CC BY
68
УДК 340.12 Г. Попадинець
Нацюнальний ушверситет '^bBiBCbKa полгтехшка"
ПРАВОВА КУЛЬТУРА ЯК ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ ПРАВОВО1 СИСТЕМИ УКРА1НИ
©Попадинець Г., 2014
Обгрунтовуеться розумшня правово!" культури як важливого елемента правово!" системи Укра!"ни, системи правових щнностей, що вiдповiдають рiвню досягнутого сустльством правового прогресу та вщображають у правовш формi ступiнь основних прав i свобод людини.
Ключовi слова: фiлософiя права, право, закон, правова культура, правосвщомкть.
G. Popadynets
CORPORATE CULTURE IS AN IMPORTANT ELEMENT OF THE LEGAL SYSTEM UKRAINE
In the article the understanding of corporate culture is an important element of the legal system of Ukraine, as of the legal values that correspond to the level of judicial advancement achieved by the community and reflect in the legal form the degree of the fundamental rights and freedoms in Ukraine.
Key words: philosophy of law, law, legal culture, legal consciousness.
Г. Попадинец
ПРАВОВАЯ КУЛЬТУРА КАК ВАЖНЫЙ ЭЛЕМЕНТ ПРАВОВОЙ КУЛЬТУРЫ УКРАИНЫ
Обосновывается понимание правовой культуры как важного элемента правовой системы Украины, системы правовых ценностей, что отвечают уровню достигнутого обществом правового прогресса и отображают в правовой форме степень основных прав и свобод человека.
Ключевые слова: философия права, право, закон, правовая культура, правосознание.
Постановка проблеми. Сьогодт наша кра!на переживае перюд реформування правово! сфери. На чаи дня переосмислення багатьох засадничих положень правового розвитку, штегращ! правово! системи Укра!ни у европейсью мiждержавнi правовi системи.
Саме сьогодш створилися сприятливi умови щодо критичного переосмислення методолопчних основ дослвдження правово! культури, необхвдноста докоршного реформування правово! реальност сучасно! Укра!ни. Тому теоретична розробка засад правового розвитку вимагае всебiчного аналiзу як нацюнально! правово! культури, правових традицш, национального менталитету та правосвiдомостi укра!нського народу, так i новiтнiх досягнень свiтово! сустльно-правово! думки.
Мета дослiдження - розкрити роль правово! культури як важливого елемента правово! системи Укра!ни, визначити !! мкце у системi правових ценностей.
Стан дослiдження. Сучаснi дослiдження категорп "правова культура" здiйснювали такi вгтчизняш та зарубiжнi правознавцi, як: С. Алексеев, В. Бачинш, Д. Керiмов, А. Козловський, М. Козюбра, М. Костицький, В. Нерсесянц, М. Патей-Братасюк, О. Скакун та iн., в працях яких ця
123
категорiя переосмислюеться, подаеться 11 нова сутшсть. Тому iдея реформування правового життя на засадах нацюнально1 духовно1 культури, нацюнально1 свiдомостi, духу, цiнностей тощо заслуговуе на увагу.
Виклад основних положень. У перших роботах, присвячених правовiй культурi, багато автс^в розглядали 11 як результат дiяльностi людини та суспiльства. Леншградсью дослiдники вважали, що "...правова культура являе собою об'ективоваш результати правово! дiяльностi суспiльства загалом, державних i громадських органiзацiй, трудових колективiв, а також е ввдображенням правових явищ в свiдомостi людей" [8, с. 108-109]. Л. Г. Машуков акцентував увагу на тому, що правова культура зумовлена способом виробництва, сощально-полггичними, духовними та iншими умовами. Автор розумiв правову культуру як специфiчний спосiб соцiального управ-лшня, створений людьми, завдання якого - цшеспрямовано впливати на поведiнку людей [7, с. 23].
Аналiз правничо! лггератури того часу свiдчить, що у визначеннях правово! культури акцентувалася увага на суб'ективно-психологiчних 11 складових, таких як р1вень правових знань, розумшня права, як iдейно-правовий стан суспшьства. У юридичнiй лiтературi радянського часу не юнувало також единого погляду i на мiсце правово1 культури у правовш системi суспiльства. 11 ототожнювали з правовою надбудовою, розглядали як елемент правово1 свiдомостi, як складову правового виховання тощо.
В. Камшська i О. Ратанов зазначали, що правова культура - це система таких матерiалiзованих вдеальних елементiв, що належать до сфери ди права та вiдображаються у свiдомостi та поведiндi людей. Складовими цього понятая були визначеш: право, правовi вiдносини, державнi органи, оргашзацп з реалiзацil права, правова свщомкть та правова поведiнка [2]. М. Кейзеров, своею чергою, вважаючи зазначеш елементи недостатшми для визначення сутност правово1 культури, додав до них критерп полггично1 оцiнки права i правово1 поведiнки [3].
Отже, у радянську добу, правова культура визначалася як особливий рiзновид культури, споиб духовно-практично1 дiяльностi й вщносин, якi вiдображали головнi правовi цшноста, формували правовi погляди, знания та навички участi громадян у суспшьно-правовому життi. Однiею з характерних ознак стану суспшьно1 думки у правовш сферi був авторитет законiв та владних структур, довiра до них з боку населення. Особа у процем свщомо1 дiяльностi отримувала правовi знання та досвiд, формувала свою правову сввдомкть та вiдповiднi правовi погляди. Правова культура характеризувалася власним способом реалiзацil сощально-правово1 дiяльностi людей, у процем яко1 змiиювалися взаемоввдносини мiж ними i створювалися певш правовi цiнностi.
Сьогоднi, сформована за радянських часiв доправова свiдомiсть населення, посилюеться умовами системно1 екож^чно1 i сощально1 кризи укра1нського суспiльства. У масовш суспiльнiй свiдомостi Укра1ни, - зазначае М. Козюбра: "...продовжують дом^вати уявлення про право виключно як про знаряддя полггики, iнструмент примусу, зведену в закон волю, якщо не якогось окремого пануючого класу, то принаймш керiвноl частини суспшьства" [5, с. 29]. Тому радянська концепщя правово1 культури потребуе докоршного теоретичного та методологiчного переосмислення на засадах гумашзму, визначально1 ролi загальнолюдських ценностей, у контекстi демократизацИ суспшьства, нацюнальних цiнностей, традицiй тощо.
Сьогодш дослiджеиня правово1 культури не зводиться лише до правосвщомоста громадян суспшьства, а визначаеться як сукупшсть досягнень суспшьства, його сощальних груп та громадян у галузi регулювання суспшьних вiдносин, яке забезпечуеться верховенством права у суспшьному життi, правових принцитв справедливостi i гуман1зму, захисту прав i свобод людини, 11 честа i гiдностi, реальне забезпечення мкця людини як вищо1 соцiальноl цшноста.
Зокрема, киlвськi науковц1 М. В. Костицький i Б. Ф. Чмшь розкривають сучаснi фiлософсько-правовi погляди на проблему дослвдження правово1 культури [10]. Дослвдники аналiзують фiлософсько-правовi аспекти, яю становлять теоретико-методологiчну основу правово1 культури, показують право як феномен культури, акцентують увагу на його гумашстичнш природi. Правова культура розглядаеться ними, як феномен, що "...поеднуе соцiальнi iдеали i практику, моральш та
124
правовi щнност з практично корисною дiяльнiстю щодо втiлення в життя вимог законностГ' [10, с. 281]. Акцентують увагу на тому, що правова культура ткно пов'язана iз загальною культурою народу, Грунтуеться на 11 основних засадах i вщображае рiвень 11 розвитку. Тому "...завдання розвитку правово1 культури, - стверджують автори, - i е завданням запровадження в законодавство, у практику застосування закону всього того, що характеризуе право як величезну соцiальну щншсть, явище загальнолюдсько1 культури" [10, с. 281].
Правову культуру як "невщ'емну частину загально1 культури, що становить систему правових щнностей..." (форм, норм, припиЫв та iнститутiв), розумiнь i настанов, якi вiдображають у правовш формi стан свободи i сощальних цiнностей людства, суспiльства, особи розглядае i О. Скакун [9, с. 648]. Науковець зосереджуе увагу на динамщ правових культур, 1х взаемо-збагаченнi. Показником такого прогресу е шститут прав людини, закрiплений у мiжнародних актах, а унiверсалiзм прав людини - надбання правово1 культури людства [9, с. 685].
Як рiзновид загально! культури розглядае правову культуру Л. В. Авраменко. На 11 думку, правова культура складаеться з духовних i матерiальних щнностей, яю належать до правово1 дшсносп i не мають власно1 предметности Творець, носiй i реалiзатор правово1 культури - особа. Правова культура - це споаб дiяльностi ^ в цьому розумiннi, вона постае як споаб мислення, норми i стандарти поведiнки, включае лише те, що е прогресивним, социально корисним i щнним [1, с. 162].
У контекста сказаного, Д. Кершов зазначае, що правова культура тисячами ниток пов'язана iз загальною культурою. Вона безпосередньо визначае характер законодавства, зумовлюе його адекватшсть кторичному i нацiональному духу народу, потребам i iнтересам людей. Тобто правова культура створюе умови для прогресу загально1 культури [4, с. 358-359].
У загальнш теорп права тд правовою культурою розумiють якiсний стан правового життя сустльства, який характеризуеться досягнутим рiвнем розвитку правово1 системи - станом та рiвнем правово1 свiдомостi, юридично1 науки, системи законодавства, правозастосовно1 практики, законностi i правопорядку, правово1 освiти, а також ступенем гарантованост основних прав i свобод людини.
Щодо структури правово1 культури, то вона мае складний характер, складовими яко1 можна вважати право, законодавство, правоввдносини, правосвiдомiсть, правотворчiсть, правореалiзацiю та iншi елементи правово1 системи, що ввдображаються як у поведiнцi людини, так i в 11 свiдомостi.
Правова культура сустльства складаеться з таких найбшьших правових утворень, як:
- система правових норм як особливих правил поведшки, що зовш ввдбил у системi нормативно-правових актiв та конкретизуючих 1х актiв iндивiдуального регулювання;
- сукупнiсть правовiдносин, тобто сустльних вiдносин, що врегульованi за допомогою правових норм i складаються з юридичних прав i обов'язкiв;
- сукуптсть суб'ектiв права (фiзичних, зокрема i посадових осiб, державних та шших органiзацiй, соцiальних груп, сощальних стльностей);
- правосвiдомiсть - системи духовного ввдображення правово1 дiйсностi;
- режим законност i правопорядку - стану фактично1 впорядкованостi суспiльних ввдносин, врегульованих за допомогою правових засобiв [6, с.195].
На види правова культура подшяеться за такими кригерiями:
1. За суб'ектним складом:
- правова культура сустльства - охоплюе ум правовi явища у динамщ 1х розвитку, характеризуеться та визначаеться станом загально1 культури населення, яюстю нацiонального законодавства, iснуванням гарантiй захисту прав i свобод людини та громадянина, рiвнем правосвiдомостi, станом правопорядку, законност та юридично1 практики;
- правова культура окремих колективiв або сощальних груп - своервдне поеднання правово1 культури суспiльства та правово1 культури окремих осiб, якi утворюють щ колективи;
- правова культура особи - похвдна вiд правово1 культури суспiльства залежить вiд досвщу особи, ргвня 11 освiти, наявност правових навичок i правомiрноl поведшки. Ввдповвдно правова культура особи складаеться з правово1 свiдомостi, правових знань, правових переконань, правово1 поведiнки, дiяльностi з реалiзацil норм права, правових почуттш та передбачае 11 сощально-правову активнiсть, нетерпимiсть до протиправно1 дiяльностi.
125
2. За р1внями та глибиною тзнання правових явищ:
- побутова - характеризуемся невисоким р1внем узагальнення правових знань, яю використовуються особами у повсякденному жит, у м1ру реал1зацп суб'ективних прав i виконання юридичних обов'язюв;
- професiйна, притаманна особам, яю спецiально займаються правовою дiяльнiстю, мають глибоке знання законодавства, правильне розумшня принципiв права i механизму правового регулювання, професiйне ставлення до права та практики його застосування;
- теоретична - формуеться у науковщв-правознавщв як сукупшсть наукових знань про сутшсть права, мехашзм правового регулювання.
Ц рiзновиди правовоï культури формуються у процесi правового виховання населення шляхом набуття позитивних уявлень, поглядiв, цiнностей, почуттiв та емоцш.
3. За характером iснування :
- вщкрита, тобто така, що взаемодiе з iншими правовими культурами, сприймаючи ïï надбання;
- закрита - та, що уникае взаемодп з шшими правовими культурами, обмежуючись власними надбаннями як едино правильними.
4. За характером прояву:
- зовшшня правова культура, змктом якоï е юридична дiяльнiсть та ïï наслщки;
- внутрiшня - особистi переконання, почуття та уявлення про правовi категорiï.
Традицiйно правову культуру прийнято подiляти на двi окремi категорп: правову культуру
особи i правову культуру суспшьства.
Правова культура особи - це властивкть, що характеризуеться загальною повагою до права, достатшм знанням змкту його норм i умшням ïх виконувати.
Структура правовоï культури особи включае:
- правову освiченiсть (iнформованiсть) - знання правових норм (шзнавальний, iнформацiйний аспект), презумпщя знання закону;
- поважне ставлення до права - переконашсть у необхвдност i соцiальноï корисностi правових норм, '^ра в право", вироблення орiентацiй на правовi цiнностi i настанови, на використання правових засобiв задоволення потреб та iнтересiв;
- умшня пiдкорити свою дiяльнiсть вимогам правових норм - правомiрно поводитися, реалiзовувати суб'ективнi права i юридичт обов'язки, користуватися правовим iнструментарiем -законами та шшими актами [9, с. 689].
Змкт правовоï культури особи включае:
- правосввдомкть;
- правове мислення;
- правомiрну поведiнку;
- правову актившсть [9, с. 689].
Правова культура суспшьства - це сукупшсть чинниюв, яю характеризують рiвень правосвiдомостi, досконалост законодавства, органiзацiï роботи з його дотримання, стан законностi й правопорядку, структура я^ е не лише багатоаспектною, а й багатогранною, яка складаеться з багатьох елеменлв.
Одним iз них е досягнення яюсного стану юридичноï охорони та захисту основних прав i свобод людини та громадянина. Показником такого стану необхвдно вважати: наявнiсть демократичного, гуматстичного, справедливого законодавства, його ввдповвдшсть мiжнародним правовим стандартам у сферi прав людини; iснування ефективних нацюнальних правових засобiв та процедур для захисту конституцшних прав i свобод; реальна можливкть звернутися до мiжнародних правових iнституцiй - Gвропейськоï Комюп з прав людини, ввропейського Суду з прав людини.
Не менш важливим елементом правовоï культури суспшьства е стушнь впровадження у практику суспшьного i державного життя принцитв верховенства права i правового закону. Важливим показником ïх реалiзацiï е обмеження державноï влади правом, ввдповвдшсть законам пiдзаконних нормативно-правових актiв.
126
Одшею i3 складових npaBOBOï культури сустльства е i piBeHb правосвiдомостi громадян та посадових оЫб, тобто стутнь засвоення ними цiнностi права, основних прав i свобод, правових процедур виршення конфлжтав; знання права, поваги до нього, переконаност у необхвдност дотримуватися приписiв правових норм. Сустльна правосвiдомiсть визначаеться масовiстю правомiрноï поведшки, рiвнем правового виховання, масштабами i яюстю юридичноï освiти. Вона охоплюе сукупнiсть усiх правових цiнностей, створених людьми у правовiй сферi. Високий рiвень правовоï культури сустльства е одшею з важливих ознак правовоï держави, яка Грунтуеться передусiм на принципах верховенства права i правового закону, поваги до основних прав i свобод людини та громадянина.
Важливим елементом правовоï культури е досконале як за формою, так i за змютом законодавство, яке повинно характеризуватися науковою обгрунтовашстю, демократичною i гумашстичною спрямовашстю, справедливiстю, вiдсутнiстю прогалин i внутршшх суперечностей, нечiтких i двозначних тлумачень, правових приписiв, використанням оптимальних метсдав, способiв регулювання правових вiдносин тощо. Наявнiсть законiв, якi не мають правового характеру, застарiлих норм та норм, яю порушують або обмежують права i свободи громадян, за^плюють свавiлля держави, свiдчать про низький рiвень правовоï культури.
Чи не найважливiшим елементом правовоï культури е стан законност у суспiльствi, важливими критерiями якого е ступiнь правового закршлення вимог законностi у системi законодавства, реальнiсть ïх здiйснення. Для забезпечення законностi важливо, щоб у суспiльствi ефективно функцiонувала система правовоï освiти та виховання населення, зокрема державних службовцiв.
Як своерiдний феномен, правова культура е формою вщтворення нащональних правових iнститутiв - державноста, правовоï системи, правопорядку тощо, е засобом збагачення цих iнститутiв, зокрема i за рахунок запозичення правових щнностей шших нацш. Вiдповiдно основш функцiï правовоï культури передбачають збереження духовних цiнностей у галузi права, ïх засвоення майбутнiми поколiннями, поспйне тдвищення рiвня правовоï свiдомостi населення. Правова культура визначае принципи правовоï поведiнки особи та систему правових щнностей, iдеалiв, правових норм, яю забезпечують еднiсть i взаемодiю правових шститулв та органiзацiй у суспшьствг
Одним iз важливих елементiв високого рiвня правовоï культури суспiльства е ефектившсть роботи правозастосовних, зокрема правоохоронних, органiв - суду, прокуратури, оргашв внутрiшнiх справ тощо.
Не менш важливим е i стан розвитку юридичжй науки, ступшь залучення вчених-юристав до розроблення проектiв нормативно-правових актав i удосконалення ïхнього змiсту, програм боротьби зi злочиннiстю. Це обумовить здатнiсть юридичноï науки iстотно впливати на сприйняття передового правового досввду, який включае здобутки як нащональжй правовоï системи, так i правових систем шших краш. Особливого значення при цьому набувае засвоення кторичного досвiду правового регулювання (правовi пам'ятки, правовi традицiï, звичаï, доктрини).
Правова культура виконуе в суспiльствi i певт функцiï, а саме:
- тзнавальну, - спрямовану на оволодшня особою правовими знаннями, формування власних переконань з метою правильного ïх застосування у практичнiй дiяльностi та набуття навичок правового мислення;
- регулятивну, яка забезпечуе вiдповiднiсть поведшки особи правовим приписам на пiдставi отриманих правових знань i вщповщних правових переконань особи чи колективу;
- цiннiсно-нормативну, - спрямовану на визначення стану законностi i правопорядку у державi з погляду реалiзацiï суб'ектами правових вiдносин чинного законодавства;
- комушкативну, яка дае змогу особi на пiдставi набутих знань зорiентуватися у правовому просторi з метою забезпечення безконфлжтного спiвiснування з шшими суб'ектами;
- прогностичну, яка дае змогу прогнозувати розвиток чинного законодавства, правових шститулв у державц
127
- виховну, яка забезпечуе сввдоме та поважне ставлення особи до вимог чинного законодавства.
Висновки. Отже, правова культура - це система правових цшностей, що ввдповвдають рiвню досягнутого суспшьством правового прогресу i вiдображають у правовш формi стан свободи особи та iншi соцiальнi цiнностi. Як одне з культурних надбань людства, вона мае постiйно вдосконалюватись з метою забезпечення гармонiйного та прогресивного розвитку сусп1льства й окремих оиб. I навпаки, прогресивний розвиток суспшьства безпосередньо повинен впливати на рiвеиь його правово1 культури. Складовими цього прогресу е створення та охорона правових цшностей, що забезпечують безконфлжтне iснувания суспшьства; запобiгания протиправнiй дiяльностi суб'ектiв суспiльних вiдносин тощо.
1. Авраменко Л. В. Теорiя держави i права / Л. В. Авраменко. — Харюв: СПД ФО Вапнярчук Н. — М., 2004. — 287 с. 2. Каминская В. И. Правосознание как элемент правовой культуры / В. И. Каминская, А. Р. Ратинов // Правовая культура и вопросы правового воспитания: сб. науч. тр. — М., 1974. — 202 с. 3. Кейзеров Н. М. Политическая и правовая культура. Методологические проблемы / Н. М. Кейзеров — М.: Юрид. лит., 1983. — 231 с. 4. Кермов Д. А. Методологiя права (предмет, функцп, проблеми фтософп права) / Д. А. Керiмов. — М.: Аванта, 2000. — 560 с. 5. Козюбра М. Право як явище культури / М. Козюбра // Право та культура: теорiя i практика. Мiжнар. наук.-практ. конф. 15—16 травня 1997 р. — К.: МП Леся, 1997. — С. 28—30. 6. Кравчук М. В. Теорiя держави i права. Проблеми теори держави i права: навч. поЫб. /М. В. Кравчук. — Тернопыь: Карт-бланш, 2002. — 247 с. 7. Машуков Л. Г. Правовая культура как фактор формирования и развития социалистического образа жизни / Л. Г. Машуков // Научный коммунизм: вопросы теории и практики: сб. ст. — М., 1983 — С. 23—28. 8. Моралев К. Социальное планирование и проблемы правового воспитания / К. Моралев, Р. Могилевский, В. Орехов, А. Перфильев, Ю. Суслов // Человек и общество (социальные проблемы права). — Л.: Изд-во ЛГУ, 1973. — С. 107—111. 9. Скакун О. Ф. Теорiя держави i права (Енциклопедичний курс): тдруч. / О. Ф. Скакун. — Х.: Еспада, 2006. — 776 с. 10. Фiлософiя права / за ред. М. В. Костицького, Б. Ф. ЧмЫя. — К.: Юрiнком 1нтер, 2000. — 334 с.
128
