CC BY
14Оригiнальнi дослiдження
УДК: 616.127-005.8 + 616.12.-008.331.1
Вплив комплексного антиппертензивного л1кування в поеднанш з статином на маркери субкл1н1чного ураження орган1в-м1шеней у хворих з метабол1чним синдромом та пост1нфарктним кард1осклерозом.
I.I. Вакалюк, М.А. Оринчак
1вано-Фран^вський нащональний медичнийyHieepcumem м. 1вано-Франмвськ, УкраТна
Ключовi слова: артерiальна гinертензiя, метаболiчний синдром, постiнфарктний кардюсклероз, небiволол,
ртерiальна гiпертензiя (АГ) е одним з найпоширешших хронiчних захворювань, на яке страждае
10-30% дорослого населення CBiTy [3, 8, 13]. Чинниками високого кардюваскулярного ризику, якi
значно впливають на прогноз у хворих на АГ, е дислiпiдемiя, абдомiнальне ожиршня, порушення метаболiзмy глюкози та шсулшорезистентшсть [6]. Доведено, що у 30-35% випадгав АГ супроводжуеться формуванням метаболiчного синдрому (МС), компоненти якого ткно взаемопов'язанi мiж собою та спри-яють розвитку i прогресуванню один одного [2, 9]. Тому, важливим е ранне визначення наявносп факторiв ризику виникнення серцево-судинних подiй та маркерiв сyбклiнiчного ураження органiв-мiшеней i вiдповiдно призначення адекватного комплексного лжування.
Мультицентровими дослiдженнями ADVANCE, EPHESUS, EUROPA, RALES, 4S, LIPID, prove-it [12] доведена необхщшсть, доцiльнiсть та висока ефектившсть раннього призначення бета-адреноблокаторiв в поеднанш з шпбгторами анпотензиперетворюючого ферменту (iАПФ) та статином у хворих з МС та постш-фарктним кардюсклерозом.
Однак, потребуеться подальше дослщження ефективностi застосування комбiнованоi антиппертензив-но! терапii в поеднаннi з статином в залежносп вiд наявносп у хворих iнсyлiнорезистентностi.
Мета до^дження
Оцiнити вплив комплексного антигiпертензивного л^вання в поеднаннi з статином на маркери суб-клiнiчного ураження оргашв-мшеней у хворих з МС та постшфарктним кардiосклерозом в залежностi вщ типу iнсyлiнемii.
Матерiал i методи. Обстежено 85 хворих (55 чоловжи, 30 жшки; вiк: 55,03±9,35 роки) з МС вщповщно до критерпв ВООЗ (1999), atp iii (2001) [2], яга перенесли iнфаркт мюкарда (1М) 1,5-2 роки тому. Дiагноз перенесеного 1М був пiдтверджений документально на основi позитивних бiологiчних маркерiв (тропонiн I), резyльтатiв електрокардiографiчного (ЕКГ) та ехокардiографiчного (ЕхоКГ) дослiджень. Наявшсть АГ верифiкyвали на основi типово! клiнiчноi картини, резyльтатiв офiсного вимiрювання АТ та добового мо-шторування АТ (ДМАТ) вiдповiдно до рекомендацш Украшського товариства кардiологiв з профыактики
бiсоnролол.
та л^вання АГ (2009) [2], бвропейського товариства артерiальноi гшертензп та бвропейського товари-ства кардюлогп (ESH/ESC, 2007) [7].
Вйм хворим проведено загально-клiнiчне, антропометричне обстеження рндекс маси тiла, окружнiсть тали); визначення лшщного профiлю кровi: рiвень загального холестерину (ЗХ), триглiцеридiв (Тг), ль попротеiдiв високоi щiльностi (ХС ЛПВЩ), лiпопротеiдiв низькоi щiльностi (ХС ЛПНЩ) та розрахунок ко-еф^ента атерогенностi (КА): (зх-хс лнвщ)/ХС ЛПВЩ; пероральний глюкозотолерантний тест (ПГТТ) з паралельним визначенням рiвня глюкози (глюкозооксидазний метод) та рiвня ендогенного шсулшу (Е1) (iмуноферментний метод); розрахунок шдексу homa-ir (рiвень Е1 в кровi х рiвень глюкози в кров^22,5) та iндексу Саго (рiвень глюкози в кровi/рiвень Е1 в кров^; визначення рiвня глiкованого гемоглобiну в кровi (НЬА1с); мiкроальбумiнурii (МАУ) в добовш сечi експрес-методом за допомогою тест-полосок.
I
л
га СМ ¡2 II I с О с О
# « * *
со см
со ч-
о о
-н ■н
о о
со ч-
ю ю
II
г
X
а
Со
I1
I »
в §
со »о с
'Я
£ 3
х а
I' §
I,
51
X
91
1|
«о
8
X
41
« # * *
О)
ч- О)
о о
■н -н
о
о> о
'Г ю
со О)
со
о" о"
■н ■н
ю о
ю"
* *
ю о
о" о"
■н -н
о ю
со со
со" со"
со со о" ■н
О)
ч-
ю"
о со
о" о"
■н -н
О)
см со
1Г>"
со ч-о" ■н
см ю"
я - с:
8 Ц
^ э ц
О !; О
* ? 5
1- Е
О со о" ■н со со
С О
со I
п 2
с? . -
1-е
-н
1Л
ю" см
СП
со ю" ■н ю со со"
ю
СП
со" -н со О)
со
СП
со" ■н ч-см О) см
СП
со со" ■н ю со
о см
з
со со
со со
СП
со ю"
II
и
Ш 2
см
О)"
-н
гО)"
см
со г--" ■н о см ю" см
см со" -н г»-о>
О)"
ч-
со" ■н
О)
со ю" со
со
I--"
-н
а> ч-
о" со
со ю
ю со
Ё
С 2
о: ч
59 Ё 2
ш
со о о" ■н ч-см
о -н
СП
ю
ю о о" ■н
см о"
о -н о ю
о -н ю ч-
о"
о -н
а> со о"
СП
о о" -н
00 о о" -н см см
о -н о
о -н
со
со о о" -н
СП
о ■н о ч-
га Н 2 к
£5
I Е
со ч-_
о
О)
оо о" -н
ю со о" ■н о О)
ю о
+н
см со
о со о" -н со со
со ю о" -н со о
о ю о" -н о О)
ОС X
со со
о
I*-со" -н ч-о
со со о" -н со см
1--со
ю со
со о" ■н
о -н
О)
см
к
5
Iе
< с о
X
■н о о
см ю
■н
со г--со"
со
к
-н ю
ю со
со ю о" ч-
■н о см см" см
со со.
со
см со
со
со о со" ч--н со О)
о>" со
ч-
СП
о"
1! О) СП
ч-
ю ч-
СП
ч-
со ю ю" ч-■н ч-
О) СП
о
со
со
О) Ч-"
з
о ю" ю см
со ю о"
1! о
СП
см"
1Л
см
о см
см ■н со о
к
о
т ц >=
1Л
о о
V
а.
ж
<и X
.э
'в, г к
X л ч се со Л
ю со о X В! X ш
'В.
о с
X X
т
а л н
и X
Е" 'со о н
и о ч:
1Л
о о
V
в. я
ш ч о о. н
X о т
со о X В! X
.э
'в. о с
"Ет
X X
со
'о.
Л
н
и X
.5-'ЕЗ о н
и о ч
се X
н 2 X
а. с
Табл. 2
ДинамкаMapKepie субклШчногоураження оргашв-мшеней nid впливомл^ванняу хворих 2 групи
Показник Контроль До лiкувaння Пiсля лшування
(n=20)
Глюкоза
натще, 5,21±0,48 5,73±0,05 5,86±0,43* 6,30±0,08* 5,53±0,37 5,73±0,06 6,17±0,41
ммоль/л
Глюкоза
пюля ПГТТ, - 5,10±0,40 6,11 ±0,35* 6,59±0,40* 5,10±0,28 5,93±0,06 5,33±0,29**
ммоль/л
Е1 натще, 15,69±4,66 11,87±1,63 10,36±3,93 25,64±2,32 11,20±2,69 13,40±4,38 20,50±2,78**
мкОд/мл
Е1 пюля
ПГТТ, мкОд/ мл — 5,10±1,78 31,86±5,26 30,38±3,19 10,30±1,27 35,13±3,42 33,00±2,83
1ндекс Саго 0,39±0,13 0,36±0,15 0,44±0,13 0,22±0,08* 0,37±0,05 0,44±0,18 0,24±0,07
натще
1ндекс Саго — 0,76±0,30* 0,20±0,02* 0,17±0,03* 0,76±0,36 0,19±0,01 0,17±0,02
пюля ПГТТ
HOMA-IR 1,90±0,50 2,37±0,40 2,88±0,42* 8,55±0,63* 2,35±0,05 2,53±0,57 8,27±0,44
натще
HOMA-IR — 2,06±0,16 8,77±0,14* 8,68±0,48* 1,83±0,01 7,88±0,53 8,35±0,56
пюля ПГТТ
HbAlc, % 5,69±0,25 5,85±0,26 5,70±0,35 6,03±0,33 5,73±0,30 6,05±0,49 6,05±0,07
Альдостерон, 114,73±1,62 153,90±25,46* 185,03±12,09* 191,70±22,85* 145,80±28,43** 175,60±10,67 180,50±16,42
пг/мл
МАУ, мг/л - 24,80±7,85 40,31 ±5,23 27,13±7,33 24,30±5,30 35,7±7,95 24,90±7,35
NT-pro BNP, 107,03±21,20 141,40±17,63* 230,50±41,72* 261,08±26,16* 102,10±9,78 200,45±40,98 241,20±20,63
пг/мл
ФНП-а, пг/мл 2,57±0,70 4,50±1,83* 4,85±1,67* 10,63±1,55* 4,05±1,48 4,65±1,32 10,33±1,46
Лептин, нг/мл 5,56±1,03 48,95±4,09* 50,85±1,20* 50,37±5,27* 40,30±2,62** 46,00±1,41 38,33±5,77**
Примака: * - достовiрнiсть рiзницi порiвняно з контролем (р<0,05); **- достовiрнiсть рiзницi порiвняно з базальним piBHeM (р<0,05).
1муноферментний аналiз (Е1, альдостерон, лептин, N-термiнальний прогормон мозкового натршуре-тичного пептиду (NT-pro BNP), фактор некрозу пухлин-альфа (ФНП-а) проводили на iмуноферментному аналiзаторi PR 2100 (sanofi diagnostic pasteur, France), набори фiрми HUMAN Sex-depend test, тести «Elisa», (Germany).
Вщповщно до призначеного лжування хворi були подыеш на 2 групи. До 1 групи ввшшло 66(77,65%) хворих, яга отримували бета-адреноблокатор з вазодилатуючими властивостями небiволол 2,5-5 мг/д (небiлет, «Berlin-Chemie», Шмеччина), iАПФ еналаприл малеат (еналаприл, ФК «Здоров'я», Украша) 5 мг/д та аторвастатин ^востор, ВАТ «Кшвський вiтамiнний завод», Украша) 10 мг/д. До 2 групи ввшшло 19(22,35%) хворих, яга отримували бета-адреноблокатор бкопролол фумарат (бкопролол, «Ratiopharm», Mercle) 2,5-5 мг/д, iАПФ еналаприл 5 мг/д та аторвастатин 10 мг/д.
В залежносп вщ рiвня iнсулiнемii в кожнш групi видiлено хворих з нормальним рiвнем Е1 в кровi (8-20 мкОд/мл); з реактивною гшершсулшемieю (рiвень Е1 в кровi натще в межах норми та >20 мкОд/мл через 2 години тсля навантаження глюкозою); з спонтанною гшершсулшемieю (рiвень Е1 >20 мкОд/мл натще та через 2 години тсля навантаження глюкозою).
Обстеження проводили на початку дослщження та через 4 тижш тсля проведеного лжування. Контр-ольну групу склали 20 здорових ойб.
Статистичну обробку отриманих результата проводили за допомогою програмного забезпечення - табличного процесора «Microsoft Excel» та пакета прикладних програм «statistica» v. 6.0, StatSoft, USA. Ощнку вiрогiдностi розходження середшх величин проводили за допомогою парного t-критерiя Стьюдента. До-стовiрними вважись показники при р<0,05.
Результати i обговорення
За результатами ПГТТ, вщповщно до рекомендацш Американского дiабетичного центрy (ADA Position Statement on the Diagnosis and Classification of Diabetes Mellitus) [5] у xвориx 1 (табл. 1) та 2 груп (табл. 2) з нормальним рiвнем EI в кровi рiвень глюкози в кровi натще та через 2 години толя навантаження зна-xодивcя в межаx норми i не перевищував рiвень контролю (р>0,05). У випадку реактивно!' гiперiнcyлiнемiï рiвень глюкози в кровi натще та пкля навантаження був вищим на 5% i 12% (1 група) та 12% i 17% (2 трупа) вщповщно порiвняно з контролем (р>0,05). Рiвень EI в кровi натще знаxодивcя в межаx норми та перевищував контрольний рiвень майже в 2 рази у xвориx обоx груп (р<0,05). При шонтаннш гiперiнcyлiнемiï рiвень глюкози в кровi в yмоваx ПГТТ перевищував контроль понад 20% (р<0,05) як в 1, так i в 2 грут.
З метою ощнки ступеня iнcyлiнорезиcтентноcтi визначили iндекc Саго та homa-ir в yмоваx ПГТТ. Зокре-ма, у xвориx обоx груп з нормальним рiвнем EI в кровi iндекc Саго i homa-ir натще та теля навантаження знаxодилиcь в межаx норми, та незначно перевищували рiвень контролю (р>0,05). У xвориx з реактивною гiперiнcyлiнемieю iндекc Саго натще вiдповiдав норм^ однак через 2 години пкля навантаження знизивcя майже на 50% порiвняно з контролем (р<0,05). При шонтаннш г^р^ул^еми iндекc Саго був нижчим на 46% (1 група) i на 44% (2 група) натще, та на 67% (1 група) i на 56% (2 група) шшя навантаження по-рiвняно з контролем (р<0,05). Шде^ homa-ir перевищував рiвень контролю майже в 5 (1 група) та 4,5 рази (2 група) (р<0,05).
Табл. 3
Дuнамiка nоказнuкiв лiniдного профлю кров! nid вnлuвом лкування у хворuх 1 грynu
Показник Контроль До лiкyвання Пкля лiкyвання
(n=20)
ЗХ, ммоль/л 4,30±0,91 6,58±1,31* 6,20±1,90* 7,11 ±1,32* 5,11±1,69** 5,37±1,27** 5,59±1,42**
Тг, ммоль/л 0,95±0,16 2,14±1, 18* 2,24±1,20* 2,05±0,87* 1,45±0,82** 1,36±0,46** 1,45±0,65**
ХС ЛПНЩ, ммоль/л 1,93±0,34 5,17±1,49* 4,36±1,24* 5,80±1,23* 3,66±1,59** 4,00±1,56 4,15±1,70**
ХС ЛПВЩ, ммоль/л 1,16±0,13 1,00±0,13* 0,95±0,40* 0,67±0,19* 1,32±0,49** 1,27±0,39** 0,88±0,20**
ХС ЛПДНЩ, ммоль/л 0,70±0,15 0,98±0,54* 1,03±0,55* 0,94±0,39* 0,66±0,37** 0,62±0,21** 0,66±0,29**
КА, ум.од. 3,01±0,95 5,93±1,73* 6,87±1,99* 12,53±3,11* 4,21±1,49** 3,79±1,94** 5,70±1,45**
Прим1тка: * - доcтовiрнicть р1зниц1 пор1вняно з контролем (р<0,05); **- доcтовiрнicть р1зниц1 пор1вняно з базальним р1внем (р<0,05).
Табл. 4
Динамка показнитв лШдного профшю Kpoei nid впливом л^ванняу хворых 2 групи
ЗХ, ммоль/л
4,30±0,91 6,06±1,25
5,58±1,67*
5,91 ±1,07*
5,67±1,50
4,87±0,47
5,96±1,04
Тг, ммоль/л
0,95±0,16
1,46±0,59*
3,34±0,83*
2,18±0,95*
1,63±0,67
3,26±0,84
2,14±0,95
ХС ЛПНЩ, ммоль/л
1,93±0,34
4,39±1,40*
3,23±1,50*
4,08±1,29*
4,64±1,20
2,12±0,14*
4,53±0,51
ХС ЛПВЩ, ммоль/л
1,16±0,13
1,01±0,33*
0,82±0,09*
1,44±0,42*
0,81 ±0,48*
1,07±0,18
1,43±0,44
ХС ЛПДНЩ, ммоль/л
0,70±0,15
0,67±0,27*
1,53±0,38*
1,00±0,43*
0,74±0,30
1,49±0,38
0,98±0,43
КА, ум.од.
3,01 ±0,95
6,12±1,22*
5,77±1,93*
3,79±1,51*
7,06±1,49
3,66±1,23*
4,15±1,12
Прим1тка: * - доcтовiрнicть р1зниц1 пор1вняно з контролем (р<0,05); **- достов1ршсть р1зниц1 пор1вняно з базальним р1внем (р<0,05).
У хворих 1 та 2 груп рiвень НЬА1с мав тенденщю до збiльшення порiвняно з контролем та досяг най-быьшого значення при спонтаннiй гiперiнсулiнемii (р<0,05). Рiвень МАУ перевищував контроль у випадку реактивно! та спонтанноi гшершсулшемп у хворих обох груп (р<0,05).
Вiдомо, що при МС в умовах шсулшорезистентносп та компенсаторно! гшершсулшемп, шдвищення за-гального периферичного опору судин призводить до активацп ренш-ангютензин-альдостероново! систе-ми. За результатами iмуноферментного аналiзу в 1 групi з нормальним рiвнем Е1 в кровi рiвень циркулю-ючого альдостерону знаходився в межах норми; незначно перевищував рiвень контролю при реактивнш гшершсулшемп (р>0,05) та був вищим на 23% порiвняно з контролем при шонтаннш гiперiнсулiнемii
(р<0,05). В 2 rpyni у хворих з нормальним piBHeM Е1 в KpoBi piBeHb циркулюючого альдостерону був вищим на 34% та майже в 2 рази перевищував piBeHb контролю при реактивнш та спонтаннiй гiпepiнсyлiнeмiï (р<0,05). Враховуючи, що альдостерон сприяе формуванню процесу фiбpозоyтвоpeння та посиленню жор-сткостi мiокаpда, гiпepальдостepонeмiю можна вважати одним i3 чинникiв моpфо-фyнкцiональних змш мiокаpда за умов iнсyлiноpeзистeнтностi.
З метою оцшки прогностичних маpкepiв ураження мюкарда нами визначено NT-pro BNP. Встановлено, що у хворих 1 групи з нормальним piвнeм Е1 в кpовi та з реактивною гiпepiнсyлiнeмieю piвeнь NT-pro BNP перевищував контроль майже в 2,5 рази, при спонтаннш гшершсулшемп - в 3 рази (р<0,05). У хворих 2 групи показник був вищим на 32% у хворих з нормальним piвнeм Е1 в кpовi та майже в 2,5 рази перевищував piвeнь контролю при реактивнш та спонтаннш гшершсулшемп' (р<0,05). Таким чином, збыьшення piвня NT-pro BNP можна вважати несприятливою прогностичною ознакою хpонiчноï сepцeвоï недостат-носп (ХСН) в умовах iнсyлiноpeзистeнтностi.
Доведено, що одшею iз важливих ланок патогенезу МС е мiкpозапалeння судин [10], яке запускаеться прозапальними цитокшами, зокрема, ФНП-а [4], в результат чого формуеться гiпepтpофiя мiокаpда та eндотeлiальна дисфyнкцiя [1]. Оскiльки гшерпродукщя цитокiнiв е одним iз ймовipних бiохiмiчних ме-ханiзмiв розвитку ХСН, важливим е визначення ФНП-а. Встановлено, що у хворих 1 групи з нормальним piвнeм Е1 в кpовi piвeнь ФНП-а в 1,5 рази перевищував piвeнь контролю, збыьшуючись при peактивнiй гiпepiнсyлiнeмiï в 2,8 рази, а при спонтаннш гшершсулшемп в 3,3 рази поpiвняно з контролем (р<0,05). У хворих 2 групи з нормальним piвнeм Е1 в кpовi показник ФНП-а виявився збыьшеним на 25% поpiвняно з контролем. При реактивнш та спонтаннш гшершсулшемп в 2 i 4 рази перевищував контрольний piвeнь вщповщно (р<0,05).
Для абдомiнального ожиpiння характерним е активащя адипоцитокiнового пpофiлю iз збiльшeнням piвня лептину в кровь Зокрема, за даними п'ятиpiчного дослщження woscops [11] лептин розглядаеться як незалежний фактор ризику виникнення 1ХС, порушень мозкового та коронарного кровооб^у. У хворих
1 групи piвeнь лептину в кpовi збiльшyвався в 5; 6 та 9 pазiв при нормальному piвнi Е1 в кровь реактивнш та спонтаннш гшершсулшемп поpiвняно з контролем (р<0,05) вщповщно. В 2 грут у вйх хворих piвeнь лептину в кpовi був вищим майже в 9 pазiв поpiвняно з контрольним piвнeм (р<0,05). Таким чином, збыь-шення piвня ФНП-а та лептину в кpовi можна вважати несприятливою прогностичною ознакою ендотель альноï дисфyнкцiï та шсулшорезистентносп.
Аналiз лiпiдного пpофiлю кpовi (табл. 3) виявив порушення за вама показниками у хворих обох груп (табл. 4). Зокрема, piвeнь ЗХ був быьшим майже в 1,5 рази поpiвняно з контрольним piвнeм (р<0,05) у хворих 1 та 2 груп. Рiвeнь ТГ быьше нiж в 2 рази перевищував piвeнь контролю та досягнув найбыьшого значення при peактивнiй гшершсулшемп' (р<0,05). В 1 гpyпi хс лпнщ був вищим майже в 3 рази при нормальному piвнi Е1 в кpовi та спонтаннш гшершсулшемп'; в 2; 3 рази - при реактивнш гшершсулшемп, а в
2 груш майже в 2 рази поpiвняно з контролем (р<0,05). Рiвeнь хс лпднщ перевищував piвeнь контролю в середньому в 1,5 рази у хворих обох груп (р<0,05). В 1 груш piвeнь хс лпвщ був нижчим на 14% у хворих з нормальним piвнeм Е1 в кpовi (р<0,05), на 18% - при реактивнш гшершсулшемп' (р<0,05) та на 47% - при спонтаннш гшершсулшемп (р<0,05). В 2 груш piвeнь хс лпвщ був нижчим в середньому на 30% поpiвняно
3 контролем (р<0,05). У хворих 1 та 2 груп з нормальним piвнeм Е1 в кpовi та з реактивною гшершсулше-мiею КА був вищим майже в 2 рази поpiвняно з контрольним piвнeм (р<0,05). При спонтаннiй гшершсуль нeмiï перевищував piвeнь контролю в 4 рази (1 група) та на 26% (2 група) вщповщно (р<0,05), що свщчить про пщвищення ризику розвитку атеросклерозу в умовах 1Р.
Шсля проведеного лiкyвання вiдмiчeно позитивну динамiкy змiн в обох групах. Зокрема, в 1 груш у хворих з нормальним piвнeм Е1 в кpовi piвeнь глюкози в кpовi в умовах ПГТТ мав тенденщю до зниження та залишався в межах норми (р>0,05). Рiвeнь Е1 в кpовi натще та пiсля навантаження знизився на 15% та 25% поpiвняно з базальним piвнeм (р<0,05) вщповщно. 1ндекс Саго натще та шсля навантаження збыь-шився в 1,8 рази поpiвняно з базальним piвнeм (р<0,05). 1ндекс homa-ir практично не змшився. У хворих з реактивною та спонтанною гiпepiнсyлiнeмiею piвeнь глюкози в кpовi натще зменшився на 10% i 12% та шсля навантаження на 14% i 15% поpiвняно з базальним piвнeм (р<0,05) вщповщно. При реактивнш ri-першсулшемп' piвeнь Е1 в кpовi натще залишався в межах норми, а шсля навантаження зменшився на 17% поpiвняно з базальним piвнeм (р<0,05). При спонтаннш гшершсулшемп piвeнь Е1 в кpовi як натще, так i шсля навантаження знизився на 12% поpiвняно з базальним piвнeм (р<0,05).
У хворих з реактивною гiпepiнсyлiнeмiею iндeкс Саго збiльшився натще на 18% та шсля навантаження на 16% поpiвняно з базальним piвнeм (р<0,05). 1ндекс homa-ir знизився натще на 47% та шсля навантаження на 57% поpiвняно з базальним piвнeм (р<0,05). У хворих з спонтанною гiпepiнсyлiнeмiею ш-декс Саго натще збыьшився натще на 14% та тсля навантаження на 31% поpiвняно з базальним piвнeм (р<0,05). 1ндекс homa-ir в умовах ПГТТ знизився понад 30% поpiвняно з базальним piвнeм (р<0,05).
В 2 гpyпi piвeнь глюкози в кpовi в умовах ПГТТ у хворих з нормальним piвнeм Е1 в кpовi залишався в межах норми, а у випадку реактивно!' та спонтанно!' гшершсулшемп мав тенденщю до зниження, що досягла максимального значення при спонтаннш гшершсулшемп' (р>0,05). У хворих з реактивною гше-
piнсулiнемiею piBeHb Е1 в KpoBi натще залишався в межах норми та знизився на 10% тсля навантаження nopiB^HO з базальним рiвнем (р>0,05). При спонтаннш гiперiнсулiнемiï рiвень Е1 натще знизився на 2 0% (р<0,05) та незначно збыьшився пiсля навантаження пopiвнянo з базальним piвнем (р>0,05). 1ндекс Саго в умовах ПГТТ практично не змшився у всiх хворих 2 групи пopiвнянo з базальним piвнем (р>0,05). 1ндекс homa-ir натще практично не змшився у вах хворих, тсля навантаження мав тенденщю до зниження по-piвнянo з базальним piвнем (р>0,05).
В 1 грут piвень HbAlc знизився на 9%, 16% та 19% у хворих з нормальним piвнем Е1 в кров^ реактивною та спонтанною гiпеpiнсулiнемieю пopiвнянo з базальним piвнем (р<0,05) вiдпoвiднo. Рiвень МАУ знизився на 20% у хворих з нормальним piвнем Е1 в кpoвi та спонтанною гiпеpiнсулiнемieю, та на 30% - з реактивною гiпеpiнсулiнемieю (р<0,05). В 2 грут piвень HbA1c практично не змшився та дещо збiльшився у хворих з реактивною гiпеpiнсулiнемieю (р>0,05). Рiвень МАУ мав тенденцiю до зниження, однак не досягнув piвня контролю (р>0,05).
Через 4 тижш лiкування в 1 гpупi вiдмiченo дoстoвipне зниження piвня циркулюючого альдостерону в кpoвi на 19% у хворих з нормальним piвнем Е1 в кpoвi, 40% та 22% при реактивнш та спoнтаннiй пперш-сулiнемiï пopiвнянo з базальним piвнем (р<0,05) вiдпoвiднo. У хворих 2 групи цей показник знизився лише на 5% пopiвнянo з базальним piвнем (р>0,05). Рiвень NT-pro BNP в 1 грут знизився майже на 40% пopiвня-но з базальним piвнем (р<0,05); в 2 грут незначно змшився (р>0,05) у випадку pеактивнoï та спoнтаннoï гшершсулшемп та знизився на 28% пopiвнянo з базальним piвнем (р<0,05) у хворих з нормальним piвнем Е1 в кpoвi.
У хворих 1 групи piвень ФНП-а знизився на 34% у хворих з нормальним piвнем Е1 в кpoвi, на 26% та на 43% при реактивнш та спонтаннш гшершсулшемп пopiвнянo з базальним piвнем (р<0,05) вщповщно. Рiвень лептину в кpoвi знизився майже на 25% пopiвнянo з базальним piвнем (р<0,05). В 2 грут piвень ФНП-а та лептину в кpoвi мав тенденцiю до зниження, однак залишався значно вищим контрольного piв-ня (р>0,05).
Вiдмiченo пoзитивнi змiни пoказникiв лiпiднoгo профыю кpoвi пiд впливом лiкування в обох групах. Зокрема, у хворих 1 групи з нормальним piвнем Е1 в кpoвi та спонтанною гiпеpiнсулiнемieю piвень ЗХ знизився на 22%, а з реактивною гiпеpiнсулiнемieю - на 13% пopiвнянo з базальним piвнем (р<0,05). Рiвень Тг, хс лпнщ та хс лпднщ зменшився понад 30% пopiвнянo з базальним piвнем (р<0,05). Рiвень хс лпвщ збыь-шився понад 30% у вйх хворих 1 групи пopiвнянo з базальним piвнем (р<0,05). Показник КА зменшився на 30%, 45% та 55% у хворих з нормальним piвнем Е1 в кров^ реактивною та спонтанною гiпеpiнсулiнемieю пopiвнянo з базальним piвнем (р<0,05) вiдпoвiднo. У хворих 2 групи вiдмiченo лише тенденцiю до зниження piвня ЗХ, Тг, хс лпднщ (р>0,05).
Висновки
1. Для хворих з МС та постшфарктним кардюсклерозом характерним е синдром шсулшорезистентносп та збiльшення piвня циркулюючого альдостерону в кровь
2. Визначення piвня Е1 в кpoвi, розрахунок iндексу homa-ir та iндексу Саго в умовах ПГТТ е шформатив-ним для верифжацп наявнoстi синдрому шсулшорезистентносп.
3. Гiпеpлептинемiя, зростання ФНП-а та NT-pro BNP сприяють виникненню та прогресуванню шсулшорезистентносп у хворих з МС та постшфарктним кардюсклерозом.
4. Включення небiвoлoлу в схему комплексного антиппертензивного л^вання в поеднанш з статином в шдивщуально пiдiбpаних дозах зумовлюе ефективне зниження шсулшорезистентносп та piвня циркулюючого альдостерону в кpoвi у хворих з МС та постшфарктним кардюсклерозом.
5. Включення небiвoлoлу в схему комплексного антиппертензивного л^вання в поеднанш з статином позитивно впливае на лшщний профыь кров^ зменшуе штенсивнють мiкpoзапалення судин, ефективно знижуе piвень лептину та NT-pro BNP, що зменшуе серцево-судинний ризик у хворих з МС та постшфарктним кардюсклерозом.
Перспективи подальших дослiджень
Пoдальшi наукoвi пошуки дoцiльнo спрямувати на вивчення шших чинникiв ризику виникнення та пе-pебiгу АГ, що дозволить розробити шдивщуально пiдiбpанi схеми л^вання та знизити ризик виникнення серцево-судинних подш у хворих з МС та постшфарктним кардюсклерозом.
Лтература
1. Ащеулова Т.В. Модуляця активности фактора некрозу пухлин альфа його розчинним рецептором залежно вгд вгку пацгентгв з артергальною ггпертензгею / / Укр. мед. часопис. - 2007. - 3 (59). - V-VI. -С. 78-81.
2. Свщенко &П. Рекомендацгг уукрагнськог асоцшщ кардгологгв з профилактики та лгкування артершльног ггпертензгг / &П. Свщенко, А.Е. Багргй, Л.М. €на [та т.] // Артериальная гипертензия. - 2009. - № 1(3). - С.64-65.
3. Сиренко Ю.Н. Влияние антигипертензивных препаратов на состояние инсулинорезистентности у пациентов с артериальной гипертензией в сочетании с метаболическим синдромом / Ю.Н. Сиренко, ОЛ. Рековец, С.Ю. Савицкий // Укр. кардйол журн. - 2006. - №4. - С.39-45.
4. Скибчук В.А. !нсулгнорезистентнгсть та системне запалення у хворих на гострий тфаркт мгокарда i цукровий дтбет 2-го типу: клгнгчне значення / / Укр. мед. часопис. - 2007. - 2 (58). - III-IV. - С. 72-77.
5. ADA Position Statement on the Diagnosis and Classification of Diabetes Mellitus // Diabetes Care. - 2006. - 28. - P. 43-48.
6. Guidelines for the Management of Arterial Hypertension 2007. The Task Force for the Management of Arterial Hypertension of the European Society of Hypertension (ESH) and of the European Society of Cardiology (ESC) // J. of Hypertension - 2007. - Vol.25. - P. 1105-1187.
7. Guidelines for the Management of Arterial Hypertension 2007. The Task Force for the Management of Arterial Hypertension of the European Society of Hypertension (ESH) and of the European Society of Cardiology (ESC) / / Eur. Heart J. - 2007. - Vol.28. - P. 1462-1536.
8. Heart and Stroke statistical update 2001. - Dallas, Texas: American Heart Association, 2000. - P. 1-32.
9. Kazma Shinozaki. Evidence for a Causal Role of the Renin-Angiotensin System in Vascular Dysfunction Associated With Insulin Resistance / Kazuya Shinozaki, Kazuhide Ayajiki, Yoshihiko Nishio [et al.] // J. Hypertension. - 2004. - Vol.43. - P. 255-262.
T " ^ TT ''' J Lind L. Inflammatory markers in relation to insulin resistance and the metabolic syndrome. European Journal of Clinical Investigation. -2008 July. -
11. Wallace A. Plasma Leptin and the Risk of Cardivascular Disease in the West of Scotland Coronary Prevention Study (WOSCOPS) / A. Wallace, A McMahon, C. Packard [et al.] // Circulation. - 2001. - Vol. 104. - P.3052.
12. What's What 7th edition. A guide to acronyms for cardiovascular trials / Astra Zeneca. - SE - 431 83. - Sweden. - 2006.
13. World Health Organization (WHO) / International Society of Hypertension (ISH). Statement on management of hypertension / / J. Hypertension. - 2003. - Vol. 21. - P.
Влияние комбинированной антигипертензивной терапии в сочетании со статином на маркеры субклинического поражения органов-мишеней у больных с метаболическим синдромом и постинфарктным кардиосклерозом.
И.И. Вакалюк, М.А. Орынчак
В роботе наведены результаты обследования 85 больных с метаболическим синдромом и постинфарктным кардиосклерозом с целью изучения влияния комбинированной антигипертензивной терапии в сочетании со статином на маркеры субклинического поражения органов-мишеней в зависимости от уровня эндогенного инсулина крови. Проведено клиническое, антропометрическое обследование, определение липидного спектра крови, пероральный глюкозотолерантный тест с определением уровня глюкозы и эндогенного иснулина крови, вычисление индекса HOMA-IR, индекса Саго, уровня гликованого гемоглобина крови и микроальбуминурии в суточной моче, имуноферментный анализ (альдостерон, лептин, NT-pro BNP, ФНП-а) до и после четырех недель комплексной антигипертензивной терапии с включением бета-адреноблокаторов небиволола и бисопролола в сочетании со статином. Показано, что включение небиволола в схему комплексного антигипертензивного лечения в сочетании с статином обуславливает снижение инсулинорезистентности, положытельно влияет на липидный спектр крови, уменшает интенсивность микровоспаления сосудов, снижает ур1вень лептина, NT-pro BNP, альдостерона крови в сравнении с бисопрололом у больных с метаболическим синдромом и постинфарктным кардиосклерозом.
Ключевые слова: артериальная гипертензия, метаболический синдром, постинфарктный кардиосклероз, небиволол, бисопролол.
Influence of antihypertensive treatment with statin on cubclinical markers in patients with metabolic syndrome and postinfarction cardiosclerosis.
I.I. Vakalyuk, М.А. Orynchak
Summary. This study included 85 patients with metabolic syndrome and postinfarction cardiosclerosis. Total and antropometric examinations, lipid profile, microalbuminuria, oral 2hr glucose-tolerance test, HOMA-IR, index Sago, plasma glucose, insulin, aldosterone, leptin, NT-pro BNP, TNF-a levels by ELISA methods were measured at the beginning of investigation and after four weeks treatment. It was shown that including nebivolol to antihypertensive therapy with statin decrease insulin resistance, have positive influence on lipid profile, microinflammation of blood vessels, decrease leptin, NT-pro BNP, aldosterone levels more effective than bisoprolol in patients with metabolic syndrome and postinfarction cardiosclerosis.
Keywords: arterial hypertension, metabolic syndrome, postinfarction cardiosclerosis, nebivolol, bisoprolol.
1983-1992.
