CC BY
9
УДК 340.12 : 342.5 : 316.32
I. М. Жаровська
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету '^bBiBCbra полггехшка",
д-р юрид. наук, доц. кафедри теорп та фшософп права
ОНОВЛЕННЯ МЕТОДОЛОГ1ЧНОГО П1ДХОДУ ДО ДЕРЖАВНО-ВЛАДНИХ ЯВИЩ У МЕЖАХ ТЕОРЕТИЧНОГО ПРАВОЗНАВСТВА
© Жаровська I. М., 2014
Розглядаються проблеми у сферi юридичного розумiння державно-владних явищ. Особливу увагу присвячено вибору оптимально!" методолог!" досл1дження цих явищ. Проводиться аналiз можливих оновлених методологiчних пiдходiв з метою повного та всебiчного аналiзу державно-владних явищ.
Ключовi слова: методолопя, метод, державно-владнi явища, державна влада.
И. М. Жаровская
ОБНОВЛЕНИЕ МЕТОДИЧЕСКИЙХ ПОДХОДОВ К ГОСУДАРСТВЕННО-ВЛАСТНЫМ ЯВЛЕНИЯМ В ПРЕДЕЛАХ ТЕОРЕТИЧЕСКОГО ПРАВОВЕДЕНИЯ
Рассматриваются проблемы в сфере юридического понимания государственно-властных явлений. Особое внимание посвящено выбору оптимальной методологии исследования этих явлений. Проводится анализ возможных обновленных методологических подходов с целью полного и всестороннего анализа государственно-властных явлений.
Ключевые слова: методология, метод, государственно-властные явления, государственная власть.
I M. Zharovska
UPDATE METHODOLOGICAL APPROACH TO STATE-GOVENMENT PHENOMENA WITHIN THEORETICAL LAW
The article addresses the problem in legal understanding of state and power events. Particular attention is devoted to the selection of the optimal methodology for the study of these phenomena. The analysis of possible renewed methodological approaches in order to complete and comprehensive analysis of the state-government events.
Key words: methodology, method, public authorities phenomenon, government.
Постановка проблеми. Методолопчт питання дослщження державно-владних явищ встановлюють умови, форми i методи наукового тзнання будь-якого явища, визначають наукову щнтсть аналiзу та його достовiрнiсть, формують ефективну систему правового регулювання та дають поштовх до подальших наукових розробок. Аксюлопчна змiна державотворчих та правотворчих процесш детермiнують цивiлiзацiйний поступ у науковому пошуку через поеднання альтернативних свiтоглядiв i сфер iснування державно! влади iз сучасними вимогами реалiзаци прав i свобод людини, новггтми засобами комуткаци та мiжнародноl штенсифжацл вiдносин. П. Рабiнович зазначае, що приведення науки у вiдповiднiсть до сощальних реалiй потребуе передусiм !! методолопчного
64
"переозброення" [348, с. 16]. Отож, актуальшсть дослiдження оновлення методологiчних mдходiв тд час дослiдження державно-владних явищ зумовлена як потребами науки, так i практичною сферою застосування в умовах трансформацiйних процесiв сучасностi.
Мета роботи - дослщити проблеми методологiювання державно-владно! сфери та проаналiзувати можливi оновлен методологiчнi пiдходи з метою повного та всебiчного 11 аналiзу.
Стан дослщження. Варто наголосити, що проблема державно! влади поста вагоме мкце у працях визначних мислителiв, таких як: Сократ, Платон, Арктотель, Цицерон, Н. Маюавелл^ Дж. Локк, Ш. Монтеск'е, Ж.-Ж. Руссо, Г. Гегель, Г. Ласуелл, М. Вебер та ш. У впчизнянш юридичнiй наущ вказану проблему або сумiжнi з нею дослщжували такi вченi, як: Ю. Барабаш, С. Головатий, А. Заець, О. Зайчук, М. Кельман, В. Ковальчук, О. Копиленко, В. Лемак, Р. М!нченко, Ю. Оборотов, Н. Ошщенко, П. Рабiнович, А. Селiванов, О. Скакун, О. Скрипнюк, С. Сливка, О. Тихомиров та ш.; у росiйськiй науцi - С. Алексеев, В. Нерсесянц, Ю. Тихомиров, В. Чиркш, В. Халшов, Д. Шапсугов та iн.
Однак, незважаючи на доволi iстотну защкавлешсть науково! спiльноти державно-владними явищами, проблемам оновлення методолопчних основ придiлено неналежну увагу.
Виклад основних положень. Державно-владш явища дослiджують з рiвних поглядiв. Переважно у межах функцiонування оргашв державно! влади. Однак це звужена та неповна !х характеристика. В основу тзнання державно-владних явищ, на нашу думку, по^бно поставити комплементарно-щлюну концепцию методолопювання, яка належить до штегрального типу через системне тзнання державно-правово! субстанщ! у вимiрi плюралiзму розумiння державно-владних явищ та об'ективно спрямована на консолщащю науково-полярних щей, теорем, поглядiв, концепдiй на дослщжуване явище у !х рацiональну едшсть. Саме таку особливiсть наукового дослщження необхiдно покласти в основу тд час аналiзу державно-владих феноменiв, процесш загалом, комплексно, з урахуванням теоретико-методолопчних, шститущйно-правових та практичних (соцiально-культурних, психолопчних тощо) аспекпв функцiонування сфери державно! влади.
Сьогодш такий системний розгляд державно-владних явищ фактично не здшснюеться. Увесь конгломерат соцiально-гуманiтарних наукових напрямiв дослiджуе цей феномен або iз структурно-функщональних позищй, або з формально-юридично! позици, а iншi аспекти !! функщонування по сутi не враховуються. Полiтичнi науки в пострадянський перiод, на вiдмiну вiд юридичних, активно оновлюються. Варто констатувати, що напрацювання останнiх рокiв у межах полгголопчно! системи знання фактично не використовуються у юриспруденци. Загалом треба визнати вiдсутнiсть мiждисциплiнарного дiалогу у межах дослщження державно-владних явищ, !! правового социального вияву, шститущйно-нормативних, структурно-функцюнальних, формальних i неформальних форм !х оргатзаци та функщонування.
Одну зi спроб синтезу формально-юридичного та полгголопчного знання зробив В. Халшов, який наполягае на необхiдностi формувати окрему галузь знання - кратолопю, яка "символiзуе появу давно назршо! i до того ж фактично ново!, фундаментально!, едино!, цшюно! науки, нового ведучого наукового напряму, !х остаточного оформлення. У !х фокум проявляеться власне сам феномен влади i передус1м влада державна" [1, с. 3].
Однак, як вказують сучасш росiйськi науковц1 В. Любашиц, А. Мордовцев, А. Мамичев, "...незважаючи на пафосшсть проекту та його поки що теоретичну незатребуванiсть (з урахуванням, що така комплексна галузь знань поки що не встановилася), В. Халшов цшком чiтко вловив затребуванiсть i необхiднiсть розгляду державно! влади як комплексного феномену" [2, с. 10]. Безперечним е й те, що "чисте" юридичне осмислення державного життя суспiльства далеко не завжди здатне давати вщчутт ( теоретично, i практично) результати, бо рiзнi iпостасi соцiальностi нiколи не юнують iзольовано, але взаемодоповнюють i розвивають одна одну.
Теоретичне осмислення самого феномену влади, як i його концептуалiзацjя, стикаеться з проблемою непереборного релятивiзму. Це пов'язано з методолопчною проблемою про те, що жодна
65
рационально 1 лопчно вибудувана концепщя влади не може стати утверсальною, 1нвар1антною 1 отримати загальне визнання.
Очевидно, що полпико-правову природу 1 соцюкультурну специфжу державного владарювання не можна зрозумгга лише на тл1, яке забезпечуе 1зольована наука про державу. Тому назрша потреба 1 теоретико-методолопчного оновлення теорп державно! влади, як вказуе О. Святоцький, "демоножшзаци та використання нею нових шдход1в" [3, с. 55], i системного розгляду р1зних тенденций i стшких констант ввдтворення у впчизняному суспiльствi цього полгшчного, правового та соцюкультурного феномену. Як зазначае С. Котляревський: "...природа державного владарювання, без сумтву, може бути усвщомлена тiльки на фош бiльш широкому, нiж той, що може дати iзольована наука про державу" [4, с. 23].
Правова природа державно-владних явищ являе собою багатошаровий та цшсний феномен, для дослщження якого використовуемо мiждисциплiнарний шдхщ, який мiстигь елементи, методи i принципи рiзних сфер суспшьного життя, що потребують вибору методологiчних тдход1в та методологiчного шструментаргю усiх наукових гуманjтарних дисциплiн для вивчення предмета у рiзних ракурсах вияву та на рiзних р1внях.
Цю позищю обгрунтуемо такими аргументами: 1) державно-владт явища е унiкальним сощальним феноменом, що розвиваеться динамiчно i мае свою буттеву основу ще з первiсного суспшьства, тому кожний етап цивЫзащйного розвитку приносить власт алгоритми та особливостi державно-владних явищ, що пластами накладаються, сублiмуються та тегруються в сучасному виявi владних вiдносин, тому юторико-цивЫзацшна щтстсть дослщження дае комплексне розумiння феномену; 2) широковишршсть феномену владних вiдносин дала змогу достджувати !х вияви в межах рiзних наукових знань та шкш: юриспруденцi!, полiтологi!, фiлософi!, соцюлоги, етики, культурологj! тощо, тому цЫсне поеднання накопичених знань становить наукову базу дослвджуваного феномену, поряд iз цим трактуеться по-рiзному залежно вщ свiтоглядних тдход1в до розумiння природи i сутностi державно! влади, тому залишаеться "загадкою социально! реальностТ'; 3) державно владт явища як сощальш явища не можуть iснувати у власному вакуум, взаемовiдносини державно! влади та шших сощальних явищ, принаймт права, держави, полижи, громадянського суспшьства, культури, ментальних, нацюнальних особливостей народу, створюють сферу державно-владних вiдносин i повиннj iмплеменгуватися у парадигму методолопювання; 4) рiзнобiчнjсть iнстигуцiйного вияву державно-владних явищ характерна для кожно! окремо! кра!ни, тому компаративктський аналiз з абстрагуванням на единий стандарт вбачаеться прерогативним у сучаснjй юриспруденци; 5) всебiчний аналiз глобалiзацiйних змн, як неодмшна парадигма дослiджень нових суспшьних реалiй, дае змогу твердити про загальнодержавне реформування национального масштабу, проходження перехiдного стану суспшьства та укра!нсько! держави для подолання спадку радянського праворозумiння в аспектi трансформацi! цшшсного уявлення про державно-владнi ввдносини, переходу ввд сприйняття "державна влада - тиран суспшьства" до аспекта "олюднення" державно! влади.
Нагальна потреба у методолопчному аналiзi зумовлена не тальки теоретико-науковим вишром, але й практичною правовою д1яльтстю. Цшком обгрунтовано розглядати рацюнальш смисли iррацiонального та штенщ! iррацiонального в рацiональному. Такий погляд допомагае аналiзувати науку як своерiдну духовно-штелектуальну практику саме людського призначення, що виявляе людиновишршсть науки як асимптотичне поеднання iррацiональних i рацiональних чинниюв, дае пiдстави iнтерпретувати !! як атрибутивно-субстанщйний вишр незавершувального сходження людини до само! себе у процеи !! ввднаходження у бутл [5, с. 75]. Осюльки ви6!р вектор1в правово! полижи держави, шституцшного вимру влади, полиичних та правових процес1в розбудови национально! держави, конституцшно! та шших реформ вимагае твердого тдгрунтя у ви6ор! правильно! методологjчно! бази, що грунтувалася б не на "слшому" перенесеннj закордонних стандартв, а на свиоглядних ментальних особливостях народу.
У межах задекларовано! концепци неможливо сконцентруватися лише на одному науковому метода, тому плюралiзм наукових гвдход!в повинен бути покладений в основу методолопювання правових явищ. Як вказуе М. Кельман, на шляху утвердження методолопчного плюралiзму у сучаснiй
66
украшськш правовш науц актуалiзуеться пошук нових засобiв шзнання явищ, фактiв, а також вщбуваеться процес докорiнного переосмислення традицшних [6, с. 32]. Актуальшсть висвiтлення плюралiзму методологи зумовлена тим, що виникае потреба дослiдити шструментарй трансмкп мiж правом та правовою природою державно! влади, розробити рiзнi структуризаци як аспект сшвюнування рiзних методологiчних р1втв та вдосконалити, оптимзувати наукову дшльтсть, спиратися на розроблет нею свiтогляднi та загальнометодологiчнi орiентири та постулати пiд час вироблення i реалiзацil державно-владного механiзму. Багатоматттсть використаних методiв та пjдходiв приводить до поступового осучаснення розумiння феномену державно! влади, забезпечуе еднiсть та цшеспрямоватсть практично! реалiзацil державно-правового явища.
Основою уЫх державних явищ е фшософсью методи, спрямованi на тзнання та пошук iстини, "щеально!" державно! влади. Вони е нас^зним архетипним чинником генетичного ядра науки. Очевидно, визначальш принципи такого архетипного ядра формуються в процесi юторично! генези науки [5, с. 74]. Фшософсью методи виводять людську мислячу екзистенщю на орбiту пiзнавального усвiдомлення реальност через щентифжащю буттевого творчого начала, його безмежн потенци невичерпних можливостей та сутнiсних визначеностей свiту. Як зазначае М. Гаврилов: "...бшьш продуктивним слiд визнати вимiр iстинностi фшософп за допомогою iдей. Сутнiсть поняття "ще!" характеризуе глибоку думку, задум, що визначае змiст будь-чого. 1накше кажучи, iдея виражае змiстоутворююче начало цшюносп, в нiй е щось загальне вiд iдеалу. Фiлософська щея виражае "суть цшсносл" [7, с. 58], тобто дае можливють щлюно ощнити державно-владнi явища з погляду комплексно! сощальносп та вказуе на !х iдейну онтологiчну конструкщю.
Загальнонауковi методи застосовуються для дослiдження державно-владних явищ у зв'язку з тим, що державн вiдносини не юнують як окремi науковi категори лише правознавства, а iснують як один iз соцiальних феноменiв суспiльства, тому й дослщжуватися мають у межах метод1в, що властивi ус1м наукам. У межах тзнання необхщно не тшьки виявити унjверсальнi абстрактнi усталет методологiчнi принципи для юридично! науки, але й здшснити пошук рiзних iмперативiв серед усього рiзноманiття державно-владних, полп'ико-сощальних iдеалiв.
Третя група необхщних метсдав у межах правового поля державно-владного методолопювання -це спецiально-науковi методи. Враховуючи !х особливу актуальшсть, дослдимо !х детальнiше.
Безперечний факт дшсносп, вiд якого можна вщштовхуватися пiд час аналiзу державно-владних явищ, полягае у тому, що вони виступають субстанщями взаемоди мjж людьми. Тобто саме взаемодiя виступае як вихщний або вiдправний пункт в пояснент державно-владних явищ. Пояснити владу -означае показати i розкрити, як влада "виникае" iз взаемоди мiж людьми, чому саме взаемодш мiж людьми породжуе феномен державно! влади. Метою застосування конкретно-соцiологiчних метод1в е отримання iнформацil про дiевiсть, ефективнiсть державно-правових iнститутiв, конкретизац1я чинниюв, вiд яких залежить ступjнь правильносп, верифiкованостi понять суб'ектами права. Використання конкретно-соцiологiчних методiв спрямоване на уточнення передумов i чинник1в унiфiкованого, вщповщно до волi правотворця, розумiння текств нормативно-правових акт1в виконавцями [8, с. 43], усвщомлення владного рiшення i його реалiзацiйних передумов. Державна влада у своему правовому виявi покликана бути "арбпром" у соцiальному конфлшп, який неминуче iснуе у будь-якому суспшьста, тому застосування вищезазначеного тдходу дае можливiсть сконцентруватися на публiчних та приватних iнтересах у межах владно! парадигми, конфлiктi соцiально-ментального простору культурно! сфери та конфткп "вдивщуального Я" в межах правового простору державно! влади.
Формально-юридичний метод дае можшсть визначити у дослщжуваному предметi взаемозв'язок внутрiшнього змiсту державно-владних явищ i !х форми. Змши у будь-якому традиц1йному суспiльствi не дов^т. Трансформац1я iнститутiв державно! влади задаеться самою традищею зсередини. Кожне сустльство, як зазначае С. Ейзенштадт, ".мае реальнi i символiчнi поди минулого, порядок i образи якого е ядром колективно! iдентичностi (традицшного суспjльства), визначенням мiри i природи його сощальних i культурних змш". Традиц1я у цьому суспjльствi слугуе не тiльки символом безперервностi, а й визначником меж iнновацiй i головним критерiем !х законностi, а також крш^ем соцiальноl активностi" [9, с. 31]. Отже, неправильно буде протиставляти Д1 двi тенденцИ в суспшьному
67
розвитку. Усякий сучасний стан держави i права - це взаемозв'язок i взаемозумовленjсть попереднiх етатв розвитку, що вм!щуються у змст державно! влади, та майбуттх перспектив i щлей, як! детермiнують !! форму.
Юридико-статистичний метод використовуе статистичт, цифров!, математичш вишри до правових фактiв. Так, за !х допомогою можливо прошюструвати матерiальнi критерi! вимру державно-владних явищ, особливо у свгтт реально! учасп громадян у д!яльносп державно! влади, еконотчш показники ефективностi влади, рiвень дов!ри громадян до влади в Укра!т, знания громадянами сво!х полгшчних прав та проiлюструвати реальну можливкть доступу людини до державно! влади. Вказане сприятиме аналiзу сучасного стану правово! реальностi шститущйного вишру державно! влади та даватиме змогу разом з методом узагальнення юридично! практики подати пропозици подолання патологj! правового вияву державно-владних явищ.
1сторико-юридичний метод дае змогу розглядати державно-владш явища в аспектi !! онтолопчного генезису також встановленням цштсних та гносеолопчних ознак дослiджуваного явища на деяких юторичних етапах розвитку державностi, передбачае вивчення права та держави, державно! влади, з огляду на його юторичну еволющю. Як будь-який метод, вш вимагае передусiм знання його вихвдних пункпв, з'ясування його позитивних i негативних сторш, що дае змогу наблизитися i до само! техтки юторико-юридичного методу [10, с. 5]. Зокрема, для сучасного розумшня влади потр!бно здшснити аналiз юторичних джерел права, серед яких е i первиннj джерела права на укра!нських землях, i визначнi свгтов! юридичш джерела. Це, скажiмо, Закони Ману, 1лларюнове "Слово про закон i благодать", "Повчання дтям" Володимира Мономаха, Пакти i конституци закотв та вольностей Вiйська Запорозького (Конститущя Пилипа Орлика), програмнj документи ОУН та низка шших нащональних i мiжнародних акпв. На основ! юторичного досввду минулого можна виявити недолжи, прогалини та закономiрностi вияву державно-владних явищ.
Юридико-догматичний метод дае можливють проаналiзувати чинш нормативнj акти i визначити наявнj в них фактори правового вираження державно! влади, виявити !! правову природу. Слушно зазначае М. Козюбра, що, ".як один !з найбшьш "заформалiзованих" способ!в вщтворення дшс-носта, закон спроможний "заморожувати" закладенj в його нормах ще!, поняття i правила. На ввдм!ну ввд динам!чно! зм!нюваност суспшьного життя, норми закону е "застиглою", "омертвшою" формою. Така вщносна !х незм!нювашсть е одшею з необхвдних властивостей норм права, важливою стороною !х шструментально-цшшсно! характеристики. Саме завдяки !й забезпечуеться ввдносна стабшьшсть регулювання суспшьних вщносин, без чого право немислиме" [11, с. 27].
Пор!вняння - це один з основних лопчних прийом!в тзнання зовтшнього свпу, його предмета ! явищ, що починаеться з того, що ми !х ввдр!зняемо вщ уЫх шших предметтв ! встановлюемо !х схожють з родовими предметами [12, с. 169]. Застосування пор1вняльно-правового методу виступае як "ефективний заЫб комплексного дослвдження державно-правових проблем та явищ" [13, с. 55]. За його допомогою можна звернутися до досввду шших кра!н, !х нормативно! бази та практики.
Метод правового моделювання необхщно застосувати для створення модет державно! влади, що допоможе виявити !! правову природу шляхом уявно! щеал!защ! та абстрагування. Споглядаючи ютор!ю та сьогодення р!зних полгтичних режимов ! систем, структурних моделей оргашзащ! дяльност1 оргашв влади та полпичного управлшня, доходимо думки, з одного боку, про !х велике розма!ття, а з шшого, -про спшьтсть багатьох ознак та !х складових елеменпв. Звичайно, не можна однозначно виокремити т закожмрносп та складники, як! варто вважати стрижневими й моделетворними, але необхщно, анал!зуючи !х, сформувати власне бачення та розумшня вищезазначених процес1в. Моделювання мютить в соб! елементи iдеалiзапi!. 1деальш об'екти мають чимало переваг будучи отримат в результат! складно! розумово! д1яльносп, вони дозволяють значно спростити складт системи, вщтак складний процес можна представити немовби в "чистому" вигляда, що значно полегшуе виявлення ютотних зв'язюв, формулювання закошв [14, с. 21].
Юридична мова - однин з найважлив!ших елеменпв, що конституюе правов! явища в самоспйш сощальш шститути. Як зауважуе Ю. Оборотов, юридична наука визначае "мапстральний розвиток мови права в юридичнш теорп та практицГ [15, с. 110]. Юридико-лшгвютичний шдхщ дае змогу обгрунтувати особливоста мовного вираження правово! норми, неточност терм!нолопчно-мовного оформлення текспв нормативно-правових акпв завдяки використанню юридичних, а також !нших спещальних знань.
68
Метод контент-аналiзу правових актiв можна використовувати як метод якiсно-кjлькiсного аналiзу змсту документiв з метою виявлення сощальних фактiв i тенденцш, вiдображених у цих документах. Прийнятнiсть цього методу для аналiзу предмета дослiдження виявляеться у тому, що вiн допомагае вивчати нормативнi акти в !х соцiальному контекстi.
Обгрунтовано положення про необхвдшсть змiни методолопчно! основи дослвдження проблеми державно! влади. Процес "олюднення" права та усiх державних явищ, що послужив фундаментом ново! методолопчно! парадигми сучасного суспiльства, вимагае свщомого розумiння владного потенцiалу, узагальнення механизму його правового вияву, доступностi i можливостi контролю владного велiння з боку громадянського суспiльства та формування державно! влади на основi правових принцитв !! функцiонування.
Висновки. В основу методолопювання сфери державно-владних явищ та ввдносин потрiбно покласти комплементарно-цЫсну концепцiю, яка шляхом системного тзнання державно-правово! субстанци дае змогу досягти унiверсального розумiння державно! влади та об'ективно спрямована на консолiдацiю науково-полярних iдей на дослiджуване явище у !х рацiональну еднiсть. Широковимiрнiсть феномену влади зумовлюе потребу використання плюралiзму наукових методiв та пiдходiв. Державно-владш явища становлять багатошаровий та цЫсний феномен, для дослiдження якого необхвдно використовувати мiждисциплiнарний пiдхiд, який мктить елементи, методи i принципи рiзних сфер суспiльного життя, що потребують вибору методологiчних пiдходiв та методолопчного iнструментарiю усiх наукових гуманiтарних дисциплш для вивчення предмета у рiзних ракурсах вияву та на рiзних рiвнях.
Методологiчним тдгрунтям дослiдження державно-владних явищ виступають фшософсью, загальнонауковi та спецiально-науковi методи, якi надають можливкть комплексно та широко проаналiзувати сферу державно! влади.
1. Халипов В. Ф. Кратстогия — наука о власти: концепция /В. Ф. Халипов. — М. : Экономика, 2002. — 367 с. 2. Государственная власть: парадигма, методология и типология : монографiя / В. Я. Любашиц, А. Ю. Мордовцев, А. Ю. Мамычев. — М.: Юрлитинформ, 2013. — Ч. 1. — 400 с. 3. Святоцький О. Роль юридичного журналу "Право Украти" у сприянт розвитку нацюнальног правовог доктрини /
0. Святоцький // Право Украши. — 2013. — № 9. — С. 55—71. 4. Котляревский С. А. Власть и право: проблема правового государства / С. А. Котляревский. — М: Мысль, 1915. — 421 с. 5. Мельник В. П. Фiлософiя. Наука. Техтка: методолого-свтоглядний аналiз / В. П. Мельник. — Лтв : Видавничий центр Лтвського нацюнального утверситету iменi 1вана Франка, 2010. — 592 с. 6. Кельман М. С. Юридична наука: проблеми методологи / М. С. Кельман. — Тернопть: Терно-граф, 2011. — 492 с. 7. Гаврилов М. I. Фiлософiя демократичног державностi /М. I. Гаврилов. — Донецьк: Вебер (Донецька фтя), 2007. — 380 с.
8. Чултда Л. I. Методологiя плебсологИ/ Л. I. Чултда // Плебсологiчне осмислення перспектив розвитку украгнськог держави : матер. IIIВсеукр. наук.-практ. конф., 20 травня 2010р.: [матер. доп. та вист.] / ред. Б. I. Андрусишин [та т.]. — К. : Кигв. нац. ун-т iм. Т. Шевченка, 2010. — Вип. 3. — С. 27—44.
9. Лурье С. В. Метаморфозы традиционного сознания: опыт разработки теоретических основ (этнопсихологичеких) и их применения к анализу исторического и этнографического материала / С. В. Лурье. — СПб.: Тип. им. Котлякова, 1994. — 288 с. 10. КостицькийМ. В. Методологiя тзнання украгнськог кторико-правовог дiяльностi / М. В. Костицький // Вкник Львiвського нацюнального утверситету iменi кана Франка. Сер. "Юрид. науки". — 1994. — Вип. 30. — С. 3—7. 11. КозюбраМ. Правовий закон: проблема критерпв / М. Козюбра // Вкник Академи правових наук Украши. — 2003. — № 2/3. — С. 83—95. 12. Львова О. Л. Поняття та тдходи до порiвняльного аналiзу державно-правових явищ / О. Л. Львова //Правовi системи сучасностi: навч. nосiб. /за ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: Юрид. думка, 2012. — С. 168—187. 13. Макаренко Л. О. Порiвняння як метод дослiдження державно-правових явищ / Л. О. Макаренко // Порiвняльне правознавство: сучасний стан i перспективи розвитку: зб. наук. пр. / за ред. Ю. С. Шемшученка, В. П. Тихого, М. М. Цимбалюк, I. С. Гриценка; упоряд. : О. В. Крест,
1. М. Ситар. — Львiв: Львiв. держ. ун-т внутр. справ, 2012. — 620 с. 14. Методи наукових дослiджень : навч. nосiб. /А. I. Грабченко, В. О. Федорович, Я. М. Гаращенко. — Х.: ХШ, 2009. — 142 с. 15. Оборотов Ю. Загальнотеоретична юриспруденщя в сучаснш теори держави i права /Ю. Оборотов //Право Украши. — 2013. - № 9. - С. 103-115.
69
