CC BY
50
УДК 378
Мартинюк I. О., к.т.н., доцент ® Лье1еський нацюнальний ушеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
¡мет С. З. Гжицького
ПР1ОРИТЕТН1 НАПРЯМИ ВИХОВНО1 РОБОТИ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАД1 В КОНТЕКСТ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ
У статт1 розкриеаються осноеш теоретичш напрями еихоеног роботи сучасного еищого наечального закладу е контекст1 Болонського процесу.
Ключовi слова: еихоена робота, Болонський процес, особисткно ор1ентоеане еихоеання, студентське самоерядуеання, упраелтня ятстю еихоеного процесу.
Вступ. Проблема виховання майбутшх фахiвцiв iз вищою освггою на сьогодшшнш день набувае особливо! актуальности Метою суспшьства стае духовне удосконалення особистоси, на що акцентуеться увага в державних нормативних документах та актах. Зокрема, Закон Укра!ни "Про вищу осв^у" передбачае створення таких умов навчання та виховання, яю б забезпечували "можливкть iнтелектуального, морального, духовного, естетичного i фiзичного розвитку особи, що сприяе формуванню знаючо!, вмшо! та виховано! особистостi" [5, с.75]. Реалiзувати це завдання можливо за умови едност трьох складових осв^и - навчання, розвитку та виховання.
Стратепчш цiлi державно! полiтики в галузi освiти, створення в Укра!ш нових демократичних iнститутiв, становлення системи цшностей, яка iнтегруе традицiйнi щеали укра!нсько! культури та европейськi цшносп прав i свобод особистостi, нове переосмислення i засвоення потенцiалу укра!нсько! гуманiтарно! культури зумовлюють формування нового тдходу до виховання студентсько! молодо Аналiз ряду психолого-педагогiчних, соцiальних i соцiально-фiлософських дослiджень свiдчить про наявшсть розроблених рiзних концептуальних пiдходiв до виховання студентсько! молодо формування виховних систем вищих навчальних закладiв. Отже, можна стверджувати, що склались певш теоретико-методологiчнi передумови для вирiшення проблем виховання студенев.
Приеднання Укра!ни до Болонського процесу е незаперечним фактом мiжнародного визнання укра!нсько! системи вищо! освiти, важливим кроком на шляху реалiзацi! стратегiчного курсу Укра!ни до Свропейського Союзу i це вимагае забезпечення вщповщносп вiтчизняно! вищо! осв^и европейським стандартам.
Метою статтi е теоретичне обгрунтування оптимальних шляхiв удосконалення мехашзму виховно! системи вищого начального закладу (далi -ВНЗ) в умовах модершзаци вищо! освiти у контекст Болонського процесу.
® Мартинюк 1.О., 2011
Результати дослщжень. Нова укра!нська виховна система вищого навчального закладу спираеться не тiльки на нацiональну щею i грунтуеться на етнiчних засадах, а й орiентуеться на полжультурне виховання, яке лежить в основi сучасно! концепци глобально! освiти, а вщтак i Болонського процесу. 1! провiднi положення - прiоритет загальнолюдських цiнностей, формування планетарного мислення особистост1 Виховну систему ВНЗ ми розглядаемо як сукупшсть пiдсистем (навчально-методично!, науково-методично!, управлшсько!, кадрово!, матерiально-технiчноl) та закономiрно побудованих, динамiчно взаемопов'язаних компонентiв (мети, завдань, змкту, методiв, засобiв, форм, факторiв, результатiв), яка породжуе цшсну особистiсть громадянина - патрiота Укра!ни (уособлення поеднання iнтелектуального потенцiалу, духовности життево! компетентностi, високого професiоналiзму -як фахiвця i як людини з яскраво вираженою нацiонально-громадянською позищею та диспозицiею), формуе И цшшсш орiентацil, стиль життя, досвiд цившзовано! правово! поведiнки [3]. За рахунок взаемозв'язюв пiдсистем, компонентiв виховна система стае динамiчною, успiшно функцiонуе i розвиваеться.
Призначенням виховного процесу ВНЗ вважаеться створення базису формування особисткно! культури, системи цшшсних ставлень до св^ та самого себе; забезпечення сшвроб^ництва викладача, куратора i студента, спрямованого на засвоення вироблених людством культурних цiнностей. З огляду на реалiзацiю принципу особистюно! оркнтаци виховного процесу здшснюеться вивчення рiвня вихованостi, професшно! орiентованостi, нацюнально-громадянсько! зрiлостi, потреб та штереЫв кожного студента [2]. На цш основi з урахуванням загально! мети i завдань виховання визначаються конкретизованi цiлi та завдання виховання, яю матерiалiзуються у змiстi виховно! роботи як аудиторно! (навчальний процес - виховуюче навчання), так i позааудиторно! - створення умов для повноцшно! життедiяльностi студентiв.
Загальне спрямування виховного процесу, основш вимоги до його змкту, методики, оргашзаци, визначають такi методологiчнi принципи: нацюнально! спрямованост виховання, культуровiдповiдностi, гумашзаци виховного процесу, суб'ектно! взаемоди, цiлiсностi, акмеологiчний, особисткно! оркнтаци, життево! смислотворчо! самодiяльностi, полжультурноси, технологiзацi!, соцiально! вiдповiдностi, превентивностi. Назваш принципи е засадами виховно! системи i тiсно взаемопов'язанi. 1х комплексна реалiзацiя виступае запорукою ефективностi виховного процесу.
Ядром змкту виховання студентсько! молодi в сучасних умовах е !! фахове самоствердження, науково-обгрунтована система загальнокультурних i нацiональних цiнностей та вщповщна сукупнiсть соцiально значущих якостей особистоси, що характеризують !! ставлення до суспшьства i держави, шших людей, само! себе, працi, природи, культури.
На новому етат державотворення в Укра!нi, а також у процес iнтеграцi! вiтчизняно! вищо! осв^и до европейського та свiтового осв^шх просторiв, коли усе бiльше актуалiзуеться утвердження норм i цiнностей, що повинш бути
притаманш людиш ХХ1 стол^тя, особливо! уваги потребуе формування громадянсько! компетентное^ студентсько! молодi. У зв'язку з цим стимулюеться адекватне наповнення змкту виховання. Така вимога узгоджуеться з нормами Болонського процесу. Громадянська компетентшсть визначаеться як загальна здатнiсть, що базуеться на громадянознавствi (знаннях); набутих сощальних та особистiсних цiнностях (парламентаризм, стабшьшсть, свобода, свобода пересування, свобода отримати осв^у будь-якого рiвня, права людини, вiдповiдальнiсть, конкуренцiя, особисте життя, здоров'я, робота, Ым'я та шше); досвiдi подолання суперечностей; набутих умшнях i навичках самостiйного вирiшення теоретичних i практичних питань у культурнш, соцiальнiй, економiчнiй i полiтичнiй галузях; громадянському характерi.
Цiннiсно-компетентнiсний пiдхiд до визначення змкту виховання виступае як прюритетна виховна проблема, i в цьому нам подають приклад кра!ни - учасники Свропейсько! спiвдружностi в рамках Болонського процесу.
Здшснення виховно! роботи у ВНЗ на засадах демократизму зумовлюе використання виховного потенщалу студентського самоврядування, що е суттевою нормою Болонського процесу. Практика виховно! роботи переконливо показуе, що повноцшне студентське самоврядування е надшним способом формування громадянсько! компетентностi студентсько! молодо Адже студентське середовище е ушкальним молодiжним соцiумом, у якому зосереджеш потужний iнтелектуальний i творчий потенщал, енергiя, прагнення до самоврядування та самореалiзацiï як особистостi. Активiзацiя студентського самоврядування i значне посилення його ролi в уЫх сферах життедiяльностi ВНЗ пов'язана з дiевим об'еднанням оргашв студентського самоврядування на державному та регюнальному рiвнях.
Запровадження студентського самоврядування у вищих навчальних закладах е конкретною реалiзацiею громадянських прав студенев, формування у них почуття вщповщальносп, вмiння вирiшувати соцiальнi, економiчнi та культурно-осв^ш проблеми [6]. Водночас студентське самоврядування е дiевою формою самовиховання.
Висновки. Враховуючи зазначене вище, можемо зробити висновок, що сьогоднi е нагальна потреба у фундаментальнiй науковш розробцi моделi пiдвищення якостi вихованост випускника ВНЗ, яка, поряд iз змiстовим ïï наповненням, мае включати способи вимiрювання ïï рiвня i наявност покращання якостi виховного процесу та вщповщати умовам Болонського процесу. Сучасний мошторинговий супровiд управлiння яюстю виховного процесу повинен мати вщкритий характер i вибудовуватись на гумашстичнш основi, що створюе сприятливий психолого-педагопчний клiмат для динамiчного розвитку виховного процесу ВНЗ, спрямованого на створення оптимальних умов для саморозвитку, самовиховання, самовдосконалення, самореалiзацiï особистост [1, с. 52]. Новизна виховноï системи ВНЗ у контекст Болонського процесу полягае у ïï реалiзацiï на полiкультурних засадах, що передбачае формування толерантности вмшня жити разом, поважаючи
конфесшне, культурне розмаггтя. Таю якост особистост не вступають у суперечшсть з нацiональним буттям, нацiональною культурою i сутнiстю, а базуються на них. В нишшшх умовах у крашах Свропейського Союзу загострюеться проблема ринку i суспшьства, яка акту^зуеться у виховнiй системi ВНЗ як проблема виховання i ринкових вщносин [4, с. 62]. Нею зумовлений сощальний попит на педагопку устху, коли якiсна освiта ототожнюеться з конкурентною спроможтстю людини - людини, яка буде висококвалiфiкованим спецiалiстом, компетентною як у свош справi, так i в тих сощальних вщносинах, у яких вона дiятиме, тож ïï досягнення мають переважати аналопчт досягнення iнших, тобто конкурентiв [2, с. 5]. Таким чином, педагопка устху стае серцевиною технологи виховного процесу ВНЗ у сучасних умовах у контекст Болонських реалш. Ефектившсть виховноï системи вищого навчального закладу визначаеться високим рiвнем конкурентоспроможностi майбутнього фахiвця на ринку працi як у втизняному, так i европейському вимiрах, яка, в свою чергу, е гараниею мобiльностi студентiв як важливоï норми Болонського процессу, що стимулюе створення ефективноï системи виховання майбуттх фахiвцiв з адекватним рiвнем ïï кадрового забезпечення i науково-методичного супроводу, якостi виховного процесу, результативност його рiзноманiтних моделей i механiзмiв.
Нарiжним каменем виховноï системи ВНЗ у контекст Болонського процесу стае ïï особистюний фактор, який торкаеться ключових фiгур навчально-виховного процесу - студента i викладача, ролi ïхньоï особистостi. Ця проблема вимагае подальшого дослiдження i розробки адекватних моделей виховноï системи вищого навчального закладу. Разом iз тим слiд зазначити, що юнуе потреба в дослщженнях, у яких би всебiчно аналiзувались проблеми молодi з урахуванням цiлiсноï системи державноï молодiжноï полiтики в сучасних умовах.
Л1тература
1. Альгина М. В. Управление качеством воспитательного процесса в вузе/ М. В. Альгина //Стандарты и качество. - 2003. - № 11. - С. 50-54.
2. Боришевський М. Й. Духовш цшносп як детермшанта розвитку й саморозвитку особистост / М. Й. Боришевський// Педагопка i психолопя. -2008. - №2. - С. 49 - 57.
3. Гонський В. Патрютизм як основа сучасного виховання та щеологи держави / В. Гонський // Рщна школа. - 2001. - №2. - С. 9 - 14.
4. Досвщ виховноï роботи зi студентами вищих навчальних закладiв // 1нформацшний вкник. - 2004р. - №16. - С.48-82.
5. Закон Украши "Про вищу осв^у" // Освгга в Украïнi. Нормативна база. - К.: КНТ, 2006. - С.40-93.
6. Студентське самоврядування як невщ'емна складова демократизацiï вищоï школи. - К.: Знання, 2005. - 55 с.
Summary
The article sets the main theoretical directions for the higher education upbringing work in the Bologne process context.
