CC BY
17Учет записки Тавршського нацюнального утверситету ím. В. I. Вернадського.
Серiя: Фiлологiя. Соцiальнi комунтацп. - 2012. - Т. 25 (64), № 2 (1). - С. 302-307.
УДК 8.81'27.162.3
МОВНА ГРА ЯК АТРИБУТ «МОВНОГО СМАКУ ЕПОХИ»
Даниленко Людмила Киыський нацюнальний утверситет rneni Тараса Шевченка, Кшв, Украта
Статтю присвячено дослвдженню й опису лшгвосштстичних та прагматичних 3aco6ÍB i прийотв реатзаци KOMÍ4Horo ефекту в сучаснш чеськш паремюлогп. Визначаються типи комунiкативних штенцш адресанта.
Knw4oei слова: чеська паремюлог1я, мовна гра, прагматика, комунжативна лшгвютика.
Здаттсть до мовног гри -важливий фактор у життi сустльства.
Б. Ю. Норман
Метафора «мовний смак епохи» належить вщомому росшському лшгвюту В. Г. Костомарову: його книга шд назвою «Языковой вкус эпохи» вийшла друком 1999 р. у видавницта «Златоуст». На думку автора, мовний смак е тим фактором, який впливае на мовну норму, передуем через сучасш мас-медшш засоби, та вщдзеркалюе напрям мовно! еволюци. З шшого боку, можемо стверджувати, що бажання «пограти з1 словом» е визначальною рисою не лише сучасно! мовно! комушкацп. Як дотепно зауважив неперевершений Карел Чапек, таке бажання прийшло до людини на другий день шсля того, як вона навчилася говорити: «Clovek se pry stal clovekem, kdyz zacal mluvit. Ale jakmile zacal mluvit, udelal druhého dne vtip, nasel s úzasem, ze se slovy si mozno pohrát» [10, с. 117]: (Кажуть, що людина стала людиною, коли почала говорити. Але як тшьки-но вона навчилася говорити, наступного дня вигадала жарт, ¡з задоволенням вщкривши, що з1 словами можна грати). В1дтод1 побачила св1т велика кшьюсть робгг, зокрема лшгвютичних, пов'язаних з проблемами семантики й прагматики мовно! гри, серед яких на особливу увагу заслуговують пращ Х. Вальтера, В. Моюенка [1], Б. Нормана [5], В. Саншкова [6], О. Кколаево! [4], Н. Кабаново! [2], колективш за ред. Н. Арутюново! [3] та ш.
Мета розвщки - виявити р1зновиди мовно! гри на матер1ал1 чесько! паремюлоги та визначити причини, що спонукають автор1в до мовного гумору.
Паремюлопя - це надзвичайно вдячний "пол1гон" для мовно! гри, на якому колективна мудрють реал1зуеться завдяки дотепност одше! людини. Присл1в'я вщтворюе фрагмент мовно! свщомосп. Якщо автор свщомо руйнуе старий сюжет присл1в'я, то цим вш хоче висловити шшу ютину, яку вш вважае актуальною в сучасному сустльства Виникае вираз з новим мшг-сюжетом, зрозумший за умови, коли адресат знае старий. Звернемося до прикладу: Kdo jinému jámu kopá, dál
doskáce [syn 2000], який виник шляхом контамшацп двох при^в'!в Kdo jinému jámu kopá, sám do ní padá (укр. Не рий яму тшому, бо сам до нег впадеш) та Ranní ptáce dál doskáce (укр. Хто рано встае, тому Бог дае). Перше при^в'я ре^зуе сему 'покарання' - "за нечесш вчинки людина буде покарана", друге - сему 'усшх' -"працьовита людина багато досягне" Новий вираз моделюе нову фшософда, яка, можливо, iндивiдом i не схвалюеться, а е iронiчною оцiнкою: "шлях до досягнення власного устху лежить через перешкоджання дiям шшо! особи". Таким чином, свщома модифiкацiя ие! мовно! форми, в якш прислiв'я зберiгаеться в пам'ят носiя культури, виконуе певнi комушкативш завдання: сигналiзуе про те, наскшьки "класична" семантика прислiв'я вiдбивае сощокультурш стереотипи i норми, життеву щеолопю iндивiда. Власне, в багатьох випадках голос iндивiда можна витлумачувати як «голос суспшьно! думки». У цьому випадку в текстi з'являються "метаоператори" в ролi "експлiкаторiв актуальних (текстових) значень" [7, с. 427], сигналiв сучасного трактування при^в'!в i !хньо! прагматично! спрямованостi. Лексичними й предикативними метаоператорами виступають дiеслова nevéfit "не вiрити", neplatit "бути недiйсним", nepomoct "не допомогти", staré nesmysly "стара шсештниця", jejich platnost vyprchává nenávratné "!хне значення <при^в'!в> абсолютно вщживае", vyvrácená pravda "спростована правда", pravidlem se stává "правилом стае" (на противагу тому, яку ощнку передавало загальновщоме прислiв'я). Скористаемося прикладами, яю ми вiдiбрали з Чеського нащонального корпусу (ЧНК), у квадратних дужках мютиться iнформацiя про роздiл ЧНК.
(1) Nekterá porekadla ci prísloví jsou dosti za vlasy pritazená. Ba zdá se, ze s postupem casu jejich platnost vyprchává stejne nenávratne jako bublinky... z sektu. Treba ze lez má krátké nohy... Co obstálo pred sto lety, dnes uz se nedá brát za bernou minci. Lidi lzou, jako kdyz tiskne, a nic se nedeje. Stací si jen poslechnout nekteré z politikú [syn 2006 pub].
(2) Podíváte se a je vám hned jasné: "Lze , az se hory zelenají !" Ze "slovo délá muze ", to je dávno a mnohokrát vyvrácená pravda z predminulého tisíciletí [syn 2005].
(3) Zásada nasich babicek "sedávej panenko v kouté, budes-li hodná, najdou té" uz dávno neplatí [syn 2006 pub].
(4) Prísloví, kterému neverím. Bez práce nejsou koláce. Uz nekolik let nepracuji a koláce mám stále a dost (MFD, 16.10.1999).
(5) A uz vúbec neríkejte detem ty staré nesmysly, ze kdo lze, ten krade, do pekla se hrabe. Mejte porád na mysli, ze lez je prirozená a do pekla se hrabe ten, kdo pravdu ríká [syn 2006 pub].
(6) Pravidlem se stává, ze nikoliv s poctivostí, ale se lzí nejdále dojdes [syn 2006 pub].
(7) ...pocit marnosti a pocit, ze s poctivostí se dojde nejvyse do chudoby [syn 2006 pub].
(8) Coz se u nás odjakziva neríkalo, ze "kdo maze, ten jede"? K cemuz za totality pribylo ono povestné "kdo nekrade, okrádá rodinu " [syn 2000].
Отже, змiна конотацп прислiв'я чи нормативно! ситуаци його вживання, як правило, вщбивае зрушення щодо цiннiсних орiентирiв суспiльства, тенденцiю до негативних проявiв психологи сучасно! людини, виникнення у не! альтернативних
поглядiв або прюрите^в. Сучасний коментар до при^вЧв у бшьшост випадюв полягае в ïxнiй ipонiчнiй оцiнцi як icтин позаминулого столотя.
Говорячи про потeнцiйнi кaлaмбypнi можливост пapeмiйниx одиниць, маемо на yвaзi ïx здaтнicть до aктyaлiзaцiï, шд якою pозyмieмо порушення yзвичaeниx cинтaкcико-ceмaнтичниx зв'язкiв, змicтовe виокремлення окремого слова завдяки його нecподiвaним acоцiaтивним зв'язкам з шшими поняттями.
До одного з тишв aктyaлiзaцiï пapeмiй можна вщнести синтаксичну eкcплiкaцiю. Цiкaвим прикладом е доволi поширене пpиcлiв'я Lez má krátké nohy (букв.: У бpexнi коротю ноги). Його сучасний вapiaнт в чecькiй мовi - результат скорочення пpиcлiв'я двоскладно1' структури: Lez má krátké nohy, daleko neujde, зафшсоване ще у XIX ст. Ф. Л. Челаковським [9, s. 85]. У ХХ ст. зазначена iмплiцитнa форма вщповщно до закону мовно1' економп пройшла апробащю в усному мовлeннi та набула статусу нормовано1' i загальновживано1'. Опущення мовниx eлeмeнтiв, колись нeобxiдниx для визначення смислу вcieï одиницi, не позначилося на ïï знaчeннi. Сучасна мовна практика реашмувала питому двочленну структуру пpиcлiв'я Lez má krátké nohy, причому новi пpовepбiaльнi трансформи свщчать про те, що мовщ пiдcвiдомо апелюють до виxiдноï форми, ipонiзyючи над ïï змicтом. Основна щея ycтaлeноï' одиницi "розгортаеться" через протиставний зв'язок cтpижнeвиx cлiв двоx синтагм, який стае основою нeгaтивноï семантики усього нeопpовepбiaльного вислову, пор.: Vsude se doctete, ze lez má krátké nohy. Ale uz nikde se nedozvíte, ze je má zatracenë rychlé a pravdë vëtsinou utece; Co je platné, ze lez má krátké nohy, kdyz pravda je má tak casto chromé; Lez má krátké nohy, avsak dlouhonohá pravda dobëhne leckdy sama sebe; Lez má krátké nohy, ale umí se na në vybornë postavit; Lez má krátké nohy, ale umí strasnë rychle utíkat; Lez má krátké nohy, ale pravda jestë kratsí; Lez má krátké nohy, ale dlouhé prsty; Lez má krátké nohy, ale velice rychlé auto; Lez má krátké nohy bylo prísloví platné v dobë nasich prarodicü. Vcase jejich vnukü platí spíse lez má dlouhé nohy (syn 2006 pub).
Опорний образ пpовepбiaльноï трансформи може бути peaлiзовaний через aнтонiмiчнy опозищю. Так, в новш одинищ думка оживляеться завдяки iмплiцитномy зютавленню aнтонiмiв 'короткий - довгий', в результат новий контекст заперечуе значення протопри^в'я, напр.:
Lez má totiz nohy sakra dlouhy -Nezná bolest ani divny touhy.
Jde prímo na vëc, má neprüstrelnou vestu A ty krvácís kdyz prekrízí ti cestu Lez má nohy dlouhy.
(Ivan Kott).
Актyaлiзaцiя слова в паремшному текст може бути пов'язаною з використанням прийому гри ^в або каламбуру, зокрема, омонiмiчними засобами, коли в одному контекст стикаються формально однаков^ але по суп piзнi слова. Чеське при^в'я Lez má krátké nohy, використовуючи омошмда форм lez '^pexra" i lez - наказова форма дiecловa lezet "лежи", переконливо цю властивють доводить:
Studenti dostali za úkol napsat sloh na téma "Lez má krátké nohy". Jeden ze studentù byl hotovy za deset minut. Ucitelka byla zvedavá, co za takovou chvilku napsal, a tak cetl:
"V sobotu odpoledne jsem se vydal s kamaradem Karlem do lesa. Bylo krasne, slunce svitilo, lesni mytinka lakala do mechoveho objeti. I zalehli jsme, lebedili si a jimala nas mirna drimota. Vtom se v ohbi lesa objevila divci postava. Chtel jsem se zvednout a podivat, ale Karel me zadrzel a pravil: "Lez, ma kratke nohy!"
Причиною мовно! гри в napeMiHx завжди е комунiкативний HaMip адресанта. Так, актуалiзацiя семи 'особа жшочо! статГ дозволяе варiювати лише один компонент у при^в'! Lez ma kratke nohy, щоб досягти бажано! гендерно! характеристики. Цей прийом використала авторка роману Нiколь Рибайрова в назвi свого твору: "Lez ma zenske nohy". Близькими до ще! трансформи е вирази Lez ma hezke nohy; Lez ma zenske nohy a dabei je zenskeho pohlavi.
Ще одна прим^на особливють використання мовно! гри в провербiальних одиницях - застосування пароди. Пародiя, по-особливому вiдтворюючи чужий текст, iронiчно викривае змiст першоджерела, яке грунтуеться на контрастуваннi, неадекватностi, шюзорносп дiйсного й бажаного стану речей. У цьому переконуе приклад пароддавання фрагменту Святого Письма - восьмо! Божо! Заповiдi, в основi яко! е припис "Не свiдчи неправдиво на свого ближнього":
Poosme: Nebudes lhat! Tim, ze lez ma nohu kratkou Krmili nas jakpohadkou. Ze jen z kopce nohu krati Na to dnes jed mozno brati. Cim vys lhare näkdo hleda Za pravdu mu nikdo neda. Nahore prec, mili zlati Vzdycky jsou jen "vsichni svati".
Netreba se tedy bat Ze by nam snad chteli lhat...
Завдяки мовнш ^i в чеськш мовi виникають новi при^в'я. Серед зiбраного нами матерiалу вирiзняеться група, яю можна вважати потенцшними неоприслiв'ями на тш пiдставi, що !х частотшсть в сучасному дискурсi досить висока.
Узагалi кажучи, проблема визначення критерив вiднесення нових провербiальних висловiв до розряду при^в'!в залишаеться вiдкритим для обговорення питанням. На нашу думку, в нов^нш паремiйний фонд можуть ввшти одиницi, якi не прив'язаш до конкретного контексту (як напр.: Любиш кататися -люби i дорогу лагодити) i мають по можливосп коротку ритмiчну форму, причому це можуть бути як провербiальнi трансформи, так i зовсiм новi вислови провербiального типу (в дужках зазначаемо частотшсть в 1нтернеп), напр.: Dvakrat mär jednou res (127); Bez prace nejsou dolace (116); Do oci bratr, za zady had (16 402); Vsude dobre, doma manzelka (281); Optimismus je zpüsoben nedostatkem informaci (351); Nic tak neomezuje svobodu slova jako rozbita huba (62); Moudrost nekoupis, hloupost neprodas! (28); Zena je dobry sluha, ale zly pan (21); Milujici srdce na krasu nehledi (143); Laska je jako slza - rodi se v ocich apada k srdci (122); Casto lide hynou klevetnikü vinou (45); Dobre slovo hubu nespali (117) та ш.
Мовна гра може призвести до невшзнанност вихщно! форми пареми. У таких випадках йдеться не про формальну чи семантичну трансформащю прототипу, а про виникнення звичайного вислову 3Í структурою речення, хай навт (за законом багатьох одиниць паремшного жанру) й римованого, пор.: Vústech med, a v srdci jed ^ V ústech med má jen medvéd; Zacal na zlaté, skoncil na bláté ^ Zacal na zlaté, skoncil bez gaté ^ Zacal na zlaté, nemél na gaté; Bez penéz do hospody nelez ^ Bez penéz do obchodu nelez ^ Bez penéz do nebe тощо.
Джерелом для провербiальних каламбурiв e сучасний полгтичний, економiчний, рекламний дискурси, за якими можна судити про сощальш, псж!чш, психологiчнi, культурш процеси в суспiльствi. Як влучно зауважили автори словника «Антипословицы русского народа» Х. Вальтер i В. Моюенко, «трансформи вщомих росшських при^в'!в мають рiзну мотивацiю та концептуальну природу - вiд принципового спростування банально! iстини, яку вони виражають, до «смiху заради смiху», простого мовного каламбуру, зубоскальства» [1, с. 7].
Проведений аналiз чеських паремш, яю е елементами нацiонально! смiхово! культури, дозволяе вiдповiсти на питання, чому вони - характерш прикмети сучасно! епохи. Могутнi спалахи суспшьно! активностi в пострадянський перiод, демократизащя, глобалiзацiя, iнтернетизацiя сприяли мобiлiзацi! i небувалому пiднесенню масово! мовотворчостi. I! прояви практично безмежш. Як неможливо визначити кiлькiсть ситуацiй об'ективно! реальности знаками яких виступають прислiв'я i приказки, так неможливо визначити кшьюсть !хнiх каламбурних трансформ. Звiдси випливае питання, де межа мiж узуальним i оказiональним варiантами. У цьому контекст полягае перспектива подальшого дослщження.
Список лiтератури
1. Вальтер Х., Мокиенко В. Антипословицы русского народа / Х. Вальтер, В. Мокиенко. - СПб. : Издательский Дом «Нева», 2005. - 576 с.
2. Кабанова Н. М. Что наш язык? Игра? / Н. М. Кабанова // Слово во времени и пространстве: К 60-летию професора В. М. Мокиенко. - СПб. : Фолио-Пресс, 2000. - С. 290-301.
3. Логический анализ языка. Языковые механизмы комизма / Отв. ред. Арутюнова Н. Д. - Москва : Индрик , 2007 - 726 с.
4. Николаева Е. Трансформированные пословицы как элемент современной смеховой культуры / Е. Николаева // Slowo. Tekst. Czas - VI. Nowa frazeologia w nowej Europie: Materialy VI Mi^dzinar.konf. naukowej, Szczecin-Greifswald. - 2002. - S. 158-164.
5. Норман Б. Ю. Игра на гранях языка / Б. Ю. Норман. - М. : Флинта; Наука, 2006. - 343 с.
6. Санников В. З. Русский язык в зеркале языковой игры / В. З. Санников [ 2-е изд., испр. и доп.]. -М. : Языки славянской культуры, 2002. - 547 с.
7. Хлебда В. Метаоператоры в тексте и их основные функции / В. Хлебда // Слово во времени и пространстве: К 60-летию професора В. М. Мокиенко. - СПб. : Фолио-Пресс, 2000. - С. 415-429.
8. Bittnerová D., Schindler F. Ceská prísloví. Soudoby stav konce 20. století / D. Bittnerová, F. Schindler. -Praha : Karolinum, 1997. - 315 s.
9. Celakovsky F. L. Mudrosloví národu slovanského ve príslovích / F. L. Celakovsky. - Do tisku pripr., rejstríkem, pozn. a dosl. opatr. Karel Dvorák. - 3 vyd. - Praha :Vysehrad, 1949. - 922 s.
10. Prekládání a cestina. - Praha : H & H, 2003. - 264 s.
Даниленко Людмила. Языковая игра как атрибут «языкового вкуса эпохи» / Людмила Даниленко // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2012. - Т. 25 (64), №2 (1). - С. 302-307.
Статья посвящена исследованию и описанию лингвостилистических и прагматических средств и приемов реализации комического эффекта в современной чешской паремиологии. Определены типы коммуникативных интенций адресанта.
Ключевые слова: чешская паремиололгия, языковая игра, прагматика, коммуникативная лингвистика.
Danylenko Liudmila. Language Game as the Feature of «Language Flavor of the Era» / Liudmila Danylenko // Scientific Notes of V. I Vernadsky Taurida National University. - Series: Philology. Social Communications. - 2012. - V. 25 (64), №2 (1). - P. 302-307.
The article researches and describes lingua-stylistic and pragmatic means and ways of making comic effect in modern Czech paremiology. The types of communicative intentions of the sender are defined. Key words: Czech paremiology, language game, pragmatics, communicative linguistic.
Стаття надШшла до редакци 1 березня 2012 року
