CC BY
41
ГУМАН1ТАРН1 ПРОБЛЕМИ
УДК 378 (477.63)
НАЦ1ОНАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ В УМОВАХ ТРАНСНАЦ1ОНАЛЬНОГО БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ
Г. Г. Кривчик, д. ¡. н., проф., Л. М. Таберко* *Директор Дмпропетровсъкого транспортно-економ1чного коледжу, заслужений пращвник осв1ти Украгни
Ключовi слова: Болонсъкий процес, Зона европейсъког вищог осв1ти, университет, самоврядування, виховання, патр1отизм, в1дпов1далътстъ, осв1та, студенти
Виховна робота завжди посщала велике мюце в робот вищо! школи. У радянсью часи у студенив насамперед виховували любов до сощалютично! Батькiвщини, ненависть до iмперiалiзму i буржуазному нацiоналiзму, повагу до комушстично! влади, вiру в комунiстичне майбутне й готовшсть його будувати на своему робочому мющ. На етапi розбудови Укра!нсько! держави головними змiстом виховання на практищ стало руйнування всiх попередшх iдеалiв, пропаганда переваг ринково! економши та европейських цiнностей, укра!нсько! нацюнально! ще!. Головним загальнонацiональним кумиром молодi мав би стати 1ван Мазепа, який характеризувався своею «европейсьюстю» (адже порвав з варварами-москалями i подружився з цившзованими шведами) i вiдзначився, як вiдомо, вмiнням швидко находити нових покровителiв, мiняти сво! погляди на дiаметрально протилежнi, що, очевидно, дуже iмпонувало колишнiй комушстичнш номенклатурi, яка так само зумша дуже швидко переорiентуватися й, не соромлячись громадського осуду, скинути з себе свш комунiстичний одяг i предстати у виглядi ново! пол^ично! укра1нсько1 елiти.
Цю тему можна розвивати й дат, можна багато дискутувати з приводу того, якою мiрою даний змiст виховно! роботи вщповщае нацiональним iнтересам Укра!ни й прагненням бшьшост И громадян, менталтоту народу, який протягом тривалого часу виховувався на загальноросiйських i на сощалютичних цiнностях, у формуваннi якого взяла участь безлiч етносiв i який нинi складаеться з представниюв багатьох нацiональностей, серед них -росшсько!. Проте, по-перше, ця тема занадто складна й широка, виходить далеко за межi виховних завдань вищо! школи, по-друге, вже достатньо висв^лювалася у монографiях [1; 2; 5; 6; 9; 10; 12 та. ш], статтях, збiрниках статей. Серед останшх заслуговуе на увагу збiрка «Думки, пiдказанi серцем. Роздуми про виховання студентсько! молодi» видавництва Днiпропетровського нацiонального унiверситету iм. О. Гончара [7]. У нарисах, статтях, есе, написаних ученими i сшвроб^никами ДНУ, узагальнений повчальний досвiд роботи зi студентами кращих наставникiв студентсько! молод^ показанi рiзноманiтнi форми i методи виховно! роботи, мiстяться вщверт думки щодо морального обличчя сучасного студента. Водночас, як i в бшьшосп iнших публiкацiй з виховно! проблематики, в даному виданш, на наш погляд, немае вщповщ на запитання, якi напрями виховно! роботи зi студентами е найбiльш актуальними сьогодш, якi новi проблеми виховання постали перед вiтчизняною вищою школою у зв'язку з евроштеграцшною пол^икою Укра!ни.
Метою даного повiдомленням е обгрунтування змiсту й першочергових завдань виховно! роботи, зумовлених входженням у 2005 р. нашо! кра!ни в европейський просир вищо! освiти. Об'ектом даного есе е виховна робота у ВНЗ, предметом - нацюнальне (патрютичне ) виховання студенив у контекст Болонського процесу.
Насамперед розберемося з тим, що таке Болонський процес. За загальноприйнятим визначенням - це процес зближення i гармошзаци систем освiти кра!н Свропи в рамках Болонсько! угоди з метою створення единого европейського простору вищо! осв^и, формування единого европейського простору вищо! осв^и [4]. Основними нормативно-правовими джерелами Болонського процесу е Велика хария унiверситетiв, що була прийнята 1988 р. пiд час урочистостей на честь 900^ччя Болонського ушверситету, та Спiльна декларацiя мшс^в освiти (Болонська декларацiя), яку в 1999 р. шдписали мiнiстри осв^и 29 европейських кра!н (Австрi!, Бельгп, Болгарi!, Великобританi!, Грецi!, Данi!, Естонп, Iрландi!, Iсландi!, Iспанi!, Iталi!, Латви, Литви, Люксембургу, Мальти, Нiдерландiв, Шмеччини, Норвегi!,
Польщ^ Португали, Румуни, Словаччини, Словени, Угорщини, Фшлянди, Францп, Чехи, Швейцарп, Швецп).
У Великш хартп унiверситетiв були задеклароваш 4 базовi принципи дiяльностi европейських вищих навчальних закладiв, якi, серед шшого, визначають змют виховно! роботи в сучасних умовах:
1. Ушверситет - це автономний iнститут у серщ суспiльства, що мае особливу оргашзащю внаслiдок свого положения й юторичного надбання. Щоб вiдповiдати потребам суспшьства, дослiджения i навчання, ушверситети повиннi бути незалежними вiд будь-яко! пол^ично1 та економiчноl влади, але водночас вiдчувати високу вiдповiдальнiсть за шдготовку фахiвцiв.
2. Процес навчання i дослiджень в унiверситетах повинш бути нероздiльнi, щоб навчання не вщставало вiд суспiльних потреб, що змшюються, i прогресу наукових знань.
3. Свобода дослщжень i навчання е основним принципом юнування ушверситету. I уряди, i унiверситети повинш забезпечувати дотримання цього фундаментального принципу. «Ушверситети е щеальним мiсцем спшкування професорiв i студентiв, що здатш i прагнуть збагатити свiй розум цими знаннями».
4. Унiверситет е довiреною особою европейських гуманiстичних традицш; його постiйною турботою е примноження знань. Для втiления свого призначення ушверситет мусить стирати всi географiчнi й полiтичнi бар'ери, сприяти збагаченню й взаемовпливу культур [3, с. 120].
Серед засобiв реатзаци зазначених принцишв названi наступнi: забезпечення доступносп вищо1 освiти для всiх громадян i свободи наукових дослiджень - для ушверситетського спiвтовариства; здiйснения тдбору викладачiв i регулювання !х статусу таким чином, щоб можна було реатзувати принцип нероздшьност дослiджень i навчання; захист свобод студентiв i створення для них таких умов, щоб вони могли розвивати свою культуру; здшснення взаемного обмшу шформащею i документами, спiльних наукових проектов.
У Болонськiй деклараци було проголошено шiсть цiлей, якi, на погляд керiвникiв освiти зазначених кра1н, е першочерговими i якi мають бути досягнув в межах першого десятирiччя XXI ст., це:
1. Прийняття системи прозорих та порiвияльних ступешв (квалiфiкацiйних рiвнiв), що присвоюють европейсью вищi навчальнi заклади з метою полегшення працевлаштування громадян Свропи i мiжнародноl конкурентоспроможностi европейських ВНЗ. Для забезпечення визнання квалiфiкацiй плануеться повсюдне використання Додатка до диплома, який рекомендований ЮНЕСКО.
2. Уведення системи, засновано1 на двох основних циклах навчання (undergraduate, graduate): 1-й - до одержання першого академiчного ступеня i 2-й - тсля його одержання. При цьому тривалiсть навчання на 1-му циклi мае бути не менше 3-х рокiв. Причому ступiнь, що здобуваеться пiсля першого трьохрiчного циклу, повинна означати здобуття вищо1 освiти i вiдповiдати европейському ринку пращ як достатнш рiвень кватфшаци. Навчання впродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня мапстра ( через 1,5 - 2 роки навчання тсля одержання 1-го ступеня) i/або докторського ступеня (за умови загально1 тривалоси навчання 7 - 8 роюв).
3. Запровадження кредитное' системи як засобу шдвищення мобiльностi студентiв. Запропоновано запровадити в ушх нацiональних системах освiти систему облшу трудомiсткостi навчально1 роботи в так званих кредитах (заткових одиниць трудомюткосп). При цьому надати громадянам можливiсть здобувати кредити й поза сферою вищо1 освiти, в процеш «навчання впродовж усього життя», якщо це визнано вiдповiдними унiверситетами.
4. Сприяння мобiльностi студентiв i викладачiв, вiльному 1'х пересуванню в спшьному европейському освiтньому просторi, тобто сприяння тим студентам, що виявили бажання на будь-якому етапi продовжити навчання в шшому вищому навчальному закладi й у iншiй краlнi, й тим викладачам, дослiдникам, адмiнiстративним пращвникам, у яких виникла потреба вести там науковi дослiдження або викладацьку дiяльнiсть.
5. Контроль якостi осв^и шляхом утворення спецiальних акредитацiйних агентств, незалежних вщ нацiональних урядiв i мiжнародних органiзацiй. Оцiнка буде грунтуватися не на тривалостi або змюп навчання, а на тих знаннях, умiниях i навичках, що отримали випускники. Одночасно будуть встановленi стандарти транснацiональноl освiти.
6. Утвердження европейсько1 складово1 у вищий освiтi, особливо при розробщ навчальних планiв, сшвпращ мiж навчальними закладами, розробцi схем мобшьносп та iнтегрованих програм навчання й наукових дослщжень [3, с. 144 - 145].
У 2001 р., на Празькiй зустрiчi европейських мiнiстрiв, вщповщальних за вищу освiту, було виршено додати до шести завдань Болонсько! декларацп ще три:
7. Оргашзащя навчання людей упродовж усього життя (система безперервно! освiти);
8. Пщвищення ролi вищих навчальних закладiв i студентiв у розвитку европейсько! спшьноти;
9. Забезпечення привабливостi Зони европейсько! вищо! освiти [3, с. 154 - 159] .
Таким чином, було проголошено створення Зони европейсько! вищо! освтои й орiентовано вищi навчальнi заклади на кiнцевий результат: знання й умшня випускникiв повинш бути застосованi i практично використаш на користь усiе! Свропи. Ус академiчнi ступенi й iншi квалiфiкацi! мають бути затребуванi европейським ринком пращ, а професшне визнання квалiфiкацiй мае бути спрощене.
Принагiдно зауважимо, що на розвиток Болонського процесу, очевидно, мало вплив прагнення промислових лобi захiдноевропейських кра!н унiфiкувати систему вищо! освтои в Gвропi заради отримання квалiфiковано! робочо! сили з кра!н Схiдно! Свропи й здешевтои пiдготовку кадрiв через визнання трьохрiчного першого циклу повною вищою освтоою i скорочення фундаментально! й гумаштарно! складово! вищо! освiти.
Водночас навтоь поверховий погляд на данi положення свiдчить про те, що бшьшють з них стосуються фактично суто техшчннх i органiзацiйних аспектiв навчального процесу. Вони мають вторинний характер, адже iдеологiчнi пiдвалини Болонського процесу були закладеш в першому документ^ який, однак, згадуеться дуже рщко.
З тексту Велико! хартi! ушверсите^в випливае два основних взаемопов'язаних напрями виховно! роботи: по-перше, пiдвищення вщповщальност студентiв не тiльки за оволодшня знаннями, але й за дiяльнiсть свого навчального закладу загалом; по-друге, формування у студенев прагнення застосувати сво! знання у себе на Батьювщиш, тобто, iнакше кажучи, пробудження патрiотичних почуттiв. Розглянемо детально зазначеш напрями.
Як вiдомо, свобода людини тiсно пов'язана з !! вщповщальнютю. Чим бiльше свободи -тим бшьше вiдповiдальностi. Вiдтак свобода, автономiя, незалежнiсть навчальних закладiв вiд полтоично! та економiчно! влади передбачають насамперед формування високо! вiдповiдальностi й професорiв, i студентiв перед суспiльством. У викладачiв - за формування в навчальному закладi атмосфери культу наукових знань i поваги до альма-матер, у студенев - за результати навчання.
Студенти насамперед мають усвщомити, що знання потрiбнi !м, щоб скласти свiй iспит не в навчальнш аудиторi!, а передусiм у житп. 1м слiд усвiдомити, що тшьки знання, а не диплом чи «блат», дозволять зайняти достойне мюце на втизняному й зарубiжному ринках працi.
Вiдповiдальнiсть за якють навчального процесу неможливо сформувати без пробудження у молодих людей почуття господаря, що, в свою чергу, неможливо без розвитку студентського самоврядування. Цшком природно, що це питання належним чином вщображено у новому проект закону Укра!ни про вищу освггу. Зокрема, у ньому передбачаеться, що студентське самоврядування здiйснюеться на рiвнi студентсько! групи, iнституту, факультету, вщдшення, гуртожитку, вищого навчального закладу. Залежно вщ контингенту студентiв, типу та специфши вищого навчального закладу студентське самоврядування може здшснюватися на рiвнi курсу, спецiальностi, студентського мютечка, структурних пiдроздiлiв вищого навчального закладу.
Вiдповiдно до проекту Закону вищим органом студентського самоврядування е загальш збори (конференщя) ошб, якi навчаються у вищому навчальному закладi та якi: ухвалюють Положення про студентське самоврядування; обирають виконавчi органи студентського самоврядування та заслуховують !х звiти; визначають структуру, повноваження та порядок обрання виконавчих органiв студентського самоврядування. Визначенi рiзноманiтнi форми студентського самоврядування: сенат, уряд, парламент, старостат, студентська навчальна (наукова) частина, студентсью деканати, ради тощо.
Однак проблема полягае в тому, що на сьогодш переважна бшьшють наших студенпв уже звикла виконувати вказiвки, але не готова брати на себе повноваження, а особливо вщповщальнють. На словах, певна рiч, ус за самоврядування, а на дш - «нехай усе виршують ректор, декан, куратор, батьки»; «як скажуть - так i зробимо». Перевиховати таких студентiв можна лише одним способом - надати органам студентського самоврядування реальш повноваження, включно до права розпоряджатися фшансами. Але при цьому слщ встановити вщповщальшсть, у тому числi й фшансову. Безумовно, цьому мае передувати велика пропагандистська й органiзацiйна робота.
Завдання науково-педагопчного колективу - всебiчно сприяти створенню належних умов
для дiяльностi оргашв студентського самоврядування (надання примщення, меблiв, оргтехнiки, забезпечення телефонним зв'язком, постшним доступом до мережi 1нтернет, вiдведення мiсць для встановлення шформацшних стендiв тощо). Фiнансовою основою студентського самоврядування е кошти вищого навчального закладу, визначенi вiдповiдно до кошторису доходiв та видаткiв. Кошти оргашв студентського самоврядування спрямовуються на виконання !х завдань i повноважень. Не менш як 30 вщсотюв кош^в мають витрачатися на пiдтримку науково! дiяльностi осiб, якi навчаються у вищому навчальному закладi.
Навчившись вщповщальносп за справи у сво!й альма-матер, студенти зможуть вщчути вiдповiдальнiсть за долю свое! кра!ни.
Другою виховною проблемою, що набувае особливо! актуальност завдяки Болонському процесу, е проблема пробудження патрiотичних почуттiв, адже участь нашо! кра!ни у Болонському процес - це серйозний виклик для нашо! держави, не помiчати який не можна. Не е таемницею, що одшею з цшей, яку не афшують, але, безумовно, мають на увазi iдеологи Болонського процесу, е залучення випускникiв навчальних закладiв бiднiших кра!н у власнiй економщ пiд приводом пiдвищення «мобiльностi» професорiв i студентiв. Розвиненi держави, яю, як вiдомо, переживають демографiчний спад, об'ективно защкавлеш в тому, щоб шляхом Болонського процесу, через реалiзацiю «мобiльностi» студентiв i викладачiв, !м було простiше безкоштовно отримувати з кра!н з низьким рiвнем життя (а Укра!на, на жаль е такою) квалiфiковану робочу силу. Слщ усвiдомити, що фундатори Болонського процесу, на вщмшу вiд деяких наших пол^июв, дбають передусiм про власш нацiональнi iнтереси.
Одна справа взаемовипдний обмiн студентами, скажiмо, мiж Франщею i Нiмеччиною, зовсiм iнше - стосунки цих держав з Укра!ною. Зрозумшо, що для Укра!ни участь у Болонському процес на практищ означае передусiм створення кращих умов для вщтоку за кордон наших студенпв i випускникiв, причому найкращих. Адже не е секретом, що !м там будуть створенi набагато лiпшi умови для життя, роботи й професшного вдосконалення. Вiдтак уже протягом 1991 - 2009 рр., за даними Держкомстату, число вчених в Укра!ш скоротилося з 295 до 94 тис., здебшьшого за рахунок емнрацн до iнших кра!н, зокрема США, Нiмеччини, Францi! [8]. Причому, якщо 1990-т рр. за кордон ви!жджали здебiльшого досвiдченi вчеш, то останнiм часом - молодi аспiранти. Не дуже багата, м'яко кажучи, наша держава щорiчно буде витрачати велию кошти на осв^у, нести великi збитки, не отримуючи шяко! компенсацi! вiд набагато бшьш заможних европейських кра!н за тдготовку для них квалiфiковано! робочо! сили. А головне - наша нащя щорiчно втрачае й втрачатиме величезний штелектуальний потенцiал. Тож украй необхщно повернути цей потiк у зворотнш бiк. Це - питання нашо! нацюнально! безпеки.
Очевидно, що проблема може бути виршена лише завдяки комплексу заходiв, здебiльшого економiчного характеру. Вс виховнi зусилля будуть марними, якщо в нашш кра!нi не вщбудуться такi соцiально-економiчнi зрушення, за яких у нiй урештi-решт знання стануть дiйсно затребуваними, принаймнi забезпечать пристойний зароб^ок.
Також зрозумiло, що неможливо заборонити людиш, що отримала диплом про вищу осв^у, шукати застосування сво!м знанням за межами рщно! кра!ни. Тим бiльше, що спроби захистити сво! нацiональнi штереси на шкоду европейським iнтересам безсумшвно викличуть таку шалену критику з боку европейських i вiтчизняних правозахисниюв, що будь-який укра!нський уряд !! не витримае, як це неодноразово вже бувало. Тож потрiбно, о^м економiчних заходiв та значного тднесення життевого рiвня в кра!нi (що, як вщомо, проблематично), уповати й на можливосп виховно! роботи у навчальних закладах.
Стрижнем виховання студенпв мае стати щея служiння сво!й Батькiвщинi. Необидно прищеплювати нашiй молодi думку про те, що саме у сво!й кра!нi вони зможуть краще себе реалiзувати. Тiльки у сво!й кра!нi, у своему природному середовищ^ серед сво!х спiввiтчизникiв вони будуть почувати себе комфортно ^ це, до реч^ правда!).
Звичайно, слiд говорити й про борг кожно! людини перед своею кра!ною й перед народом, перед сво!ми батьками. При цьому не можна ухилятися вщ розмов про те, що наша кра!на зараз переживае не найкращi часи, але це наша кра!на, вона потребуе нашо! допомоги, наших рук i наших знань. Як вважав видатний радянський педагог Василь Сухомлинський, потрiбно постаратися привчити молоду людину до того, що Батьювщина - це його домiвка, його колиска, у рщнш домiвцi на завжди бувае все гаразд: «Бувають i в нас сво! бщи i болi. Кажучи про них, пам'ятай: ти говориш про бщи i болi рщного дому» [11, с. 187]. Нехай молодь знае про те, як труднощi довелося долати !! батькам, як доведеться долати !м самим - вщ цього любов буде тшьки мiцнiшою. Слiд знаходити потрiбнi слова: цю кра!ну будували й захищали нашi пращури, в нш живуть i працюють вашi батьки. Чи можна !х кидати? Чи достойно це
справжньо! людини? Кра!на буде такою, якою ви !! зробите.
Слщ взяти до уваги, що в нашш державi сформувалася так звана нацюнальна елiта, яка привласнила собi право постiйно вказувати шшим у яку церкву слiд ходити i якою мовою говорити. З боку !! представникiв подеколи лунають заяви, що, мовляв, той, хто розмовляе й думае не «по-укра!нсью», не може вважатися справжшм патрютом. Очевидно, держава, яка дозволяе, а тим бшьше заохочуе подiбнi твердження, нiколи не стане «рiдною матшкою» для значно! частини сво!х дггей. Так само викликають певну одразу до держави спроби примушувати людей шанувати деяких iсторичних персонажiв, яю категорично не сприймаються частиною суспшьства в якостi загальнонацiональних геро!в.
Можливо, сподiвання на те, що засобами виховно! роботи можна зупинити потш iнтелектуально! емiграцi!, виглядають дещо на!вними, але ж, як казав один вщомий класик, iде! перетворюються на матерiальну силу, коли оволодiвають масами. Змогли, скагамо, китайцi сформувати таку нацюнальну iдею, що повертае з-за кордону до свое! кра!ни й людей i капiтали! I завдяки цьому перетворили Китай на кра!ну, яка демонструе ниш чи не найбшьш висою в свiтi темпи економiчного прогресу.
Отже, головне завдання виховно! роботи у вищих навчальних закладах - це переконати молодь, зокрема, студентську в тому, що тшьки вщ не! залежить створення тако! кра!ни, якою можна пишатися. А Болонський процес - лише зручна нагода, щоб зайвий раз задуматися на тим, яю виклики й небезпеки постають перед нашим суспшьством у разi, якщо йому не вдасться виховати поколшня людей, що здатш взяти на себе вщповщальшсть за долю свое! держави.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Абрамчук О. В. Патрютичне виховання студентiв вищих техшчних навчальних закладiв: монографiя. - Вшниця, 2008. - 137 с.
2. Бех I. Д. Виховання особистосп : У 2-х кн. Кн. 2. : Навч.-метод. посб. - К. : Либщь, 2003. - 344 с.
3. Болонський процес: Документи / Укладачк З. Г. Тимошенко, А. М. Грехов, Ю. А. Гапон, Ю. I. Палеха. - К. : Вид-во Свроп. ун-ту, 2004. - 169 с.
4. Болонский процесс // ru.wikipedia.org.
5. Воспитательный процесс в высшей школе: его эффективность: Социологический аспект / Якуба Е. А. и др. - К. : Вища школа, 1998. - 273 с.
6. Гнугель Я. Б. Виховна робота в сучасних умовах: Теорiя й методика. - Тернопшь: Астон, 1998. - 262 с.
7. Думки, шдказаш серцем. Роздуми про виховання студентсько! молодо нариси / щея та загл. ред. М.В. Полякова; авт.-упоряд.: В. В. 1ваненко, Н. П. Олшник. - Д. : Вид-во ДНУ, 2011.
- 262 с.
8. Коновалова Х., Рафал А. «Мозги» по-прежнему спасаются бегством // Сегодня. - 2010.
- 20 янв.
9. Проблеми гумашзацп осв^и в контекст трансформацп вищо! школи Укра!ни: Монографiя / За ред. Т. I. Власова. - Д. : Арт-Прес, 2008. - 232 с.
10. Пути реализации воспитательного потенциала вуза: методология, методика, опыт / В. С. Багиров и др. - Х. : Вища школа, 189 с.
11. Сухомлинский В. А. Избр. произв. : В 5-ти т. - К. : Рад. школа, 1979. - Т. 2. - 456 с.
12. Топчий Л. В. Проблемы формирования политической зрелости студентов. - М. : Высш. школа, 1991. - 157 с.
УДК 37.046.16
ВВЕДЕНИЕ БОЛОНСКОГО ПРОЦЕССА В ВУЗАХ УКРАИНЫ
Л. А. Шамрицкая, магистр
Ключевые слова: Болонский процесс, высшее образование, бакалавр, магистратура, ЕСТБ-кредит, модуль
Постановка проблемы. В наше время о Болонском процессе знает каждый студент не только высшего учебного заведения, но и среднетехнических учебных учреждений. Этот процесс активно «вторгается» в жизнь любого студента, но самое важное, что половина из них
