CC BY
35
УДК 330.362:330.4:330.341.1 Тетяна Володимирiвна Щетшова,
канд. екон. наук 1нститут економ1ки промисловосп НАН Украши, Донецьк
ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСОВУВАННЯ М1КРОЕКОНОМ1ЧНИХ МОДЕЛЕЙ ДЛЯ ОЦ1НКИ МАКРОЕКОНОМ1ЧНИХ ЗМ1Н НА ОСНОВ1 1ННОВАЦ1Й
Найбшьш ц1кав1 достов1рн1 результати формал1зованого опису реальних процеав економ1чного розвитку, отримаш
еволюцшною економшою, стосуються дифузи шновацш, ix штеграци в макроеконом1чн1 технолопчш змши. Таю модел1 спираються на методолопю 1м1тац1йного моделювання, що дозволяе моделювати взаемод1ю суб'екпв i процешв р1зного рiвня агрегування, в тому чи^ генерувати макроекономiчнi змiни на основi моделей поведiнки суб'ектiв господарювання на мiкрорiвнi.
Основним недолiком неокласичних екзогенних моделей економiчного зростання, яю панували протягом трьох десятилiть минулого столотя (50-80-тi рр.), було те, що шновацшна складова, науково-теxнiчний прогрес представленi в них як деякий збiрний аргумент виробничо' функцп, "нерозшифрований залишок", який об'еднував всi, за виключенням працi i капiталу, фактори виробництва. Звiдси випливало, що вс кра'ни, якi мали рiвний доступ до нов^шх теxнологiй, повиннi мати ознаки конвергенци щодо темпiв продуктивносп працi та економiчного зростання (звюно, з поправками на норми збертання капiталу, темпи приросту населення, стартовi умови i фактори, що не враховаш моделями). Однак фактичнi даш свiдчать не на користь конвергенци (див. рисунок).
Тому проблема формування системи ощнювання макроекономiчниx змiн за допомогою адекватних моделей (у тому чи^ мiкроекономiчниx) е актуальною i потребуе вирiшення.
Аналiз попереднix дослщжень iз визначено' проблеми (П. Ромера, Р. Лукаса, П. Сегерстрома, Ф. Агшона i П. Хоувiтта, Дж. Лоурi, Т. Лi i Л. Вайлд, П. Дасгупти i
Дж. Стiглiца [1-8]) свiдчить, що, по-перше, класичнi макроекономiчнi моделi неповною мiрою мiстять опис iнновацiйного економiчного розвитку; по-друге, розвиток макроекономiчноi системи перебувае тд впливом дуже рiзноспрямованиx i рiзноманiтниx, до того ж взаемозалежних чинникiв, що створюе додатковi труднощi щодо емпiричного пiдтвердження тих чи шших макроекономiчниx моделей; по-трете, достатньо важко простежити взаемозв'язок мiж iнновацiйними результатами й економiчною динамшою, тому що на макроекономiчному рiвнi вони дуже опосередкованi; по-четверте, юнуе проблема узгодження формалiзованиx економiчниx моделей iз доцiльними iнновацiями.
Метою дано].' статп е обгрунтування можливостi застосування мiкроекономiчниx моделей у процесi ощнювання макроекономiчниx змiн на основi шновацш.
На рис. 1 вщображено значш рiзницi у результатах економiчного розвитку протягом 90-х рр. ХХ ст. у регюнах св^у, незважаючи на в щлому аналогiчнi заходи пол^ики в рамках реформ, що провадилися в той час [9, 5]. У Схщнш i Пiвденнiй Ази, включаю-чи Китай i 1ндда, на якi разом припадае 40% населення св^у, що розвиваеться, внутршня лiбералiзацiя i орiентацiя на зовшш-
нiй ринок супроводжувалися вражаючим економiчним зростанням, скороченням бiдностi i прогресом у соцiальнiй сферi. Це вщбувалося, незважаючи на те, що реформи проводилися врозрiз iз загальноприйняти-ми уявленнями щодо темпiв i оргашза-ци структурних реформ. У той же час у Латинськш Америщ продовжувалися рiзкi пiдйоми i спади, яю розповсюджувалися на ш-
шi регiони. Було потрiбно бiльше десяти
©Т.В. Щетшова, 2011
роюв для того, щоб кра!ни з найбшьш високими показниками розвитку
повернулися до тих рiвнiв доходiв на душу населення, яю наголошувалися на початку
перехщного перiоду, а в деяких найбiльш несприятливих
Джерело: Всесвггнш банк. «Показники свггового розвитку, 2003 р1к». Оргашзащя економ1чного сшвробггництва 1 розвитку.
Рисунок. ВВП на душу населення у 1990-2001 рр. по рег1онах св1ту [9, 5]
випадках щ показники все ще знаходяться на рiвнi нижче початкового (кра!ни Схщно! Свропи, Африки). В Африцi очшуваного старту економiчного зростання не вщбулося, хоча в кiнцi 1990-х рр. багато кра!н демонстрували ознаки тдйому (кра!ни Близького Сходу, Латинсько! Америки, ОЕСР, особливо Схщно! i Ивденно! Ази). Для деяких кра!н, навт для всього свiту, дорого обшшлися фшансо-
вi кризи: Мексика (1994 р.), Схщна Азiя (1997 р.), Росшська Федерацiя (1998 р.), Бразилiя (1999, 2002 рр.), Туреччина (2000 р.), Аргентина (2001 р.), свггова з епщентром у США (2008 р.).
1з вiдсутностi ознак конвергенци щодо економiчного розвитку мiж кра!нами випливае, що макроекономiчнi моделi неповною мiрою мютять опис iнновацiйного економiчного розвитку. Ураховуючи дане
зауваження, бшьш придатними для таких цшей постають моделi MiKpoeKOHOMi4Hi або галузевого характеру, що мiстять основш характеристичш особливостi iнновацiйного економiчного розвитку.
Спшьшсть макро- i мiкроекономiки iснуe вже декшька десятилiть. Сучасна теорiя економiчного зростання виникла ще в 1956 р. з появою моделi Р. Солоу, заснованою на моделi Харрода - Домара.
Без особливого ентузiазму
сприймалися спочатку науковi досягнення з ендогенного зростання на початку 80-х рр. ХХ ст. Хоча в моделi Солоу техшчний прогрес поставав екзогенним не апрюр^ а з припущень, необхiдних для побудови моделi економiки з динамiчною рiвновагою -довгостроковою траeкторieю, згiдно з якою рухатиметься економiка, технiчна проблема полягала в шшому. Припущення для побудови моделi з рiвновагою потребували, щоб платежi за традицiйнi фактори виробництва - працю i капiтал - в сумi дорiвнювали сукупному продукту. З цього випливало, що шчого не залишалося для виплати винагороди шноваторам i пiдприeмцям, а якщо у рiвновазi згiдно з припущеннями нi з чого сплачувати, то i будь-
яка полiтика не спроможна була вплинути на стимули до шновацш. Тому й iснувала проблема узгодження формалiзованих економiчних моделей iз доцiльними економiчними iнновацiями, що приводило до шдвищення продуктивностi всiх факторiв виробництва.
Найбiльш вiдомi моделi стверджували, що економiчна полiтика спроможна впливати на рiвень доходу, але не на рiвень економiчного зростання у стшкому станi. Однак на рiвнi секторних мiкроекономiчних моделей були оцiненi рiвневi ефекти полiтичних змiнень, що складали незначну частку ВВП. Таким чином, довгострокове зростання на макроекономiчному рiвнi визначалося iнновацiйними процесами та НТП, що не залежали вiд економiчно! полiтики певно! кра!ни, а на мiкроекономiчному - що приводили до незначного економiчного зростання за рахунок шдвищення ефективносп. I
спiльнiсть макро- i мiкроекономiки була суперечною. Цю суперечнiсть вирiшили моделi нового класу, вперше представленi працею П. Ромера у 1983 р., що мютили сучасш методи "неконкурентно!" рiвноваги, в яких платеж! за фактори виробництва вже не мали дорiвнювати сукупному продукту, i нацiональна економiчна пол^ика була спроможною впливати на темпи довгострокового зростання в стшкому сташ.
Новизна шдходу Ромера полягала в тому, що ним було створено модель ендогенного техшчного прогресу, яка передбачала генерацiю внутршшх (ендогенних) технолопчних змш у макроекономiчних системах i сталого зростання в децентралiзованiй економщь Даний тдхщ дiстав розвитку у працях Р. Лукаса [2], П. Сегерстрома [3], Ф. Агшона i П. Хоувiтта [4, 5]. Огляд наукових досягнень у цьому шпрям! проаналiзований Ф. Агшоном i П. Хоувотом [4].
Модель Ромера е трисекторною: перший сектор - дослщницький, другий -пром!жний, стосуеться виробництва засобiв виробництва, третiй - виробництва продукци споживчого призначення. Конкурентною компонентою знання вважаеться людський каштал, а неконкурентним товаром -технолопчна компонента. Але якщо дослщницький сектор передбачае повний доступ до шформацшно! бази знань, то використання тiе! чи шшо! розробки в другому та третьому
секторах можливе тшьки зпдно з ддачим патентним законодавством. Патентом захищаеться монопольне право ф!рм другого сектору на використання i налагодження серiйного випуску засобiв виробництва для третього сектору на основ! придбання i освоення ново! технолопчно! iде! - продукту першого сектору.
Основними характерними рисами первiсно! пращ П. Ромера постали високоагрегована природа моделi та припущення щодо широко розповсюдженого економiчного екстернального ефекту "learning by doing" - "навчання досв!дом (засобом дИ)" як двигуна тривалого сталого зростання. Технолопчний прогрес зпдно з таким ефектом пояснюеться досв!дом, який
нaкопичyeтьcя ^и виконaннi опepaцiй, що i roCTae джepeлом зpоcтaння eфeктивноcтi. Пiдвищeння пpодyктивноcтi пpaцi пpи цьому нeзвоpотнe, тому що доcвiд вимipюeтьcя кшькютю paнiшe виготовлeноï пpодyкцiï i 4acraa пpaцi в одиницi пpодyкцiï ж зpоcтae, якщо обcяг виpобництвa знижyeтьcя. Пpоцec зpоcтaння пpодyктивноcтi пpaцi cyпpовод-жyeтьcя вiддaчeю, якa змeншyeтьcя ^отягом 4acy, що нe зaвжди mдтвepджyeтьcя opa^rn-кою.
Стaндapтними з пaтeнтними змaгaннями модeлями поcтaли модeлi Дж. Лоypi [6], Т. Лi i Л. Вaйлд [7], П. Дacгyпти i Дж. Стiглiцa [S], в яких вони визшчили чacтковy piвновaгy в пpомиcловоcтi, дe пepeможeць змaгaння в iнтeнcивноcтi iнновaцiй зapобляe коштольний пpибyток, вeличинa якого eкзогeннa. Ф. Агшон i П. Хоyвiтт [4] викоpиcтовyють iдeю Й. Шyмпeтepa ^о твоpчe pyйнyвaння (creative destruction): кожж нacтyпнe нововвeдeння нaцiлeнe но отpимaння монопольно!' peнти, однок пpи цьому лiквiдyeтьcя монопольно peнтa попepeднього. Зaбeзпeчeнням тeхнологiчного пpогpecy поcтae конкypeнцiя мiж фipмaми, що гeнepyють пpодyктовi обо тeхнологiчнi iнновaцiï. Отpимaння монопольноï pernrc внacлiдок пaтeнтyвaння iнновaцiï e оетовною мотивaцieю для них.
П. Сeгepcтpом [3] у модeлi виключив eфeкт мacштaбy но оcновi пpипyщeння: з появою rpyнтовних для pозвиткy гaлyзeй нaцiонaльноï мaкpоeкономiчноï cиcтeми бaзиcних iнновaцiйних iдeй знойти пpояв нових e уфуджною cпpaвою. А пояcнюeтьcя вд тим, що icнye нeлiнiйнa зaлeжнicть мiж витpaтaми людcького кaпiтaлy i peзyльтaтaми eкономiчного pозвиткy. Хочо eфeкт мacштaбy нe обов'язково мae ^ояв у зaлeжноcтi мiж тeмпaми зpоcтaння людcького потeнцiaлy в cфepi НДДКР i тeмпaми eкономiчного зpоcтaння m душу нaceлeння. Дeякими доcлiдникaми довeдeнa токо зaлeжнicть но piвнi доходiв но душу нaceлeння, a ж тeмпiв зpоcтaння (нaпpиклaд, Ч. Джож [15]).
Бeзyмовно, потpeбyeтьcя eмпipичнa пepeвipкa токих тeоpeтичних модeлeй то ix виcновкiв. Heвиpiшeними питоннями в зaзнaчeниx модeляx e токож доcлiджeння
yпpaвляючого впливу eкcтepнaлiй мaкpоeкономiчного pозвиткy но якicнy cпpямовaнicть токого пpоцecy (зacтоcyeмо як пpиклaд мaкpоeкономiчниx змiн m оcновi iнновaцiй).
Hacтyпнa чacтинa лiтepaтypи, що зaбeзпeчилa потужним тeоpeтичним aпapaтом, пpeдcтaвилa iнновaцiï як джepeло зpоcтaння i конкypeнцiю Й. Шyмпeтepa як джepeло iнновaцiï. П. Ромep [1] i П. Сeгepcтpом [3] нacпpaвдi пpeдcтaвили новi товapи iнвapiaнтом, джepeлом зpоcтaння; Ф. Aгiйон i П. Хоувот [4] побудувгли модeль з шновоцшним
пpодyктом i aгpeговaною нeвизнaчeнicтю. Л. Коppiв'ю [14] пpeдcтaвив iнновaцiï як процес i aгpeгyвaв нeвизнaчeнicть в iнновaцiйний пpоцec.
Виходячи з aвтоpcького тpaктyвaння мaкpоeкономiчного pозвиткy як пpоцecy якicниx нeзвоpотниx i cпpямовaниx змiн iз пpиpодним почотком но оcновi cинepгeтичноï пapaдигми (a ж cоцiaльним, що e оcновою aнтpопологiчного визнaчeння pозвиткy), пiдxiд i модeль Л. Коppiв'ю поcтaють нaйбiльш доцшьними для визнaчeння зовнiшнix eфeктiв
мaкpоeкономiчного pозвиткy но оcновi iнновaцiй.
Доцшьнють зacтоcyвaння caмe цього пiдxодy обyмовлeнa дeкiлькомa вожливими положeннями (пpипyщeннями), яю, мiж тим, нaближeнi до фоктичних умов. По-пepшe, iнновaцiйнi вiдкpиття (впpовaджeння) згiдно з пiдxодом пpипycкaютьcя стохастично нeзaлeжними eндогeнними подiями, що вщ-бyвaютьcя обо нe вiдбyвaютьcя у ce^ropi, двох обо дeкiлькоx ^e положeння e вож-ливим вiдxилeнням вiд джepeл iз пaтeнт-ною конкypeнцieю, токих як Дж. Лоypi [6], Т. Лi i Л. Войлд [7], П. Дacгyпти i Дж. Опг-лiцa [S] i cфокycовaно но множиннiй зaгaльнiй piвновaзi в eкономiцi, дe iнтeнcивнicть шновоцш пpоxодить вiд кожного i в кожний cercrop i нiколи ж зyпиняeтьcя, i дe iнновaцiï eндогeннi). По-дpyгe, у зaпpопоновaнiй модeлi знaйдeно зpyчнe для aнaлiтичниx щтей пpипyщeння пpо дискретний чacовий raprac, вожливою пepeвaгою якого e тe, що окpeмi iнновaцiï можуть вiдбyвaтиcя одночасно з позитивною
ймовipнicтю. Oдночacнi iнновaцiï (як peзyльтaт пpипyщeння щодо диcкpeтноcтi чacy) п1двищують eкcтepнaльнi eфeкти i вiдpiзняютьcя в1д rax, що доcлiджeнi, коли шновацп постають поcлiдовними. По-тpeтe, пpипyщeно, що потeнцiйний iнновaтоp н1коли peaльно нe знае, чи бyдe в1н ycпiшним, на в1дмшу в1д П. Ромepa (1986, 1990 pp.), який пpипycтив детермтстичним процес придбання знань. Що постульовано взамш: чим бiльшe pecypciв iнновaтоp витpaчae, тим б1льш вipогiдно в1н впpовaджye новаци.
Под1бн1 пpипyщeння щe зpоблeнi Ф. Аг1йоном i П. Хоувггтом [4] та Дж. ^о^маном i Е. Хeлпмaном [10]. Стpyктypa побудови множини eндогeнниx модeлeй вiдpiзняeтьcя тим, що ceктоp НДДКР вщд^ний в1д cфepи виpобництвa кiнцeвоï пpодyкцiï. Пpомiжним ceктоpом виcтyпaють cпeцiaлiзовaнi шновацшш фipми, що пepeтвоpюють новe нayковe знання на нов1 виpобничi тexнологiï. Чacто модeлi надан1 як дво^кт^т, дe cyмicнi фyнкцiï iнновaцiйноï i нayковоï cфep, а нe iнновaцiйноï i виpобничоï. Щe одн1ею з вaжливиx пepeвaг зaзнaчeноï модeлi е та обставина, що в нш пов'язано paзом тpи пpоцecи на в1дмшу в1д бaгaтьоx eндогeнниx модeлeй: cпоживaння, виpобництво й шноваци, м1ж ceктоpaми й у чaci, pинковi cтpyктypи надано eндогeнними, i пpипyщeно, що ïx eволюцiя зaлeжить в1д peзyльтaтивноcтi cepiй iнновaцiйниx змагань.
Пpипyщeннями зacтоcовyвaноï модeлi е: логapифмiчнi пpeфepeнцiï у cпоживaннi i поcтiйнa в1ддача в1д мacштaбy у виpобництвi (як у Шлeйфepa [11], Гpоccмaнa i Хeлпмaнa [10]). Ocтaннe пpипyщeння, таким чином, вiдpiзняeтьcя в1д шиpоко pозповcюджeного eкономiчного eкcтepнaльного eфeктy у в^обницта, знaйдeного П. Ромepом [1], М. Болдpiном [12] i Б. ^швалдом та 1н. [13]. Зaпpопоновaнa для зacтоcyвaння модeль нaлeжить до нового raacy модeлeй i вiдpiзняeтьcя тим, що вона пiддaeтьcя обpобцi й eмпipичнiй пepeвipцi. Зокpeмa, можна опжати в iмовipнicниx вeличинax пpомиcловy оpгaнiзaцiю вcieï eкономiки i дeтepмiновaнy ймовipнicть pозподiлeння ц1н. Б1льш того, у наданш cпeцифiкaцiï модeлi можe бути виконана e^ra^rn^a aгpeгaцiя i
можe бути виpiшeнa пpоблeмa peпpeзeнтaтивного пiдпpиeмництвa. Miкpо- i мaкpоeкономiчний piвнi у модeлi таким чином пpиpодно пов'язаш i вдало об'еднан1. Хоча тeмa eкономiчного зpоcтaння тpaдицiйно нaлeжить мaкpоeкономiцi, ця модeль бeзпоcepeдньо зacновaнa на мiкpоeкономiчниx acпeктax. Тим нe мeнш ïï aпpобaцiя з pозpaxyнкaми на оотов1 peaльниx cтaтиcтичниx дaниx щодо pозвиткy пpомиcловоcтi Укpaïни, cпiвcтaвлeння з витpaтaми звeдeного Дepжaвного бюджeтy i динам1кою eкономiчного зpоcтaння за анал1зований пepiод дозволила отpимaти як пiдтвepджeння peaльниx тeндeнцiй pозвиткy нaцiонaльноï пpомиcловоï cиcтeми, так i rpyнтовний анал1тичний мaтepiaл 1з можливicтю впливу на у^авляюч1 пapaмeтpи мaкpоeкономiчного pозвиткy [16 -18].
Висновки. Тexнологiï, iнновaцiï зacтоcовyютьcя як окpeмими пiдпpиeмcтвaми монономeнклaтypного виpобництвa, так i бaгaтономeнклaтypного, як об'еднаннями б1льш виcокого оpгaнiзaцiйного piвня (пpомиcловими об'еднаннями, xолдiнгaми, п1дгалузями), так i бшьш узагальжними eкономiчними cиcтeмaми - галузями, peгiонaми, ceктоpaми, нац1ональною eкономiчною cиcтeмою. Bикоpиcтaння гpyповиx xapaктepиcтик дае можливють зacтоcyвaння aгpeговaниx pecypciв, тexнологiй, пpодyктiв (як у випадку опиcaноï модeлi eкcтepнaльниx eфeктiв
мaкpоeкономiчного pозвиткy на оcновi 1нновац1й). Bиpобничi пpоцecи поcтiйно вдоcконaлюютьcя, вiдбyвaeтьcя пpоцec eволюцiйного pозвиткy: викоpиcтовyютьcя нов1 види мaтepiaлiв, знapядь пpaцi, нов1 науков1 доcягнeння. Тexнологiчний, 1нновац1йний pозвиток pозглядaeтьcя як бeзпepepвний, i чим вищe piвeнь aгpeгyвaння eкономiчноï cиcтeми, тим бшьш фунтовно можна говоpити пpо тexнологiчнy eволюцiю як фоpмy динам1ки тaкоï cиcтeми (пpиклaдом aпpокcимaцiï aгpeговaноï тexнологiï е виpобничi фyнкцiï як eкономiко-cтaтиcтичнi модeлi пpоцecy виpобництвa в данш eкономiчнiй cиcтeмi, що мають як м^о-, так i мaкpоeкономiчний xapa^rep). Тому можна cтвepджyвaти, що в ^овдЫ оц1нювання
MaKp0eK0H0Mi4H0r0 розвитку на 0CH0Bi iнновацiй можливе (в деяких випадках необхiдне) застосування мiкроекономiчних моделей, якi дозволяють отримувати результати ощнки з достатньо високим рiвнем точностi. Складова НДДКР (або окремих И частин) найбiльше зазнае впливу ефекту масштабу, тому постае основним чинником виникнення ефекпв переливання, тобто екстернальних ефектiв iнновацiйного макроекономiчного розвитку.
З метою подальшого дослщження проблеми оцiнки макроекономiчних змiн на основi iнновацiй доцiльно визначити анал^ичш паралелi та аналоги мiж екстернальними та синергетичними ефектами макроекономiчного розвитку i механiзмом 1х виникнення не тiльки на мшро- та макрорiвнях, але й щодо рiзних наукових напрямiв: синергiзму i синергетики.
Лiтература
1. Romer P. Increasing returns and longrun growth / Р. Romer // Journal of Political Economy. - 1986. - Vol. 94. - P. 1002-1037.
2. Lucas R. On the mechanics of economic development / R. Lucas // Journal of Monetary Economics. - 1988. - Vol. 22. - P. 342.
3. Segerstrom P. A Schumpeterian model of product life cycle / P. Segerstrom, T.C. Anant, E. Dinopoulos // American Economic Review. -1990. - Vol. 80.-P. 1077-1091.
4. Aghion P. A model of growth through creative destruction / P. Aghion and P. Howitt // Econometrica. - 1992a. - Vol. 60. - P. 323-351.
5. Aghion P. and Howitt P. Technical progress in the theory of economic growth. Unpublished paper, Nuffield College Oxford and University of Western Ontario. - November 1992b.
6. Loury G. Market structure and innovation / G. Loury // Quarterly Journal of Economics. - 1979. - Vol. 93. - P. 395-410.
7. Lee T. Market structure and innovation: a reformulation / T. Lee and L. Wilde // Quarterly Journal of Economics. - 1980. - Vol. 94. - P. 429-436.
8. Dasgupta P. Industrial structure and the nature of innovative activity / P. Dasgupta,
J. Stiglitz // Economic Journal. - 1980. -Vol. 90.-P. 266-293.
9. Roberto Zagha, Gobind Nankani and Indermit Gill. Rethinking Growth // Finance & Development. A Quarterly Publication of the International Monetary Fund. - March 2006. -Vol. 43.-Number 1.-P. 7-11.
10. Grossman G. Quality ladders in the theory of growth / G. Grossman, E. Helpman // Review of Economic Studies. - 1991. - Vol. 58. -P. 43-61.
11. Shleifer A. Implementation cycles /
A. Shleifer // Journal of Political Economy. -1986.-Vol. 94.-P. 116-1190.
12. Boldrin M. Dynamic externalities, multiple equilibria, and growth / M. Boldrin // Journal of Economic Theory. - 1992. - Vol. 58. -P. 198-218.
13. Greenwald B. Financial market imperfections and productivity growth /
B. Greenwald, M. Kohn and J. Stiglitz // Journal of Economic Behaviour and Organization. -1990.-Vol. 13.-P. 321-345.
14. Corriveau L. Entrepreneurs, growth and cycles / L. Corriveau // Economica. - 1994. -Vol. 61.-P. 1-15.
15. Jones C.I. Growth: with or without Scale Effects? / C.I. Jones // American Economic Review. - 1999. - May. - P. 139.
16. Щетилова Т.В. Оценка экстернальных эффектов макроэкономического развития на основе инноваций / Т.В. Щетилова // Бизнес-Информ.-2009.-№ 1.-С. 30-33.
17. Щетшова Т.В. Дослщження керу-ючого впливу екстерналш на шновацшну спрямовашсть макроекономiчного розвитку / Т.В. Щетшова // Науковi пращ Донецького нащонального техшчного ушверситету. Серiя: економiчна. Донецьк: ДонНТУ, 2009. -Вип. 36-2.-С. 158-163.
18. Щетшова Т.В. Дослщження забезпечення шновацшно! якосп розвитку промисловост / Т.В. Щетшова // Тези доп. III Мiжнар. наук.-практ. конф. "Управлшня шновацшним процесом в Украшк проблеми, преспективи, ризики". - Львiв: Вид-во Нац. ун-ту „Львiвська полггехшка", 2010. - С. 520522.
