CC BY
9Оригiнальнi дослiдження
УДК: 616.432+616.45-06:616.132.2-008.6-036.11
Порушення ппоф1зарно-наднирниковоТ системи у хворих з гострим коронарним синдромом
б.Х.Заремба, Н.А. Слаба, О.В. Заремба-Федчишин, О.В. Заремба, О.С. Рибак
AbeiecbKuü нащональний медичний ушверситет iMern Данила Галицького
KnKHOBi слова: гострий коронарний синдром, гinофiзарно-надниркова система, кортизол, альдостерон, ан-дрогени
Важлива роль у naToreHe3i iшемiчноi хвороби серця (1ХС), зокрема гострого коронарного синдрому (ГКС), належить нейрогормональнш регуляцii [4,5]. Ендокринний компонент займае ведуче мiсце серед функщональних механiзмiв, якi вiдповiдають за скоротливу здатшсть мiокарда, рiвень загаль-них i мiсцевих обмiнних процесiв, становлення адаптацшних реакцiй органiзму [2,5]. В експеримент показано, що порушення структури i функцii ендокринних залоз сприяе розвитку атеросклерозу, артерiальнiй гшертензп, ожирiнню та iн [1,3,5,7]. Особливе значення мае вивчення функщонального стану гiпофiзарно-наднирниковоi системи, яка в значнш мiрi визначае захисно-пристосувальнi реакцп органiзму при дестабiлiзацii 1ХС [2]. Проте, на сьогодшшнш день вщомосп про роль гормональноi регуляцii в патогенезi ГКС залишаються суперечливими.
Метою нашого дослiдження було вивчення порушень гiпофiзарно-наднирниковоi системи у хворих з гострим коронарним синдромом.
Матерiал i методи
В основу виконано!' роботи покладеш результати обстеження 138 хворих з ГКС. Серед них було 106 чо-лов^в (77%) i 32 жшки (23%) вiком вiд 35 до 74 рогав (середнiй вж - 52,6±8,0). Контрольну групу склали 28 практично здорових оаб (без ознак 1ХС). За вiком i статтю особи контрольно1' групи вщповщали обсте-жуваним хворим.
Пацiенти були розподiленi на 3 основш групи. До першо!' ввiйшли 38 пацiентiв з нестабыьною стенокар-дiею (НС), до друго!' - 32 з iнфарктом мюкарда (1М) без патологiчного зубця Q (не Q-IM), до третьо1' - 68 з 1М i наявшстю патологiчного зубця Q (Q-IM).
У дослщження не включали хворих з ендокринною патологiею та iншими супутшми захворюваннями внутрiшнiх органiв, при яких спостер^алися змiни концентрацii гормонiв у кровь
У 73 (52,8%) пащен^в захворювання мало неускладнений перебт Серед ускладнень, яга виникали в динам^ захворювання, переважали порушення серцевого ритму i провiдностi - у 64 (46,4%) хворих. Ранню постшфарктну стенокардiю спостерiгали у 58 (42,0%) пащен^в, рецидиви 1М - у 23 (16,6%), кардюгенний шок та гостру лiвошлуночкову недостатнiсть - у 10 (7,2%) та 14 (10,1%) хворих вщповщно. Один пащент помер вщ розриву мiокарда, у 117 (84,8%) ГКС супроводжувався серцевою недостатшстю (СН) i - iiа стадп, у 21 (15,2%) - 11Б - III стадii.
ГКС був першим проявом 1ХС у 60 (43%) хворих виявлено стенокардш рiзноi тривалостi у 78 (57%), перенесений IM у 32 (23%).
Для вивчення гормонального гомеостазу визначали рiвень АКТГ, кортизолу, альдостерону, тестостерону та ДГЕАс в плазмi кровi за допомогою методу рад^мунного аналiзу з використанням дiагностичних наборiв фiрми „Immunotech" (Францiя). Нормальнi показники становили: АКТГ - 17 пг/мл; кортизол - 260720 нмоль/л; альдостерон - 34-273 пг/мл; тестостерон у чоловтв - 3-12 пг/мл, у жшок - 0,01-0,55 пг/мл; ДГЕАс у чоловтв 35- 441 пг/дл, у жшок - 30-333 пг/дл.
Забiр кровi для лабораторних дослщжень проводили при поступленш хворих у стащонар (до початку медикаментозного л^вання) та на чотирнадцятий день лжування.
Результати та обговорення
З метою аналiзy ключного переб^ ГKС в залежносп вiд виxiдного рiвня гормонiв гiпофiзарно-наднир-никово!' системи кожну iз груп xвориx НС, не Q-IM та Q-IM груп 6уло розподiлено на три пщгрупи з досто-вiрно рiзним середнiм рiвнем гормонiв. До першо1' пiдгрyпи (А) ввiйшли пащенти з найнижчим, до друго1' (В) - з середшм, до третьо1' (С) - з найвищим рiвнем гормонiв.
У процесi вивчення гормонального гомеостазу встановлено, що y быьшосп xвориx на ГKС рiвень гормо-нiв в кровi мав сyттeвi вiдxилення вiд норми. Основним глюкокортикощним гормоном кори наднирникiв е кортизол, концентращя якого в плазмi кровi при НС в 1 добу y 13,2 % пацieнтiв була в межаx норми, в 52,6 % - пщвищена до 392,25±27,07 нмоль/л (р<0,01), y 34,2% - знижена до 179,54±11,78 нмоль/л (р<0,01). При наростаннi тяжкостi заxворювання виявлена тенденщя до збiльшення кiлькостi xвориx з пперкор-тизолемieю (при не Q-IM вщсоток пацieнтiв з достовiрно вищими рiвнем гормону становив 62,5 %, при Q-IM - 66,2 %).
Встановлено, що y xвориx з найвищим рiвнем кортизолу (пщгрупа С) спостерiгався найважчий перебiг зжворювання. У ниx достовiрно частiше, шж y пiдгрyпаx А, рееструвався розвиток ранньо1' постiнфарктноï стенокардiï 58,7% y порiвняннi з 26,3% (р<0,05), виникала необxiднiсть застосування наркотичниx аналь-гетигав - 82,6% y порiвняннi з 67,4% (р<0,05) та проведення для знеболення внутршньовенно1' iнфyзiï нiтратiв - 34,2% y порiвняннi з 19,6% (р<0,05). У xвориx з низьким рiвнеям кортизолу частiше виявляли КС та перенесений IM в анамнезу порiвняльно з пiдгрyпами С.
Вимiрюванням рiвня глюкокортикоïдiв y xвориx на ^С в перiод перебування в стащонарь виявлено пiдвищення рiвня кортизолу до >518,82 нмоль/л,що свiдчить про високий ризик розвитку ранньо1' постш-фарктно1' стенокардiï протягом госпiтального перюду.
Рiвень АKТГ в межаx норми спостер^ався лише y 5,3 % xвориx на НС, y быьшосп xвориx (63,2%) його концентращя була пiдвищена до 62,54±3,38 пг/мл (р<0,01), y 31,6 % - понижена до 20,33±1,15 пг/мл (р<0,01). Достовiрно вищий рiвень АKТГ спостертався y бiльшостi пацieнтiв з не Q-IM (68,7 %) та Q-IM (67,6 %).
Хворi видыенж пщгруп не вiдрiзнялися за основними анамнестичними xарактеристиками, змiнами EKr, показниками внутршньосерцево1' гемодинамiки та перебiгом госпiтального перюду заxворювання, тобто були подiбнi за ступенем ризику розвитку ускладнень.
При НС концентращя альдостерону найпотyжнiшого з yrix вiдомиx мiнералокортикоïдниx гормонiв в органiзмi людини в межж норми спостерталася в 21,1% пацieнтiв, y 42,1 % - тдвищений до 107,0±8,96 пг/мл (р<0,01), y 36,8 % - понижений до 34,21±2,7 пг/мл (р<0,01). При IM кыьюсть xвориx з гшеральдос-теронемieю збыьшилася (при не Q-IM - до 56,3 %, при Q-IM - до 60,3 %).
У пащешчв з найвищим рiвнем альдостерону достовiрно часпше, нiж y пiдгрyпi А, виникала необxiд-нiсть використання наркотичниx анальгетикiв при пристyпаx ангiнозного болю - 78,5% y порiвняннi з 64,1% (р<0,05), рееструвалася гостра лiвошлyночкова недостатнiсть y 20,2% в порiвняннi з 8,9% (р<0,05). Встановлено, що y xвориx на ГKС виxiдний рiвень альдостерону >98,58 пг/мл свщчить про високий ризик розвитку гостро1' лiвошлyночковоï недостатностi.
ДГЕАс - андроген, який виробляеться наднирниками, y быьшосп (63,3%) xвориx на НС був зниженим до 129,90±12,81 пг/мл (р<0,01), y 27,3 % - тдвищеним, y 9,1 % - перебував y межаx норми. Нормальний рiвень ДГЕАс при не Q-IM спостер^ався лише y 5 % пащешчв, при Q-IM - не виявлено ш в одного з обсте-жениx xвориx. З наростанням тяжкосп заxворювання вiдсоток xвориx iз зниженою концентрацieю ДГЕАс збiльшився (при не Q-IM - 70%, при Q-IM - 86,6%), з пщвищеною концентращею - зменшився (при не Q-IM - 25 %, при Q-IM - 13,2 %).
При НС тестостерон y межж норми був y 18,2 %, зниженм до 2,66±0,34 пг/мл (р<0,01) y 69,7 %, тдвищений до 8,33±0,44 пг/мл (р<0,01) y 12,1 %. З наростанням тяжкосп заxворювання кыьюсть xвориx з гiпотестостеронемieю збiльшилася (при не Q-IM - до 75 %, при Q-IM - до 83 %). При не Q-IM ппертестосте-ронемп не виявлено в жодного пащента, при Q-IM вщсоток пащешчв з тдвищеним рiвнем тестостерону становив 11,3%.
Встановлено зниження рiвня андрогешв при госпiталiзацiï було в xвориx старшиx за вiком. З надмiр-ною вагою, заxворювання y ниx xарактеризyвалося важчим перебiгом, частiше рееструвалися рецидиви IM - 19,4% y порiвняннi з 2,1% (р<0,05), порушення серцевого ритму та провщносп - 51,3% y порiвняннi з 22,8% (р<0,05)).
У xвориx на ГKС високий ризик розвитку рецидивiв IM тд час госпiтального перiодy супроводжував зниженим вжщним рiвнем андрогенiв (<135,91 пг/дл для ДГЕАс i <2,9 пг/мл для тестостерону).
Висновки
1. При ^С з наростанням тяжкостi заxворювання спостерiгаeться збiльшення вiдсоткy xвориx з тдвищеним рiвнем кортизолу, АKТГ, альдостерону та зниженим рiвнем тестостерону та ДГЕАс. На 14 добу за-xворювання вiдмiчено збiльшення вщсотку xвориx з нормальним рiвнем дослiджyвальниx гормонiв як y грyпi з НС, так i з IM.
2. Пщвищення рiвня кортизолу та альдостерону та зниження концентрацп андрогешв y перюд перебу-
вання хворих у cra^oHapi асощюеться з тяжчим nepe6iroM ГКС.
3. Пщвищення piвня кортизолу до >518,82 нмоль/л cвiдчить про високий ризик розвитку ранньо! по-cтiнфapктнoï cтенoкapдiï. Вихiдний piвень альдостерону до >98,58 пг/мл вказуе на високий ризик розвитку гостро! лiвoшлунoчкoвoï недocтaтнocтi, знижений вихiдний piвень aндpoгенiв (<135,91 пг/дл для ДГЕАс i <2,9 пг/мл для тестостерону) - на високий ризик pецидивiв 1М пiд час гocпiтaльнoгo перюду.
ttmepamypa
1. Beld A. W, Bots M.L., Lamberts D. Endogenous Hormones and Carotid Atherosclerosis in Elderly Men / / Am J Epidemiol. - 2003. - №157. - P. 25-31.
2. Funder J. W. The Endocrine Society Why Cardiovascular Endocrinology / / Evidence-Based Medicine. - 2003. - Vol. 144. - №6. - P. 2178-2179.
3. Hayashi M., Tsumamoto T., Wada A. Relationship between transcardiac extractionof aldosterone and left ventricular remodeling in patients with first acute myocardial infarction: extracting aldosterone through the heart promotes ventricular remodeling after acute myocardial infarction // J. Am. Coll. Cardiol. - 2001. - №38. - P. 1375-82.
4. Kiechl S., Willeit J., Bonora E., Schwarz S, Qingbo Xu. No Association Between Dehydroepiandrosterone Sulfate and Development of Atherosclerosis in a Prospective Population Study (Bruneck Study) / / Arteriosclerosis, Thrombosis, and Vascular Biology. - 2000. - №20. - P. 20-21.
5. Lombes M., Oblin M.E., Gasc J.M. Immunohistochemical and biochemical evidence for a cardiovascular mineralocorticoid receptor / / American Heart Association. - 2000. - №71. - P. 503-210.
6. Mi^uno Y, Yoshimura M., Hirofumi Y. Aldosterone Production Is Activated in Failing Ventricle in Humans / / Circulation. - 2001. - № 103. - P. 72-80.
7. Reckelhoff J.F., GrangerJ.P. Role of androgens in mediating hypertension and renal injury / / Clin Exp Pharmacol Physiol. - 2001. - № 26. - P.127—131.
Нарушение гипофизарно-надпочечниковой системы у больных с острым коронарным синдромом
Е. Х. Заремба, Н.А. Слабая, А.В. Заремба-Федчишин, А.В. Заремба, А.С. Рыбак
Проведен анализ клинического течения нестабильной стенокардии и острого инфаркта миокарда в зависимости от исходного уровня гормонов гипофизарно-надпочечниковой системы. Установлено, что с увеличением тяжести острого коронарного синдрома наблюдается увеличение процента больных с повышенным уровнем кортизола, адренокортикотропного гормона, альдостерона и сниженным уровнем тестостерона и дегидроэпиандростерона. Выявлено, что повышение уровня кортизола и альдостерона и снижение концентрации андрогенов при поступлении больных в стационар ассоциируется с высоким уровнем развития ранней постинфарктной стенокардии, острой левожелудочковой недостаточности и рецидива инфаркта миокарда соответственно.
Ключевые слова: острый коронарыий синдром, гипофизарно-надпочечниковая система, кортизол, альдостерон, андрогены.
Violation of the pituitary adrenal-system in patients with acute coronary syndrome
HE Zaremba, NA Slaba, AVZaremba-Fedchyshyn, AVZaremba, YS Rybak
The assessment of the clinical course of unstable angina and acute myocardial in accordance to the initial level of the hormones of the pituitary-adrenal system was performed. The severity of the acute coronary syndrome results in the increase of the incidence of patients with increased level of cortisol, adrenocorticotropine, aldosterone and decreased level of testosterone and dehydroepiandrosterone. Elevation of cortisol and aldosterone level and decrease of the concentration of androgen at the admission is associated with the high risk of early postinfarction angina, acute left ventricular failure and reccurence of the myocardial infarction accordingly.
Key words acute coronary syndrome, pituitary-adrenal system, cortisol, aldosterone, androgens.
