема свободи волi висувае питання не про те, як людиш "дати волю" власнш волi (що можна вважати лише одшею з граничних и iнтерпретацiй), а про завбачувану в людиш здатнють бути вiльною вщ примусовостi власно! волi i, отже, свобщно й вщповщально обирати власш мотиви i цiнностi i, зрештою, власне дiюче "Я" [12, с. 571].
Стутнь свободи та вектор поведши людини визначае вщповщальнють. У сучаснш правовiй науцi пануе думка про те, що тдставою для несення вщповщальносп особою за и поведiнку е свобода волi. На думку О. Донченко, свобода е основною особистюно-сощальною передумовою кримшально-правово! вщповщальносп, яка в такому разi може виступати шструментом впливу на свщомють та волю людини i там самим визначати мiру й свободи у майбутньому [2, с. 6].
Категорiя "свобода" нерозривно пов'язана iз наявнютю в людини свободи волг Саме свобода виступае пею фшософською парадигмою, яка вiдображае одну з властивостей дiяльностi людини, а саме - сшввщношенння мiж об'ективними законами природи i суспiльства i опанування ними завдяки свщомш дiяльностi [4, с. 8]. Як зазначае Я. Кендзюро, людський вчинок у вiдривi вщ свободи не мае жодного значення [6, с. 161].
OKpeMi аспекти фiлософсько-соцiологiчного розумтня злочину
Онтолопя свободи полягае у наявносп можливого вибору. У юридичнш науцi пануе пiдхiд, який полягае у констатацп свободи лише при можливостi вибору. Немае вибору - немае свободи; немае свободи - немае вщповщальносп. Тобто в особи повинен був бути ще хоча б один можливий варiант поведшки окрiм того, який вона обрала. Адже у випадку, коли людина не може вчинити шакше, вiдсутня свобода, а вщтак - вiдповiдальнiсть.
Особа може i повинна вiдповiдати перед суспшьством та державою лише у випадку свщомого вибору певно! моделi протиправно! поведiнки, якщо в не! була можливють, враховуючи вимоги закону та штереси iнших членiв суспiльства, самостшно обрати ту чи iншу можливють вчинку. Цей вибiр поведiнки може бути зумовленим як зовшшшми обставинами, так i внутрiшнiми спонуками. Щцстава застосовувати кримiнальну вiдповiдальнiсть до особи виникае тод^ коли людина здшснила свiдомий вибiр ско!ти злочин, маючи можливiсть обрати й iнший, правомiрний, шлях. Особа повинна усвiдомлювати, що надана !й свобода мiстить i вiдповiдальнiсть. Здiйснюючи певний вибiр, людина е свщомою, що несе за цей вибiр вiдповiдальнiсть.
Злочин, по великому рахунку, е психiчним явищем, яке виражаеться специфiчними для нього переживаннями, яю, своею чергою, притаманш лише iндивiду [14, с. 270]. З цього приводу П. Сорокш зауважив, що немае злочинних форм взаемоди та взаемовiдношень лише там, де немае психши. Де немае шдивща, який обдарований психiчним життям, немае i не може бути шяких злочинних актiв [10, с. 273].
О^м психолопчно!, суб'ективно! складово! злочину, варто пам'ятати i про його об'ективну сторону. Злочин завжди порушуе, завдае шкоди певним суспшьним благам чи iнтересам, дестабiлiзуе, деморалiзуе.
Висновки. На усiх етапах розвитку цившзацп злочин був i залишаеться небажаним для суспiльсва явищем. Незважаючи на те, що визнання того чи шшого дiяння злочинним нерозривно пов'язане iз позитивним правом конкретно! держави, дослщження сутностi злочину виходить за межi права.
Соцiологiчнi дослщження злочину спрямоваш на аналiз цього феномену як сощального явища, об'ективно притаманного кожному без винятку суспшьству. На вчинення злочину впливае весь спектр сощальних факторiв, якi вардають залежно вiд iсторичного етапу розвитку конкретного суспшьства.
Разом iз еволющею та модернiзацiею права еволюцiонуе i злочиннiсть. Проте iснуе i зворотний вплив: прояви злочинно! поведiнки стимулюють розвиток та вдосконалення правово! системи.
Для фшософсько-соцюлопчного дослiдження злочину важливе значення мае категорiя свободи волi як онтологiчна властивiсть особи. Свобода волi означае наявнiсть в особи вшьного вибору моделi свое! поведшки. Тому призначення вщповщальносп за злочин нерозривно пов'язано iз свободою вол^ iз вирiшенням питання про те, чи порушення норм права було усвщомленим вибором людини.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Веприцький Р. С. Феноменолопя злочинносп як галузь кримшологп. Форум права. 2013. № 3. С.84-87. 2. Донченко О. П. Свобода як категор1я права: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. Наук. Одеса, 2010. 22 с. 3. Дюркгейм Э. Норма и патология. Социология преступности: Современные буржуазные теории : сб. ст. : пер. с англ. М. : Прогресс, 1966. 368 с. 4. Кваша О. О. Свобода вол1 та шш1 фшософсьш категорп в обгрунтуванш злочинно!' поведшки та вщповщальносп за не!'. Вюник Луганського державного ушверситету внутршшх справ 1меш Е.О. Дддоренка. 2012. № 2. С.3-11. 5. Кримшальний кодекс Укра!ни в1д 05.04.2001 № 2341-Ш. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14. 6. Кэндзюро Я. Философия свободы. М., 1958. 209 с. 7. Литвинов О. М. Право як феномен культури: спроба фшософського осмислення: монограф1я. Луганськ: Янтар. 2014. 800 с. 8. Мещерякова Н. А. Детерминизм в философском рационализме: от Фалеса до Маркса. Воронеж, 1998. 168 с. 9. Сливка С. С. Фшософ1я права. Навч. поаб. К.: Ат1ка, 2012. 256 с. 10. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество. М.: Политиздат, 1992. 543 с. 11. Соцюлопя права:
Навч поаб. О. М. Джужа, I. Г. Кириченко, В. С. Ковальський, С М. Корецький та ш.; За заг. ред. О. М. Джужи. К.: Юршком 1нтер, 2004. 288 с. URL: http://gendocs.ru/. 12. Фшософський енциклопедичний словник. Редкол.: B.I. Шинкарук (голова редкол. та ш.). Ки!в: Абрис. 2002. 742 с. 13. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. Социс. 1992. № 7. С. 126-133. 14. Шандра Б. Б. Характеристика фшософсько-правових властивостей злочинносп у суспшьних вщносинах. Митна справа. 2012. № 4. С. 269-273.
REFERENCES
1. VeprytsDkyy R. S. Fenomenolohiya zlochynnosti yak haluzD kryminolohiyi [Crime Phenomenology as a Field of Criminology]. Forum prava. 2013. № 3. P.84-87. 2. Donchenko O. P. Svobodayakkatehoriyaprava [Freedom as a Category of Law]: avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. yuryd. Nauk. Odesa, 2010. 22 p. 3. Dyurkgeym E. Norma ipatologiya. Sotsiologiya prestupnosti: Sovremennyye burzhuaznyye teorii [Norm and Pathology. Sociology of Crime: Modern Bourgeois Theories]: sat art. : per. from English M.: Progress, 1966.368 p. 4. Kvasha O. O. Svoboda voli ta inshi filosofsDki katehoriyi v obgruntuvanni zlochynnoyipovedinky ta vidpovidalDnosti za neyi [Freedom of Will and Other Philosophical Categories in Justifying and Responsible for Criminal Behavior]. Bulletin of the Luhansk State University of Internal Affairs named after EO Didorenko. 2012. № 2. P.3-11. 5. KryminalDnyy kodeks Ukrayiny [The Criminal Code of Ukraine] vid 05.04.2001 № 2341-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14. 6. Kendzyuro YA. Filosofiya svobody [Philosophy of Freedom]. М., 1958. 209 p. 7. Lytvynov O. M. Pravoyakfenomen kulDtury: sproba filosofsDkoho osmyslennya [Law as a Phenomenon of Culture: An Attempt at Philosophical Thinking]: monohrafiya. LuhansDk: Yantar. 2014. 800 p. 8. Meshcheryakova N. A. Determinizm v filosofskom ratsionalizme: ot Falesa do Marksa [Determinism in Philosophical Rationalism: From Thales to Marx]. Voronezh, 1998.168 s. 9. Slyvka S. S. Filosofiya prava [Philosophy of Law]: Navch. posib. K.: Atika, 2012. 256 p. 10. Sorokin P. A. Chelovek. Tsivilizatsiya. Obshchestvo [Human. Civilization. Society]. M.: Politizdat, 1992. 543 p. 11. Sotsiolohiya prava [The Sociology of Law]: Navch posib. O. M. Dzhuzha, I. H. Kyrychenko, V. S. KovalDsDkyy, S M. KoretsDkyy ta in.; Za zah. red. O. M. Dzhuzhy. K.: Yurinkom Inter, 2004. 288 p. URL: http://gendocs.ru/. 12. FilosofsDkyy entsyklopedychnyy slovnyk [Philosophical Encyclopedic Dictionary]. Redkol.: V. I. Shynkaruk (holova redkol. ta in.). Kyyiv: Abrys. 2002. 742 p. 13. Fromm E. Anatomiya chelovecheskoy destruktivnosti [Anatomy of Human Destructiveness]. Sotsis. 1992. № 7. P. 126-133. 14. Shandra B. B. Kharakterystyka filosofsDko-pravovykh vlastyvostey zlochynnosti u suspilDnykh vidnosynakh [Characteristics of the Philosophical and Legal Properties of Crime in Public Relations]. Mytna sprava. 2012. № 4. P. 269-273.
Дата надходження: 16.03.2020р.
Olha Kolych
Institute of Law, Psychology and Innovative Education Lviv Polytechnic National University Candidate of Jurispondence, Associate Professor of the Department of Theory, History and Philosophy of Law kolycholha@i.ua
Yuri Sesiuk
Lawyer, lawyer association "Bowl of Justice"
Lf08@ukr.net
CERTAIN ASPECTS OF THE PHILOSOPHICAL-SOCIOLOGICAL UNDERSTANDING OF CRIME
The article states that a purely positivist understanding of crime is insufficient for its comprehensive study, and the study of this phenomenon must go beyond the right to the socio-philosophical level. Crime as a social phenomenon has been analyzed. The correlation between the development of law and the evolution of criminal behavior is emphasized; the mutual influence of these processes is substantiated. The role of free will of the person in choosing the model of behavior is considered. It is stated that the imposition of criminal responsibility for a crime is connected with the presence of a free will in the person at the time of the act.
Key words: crime, sociology of law, philosophy of law, culture, free will.
