CC BY
15
МЕНЕДЖМЕНТ 1ННОВАЦ1Й
удк 330.341.1:622.3 Э01: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2019.2(37).78-81
М. В. Бойченко д-р екон. наук ОКСЮ 0000-0002-9874-3085, НТУ «Днтровська полтехнка» МОН Украти, м. Днтро
можлив1 шляхи шновацшного розвитку
вулльних пщприемств
Укра!на отримала в спадщину вiд СРСР вугшьну галузь практично в критичному сташ, оскшьки вже з юнця 50-х роив у розвитку галузi стали спостерiгатися досить тривожнi тенденци. На погiршення ситуащ! у вугшьнш промисловостi впливали як об'eктивнi, так i суб'eктивнi чинники. По-перше, зниження вуглеви-добутку було обумовлено значною мiрою погiршенням гiрничо-геологiчних умов на шахтах Донбасу. Подруге, не сприяла розвитку вугшьно! промисловостi Донбасу й державна швестицшна полiтика. Бшьш того, навiть запланованi та передбачеш на рекон-струкцiю гапузi кошти постiйно скорочувалися. Змiна державних господарських прiоритетiв була пов'язана не тшьки з безперервним зростанням витрат на видо-буток i переробку вугшля на Донбасi, а й з освоенням нових вугшьних басейнiв з бшьш дешевим вугшлям на сходi кра!ни, нафтових i газових покладiв у Сибiру, з появою альтернативних джерел енергп. Подiбна поль тика центру вкрай негативно вплинула на розвиток вугшьно! промисловоси УРСР. А вже в 60-х роках було прийнято ршення про переорieнтацiю Донбасу на ви-пуск шшо! продукщ!, у тому числi високотехнолопч-но!. У 1969 роцi починаеться бущвництво Донецького бавовняного комбiнату, який повноцiнно запрацював з 1976 року, у 1973 рощ було зведено багатоповерховий корпус Донецько! фабрики ^рашок — найбшьшо! в СРСР i бврот, у 1974 роцi було засновано пщприем-ство «Топаз», а у 1987 рощ — спещальне конструктор-ське бюро радiотехнiчних пристро!в.
Починаючи з 1987 року й по тепершнш час, нi в якш больше галузi не було проведено стшьки руйшв-них експерименив структурно! перебудови управлiння як у вугшьнш галузь
Як вщомо, не юнуе альтернативного вугшлю виду оргашчно! сировини для виробництва коксу, необхщ-но! складово! металургiйного виробництва. Вугшля е незамшною сировиною для виробництва рiзноманiт-но! хiмiчно'i продукщ!, а потенцшт можливостi його технологiчно'i переробки дозволяють отримувати з нього газоподiбне та рщке паливо.
Тому питанням не тшьки шновацшного а й вза-галi розвитку вугшьно! галуз^ забезпечення !! стабильного функщонування, вдосконалення системи управ-лiння, безпечно! працi, гiдно'i оплати працi прниюв та багатьом iншим аспектам функщонування галузi при-свячено десятки монографш та дисертацiй, сотнi пуб-лжацш, профiльнi iнститути розробили не одну про-граму реструктуризащ! з урахуванням пропозицш ке-рiвникiв вугшьних тдприемств, але стан вугшьно! га-лузi тальки погiршуeться з кожним роком.
Збитаош пiдприeмства, пiдприeмства зi склад-ними гiрничо-геологiчними умовами, висока енерго-eмнiсть вугшьно! продукщ!, необГрунтоване стввщно-шення цiн на рiзнi види енергоноспв, хронiчна нестача коштiв не тшьки на розширене, а навиъ на просте вщ-творення основних фондiв обмежують можливостi рентабельного розвитку вуглевидобутку. В галузi не-мае цшьових фондiв iнновацiйного характеру з на-ступною розстрочкою повернення сум до бюджету за рахунок прибутку вiд реалiзацii iнвестицiйних проек-тiв. Держава також не стимулюе iнновацiйний розвиток вугшьних пiдприeмств. Саме тому, незважаючи на природну забезпеченiсть Укра!ни вугшлям, комплекс невиршених внутрiшнiх технiко-технологiчних, уп-равлiнських, органiзацiйних, господарсько-фшансо-вих проблем негативно впливае на пошук стратепч-ного iнвестора, зацiкавленого в швидкому техшко-технологiчному розвитку виробництва, його еконо-мiчному зростаннi.
Тобто, питання пошуку можливих шляхiв шновацшного розвитку вугшьних пiдприeмств не втратило свое! актуальностi та е метою ще! статтi.
Безумовно, вугшьна галузь потребуе виршення проблем:
можливостi впровадження шновацш щодо вве-дення нових виробничих потужностей;
технiчного переоснащення дiючих пщприемств;
пiдвищення продуктивностi працi та рентабельности пiдприeмств;
покращання якостi вугшьно'! продукщ!.
На жаль, навiть створення самостшних або взае-мопов'язаних виробництв на базi технологiй комплексного використання ресуретв не е гараниею вирь шення всiх цих проблем. Як для приватних власниюв, так i для держави найбшьш прийнятним бiльшiстю вчених вважався варiант розвитку вугшьно! галузi на базi критерпв корпоративно! та бюджетно! ефективно-ст за рахунок державно-приватного партнерства, яке дозволило б узгодити довгостроковi штереси у питан-нях розподшу вщповщальноси та ризиюв. Але реально держава не змогла пщтримувати вугiльнi пщприемства навiть на таких засадах.
Тому пошук шляхiв виходу з кризи вугшьно! га-лузi, можливостi !! iнновацiйного розвитку продовжу-еться.
Один з таких шляхiв пропонують автори моно-графп [1]. Не можна не погодитися з ними щодо того, що якби реформування вугшьно! промисловост вщбу-валося в середовищi безпосереднiх учасниюв системи постачальниюв i споживачiв вугшьно! продукщ!, тобто
78
В1СНИК ЕКОНОМИНО1 НАУКИ УКРА1НИ ф
були встановлеш прямi вiдносини м1ж ними в межах шститупв економiчних мереж, то це вщповщало б ш-тересам основних гравщв й було бшьш ефективними, н1ж централiзована система державно! тдтримки.
Тобто, сучасна вугшьна галузь потребуе створення економiчно! мережi (не комерцшно!, а швестицшно-дотацшно!) для спшьного функцiонування збиткових вугшьних пiдприемств i тих бiзнесiв, яким без вугшля цих збиткових шахт не вижити, оскшьки не iснуе кра-щого варiанту, нiж безпосередня участь металурпв, машинобудiвникiв, енергетиюв у вуглевидобутку. До того ж ця схема пройшла апробащю та показала хо-рошi результати ще в 90-х роках минулого стс^ччя. Йдеться про корпоративну розробку шахтного поля, неформального промислового парку, реалiзованого в пiдземних умовах, тобто про створення шдус^альних парив на базi шахт за участю великих компанiй мета-лургiйного та енергетичного призначення [2].
Доволi вдалим прикладом економiчно! мереж з безпосередньою участю металургiв, машинобущвни-юв, енергетиюв у вуглевидобутку можна вважати Метшвест — мiжнародну вертикально iнтегровану пр-ничо-металургiйну групу компанiй, до складу яко! вхо-дять видобувнi та металургшш пiдприемства в Укра!ш, бврот та США, а також мережа торговельних пред-ставництв у вах основних регiонах свiту. Метiнвест розвивае власну систему корпоративного управлiння вщповщно до найкращих свiтових практик, прагнучи
пiдтримувати високий рiвень корпоративного управ-лiння та прозорiсть свое! дiяльностi. Щороку на щд-приемствах Метшвесту розробляють i реалiзують еко-лопчш програми, мета яких — зменшити вплив на довкшля. На додаток до традицшних екологiчних за-ходiв пiдприемства впроваджують новi технологи, що дозволяють запобiгти утворенню забруднень i викори-стовувати вiдпрацьованi ресурси для повторно! пере-робки. Але на основi останнiх доступних даних Державно! служби статистики Укра!ни, найбшьшим за-бруднювачами е пiдприемства енергетично! та мета-лургiйно! галузi. Й, на жаль, тдприемства Метiнвеста все ще знаходяться у першш !х десятцi.
Приклад розвинених кра!н свщчить, що вiдходи е вагомим чинником не тшьки рацiонального природо-користування, але й можуть бути ефективно викорис-танi. Але для цього потрiбно керiвникам пiдприемств усвiдомити нагальну потребу в переходi до управлшня вiдходами, до впровадження технологiй вторинного !х використання, тим больше, що подiбнi технологи е як для пщприемств вугiльно! галузi, так i для металургш-них пiдприемств. На рисунку наведено вщсоток утво-рених за 2017 рж вiдходiв за основними видами дiяль-ностi.
Тому саме цей напрям — використання вiдходiв — також може стати одним з напрямiв, який дозволить шдвищити ефективнiсть функцiонування вугшьно! га-лузi [3].
ft*t**tttt*
80,2
□ Добування металевих руд ПДобування вугiлля В Металургшна галузь
Рисунок. Ыдсоток утворених eidxodie основним забруднювачами, %1 1 Побудовано за даними: Довюлля Украши за 2017 piK: стат. зб. Кшв: Держ. служба статистики Украши, 2018. С. 111.
На сучасному етат виробництво рiзних видiв мь нерально-сировинних або iнших ресурсiв з вiдходiв на вугшьних пiдприемствах може стати супутшм видом дiяльностi, оскшьки дуже незначний вiдсоток вiдходiв вуглевидобутку утктзуеться. В той же час некомпен-сована плата за утилiзацiю вiдходiв з кожним роком зростае та фактично становиться втратами дефiцитних коштав вугледобувних пiдприемств.
В Украш вчеш iнститугу «Луганськдшрошахт» запропонували схему конвертаци в товарну продукдiю Bcix вiдходiв господарського функцiонування шахти. Так, можуть бути використаш:
метан i важю вуглеводнi, яю присутнi в шахтнш атмосферi, — для генерацii енерги в котлоагрегатах, двигунах внутрiшнього згорання або для отримання в мультигенераторах газiв, наприклад, вуглекислого азоту;
@ 2019/№2
79
шахтна вода тсля демшератзацп та вщфшьтру-вання — для побутового споживання населенням, а вода зi стоюв очищена до параметрiв технiчно! води — у виробничих цшях;
мул, що залишаеться, — для вироблення генераторного газу та/або цеглин;
лужний електролгт, що розклався, може бути ви-користано як каталiзатор при спалюванш вугшля або як добавку при брикетуванш твердого палива;
порожня порода, вщходи збагачення, деревина тощо — для отримання пiрокарбону, органiчних роз-чинниюв, фiльтратiв (сорбентiв), альтернативного па-ливного мазуту й моторного пального;
оргашчш вуглецевi сполуки, що мютяться у ву-гшьному, сланцевому пилу або шших непотрiбних для основно! продукцi! домiшках, — як енергоносп.
З вiдходiв гiрничо! маси й термохiмiчного збагачення вугшля можна отримати: антисептики, будмате-рiали, шпбггори, керамiку, рiдкiснi сплави, хiмiчнi реактиви.
Враховуючи, що продукщя з вiцходiв вуглевидо-бутку мае не тальки яюсш та кiлькiснi параметри, якi характеризуюсь !х фiзичну цiннiсть, але мае й вартюну оцiнку, то !х виробництво може бути економiчно до-цiльним, тобто рентабельним.
У той же час, можливють органiзацi! рентабельного виробництва з використання вiдходiв вуглевидо-бутку не завжди е достатньою умовою для !х реалiзацi! на споживчому ринку ресурсiв та здатна конкурувати з аналогiчними видами продукцп, яка поступае з других джерел.
Наприклад, вiдходи, накопиченi у вщвалах i шла-монакопичувачах вугшьних тдприемств, в золошла-кових вiдвалах у споживачiв вугшьно! продукцi! не мо-жуть бути використанi для виробництва конкуренто-здатно! продукщ!.
В умовах ринково! економiки диверсифiкацiя дь яльноси, в тому числi пов'язана з використанням вщ-ходiв, потребуе залучення iнвестицiй, тому повинна мати певну привабливють для iнвесторiв.
За критерш оцiнки iнвестицiйно! привабливостi може бути прийнято рiвень рентабельностi виробництва продукщ! з вiдходiв вуглевидобутку, конкуренто-здатно! на споживчому ринку, який може, як вщповь дати, так i не вiдповiдати iнтересам iнвесторiв.
Окрiм цiнностi, яку можуть мати вщходи вугле-видобутку з точки зору можливого отримання з них рiзних видiв мшерально-сировинних ресурсiв, до не! може входити також еколого-економiчна та/або сощ-ально-економiчнi складовi.
Еколого-економiчна складова цiнностi використання вiдходiв вуглевидобутку може мати два види в залежносп вщ того, яка роль цих вiдходiв у сумарному забрудненнi довкшля.
Створення любого з видiв еколого-економiчно! складово! щнноси безпосередньо пов'язано з тим пе-рiодом часу, коли передбачаеться використання вщхо-дiв вуглевидобутку. Тому ощнку еколого-економiчно! складово! цiнностi використання вiдходiв вуглевидобутку слiд виконувати або для поточного перюду часу, або для любого наперед заданого часового штервалу.
Таким чином, ощнку обох видiв еколого-еконо-мiчно! складово! щнноси використання вiдходiв вуг-левидобутку треба виконувати як для умов стану довюлля в районi !х накопичення в поточному перiодi
часу, так i для тих умов, яю можуть виникнути в май-бутньому.
Перший вид еколого-економiчно! складово! щн-ностi використання вiдходiв вуглевидобутку буде мати мюце в тому випадку, коли сумарне забруднення довкшля в райош накопичення вiдходiв не перевищуе та не буде перевищувати в майбутньому еколопчних нормативiв. Еколого-економiчна складова цього виду еколого-економiчно! складово! цiнностi е величиною еколопчного збитку, який було вщвернено внаслiдок зменшення впливу вiдходiв вуглевидобутку на довкшля.
Другий вид еколого-економiчно! складово! щн-ностi використання вiдходiв вуглевидобутку буде мати мюце в тому випадку, коли сумарне забруднення довкшля в райош накопичення вiдходiв перевищуе або буде перевищувати в майбутньому еколопчш норма-тиви. У цьому випадку еколого-економiчна складова щнноси використання вiдходiв вуглевидобутку буде сумою двох величин, одна з яких е величиною еколо-пчного збитку, який було вщвернено внаслiдок зменшення впливу вiдходiв вуглевидобутку на довкшля. 1нша — економiя екологiчних витрат у шших учасниюв забруднення, яку буде отримано внаслщок зменшення еколопчно! напруги в районi !х накопичення.
Цiннiсть використання вiдходiв вуглевидобутку для виршення завдань соцiального розвитку регюну визначаеться !"! соцiально-економiчними складовими. При цьому !х юльюсть та яюсть залежить вiд складу учасниюв, що швестують сво! кошти у використання вiдходiв вуглевидобутку.
У розробщ продукц1! з вiдходiв вуглевидобутку можуть приймати участь пщприемщ, а також защкав-ленi у соцiальному розвитку регюну мiсцевi органи уп-равлшня.
Тобто, можливi три варiанти складу учасниюв ш-вестицiй у використання вiдходiв вуглевидобутку: один сп^льний та два окремих.
При спшьнш учаси пiдприeмцiв i мiсцевих орга-шв у використаннi вiдходiв вуглевидобутку можуть бути ва три соцiально-економiчнi складовь Першi двi з яких — це певна величина економп коштав у пiдпри-eмцiв i в мюцевих бюджетах. Третя — певне зростання сощального благополуччя в регюш.
При самостiйнiй участi в швестування коштiв на використання вiдходiв вуглевидобутку мюцевих орга-нiв управлiння соцiально-економiчна складова при використаннi вiдходiв вуглевидобутку буде характери-зуватися двома складовими. Перша з яких — це зрос-тання соцiального благополуччя в регюш. Друга — певна економiя бюджетних коштiв, яку буде отримано за рахунок бшьшо! переваги використання вiдходiв вуглевидобутку для виршення сощальних завдань регi-ону по вщношенню до других можливих об'eктiв.
При самостiйнiй участi в швестування кошпв на використання вiдходiв вуглевидобутку любого з учас-ниюв соцiально-економiчна складова буде полягати тшьки в зростанш соцiального благополуччя в регюш.
Розглянуи характеристики цiнностей, яю можуть мати рiзнi вiдходи вуглевидобутку, дозволяють зро-бити висновок щодо доцшьносп !х ранжування.
Критерieм ранжування може бути рiвень !х практично! щнноси для споживачiв або стутнь !х готов-ностi до створення на !х основi певних видiв спожив-чих цiнностей.
80
В1СНИК ЕКОНОМ1ЧНО1 НАУКИ УКРА1НИ ф
Найнижчий рiвень з точки зору практично! цш-носи вiдходiв можна назвати «потенцшною» цiннiстю. Другий, бшьш високий — рiвнем !х «рентабельно!» цшность Третiй, ще бшьш високий, — рiвнем !х «кон-курентоздатно!» цшность Й самим високим — рiвнем !х «iнвестицiйно!» цiнностi.
У використання вiдходiв, яю мають «потенцiйну» цшшсть, потрiбно зацiкавити мешканцiв шахтарських мют, залучити !х до вирiшення ще! проблеми. Це можливо зробити за допомогою краудiнвенстингових проектiв, яю будуть стосуватися не тшьки утилiзацi! вiдходiв, але й розвитку iнфраструктури мют, покра-щання стану довкшля, рiвня й якостi життя всiх гро-мадян [4].
При третьому та другому рiвнi споживчо! цiнностi швесторами у використання вiдходiв вуглевидобутку можуть бути металурги та енергетики або сам^ або ст-льно з мюцевими органами влади. А при найвищому рiвнi споживчо! цiнностi iнвесторiв у використання вiдходiв вуглевидобутку найти не буде дуже складно, це можуть бути не тшьки металурги та енергетики, а й мiсцевi пщприемщ або тдприемщ з шших регiонiв кра!ни, або навiть зарубгжш iнвестори.
Таким чином, одним з шляхiв досягнення шно-вацiйного розвитку вугшьних пiдприемств може стати створення економiчноl мереж (не комерцiйно!, а ш-вестицiйно-дотацiйно!) для спального функцюнування збиткових вугшьних пiдприемств i тих бiзнесiв, яким без вугшля цих збиткових шахт не вижити: металур-гiйного, машинобудiвного та енергетичного.
1ншим шляхом, який дозволить пiдвищити ефек-тивнiсть функцiонування вугшьно! галузi може стати участь у використанш вiдходiв вуглевидобутку рiзних iнвесторiв на шдставi оцiнки споживчо! цiнностi продукций, отримано! з цих вiдходiв.
Список використаних джерел
1. Амоша А.И., Залознова Ю.С., Череватский Д.Ю. Угольная промышленность и гибридная экономика: моногр. Ки!в: 1ЕП НАН Укра!ни, 2017. 196 с.
2. Ильяшов М. А., Левит В. В., Череватский Д.Ю. Трехмерные индустриальные парки: определение, осо-
бенности и направления развития. Економжа промис-ловост1. 2015. № 1. С. 74—83. doi: https://doi.org/ 10.15407/econindustry2015.01.074
3. Майдуков Г.Л. К вопросу о выборе стратегии инновационных преобразований в угольной отрасли. Економiчний всник Донбасу. 2017. № 2(48). С. 15—26.
4. Кочешкова 1.М. Застосування краудшвестингу при впровадженш великих шновацшних проекив у ву-гшьнш промисловостi. Застосування ny6Ai4m-приватного партнерства у сферi тновацшного розвитку вугыь-ног промисловостГ: колективна моногр. Ктв: 1ЕП НАН Украши, 2017. С. 136—147.
References
1. Amosha A.I., Zaloznova Yu.S., Cherevatskiy D.Yu. (2017). Ugol'naya promyshlennost' i gibridnaya ekonomika [Coal industry and hybrid economy]. Kyiv, Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine [in Russian].
2. Il'yashov M. A., Levit V. V., Cherevatskiy D.Yu. (2015). Trekhmernyye industrial'nyye parki: opredeleniye, osobennosti i napravleniya razvitiya [Three-dimensional industrial parks: definition, characteristics, and development trends]. Ekonomika promyslovosti — Economy of industry, 1, рр. 74—83 [in Russian]. doi: https://doi.org/ 10.15407/ econindustry2015.01.074
3. Maydukov G.L. (2017). K voprosu o vybore strategii innovatsionnykh preobrazovaniy v ugol'noy otrasli [On the issue of choosing a strategy for innovative transformation in the coal industry]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu — Economic Herald of the Donbas, 2(48), рр. 15— 26 [in Russian].
4. Kocheshkova I.M. (2017). Zastosuvannia kraudin-vestynhu pry vprovadzhenni velykykh innovatsiinykh proektiv u vuhilnii promyslovosti [The use of crowdsourc-ing in the implementation of major innovative projects in the coal industry]. (рр. 16-147). Zastosuvannia publichno-pryvatnoho partnerstva u sferi innovatsiinoho rozvytku vuhilnoi promyslovosti — Implementation of public-private partnership in the field of innovative development of the coal industry. Kyiv, Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine [in Ukrainian].
Стаття надшшла до редакцп 20.09.2019
Прийнято до друку 19.12.2019
Формат цитування:
Бойченко М. В. Можливi шляхи шновацшного розвитку вугшьних тдприемств. Вкник економiчноi науки Украти. 2019. № 2 (37). С. 78-81. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2019.2(37).78-81
Boichenko М. V. (2019). Potential ways of innovative development of coal mining enterprises. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2 (37), рр. 78-81. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2019.2(37).78-81
|jp 2019/№2
81
