CC BY
13
Summary
MOLECULAR MECHANISMS OF FLUORIDES INFLUENCE ON MAMMALIAN ORGANISM
Kostenko V.O., Akimov O.Ye., Mischenko A.V., Kovalova I.O., Frenkel' Yu.D.
Key words: fluorides, molecular mechanisms, organs and systems, mammalian organism
The article reviews the literature in order to generalize current data on the effect of fluoride ions on the human and mammalian organism. We concluded that fluoride ions can have a positive effect on the bone system and tooth enamel, the molecular mechanism of which lies in the formation of a more acid-resistant fluoroapatite. However, their positive effect is possible only in micromolar doses. At the same time, even in these concentrations, the generation of free radicals and, as a consequence, activation of MAPK-dependent pathways of apoptosis grows in all other organs and systems. In addition to apoptotic changes in various organs and tissues, there is an intensification of the processes of lipid peroxidation. The functioning of nitric oxide cycle shifts towards the activation of inducible forms of NO-synthase, reducing the arginase dependent pathway of L-arginine metabolism. Fluoride can cause simultaneous development of several types of hypoxia. The development of some of the most threatening effects of fluoride is dose-dependent and requires millimolar concentrations. Taking into account the data of the last decade, the question of effectiveness of water fluoridation as a means of preventing dental diseases arises as discussible. Therefore, studies of the molecular mechanisms of fluorides effects, in spite of the investigations have been already conducted, are a promising direction for broadening the understanding of general mechanisms of fluoride-associated diseases development.
УДК 616.5-006.6-036.22 Кравець К.1., Богомолець О.В.
НАЙПОШИРЕН1Ш1 НЕМЕЛАНОМН1 РАКИ ШК1РИ
Харшська медична акаде1^я пюлядипломноТ освгги
Мета. Осюльки немеланомн1 раки е найпоширен1шою групою злояюсних новоутворень шюри, метою дано)' роботи було провести лтературний огляд та узагальнити сучасн знання в цй сфер/'. Окр1м кл/'н/'чно)' картини, досить важливим е дерматоскопчний анал1з структури новоутворень, який пд-вищуе р'вень д'агностики на 46-90%, а лкувальна тактика не обмежуеться лише видаленням. До найрозповсюдженших вар'ант'в раку шюри в'дносяться плоскокл1тинний та базально-кл1тинний. Розр1зняють внутр1шньоеп1дермальний та ¡нвазивний плоскокл1тинний рак шюри. До внутршньое-п'дермально)' форми належать хвороба Боуена та ер1троплаз1я Кейра. 1нвазивний плоскокл1тинний рак шюри може бути екзофтним та ендофтним. Розр1зняють деюлька п!'дтип1в базально-клтинного раку шюри: виразкова форма, пгментована форма, юстозна форма, склеродермопод'б-на форма, поверхнева форма, ф1броеп1телюма Пнкуса, синдром Горл1на. Лкування немеланомних раюв шюри подляеться на х1рург1чне (х1рург1чне вис1чення, кр1отерап1я, лазерна абляц1я, операц1я по Мосу) та консервативне (медикаментозне лкування, фотодинам1чна терапя). Нещодавн досл-дження патогенезу немеланомних рак'т шюри запропонували застосування молекулярно-ор/'ентовано)' терапи як альтернативи традиц1йн1й хмотерапп. Висновки. З групи немеланомних раюв шюри найчастше зустр'чаються плоскокл1тинний та базально-клтинний раки шюри. Всм-десят в'дсотюв (80%) новоутворень розвиваеться на шк'р голови, 20% - на шк'р тулуба. Д'агнос-тика на ранн1'х етапах розвитку новоутворень дозволяе застосовувати лкування з найменшими насл'дками для пац1ент1в, а с&това тенденц1я направлена на пошуки нових метод'в лкування. Ключов1 слова: немеланомж раки шфи, базально-штинний рак шфи, плоскокглтинний рак шфи, л1кування рак1в шфи.
Зпдно Нацюнального канцер-реестру УкраТ- ють. Люди, як отримали ошки в дитячому вiцi ни, в 2016 роц група немеланомних раюв шюри частше схильн до появи раку шюри. Доведений (НМРШ) поста 1 мюце серед чоловшв i склала пщвищений ризик для жителiв екваторiальних 21,6% вщ уах злояюсних новоутворень, i 2 мюце зон.
серед жшок i склала 17,6% [1]. Основною причи- Ультрафюлетове (УФ) свито розподтяеться
ною Тх появи вважаеться сонячне випромшю- по дiапазонам: УФА (315-400 нм), УФВ (280-315 вання [2]. Дань модi та потоншення озонового нм), УФС (200-280 нм). Озоновий шар не пропу-шару вважаються складовою проблеми. Соляр- скае УФ свито нижче рiвня 290 нм. Ттьки УФА не пошкодження залежить вщ типу шюри, куму- досягае дерми, увесь шший спектр поглинаеться лятивноТ експозицп ультрафюлетового опромн епщермюом. УФ свито викликае пошкодження нення, штенсивносп експозици, сонячноТ експо- на кл^инному рiвнi. УФВ викликае мутацш гена-зицп в дитинствк Солярний кератоз та плоскок- супресора пухлин, в^граючи головну роль у па-л^инна карцинома виникають внаслщок хрошч- тогенезi [3]. УФ-випромшювання викликае пряме ного сонячного опромшення. Деяю форми мела- пошкодження ДНК, але це також може призвес-номи виникають у пра^вниюв закритих прими ти до утворення реактивних видiв кисню та реа-щень (офюи, фабрики, шахти), яю потрапляють ктивних азотних промiжних сполук, яю по™ вина сонце лише пщ час вщпустки i часто згора- кликають непрямi окислювальн пошкодження
ДНК [4]. Фотозахист шюри необхiдний для зупин-ки цих процесiв. УФ випромшення викликае мю-цеву та системну iMyHOcynpec^, на що вказуе зменшення кiлькостi клiтин Лангерганса, зни-ження реакцп гiперчутливостi сповiльненого типу до алергешв. Раки шкiри часто виникають у па-цiентiв з iмуносупресiею, Тх перебiг вщзначаеть-ся агресивнютю [5;6;7].
До найрозповсюдженiшиx варiантiв раку шкн ри вiдносяться плоскоклiтинний та базально-клiтинний раки шкiри. Хоча БКК та ПКК е най-бтьш поширеними типами раку шюри, вони легко лiкуються при ранньому виявлен (приблизно 95% випадш).
Плоскоклiтинний рак шкiри (ПКРШ) - злоякю-не новоутворення з кератиноци^в зi здатнiстю до метастазування у 2-3% випадш [8;4]. П'ятирiчне виживання складае 40-50%, вижи-вання протягом першого року складае 44-56%. Притаманний л^шм людям, вдвiчi частiше вини-кае у чоловiкiв. Серед причин виникнення видн ляють: УФ випромшення, рентгешвське опромн нення, смола, дьоготь, сажа, миш'як, рубцi, ге-нетичн захворювання (альбiнiзм, пiгментна ксе-родерма), захворювання слизових оболонок (червоний плескатий лишай, склерозуючий лишай), вiрус паптоми людини (ВПЛ), PUVA-терашя, iмуносупресiя [8; 9]. Часто розвиваеться на фон актинiчного кератозу [10]. Було виявле-но, що у па^етчв пiсля трансплантаци серця та легешв ПКРШ розвиваеться частiше, а у па^ен-тiв пiсля трансплантаци печiнки - рiдше [11]. Ви-явлено також численнi гени-супресори пухлин-ного росту та онкогени, важливi для фотокарци-ногенезу: p53, PTCH1, RAS, BRM, GADD45, p16, c-Fos, Bcl-2, матричнi металлопроте'нази (MMPs) та невщповщнють генiв репарацп. Най-бтьш важливим та найкраще вивченим геном, який асоцшеться з НМРШ е ген-супресор пух-линного росту p53, який визначаеться у 50100%.
Розрiзняють внутрiшньо епiдермальний та ш-вазивний ПКРШ. До внутршньоепщермальноТ форми належать хвороба Боуена та ер^ропла-зiя Кейра. 1нвазивний ПКРШ може бути екзоф^-ним та ендоф^ним.
Клiнiчно новоутворення з'являеться у виглядi бляшки, збiльшуючись у розмiраx, набувае вуз-лово''' форми. Поверхня може бути вкрита рого-вими масами або виразковою. Виразка часто вкриваеться юрочкою, пiд нею - гншна основа. КраТ щiльнi та приподнят^ в порiвняннi з базалн омою, часто вивернутi i нерiвнi. Новоутворення росте зi швидкiстю кератоакантоми, значно швидше за бiзально-клiтинний рак шюри.
ПКРШ з'являеться на вiдкритиx дтянках шкн ри - на обличч^ вушних раковинах, нижнiй губi, тильнш сторонi долоней, передплiччi, голенях. Як правило, на оточуючш шкiрi ознаки фотопош-кодження шкiри. ПКРШ може метастазувати у лiмфатичнi вузли та мати летальн наслiдки. На прогноз впливае дектька факторiв: наявнiсть
новоутворень-попередниш (напр., на фонi хво-роби Боуена, актишчного кератозу ПКРШ рщко метастазуе; його поява на чистш шкiрi або пiсля рентгенiвського опромшення частiше асоцшеть-ся з метастазами), локалiзацiя новоутворення (на вушнiй раковин та червонiй каймi губи часто метастазуе, також при розташуванн на зовнш нiх статевих органах, перианально), прийом iму-носупресантiв (новоутворення агресивнЫ), сту-пiнь диферен^ацп (високо диференцшоваш пу-хлини мають кращий прогноз, ашж низько дифе-ренцiйованi), глибина швази (бiльша глибина ш-вазп мае гiрший прогноз).
Дерматоскопiчна структура ПКРШ:
- кератиновi перлини - округлi або втягнутоТ форми структури з неч^кими межами, якi мо-жуть розташовуватись по всiй площi утворення;
- структури у виглядi листя конюшини - структури бтого кольору, якi мають вигляд чотирьох листов i за формою нагадують листя конюшини або пелюстки троянди. Можна побачити лише за допомогою поляризованого свiтла у дерматос-копi;
- гломерулярнi судини - щтьно закрученi у клубочок судини, як можуть займати всю площу утворення;
- судини у виглядi шпильок на бiлому фонi -дрiбнi або великi судини у виглядi шпильок для волосся. Бiлий фон утворюе оточуючий кератин.
Гiстологiчна картина високодиференцшова-ноТ плоско^тинноТ карциноми представлена шфтьтрованими острiвцями пухлини з дифере-нцiацiею плоских клiтин iз сформованими дес-мосомами та гiперкератозом. Мтотична актив-нiсть не збiльшена, плеоморфiзм мiнiмальний. Низькодиференцiйованi пухлини характеризу-ються вираженим плеоморфiзмом, дiагноз вста-новлюеться за наявностi невеликих дiлянок ке-ратинезацп та десмосом.
Базально-клiтинний рак шфи (БКРШ) - злоя-кюна пухлина шкiри, яка розвиваеться з базаль-них клiтин епiдермiсу та мае мюцево деструкти-внi властивостк Розрiзняють декiлька пiдтипiв: виразкова форма, тгментована форма, кiстозна форма, склеродермоподiбна форма, поверхнева форма, фiброепiтелiома Пшкуса, синдром Гор-лiна.
До появи базалюм схильнi особи з 1,2 фототипами шюри, сонячними ошками в анамнезi, особи похилого вку, при наявностi раку шюри в сiмейному анамнезi. Ген-рецептор меланокор-тину 1, МСЖ, асоцiюеться зi свiтлою шкiрою, червоним волоссям та пщвищеним ризиком роз-витку меланоми та немеланомних раш шкiри [12;13]. Обидва фактори, ген MC1R та засмага у примiщеннi, були використан для прогнозування ризику раннього розвитку базалюми у статисти-чних моделях [13]. Пщвищений ризик з вком па-цiента може бути частково обумовлений зниже-ною здатнютю вiдновлювати пошкодження ДНК ультрафiолетовим випромшюванням, що приз-водить до накопичення канцерогенних фото
продук^в. OKpiM УФ пошкодження, велику роль у naToreHe3i поодиноких базалюм вiдiграють му-тацп' в reHi ptc 1 (PTCH1) на хромосомi 9q22. Втрата гетерозиготностi PTCH1 е найчастiшою генетичною перебудовою при БКРШ, що спосте-рiгаеться у 53-69% випадш. Невощний бально-клiтинний синдром (синдром Горлша -Гольця) е аутосомно-домшантним розладом, викликаним мутацiями в ген PTCH1, що призводить до по-рушення активацп сигналу hedgehog та пщви-щеного ризику розвитку БКРШ. PTCH1 кодуе 6i-лок, який функцюнуе як рецептор для лiгандiв сигнального шляху hedgehog, якi, будучи муто-ваними, призводять до неконтрольованого росту кл^ин i пухлиногенезу БКРШ. Сигнальний шлях hedgehog е генетичною основою для розробки цтеспрямовано'Г терапи' БКРШ. Ген-супресор пухлинного росту p53 е ще одним важливим фактором в патогенезi БКРШ. P53 в^грае вирша-льну роль у репарацп ДНК та регуляцп ^тинно-го циклу [14]. Зазначен показники мутаци p53 становлять вiд 44% до 56% в БКРШ.
Базалюми часто формуються на шкiрi об-личчя (у 80%) i рщко на ш^ тулуба (20%). Пстолопчно пухлина складаеться з острiвкiв база-льних клiтин базального шару епщермюу та ад-нексальних структур.
Кл^чно пацiенти звертають увагу на рану, що не загоюеться i перюдично кровить. Ба-залiому часто пропускають, оскiльки ранка не болить i не турбуе. Це притаманно особам похи-лого вiку, можливо через нездатнiсть добре ба-чити. Базалюма рiдко метастазуе, але володiе деструктивною здатнiстю та iнвазивним ростом. Надзвичайно важливим е ïï розвиток у зонах природних отворiв (оч^ нiс, вухо). Якщо невчас-но дiагностувати утворення, воно глибоко шфн льтруе тканини, порушуючи роботу оргашв. Оскiльки воно розташовуеться на обличч^ його необхiдно помiчати сумiжнiм спе^алютам при зверненнi пацiента на консультацю Розрiзняють кiлька форм БКРШ: виразкова, шгментна, ноду-лярна, склеродермоподiбна, поверхнева, фiбро епiтелiома Пiнкуса.
Виразкова форма. З'являеться у виглядi папули, яка набувае нодулярно'Г форми i в центрi формуеться виразка. Кра'|' чiтко окресленi, при-поднятi та закручеш, перлинового кольору. Судини розташовуються уздовж кра'Гв, через що новоутворення може набувати червоного кольору. Однак при компресп судини зникають i з'являеться перлиновий колiр. Пстолопчно пухлина складаеться iз розрiзнених острiвкiв маленьких кл^ин темного кольору, однакових ядер, слабко виражено'1 цитоплазми. Острiвки пухлини завжди асоцiюються з активно пролiферуючою сполучнотканинною стромою, що е невiд'емною частиною пухлини.
Пiгментована форма. Мае схож1 клiнiчнi озна-ки з виразковою формою, але кра'|' пiгментованi темним кольором, що надае схож1 ознаки з ме-ланомою. Гiстологiчно характеризуеться вщкла-
данням меланiну як в кл^инах пухлини, так i за |'х межами.
Нодулярна форма. Починае виразкуватися на пiзнiх етапах свого розвитку. Кл^чно - це папула, яка розвиваеться у дольчатий вузол перлинового забарвлення з гладкою телеанпекта-тичною поверхнею. Часто досягае невеликих ро-змiрiв, через що можна прийняти за доброякюне новоутворення. Пстолопчно в структурi в^^ча-ються кютозы вогнища. Така структура характерна для аденощно'Г форми базалюми.
Склеродермоподiбна форма. Важко дiагнос-туеться. Можна сплутати з рубцем, осктьки не мае структури пухлини. Кл^чно виглядае як щтьна бляшка з гладкою поверхнею. Важливи-ми ознаками е телеангiектатичнi судини та перлиновий колiр. Гызда пухлини iнфiльтрують тканини за межами кл^чно видимих кра'Гв бляшки, в глибину сягають дерми та шдшюрно-жировоГ кл^ковини. Через це важко розшзнати межi пухлини i видалення часто неповне. Пстолопчно надмiрна пролiферацiя сполучно'1 тканини надае структурi пухлини склеродермоподiбну структуру, мтотична активнiсть присутня.
Поверхнева форма. Поодинока пляма на ту-лубi або кш^вках, яку часто плутають з псорiа-зом або екземою. Кл^чно - це пляма червоного кольору з ярочками на поверхнi з ч^кими межами, трiшки припщнята над рiвнем шкiри. Можли-ва наявнють тонкого пiднятого краю. Може бути шгментованою. З часом може переростати у но-дулярну або виразкову форму. Пстолопчно представлена поодинокими вогнищами.
Фiброепiтелiома Пшкуса. Утворення у виглядi бляшки або вузла червоного кольору з бородавчатою поверхнею. Часто асоцшеться з поверх-невою формою або базально-кл^инною папто-мою i часто неправильно дiагностуеться. Пстолопчно довп розгалуженi тяжi. Вони анастомо-зують та оточують фiброзну строму, формуючи складну сiтчасту структуру. Рщко фiброепiтелiо-ма Пiнкуса розвиваеться в швазивну форму.
Дерматоскопiчна структура БКРШ:
- сiро-блакитнi овоТдш гшзда - великi округлi пiгментованi структури з ч^кими межами, що можуть зливатись мiж собою. Зазвичай синього кольору;
- аро-блакитш глобули - окремi глобули, зна-чно меншi вiд овощних гнiзд, сiрого, блакитного або коричневого кольору;
- листовидн структури - округлi структури по периферп утворення, як за формою нагадують клиновий лист. Колiр вiд коричневого до аро-блакитного;
- структури у виглядi спиць колеса - структури у виглядi промеыв, об'еднаних в центрк За формою нагадують спицi колеса. Варiантом структур у виглядi спиць колеса е округлi структури з темною центральною частиною. Колiр ко-ричневий або чорний;
- деревовидн судини - ч^ко вираженi, крупнi, розгалуженнi судини, як розташовуються за всн
ею площею. За формою нагадують гiлки дерев;
Лкування немеланомних paKiB шкiри можна подтити на хiрургiчне (хiрургiчне виачення, крн отерапiя, лазерна абляцiя, опера^я по Мосу) та консервативне (медикаментозне лкування, фо-тодинамiчна терапiя).
Основою лкування НМРШ вважаеться хiрур-пчне видалення пухлини, яке забезпечуе непо-ганий косметичний результат та високу ефекти-внiсть (рецидиви БКРШ протягом 5 роюв <2%) [15]. Лазери викликають коагуляцiйний некроз, абляцiю та ппертермш, що призводить до зни-щення пухлини. Багато дослiджень показали, що лазери е новим, ефективним варiантом лкуван-ня НМРШ [16]. Кр^рурпя спричинюе локальне обмороження, некроз та деструкцш тканин, i за-стосовуеться серед пацiентiв з БКРШ з низьким ризиком метастазування [17]. Це швидка процедура невисокоТ вартостк Мiкрохiрургiя по Мосу -це ефективна методика, що забезпечуе низький рiвень мюцевих рецидивiв НМРШ. Використання мiкрохiрургiТ по Мосу протягом останшх десяти рокiв стало неухильно зростати у свт, при цьо-му дана операцiя становить приблизно одну третину вах хiрургiчних втручань для НМРШ. Мь крохiрургiя по Мосу забезпечуе 100% обстежен-ня краТв резекцiТ, що гарантуе остаточне видалення пухлини, економш здорових тканин, мак-симальне збереження здорових тканин та зни-ження загальних витрат [18;19]. Променева те-рапiя може успiшно застосовуватись для лку-вання НМРШ [20], це альтернативне лкування [21]. Проте, променева терашя не е лiкуванням вибору для рецишен^в трансплантацiТ органiв, у яких пщвищений ризик розвитку додаткових пухлини в зон лкування. Цей метод зазвичай при-значений для па^етчв, яким не показано хiрур-гiчне втручання. Фотодинамiчна терашя викори-стовуе свiтову активацiю фотосенсиб^затора, локалiзованого в тканинах в киснезалежних про-цесах, який iнiцiюе оксидантний стрес, запален-ня та загибель кл^ин. Основною перевагою е використання спектру випромшювання вузького джерела, який може вщповщати максимальному поглинанню фотосенсибiлiзаторiв [22]. Хоча фо-тодинамiчна терашя схвалена для лкування ак-тишчного кератозу (передракового ураження ПКРШ), вона асоцшеться зi значно вищими по-казниками рецидивiв БКРШ i ПКРШ, ыж станда-ртнi методи лкування.
Пероральна терапiя при НМРШ застосову-еться у пацiентiв з високим ризиком рецидивую-чих та агресивних форм. Пероральна терашя, яка показала принайми часткову ефективнють, включае ретиноТди (iзотретiноТн, еретинiтат, ацн третин, ретиноева кислота в комбшацп з штер-фероном-а та цисплатином), 5-фторурацил, ка-пецитабiн, нестероТднi протизапальнi препарати, дифторметилорнитин, ешгаллокатечш галлат, силiмарiн, куркумiн та лкопш [23]. Гальмування сигнального шляху hedgehog в лкуванш прогре-суючих та метастатичних форм НМРШ призвело
до появи нового поколшня фармацевтичних препара^в - вiзмодегiб i сонедепб [24].
Топiчна терапiя - варiант лiкування НМРШ. Оскiльки цей метод не е швазивним, може застосовуватись на широюй площi шюри i не ви-кликати формування патолопчних рубцiв. Мю-цевi методи лкування кращi, нiж iнвазивнi про-цедури, особливо у випадку мультифокальних уражень, неч^ких краТв ураження, ризику формування келоТдних рубцiв при локалiзацiТ в де-яких областях, таких як обличчя та декольте, осюльки косметичш результати, як правило, вщ-мшы [25]. Топiчна терашя (5-фторурацил, iмiквi-мод та диклофенак) являе собою ефективний альтернативний метод для лкування НМРШ, якi обмежуються епiдермiсом [26].
Ще кiлька роюв тому терапевтичний пiдхiд до лкування пацiентiв iз прогресуючими або метас-татичними НМРШ був виключно представлений традицшною хiмiотерапiею. Зростаюча захворю-ванють НМРШ викликала зацiкавленiсть, що сприяло розробц нових терапевтичних засобiв. Нещодавн дослiдження патогенезу НМРШ за-пропонували застосування молекулярно-орiентованоТ терапiТ як альтернативи традицш-нiй хiмiотерапiТ [26;27].
Як видно з огляду л^ератури, дiагностика та лiкування немеланомних раюв шюри не втрача-ють своеТ актуальностi. Дiагностика на раннiх етапах розвитку новоутворень дозволяе засто-совувати лкування з найменшими наслiдками для па^етчв, а свiтова тенденцiя направлена на пошуки нових методiв лкування.
Лiтература
1. Рак в УкраТш, 2015-2016 / Нацiональний iнститут раку // Бюле-тень нацiонального канцер-реестру УкраТни. - 2017. - №18. -123с.
2. Bauer A. Is occupational solar ultraviolet irradiation a relevant risk factor for basal cell carcinoma? A systematic review and metaanalysis of the epidemiological literature / A. Bauer, T. Diepgen, J. Schmitt // Br J Dermatol. - 2011. - Vol. 165. - №3. - P. 612-625.
3. Narayanan D. Ultraviolet radiation and skin cancer / D. Narayanan, R. Saladi, J. Fox // Int J Dermatol. - 2010. - Vol. 49. -№9. - P.978-986.
4. Chen A. Non-melanoma skin cancer: carcinogenesis and chemoprevention / A.Chen, G.Halliday, D.Damian // Pathology. -2013. - Vol. 45. - P.331-341.
5. Wisgerhof H. Subsequent squamous- and basal-cell carcinomas in kidney-transplant recipients after the first skin cancer: cumulative incidence and risk factors / H.Wisgerhof, J.Edelbroek, J.de Fijter // Transplantation. - 2010. - Vol.89. - №10. - P.1231-1238.
6. Forchetti G. Overview on non-melanoma skin cancers in solid organ transplant recipients / G. Forchetti, M. Suppa , V. Del Marmol // Ital Dermatol Venereol. - 2014. - Vol.149. - №4. -P.383-387.
7. Tessari G. Nonmelanoma skin cancer in solid organ transplant recipients: update on epidemiology, risk factors, and management / G.Tessari, G.Girolomoni // Dermatol Surg. - 2012. - Vol.38. -№10. - P.1622-1630.
8. Feller L. Basal cell carcinoma, squamous cell carcinoma and melanoma of the head and face / L. Feller, R. Khammissa, B.Kramer, M.Altini // Head Face Med. - 2016. - Vol.12. - P.11.
9. D'Orazio J. UV radiation and the skin / J. D'Orazio, S. Jarrett, A. Amaro-Ortiz, T. Scott // Int J Mol Sci. - 2013. - Vol.14. - P.12222-12248.
10. Askew D. Effectiveness of 5-fluorouracil treatment for actinic keratosis - a systematic review of randomized controlled trials / D. Askew, S. Mickan, H. Soyer, D. Wilkinson // Int J Dermatol. - 2009.
- Vol.48. - P.453-463.
11. Geissler E. Skin cancer in solid organ transplant recipients: are mTOR inhibitors a game changer? / E. Geissler // Transplant Res.
- 2015. - Vol.4. - P.1.
12. Cust A. MC1R genotype as a predictor of early-onset melanoma, 21. compared with self-reported and physician-measured traditional risk factors: an Australian case-control-family study / A. Cust, C. Goumas, K. Vuong // BMC Cancer. - 2013. - Vol.13. - P.406.
13. Molinaro A. Indoor tanning and the MC1R genotype: risk 22. prediction for basal cell carcinoma risk in young people / A. Molinaro, L. Ferrucci, B. Cartmel // Am J Epidemiol. - 2015. -Vol.181. - №11. - P.908-916.
14. Bieging K. Unravelling mechanisms of p53-mediated tumour suppression / K. Bieging, S. Mello, L. Attardi // Nat Rev Cancer. - 23. 2014. - Vol.14. - №5. - P.359-370.
15. Madan V. Non-melanoma skin cancer / V. Madan, J. Lear, R. Szeimies // Lancet. - 2010. - Vol.375. - P.673-685.
16. Savas J. Lasers for non-melanoma skin cancers / J. Savas, J. Ledon, K. Franga, A.Chacon, K. Nouri // Handbook of Lasers in 24. Dermatology. - London. - Springer, 2014. - P. 293-306.
17. Cockerell C. Basal cell carcinoma / D. Rigel, J. Robinson, M. Ross, R.Friedman, C.Cockerell, H. Lim, H. Stockfleth // Cancer of 25. the Skin. - Philadelphia, Elsevier Saunders. - 2011. - P.99-124.
18. Sayer H. Actinic keratosis, basal cell carcinoma and squamous cell carcinoma / J. Bolognia, J. Jorizzo, J. Schaffer // Dermatology. 26. - Philadelphia, Elsevier Saunders.- 2012. - Vol 2. - P.1773-1795.
19. Snow S. Mohs surgery / S. Snow, J. Gunkel // Dermatology. Philadelphia, Elsevier Saunders. - 2012. - Vol 2. - P.2445-2459. 27.
20. Cognetta A. Superficial X-ray in the treatment of basal and squamous cell carcinomas: a viable option in select patients / A.Cognetta, B.Howard, H.Heaton, E.Stoddard, H.Hong, W.Green // J Am Acad Dermatol. - 2012. - Vol.67. - P.1235-1241.
Реферат
САМЫЕ РАСПРОСТРАНЕННЫЕ НЕМЕЛАНОМНЫЕ РАКИ КОЖИ Кравец К.И., Богомолец О.В.
Ключевые слова: немеланомные раки кожи, базально-клеточный рак кожи, плоскоклеточный рак кожи, лечение раков кожи.
Поскольку немеланомные раки являются самой распространенной группой злокачественных новообразований кожи, целью данной работы было провести литературный обзор и обобщить современные знания в этой сфере. Кроме клинической картины, достаточно важен дерматоскопический анализ структуры новообразований, который повышает уровень диагностики на 46-90%, а лечебная тактика не ограничивается только удалением. К наиболее распространенным вариантам рака кожи относятся плоскоклеточный и базально-клеточный. Различают внутриэпидермальный и инвазивный плоскоклеточный рак кожи. К внутриэпидермальной форме относятся болезнь Боуэна и эритроплазия Кейра. плоскоклеточный рак кожи может быть экзофитным и эндофитным. Различают несколько подтипов базально-клеточного рака кожи: язвенная форма, пигментированная форма, кистозная форма, скле-родермоподобная форма, поверхностная форма, фиброэпителиома Пинкуса, синдром Горлина. Лечение немеланомных раков кожи делится на хирургическое (хирургическое иссечение, криотерапия, лазерная абляция, операция по Мосу) и консервативное (медикаментозное лечение, фотодинамическая терапия). Последние исследования патогенеза немеланомных раков кожи предложили применения молекулярно-ориентированной терапии как альтернативы традиционной химиотерапии. Выводы. Из группы немеланомных раков кожи чаще всего встречаются плоскоклеточный и базально-клеточный раки кожи. Восемьдесят процентов (80%) новообразований развивается на коже головы, 20% - на коже туловища.
Summary
THE MOST COMMON NON-MELANOMA SKIN CANCERS Kravets K., Bogomolets O.
Key words: Non-melanoma skin cancers, basal cell carcinoma, squamous cell carcinoma, skin cancer treatment.
Aim. Non-melanoma cancers are the most common group of malignant neoplasms of the skin. The purpose of this work was to provide a literary review and generalize current knowledge in this field. In addition to the clinical picture, dermoscopic analysis of tumours structure is important as it increases the correctness of diagnosis by 46-90%, and the therapeutic tactics is not limited by excision. The most common variants of skin cancer are squamous and basal-cell carcinomas. Squamous cell carcinoma is subdivided into intra-epidermal and invasive forms. The intraepidermal form includes Bowen's disease and erythroplasia of Quey-rat. An invasive squamous cell carcinoma can be exophytic and endophytic. There are several subtypes of basal-cell carcinoma: ulcerative form, pigmented form, cystic form, morphea form, superficial form, fibroepi-thelioma of Pincus, Gorlin's syndrome. Treatment of non-melanoma skin cancers can include surgery (surgical cutting, cryotherapy, laser ablation, Moses surgery) and conservative approach (drug treatment, photo-dynamic therapy). Recent studies of non-melanoma skin cancer pathogenesis describe using molecular-based therapy as an alternative to traditional chemotherapy. Conclusions. Squamous cell and basal cell carcinomas of the skin are the most common non-melanoma skin cancers. Eighty percent (80%) of tumours develop on the scalp, 20% - on the body trunk. Early diagnostics enables to treat patients with the least sequelae, and the global trend is aimed at finding new treatments.
Fort M. Role of radiation therapy in melanomas: systematic review and best practice in 2016 // M.Fort, S.Guet, S.Husheng, E.Calitchi, Y.Belkacemi // Crit Rev Oncol Hematol. - 2016. - Vol.99. - P.362-375.
Erkiert-Polguj A. Light-emitting diodes in photodynamic therapy in non-melanoma skin cancers - own observations and literature review / A.Erkiert-Polguj, A.Halbina, I.Polak-Pacholczyk, H.Rotsztejn // J Cosmet Laser Ther. - 2016. - Vol.18. - P.105-110.
Rudnick E. Oral therapy for nonmelanoma skin cancer in patients with advanced disease and large tumor burden: a review of the literature with focus on a new generation of targeted therapies / E.Rudnick, S.Thareja, B.Cherpelis // Int J Dermatol. - 2016. -Vol.55. - P.249-258.
Hanna A. Hedgehog signaling: modulation of cancer properties and tumor mircroenvironment / A.Hanna, L.Shevde // Mol Cancer. - 2016. - Vol.15. - P.24-35.
Micali G. Medical approaches to non-melanoma skin cancer / G.Micali, F.Lacarrubba, K.Bhatt, M.Nasca // Expert Rev Anticancer Ther. - 2013. - Vol.13. - P.1409-1421.
Micali C. Topical pharmacotherapy for skin cancer: Part I. Pharmacology / C.Micali, F.Lacarrubba, M.Nasca, R.Schwartz // J Am Acad Dermatol. - 2014. - Vol.70. - №965. - P.e1-e12. Savoia P. New perspectives in the pharmacological treatment of non-melanoma skin cancer // P.Savoia, O.Cremona, P.Fava // Curr Drug Targets. - 2016. - Vol.17. - P.353-374.
