CC BY
23
© 1Лозинський Р. Ю., ^Лозинська М. Р., 2Гулеюк Н. Л. УДК: 616.155.194.76+575.191
1Лозинський Р. Ю., 1,2Лозинська М. Р., 2Гулеюк Н. Л.
НОВ1 ЦИТОГЕНЕТИЧН1 П1ДХОДИ ДО МОН1ТОРИНГУ М1СЛОФ1БРОЗУ
1Державна установа «1нститут патологи кров1 та трансфузшно'Г медицини Нацюнально'Г академГГ медичних наук Укра'Гни» (м. Льв1в)
2Державна установа «1нститут спадковоГ патологГГ Нацюнально'Г академГГ медичних наук Укра'Гни» (м. Льв1в)
Дана робота е фрагментом НДР «З'ясувати новi прогностичн фактори перебiгу БОЯ-АБ1_ негативних хроычних мiелопролiферативних неоплазiй i розро-бити принципи !х ризик адаптовано! терапи» (термiн виконання 2014-2016 рр.) № державно! реестрацп 0114и003143.
Вступ. Згщно останнiх дослiджень, етюлопчни-ми чинниками, як запускають патологiчний процес при хроычних мiелопролiферативних захворюван-нях (МПЗ) е мутацп певних вiдомих геыв. У понад 90% хворих iз iдiопатичним мiелофiброзом (МФ) й есен^альною тромбоцитемiею, та у всiх хворих на справжню полщитемю захворювання характеризуемся пошкодженням одного з трьох основних геыв: МК2, СА1Я i МР1. Однак, перебiг МПЗ за наявност лише одно! мутацi! е контрольованим i може трива-ти значно бтьше 10-ти рокiв. Натомють, при появi додаткових аномалiй значно попршуеться прогноз захворювання, зокрема, через вищий ризик транс-формацi,|, в гостру лейкемю. Це можуть бути цитоге-нетичнi аномалi!, якi е незалежними прогностичними маркерами, зокрема: поява комплексного карютипу, трисомп 8-о! хромосоми, моносомм 7-о!, 5-о! хромосом, делецм 7д, 5д, 12р, Ыверсп 3-о! хромосоми, або перебудов у дтянц 11д23, виникнення iзохромосоми К17д) [12]. Також негативно вiдбиваються на динамц протiкання МПЗ мутацi! деяких окремих геыв, зокрема АБХи: Е7Н2, ЮИ2, ТР53та н [11]. При цьому ви-явлення багатьох кгмычно значущих мутацiй потребуе застосування техычно складних та дорогих методик секвенування значного числа геыв, як важко впрова-дити в рутинну ктычну практику. На даний час роз-робленi системи прогнозування МФ - !РЗБ та О^ББ, якi дозволяють оцiнити ризик несприятливого пере-бiгу захворювання у конкретного хворого, а отже, пи дiбрати оптимальне лiкування. Шкала !Р38 викорис-товуеться на час встановлення дiагнозу. Наявнiсть кожного з 5-ти характерних для МФ симптомiв оцЫю-еться за щею шкалою 1-м балом, вщсутнють - нулем. До таких симптомiв належать: вiк понад 65 роюв, ри вень гемоглобiну менше 100 г/л, лейкоцитоз понад 25х109/л, бласти в периферiйнiй кровi (ПК) не менше 1%, наявнють загально! симптоматики визначено! за спецiальними опитувальниками (зокрема, схуднен-ня, бiль, слабкють та iн.). Нуль балiв означае низький ризик несприятливого переб^ захворювання, тако-
r_lozynsky@ukr.net
го як трансформа^я в гостру лейкемiю чи смерть; один бал означае промiжний ризик-1; два бали -промiжний ризик-2; три i бiльше - високий ризик. 1нша шкала - О^ББ - використовуеться у динамiцi для мониторингу стану хворого. (! вщмЫнють поля-гае у присвоеннi хворому в випадку низького рiвня гемоглобЫу (менше 100 г/л) не 1-го, а 2-х балiв. При цьому наявнють низького ризику та промiжного ри-зику-1, аналогiчно до шкали !РЗБ, констатуеться при сумi балiв 0 i 1, вiдповiдно. Натомють як промiжний ризик-2 визначають випадки з сумою балiв вiд 2 до 3, а високий - не менше, ыж 4 бали. Зараз користу-ються новшими модифка^ями вищезгаданих шкал: !Р88-Р!из та □!Р38-Р!из, у яких до критерi!в, як дозволяють вiднести хворого до високо! групи ризику, додано наступи симптоми: несприятливий карiотип, тромбоцитопенiя менше 100х109/л, або ж залежнiсть вщ трансфузiй еритроцитiв [3].
Враховуючи значення карютипу, використовувати ц сучаснi шкали неможливо без проведення цитоге-нетичного дослщження, яке стандартно проводиться iз використанням матерiалу, отриманого при пунк-цiях кiсткового мозку (КМ). МФ характеризуемся частим утрудненням успiшно! астрацп КМ пiд час пункцi! через фiброзування та вiдмову хворого про-ходити болiсне iнвазивне обстеження, iнодi повтор-не, через недостатню ктькють набраного матерiалу при першiй пункцп. Таким чином е актуальним питан-ня зменшення iнвазивностi при встановленн дiагнозу та монiторуваннi перебiгу МФ. Рацюнальний i доступ-ний мониторинг МФ е важливим задля швидкого ви-явлення прогностично несприятливих змЫ i корекцi! схеми лiкування (зокрема, прийняття рiшення щодо скерування хворих для проведення алогенно! тран-сплантацп кiсткового мозку).
Мета досл1дження. Розробити малоЫвазивну доступну методику цитогенетичного мониторингу в хворих на мiелофiброз.
Об'ект I методи досл1дження. У дослщжен-нi брало участь 34 хворих iз Ыычно пiдтвердженим дiагнозом щюпатичного МФ, пост-СП та пост-ЕТ вторинним МФ, як проходили амбулаторне або ста-цiонарне лiкування в м. Львови Дiагноз встановлю-вали за критерiями ВООЗ, прийнятими у 2008 роци Усi хворi потребували специфiчноl терапi!. Зокрема, чотирьом з них проводилася тератя рекомбшант-
ним людським iнтерфероном-альфа-2b (1ФН), решта хворих отримували гщроксисечовину для корекцiI гiперпролiферативних проявiв або для гальмування прогресування спленомегалп. Прийом препаратiв i3 цитотоксичною дieю припиняли за 3-7 дiб до забору матерiалу для цитогенетичного дослщження пери-ферично! кровi (ПК) та КМ. ПК культивували in vitro протягом 24 годин з використанням гранулоцитарно-го колоыестимулюючого фактора (Г-КСФ) фтграс-тиму, для стимуляцiI мгготичного подiлу циркулюючих стовбурових клiтин, бластних кттин та iнших незрiлих мieлоIдних попередникiв за авторським методом (заявка на винахщУкра!ни № а201505498 вiд 04.06.2015 р.). Препарати кюткового мозку готували за стан-дартними методиками [1,5]. Застосовували G-метод диференцiйного забарвлення.
Результати дослiдження та 'Гх обговорення. У КМ та ПК 13 (38,2%) хворих було виявлено цитоге-нетичн аномалiI. Спектр найбтьш поширених анома-лiй, знайдених у цьому дослщжены, складали делецп та транслокацiI 1-о! хромосоми, делеци 5q i 20q, три-сомп 3-о!, 8-о!, 9-о!, 12-о! хромосом, моносомм 3-о!, 5-о!, 7-о!, 9-о!, 11-о!, 13-о!, 15-о!, 17-о! хромосом та полтлощя. Карiотип Г-КСФ-стимульовано! ПК ств-падав iз карiотипом КМ у бтьшост хворих. Спосте-р^алися лише незначнi вiдмiнностi у стввщношеннях аномальних клiтинних клонiв при моза!чних карiоти-пах.
Кров е цiкавим об'ектом для цитогенетично! да-гностики, осктьки не потребуе iнвазивних пункцiй кюткового мозку, який при МФ е часто малокштин-ним, що спричиняе трудно!^ в заборi матерiалу на дослщження. Також вивчення пулу циркулюючих кш-тин дозволяе оцiнити поширення певних патологiчних клонiв, якi забезпечують взаемозв'язок i метастатич-ний обмЫ патологiчним субстратом мiж рiзними нео-пластичними популяцiями клiтин КМ окремих кюток, печiнки, селезiнки та шших уражених органiв. Як вщо-мо, рiвень циркулюючих стовбурових клiтин пщвищу-еться iз прогресуванням МФ [8]. Однак, концентращя уражених патологiчним процесом кттин у кровi все ж е переважно суттево нижчою, ыж у кiстковому мозку. Тому цитогенетичн препарати без адекватно! стиму-ляцп отримати не вдавалося. Використання Г-КСФ дозволяе забезпечити бiльшу кiлькiсть кттин для аналiзу в цитогенетичному препарату оскiльки цей природний цитокiн людини потужно подразнюе переважно мiело!дний паросток кровотворення (в мен-шмй мiрi еритро!дний та мегакарiоцитарний), зумов-люючи посилення пролiферацi! клiтин [9].
Цитогенетичне дослщження стимульовано! Г-КСФ кровi виявилося успiшним у бiльшостi пащ-ентiв нашо! групи, якi мали «сухий» кiстковий мозок i зумовлену цим недостачу матерiалу в астрат КМ. Мiтотична активнiсть в дослщжених зразках iз дода-ванням Г-КСФ була достатньо високою, щоб отримати метафази для цитогенетичного аналiзу в 20 (71%) пащетчв iз МФ, навiть якщо при пункцп юстко-вого мозку не вдавалося набрати необхщну кiлькiсть аспiрацiйного матерiалу для цитогенетичного до-слiдження. Також осктьки iз застосуванням Г-КСФ не стимулюеться пролiферацiя Т-лiмфоцитiв кровi, що не уражен неопластичним процесом i не чутливi
до нього, пщвищуеться вибiрковiсть в оцiнцi стану патолопчних клiтин при МФ [4]. Так як при МФ ура-жаються клiтини переважно мiело!дного, а також еритро!дного та мегакарiоцитарного паросткiв кровотворення, використання Г-КСФ in vitro для стиму-лювання патологiчно змЫених клiтин е патогенетич-но обфунтованим. Додавання цього цитокiна робить можливим приготування цитогенетичних препаратiв при МПЗ не лише з КМ, а й з ПК. Мгготичний подт не-зрiлих мiело,iдних клiтин, який активуеться пiд дiею Г-КСФ, зокрема, стовбурових, може дозволити ви-явити циркулюючi клiтини-носi,i прихованих мутацiй, що е потенцмними попередниками нових патолопчних клоыв, в тому чист трансформованих лейкемiч-них, ще до початку !х фенотипового прояву в ктычнм картинi МФ.
У жодному зi зразкiв ПК, якi не стимулювалися Г-КСФ, не виявлено мгготично! активностi, тому лише у 5 хворих на МФ з нашо! групи карютип ПК доош-джувався без використання цього цитокiна. Високий мтотичний iндекс у препаратах ПК з хромосомними аномалiями клiнiчно супроводжувався вищим Ыдек-сом IPSS, який дорiвнював двом балам, або ж пе-ревищував цю цифру. Також у цьому випадку iндекс DIPSS був не меншим трьох балiв.
Якщо аспiрацiя КМ для цитогенетичного анал^ зу була невдалою, однак при цьому цитогенетичн аномалi,i були виявлен в ПК, перебiг захворювання був несприятливим у зв'язку з появою трансфузм-но! залежностi, збтьшенням лейкоцитозу, нарос-танням змiн у лейкоцитарнм формулi, або й навпъ трансформацiею в гостру лейкемiю i смертю. Спо-стереження протягом одного року показали, що ци-тогенетичн змiни в ПК зберiгалися або ж еволюцю-нували з появою додаткових хромосомних аномалм i попршенням стану пацiента. На рис. 1 А позначено домЫуючий первинний клон 65^чно! JAK2V617F-позитивно! хворо! на щюпатичний МФ з карiотипом: 47,XX,del5q12.1-qter,+mar1,+mar2,-9. У подальшому карiотип ще! хворо! еволюцюнував iз появою нового кттинного клона (рис. 1 В), який виник через один рк вщ часу першого цитогенетичного дослiдження Г-КСФ-стимульовано! периферично! кровi, карю-тип: 45,XX,del5q12.1-qter,+mar1,+mar2,-9,-13,-15. За цей час у хворо! значно збтьшилася залежнiсть вiд трансфузм вiдмитих еритроцитiв, наросла кть-кють бластiв у кровi, зросли розмiри печiнки та селе-зiнки. Варто зазначити, що при повторних пунк^ях кюткового мозку з рiзних локуЫв аспiрувати кiстковий мозок у ще! хворо! не вдавалося.
У 8-ми хворих достатньо! ктькост метафазних кттин у зразках не було виявлено, незважаючи на використання стимуляцп Г-КСФ-ом, в тому чист й у тих 4 хворих, як л^валися 1ФН понад 6 мiсяцiв. Вщсутнють мгготично! активностi в клiтинах ПК вЫх хворих, якi попередньо отримували л^вання 1ФН, дозволяе зробити припущення, що даний препарат краще гальмуе еволюцю патологiчних клонiв при МФ, порiвняно з гiдроксисечовиною. Цi дан ствз-вучнi з публiкацiями щодо можливост 1ФН призводи-ти до пстолопчно! регресп МФ [10] та спричинення молекулярних вiдповiдей при Ыших МПЗ [6].
Рис. 1. Еволющя карiотипу периферичноГ кровi у хвороГна щюпатичний мieлофiброз високого ризику за шдексом 0!Р33. А — домшуючий клiтинний клон при першому цитогенетичному дослiдженнi периферичноГ кровк В — новий патологiчний клон, який з'явився шсля 1 року спостереження.
# У
Н Й и »1 ч
1 2 3 4 5
21 38 И 8 1» И Гп
«7 » 9 10 11 12
ий м Ьа иг г* ЛА
21 22
ЛА лЛ
19 20
ь
8
Важливо вiдзначити, що в хворих не спостертало-ся наростання симптоммв захворювання пiд час паузи у л^ваны перед цитогенетичним дослщженням, що може вказувати на безпечнюты частiшого монггору-вання цитогенетичних змЫ ПК. Виживання хворих за час спостереження не вiдрiзнялося вщ даних iнших авторiв [3,6,12].
Було вiдмiчено цiкаву особливiсть карiотипу хворих МФ, яка е бтыше характерною для солiдних пух-лин людини, нiж для гематологiчних неоплазм - до-ситы високу частоту етзодично! появи полiплоIдiI. Дане явище було дещо бiлыш характерним для КМ, осктыки виявлялося в бтышмй кiлыкостi метафаз-них пластинок хворих, тодi як у ПК полтлощы клони становили менший вiдсоток у загалынм клiтиннiй по-пуляцiI в цитогенетичних препаратах. Зокрема, поли пло',дя ПК могла бути представленою змЫами з не-доведеною клоналынiстю, наприклад 1 полiплоIдною метафазною пластинкою, а, натомюты, у КМ деяких хворих вс метафазнi пластинки були полтлощними.
Бiлышiсты випадкiв полiплоIдiI характеризувалася тетраплощними карiотипами. Рiдше зустрiчалися ка-рютипи з наборами хромосом, наближеними до те-трапло1дних, трипло1дних та октаплощних. Поява по-лiплоIдних клонiв може бути пов'язана з внутршым захисним мехаызмом, спрямованим на збереження
патолопчних мутантних клонiв, оскiлыки при нарос-таннi пло,iдностi збiлышуетыся кiлыкiсты копм генiв, наявних у клiтинi. На рис. 2 зображено карюграму полтлощно! клiтини в карiотипi жiнки 72 роюв, iз по-передныо виявленою мутацiею JAK2V617F. Попри на-явнюты тетрапло!дного клона, виявленого в ктыкост трыох метафаз, у хворо! домЫував клон з нормалы-ним карютипом.
З вiдкриттям ролi мутацiй геыв JAK2, MPL, CALR, ASXL1 та цшо! групи iнших (ТЕТ2, DNMT3A, EZH2, U2AF1, СНЕК2, ТР53, SF3B1, ЮН1, NFE2, SRSF2, СБЦ ЮН2, SH2B3) при МФ виникла спокуса створити ви-ключно молекулярно-генетичну класифкацю МПЗ. Однак, попри важливе значення для встановлення ди агнозу та прогнозування виживання хворих iз такими мута^ями, до цыого часу не вдаетыся чiтко пов'язати рiвены експресп цих ушкоджених генiв з природною динамiкою перебiгу захворювання, а також пояс-нити вщмЫност перебiгу хвороби в рiзних хворих iз однаковим мутацмним статусом. Тим не менше, використання засобiв, якi даюты можливюты у деяких випадках отримати молекулярну вiдповiды (1ФН, iнгiбiтори JAK2), дозволяюты розглядати кiлыкiсне визначення мутацмного навантаження в хворого як потенцмно цiкавий маркер загалыно! ефективнос-т терапiI в окремих пацiентiв, переважно на раных
!Ш %в#911«! 1|П
111ти1Ш ;Ш1№1ш из
Б 7 8 9 10 £ 11 12
!Ш ИМ 1Ш Ш* ш< пи
13 14 15 16 17 1В
$8%'& м**
19 20 21 22
й 9 В 8
ш!
Рис. 2. Полтло'Гдна клiтина хвороГ на щюпатичний мieлофiброз, вiком 72 роки. В 3-й i 10-й хромосомах виявлено
розриви хроматид. Карютип: 46,ХХ[9]/92,ХХХХ[3].
стадiях захворювання [7]. Визначення мутацiйного статусу геыв iз використанням секвенування екзонiв вщомих генiв е дуже дорогим методом, а отже, вигля-дае економiчно недоцiльним при доступних на даний час технолопях. Однак виявлення мутацм JAK2V617F, MPLW515L/K, для яких не обов'язкове секвенування, при порiвняно невелика вартостi виявлення i широкому спек^ охоплення популяцiI хворих, збер^ають високе прогностичне значення та е ключовими для пiдтвердження дiагнозу. МутацiI гена СALR 1-го i 2-го типiв також можуть бути економiчно та медично об-фунтованими для виявлення в хворих з пщозрою на МФ, враховуючи 1х значну частоту в хворих та важли-ву роль у прогнозуванн перебiгу хвороби. Цкавою iдеею для визначення та монггорування деяких му-тацiй, якi потребують секвенування, е розроблення iмуноспецифiчних барвниюв проти патологiчно змг неного бшкового продукту гена, яку було нещодавно запропоновано Vannucchi та спiв. [2].
Висновки
Зростання ролi молекулярно-генетичних доош-джень при МФ все ж не дозволяе на даному етап обмтися без визначення карiотипу хворого. Спектр аномалм, отриманих за допомогою цитогенетично-го аналiзу Г-КСФ-стимульовано1 ПК i КМ практично спiвпадае. Виявлен цитогенетичнi аномалiI в кровi хворих супроводжувалися несприятливим перебiгом МФ. Таким чином, дослщження ПК, стимульовано! доступними в клiнiчнiй практицi препаратами фт-грастиму е прийнятною альтернативою повторним пунк^ям КМ у разi значного фiброзу, який утруднюе
або й унеможливлюе отримання достатньо! кiлькостi астрату КМ. Забiр ПК для цитогенетичного аналiзу в динамiцi е перспективним щодо отримання цiнно,i додатково! Ыформаци для регулярного монiторингу ефективностi л^вання i прогресування захворювання, що допоможе виявити несприятливi аномалiI до попршення загального стану хворого. Регулярне карiотипування може допомогти адекватно рекла-сифiкувати пацiента з МФ за шкалою О^ЗБ-Ри та вчасно змЫити лiкувальну тактику, скерувати його на алогенну трансплантацю стовбурових клiтин, або рекомендувати взяти участь у кллычних дослщженнях перспективних препаратiв. Накопичення даних щодо цитогенетичних змЫ у динамц при МФ може мати ще й теоретичне значення, допомагаючи встанови-ти новi хромосомнi локуси, де розмщуються канди-датнi гени, що беруть участь у прогресуваннi захворювання, сприятиме кращому розумiнню патогенезу i швидшому прогресу в л^ваны даного захворю-вання.
Перспективи подальших дослщжень
Дослiдження взаемозв'язку виявлених цитогенетичних аномалiй з експресiю та мута^ями генiв, якi мають прогностичне значення при МФ, зокрема JAK2, MPL, CALR, ASXL1 та ш. Недостатньо вивчений механiзм дii 1ФН та Ыших препаратiв без прямо! ал-кiлуючоI дii при терапii мiелофiброзу, в тому числi на карютип. Враховуючи дан щодо пригнiчення мгготич-но! активностi в зразках кровi у хворих, якi отримува-ли 1ФН, можна припустити високий потен^ал цього препарату в етiотропному л^ваны МФ.
Лiтература
1. Захаров А. Ф. Хромосомы человека. Атлас / А. Ф. Захаров, В. А. Бенюш, Н. П. Кулешов. // М.: Медицина, 1982. С.179-181.
2. Calreticulin mutation-specific immunostaining in myeloproliferative neoplasms: pathogenetic insight and diagnostic value /
A.M. Vannucchi, G. Rotunno, N. Bartalucci [et al.] // Leukemia. - 2014. - vol. 28. - P. 1811-1818.
3. Gangat N. DIPSS Plus: A Refined Dynamic International Prognostic Scoring System for Primary Myelofibrosis That Incorporates
Prognostic Information From Karyotype, Platelet Count, and Transfusion Status / N. Gangat, D. Caramazza, R. Vaidya, G. George, K. Begna [et al.] // Journal of Clinical Oncology. - 2011. - № 4. - Р. 392-397.
4. Growth Factors and in Health anf Disease. Vol. 2B. Ed.: D. Leroith, C. Bondy. JAI Press LTD, London: 1997. - P. 576-577.
5. Hungerford D. A. Leukocytes cultured from small inocula of whole blood and the preparation of metaphase chromosomes by
treatment with hypotonic KCl / D. A. Hungerford // Stain Technol. - 1965. - Vol. 40 (6). - P. 333-338.
6. Molecular responses and chromosomal aberrations in patients with polycythemia vera treated with peg-proline-interferon alpha-
2b / Nicole C. C. Them, Klaudia Bagienski, Tiina Berg // American Journal of Hematology. - 2015. - Vol. 90. - no. 4. - Р. 288-294.
7. Novel myelofibrosis treatment strategies: potential partners for combination therapies / B. L. Stein, R. Swords, A. Hochhaus and F.
Giles // Leukemia. - 2014. vol. 28. - P. 2139-2147.
8. Ojeda-Uribe M. Blood Traffic of Endothelial, Mesenchymal, Hematopoietic and Lin-/CD45-CD34+AC133+CXCR4+ Progenitor Cell
Subsets Show Different Patterns in Pre-Fibrotic and Fibrotic Primary Myelofibrosis / M. Ojeda-Uribe, C. Desterke, L. Jung [et al.] // Blood. - 2014. - Vol. 124 (21). - P. 3230.
9. Rosenbauer F. & Tenen D. G. Transcription factors in myeloid development: balancing differentiation with transformation / Frank
Rosenbauer & Daniel G. Tenen // Nature Reviews Immunology. - 2007. - V.7. - P. 105-117.
10. Silver R. T. Recombinant interferon-a may retard progression of early primary myelofibrosis: a preliminary report / R. T. Silver, K. Vandris and J. J. Goldman // Blood. - 2011. - Vol. 117. - P. 6669-6672.
11. SRSF2 mutations in primary myelofibrosis: significant clustering with IDH mutations and independent association with inferior overall and leukemia-free survival / T. L. Lasho, T. Jimma, C. M. Finke [et al.] // Blood. - 2012. vol. 120 (20). - P. 4168-4171.
12. Tefferi A. Primary myelofibrosis: 2012 update on diagnosis, risk stratification, and management / A. Tefferi // Am. J. Hematol. -2011. - № 12. - Р. 1018-1026.
УДК: 616.155.194.76+575.191
НОВ1 ЦИТОГЕНЕТИЧН1 П1ДХОДИ ДО МОН1ТОРИНГУ МЮЛОФ1БРОЗУ
Лозинський Р. Ю., Лозинська М. Р., Гулеюк Н. Л.
Резюме. Розроблено малоЫвазивну доступну методику цитогенетичного мониторингу в хворих на мiело-фiброз i3 застосуванням стимулятора гранулопоезу фтграстиму. За допомогою цього методу виявлено цито-генетичн аномалп в 38,2% хворих. Спектр аномалм включав: делецп та транслокацп 1-о'| хромосоми, делеци 5q i 20q, трисомп 3-о'|, 8-о'|, 9-о'|, 12-о'| хромосом, моносомп 3-о'|, 5-о'|, 7-о'|, 9-о'|, 11-о'|, 13-о'|, 15-о'|, 17-о'| хромосом та полтлощя. Дан змЫи пов'язан з перебком захворювання та можуть допомогти глибше зрозумiти молекулярну природу розвитку мieлофiброзу, патогенетичних механiзмiв, як лежать в основi наростання не-гативно'| динамки стану хворих. Значний фiброз юсткового мозку е серйозним обмежувальним чинником для отримання достатньо'| ктькост матерiалу для цитогенетичного аналiзу, при цьому запропонований нами пщ-хщ дослщження перифермно'| кровi допомагае мiнiмiзувати це обмеження.
Ключовi слова: мiелофiброз, Г-КСФ, карютип.
УДК: 616.155.194.76+575.191
НОВЫЕ ЦИТОГЕНЕТИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ К МОНИТОРИНГУ МИЕЛОФИБРОЗА
Лозинский Р. Ю., Лозинская М. Р., Гулеюк Н. Л.
Резюме. Разработана малоинвазивная доступная методика цитогенетического мониторинга у больных миелофиброзом с применением стимулятора гранулопоэза фиграстима. С помощью этого метода выявлено цитогенетические аномалии в 47% больных. Спектр аномалий включал: делеции и транслокации 1-й хромосомы, делеции 5q i 20q, трисомии 3-й, 8-й, 9-й, 12-й хромосом, моносомии 3-й, 5-й, 7-й, 9-й, 11-й, 13-й, 15-й, 17-й хромосом и полиплоидию. Данные изменения связаны с течением заболевания и могут помочь глубже понять молекулярную природу развития миелофиброза, патогенетических механизмов, лежащих в основе нарастания негативной динамики состояния больных. Значительный фиброз костного мозга является серьезным ограничивающим фактором для получения достаточного количества материала для ци-тогенетического анализа, при этом предложенный нами подход исследования периферической крови помогает минимизировать это ограничение.
Ключевые слова: миелофиброз, Г-КСФ, кариотип.
UDC: 616.155.194.76+575.191
NEW CYTOGENETIC APPROACHES FOR MYELOFIBROSIS MONITORING
Lozynskyy R., Lozynska M., Huleyuk N.
Abstract. Introduction. Effective monitoring of myelofibrosis requires a combination of different genetic methods: molecular genetic, cytogenetic, immunogenetic. Cytogenetic abnormalities are independent prognostic factors for progression of myelofibrosis. Other important markers of the disease outcome are mutations of genes JAK2, CALR, MPL, ASXL1, EZH2, IDH2, ТР53 and others. New prognostic systems for myelofibrosis were developed worldwide, such as IPSS and DIPSS Plus that include cytogenetic examinations as important tools to define disease severity and
select appropriate treatment strategy. Only allogenic stem cells transplantation might cure myelofibrosis, but it is often inadmissible for the patients.
Materials and Methods. The study group consisted of 34 patients with myelofibrosis. Hydroxyurea and interferonalpha were stopped before the sample collection. Peripheral blood of 34 patients was cultivated in vitro for 24h with the granulocyte-colony stimulating factor filgrastim, RPMI 1640 and fetal calf serum to increase mitotic activity in the samples.
Results. Minimally invasive technique for cytogenetic monitoring in patients with myelofibrosis was developed using granulocyte stimulator filgrastim. This technique can reduce the need for repeated puncture of the bone marrow, and thus to improve the patient's adherence to diagnostic and therapeutic procedures. Cytogenetic abnormalities were revealed in 13 (38,2%) of patients. The spectrum of abnormalities included aberrations of chromosome 1, deletetions of 5q and 20q, trisomies of chromosomes 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, and polyploidy. Karyotypes of bone marrow and blood were identical in most of the patients. After 12 months of observation new cytogenetic findings were identified, such as monosomies of chromosomes 13 and 15. No mitotic activity was observed at cytogenetic investigation in 4 patients with previous treatment using interferon-alpha not less than 6 months. The pause in the cytostatic drugs usage were not harmful for the clinical outcome in patients studied. High mitotic rate in peripheral blood samples with chromosome abnormalities was connected with higher IPSS rates.
Conclusions. Significant bone marrow fibrosis is a major limiting factor to obtain sufficient material for cytogenetic analysis, and our proposed method of peripheral blood analysis helps to minimize this limitation. Cytogenetic changes are associated with myelofibrosis and may help to better understand the molecular nature of the disease development, pathogenetic mechanisms underlying negative course of myeloproliferative neoplasia in the patients. Our data indicate that specific stimulation of myeloid and megakaryocyte precursors could be an effective diagnostic approach in myeloproliferative neoplasms. New genetic finding might change treatment principles in myelofibrosis.
Keywords: myelofibrosis, G-CSF, karyotype.
Рецензент - проф. ДубШШ С. I.
Стаття надшшла 28.10.2015 року
