CC BY
111ШШ15 Wschodnioeuropejskie Czasopismo Naukowe (East European Scientific Journal) #5(57), 2020 9
УДК 378:371.134
Svitlana Khominets
Postgraduate student at the Department of General Pedagogics and
Pedagogy of Higher School, Oksana Povidaychyk Doctor of Pedagogic Science, Professor at the Department of Sociology and Social Work,
Oleksandra Kanyuk Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Head of the Department of Foreign Languages, State University « Uzhhorod National University».
SCIENTIFIC APPROACHES TO THE FORMATION OF PROFESSIONAL MOBILITY OF FUTURE
TEACHERS IN HIGHER EDUCATION
Хоминець CeimnaHa 1вантна
астрант кафедри загально'1 педагогiки та педагогки вищог школи,
noeidaÜ4UK Оксана Степатвна доктор педагогiчних наук, професор кафедри соцюлоги та соцiальноi роботи, Канюк Олександра Любомирiвнa кандидат педагогiчних наук, доцент, завiдувач кафедри iноземних мов ДВНЗ «Ужгородський нацюнальнийутверситет».
НАУКОВ1 П1ДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ПРОФЕС1ЙНО1 МОБ1ЛЬНОСТ1 МАЙБУТН1Х
ПЕДАГОГ1В У ВИЩ1Й ШКОЛ1
Abstract. The article investigates the problem of formation of professional mobility of future teachers in higher education. The essence of the phenomenon of professional mobility is examined. The content of scientific approaches to the formation of professional mobility of teachers is defined and revealed. They are: systemic, competence, process, situational, subjective. In the context of these approaches, the formation of professional mobility of teachers is studied from the standpoint of systemic properties and relationships that determine the integrity, stability and internal organization of the research process, aimed at forming key competencies and personal qualities of modern professionals.
Анотащя. У статп дослщжуеться проблема формування професшно! мобшьносп майбутшх педагопв у вищш школт Розглянуто сутшсть феномена професшно! моб№носп. Визначено та розкрито змют наукових пiдходiв до формування професшно! мобшьносп вчителiв: системного, компетентнюного, процесного, ситуацiйного, суб'ектного. У контекст зазначених пiдходiв формування професшно! мобiльностi педагогiв вивчаеться з позици системних властивостей i зв'язкiв, яш обумовлюють цiлiснiсть, стiйкiсть i внутршню органiзацiю дослiджуваного процесу, спрямовану на формування ключових компетенцiй i особиспсних якостей сучасних фахiвцiв.
Key words: professional training, professional mobility, scientific approach, teacher, high school.
Ключовi слова: фахова пiдготовка, професшна мобшьтсть, науковий пiдхiд, педагог, вища школа.
Постановка проблеми. Сучасна педагопчна освпа е соцiокультурним механiзмом цiлеспрямованого впливу на розвиток особистосп i результати навчання, одним iз яких е формування професшно мобiльного фахiвця, здатного до реалiзацii власного потенцiалу не тшьки в межах одно! професii (вертикальна мобшьшсть), але й в умовах змши фахово! дiяльностi (горизонтальна моб№шсть). Компетентностi, сформованi в педагогiв у процес вивчення психолого-педагогiчних дисциплш i пiд час проходження практики до певно! мiри унiверсальнi, оскшьки забезпечують можливiсть людиш реалiзувати себе в професп. Однак, рiзнi об'ективш i суб'ективнi житгевi обставини (ввдсутшсть вакансiй у освiтнiх закладах, незадоволешсть заробiтною платною,
переоцiнка власних можливостей у професii) зумовлюють визначення для студента, поряд з основним, «запасного» шляху, який забезпечить можливiсть фахово! дiяльностi в iншiй (сумiжнiй з педагопчною) сферi. Вiдгак актуалiзуеться проблема визначення наукових пiдходiв до формування професшно! мобшьносп педагогiв (ПМ), що дозволить виявити основнi напрями, цш i принципи начально! дiяльностi та вибудувати певну систему педагогiчних дш.
Аналiз останшх дослiджень i публжацш. Аналiз джерельно! бази засвiдчуе наявшсть глибокого iнтересу вiтчизняних i зарубшних науковцiв до проблеми професiйно! мобшьносп фахiвцiв рiзних професiйних галузей (Л. Амiрова, Д. Голдторп, Л. Горюнова, О. Дункан, Р. Ерксон,
Р. Прiма, Л. Сущенцева, Д. Фазермен, I. Хом'юк). Питання формування готовносп майбутшх педагогiв до професшно! мобшьносп у закладах вищо! освiти частково вивчають I. Богданова, А. Ващенко, Л. Домiнеллi, Д. Гласс, £. 1ванченко, Ю. Калиновський. Соцiально-психологiчнi аспекти професшно! мобiльностi особистостi
розглядаються Б. Ананьевим, Л. Божович, А. Леонтьевим, С. Рубiнштейном та iн.
Динашчш змiни в сучасному освiтньому середовищ залишають простiр для подальших дослщжень проблеми формування професшно! мобiльностi майбутшх педагопв, зокрема, визначення комплексу наукових пiдходiв щодо оргашзацп цього процесу.
Мета статтi полягае в узагальненш наукових пiдходiв до формування професшно! моб№носп педагогiв у закладах вищо! освгги.
Виклад основного матерiалу. Основою формування професшно мобтного педагога е неперервна фахова шдготовка в закладi вищо! освiти. Для того, щоб володiти компонентами ПМ i активно розвивати !х на етапi професшно! соцiалiзацi!, до моменту зак1нчення ЗВО у випускника повинна бути сформована готовшсть до ПМ. При цьому виробляеться первинний досвiд мобiльно! поведшки при вирiшеннi освiтнiх, квазiпрофесiйних, практичних, навчально-виробничих завдань. Для розв'язання цiе! проблеми необхiдно, перш за все, визначити вимоги, яш пред'являються до професiйно мобiльного фахiвця.
У контексл нашого дослщження «мобшьшсть» трактуеться як «здатшсть до швидкого пересування, рухливiсть, мшливють» [1], «здатшсть швидко д1яти, приймати ршення» [2], «здатшсть швидко змiнювати вид працi, переключатися на iншу дiяльнiсть у зв'язку iз змiнами технiки й технологи виробництва. Професiйна мобiльнiсть виявляеться у володшш системою узагальнених прийомiв професшно! пращ та застосуваннi !х для усшшного виконання будь-якого завдання на сум1жних за технологiею дiлянках виробництва. Передбачае високий стушнь розвитку узагальнених професшних знань, а також готовшсть до оперативного вщбору й реалiзацi! оптимальних способiв виконання ... завдань» [3]. Таким чином, стосовно людини моб№шсть можна трактувати як и реакцiю на змiни у внутрiшньому i зовнiшньому середовищi, вибiр ефективного напряму (органiзацi!) свое! дiяльностi.
Аналiзуючи професiйну мобiльнiсть у контекстi загально! теорi! мобiльностi можна виокремити два шдходи до !! вивчення. У межах першого подходу професiйна моб№нють розглядаеться як перемiщення iндивiдiв у сошально-професшнш структурi суспiльства, що зумовлено змшою !х професiйного статусу (освоення сум1жних професiй за набутою спешальшстю, змiна квалiфiкацi!, яка пов'язана з пщвищенням або пониженням статусу). Другий пiдхiд розглядае професiйну мобiльнiсть як особиспсну як1сть, сформовану в процес
навчально! дiяльностi, яка характеризуеться здатшстю легко i швидко освоювати новi реалi! в рiзних сферах життед1яльносп, знаходити адекватнi способи вирiшення нестандартних проблем i виконання нетипових завдань.
Так, дослщник А. Деркач пвд професiйною мобiльнiстю розумiе здатнiсть усшшно переключатися на iншу дiяльнiсть або змшювати вид працi [4]. На думку автора, розглянутий феномен передбачае володшня високим рiвнем професiйних знань, вмшня !х ефективно застосовувати для виконання будь-яких завдань у сумiжних сферах д1яльносп, здатнiсть переключення з одного виду дiяльностi на iнший, готовшсть до реалiзацi! професiйних функцiй [4].
Науковець Е. Зеер представляе професшну мобiльнiсть як готовнiсть i здатшсть працiвника до змiни виконуваних виробничих завдань, освоення нових спецiальностей або змш до них, що виникають пiд впливом технiчних i технолопчних перетворень. У структурi професiйно! мобшьносп педагопв - суб'екпв iнновацiй, вчений виокремлюе п'ять домiнантних якостей: готовшсть до нововведень, креатившсть (здатнiсть до творчосп), наднормативну активнiсть, iнтелектуальну лабшьнють i рефлексивнiсть [5].
У контексп нашого дослiдження представляе iнтерес поняття «професiйна мобiльнiсть педагога». Так, Ю. Калиновський п1д зазначеним термiном розумiе здатнiсть учителя органiзовувати дiяльнiсть з шшими суб'ектами освiтнього процесу (учш, !хнi батьки, студенти, колеги, адштстрашя, представники соцiуму), в1дпов1дно до цшей i завдань сучасно! концепцi! освгга, цiнностей свiтово!, вiтчизняно!, регiонально! i нацiонально! культур, що передбачае високий рiвень соцiокультурно! та соцiально-педагогiчно! компетентности Подготовка вчителiв повинна бути спрямована на формування в них готовносп (за необхiдностi об'ективного чи суб'ективного характеру) до змiни свого статусу, вшьного «географiчного» перемiщення в професшнш сферi, освоення нових фахових «територш» та видiв дiяльностi.
У вертикальному зрiзi мобiльнiсть педагога означае його готовшсть до кар'ерного зростання ввд педагога до управлiнця будь-якого рiвня в сферi освiти. Горизонтальна мобшьшсть учителя передбачае його готовнiсть до роботи в державних i недержавних освiтнiх закладах рiзного типу, а також до змши професiйно! сфери [6].
Враховуючи вищенаведеш визначення професшно! мобшьносп, ми будемо розумпи !! як готовнiсть педагога до професшно! д1яльносп в освiтнiй сферi та сум1жних з нею галузях, що передбачае здатшсть швидко i якюно виконувати фаховi завдання, в тому чи^ через органiзацiю мiжпрофесiйно! взаемоди з iншими суб'ектами освiтнього процесу; готовшсть фахiвця змiнювати свою професш, а також мiсце i вид дiяльностi.
Зважаючи на тенденцiю вибору та штеграцп рiзних наукових пiдходiв для аналiзу об'ектiв наукових дослщжень, у нашiй роботi у
вщповодносп з визначеною метою (формування ПМ педагога) вибраш системний, компетентнiсний, процесний, ситуацшний i суб'ектний пiдходи. Розглянемо кожний iз них детальнiше.
Системний шдход, який представляе загальнонауковий рiвень методологи, е одним iз провiдних у процес професiйно! пiдготовки фахiвцiв рiзних галузей, оскiльки серед його основних функцш переважае осмислення загального напряму руху наукового пiзнання. Оск1льки в межах цього подходу чiтко визначаеться проблема i окреслюються шляхи !!' вивчення, вiн дае можливiсть ефективно реалiзовувати бiльш конкретнi науковi тдходи.
Методолопя системного подходу отримала педагопчну iнтерпретацiю в роботах В. Беспалька, I. Блауберга, Н. Кузьмiно! та ш Системний пiдхiд до проблеми формування професiйно-мобiльних фахiвцiв у сво!х дослодженнях частково використовували Л. Амiрова, Л. Горюнова, £ Нiкiтiна.
Розглянемо основш положення системного подходу до дослщжувано! нами проблеми:
1) системний шдхщ забезпечуе комплексне вивчення проблеми формування професшно! мобiльностi майбутнiх педагопв на всiх етапах навчання;
2) формування професшно! мобОльносп вчителiв е тдсистемою системи фахово! подготовки, що дозволяе здшснювати його реалiзацiю з урахуванням загальнодидактичних принципiв професiйно! пiдготовки;
3) професшна мобiльнiсть майбутнiх педагогiв формуеться в цiлiсному педагогiчному процесi, в якому всi компоненти взаемопов'язанi м1ж собою;
4) ефективнiсть формування професшно! мобОльносп студентiв залежить вiд оргашзацп цiлеспрямованих системних дiй.
Системний шдхщ до дослiдження проблеми формування професшно! мобтносл педагога дозволяе розглядати цей процес як результат як1сного вдосконалення дш майбутнього фахiвця у взаемодi! з суб'ектом свое! дiяльностi, а також як саморегульовану систему. З ше! точки зору Л. Амiрова професшну мобiльнiсть учителя розглядае як систему, яка складаеться iз сукупностi компонента: особистiсно! активностi, фахово! компетентностi, гнучкосп, адаптивностi, професiйно-педагогiчного новаторства, основою якого е здатшсть до творчо! д1яльносп, рефлексi! [7].
Отже, у межах системного подходу професшно мобтний фахОвець розглядаеться як професюнал, здатний оцшити майбутне як «в1яло можливостей», вОльно приймати ршення в ситуаци невизначеносп о вщповщно д1яти. Для цього педагог повинен володгга здатнютю до самоосвгти О цшепокладання, що забезпечуе можливють моделювання майбутньо! д1яльносл Показниками професшно! мобОльносп в рамках цього подходу е готовность до змши видОв д1яльносп, поведшкових ролей,
сформовашсть аналпичних, дослщницьких, проектних, прогностичних умшь тощо. Тому, на нашу думку, для формування в студенпв зазначених здОбностей необходно забезпечити варОатившсть професшно! подготовки майбутшх учителОв, активОзувати творчу, науково-дослщницьку дОяльшсть через !хню участь у реальних освпшх проектах, розвивати шформацшно-освггае середовище студенпв, яке забезпечуе можливють самоосвпи майбутшх педагопв.
Концептуальною базою ново! освггаьо! парадигми е компетентшсний шдхщ (Е. Зеер, I. Зимня, Л. Меркулова, Н. Ничкало). Особливютю цього шдходу е специфОчний погляд на результат навчання, який розглядаеться не як сума засвоено! шформаци (традицшний шдхвд), а як здатшсть застосовувати отримаш знання О вмшня в рОзних, в тому числ нестандартних О проблемних ситуациях.
Так, Л. Меркулова зазначае, що «компетентшсний шдход забезпечуе формування узагальнено! модел якосп, абстраговано! вОд конкретних дисциплш О об'екпв освпнього процесу, яка спрямована на розширення поля дОяльносп майбутнього фахОвця на ринку пращ та становлення професшно мобОльно! особистосп» [8, с. 298]. Л. Горюнова водзначае, що, «спираючись на компетентшсний шдход, ми можемо уявити процес становлення професшно! мобшьносп фахОвця через розвиток певних компетенцш ... » [9, с. 189].
Визначимо положення компетентшсного шдходу, як1 е значущими для нашого дослщження:
- зазначений шдход передбачае встановлення взаемозв'язку професшно! пОдготовки в закладах вищо! освгга з вимогами ринку праш з метою вдосконалення процесу формування в майбутшх фахОвщв набору компетенцш, як1 лежать в основО ПМ;
- «компетентность» узагальнюе в собО поняття «знання», «умшня», «навички», «здатносп», штегращя яких дае можливОсть отримати узагальнену модель мобшьного фахОвця О абстрагуватися вОд конкретних дисциплш О об'екпв праш.
Подкреслимо, що компетентшсний шдход уможливлюе узгоджене застосування рОзних наукових теорш у процеа шдготовки майбутшх педагопв, зокрема процесного, ситуацшного О суб'ектного шдходОв.
Процесний подхОд найбОльш активно використовуеться в галузО менеджменту О управлшш яшстю освпи (I. Данилов, £. Левша, О. Шсман, О. Поровський). Основне положення цього шдходу - орОентащя на потреби О задоволенють уах споживачОв результатов пОдготовки фахОвщв у вищш школг Особливютю процесного шдходу е наявшсть об'ективно! залежносп результату кожного процесу на «виходЬ» вОд «входу» при обов'язковш наявносп його керованих характеристик. Таким чином, досягаеться взаемозв'язок елеменпв процесу формування ПМ майбутшх педагопв, його
цшсшсть i неперервшсть. Споживачами результата подготовки, з позицп процесного подходу, е роботодавщ, студенти i викладачi. Зазначений шдхвд дозволяе гнучко реагувати на змши у вимогах до професшних компетенцiй сучасних фахiвцiв за допомогою своечасного внесения змш у процес професшно!' пiдготовки.
Отже, реалiзацiя процесного подходу в процесi формування ПМ педагогiв:
1) гарантуе цiлiснiсть i безперервнiсть освiтнього процесу;
2) дозволяе проектувати процес формування професшно!' моб№носп майбутнiх учител1в у формi послшовних етапiв;
3) вимагае детально! регламентацп процесу формування ПМ студентiв;
4) визначае вимоги до результата процесу формування професшно!' мобiльностi майбутнiх педагопв.
Таким чином, процесний пiдхiд зосереджений не тiльки на оцiнцi основних характеристик шнцевого продукту, але й на вивченш головних параметрiв освггаього процесу, як1, в результатi, забезпечують як1сть результату навчання. При цьому, зазначений пiдхiд виступае науковою основою забезпечення рiзноманiтних
взаемозв'язк1в у процеа навчання, !х об'ективно! оцiнки для встановлення ступеня вiдповiдностi вимогам споживачiв, а також визначення органiзацiйних i педагогiчних заходiв щодо усунення недолтв i пiдвищення якостi навчання.
Зауважимо, що ефективнiсть реал1зацп процесного шдходу у вищш школ1 досягаеться через забезпечення визначених педагопчних умов: наявносл у ЗВО системи якостi освгга; комплексно! системи органiзацi!' i управлшня навчальним процесом.
Ситуацiйний пiдхiд. Актуальнiсть реалiзацi! цього шдходу в процеа подготовки професшно мобОльних педагогiв зумовлена тим, що в зв'язку зi зростанням i ускладненням соцiальних зв'язк1в у сучасному суспiльствi, людина стае суб'ектом численних ситуацш, як життевих, так i професiйних. Сутнiсть ситуацiйного подходу стае зрозумшою з трактування ключового поняття «ситуац1я», яку Н. Солодухо розглядае як «сукупшсть чинник1в, що визначають змшт умови» [11].
У водповодносп з цим шдходом, рОвень ПМ учителя залежить вш ситуацш i подш рОзного ступня значимосп для людини. Професшно мобОльний педагог - це фахОвець, актившсть якого спрямована на перетворення себе в професп i оточуючому середовищг Вш здатний виконувати свою дОяльшсть в умовах постшно!' змши подш, тобто проявляти ситуацшну змОншсть. Оскшьки под1я (ситуащя) означае поштовх, розрив, який порушуе шерщю i лшшшсть цшеспрямованого руху, то саме вона може виступати чинником, який детермОнуе ПМ фахОвця. Показником мобОльносп при цьому е здабносп людини впливати на поди, управляти ними, застосовувати !х для власного
саморозвитку. Вiдповiдно сучасний освiтнiй проспр повинен бути наповненим значимими для особистосп подiями, як1 б зумовлювали !! самовдосконалення, розвиток умiнь працювати з реалiями i можливостями [9].
Отже, ситуацшний пiдхiд передбачае вивчення рiзноманiтних ситуацiй у освпшх цiлях. Роль викладача полягае у створенш таких ситуацiй, як1 сприяють пiдвищенню мотивацii' студентiв до вивчення програмового матерiалу i досягненню визначених освгтшх цiлей, головною з яких е формування в майбутнiх учител1в певних компетенцiй. Варто вiдзначити, що насичення освiтнього середовища рiзними ситуащями вимагае застосування нестандартних механiзмiв i технологiй, що ускладнюе реал1зацш цього шдходу в процеа шдготовки професшно мобшьного педагога.
У процесi формування професшно! мобшьносп майбутнiх педагогiв одним iз проводних, як зазначають дослвдники (Н. Волянюк, Г. Костюк, С. Максименко, С. Рубiнштейн, В. Семиченко), е суб'ектний шдхвд.
Вперше процес становлення О розвитку людини через и суб'ектш властивосп системно дослвджував С. Рубшштейн. В основО суб'ектного шдходу - культурно-юторична теорОя Л. Виготського, яка передбачае розвиток вищих психОчних функцш за принципом перетворення «зовшшнього у внутршне». С. Рубшштейн поглиблюе О уточнюе детермшанти психОчного розвитку людини О зазначае: «Людина не тшьки об'ект рОзних впливОв, а й суб'ект, який, змшюючи зовшшню природу, перетворюе й свою власну особиспсть, свОдомо регулюе свою поведшку» [12]. Розвиток людини автор розглядае як становлення особистосп - активного О свОдомого суб'екта людсько! ютори. I! формування не е продуктом взаемодп рОзних зовшшшх факторОв, а «рухом» суб'екта, залученого в рОзномаштш взаемини з навколишшм середовищем. Таким чином, досл1дник пов'язуе особистюний розвиток людини з и суб'ектшстю, визначаючи останню як самоактившсть, саморозвиток, усвОдомлену саморегуляцш.
Самоактившсть О саморозвиток пов'язаш Оз здатшстю людини виходити за меж1 власно! дОяльносп з метою !! анал1зу, оцшки та подальшо! оргашзацп. Процес становлення професюнала при такому шдходО розглядаеться як саморозвиток людини протягом усього життя. Наявшсть у студента мехашзмОв саморегуляцл дозволяе !м визначати стратепю свое! дОяльносп, ставити й коригувати цш, усвшомлювати мотиви, самостшно вибудовувати ди О ошнювати !х результат, визначати перспективи свого розвитку, що е суттевим у процеа формування професшно мобшьного фахОвця.
Щдкреслимо, що провшними умовами, як1 забезпечують розвиток суб'ектносп майбутшх педагопв у процеа формування !хньо! ПМ е: орОентащя на суб'ектний досвш студента;
урахування ОндивОдуальних особливостей, диференцшований шдхвд; проблематизашя змюту навчально! та проектно! дОяльносп; оргашзащя стльно! навчально! роботи як передумова професшного стлкування та особиспсно! взаемоди.
Висновки та перспективи подальших дослщжень. У педагопчнш лиературО накопичена значна шльшсть теоретичних дослщжень з проблеми формування професшно! мобшьносп педагопв. У вОдомих теорОях представлено низку методолопчних пОдходОв щодо подготовки сучасних фахОвщв, узагальнення яких дозволило виокремити комплекс наукових шдходОв до формування професшно! мобшьносп педагопв: системний, компетентнюний, процесний, ситуацшний, суб'ектний. Кожний Оз зазначених наукових шдходОв е базисом для побудови педагопчного процесу в сферО шдготовки майбутшх учителОв О визначення перспектив розвитку теоретичних знань у цш галузО
Отримаш в процеа дослщження висновки не претендують на вичерпне виршення окреслено! проблеми. Подальшого вивчення вимагае питання розробки, обгрунтування О експериментально! перевОрки моделО формування професшно! мобОльносп педагопв на рОзних освгтшх ступенях.
Список лператури
1. Яременко В. Новий словник укра!нсько! мови / В. Яременко, О. Слшушко. Ки!в, 2001. 926 с.
2. Шпекторенко I. Поняття та структура феномену професОйно! мобОльностО державного службовця. Ушверситетсьш науковО записки. 2007. № 4 (24). С. 467-472.
3. Професшна освгга: словник: навч. поаб. / уклад. С. У. Гончаренко та Он.; за ред. Н. Г. Ничкало. К.: Вища школа, 2000. 380 с.
4. Акмеологический словарь / Под общ. ред. А. А. Деркача. М.: Изд-во РАГС, 2004. 161 с.
5. Зеер Э. Ф. Профессиональная мобильность - интегральное качество субъекта инновационной деятельности. Педагогическое образование. 2011. №5. С. 90-97.
6. Калиновский Ю. А. Развитие социально-профессиональной мобильности андрагога в контексте социокультурной образовательной политики региона: автореф. дис. ... докт. пед. наук: 13.00.08. Омск, 2001, 46 с.
7. Амирова Л. А. Развитие профессиональной мобильности педагога в системе дополнительного образования: дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.08. Уфа, 2009. 410 с.
8. Меркулова Л. П. Компетентностная модель профессиональномобильного специалиста технического профиля. Вестник Самарского государственного аэрокосмического университета. 2006. №1. С. 294-303.
9. Горюнова Л. В. Профессиональная мобильность специалиста как проблема развивающегося образования России: дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.08. Ростов-на-Дону, 2006. 344 с.
10. Поровский А.Г., Орлов О.С. Использование процессного подхода в формировании профессиональных компетенций студентов. Менеджмент качества и инновации 2008: сб. материалов первой регион. науч.-практ.конф (Великий Новгород, ноябрь 2008 г.). Великий Новгород, РГУИТП, 2008. С.146-155.
11. Солодухо Н.М. Методология ситуационного подхода в научном познании. Фундаментальные исследования. 2005. №8. С. 8587.
12. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. СПб.: Питер, 2002. 720 с.
