CC BY
520/Я//
13. Курлянд З. Н. Професшна устале-шсть вчителя - основа його педагопчно1 майстерносп / З. Н. Курлянд. - Одеса : ПДПУ ш. К.Д. Ушинського, 1995. - 160 с.
14. Левченко О. О. Креативна педагогика : абнотившсть та науково-методичний супровщ розвитку творчо! особистосп студента-гуманпаяя в середовищ1 вищо! школи // Науков1 пращ Дрнецького нацюнального техн1чного утверситету. -Донецьк : ДВНЗ «ДонНТУ», 2012. - Вип. 10.
- Серш: Педагогика, психология 1 соцюлопя. -С. 104-110.
15. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы / А. Маслоу. - СПб. : Евразия, 1999. - С. 108-113.
16. Отрошко Т. В. Професшна компе-тентшсть педагога - ефективна вщповвдь на проблемну ситуацш в освт / Т. В. Отрошко // Гумантарш науки, 2011.- № 2. - С. 39-44.
17. Педагогика и психология высшей школы : [под общ. ред. А. А. Деркача]. - М. : Изд-во РАГС, 2008. - 258 с.
18. Приходченко К. I. Розвиток особистосп - стратепчний напрям гуматстичного виховання / К. I. Приходченко // Шлях освпи, 2012. - № 1. - С. 6-11.
19. Сорочан Т. М. Фаситтащя - нова функця тслядипломно! педагопчно1 освпи / Т. М. Сорочан // Освта на Луганщит. - 2004.
- № 2(21). - С. 8-12.
20. Творчество: теория, диагностика, технология: словарь-справочник; [под ред. Т. А. Барышевой]. - СПб. : Питер, 2008. -284 с.
21. Ушинский К. Д. Три элемента школы / К. Д.Ушинский // [Педагогические сочинения : в 6 т. - Т. 1. - М. : Педагогика, 1988. - С. 177-193.
22. Шувалов А. В. Психологическое здоровье и гуманитарные практики / А. В. Шувалов // Вопросы психологии, 2012.
- № 1. - С. 3-12.
Г. М. Сомбаманiя,
кандидат педагогчних наук, доцент кафедри педагогки Одеський нацюнальний унверситет iм. 1.1. Мечникова
УДК 378.937
ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОВ1ДНИХ
КОНЦЕПТУАЛЬНИХ П1ДХОД1В ДО ОРГАНВАЦП УШВЕРСИТЕТСЬКО1 ПЕДАГОГ1ЧНО1 ОСВГГИ
Я к воображено в державних документах [1], в умовах переоцшки й змши устояних цшностей, як школи важливим е акцентування уваги на шдготовщ вчителя, здатного керувати гармошчним розвитком особистосп школяр1в, прилучати !х до загальнолюдських вдеал1в 1 духовним щнностям. Сустльство потребуе учителя, котрий виступае активним суб'ектом педагопчного процесу, здатний плвдно й творчо працювати в нових умовах, що змшюються. Усвщомлення особливо! рол вчителя у сучасному суспшьсга як мислителя, суспiльного д1яча, котрий формуе погляди й переконання школяр1в, допомагае !м знайти сво! життев1 цiлi й ор1ентири, накладае високу вщповщальшсть на класичнi ушверситети, як у контекст обгрунтування методолопчних орiентирiв проектування педагопчно1 освiти, так i в планi усп1шно! реалзаци Г! iнновацiйних перетворень.
Вивченню шеи класичного ун1верситету в умовах глобалзаци та евроiнтеграцii присвячено працi науковщв, як1 розвивають концептуальнi 1деГ фундаменталзаци утвер-ситетсько! освiти, регюналзацл, розвитку людського потенцiалу, iнновацiйного утвер-ситету. Загальнi тенденци модер^зацл ушверситетсько1 дослвджено крiзь призму
стратепального, особистюно зорieнтованого, культуролойчного, гуматстичного, сошально-особистiсного, суб'eктно-дiяльнiсноrо, шновацшно-творчого, ресурсного щдходав [3].
Натомiсть, незважаючи на суттевий доробок вчених, сьоrоднi наявне прот^ччя м1ж об'ективною необхiднiстю вщновлення й розширення змiсту й форм утвер-ситетсько! педагогично! освiти i р1внем реал1заци методолопчних, методичних, оргашзацшно-практичних тдходав до и оргашзаци в класичному унiверситетi.
Враховуючи актуальнiсть означено! проблеми, метою статп е визначення концептуальних пiдходiв до дослвдження чинникiв розвитку унiверсигетсько! педагогично! освiти та оргашзаци педаrоriчно! практики студенпв класичного унiверсигегу.
В дискуаях, що стосуються вщновлення унiверсигетсько! педаrоriчно! освiти напри-кiнцi ХХ ст., а також удосконалення !! теоретично! й практично! складово! у ХХ1 ст., мали мiсце рiзнi методолоriчнi подходи. Так, у 80-п рр. ХХ ст. формування особистостi майбутнього вчителя бачилося крiзь призму професiоrрафiчного подходу до оргашзаци унiверситетсько! педагогично! освiти, оскшьки розглядалося в контекст розвитку його вдейно-политично!, морально-психологично! й предметно-функцюнально! готовностi до професiйно-педагогiчно! даяльносп (Ф. Г. Арзаманов, Л. В. Кондрашова, А. В. Малинковська, В. А. Сластьонш, Р. I. Хмелюк) [4]. Професшно важливими якостями особистостi педагога називалися: переконанiсть у суспiльнiй значущост професiйно-педагогiчно! дiяльностi; умiння бачити перспективи персонального розвитку в обранш професiйнiй сферi; любов до дней; потреба в спiльнiй з вихованцями творч1й дiяльностi; здатнiсть досягати Г! позитивних результапв.
Серед умов формування означених якостей особистосп майбутнього вчителя в перюд вузiвсько! подготовки обгрунтову-валися так1: 1) активiзацiя суспiльно! та професшно! спрямованосп даяльносп студенпв у системi систематично оргашзовано! позааудиторно! виховно! роботи; 2) спецаль-
на система органiзацi! навчально! й без-перервно! виробничо! (педагогично!) практики.
Акмеолопчний шдхвд у системi ушвер-ситетсько! педагогично! освiти припускае обгрунтування важливосп професшно-творчого розвитку особистосп майбутнього педагога, оск1льки висвплюе необхiднiсть формування в нього здатност до безперервно! самозмiни (А. А. Деркач, П. Н. Кудельников, Н. В. Кузьмша,
H.Ф. Маслова, шш) [3]. Найважлившими акмеолопчними умовами оргашзаци ушвер-ситетсько! педагогично! освiти вважалися: 1) активiзацiя персонально! позицi! майбутнього педагога; 2) розвиток адекватно! самооцшки особистостi у едностi з усвщом-ленiстю вимог до педагогично! даяльносп; 3) стимулювання творчо! самовiддачi майбутнього педагога через потребу в духовному самовдосконалент.
Однак, в умовах перехвдного перiоду кiнця 90-х рр. XX ст. - початку ХХ1 ст., констатуючи кризу сусшльства, вчеш ввдзначають «дефщит» духовно-цiннiсних, соц1ально-моральних тенденцш життедаяль-носп педагопчних кадрiв, у котрих в умовах повсякденного життя й формально! освiти переважно складаеться повсякденна, а не особлива - професшно-педагопчна сввдо-мiсть [4]. Повсякденному рiвню педагогично! свiдомостi властивий образно-емшричний тип пiзнавально! активносп особистостi вчителя в сферi освiтнього простору, який опираеться на жигтевi враження, отримаш «тут i зараз», рекомендаци «здорового глузду». Набуп у такий споаб знання про педагопчний вплив замшяються новими образними уявленнями й нередко суттево спотворюють формування в майбутнього вчителя системно-узагальнено! «науково-педагопчно! картини свiту» педагогично! професi! й адекватних настанов про самого себе як учителя-професюнала.
Тому ряд учених (£. В. Бондаревська,
I. А. Зязюн, Н. Г. Ничкало, О. С. Цокур), пд-креслюючи актуальшсть i особливу значу-щiсть аксюлопчного пдходу до органiзацi! унiверситетсько! педагогично! освiти вчителя,
вважае, що ця ocBiTa повинна не ильки забезпечити засвоення майбутшм фах1вцем базових професшно-педагопчних знань i вмшь, але й розвити його щнтсне й ввдповщальне ставлення до свпу в цiлому й педaгогiчноï дшсносп, зокрема [4]. Пояснюють це вони тим, що високий гумaнiстичний характер педагопчно1 д1яль-носп, з одного боку, робить неприпустимою професшну вузьюсть педагог^чно1 тдготов-ки сучасного вчителя, оскшьки вимагае взаемопроникнення загальнолюдських i професiйних цiнностей. З шшого, при-пускаеться, що становлення духовност особистостi вчителя як вихователя-професюнала, його свiтоглядних i цштсних орiентaцiй, в1дпов1дально1 волi, позитивно1 Я-Концепцiï набагато вaжливiше, шж озброення тшьки предметними знаннями й вузько професшними вмiннями.
Аксiологiчний пiдхiд, якого
знайшли вщбиття в педагопчних працях А. I. Адамського, М. В. Богуславського, I. Ф. 1саева, В. А. Кан-Калика, Д. I. Фельд-штейна та iнших, е одтею з методологiчних основ вiтчизняноï ушверситетсь^' педа-гогiчноï освiти. Людина розглядаеться ними як вища щнтсть у суспiльствi й сaмоцiль сустльного розвитку, а воля - як вища форма буття людини. Через це, аксюлопчний шдхвд передбачае у межах здшснення зaгaльнопедaгогiчноï щдготовки майбут-нього вчителя формування його гуманних професiйно-цiннiсних орiентaцiй у сферi навчально-виховного простору (духовно-моральних, професiйних, загальнолюдських, нaцiонaльних). Незважаючи на мiнливiсть ситуативних цiнностей, aксiологiчний шдхщ зберiгaе стабшьтсть провщних цiннiсних орiентaцiй, якими е гумашстична спрямо-вaнiсть педaгогiчноï освпи, iï орiентовaнiсть на особиспсть, педагопчний професiонaлiзм, служiння Бaтькiвщинi. Тому в рамках аксюлопчного тдходу на основi вивчення цiнностей вiтчизняноï освiти головним завданням е формування в майбутнього вчителя нaйбiльш значущих професшно-цшшсних якостей - чуйностi й любовi до
дiтей, духовносп, дбайливого ставлення до психчного стану дiтей.
При цьому вченi единi в думщ, що в гуманiстичному вихованнi мету необхвдно визначати, виходячи з цшностей, а не навпаки, тому що недостатньо, щоб педагог просто виконував сво1 професiйнi функци чи соцiально-професiйну роль ( те, i iнше може робитися формально, без реалiзацil цшностей). Необхвдна екзютенщально-гумаш-стична позиця педагога, що передбачае реалiзацiю ним базових цшностей у взаеминах з шшими, яку можна розглядати як своервдний регулятор його виховно1 дiяльностi, де проявляеться його цiннiсне ставлення до дитини, себе, шших суб'екпв освiтнього простору. При цьому розмаТття професшних орiентацiй майбутн1х педагопв розподшяеться на три цiннiснi сфери: аксюсферу педагогiчного спiлкування (цiннiснi орiентацil на далог, емпапю, конгруентне самовираження); аксюсферу педагопчно! дiяльностi (цiннiснi орiентацil на творчють, гру, рефлексш); аксiосферу освиньо-виховних (педагопчних) вщносин (орiентацil на толерантшсть, ненасильство, турботу, педагопчну тдтримку, любов, педагопчний оптимiзм, створення ситуацiй устху).
Оск1льки унiверситетська педагогiчна освiта як споаб становлення людини в культурi е умовою iснування й культури, й людини, то И актуальним завданням е формування особливого - екзютенщально-гуманiстичного свiтогляду майбутнього вчителя з метою забезпечення ефективно1 побудови ним свое1 життево1 перспективи й професшно! кар'ери. Сьогоднi екзистен-щальт змiсти стають прiоритетними й знаходять статус цiлей i цiнностей, через що в системi педагопчно! подготовки май бут-нього вчителя виникае необхаднють цше-спрямовано1 роботи з розвитку у нього екзiстенцiально-гуманiстичного свиогляду, в основу яко! повинна бути покладена «ввдповщальна воля» у проектуванш, плануваннi, реалзаци й рефлекси свое! педагогично! дiяльностi. Однак, анкетування студенпв класичного унiверситету показало,
що в переважнш бiльшостi вони не розумшть сутносп нових - екзютеншально-гуманiстичних - концепцiй (84,4%), слабко знають, якими якостями особистосп повинен володгга вчитель-фасил1татор (91,2%), мають низький показник рiвня особистiсноí само-актуалiзацií (60,9%), низьку конгруентнiсть (54%) та екстернальний локус контролю (75,7%) [3].
Перехвд з iнформацiйно-передавальноí до особистюно зорiентованоí парадигми педагогично! освiти припускае вдосконалення процесу щдготовки майбутнiх учителш, орiентування !х на глибоке внутршне осмислення засвоених психолого-педагопч-них знань, перетворення !х у сво! особиспсш цiннiснi змисли й професiйнi переконання. Особистюно зорiентована парадигма утвер-ситетсько! педагогично! освiти прагне перетворити знання не просто в «засвоену шформацш», а в «глибоко особистюний духовний багаж вчителя, що забезпечуе головне - самореалзащю його особистосп як професюнала». Перспективи розвитку сучас-но! педагогично! освiти орiентованi на вшьш й вщповвдальт вщносини !! учасниюв, на активнiсть i унiкальнiсть !! дiячiв, вимагають уваги до шанентних якостей особистосп педагога. Акценти перемщаються ввд утил1-тарного щдходу до педагога як виконавця, що реалзуе соц1ально значимi функцi!, до особиспсного щдходу з орiентацiею на розвиток суб'ектносп й особистого потен-щалу дiяча, що забезпечуе трансляцiю культури й свпогляду в соцiальному простора В умовах змiни усталених щнно-стей як нiколи важливим е акцентування уваги на пiдготовцi вчителя, здатного керувати гармонiчним розвитком особистосп школярiв, прилучати дiтей до загально-людських i нацiональних вдеалш i духовним цшностям, що виступае активним суб'ектом педагогичного процесу, здатного не тшьки до адаптаци, але й до ефективно! дiяльностi в нових умовах, що змшюються.
У межах культуролопчного щдходу, iде! якого розвиваються в роботах Н. П. Крилово!, О. П. Рудницько!, Г. П. Тара-сенко, Н. £. Щурково!, до щдготовки
майбутнього вчителя впродовж утвер-ситетсько! педагогично! освiти висуваються шдвищеш вимоги щодо набуття професшних i особистiсних якостей. Сучасний статус i роль учителя розглядаються у межах означеного щдходу через радикальне щдвищення педагогичного професюнал1зму особистосп в поеднант iз загальною культурою на основi забезпечення едносп свiтоглядно!, професiйно!, сусшльно-економiчно! i культуролопчно! щдготовки. Це передбачае трансформацш цiннiсного смислу професiйно-педагогiчно! щдготовки та и переорiентацiю на продуктивнiсть дiяльностi вчителя, а саме: умiння вести проектну, дослвдницьку роботу; бути не тшьки рецитентом культурних цiнностей, а найперше - дослщником культурно-освiтнiх процесш, володiти системою культуролопч-них знань i вмiнь, детермiнованих гума-шстичними цiннiсними орiентацiями; створювати культуротворче середовище навчання й виховання учнiв. Крiм того, вченi доходять единого висновку, що спроектована на засадах культуролопчного щдходу свп'оглядно-педагопчна щдготовка майбутнього вчителя:
- мютить могутнш когнiтивний потен-цiал, забезпечуе здатшсть до аналiзу культурно-освiтнiх феномешв, уможливлюе в майбутньому процес входження педагога разом з вихованцем у контекст сучасно! культури;
- посилюе креативнi компоненти педагогично! освiти, забезпечуе прюритетшсть вибору форм дiяльностi, усвщомлення особиспстю свое! культуротворчо! позицi! в педагогичному процесi;
- виводить на перший план творчi способи, схеми, модел1 дiяльностi, сприяе визнанню засвоених знань i вмшь засобами саморозвитку особистосп, формуе гуманну особиспсну педагопчну позицш, творчий шдивщуальний стиль дiяльностi, забез-печуючи вщповщну морально-етичну само-регуляцго;
- формуе мотивацiйно-цiннiсне ставлення до професшно-педагопчно! дiяльностi, педоцентризм педагогично! позици, забезпечуе
вщшвщшсть гyмaнiстичниx цiннoстей пoтpебaм i мел йoгo oсoбистoстi.
Згiднo з вимoгaми XXI столггтя y вищiй шшт неoбxiдне фopмyвaння в мaйбyтнix фaxiвцiв пpoфесiйнoï кoмпетентнoстi тa цiлoï низки вiдпoвiдниx кyльтypниx кoмпетенцiй, щo здaтнi зyмoвити ïx^ yспiшнy дiяльнiсть в yмoвax тpaнсфopмaцiйниx змiн. У цьoмy aспектi дoцiльнo викopистoвyвaти томпе-тентшсний пiдxiд, який для xapaктеpистики oсoбистoстi сyчaснoгo фaxiвця викopистoвye нaсaмпеpед тaкi пoняття, як «пpoфесiйнa пoiнфopмoвaнiсть/iнфopмoвaнiсть», «щюфе-сiйнa шмпетенттсть», «пpoфесiйнa томпе-тенщя», «пpoфесiйнa гpaмoтнiсть» (мoвнa, мaтемaтичнa, пpиpoдничo-нayкoвa, функцю-нaльнa, iнфopмaцiйнa тoщo). ^и цьoмy пoкaзникaми пpoфесiйнoï кoмпетентнoстi нaзивaються: зaгaльнa сyкyпнiсть oб'eктивнo неoбxiдниx знaнь, yмiнь i нaвичoк; умшня ^шилью кеpyвaтися ними y викoнaннi пpoфесiйниx фyнкцiй; знaння мoжливиx нaслiдкiв певнт дш; пpaктичний дoсвiд; гнyчкiсть методу, кpитичнiсть мислення, iндивiдyaльнo-псиxoлoгiчнi якoстi [2].
Кoмпетентнiсний mixii спpoмoжний бшьш aдеквaтнo виявити pезyльтaтивнiсть зaлyчення стyдентiв як мaйбyтнix фaxiвцiв дo oсвiтньoгo щюцесу, a тaкoж здшснити oœpa-цшну oцiнкy ïxньoï теopетичнoï тa npa^ тичнoï пiдгoтoвки, спpoмoжнoстi зaстoсoвy-вaти нaбyтi знaння, умшня й нaвички не тшьки в нaвчaльниx, aле й y пpoфесiйниx, сoцiaльниx i життeвиx сигyaцiяx.
Caме кoмпетентнoстi, га думку бaгaтьox мiжнapoдниx експеpтiв, e тими тлита-тopaми, щo дoзвoляють визнaчити гoтoвнiсть вицyскникa дo життя, йoгo пoдaльшoгo oсoбистoгo poзвигкy й дo aктивнoï yчaстi в жит сyспiльствa. Зyмoвленo це тим, щo вaжливим нинi e не тшьки вмшня фaxiвця oпеpyвaти влaсними зганнями, a й бути гoтoвим змiнювaтись тa пpистoсoвyвaтись дo нoвиx пoтpеб pинкy цpaцi, oпеpyвaти й yпpaвляти iнфopмaцieю, aктивнo дiяти, швидкo пpиймaти piшення, нaвчaтись yпpoдoвж життя. Cеpед ключoвиx шмпе-тенц1й визнaченo гаступш: iнсгpyментaльнi, як1 мiстять в oснoвнoмy пoчaткoвi здiбнoстi,
бaзoвi зaгaльнi знaння й спецiaльнi знaння зa пpoфесieю; мiжoсoбистiснi, якi oписyють гoтoвнiсть дo сoцiaльнoï взaeмoдiï, yмiння пpaцювaти в rpym, здaтнiсть дo сaмoкpитики, пpиxильнiсть етичним цiннoстям, тoлеpaнт-нiсть; системш, якi вiдбивaють здaтнiсть системнo зaстoсoвyвaти oгpимaнi знaння нa пpaктицi, здiйснювaти дoслiдження, reœpy-вaти нoвi ще1, aдaцтyвaтися дo нoвиx ситyaцiй; спецiaльнi, щo xapaктеpизyють вoлoдiння пpедметнoю гaлyззю нa певнoмy piвнi.
Кoмпетентнoстi мaють oxoплювaти тaкi якoстi oсoбистoстi сyчaснoгo вчителя, щo дoзвoляють йoмy iнтегpyвaтись y шиpoкий свiтoвий сoцioкyльтypний шнтекст, щo пеpедбaчae:
- yсвiдoмлення бaгaтoзнaчнoстi пoзицiй i пoглядiв нa тi чи iншi педaгoгiчнi явищa, зoкpемa, визнaння фaктy piзнoмaнiтнoстi тa неoднopiднoстi, щo в межax oсвiтньoгo сеpедoвищa oзнaчae сфopмyвaти пoзитивнy yстaнoвкy нa тиx, xto нaвчaeться, нa теpпимiсть дo ниx, виpoблення piзниx пoглядiв нa свгг, yсвiдoмлення piзниx oбpaзiв свiтy;
- бaчення внyгpiшньoï aльтеpнaтивнoстi piшень (вpaxyвaння плюсiв i мшусш) будь-яш1 дiяльнoстi, щo пoгpебye вмiння masy-вaти нaслiдки вчинкiв, дiй, пpoгнoзyвaти близьк1 й вiддaленi життeвi тa цpoфесiйнo-педaгoгiчнi пеpспективи;
- нaстaнoвa нa спiвцpaцю тa дiaлoг га piвнi взaeмoдiï oкpемиx людей як юсй'в piзниx пoглядiв i кулк^, здaтнiсть opгaнiзyвaти спiльнy дiяльнiсть, твopчo кopистyвaтись iнфopмaцieю, для чoгo пoгpiбнa фyндaментaльнa педaгoгiчнa oсвiтa;
- poзyмiння yнiкaльнoстi кyльтyp, пoглядiв, звичaïв, щo пoгpебye виpoблення кpoскyльтypнoï гpaмoтнoстi, здaтнoстi пoбa-чити себе нa мкщ iншoгo й зpoзyмiти йoгo, вщюблення псиxoлoгiï ненaсильствa, уявлень пpo ^дальш пpaвa тa свoбoди людини.
Тaким чинoм, y межax пpoвiдниx кoнцептyaльнo-метoдoлoгiчниx пiдxoдiв yнiвеpситетськa педaгoгiчнa oсвiтa тлyмa-читься як цiннiсть, щo вкaзye нa eднiсть oсoбистiснoï, деpжaвнoï тa сyспiльнoï
складников; певний соцiальний iнститут, який здшснюе фундаментальну наукову й професiйно-педагогiчну подготовку майбут-нх фахiвцiв, чшми основними функщями е передача накопичених людством наукових i педагопчних знань, забезпечення наступ-ностi соцiально-професiйного досвiду, засвоення цшносп людсько! культури, сприяння устшносп !х сошалОзацп та набуттю необидно! сощально! мобiльностi задля формування сощально-професшно! структури суспiльства; процес соцюкуль-турного вОдтворення щдиввда як викладача -ноая суспiльно! i професiйно-педагогiчно! свщомосп, культури, свiтогляду, компетент-носп; як результат, що оцiнюеться на шдивщуально-особистюному та сустльно-державному р1внях за критерiями досягнень особами, котрi навчаються, встановлених державою освiтнiх р1вн1в i затвердження цього вщповщним документом; компонент культури, що забезпечуе наступнiсть i вОдновлення соцiально-iсторичного досвщу, а також формування особистосп як «людини культури» о ноая загальних, професiйних та суто педагопчних компетенцш.
Отже, найбшьш вагомими приюнцевими результатами утверситетсько! педагопчно! освпи майбуттх учителОв вважаються таю новоутворення !хньо! особистосп, як гумашстично-педагопчна спрямовашсть, професшно-педагопчна компетентность, сощально-педагопчна зршсть, педагопчна культура, творчий стиль педагопчно! дяль-носп.
Перспективу подальшого пошуку вважаемо в штеграцп теори сшергетичного подходу у систему утверситетсько! педагогично! освпи.
АНОТАЦ1Я
Стаття присвячена висвиленню сутносп провщних концептуальних пвд-ходОв до оргашзацп технологш утвер-ситетсько! педагопчно! освпи. Особлива увага придоляеться питанням вдоско-налення та вияву сощально й особиспсно значущих результатов педагогично! подготовки майбуттх учител1в.
Ключовi слова: класичний унвер-ситет, ушверситетська педагогична освгга, концептуальн подходи до оргатзаци педагопчно! подготовки.
АННОТАЦИЯ
Статья посвящена определению концептуальных подходов к организации технологий университетского педагогического образования. Особое внимание уделяется вопросам совершенствования и выявлению социально и личностно значимих результатов педагогической подготовки будущих учителей.
Ключевые слова: классический университет, университетское педагогическое образование, концептуальные подходы к организации педагогической подготовки.
SUMMARY
The article shows cases of the essence of leading conceptual approaches to the organization of technologies of university pedagogical education. Particular attention is paid to improvement and expression of socially and personally meaningful educational outcomes of training of the future teachers.
Key words: classical university, university pedagogical education, conceptual approaches to the organization of pedagogical training.
Л1ТЕРАТУРА
1. Закон Укра!ни «Про вишу освпу»: науково-практичний коментар / за заг. ред. В. Г. Кременя. - К., 2002. - 159 с.
2. Колесникова И. А. Педагогические цивилизации и их парадигмы / И. А. Колесникова // Педагогика. - 1995. - № 6. - С. 8489.
3. Сучасна вища школа: психолого-педагопчний аспект / за ред. Н. Г. Ничкало. -К. : Вища школа, 1999. - 450 с.
4. Цокур О. С. Категория педагогического сознания в теории практики профессиональной подготовки учителя : дис. ... д-ра пед. наук.: 13.00.01./13.00.04 / Ольга Степановна Цокур. - Одесса, 1997. - 350 с.
