CC BY
3
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 2 (34), 2022
УДК 343.82
Костянтин Марисюк
Нащональний ушверситет "Львiвська полтехшка", доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримшального права i процесу Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацшно! освiти
ОЯСГО: 0000-0002-7483-3836
ОБ'СКТИВШ ОЗНАКИ СП1ВУЧАСТ1 У КРИМ1НАЛЬНОМУ ПРАВОПОРУШЕНН1
http://doi.org/10.23939/law2022.34.160 © Марисюк К.,2022
Проаналiзовано об'ективш ознаки спiвучастi у кримiнальному правопорушеннь
Доведено, що швучасть е тшьки там, де в злочиш беруть участь дв1 1 б1льше ос1б, до того ж кожна з цих ос1б повинна бути надшена ознаками суб'екта кримiнального правопорушення, тобто бути ф1зичною особою, осудною 1 досягти в1ку кримшальноТ вщповщальность Саме тому 1 вчиненням декшькома особами единого кримшального правопорушення слщ вважати тшьки винну д1яльн1сть суб'ект1в кримшального правопорушення.
Зм1ст спшьносп як об'ективноТ ознаки кримшального правопорушення включае: а) сам1 д1яння сшвучасник1в, Тх специфику 1 взаемопов'язан1сть, водночас сукупн1сть функц1ональних зв'язк1в за умисного створення умов 1 безпосередньо пiд час вчинення кримшального правопорушення в сшвучасть е необхщним елементом узгодженост1 та показником ступеня згуртованост1 сп1вучасник1в; б) залежно в1д типу насл1дк1в, можна вид1лити два види спшьносп: ц1леспрямовану д1яльн1сть декшькох суб'ект1в 1 поб1чну д1яльн1сть декшькох суб'ект1в. Перший вид - традицшна сп1вучасть iз прямим умислом, за якого кожний сп1вучасник бажае настання сп1льного результату, що 1нкрим1нуеться кожному сшвучаснику. Другий вид пов'язаний iз наявн1стю побочного конкретизо-ваного чи невизначеного наслщку, що знаходиться за межами бажаного (це сшвучасть iз непрямим умислом); в) сп1льн1сть 1снуе на двох р1внях: участь кожного сшвучасника у вчиненш кримiнального правопорушення - проста сп1вучасть 1 сукупна спшьна д1яльн1сть вс1х сп1вучасник1в - групов1 крим1иальн1 правопорушення; г) причинний зв'язок м1ж д1ями кожного сшвучасника 1 сп1льним протиправним насл1дком (у кри-мiнальних правопорушеннях iз матер1альним складом), а саме протиправнi наслщки спричиняються сп1льними зусиллями вс1х спшьно д1ючих сп1вучасник1в.
Ключовi слова: сшвучасть, група оаб, кримiнальна вiдповiдальнiсть, права, обов'язки.
Постановка проблеми. У будь-якш cиcтeмi наукового знання е проблеми, iнтepec до яких пocтiйний i не залежить вiд змiни науково! парадигми. Для кpимiнaльнoгo права одшею з таких проблем е проблема cпiвучacтi у кримiнальному правопорушеннi.
Пщвищена cуcпiльнa небезпека кримiнальних правопорушень, вчинених у cпiвучacтi, очевидна. Групова та оргашзована злoчиннicть в Укра!ш здатна виcтупaти не тiльки в poлi продукту
Об 'ективм ознаки етвучает! у кримгнальному правопорушенш
негативних сощальних умов економ1чного, пол1тичного, правового, морального спрямування, але 1 як один iз найпотужшших фактор1в, що впливають на спрямовашсть 1 темпи суспшьного розвитку, вона стала загрозою нащональнш безпещ.
Анал1з кримшального законодавства про сшвучасть в Укра!ш показуе, що в1тчизняне кримшальне законодавство е вщносно повним 1 системно розробленим, чого немае в низщ захщнпх кра!н, проте його не можна розглядати як завершене, адже багато питань сшвучаст у кримшально-му правопорушеннi дос1 залишаються сшрними, що створюе певш труднощ1 як для квал1ф1кацИ кримiнальних правопорушень, вчинених у ствучаст!, так 1 для ¿ндивщуатзацп вщповщальност 1 покарання.
Аналiз дослiдження проблеми. Питання сшвучаст слугували предметом наукових розвiдок багатьох в^чизняних науковцiв, таких як В. Борисов, В. Бурдш, Ф. Бурчак, П. Матишевський, Г. Новицький, В. Сташис та iн.
Незважаючи на значну кшькють публiкацiй, присвячених проблемам сшвучаст загалом, а також ознак останньо! зокрема, значна кiлькiсть питань i досi залишаеться спiрними та не знаходять одностайносп у колах науковщв та практикiв.
Мета статть Усвiдомлюючи, що в межах одше! коротко! науково! статтi неможливо розкрити вс питання, пов'язанi з ушма пiдходами до настiльки широко! та багатогранно! теми, ми звернемо увагу лише на найбшьш значимi та щкав^ на нашу думку, питання, та й то лише у частиш базових положень, залишивши все шше для подальших наукових розвщок.
Виклад основного матерiалу. Як особлива форма протиправно! д1яльност1, сшвучасть характеризуемся об'ективними ознаками, що дають можливють вщмежувати сшвучасть в1д простого випадкового зб1гу обставин 1 часу у вчинент одного 1 того ж кримшального правопорушення [1, с. 67].
Об'ективш ознаки ствучаст! характеризуються: а) кшьюсною ознакою; б) яюсною ознакою; в) единим протиправним наслщком для вс1х сшвучасниюв; г) причинним зв'язком м1ж д1ями сшвучасниюв 1 единим протиправним результатом [2, с. 34]. Останш дв1 ознаки е необхщними для кримiнальних правопорушень з матер1альним складом.
Практично вс дослщники проблеми ствучаст! розр1зняють дв1 основш об'ективш ознаки ствучаст!: а) кшьюсну - участь у кримшальному правопорушеннi декшькох (не менше двох) суб'екпв; б) яюсну - спшьшсть здшснення кримiнального правопорушення.
У кримшальному прав! суб'ект - це шдивщ, який досяг встановленого законом в1ку кримшально! вщповщальносп, осудний 1 здатний нести кримшальну вщповщальшсть або, шакше кажучи, е суб'ектом кримшального правопорушення. Особи, як1 не волод1ють цими ознаками, не можуть бути ствучасником кримiнального правопорушення.
Анал1з кримшально-правово! л1тератури свщчить, що таке розумшня кшьюсно! ознаки об'ективного аспекту ствучаст е безстрним. Але П. Тельнов вказуе на окрем1 спроби "сконструювати сшвучасть при одному осудному суб'екп" [3, с. 124], посилаючись на Р. Га-л1акбарова, який вважав, що сшвучасть можлива 1 в ситуацп, коли в числ1 ос1б, що беруть участь у кримшальному правопорушенш, одна особа е неосудною або не досягла в1ку, з якого за законом настае кримшальна вщповщальшсть.
На !хню думку, не менше двох осудних ос1б 1 таких, що досягли в1ку кримшально! в1дпо-в1дальност1 вщповщно до закону, необхщно для ствучаст! лише в тих випадках, коли закон передбачае вчинення кримшального правопорушення злочинною групою, вказуючи на це як на ознаки основного складу. В шших ситуащях, коли в закон не йдеться про вчинення кримшального правопорушення групою ос1б ш як основно!, ш як квал!ф1куючо! ознаки, для визнання ствучаст! необхщно 1 достатньо, щоб у кримiнальному правопорушеннi, що вчиняеться декшькома особами, лише одна була осудна 1 досягла в1ку кримшально! вщповщальносп [4, с. 28].
Згoдoм P. Гaлiaкбapoв змiнив cвoю думку i дiйшoв виcнoвкy, щo "œMae cпiвyчacтi тaм, де oдин з двox yчacникiв кpимiнaльного пpaвопоpyшення нeocyдний a6o не дocяг вiкy кpимiнaльнoï вiдпoвiдaльнocтi". Poзвивaючи думку пpo двoякiсть m^rra "гpyпи", P. Гaлiaкбapoв в шшш пpaцi вкaзye, щo вoнa (гpyпa) - "бaгaтoгpaннe кpимiнaльнo-пpaвoвe явище, яке не вичepпyeтьcя oзнaкaми cпiвyчacтi у кpимiнaльномy правопорушенш" [5, с. 119]. 3r^4arn пoзицiя бyлa пiддaнa apry-мeнтoвaнiй кpитицi M. Iвaнoвим, який cлyшнo, нa нaшy думку, зaзнaчив: "якщo пiдтpимyвaти тoчкy зopy P. Гaлiaкбaкapoвa, дoвeдeтьcя змiнювaти cтaвлeння i дo пoняття "oco6a". В це гоняття, як i в гоняття "rpyrn", дoвeдeтьcя вклaдaти двa poзyмiння - кpимiнaльнo-пpaвoвe i виключвд coцioлo-гiчнe, щo пpизвeдe дo нeтoчнocтi вcтaнoвлювaниx у кpимiнaльнoмy пpaвi кpитepiïв кpимiнaльнoï вiдпoвiдaльнocтi i дo пpaвoзacтocoвчoгo xaocy" [6, с. 78]. Cвoï судження з цьoгo пш^ння М. Iвaнoв пiдтвepджye виcнoвкoм, щo "cпiвyчacникoм мoжe бути тiльки oco6a ocyднa, якa дocяглa нeoбxiднoгo для кpимiнaльнoï вiдпoвiдaльнocтi вiкy, дiï не клacифiкyвaтимyть як гpyпoвi пpи таявшей лише oднieï ocoби, щo дocяглa вiкy кpимiнaльнoï вiдпoвiдaльнocтi, чи oднieï ocyднoï ocoби" [6, с. 83].
Ми говшстю пiдтpимyeмо тaкy думку, яку пoдiляe бiльшicть нayкoвцiв i яка випливae iз змicтy зaкoнy (ст. 26 КК Укpaïни).
Cy6'eRry кpимiнaльного правопорушення, вiдпoвiднo дo зaкoнy (ст. 18, ст. 26 КК Укpaïни), нeзaлeжнo вiд вчинення кримшального правопорушення одноошбно чи paзoм iз iншими ocoбaми, пoвиннi бути пpитaмaннi oбoв'язкoвi oзнaки cyб'eктa, тoбтo бути ocyдними i дocягти вкaзaнoгo в зaкoнi вiкy.
Для пoвнoгo визтачення cпiвyчacтi загалом тaкoï oб'eктивнoï oзнaки, як yчacть двox i бшьше cyб'eктiв у вчинeннi кpимiнaльного правопорушення, нeдocтaтньo. Це пoяcнюeтьcя тим, щo e випaдки (нa щo звepтaли yвaгy в дopeвoлюцiйнiй лiтepaтypi), толи дiï дeкiлькox ociб пpизвoдять дo oднoгo злoчиннoгo peзyльтaтy, пpoтe ïx не мoжнa визнaти cпiвyчacтю. Для poзмeжyвaння cпiвyчacтi вiд iншиx випaдкiв збiгy дiяльнocтi дeкiлькox ociб у вчиненш oднoгo кpимiнaльного правопорушення визнaчити дpyгy вaжливy oб'eктивнy oзнaкy cпiвyчacтi - cпiльнy дiяльнicть ociб у вчинeннi кpимiнaльного правопорушення.
Щoдo визнaчeння oзнaки cпiльнocтi як oб'eктивнoï чи cyб'eктивнoï oзнaки cпiвyчacтi, то ми пoдiляeмo пoзицiю Ф. Бypчaкa, згiднo з якoю спшьта злoчиннa дiяльнicть пepeдбaчae нaявнicть пев^!' пcиxoлoгiчнoï cпiльнocтi, пcиxoлoгiчнoгo зв'язку мiж ocoбaми, якi дiють спiльно. BCTa-нoвлeння мiнiмaльнoï мeжi цieï пcиxiчнoï cпiльнocтi дae змoгy вiдoкpeмити ди дeкiлькox ociб пiд час вчинення oднoгo кpимiнaльного правопорушення, щo становлять cпiвyчacть, вiд iншиx випaдкiв зб^у oбcтaвин мicця i чacy у вчиненш oднoгo кpимiнaльного правопорушення [7, с. 42]. Ця пoзицiя нacaмпepeд вiдпoвiдae зaкoнy (ст. 26 КК Укpaïни), ocкiльки cпiвyчacть визнaeтьcя як умиста cпiльнa yчacть у вчиненш кримшального правопорушення. Отже, йдеться npo умисну cпiльнicть, тoбтo пpo специфшу дiяння, вчинeнoгo cпiвyчacникaми, ocoбливocтi зв'язку дш кoжнoгo з ниx iз дiяннями iншиx ociб i з сальто вчиненим кpимiнaльним правопорушенням.
Шр cтocyeтьcя дiянь, вчинeниx за cпiвyчacтi, тo питaння пpo нaявнicть чи вщсутшсть усв> дoмлeння oб'eктивниx елеменпв, нeoбxiдниx для визнaчeння cпiвyчacтi, виявляeтьcя cклaднiшим. Адже в цьoмy витадку йдеться npo cyб'eктивнe cпpийняття не тшьки cвoïx ocoбиcтиx дiй, a й дш iншиx ociб i тшьки зaлeжнo вiд типу cпpийняття дaeтьcя вiдпoвiднa кpимiнaльнo-пpaвoвa oцiнкa вчинешго. Вимoги пpo нeoбxiднicть вcтaнoвлeння фaктy ycвiдoмлeння нaмipiв викoнaвця пoвиннi cтocyвaтиcя iншиx cпiвyчacникiв, зокрема пiдбypювaчa i гособника.
Отже, акцентуючи на суб^ктивних мoмeнтaх oзнaки cпiльнocтi, poзгляд ïï як в oб'eктивнiй, тaк i в суб^от^нт плoщинax дae змoгy poзкpити ïï змicт.
C. Aфiнoгeнoв тaкoж e пpиxильникoм oб'eктивнo-cyб'eктивнoгo шдходу дo визнaчeння змicтy oзнaки cпiльнocтi, aлe дeщo пo-iншoмy тлyмaчить того. Cyть cпiльнocтi як oб'eктивнoï влacтивocтi cпiвyчacтi, зaзнaчae вiн, e в тaкoмy зв'язку cпiвyчacникiв, зa ятого ïx дiï e взaeмooбyмoвлeними, a пoвeдiнкa кoжнoгo - нeoбxiднoю yмoвoю дiй iншoгo (iншиx) cпiвyчacникa (cпiвyчacникiв) [8, с. 154].
1б2
Об'ективш! ознаки ствучастг у кримгнальному правопорушеншг
Розкриття зм1сту спшьносп та !! ознак е складною проблемою. Тому кримшалюти, як1 займаються проблемою сшвучаст1, в1дносять !! або до загальних ознак, тобто ознак, що властив1 як матер1альним, так 1 формальним складам кримшального правопорушення, або взагал1 шнорують цей подш. Так, в одних випадках спшьшсть зводилась до твердження, що д1яння ос1б, якi спiльно дiють, взаемно доповнюються [9, с. 89]. 1нш1 автори вбачають суть спшьносп у наявносп причинного зв'язку м1ж д1ями кожного сшвучасника 1 д1ями виконавця кримiнальниого правопорушення [10, с. 54]. Наступна група автор1в вважае, що спшьшсть виявляеться у тому, що дп сшвучасниюв е або умовою, або причиною ствучаст!
У л1тератур1 наголошуеться на шдвищенш cуcпiльнiй нeбeзпeчностi д1янь, здшснених за сшвучасть Так, Т. Тельнов зазначае, що пор1вняно з д1ями, що здшснюються шдивщуально, сшвучасть е небезпечшшою тому, що в умовах взаемно! шдтримки знижуеться вплив стримуючих фактор1в повед1нки, р1зко зростае готовн1сть винних до небезпечних правопорушень, може бути завдано бшьше шкоди, вишукaнiшими стають способи вчинення кримшального правопорушення 1 методи приховування сл1д1в. У конфл1кт 1з суспшьством втягуеться декшька ос1б, чим обтяжуеться моральна шкода сшвучасп [11, с. 68].
М. 1ванов вказуе на ще один фактор, що св1дчить про тдвищену суспшьну небезпеку - бшьше псих1чне навантаження на потерпшого, внасл1док чого його ошр буде менш штенсивний [12, с. 78].
Хоча чинне кримшальне законодавство (п. 2, п. 9 ч. 1 ст. 67 КК Укра!ни) передбачае спшьне вчинення сусп1льно небезпечного д1яння як обтяжуючу обставину, але не у вс1х випадках. На нашу думку, п1двищену небезпеку сл1д констатувати у вс1х випадках.
Оскшьки сп1льна д1яльнють передбачае вплив !! учасник1в один на одного, то щ дп стають взаемопов'язаними. Тут постае питання: яка форма такого взаемозв'язку? В кримшально-правовш л1тератур1 на це питання немае однозначно! вщповщ. Одн1 науковщ стверджують, що взаемозв'язок м1ж ствучасниками е причинно-насл1дковим, тобто що дй одного учасника е причиною дш 1ншого [13, с. 34].
Деяю автори вважають "помилковим погляд тих досл1дник1в, як1 вважають, що дп сп1вучас-ник1в е м1ж собою у причинному зв'язку". Вплив одних ос1б на свщомють 1нших ос1б "лише створюе умови, як1 сприяють тому, щоб 1ндив1д зважився на який-небудь поступковий акт" [6, с. 112].
Тако! ж думки i Т. Тельнов, який стверджував, що д1яння спвучасник1в е не причиною протиправно! д1яльност1 пов'язаних з ним ос1б, а !! умовою.
Така позищя автор1в, на нашу думку, не е достатньо аргументованою. Рiч у им, що коли ми розглядаемо д1яльшсть, то потр1бно розр1зняти !! як певний процес, пов'язаний iз повед1нкою, 1 як !! результат. До реч1, на цю обставину звертае увагу 1 М. 1ванов, зробивши правильний, на нашу думку, висновок: "Буде правильно вести мову, що не саме д1яння, а його шдсумок е причиною насл1дк1в, що настали" [6, с. 121].
Звичайно, сам по соб1 вплив одного 1ндив1да на шший фатально не пiдштовхуе останнього на вчинення певних дш. Водночас можна стверджувати, що результат цього впливу, особливо схилення виконавця до вчинення кримшального правопорушення, е причиною його подальших дш, а не !х умовою. Умови, на в1дм1ну в1д причини, як в1домо, не призводять до насл1дк1в, а лише сприяють !м, прискорюють або, навпаки, гальмують розвиток насл1дк1в.
Про те, що певна особа шдбурила до вчинення протиправного д1яння 1ншу, е умовою наступних д1й виконавця, можливо вести мову у тих випадках, коли виконавець сам, не залежно в1д шдбурювача, мав нам1р це вчинити.
У судов1й практиц1 пост1йно висловлюеться думка про те, що д1! чи безд1яльн1сть хоч об'ективно 1 сприяли кримiнальному правопорушенню, але вчиненi без умислу, не можуть розглядатися як сшвучасть. Тому про одностороннш зв'язок за сшвучаст1 може йтися лише у тому випадку, коли шдбурювач знае, що вш штовхае виконавця до вчинення кримшального правопорушення, пособник знае, що вш допомагае виконавцю здшснити його протиправний задум. Саме така усв1домлен1сть п1дбурювача 1 пособника про протиправну д1яльн1сть виконавця 1 свое! рол1 в нш св1дчить про сп1льн1сть !х дш, а отже, дае змогу стверджувати про сшвучасть. В1дсутшсть тако! усв1домленост1 у п1дбурювача чи пособника виключае сшвучасть [7, с. 117].
Вщтак правильшше, на нашу думку, характеризуючи ознаку спшьносп, розглядати не взаемообумовлешсть дш сшвучасниюв, а ïx взаемопов'язашсть. Основою взаемопов'язаносн е функцюнальний зв'язок. Функцюнальний зв'язок воображений в узгодженосн кожною особою сво'х дш з поведшкою шших сшвучасниюв i який включае, по-перше, акти поведшки окремих сшвучасниюв (законодавець визначае це термшом "участь"); по-друге, об'еднання функцш вcix cпiвучacникiв завдяки тому, що кожний сшвучасник виконуе сво' функцiï як у власних, так i в штересах iншиx сшвучасниюв.
Висновки. Отже, можна зробити певш висновки. Cпiвучacть е тiльки там, де в злочиш беруть участь двi i бiльшe ociб, до того ж кожна з цих ociб повинна бути нaдiлeнa ознаками суб'екта кримшального правопорушення, тобто бути фiзичнoю особою, осудною i досягти вшу кримшально'' вiдпoвiдaльнocтi. Саме тому i вчиненням дeкiлькoмa особами единого кримшального правопорушення слщ вважати тiльки винну дiяльнicть cуб'ектiв кримшального правопорушення.
Змют cпiльнocтi як об'ективно' ознаки кримiнального правопорушення включае: а) caмi дiяння cпiвучacникiв, ïx специфшу i взaемoпов'язaнicть, до того ж сукупшсть функцioнaльниx зв'язкiв за умисного створення умов i безпосередньо шд час вчинення кримшального правопорушення в сшвучасн е необхщним елементом узгодженосн та показником ступеня згуртованосн cпiвучacникiв; б) залежно вiд типу наслщюв, можна видiлити два види спшьносп: цiлecпpямoвaну дiяльнicть дeкiлькox суб'екнв i пoбiчну дiяльнicть дeкiлькox суб'екнв. Перший вид - тpaдицiйнa сшвучасть iз прямим умислом, за якого кожний сшвучасник бажае настання спшьного результату, що iнкpимiнуетьcя кожному сшвучаснику. Другий вид - пов'язаний iз нaявнicтю пoбiчнoгo конкретизованого чи невизначеного наслщку, що знаходиться за межами бажаного (це cпiвучacть iз не прямим умислом); в) спшьшсть icнуе на двох piвняx: участь кожного сшвучасника у вчиненш кримшального правопорушення - проста сшвучасть i сукупна спшьна дiяльнicть вшх cпiвучacникiв -гpупoвi кримiнальнi правопорушення; г) причинний зв'язок мiж дiями кожного сшвучасника i спшьним протиправним нacлiдкoм (у кримшальних правопорушеннях iз мaтepiaльним складом), а саме протиправш нacлiдки спричиняються спшьними зусиллями вcix cпiльнo дiючиx сшвучасниюв.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Матышевский П. Уголовно-правовая охрана социалистической собственности. К. : Просвгга, 1972.
99 с.
2. Новицький Г. Сшвучасть у злочиш та причетшсть до злочину за кримшальним правом Укра'ни: проблеми квад1ф1кац1''. Донецьк : Юго-Восток, 2012. 237 с.
3. Те льнов П. Ответственность за соучастие в преступлении. М. : Юридическая литература, 1974.
208 с.
4. Галиакбаров P. Юридическая природа группы в уголовном праве. Советская юстиция. 1970. № 20. С. 24-29.
5. Галиакбаров P. Квалификация групповых преступлений. М. : Юридическая литература, 1980. 120 с.
6. Иванов Н. Понятия и формы соучастия в советском уголовном праве. Саратов : Издательство Саратовского университета, 1991. 128 с.
7. Бурчак Ф. Соучастие в преступлении: социальные, криминологические и правовые проблемы : дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.08. К., 1986. 388 с.
8. Афиногенов С. Соучастие в преступлении: понятия, виды и формы : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. М., 1991. 20 с.
9. Трайнин А. Учение о соучастии. М. : Юриздат, 1941. 160 с.
10. Шаргородский М. Некоторые вопросы общего учения о соучастии. Правоведение. 1960. № 1. С. 51-57.
Об 'ективш ознаки cnieynacmi у кримгнальному правопорушенш
11. Малахов П. Соучастие в воинских преступлениях в свете общего учения по советскому уголовному праву : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. М., 1980. 20 с.
12. Ковалёв М. Соучастие в преступлении. Екатеринбург : Уральская государственная юридическая академия, 1999. 200 с.
13. Козлов A. Соучастие: традиции и реальность. СПб. : Юридический ценрт Пресс, 2001. 360 с.
REFERENCES
1. Matyshevckiy, P. (1972). Ugolovno-pravovaya ohrana sotsialisticheckoy sobctvennocti [^minal-legal protection о!" socialist property]. K. : Prosvita [In Ukrainian].
2. Novits'kiy, G. (2012). Spivuchast' u zlochyni ta prychetnic' do zlochynu za kryminal'nym pravom Ukrainy: problemy kvalifikatsii [СошрИсйу in а crime and involvement in а crime under the criminal law о! Штате: pгoЫems о! quа1ificаtion]. Donets'k : Yugo-Vostok [In Ukrainian].
3. Te1'nov, Р. (1974). Otvetctvennos' za souchactie vprectuplenii [Responsibi1ity for paгticipation in а спте]. M. : Yuгidicheskaya literatura [In Russian].
4. Galiakbarov, P. (1970). Yuridicheckaya pripoda gruppy v ugolovnom prave [Legal nature of the group in criminal law]. Sovetckayayuctitsiya. No. 20. Pp. 24-29 [In Russian].
5. Galiakbarov, P. (1980). Kvalifikatsiya gruppovyh prestupleniy [Qualification of group rames]. M. : Yuridicheskaya literatura [In Russian].
6. Ivanov, N. (1991). Ponyatiya i formy souchactiya v sovetckom ugolovnom prave Concepts and forms of partiripation in Soviet criminal law]. Saratov : Izdatel'stvo Saratovckogo universiteta [In Russian].
7. Burchak, F. (1986). Souchactie v prestuplenii: sotsial'nye, kriminologicheskie i pravovye problemy Pomplicity in a crime: social, criminological and legal problems] : dis. doktora yurid. nauk: 12.00.08 [In Russian].
8. Afinogenov, S. (1991). Souchastie v prectuplenii: ponyatiya, vidy i formy [Participation in a crime: concepts, types and forms] : avtopef. dis... kand. yurid. nauk: 12.00.08 [In Russian].
9. Traynin, A. (1941). Uchenie o souchastii [The doctrine of participation]. M. : Yurizdat [In Russian].
10. Shargorodskiy, M. (1960). Nekotorye voprosy obshchego ucheniya o souchastii [Some questions of the general doctrine of participation]. Pravovedenie. No. 1. Pp. 51-57 [In Russian].
11. Malahov, P. (1980). Souchastie v voinskix prestupleniyah v svete obshchego ucheniya po sovetskomu ugolovnomu pravu [Participation in military crimes in the light of the general doctrine of Soviet criminal law] : avtoref. dis. kand. yurid. nauk: 12.00.08 [In Russian].
12. Kovalyov, M. (1999). Souchastie v prestuplenii [Participation in a crime]. Ekaterinburg : Ural'skaya gosudarstvennaya yuridicheskaya akademiya [In Russian].
13. Kozlov, A. (2001). Souchactie: traditsii i real'noct' [Participation: traditions and reality]. SPb. : Yuridicheckiy tsentr Press [In Russian].
Дата надходження: 28.03.2022р.
Kostyantyn Marysyuk
Lviv Polytechnic National University, Doctor of Law, Prof.
Department of Criminal Law and Procedure Institute of Jurisprudence, Psychology and Innovative Education
ORCID: 0000-0002-7483-3836
OBJECTIVE SIGNS OF COMPLICITY IN A CRIMINAL OFFENSE
The article is devoted to the analysis of objective signs of complicity in a criminal offense.
Objective signs of syphoning are characterized by: a) kilkic sign; b) a yakic sign; c) a single wrongful deduction for all spying students; d) a causal link between the spitting speakers and a single opposite result. The remaining two signs are indispensable for criminal offenses with a material warehouse.
Kocmnnmun MapucwK
In practice, all the victims of the problem of alcoholism recognize two main objective signs of alcoholism: a) kilkicnu - the fate of a criminally committed dekilkox (not less than two) subjects; b) yakicnu - the culmination of a criminal offence.
It has been proven that complicity exists only where two or more people take part in a crime, and each of them must be endowed with the signs of a subject of a criminal offense - that is, be an individual, convicted and such that he has reached the age of criminal responsibility. That is why the commission of a single criminal offense by several persons should be considered only the guilty activity of the subjects of a criminal offense.
The content of community as an objective sign of a criminal offense includes: a) the actions of the accomplices themselves, their specificity and interconnectedness, and the totality of functional relationships in the deliberate creation of conditions and directly in the commission of a criminal offense in complicity is a necessary element of consistency and an indicator of the degree of cohesion of the accomplices; b) depending on the nature of the consequences, two types of community can be distinguished: the purposeful activity of several subjects and the side activity of several subjects. The first type is traditional complicity with direct intent, in which each accomplice desires the onset of a common result that is incriminated to each accomplice. The second type is associated with the presence of a side specific or indefinite consequence that is beyond the desired one (this is complicity with indirect intent); c) commonality exists at two levels: the participation of each accomplice in the commission of a criminal offense - simple complicity and the cumulative joint activity of all accomplices - group criminal offenses; d) a causal relationship between the actions of each accomplice and the general unlawful consequence (in criminal offenses with material elements), namely, the unlawful consequences are caused by the joint efforts of all jointly acting accomplices.
Key words: complicity, group of persons, criminal liability, rights, obligations.
