CC BY
48
Сидоренко Ольга Олександрiвна,
кандидат юридичних наук, асистент кафедри теорп держави i права, На^ональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: Sydorenkol200@gmail.com ORCID 0000-0003-0485-6431
doi: 10.21564/2414-990x.141.131531 УДК 340.114.5:340.155.8
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛ1З ПРАВОВОУ СВ1ДОМОСТ1 ЯК КАТАЛ1ЗАТОРА РОЗВИТКУ ПРАВОВОУ СИСТЕМИ УКРАУНИ
Розглянуто змкт поняття правовог св1домост1 з огляду на сучаст науков1 напрацювання з цш проблеми. Проаналгзовано взаемозв'язки правосв1домост1 та правовог системи у контек-ст1 евроттеграцшних процесю в Украгт. Аргументовано висновок: процеси, як1 вгдбуваються в сусптльствг, незмтно впливають на правову свтдомкть та розвиток нових галузей права. Подаль-ший розвиток правовог системи Украгни та набуття нею яккно нових властивостей, як б сприяли розвитку в держав1 громадянського сустльства та утвердженню верховенства права, можлив1 лише у контекст1 розвитку правовог св1домост1.
Ключовi слова: правова сввдомкть; правова система; громадянське суспшьство; система права; структура системи права; предмет правового регулювання; метод правового регулювання.
Сидоренко О. О., кандидат юридических наук, ассистент кафедры теории государства и права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail : Sydorenko1200@gmail.com ; ORCID 0000-0003-0485-6431
Общетеоретический анализ правового сознания как катализатора развития правовой системы Украины
Рассматривается содержание понятия «правовое сознание» с точки зрения современных научных наработок по этой проблеме. Анализируются взаимосвязи правового сознания и правовой системы в контексте евроинтеграционных процессов в Украине. Аргументирован вывод: процессы, которые происходят в обществе, неизбежно влияют на правовое сознание и развитие новых отраслей права. Дальнейшее развитие правовой системы Украины и приобретение ею качественно новых свойств, которые бы способствовали развитию в государстве гражданского общества и утверждению верховенства права, возможны только в контексте развития правового сознания.
Ключевые слова: правовое сознание; правовая система; гражданское общество; система права; структура системы права; предмет правового регулирования; метод правового регулирования.
Постановка проблемы. Розвиток правово! системи Укра!ни традицшно е прюритетним напрямком дослвджень сучасно! науки теорГ! держави i права. Генеза правово! системи не може вщбуватись поза трансформацiями та змшами на рiвнi !! окремих елеменив. Система права е регулятивним ядром правово! системи, що формуеться, базуючись на правовiй iдеологi! певно! держави й одночасно виступаючи нормативною основою поведшки у сферi права. Дiалек-тика компонентiв правово! реальност вiдбуваеться за рахунок вiдбиття !х у св^ домостi людини та втшення через даний процес в шших юридичних феноменах. Але водночас не слщ абстрагуватись вiд генеративно! ролi правово! свiдомостi щодо компонентного складу правово! системи, що в подальшому i забезпечуе !! штегрування. 1стотним фактором, який пiдвишуе теоретичну актуальшсть дано! теми, е те, що основна увага на теоретичному рiвнi здебшьшого придiлялась нормативнiй складовш правово! системи, що дещо штучно ввдсувало питання, пов'язанi з розвитком правосвщомосп, на другий план. Уим, практика пра-вотворчих процесiв в Укра!ш довела потребу у спещальних юридичних досш-дженнях питань взаемозв'язку мiж динамiкою правово! свiдомостi та розвитком правово! системи в щлому.
Реалiзацiя правових норм та шдвищення ефективностi правового регулю-вання зумовлюють потребу у вивченнi всiх чинниюв, якi сприяють нормальному розвитку правового життя сусшльства та правових ввдносин. Одним з них е правова сввдомють, оскiльки так само, як функщонування правово! системи неможливе без суб'екпв права, так i кнування самих суб'ектiв права не можна уявити вщокремлено вiд правово! свщомость Досить часто недiевiсть та неефек-тивнiсть правового регулювання пояснюються не лише низьким рiвнем чинних нормативно-правових акив, а й фактором вщторгнення правовою свiдомiстю суспiльства даних правових норм або щлих правових шститупв.
Метою цiе! статтi е дослвдження з теоретико-правових позицiй змiсту поняття та аналiз взаемозв'язкiв правово! свщомост та правово! системи у век-торi евроiнтеграцiйних процесiв в Укра!ш.
Аналiз остантх дослiджень i публ^ацш. Дослщженням проблематики дано! науково! статтi займалися: С. С. Алексеев (8. 8. А1ек81е1еу), П. П. Баранов (Р. Р. Багапоу), В. Л. Васильев (V. Ь. УавуНеу), В. В. Копей-чиков (V. V. КорекЬукоу), В. М. Коробка (V М. КогоЬка), В. В. Лазарев (V. V. Ьагапеу), О. В. Малько (О. V. Ма1ко), М. Н. Марченко (М. N. МагеЬепко), М. I. Матузов (М. I. Ма^гоу), В. В. Пашутш (V. V. Pashutin), П. М. Рабинович (Р. М. КаЬупоууеЬ), В. П. Сальников (V. Р. 8а1пукоу), О. Ф. Скакун (О. Р. 8какип), С. С. Сливка (8. 8. 81уука), С. Р. Сташк (8. Я. 8tanik), В. I. Тем-ченко (V. I. ТешеЬепко) та iншi. Водночас наукових праць, якi б розкривали згадаш вище категорп як взаемозалежнi, майже не спостертаеться.
Виклад основного матерiалу. Правова свщомють дослiджуеться як кате-горiя правознавства, що знаходиться у нерозривному зв'язку з правом, входить як елемент до правово! системи. Традицшний штерес до ще! проблеми пояснюеться незавершешстю розробок функщонування правово! сввдомост
в сусшльства не визначено також шляхи формування, недостатньо дослщжено питання стосовно машпуляцп сусшльною свщомютю.
Науковщ придiляють велику увагу поняттю правово! свщомосп, зважаючи на доволi значний !! вплив на якiсть правового регулювання, побудову гро-мадянського сусшльства. Особливо це стало помггно в радянський та постра-дянський перюди. Через широкий спектр фiлософсько-правових питань, яы пов'язанi з правосвiдомiстю, зокрема те, що вона охоплюе життево важливi сусшльш категорГ!, такi як право та свщомють, у лiтературi немае досi однозначного визначення поняття правово! сввдомость
Визначення правосвщомост передбачае перш за все розгляд поняття «св^ домють», позаяк правова сввдомють е похiдною формою свщомость А сввдо-мiсть, у свою чергу, може бути розглянута з рiзних боюв. Свiдомiсть - це одне з фундаментальних понять фшософп, психологи, сощологп, яке характеризуе важливий системний компонент людсько! психiки. Функщонування свщомо-стi забезпечуе людинi можливкть створювати знання про зв'язки, вщносини, закономiрностi об'ективного свiту, встановлювати цШ та розробляти плани, якi представляють !"! дiяльнiсть, регулювати та контролювати емощйш, рацiональнi та предметно практичш вiдносини з дiйснiстю, визначити щншсш орiентири свого буття та полшшити умови свого iснування [1, с. 632-633].
Свщомкть людини в психологи - це сформована в процесi сусшльного життя вища форма психiчного вiдображення дiйсностi в виглядi суб'ективно! моделi навколишнього свiту в формi словесних понять та чуттевих образiв. Властива лише людинi свiдомiсть е продуктом сусшльно-юторичного розвитку людства. Сввдомють людини характеризуеться активнiстю, спрямованiстю на певний об'ект, здатшстю до самоспостереження i рефлексп, рiзним ступенем ясност тощо [2, с. 316]. Сввдомкть з точки зору фшософп - це специфiчна форма iдеального ввдображення i духовного освоення дiйсностi. Це вищий вид духовно! активной особистосп, яка виявляеться в здатностi ввдображати реальнiсть у формi почуттiв та образiв мислення, якi передбачають практичну дiяльнiсть i повiдомляють !х щлеспрямований характер [3, с. 78].
В юридичнш лiтературi не iснуе усталеного визначення правово! свщомость Свого часу I. 6. Фарбер (радянський перюд) визначив правову свщомють як сукупшсть правових поглядiв та почуттiв, яю надiленi нормативним характером i включають в себе як знання правових явищ, так i ощнку з точки зору класово! (або загальнонародно!) справедливостi, а також новi правовi вимоги, якi вiдоб-ражають економiчнi та полiтичнi потреби й штереси суспiльного розвитку [4, с. 204-205]. На думку О. А. Лукашево!, правосвщомють - це погляди, уявлення, думки, почуття, настро!, якi виражають розумшня необхiдностi встановлення та функщонування визначеного правового порядку в суспiльствi [5, с. 17].
Формулюючи поняття правосвщомоси, О. Ф. Скакун утримуеться ввд намагання навести усi характеристики емоцшного чи розумового спрямування i зазначае, що правосвiдомiсть - це система почуттевих i мисленневих образiв комунiкативно-вольово! спрямованостi, через якi вщбуваеться безпосередне
I опосередковане сприйняття правово! реальност - ставлення до чинного, мину-лого 1 бажаного права, до д1яльност1, пов'язано! з правом, до правових явищ 1 поведшки людей у сфер1 права [6, с. 96].
Так, К. Т. Бельський вказуе, що правосв1дом1сть - це категор1я вторичного матер1ал1зму для визначення то! форми сусшльно! св1домост1, яка ввдображае кр1зь призму класових штерес1в суперечност сусшльного буття, пов'язаш з нер1вшстю, 1 яка мае вираження у систем! правових щей, теорш, погляд1в та психолопчних форм, як1 мають свш прояв у загальнообов'язкових правових нормах, в груповш, шдивщуальнш та сусшльнш правосвщомост [7, с. 19].
О. А. Жидовцева правосв1дом1сть визначае як особливу сферу св1домост1, що вщбивае правову дшсшсть у форм1 юридичних знань та ощнного ставлення до права 1 практики його реал1зацп, сощально-правових установок 1 щншсних ор1ентацш, що регулюють поведшку в юридично значущих ситуащях [8, с. 308]. Загалом таке визначення правильне, якщо споглядати сусшльну значушдсть правосв1домост1 за дшсних обставин, тобто беручи до уваги лише так зване «сьогодш», без урахування подальшо! еволюцп правових вщносин. Однак такий шдхщ до означення правосвщомост унеможливлюе вдосконалення у майбут-ньому ще! ж правово! дшсност за рахунок внутршнього бажання носГ!в пра-восвщомост (шдив1д1в, сощальних груп, народ1в тощо) змшити правовий стан речей, покращивши його.
В. I. Тимошенко розглядае правосв1дом1сть як сукупшсть правових уявлень, погляд1в, оцшок, концепцш, теорш, доктрин, що виражають суб'ективне ставлення окремо взятих ос1б, груп або сусшльства загалом до правово! системи залежно вщ визнання або заперечення цшност права, тобто його справедливости сили та ефективност [9, с. 41]. За такого шдходу до значення цього явища, залежно в1д визнання або заперечення цшност права, виникае запитання: чи розглядати правосв1дом1сть як позитивне явище? З позищею В. I. Тимошенка можна погодитися у раз1, якщо в його визначенш розглядати не право загалом, а тшьки об'ективне юридичне право. Тод1 правосв1дом1сть виражае суб'ективне ставлення !"! носив до сформованих та/або санкщонованих державою правових норм, як1 залежно в1д типу правово! системи, вщ притаманного такш держав1 режиму, декларують чи нехтують загальноправовими принципами, що захища-ють природну та сощальну сутшсть людини.
Науковщ-правники неодноразово наголошували на тому, що розумшня права як системи юридичних норм (системно! субстанцп) передбачае дослвд-ження як самих цих норм, так 1 щлого комплексу правових елемент1в та явищ, як1 пов'язують щ норми: не лише !"! структурних складниыв (галузей права, шститут1в, шдгалузей права), предмета й метода правового регулювання, але й тих сил внутр1шньо! самооргашзацп системи, яю перетворюють сукупшсть правових норм у систему [10, с. 365]. Звернення ж до штегративних власти-востей правово! свщомост як вщносно незалежного елемента правово! системи дае можливють упевнено констатувати визнання саме правосв1домост1 як под1б-ного системоутворюючого чинника. Оскшьки динамша сусшльних вщносин на
сучасному еташ характеризуемся CTpÎMKic™ та pi3H0BeKT0prnc™, стае мож-ливим твердження про те, що структуризащя права за галузями здшснюеться насамперед на рiвнi свiдомостi, i тiльки шсля цього стае можливим створення правових норм i ïx галузеве ввдокремлення [11, с. 10]. Тобто певна усталешсть системи права зазнае впливу з боку динамiчного розгалуження предме™ правового регулювання внаслiдок виникнення нових та видозмши наявних сощ-альних зв'язкiв. Тому формування нових галузей права насамперед зумовлене фактичними вщносинами та, вщповщно, суттевими блоками фактичних норм, яы складаються для ïx регулювання. Зважаючи на вищевикладене, новi галузi права (в тому числ ïx вiдокремлення вiд наявних) насамперед складаються через ix усвiдомлення як таких на побутовому та доктринальному рiвнi. Пiд критерiями галузоутворення розумшть ознаки, властивостi, наявнiсть яких дае змогу зробити висновок, що певне правове утворення (шститут, шдгалузь тощо) досягло у своему розвитку статусу самостшно'1 галузi в системi права [12, с. 11]. Однак процес накопичення систематизуючих факторiв е складним питанням. Адже немае вимiрювального приладу, за допомогою якого можна було б визначити готовшсть нормативного масиву перейти у ранг самостшно'1 галузь Тому, на думку В. С. Белих, i на загальнотеоретичному, i на галузевому рiвняx дослщження потрiбен набiр критерй'в тако'1 ощнки [13, с. 11; 11, с. 10]. Натомють через вiдсутнiсть ч^ких показникiв ïx обгрунтування також набувае умоглядность
Правосвiдомiсть як соцiальне явище проявляе себе у безпосередньому функщонуванш, поза яким воно не юнуе. Завдяки функцiям правосвiдомiсть (суспiльна, групова, шдиввдуальна) своечасно забезпечуеться новими пра-вовими цiнностями, якi визначають ефективну оргашзащю i перспективний розвиток правово'1 системи. Становлення правово'1 системи Украши ввдбува-еться з моменту проголошення ïï незалежностi на базi правосввдомоси, яка характеризуеться як динамiчнiстю, так i стабшьшстю, новацiями i традищями. Як правило, новацiйна правосвiдомiсть - сощал-реформютська, революцiйна, а традицiйна - орiентована на вiдтворення iснуючиx сощальних форм, пол^и-ко-правових iнститутiв, ошр новим iдеям i принципам. Нерщко формуються правовi симбiози, якi включають елементи старих i нових психолопчних пере-живань та iдеологiчниx обставин. Вимагаючи нових правових щншсних орiен-тацiй (установок), суб'екти права змушеш або використовувати традицiйнi стандарти правосввдомосп, або миритися з ними.
Вщомо, що правосвiдомiсть е одним з найбшьш консервативних елементiв правово'1 системи. Вона болюно розлучаеться з усталеними уявленнями про правову реальшсть (частина населення звикла до дрiбноï регламентацп державою ïx життя, що юнувала за радянських часiв). Для подолання усталених правових поглядiв i забобошв у суспiльствi, яке трансформуеться, необхщно значно бiльше часу, шж для проведення певно'1 «ревiзi'ï» нормативно-правових акив, приписи яких не вщповщають потребам i запитам сучасно'1 сощально'1 практики [14, с. 95].
Парадигмою юридично! науки ниш е виокремлення галузей права через предмет та метод правового регулювання. Характеристика предмета правового регулювання, а отже, i галузГ права, залежать вщ структуризаци сусшльних вщносин, що складаються у реальному житт на конкретному кторичному етапi. Своею чергою, структуризащя суспiльного життя здiйснюеться залежно вщ необхiдностi та реалiзованого способу виробництва, обмшу та споживання, форм власностГ, механiзму господарювання, ступеня державного втручання (або регулювання) в економiчнi вщносини [15, с. 31]. Це означае, що хоча криста-лiзацiя галузей права остаточно здшснюеться у площиш правово!' доктрини, але важливо розумГти, що вона також обумовлена безлiччю неюридичних детермiнант, якi переводяться на правовий рiвень через правосвiдомiсть. Отже, група сощальних, економiчних вiдносин, до того як стати предметом правового регулювання, виокремлюються з усього масиву сощальних зв'языв та зГстав-ляються у свiдомостi iндивiдiв з !х фактичним упорядкуванням на офiцiйному та неофщшному рiвнi. Зазначимо, що кшетика деяких iз них е настГльки нелГ-нiйною, що фактичнi (неофщшш) норми значно переважають за юльыстю та подекуди за якiстю. 1накше кажучи, для формування ново'! галузi права певнi суспiльнi вiдносини повинш сприйматися особами як досить поширеш, подiбнi та такi, що потребують законодавчого врегулювання. I лише шсля цього набу-вае сенсу пщведення науково! аргументаци пiд утворення ново'! галузi права. 1накше це виглядае штучним та втрачае будь-який праксеолопчний аспект. Також на увагу заслуговують i змiни в усвiдомленнi змГсту категорГ! «предмет регулювання». Зазвичай, коли говорять про сусшльш вГдносини, мають на увазi економiчнi вГдносини, що утворюють базис сусшльства. Але поняття сусшльних вщносин ширше i включае всГ вГдносини людей у суспГльствГ [16, с. 103]. Предметом же правового регулювання стають не всГ вони, а виключно найбГльш важливГ, найзначущГ. Та безсумнГвно, що й сама категорГя «найзначущГ сусшльш вГдносини» е ощночною, у зв'язку з чим вона повинна бути усвщомленою та сформованою розумово на основГ сощально-економГчних детермГнант. Як писав вщомий теоретик права С. С. Алексеев, до предмета правового регулювання не включаються техшко-економГчш вГдносини, пов'язаш безпосередньо з продуктивними силами [17, с. 100]. Еволющя ж економГчних вщносин сут-тево вплинула на цей постулат, пщтвердженням чого виступають у тому числГ Правила ISO або правила захисту шформацп в ЕОМ (комп'ютерах), а також !х системах, мережах. З огляду на викладене, штегративш властивостГ правосвГ-домостГ виявляють себе в тому числГ в структуризацГ! системи права на основГ переведення предмета правового регулювання з побутового рГвня (фактичш суспГльнГ вГдносини) на доктринальний, що згодом втГлюеться на нормативному рГвш (наприклад, у процесГ кодифГкацГ!) та пщлягае реалГзацГ!, яка становить вже змГст юридично! практики. Значення правосвщомостГ в окресленнГ методГв правового регулювання як галузеутворюючого критерГю складно переоцшити. Бо саме домГнування певних засобГв впливу, зрештою, i визначае ставлення бГльшостГ населення до права. Абстрагуючись вщ факту, що окремГ галузГ права
традицшно базуються на iмперативному методi регулювання сусшльних вщно-син, слщ визнати тенденцiю до розширення застосування шших методiв, яка стае все наочшшою у заxiдниx демократичних крашах. У наукових публiкацiяx пострадянського простору у контекст цього стали висвгтлюватися положення про те, що «в демократичному суспiльствi домiнують галузi права з диспозитив-ними методами регулювання, в авторитарних та тоталтарних державах бшьшу цiннiсть мають галузi з iмперативним регулюванням» [18, с. 305]. Сьогодення знаменуеться й розширенням меж застосування шших методiв регулювання (крiм iмперативного) в окремих галузях права. Але зазначена тенденщя, на жаль, мало стосуеться Украши, i використання iмперативниx методiв регулювання все ще залишаеться домiнуючим. 1нколи вщбуваеться спроба законодавця нiбито надати адресату норм права бшьше свободи за рахунок бшьш широкого використання вщносно визначених норм. Слiд визнати, що це насправдi не змiнюе основного методу регулювання, а лише призводить до шдмши понять. I. Л. Заморська, здшснюючи спробу сшввщнесення диспозитивних та вщносно визначених норм права, доходить висновку, що, попри всю близьюсть (а в бага-тьох моментах i почасти тотожшсть) цих категорш, диспозитивнi норми права вщображають внутрiшню сутнiсть специфiчного типу врегульовуваних правом сусшльних ввдносин, що Грунтуються на юридичнш свободi суб'ектiв право-вiдносин i е поxiдними ввд диспозитивного методу правового регулювання. Натомкть вiдносно визначенi норми права ввдображають зовнiшню форму закрiплення та вираження особливого виду норм права, що передбачають нормативно окреслену свободу вибору сторонами правовщносин певного вар^ анту поведшки. Вщносно визначенi норми права е похщними вiд внутршньо'1 структури норм права та видiв ïï структурних компонентiв [19, с. 11]. Вони надають скорше уявну, шж реальну свободу вибору суб'ектам правоввдносин, що також може мати мкце та бути, безумовно, корисним з урахуванням мети правового регулювання. Проте структуровашсть та зрозумтсть нормативних регуляторiв, тобто й ïx розумово-емоцiйне сприйняття, безпосередньо залежить i вщ застосовуваного правотворцем методу правового регулювання з його ч^-кою кристалiзацiею в усвщомленш як законодавця, так i адресата правового припису, що, вщповщно, накладатиме ввдбиток на правову поведшку. Ще один аспект, вартий уваги, полягае в надто обмеженому використанш у вгтчизнянш юриспруденц^1 заохочувального методу регулювання сусшльних вщносин, при тому що в крашах Захщно'1 бвропи, США, Канадi тощо навiть в адмшктратив-ному та кримiнальному правi правовi засоби, якi характеризують даний метод, використовуються набагато ширше, не просто надаючи особi свободу вибору, а стимулюючи правомiрний варiант поведшки або ж навгть виправлення шсля неправомiрноï. Зокрема, О. Г. Варич робить наголос на ролi договiрно-за-охочувального методу регулювання економiчниx ввдносин, змiстом якого е нормативно встановлене стимулювання дiяльностi суб'ектiв економiчниx вщ-носин, що вiдповiдае не лише правовим вимогам, а й вимогам, установленим за погодженням сторш на договiрниx засадах [20, с. 7]. Украша ж взяла курс
на використання здебшьшого iмперативних пiдходiв у регулюванш, i цей тренд залишаеться незмiнним навiть з урахуванням здшснюваних реформ. Процес кодифiкацiï норм процесуального права держав-члешв 6С зустрiчае на шляху певнi перешкоди: форми здшснення правосуддя в кожнiй кра']"ш мають особли-востi, сво1 нащональш традицп, що для громадян шших краш викликае значнi труднощi. У цьому криеться необхвдшсть зближення нащональних правових систем, у тому числ тих, що належать до рiзних сiмей права [21, с. 149].
Правова свщомкть на вiдмiну ввд iнших явищ правового життя вщграе важливу роль у процесi реалiзацiï функцiй правово!" системи. Всi суб'екти право-вiдносин е носiями певно1 правово'1' свiдомостi, яка проявляеться у формах шди-вiдуальноï чи колективно1 правово'1' свiдомостi. У цьому контексп неприйнятним е висловлення про те, що органи державно'1' влади та органи мкцевого самовря-дування дшть у суто механiчний спосiб, реалiзуючи тi формальнi й матерiальнi вимоги, як визначенi на рiвнi законодавства. Шдтримуемо погляд науковцiв, що це ктотно спрощуе процес науково1 штерпретацп процесу реалiзацiï повно-важень державного управлшня, який багато про це писав [22]. Оскшьки навiть якщо щлком ототожнити дiяльнiсть органiв державно'1' влади та ix посадових осiб з перелiком вимог нормативно-правових акпв, якi регламентують порядок i оргашзащю цiеï дiяльностi, то все одно не можна визнати того, що в процесi прийняття та реалiзацiï управлшських рiшень надзвичайно важливим фактором впливу е суб'ективне сприйняття посадовими особами та державними службов-цями тих обов'языв, прав i повноважень, що на них покладаються [23]. Тому, як зауважуе С. Погребняк, усi процеси розвитку й реалiзацiï державно']" влади повиннi вивчатись у контекст питань праворозумiння, а також того, в якому сташ перебувае правова сввдомкть та як правовi цiнностi у нiй домшують [24, с. 92-93]. А якщо аналiзувати поведiнку i дiяльнiсть шдивщуальних суб'ектiв права, то в цьому аспект вплив правово']" свiдомостi е ще бiльшим, оскiльки саме на рiвнi правово']" свiдомостi вiдбуваеться вщображення правово']" дiйсностi (адек-ватне або деформоване), яке по сут визначае тип поведшки окремих iндивiдiв. У цьому сенс слiд визнати, що саме рiвень адекватностi вiдтворення правово']" дiйсностi на рiвнi правово']" сввдомост е запорукою правопорядку.
Наостанок шдкреслимо, що правосвiдомiсть безпосередньо формуеться в самш людинi та фактично iз самою людиною. Вона проходить разом iз нею шлях розвитку, у цьому контекст можна провести аналопю зi становленням особистостi. I бшьше того, людина як основа природнього та сощального свiту, його розвитку, формуе ще'1 правового поля, тобто ввдображае завдяки свош правосвiдомостi засади правово!" дшсност навколо себе.
Висновки. Варто пщтримати теоретико-правову позицiю щодо право-свiдомостi як однiеï з форм сввдомост, яка полягае у ставленш людини до навколишнього свггу (до права), причому з рiзниx ракурсiв. Правосвiдомiсть перебувае у ткному взаемозв'язку з усiма без винятку шдсистемами правово']" системи та з ïï найважлившими функцiями. На сучасному еташ стае очевидною необxiднiсть переосмислення окремих парадигм юриспруденцп, що виражаеться
у 3MiHi акцентв загальновизнаних критерпв подшу права на галузi, а також навггь в обrрунтуваннi дощльност ix розширення. Каталiзатором окреслених npo^ciB виступае стрiмка динамiка суспiльниx вщносин, але фактичний стан речей набувае юридичного сенсу лише з моменту його ввдбиття у правосв^-мост, що робить можливим переведення фактв реального життя у передумови для формування нових галузей права. Також сучасне шформацшне сусшльство характеризуеться наявшстю великого обсягу iнформацГi, який не може сприй-няти окремо узятий шдивщ. Процеси, якi вiдбуваються в сусшльств^ незмiнно впливають на правову свщомють. Подальший розвиток правовоi' системи Укра-i'ни та набуття нею яюсно нових властивостей, якi б сприяли розвитку в державi громадянського сусшльства та утвердженню верховенства права, можливi лише у контекстi розвитку правосвщомост як окремих громадян, так i суспiльства в цiлому.
Потребують подальших дослiджень питання, яким чином шформацшна цивiлiзацiя перетворюе соцiокультурний простр, формуючи нову правову свiдомiсть.
Список л^ератури:
1. Новейший философский словарь / сост. А. А. Грицанов. Минск : Изд-во В. М. Скакун, 1998. 896 с.
2. Психолопчна енциклоиед1я / автор-упорядник О. М. Степанов. Ктв : Академвидав, 2006. 424 с.
3. Спиркин А. Г. Сознание и самосознание. Москва : Политиздат, 1972. 276 с.
4. Фарбер И. Е. Правосознание как форма общественного сознания. Москва : Юрид. лит., 1963. 205 с.
5. Лукашева Е. А. Социалистическое правосознание и законность. Москва : Юрид. лит., 1973. 343 с.
6. Скакун О. Ф. Теор1я права i держави : тдручник. 4-те вид., допов. i перероб. Ктв : Алерта, 2013. 524 с.
7. Бельский К. Т. Формирование и развитие социалистического правосознания : монография. Москва : Высшая школа, 1982. 183 с.
8. Жидовцева О. А. Структура та функцп професшно1 правосввдомостг Форум права. 2012. № 1. С. 307-312. URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2012_1_48.pdf.
9. Тимошенко В. I. Визначальт фактори правово1 сввдомосп. Право Украти. 2008. № 6. С. 41-46.
10. Аверин А. В. Правопонимание и конкретизация законодательства. Конкретизация законодательства как технико-юридический прием нормотворческой, интерпретационной, правоприменительной практики. Нижний Новгород : Нижегородская академия МВД России, 2008. С. 363-374.
11. Дудтк Р. М. До проблеми виокремлення системоутворюючих чинниюв, що впливають на процес формування нових галузей украшського права. Право i суспыьство. 2015. № 4. С. 8-12.
12. Головина А. А. К вопросу о понятии критериев отраслеобразования в системе российского права, их теоретическом и практическом значении. Право и государство : теория и практика. 2011. № 6. С. 12-14.
13. Белых В. С. Понятие банковского права и его место в системе права России. Государство и право. 2011. № 4. С. 5-13.
14. Скакун О. Правосознание в правовой системе Украины : эволюционные особенности, профессиональное и региональное измерение. Право Украины. 2013. № 1. С. 93-116.
15. Дудтк Р. М. Ознаки галузей украшського права. Науковий вкник Херсонського державного ушверситету. 2015. Вип. 2. Т. 1. С. 29-32.
16. Строгович М. С. Уголовно-процессуальное право в системе советского права. Советское государство и право. 1957. № 4.
17. Алексеев С. С. О теоретических особенностях классификации отраслей советского права. Советское государство и право. 1957. № 7.
18. Бабенко А. Н. Аксиологические причины правотворческих ошибок. Правотворческие ошибки: понятие, виды, практика и техника устранения в постсоветских государствах : материалы межд. науч.-практ. круглого стола (Москва, 29-30 мая 2008 г.). Москва : Проспект, 2009. С. 304-326.
19. Заморська Л. I. Ввдносно визначеш норми права: поняття, структура, функцГ! : автореф. дис. ... канд. юрид наук. Одеса, 2009. 24 с.
20. Варич О. Г. Економ1чш функцГ! сучасно1 держави : природа, змкт, тенденцГ! розвитку в Украш : автореф. дис. ... канд. юрид наук. Ки!в, 2006. 22 с.
21. Сидоренко О. О. Процесуальш норми права : поняття, особливосп, р1зновпдп: монограф1я. Харюв : Право. 2014. 192 с.
22. Цветков В. В., Горбатенко В. П. Демокрапя - Управлшня - Бюрокрапя: в контекста модершзацГ! украшського сусшльства : монограф1я. Ки!в : 1н-т держави i права Гм. В. М. Корецького НАН Украши. 2001. С. 177-270.
23. Цветков В. В., Сел1ванов В. М., Скрипнюк О. В. Державне управлшня i полиика : монограф1я. Ки!в : Абрис. 2006. С. 83-98.
24. Погребняк С. Значения основоположних принцитв права для формування i розвитку правово! державностГ Вкник Академи правових наук Украгни. 2008. № 3 (54). С. 92-93.
References:
1. Hrytsanov, A.A. (1998). Noveishyi fylosofskyi slovar. Mynsk: Yzd-vo V. M. Skakun [in Russian].
2. Stepanov, O.M. (2006). Psykholohichna entsyklopediia. Kyiv: Akademvydav [in Ukrainian].
3. Spyrkyn, A.H. (1972). Soznanye y samosoznanye. Moscow: Polytyzdat [in Russian].
4. Farber, Y.E. (1963). Pravosoznanye kak forma obshchestvennoho soznanyia. Moscow: Yuryd. lyt. [in Russian].
5. Lukasheva, E.A. (1973). Sotsyalystycheskoe pravosoznanye y zakonnost. Moscow: Yuryd. lyt. [in Russian].
6. Skakun, O.F. (2013). Teoriia prava i derzhavy Kyiv: Alerta [in Ukrainian].
7. Belskyi, K.T. (1982). Formyrovanye y razvytye sotsyalystycheskoho pravosoznanyia. Moscow: Visshaia shkola [in Russian].
8. Zhydovtseva, O.A. (2012). Struktura ta funktsii profesiinoi pravosvidomosti. Forum prava, 1, 307-312. URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2012_1_48.pdf [in Ukrainian].
9. Tymoshenko, V.I. (2008). Vyznachalni faktory pravovoi svidomosti. Pravo Ukrainy, 6, 41-46 [in Ukrainian] .
10. Averyn, A.V. (2008). Pravoponymanye y konkretyzatsyia zakonodatelstva. Konkretyzatsyia zakonodatelstva kak tekhnyko-iurydycheskyi pry em normotvorcheskoi, ynterpretatsyonnoi, pravoprymenytelnoi praktyky. Nyzhnyi Novhorod: Nyzhehorodskaia akademyia MVD Rossyy, S. 363374 [in Russian].
11. Dudnik, R.M. (2015). Do problemy vyokremlennia systemoutvoriuiuchykh chynnykiv, shcho vplyvaiut na protses formuvannia novykh haluzei ukrainskoho prava. Pravo i suspilstvo, 4, 8-12 [in Ukrainian].
12. Holovyna, A.A. (2011). K voprosu o poniatyy kryteryev otrasleobrazovanyia v systeme rossy-iskoho prava, ykh teoretycheskom y praktycheskom znachenyy. Pravo y hosudarstvo: teoryia y prak-tyka, 6, 12-14 [in Russian].
13. Belyh, V.S. (2011). Poniatye bankovskoho prava y eho mesto v systeme prava Rossyy Hosu-darstvo y pravo, 4, 5-13 [in Russian].
14. Skakun, O. (2013). Pravosoznanye v pravovoi systeme Ukraynbi: эvoliutsyonnнe osobennosty, professyonalnoe y rehyonalnoe yzmerenye. Pravo Ukrainy, 1, 93-116 [in Russian].
15. Dudnik, R.M. (2015). Oznaky haluzei ukrainskoho prava. Naukovyi visnyk Khersonskoho der-zhavnoho universytetu, Issue 2, Vol. 1, 29-32 [in Ukrainian].
16. Strohovych, M.S. (1957). Uholovno-protsessualnoe pravo v systeme sovetskoho prava. Sovets-koe hosudarstvo y pravo, 4 [in Russian].
17. Alekseev, S.S. (1957). O teoretycheskykh osobennostiakh klassyfykatsyy otraslei sovetskoho prava. Sovetskoe hosudarstvo y pravo, 7 [in Russian].
18. Babenko, A.N. (2009). Aksyolohycheskye prychynbi pravo tvorcheskykh oshybok. Pravot-vorcheskye oshybky: poniatye, vydu, praktyka y tekhnyka ustranenyia v postsovetskykh hosudarstvakh : materyalbi Mezhd. nauch.-prakt. kruhloho stola (Moskva, 29-30 maia 2008 h.). Moscow: Prospekt [in Russian].
19. Zamorska, L.I. (2009). Vidnosno vyznacheni normy prava: poniattia, struktura, funktsii. Extended abstract of candidate's thesis. Odesa [in Ukrainian].
20. Varych, O.H. (2006). Ekonomichni funktsii suchasnoi derzhavy: pryroda, zmist, tendentsii rozvytku v Ukraini. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].
21. Sydorenko, O.O. (2014). Protsesualni normy prava: poniattia, osoblyvosti, riznovydy. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
22. Tsvietkov, V.V., Horbatenko, V.P. (2001). Demokratiia - Upravlinnia - Biurokratiia: v kon-teksti modernizatsii ukrainskoho suspilstva. Kyiv: In-t derzhavy i prava im. V. M. Koretskoho NAN Ukrainy [in Ukrainian].
23. Tsvietkov, V.V., Selivanov, V.M., Skrypniuk, O.V. (2006). Derzhavne upravlinnia i polityka. Kyiv: Abrys [in Ukrainian].
24. Pohrebniak, S. (2008). Znachennia osnovopolozhnykh pryntsypiv prava dlia formuvannia i rozvytku pravovoi derzhavnosti. Visnyk Akademii pravovykh nauk Ukrainy, 3 (54), 92-93 [in Ukrainian] .
Sydorenko O. O., PhD in Law, The Department of Theory of State and Law, Assistant, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail : Sydorenko1200@gmail.com ; ORCID 0000-0003-0485-6431
General-theoretical analysis of legal consciousness as a catalyst for the development of Ukraine's legal system
The content of the concept of legal consciousness from the point of view of modern scientific developments on this issue is considered. The article is devoted to the analysis of the interrelations of the legal consciousness and the legal system in the context of the European integration processes in Ukraine. The conclusion is argued: the processes that occur in society inevitably affect the legal consciousness and the development of new branches of law. Further development of the legal system of Ukraine and its acquisition of qualitatively new properties that would contribute to the development of civil society in the state and the establishment of the rule of law are possible only in the context of the development of legal consciousness. The development of the legal system of Ukraine has traditionally been a priority area of modern science research in the theory of state and law. The system of law is the regulatory core of the emerging legal system, based on the legal ideology of a particular state and at the same time serving as the normative basis of behavior in the field of law. The dialectic of the components of legal reality is due to their reflection in human consciousness and the embodiment of this process in other legal phenomena. But at the same time, one should not abstract from the generative role of legal consciousness. A significant factor that raises the theoretical relevance of this topic is that the emphasis on the theoretical level was mostly given to the normative component of the legal system, which somewhat artificially pushed issues related to the development of justice into the background. However, the practice
of law-making processes in Ukraine proved the need for special legal research on the relationship between the dynamics of legal consciousness and the development of the legal system as a whole. Realization of legal norms and increase of efficiency of legal regulation necessitate study of all factors that promote normal development of legal life of society and legal relations. One of them is the legal consciousness, since just as the functioning of the legal system is impossible without the subjects of law, and the existence of the subjects themselves can't be presented separately from the legal consciousness. Quite often, ineffectiveness and ineffectiveness of legal regulation are explained not only by the low level of legal acts in force, but also by the factor in rejecting the legal consciousness of the society of these legal norms or entire legal institutions. Legal consciousness is directly formed in the person himself and in fact with the person himself. She goes along with her path of development; in this context one can draw an analogy with the formation of the individual. And moreover, the person as the basis of the natural and social world, its development, forms the ideas of the legal field, that is, reflects through its legal consciousness the foundations of legal reality around them.
Keywords: legal consciousness, legal system, civil society, the system of law, the structure of the system of law, the subject of legal regulation, the method of legal regulation.
Надшшла до редколегп 15.05.2018 р.
