CC BY
61) изменился характер деятельности обучающихся: чаще стал наблюдаться исследовательский, творческий, продуктивный;
2) повысилась доля самостоятельной работы обучающихся на уроке;
3) наметилась положительная тенденция в применении знаний при выполнении практико-ориентированных заданий;
4) снизилась тревожность, повысилась мотивация к учению.
Литература
1. Примерная основная образовательная программа образовательного учреждения. Начальная школа/Сост. Е.С.Савинов. М.: Просвещение, 2011.
2. Федеральный государственный образовательный стандарт общего начального образования / Министерство образования и науки Российской Федерации. М.: Просвещение, 2010.
СУЧАСН1 П1ДХОДИ ДО ДОСЛ1ДЖЕННЯ НАУКОВОГО ФЕНОМЕНУ «МЕТОДИЧНА КУЛЬТУРА ВЧИТЕЛЯ»
Шкула Н.В.
астрант кафедри педагогжи та методики початково1 oceimu Чертвецького нацiонального утверситету iMeHi Юрiя Федьковича
Micmo Чернiвцi, Украша
NEW APPROACHES TO SCIENTIFIC RESEARCH PHENOMENON OF «METHODOLOGICAL CULTURE
TEACHERS»
Nikula N.V.
Postgraduate student of pedagogy and methodology primary Education
Chernivtsi University Chernivtsi, Ukraine
АНОТАЦ1Я
У статп автор розкривае основш HayKOBi пвдходи до визначення поняття «методична культура вчи-теля»: культуролопчний, аксюлопчний, системний, особистюно^яльшсний. I, вважае, що вони повно-цшно взаемодшть, доповнюють один одного та розглядають даний феномен рiзносторонньо. В процес подальшого дослвдження, сприяють виокремленню основних структурних компонентiв методично! куль-тури вчителя.
ABSTRACT
The article reveals the basic scientific approaches to the definition of «methodological culture teacher»: cultural, axiological, systems, personality and activity. And he believes that they fully cooperate, complement each other and consider this phenomenon versatile. In the course of further research, contribute to the provision out of the main structural components of methodological culture of the teacher.
Ключовi слова: методична культура вчителя; методолопя; пвдхвд; культуролопчний пвдхвд; аксюлопчний пвдхвд; системний пвдхвд; особистюно-дгяльшсний пвдхвд
Keywords: methodological culture teachers; methodology; approach; cultural approach; axiological approach; systematic approach; personality-active approach.
Постановка проблеми. Сучасш науковi тдходи здатш повноцшно взаемодгяти, доповнювати один одного та розглянути феномен «методична культура вчителя» рiзносторонньо. 1х вибiр ми здшснювали враховуючи: тенденцii i функци су-часно! освiти; конструктивнi можливосп методо-логiчних пiдходiв; складнiсть об'екта дослiдження та специфiку розумiння його змюту. Таким чином, за основу наукового шзнання формування методично! культури майбутшх учителiв початкових кла-сiв взято: культурологгчний тдх1д, акаологгчний тдх1д, системний тдх1д, особисткно-дгяльнкний тдх1д. Яш сприяли виокремленню основних структурних компонента методично! культури учителя початкових клаав: цшшсно-мотивацшного,
когнiтивно-прaксеологiчного, особиспсно-
творчого та рефлексивно-ощнного.
Зазначимо, що «пвдхвд» у науковш лiтерaтyрi визначаеться як методологiчний зааб, що перед-бачае методолопчну основу дослвдження.
Поняття «методолопя» сьогоднi розглядаеть-ся як «вчення про науковий метод шзнання й пе-ретворення свiтy; сyкyпнiсть методiв дослiдження, що застосовуються в будь-якш нayцi ввдповвдно до специфiки !! наукового шзнання» [5, с. 138].
Анагаз актуальних дослiджень. Проблема наукових пiдходiв щодо вивчення культури вчителя ввдображена у працях багатьох нayковцiв, зок-рема: кyльтyрологiчного (I. 1саев, Н. Костша, I. Зязюн, О. Савченко та ш.); цiннiсного й особистю-но-зорiентовaного (I. Бех, £. Бондаревська, Т. Бе-
лоусова, В. Галузинський, М. £втух, С. Кульневич та ш.); дшльшсного (Л. Архангельський,
A. Мiщенко, В. Сластьонш, С. CMipHOB та iH.), ш-дивiдуально-особистiсного (С. £лканов, I. Зимняя, I. Котова, Н. Кузьмша та ш.), iнтегративного (I. Казимирська, В. Наумчик, О. Савченко), системно-структурного (Л. Вжгорова, Д. Зинов'ев,
B. Фок1н та iн.).
Мета статт полягае в розкриттi основних ме-тодологiчних пiдходiв до дослвдження наукового феномену «методична культура вчителя».
Виклад основного матерiалу. Керуючись тим, що освiта сьогоднi розглядаеться як не-вiд'емна складова культури, як система i процес культуротворення спрямований на формування та розвиток особистосп, ми дослвджуемо методичну культуру вчителя з позицп культурологiчного пвд-ходу.
Культурологгчний nidxid лежить в основi дос-лiджень захвдно! фвдософсько! та культуролопчно! думки i представлений працями М. Вебера, В. Вiндельбанда, М. Гартмана, Е. Гусерля, Г. Зiмме-ля, А. Швейцера, А. Тойнб^ К. Ясперса та ш. У вiтчизняних наукових працях це питання досль джували так1 вченi, як М. Драгоманов, I. Опенко, О. Потебня, С. Русова, Г. Сковорода, В. Сухомли-нський, К. Ушинський та ш. Сьогоднi проблема культури вчителя знайшла глибоке теоретичне висвiтлення в працях I. Беха, М. Бровка, Л. Губер-ського, I. Зязюна, В. Кременя, М. Михальченка, I. Надольного, В. Огнев'юка, О. Савченко.
Культуролопчний пвдхвд сприяе розкриття змiсту освiти не в поняттях «знання» i «вмшня», а в поняттях «культури»: «професшна культура», «педагопчна культура», «iнтелектуальна культура», «моральна культура», тощо. Застосування даного подходу, допомагае аналiзувати методичну культуру вчителя як сукупшсть культурологiчних понять, розумгга li у загальнокультурному контекста Тобто, культурологiчний пiдхiд дае змогу, щойно отриманi знання про методичну культуру вчителя штегрувати в загальну систем уявлень про свiт. За словами I. Княжево! «отримана шфор-мацiя стае вже не лише результатом освггаього процесу, але й стимулом подальшого пiзнання» [2, с. 50].
Особливо важливим у культуролопчному ш-дходi е вираженiсть цшшсно! спрямованостi, яка е основним регулятором ввдбору та побудови змiсту освгга з урахуванням основних досягнень людства та цiннiсних орiентацiй конкретно -юторичного перiоду. Вченi (I. каев, В. Беляев, О. Столяренко та ш.) вважають, що цей пвдхвд забезпечуе зв'язок людини з культурою як системою цшностей. Саме тому вш, в нашому дослiдженнi, псно переплгга-еться з аксiологiчним.
Аксiологiчний nidxid (ввд грец. axia - цшшсть i logos - учення - фiлософське вчення про природу цшностей, !х мiсце в реальности про структуру цiннiсного свiту) - розглядаеться як методолопчна основа ново! фвдософи освiти, оск1льки переносить суб'екти освггаього процесу у свгт цшностей i орь
ентуе 1х у виборi особиспсно-значущо1 системи цiннiсних орiентацil [7, с. 155].
Вперше термш «аксiологiя» у своему досль дженш використав П. Лапi, щоб ввдокремити га-лузь фшософп, яка дослвджуе цiннiснi орiентацil. Таким чином, дане поняття у науковiй лiтературi розглядають як категорiю цiнностей [5, с. 138].
Проблема цшностей розглядалася у працях С. Ашамова, I. Беха, В. Блюмшна, Б. Додонова, В. Дьомша, В. 1ль1на, В. Огнев'юк, В. Сластьонiна, В. Тугарiнова та ш.
Аксiологiчний пвдхвд органiчно притаманний гуманiстичнiй педагогiцi, згiдно яко! людина розглядаеться як найвища цшшсть сусшлъства i само-цiль сусшлъного розвитку. Психолого-педагогiчний аспект аксюлогп, як науки про цш-носп, спрямований на розв'язання взаемоввдно-шення цiнностей i людини, дослвдження особисть сних новоутворень, в яких спостертаеться збли-ження понять цiнностi та смислу. Цi новоутворення окреслюються в термшах «став-лення» (В. Мясищев), «установка» (Д. Узнадзе), «життева позищя» (Л. Божович), «цiннiснi орiен-таци» (В. Ядов) та iн. [9, с. 28]
У педагопчнш наущ даний пвдхвд застосову-еться для визначення вмiсту цiнностей як регулятора i орiентира загально! та професшно! освiти, тому цiнностi визначають форми дiяльностi та по-ведшки майбутнього педагога, з допомогою !х осмислення можна спрогнозувати розвиток особи-стостi майбутнього педагога в процеа 11 професю-нал1зацп [4, с. 60].
Н. Ткачова аксюлопчний шдхвд розумiе як орiентацiю професшно1 освгга на формування у майбутнiх фах1вщв системи загальнолюдських i професiйних цшностей, цшшсних орiентацiй, що визначають 1хне ставлення до навколишньо1 дшс-носп, власно1 дiяльностi, самого себе як до людини i професюнала [8, с. 34].
Застосування даного пвдходу в науковому до-слвдженш дае змогу охарактеризувати об'ект дослвдження як соцiокультурний й особиспсний феномен, простежити його генезу, теперiшне i май-бутне, з'ясувати тенденцп та перспективи такого руху, i, найголовнiше - визначити його особиспс-ну i суспiльну цшшсть.
Ввдповвдно до аксiологiчного подходу, визна-чаючи компоненти методично1 культури вчителя, нами були обраш особистiсно-професiйнi цшносп та професiйно-методичне спрямування як критерп цiннiсно-мотивацiйного компонента, що е стриж-невим у загальнiй структурi означеного явища.
Феномен «формування методично1 культури» у своему дослвдженш ми розглядали як цiлiсне, неподiльне i комплексне явище, - що лежить в основi системного тдходу. Даний пвдхвд, е проводною науковою пвдставою, яка дозволяе досль джувати об'екти як системи.
Поняття «система» (у перекладi з грецького «systema» - цвде, складене iз частин; поеднання), у науковiй лiтературi розумiеться як «множина еле-ментiв, що мають зв'язки один з одним, утворю-ють певну цiлiснiсть, еднiсть» [3, с. 92]. Погоджу-
ючись з думкою У. Ешб^ вважаемо, що - це суку-пнють взаемопов'язаних, розташованих у певнiй iерархii' елементи якогось цiлiсного утворення. Так, наприклад, у своему дослiдженнi методичну культуру ми розглядаемо у наступному iерархiч-ному порядку: загальна культура - особистюна культура - професшно-педагопчна культура - методична культура, що сприяе глибшому, цшсно-му, системному розумiнню означеного явища.
Педагопчну методологiю системного тдходу обгрунтували В. Беспалько, М. Каган,
Ф. Корольов, Н. Кузьмiна, А. Саранов, та ш., яка дозволяе розкрити цшсшсть дослщжувано! про-блеми, а також виходячи зi складностi 11 компонента, визначити механiзми, що породжують цю цiлiснiсть, позначити рiзноманiтнi типи зв'язшв i об'еднати !х в едину теоретичну спiльнiсть.
Як зазначае I. Княжева, теоретична система створюеться з метою адекватного опису i прогно-зування формування явища або процесу, що досль джуеться. Така система характеризуеться наявшс-тю певного ступеня усталеностi при частковiй змь нi 11 окремих компонентiв. Вона взаемодiе iз зовнiшнiм середовищем як цше.
Серед характеристик, властивих педагопчним системам, якою е методична культура вчителя, зазначаеться, що вони е: складними за рiвнем складностi, ввдкритими за характером взаемодп iз середовищем, цшеспрямованими за наявнiстю ць лей, самокерованими за ознакою керованостi, реа-льними за походженням, динамiчними за ознакою мшливосл [2, с. 51].
Будь-яка система може розглядатись як еле-мент системи вищого порядку, водночас и елемен-ти можуть виступати як системи нижчого порядку. В нашому дослщженш система формування методично! культури вчителя виступае як пiдсистема загально! професiйно! пiдготовки та пiдсистема формування професшно-педагопчно! культури. Вона реалiзуеться через розроблену модель профе-сiйно! тдготовки та доповнення змiсту стандартiв вищо! професiйно! освiти.
Важливою характеристикою системного тдходу е цшсшсть, яка, в представленш нами модели проявляеться в змiстi та включае наступнi ком-поненти методично! культури: цшшсно-мотивацiйний, когнiтивно-праксеологiчний, осо-бистюно-творчий i рефлексивно-оцiнний компо-ненти.
Таким чином, застосування системного тд-ходу в дослщженш формування методично! культури вчителя ми змогли визначити сутшсть об'екта дослщження, !! унiкальнiсть серед шших подiбних культурних явищ, що зумовлено Г! структурою, довести та визначити взаемодш и рiвнiв в цiлому та компонентiв зокрема.
Не менш важливого значення в нашому дос-лщженш набувае особистгсно-дгяльтсний тдхгд, осшльки формування методично! культури вчителя, як особиспсного утворення, ввдбуваеться в процеа професiйноi дiяльностi.
В укра!нському педагогiчному словнику по-няття «д1яльн1сть» розумiеться як спосiб буття
людини в свiтi, здатнiсть !! вносити змiни в дшс-шсть [2, с. 98].
Вченi (Л. Виготський, О. Леонтьев, С. Рубш-штейн та iн.) дiяльнiсть розглядають як особливу форму людсько! активносп, що сввдомо регулю-еться i водночас породжуе свiдомiсть. Вона пере-творюе дiйснiсть та внутрiшнiй свгг людини, змю-том яко! виступае змша i трансформацiя довк1лля на основi засвоення та розвитку наявних форм культури [4, с. 61].
Л. Лук'янова, О. Анщенко «шяльшсть» розу-мшть як активну взаемодiю людини iз середовищем, в процеа яко! вона досягае поставлено! мети, яка виникла у не! внаслщок прояву певно! потреби [7, с. 28].
Керуючись дослвдженнями науковщв (С. Бис-трицького, О. Леонтьева, Г. Суходол, С. Тарасово!, Г. Щедровицького та iн.) можемо стверджувати, що людська дiяльнiсть характеризуеться: цшесп-рямованiстю, усвiдомленiстю, продуктивнiстю, опосередковашстю, предметнiстю, процесуальнiс-тю, соцiальнiстю.
Особливим видом сощально! дiяльностi, яка спрямована на передачу новим поколiнням нако-пичених людством досвiду i культури, створення умов для !х особиспсного розвитку - е педагогiчна дiяльнiсть, яка може бути здiйснюватись профе-сiйно та непрофесiйно.
Професiйно-педагогiчна дiяльнiсть - це дiя-льнiсть педагопв з наявнiстю спецiальноi освiти, сформовашстю спецiальних знань, умiнь та нави-чок, необх1дних для виконання сво!х професiйних функцiй та обов'язк1в [7].
Серед рiзних видiв професiйноi дiяльностi (викладання, виховання, управлiнська, органiза-цшна дiяльнiсть тощо) важливе мiсце у нашому дослщженш посiдае методична дiяльнiсть учителя, яка полягае в процедурi планування, конструю-вання, вибору i використання засобiв навчання, як1 потребують постiйного вдосконалення (В. Шаган).
Методичну дiяльнiсть, як вид професiйноi дь яльностi розглядае у своему дослвдженш Н. Ерга-нова, i описуе й! як здатнiсть педагога проектувати, розробляти та конструювати, дослiджувати засоби навчання, що регулюють навчальну дiяльнiсть з окремого предмету або циклу предмета.
С. Гончарова шд методичною дiяльнiстю ро-зумiе специфiчний вид освиньо! дiяльностi, змiс-том яко! е системна едшсть створення методу, йо-го апробацii, впровадження метода (отримання методики) та застосування методики.
Вагомим для нашого дослвдження е визначен-ня О. Куцевол, яка розглядае методичну д1яль-шсть, як поеднання iнтелектуальноi i практично! дiяльностi, спрямовано! на створення моделi май-бутньо! предметно-педагогiчноi взаемодii з учня-ми, проектування, конструювання й реалiзацiю !! змiсту й технологи в навчально-виховному процесi
[4].
Методичну дiяльнiсть, як процес функцiону-вання професiйно-зорiентованих розумових дiй педагога, розкривае Л. Таланова [2].
В результата наукового пошуку, в своему дос-лвдженш будемо розглядати професшно-методичну дiяльнiсть, як вид професшно1 дiяльно-стi вчителя та сукупшсть його розумових дiй, що спрямована на удосконалення професшно1 компе-тентносп вчителя, його педагопчно1 майстерностi та творчого потенщалу в поеднаннi з розвитком професшно-особиспсних якостей, педагопчно1 культури, концентрацiя яких сприяе як1сному ви-конанню дiй та операцiй з методичними об'ектами на основi педагопчно1 рефлекси. До методичних об'ектiв ми ввдносимо: цiлi та змiст навчання, ме-тоди, прийоми, засоби, оргашзацшш форми, технологи навчання.
Вважаемо, що рушiйними силами професшно-методично1 дiяльностi е сформованiсть позитив-них професiйно-орiентованих мотивiв, цiнностей, iнтересу у досягненш успiху, а також, виходячи з теорп потреб А. Маслоу, бажання самоповаги та загального визнання.
Аналiз пров1дно1 дiяльностi педагога дае змо-гу розумiти методичну культуру як системну характеристику сутнiсних властивостей особистосп спрямованих на самовизначення в методичнш дiя-льностi з подальшим саморозвитком i самовдоско-наленням. В штегральному розумiннi даного яви-ща особиспсть i дiяльнiсть не просто розвивають-ся одночасно, а оволодiння методичною дiяльнiстю становить основний змiст розвитку особистостi.
Отже, зв'язок процесу формування методично! культури з процесом формування особистостi вчителя крiзь призму методичное' дiяльностi ле-жить в основi застосування нами особиспсно-дiяльнiсного пiдходу. Особистiсна складова якого нащлюе на врахування у процесi формування методичное' культури майбутнiх вчителiв гхтх щнт-сних орiентацiй, мотивiв, iндивiдуальноl траектори розвитку, тощо; дiяльнiсна ж, передбачае можли-вiсть свщомого вибору мети, конструювання про-грами И реалiзацil завдяки використанню включе-них у культурний простiр i здатних вщтворювати-ся методичних продукпв.
Висновки. Пiдсумовуючи вищесказане, стве-рджуемо, що дослiдження педагогiчного феномену «методична культура вчителя», вимагае аналiзу його сутносп й актуал1зуе проблему вибору мето-дологiчних пiдходiв, як1 дадуть змогу глибоко, точно, комплексно зрозумгга природу дослвджува-ного явища, виявити його сутнiснi характеристики, намiтити можливi шляхи формування i розвитку. Такими тдходами е: культурологгчний тдх1д (до-помагае аналiзувати методичну культуру вчителя як сукупшсть культуролопчних понять, розумгга И у загальнокультурному контексп); аксюлоггчний тдх1д (розглядае методичну культуру як систему цшностей: особистiсно-професiйнi цiнностi та професшно-методичне спрямування обранi нами як критерп цiннiсно-мотивацiйного компонента
означеного явища); системний (дозволяе досль джувати об'екти як системи, тому феномен «методична культура» ми розглядали як цшсне, непо-дiльне i комплексне явище i змогли визначити сутшсть об'екта досл1дження, його унiкальнiсть серед шших подiбних культурних явищ); особис-тгсно-дгяльтсний (в основi якого лежить зв'язок процесу формування методично1 культури з процесом формування особистосп вчителя ^зь призму професшно-методично1 дiяльностi вчителя).
Лiтература
1. Гончаренко С. У. Украхнський педагогiч-ний словник / С. У. Гончаренко. - К.: Либщь, 1997.
- 376 с.
2. Княжева 1.А. Теоретико-методолопчш засади розвитку методично1 культури майбутнiх ви-кладасiв педагопчних дисциплiн в умовах магiст-ратури: [монографiя] / I. А. Княжева. - Одеса: ФОП Бондаренко М.О, 2014. - 328 с.
3. Кустовська О. В. Методолопя системного тдходу та наукових дослвджень : Курс лекцш / О.
B. Кустовська. — Тернопшь : Економiчна думка, 2005. — 124 с.
4. Куцевол О. М. Теоретико-методичш осно-ви розвитку креативностi майбутшх учител1в лiте-ратури: Автореф. дис... д-ра пед. наук: 13.00.02 / Ольга Миколш'вна Куцевол ; Нацюнальний педа-гогiчний ун-т iм. М.П.Драгоманова. — К., 2007. — 44 с. — укр
5. Листопад О. А. Аксюлопчний i культуро-логiчний п1дх1д до процесу становлення творчо1 особистостi в освiтi / О. А. Листопад // Вюник Чершпвського нацiонального педагогiчного унiверситету. Педагопчш науки. - 2013. - Вип. 110.
- С. 137-140.
6. Лук'янова Л.Б., Анщенко О.В. Освгга до-рослих: короткий термiнологiчний словник / Авт.-упор. Лук'янова Л.Б., Анщенко О.В. - К.; Шжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2014. - 108 с
7. Шкула Н. Культура вчителя як важлива складова його професiйно-педагогiчноl дiяльностi / Н. Шкула // Науковий часопис НПУ iменi М. П. Драгоманова. Серiя 17. Теорiя i практика навчання та виховання. - Вип. 24: збiрник наукових праць / за науковою ред. академша В. I. Боднаря. - К.: Вид-во НПУ iменi М. П. Драгоманова, 2014 -
C. 154 - 158.
8. Ткачова, Н. О. Аксюлопчний шдхвд до ор-гашзаци педагопчного процесу в загальноосвiтнь-ому навчальному закладi : [монографiя] / Н. О. Ткачова. - Луганськ : ЛНПУ iменi Тараса Шев-ченка ; Х. : Вид-во "Каравела", 2006. - 300 с.
9. Федiрчик Т.Д. Розвиток педагопчного професiоналiзму молодого викладача вищо1 школи (теоретико-методичний аспект) / Т. Д. Федiрчик : Монографiя. - Чершвщ : Чернiвецький нац. ун-т, 2015. - 448 с.
