CC BY
8ДЕЯК1 АСПЕКТИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 З ОБДАРОВАНИМИ Д1ТЬМИ
А.1. Дзундза, кандидат фiз.-мат. наук, доцент,
В. О. Цапов, кандидат фiз.-мат. наук, доцент, Донецький нащональний утверситет,
м.Донецьк, УКРА1НА
В умовах гуматзацИ' освгтнього простору нагальною е проблема оргашзацИ' роботи з обдарованими дтьми. В статт1 наголошуеться, що тдготовка обдарованих д1тей вимагае особливих, спещально тдготовлених учител1в. Автори обгрунтовують якост1 педагога, яК необх1дт для ефективног роботи з талановитою молоддю.
У вичизнянш i зарубiжнiй педагопч-нш практищ спостер^еться стшкий ^е-рес до проблеми навчання здiбних i обдарованих дтей, який останнiм часом значно посилився завдяки широкому розгортанню процесiв гуматзаци освiтнього простору. Наразi iснуе великий науковий фонд мiждисциплiнарного характеру, який ство-рюе придатнi умови для виявлення мето-дичних засад гуманютичних перетворень в освiтi (I. Бех, С. Бондаревська, I. Зязюн, М. Свтух, Е. Карпова, В. Кузь, А. Нтамчук та iншi). Пщвалини навчання, яке орiентоване на особиспсть дитини, заклали в сво!х працях М. Бердяев, Г. Гегель, С. Гессен, О. Духнович, В. Каразш, Г. Сковорода, М. Туган-Барановський. Педагопчний пщ-хщ до iндивiдуально-особистiсноi струк-тури як до вiдкритоi системи, що постшно розвиваеться започаткували Г. Балл, Л. Ви-готський, М. Каган, В. Сухомлинський та шш1 До принципiв оргашзаци роботи з талановитою молоддю прикута увага науково-педагопчного загалу в Украiнi i за 11 межами. Починаючи з 1975 року, регулярно проводяться мiжнароднi конференций у рамках М1жнародно1 i Свро-пейсько1 асощаци по робот з об дарова-ними i талановитими дiтьми. У Свропi починають створюватися спецiальнi дер-жавнi програми, що забезпечують ^ен-
сивний розвиток дослiджень i вико-ристання накопиченого досвiду у виявленнi й наданш психiчноi допомоги здiбним i обдарованим дням.
Нинi стали з'являтися теоретичт роботи, що присвяченi обдарованим i тала-новитим дiтям. Науковцями усвщомлена необхiднiсть створення системи навчання i виховання обдарованих дiтей. У науковш педагогiчнiй лiтературi розроблена концеп-щя творчо'].' обдарованостi, визначенi основнi елементи соцiального захисту обдарованих дiтей, установлена залежтсть мiж становленням людини як суб'екта i його обдарованiстю (В. Юркевич, О. Ма-тюшкин, В. Чудновський, Г. Глотова). При-ниження суб'ективного в людинi, поширен-ня "единомислення", слухняно'].' ретельностi нищiвно позначаеться як на розвитку сус-пшьства, так i на розвитку само! людини. Обдароват дiти - це не тшьки духовне багатство краши, але й iнтелектуальне, економчне i полiтичне придбання.
Зауважимо, що в Укрш'ш останнiм часом створеи ва умови для впровадження так званоi екологи обдарованосп, що мiстить в собi створення спецiальних шкiл для здабних i обдарованих дiтей, пщготовку учителiв, розробку програм i тдручниюв. Сустльство, учителiв чекае велика робота з обгрунтування принцитв справжнього
гуматзму, яю полягають в поваз^ визнант уткальносп кожно! особистосп, 11 непов-торносп. Необхiдно визнаги сам факт, що здiбнi й обдароваш дiти е, i що вони iншi не тшьки за сво!ми iнгелектуальними, але й особиспсними якостями.
Педагогiчна дiяльнiсть з органь зацп спiлкування з обдарованими дт-ми виступае одним з варiантiв конкретно! реалiзащi права особистост на iндивiдуальнiсть. Оскiльки традицiйна система шкшьно! освiти виявилася не дуже добре пристосованою для тих, хто надто вiдрiзняеться вiд середнього рiвня власними здiбностями, доволi часто вчителям важко перебудувати систему навчання, змшити ставлення педагопч-ного колективу до «нестандартно!» дитини, то трудност з спещальними програмами i дидактичними матерiала-ми, у яких враховувалися б шдивщуаль-нi потреби та штереси обдарованих дiтей, намагаеться подолати активно д^ча в Укрш'ш система профшьного навчання. В умовах закладiв профшьно! освiти (спецiалiзованих лще!в, колед-жей) розширюеться сфера творчостi обдаровано1 дитини.
У талановитих дiтей дуже часто iснують значт труднощi особиспсного розвитку, якi виражаються в проблемах спшкування з однолтками, недосгатньоi сформованост вольових звичок i в цiлому навичок саморегуляци. Часто виникають труднощi пiзнавального розвитку, зокрема, недостатня зрiлiсгь пiзнавальноi потребi (гедошстичний характер пiзнання) i орiенгацiя на тзнавальне засвоення, що завдае шкоди творчо! активносп.
Загальновiдомо, що можна видiлиги декшька напрямюв у доборi органiзацiйних форм навчання обдарованих дЬей. Нап-риклад, у США юнують такi пiдходи: навчання обдарованих дтей у межах звичай-ного класу, але за iндивiдуальними програмами; створення для обдарованих дп*ей спецiальних класiв у структурi звичайно! школи; органiзацiя спецiальних шкш.
Серед напрямюв роботи з таланови-тими дпъми дуже важливий момент
виявлення i добору обдарованих дiтей. У рамках цього напрямку доцiльно розроб-ляти систему тесгiв, спрямованих на виявлення рiвня iнгелекту, креативносп, профе-сiйнiй спрямованост тощо. До того ж, для освiтньоi установи доцшьно визначити тип навченосп, що мстить у собi умови навчання, вимоги до учигелiв, тип школи, анатомо^зюлопчт особливосп учтв i синтез уроджених елеменпв первинно! навченосп та придбаних елеменпв побiч-но! навченосп!
Як вiдомо, модернiзацiя сучасно! загальноосв^ньо! школи передбачае орiентацiю освiти не тшьки на засвоен-ня учнями визначено! суми знань, але й на розвиток 1хньо1 особистостi, тзна-вальних i творчих здiбностей. "Загаль-ноосвiтня школа повинна формувати цiлiсну систему ушверсальних знань, умiнь i навичок, а також досвщ самостшно! дiяльностi й особисто! вiдповiдальностi тих, що навчаються, тобто ключовi компетенцп, якi визна-чають сучасну якiсть освiтим [2].
Аналiз науково-педагопчно! л^е-ратури дозволяе дшти висновку, що здiбностi, переважно, це результат навчання i свiдчать про певний рiвень розвитку особистосп. У структурi здiб-ностей необхщно видiлити двi тдсис-теми: iнварiантну i варiативну. Основ-ними компонентами iнварiантноi тд-системи здiбностей е когнiтивний, мотивацiйний, операцiйний, особистю-ний. Цi компоненти вiдображають воло-дiння будь-якою дiяльнiстю i на будь-якому рiвнi. Варiативна тдсистема вiдображае специфiку й особливостi конкретного виду дiяльностi [1 ].
Безперечно, тдготовка обдарованих дiтей вимагае особливих, спещально тдго-товлених учителiв. Аналiз лгтературних джерел дозволяе визначити низку якостей педагога, як загальних, так i професiйних, необхiдних для роботи з обдарованими дгтьми. До професiйних якостей доцiльно вiднесги таю, як умшня будувати навчання вiдповiдно до результапв дiагносгичного обстеження дитини, модифiкувати навчаль-
ш програми, сгимулюваги когштивш здiбносгi учшв тощо. I, безумовно, учитель повинен бути особиспсгю, професiоналом, захопленим сво!м предметом, який умiе цю захоилешсгь передати, прищепити учню. Таким чином, можна стверджувати, що навчання здiбних i обдарованих дiтей вимагае науково! концепци, освiтнiх усганов, адекватних навчальних програм i пiдготовлених учителiв.
Виходячи з вищенаведеного, для викладання в математичному класi лiцею математичний факультет ДонНУ рекомен-дуе найбшьш досвiдчених професорiв i доценпв, яю мають великий досвiд роботи зi школярами в Школi юних математиюв, математичних кружках, у рамках Мало! академи наук, пiдготовчих курсiв. Досввд залучення унiверсигетських викладачiв до читання лекцiй, проведения практичних i семшарських занять приводить до того, що педагог при викладанш програмного матерiалу розкривае перспективу засгосу-вання, поширення, узагальнення усього вивченого при подальшому вивченш рiзних уиiверсигетських курав математики. Навчальний процес у лще! за формами максимально наближено до вузiвського. Занягта проводяться у виглядi лекцiй, семiнарiв, лабораторних i практичних робiт, конференцш, залiкiв. Ц форми забезпечують досягнення державних осв^-шх стандарпв i спрямоваш на розвигок iигелекгуальних здiбносгей, забезпечуючи розвигок когиiтивного елемента.
У математичному клас лiцею плiдно функцюнуе система спецкурсiв за обран-ням, що дозволяе реалiзувати гармошйне поеднання в навчанш iнтересiв особисгосгi i сусишьсгва. Серед такого типу спецкурсiв слiд особливо зазначиги спецкурс „Теорiя та практика наукових дослщжень", а також "Педагопка математики" „Елеменги дискретно! математики" „Застосування дифе-ренцшних рiвиянь". Серед спецкурсiв за обранням особливе мiсце займае практикум iз мегодiв розв'язання олiмпiадних задач.
Неприпустима на наш погляд концентращя спецкурсiв тiльки навколо
ще! пiдготовки школярiв до випускних юпипв i до вступних iспитiв до ВНЗiв. Спецкурси, що поширюють математич-ний кругозiр, що збагачують учшв новими математичними вдеями будуть служити i для реалiзацii ще! прагматично! мети. Математична осв^а повинна забезпечити учням не тшьки можливiсть вступу до будь-якого вищого навчального закладу за фахом, що вимагае високого рiвня володiния математикою, але i сгвориги умови для устшного навчання у вщповщному ВНЗi. Прообразом навчання математицi за математичним напрямком е система поглибленого нав-чання, що iснуе в Укра!'ш вже кшька десятилiть i яка довела свою ефективнiсгь у створенш, збереженш i тдвищенш високого рiвня в^гоняно! математично! освiти i математично! науки, загально-визнано! в усьому свiтi.
Уся навчальна i позакласна робота в лще! при ДонНУ спрямована на внутршню розкупсть учнiв, отримання почуггя впевненостi у сво!х силах. Ця розкутiсть дозволяе педагоговi вести заняггя з математики у формi дiалогу, активно використовуючи проблемш ситуацп, пiдводячи лще!спв до само-стiйного вiдкриггя нових факпв, знань. Це пiдсилюе мотивацiю отримання, засвоення знань учнями, на вщмшу вщ простого викладання нового матерiалу. Ще бiльше ця мотивацiя виявляеться при читанш спецкурсiв, як iз методiв розв'язання олiмпiадних задач, так i з найбiльш актуальних роздшв сучасно! математики, де викладаеться i матерiал позашкшьно! програми. При цьому лщеюти одержують знання, якi дозво-ляють !м, уже будучи студентами, легше засвоювати загальнi курси i бiльше уваги придiляти науковiй пращ, участ в наукових семiнарах. Крiм того, лще!сти, як правило, найбшьш активш учасники громадського життя факультету, лiдери, ядро, навколо якого акуму-люеться найбiльш активна частина студентства.
Помнимо, що навчання творчосп менш за все тддаеться процесу технолопзаци. З дослщно-експеримен-тально! роботи в лще! було виявлено наступш шляхи, що забезпечують роз-виток творчих здiбностей: добiр твор-чих ситуацш i включення !х у програм-ний матерiал; "навчання через досшд-ження", "навчання процедурам творчо! дiяльностi", органiзацiя науково-дослщ-ницько! дiяльностi учнiв, створення сприят-ливого ктмату при спiлкуваннi з обдаро-ваною дитиною. Основними формами, що реатзують розвиток творчих здiбностей, е ^електуальт iгри, творчi завдання, метод проекпв, участь у лiцейських i обласних предметних олiмпiадах. Особливiстю навчання творчосп в рамках навчального процесу, як показали спостереження, е наявнiсть нового освпнього продукту. Учитель створюе умови, за результатами яких учень сам прагне знайти метод розв'язання задачi; одиницею навчального процесу стае навчальна ситуащя, у ходi яко! вiдбуваеться стльне визначення цiлей, добiр змiсту i планування заняття. Проблема розвитку творчих здiбностей виявилася дуже складною i вимагае спецiального дослiдження.
Отже, з метою створення оптималь-них умов розвитку особистосп таланови-то! молодi як головного завдання матема-тично! освiти мi видiляемо:
• штелектуальний розвиток учнiв, формування якостей мислення, що характеры для математично! дiяльностi i необхiднi людинi для повнощнного життя в суспiльствi;
• оволодшня конкретними мате-матичними знаннями, умшнями i навич-ками, що необхщш для вивчення сумiжних дисциплiн, а також для застосування в практичнш дiяльностi i для продовження осв^и;
• виховання особистостi в процеа засвоення математики i математичнiй дiяльностi;
• формування уявлень про ще! й методи математики, про математику як форму опису та метод тзнання реальностi;
• навчання учшв математично! дiяльностi, тобто дiяльностi, що спрямо-вана на засвоення математичних знань;
• прищеплення стiйкого штересу до оволодiння новими знаннями.
Назван завдання зумовлюють видiлення двох напрямюв математично! освiти учнiв: змiстовно-прикладне i загальнокультурне. До змютовно-прик-ладно! складово! математично! освiти ми вiдносимо: володшня конкретним математичним матерiалом, знання якого необхщно у теоретичнiй i практичнш дiяльностi людини; для вивчення сумiжних дисциплiн; для продовження освiти; формування уявлень про ще! i методи математики як засобiв пiзнання навколишнього свiту.
Загальнокультурна складова вклю-чае: формування уявлення про математику як частину загально-суспшьно! культури; !! ролi в розвитку цившзацп; становлення за допомогою математики певного стилю мислення; виховання особистосп в процесi засвоення математики i математичнiй дiяльностi.
Тыьки гармоншне сполучення двох напрямюв в oceimi: отримання знань i розвиток духoвнocmi, mвoрчocmi може дати сустльству людину - творця.
Подальшi нашi дослщження ми плануемо присвяти розробцi оргашза-цшних форм, технологiй та методiв формування в учшв таких якостей мислення як гнучюсть, критичнють, модельнють, продуктивнiсть з урахуван-ням цшей творчого розвитку особис-тостi.
Отже, математика завжди була й буде невщ'емною i суттевою складовою людсько! культури, вона е ключем до тзнання навколишнього св^у, базою науково-технiчного прогресу i важли-вим компонентом розвитку особистосп. Математична наука виховуе у дитини такий склад розуму, який вимагае критично! перевiрки i лопчного обгрунтування тих чи iнших положень i точок зору. Математичну осв^у варто
© Dzundza A., Tsapov V.
розглядати як найважлившу складову педагогично! дiяльностi з виховання творчо! особистостi. Обумовлено це тим, що математика е не тшьки могут-нiм засобом виршення прикладних задач i ушверсальною мовою науки, але також i засобом формування найважли-вiших компонентiв мислення, а саме спецiальних розумових операцш i якостей мислення. Науковий потенщал математики озброюе учнiв навичками адаптацп в сучасному суспiльствi, допо-магае конструювати математичнi моделi реальних економiчних процесiв. Учень, який мобшьно володiе методами ство-рення й опису моделей здатен глибше проникнути в сутшсть реальних проце-сiв, адекватно орiентуватися в навко-лишнiй дшсносп, „математика, розум у порядок приводить", формуе ^м наукового мислення й важливi осо-бистiснi риси людини. Вивчаючи математику, людина в будь-якому вщ усвщомлюе, що вона розвиваеться, "розумшшае".
Для вирiшення проблеми спещаль-но! оргашзацп впливу на особистють обдаровано! дитини може бути з успiхом використано навчання матема-тицi. В. Сухомлинський писав: "Мате-
матичне мислення - це не тшьки розу-мiння кiлькiсних, просторових, фун-кцiональних залежностей, але й свое-рiдний пiдхiд до дшсносп, метод застосування фактiв i явищ, споаб мiркування" [3, с.4]. Головною метою навчання математищ в сучаснш школi повинно бути не тшьки вивчення засад математично! науки, а загальний розу-мовий розвиток - формування у учшв в процес вивчення математики основних розумових операцш i внаслiдок цього якостей мислення, що необхщш для повноцiнного функцюнування людини в сучасному суспiльствi, для динамiчноi адаптацii особистостi в умовах рефор-мування всiх сфер жиггедiяльностi Укра!ни.
1. Глотова Г.А. Творческая одаренность личности. Проблемы и методы исследования. - Екатеринбург, 1992.
2. Матюшкина А.М., Юркевич В. С. Развитие творческой активности школьников. - М.: 1990.
3. Сухомлинський В.А. Об умственном воспитании / Сост. М.И. Мухин.-К.: Рад. школа, 1983.- 224 с.
Резюме. Дзундза А.И., Цапов В.А. НЕКОТОРЫЕ АСПЕКТЫ УЧЕБНО-ВОСПИТАТЕЛЬНОЙ РАБОТЫ С ОДАРЕННЫМИ ДЕТЬМИ. В условиях гуманизации образовательного пространства настоятельной является проблема организации работы с одаренными детьми. В статье подчеркивается, что подготовка одаренных детей требует особых, специально подготовленных учителей. Авторы обосновывают качества педагога, необходимые для эффективной работы с талантливой молодежью.
Summary. Dzundza A., Tsapov V. SOME ASPECTS OF EDUCATIONAL WORK WITH GIFTED KIDS. Recently all conditions have been created in Ukraine for installation the so-called environment for talented children. The society of teacher expect a great work to explain the principles of real humanism consisting ofrespect and acknowledgment ofevery personality's unique.
Надшшла доредакци 20.11.2005р. -®
