CC BY
27Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 27 (66). № 1. Ч.1 - С. 274-278
УДК 81 '271
Мовленневий етикет та культура стлкування Семенова О. В., Ф'рсова I. В.
Горл'вський нститут iноземних мов державного вищого навчального закладу «донбаський державний педагогiчний унiверситет», Горл'вка, olena semenova@mail.ru, i firsova@mail.ru
У сучасному ceimi проблеми культури сустльства й культури стлкування е актуальними та дискуетними. Культура - сукуптсть матерiальних та духовних цтностей, створених сустльством, характеризуепевнийрiвень йогорозвитку. Будь-яка ситуащя в сусniльствi знаходить свое вiдбиття в усному мовлент. спостерiгаеться тiсний взаемозв 'язок мiж економiкою, вихованням, вiдношенням до пращ та культурою людини. Стлкування базуеться на повазi гiдностi тшог людини, дотримант моральних норм. Культура мовлення й культура стлкування е складовими загальног культури людини.
Ключовi слова: мовленневий етикет, культура стлкування, мова, мовлення, комушкащя.
Остантми роками пильна увага науковщв спрямована на дослщження мови з точки зору ïï внутршньо1 будови. Але при такому mдходi до вивчення mobhoï структури з поля зору лшгаспв зникае людина - головна ф^ура комушкативного процесу, яка сприймае та породжуе усне мовлення. Одтею з основних здiбностей людини е вмшня висловлювати своï думки за допомогою слова. Мова вщбивае велику кшьюсть вщповщних об'ективних вщношень, цей зашб стлкування мiж членами сощуму, спошб обмiну шформащею, шструмент впливу на свщомють та поступки iншоï особистостi. Опанування рiзними (вербальними / невербальними) засобами для вираження думки оцiнюеться досить високо, але не вс вiртуозно володiють словом.
У сучасному свiтi проблеми культури сустльства й культури стлкування е актуальними та дискусшними [6, с. 18]. Культура - сукуптсть матерiальних та духовних щнностей, створених сустльством, характеризуе певний рiвень його розвитку.
Девальващя нащонально1' мови, загрозливе падшня iнтересу до чистоти та богатству мовлення е очевидними [4, с. 9]. Проблематика дано1' роботи пов'язана з питаннями духовного стану сустльства, мовленнево1' культури його членiв, культури 1'х спiлкування, тобто мовленневим етикетом. Привчаючи себе до смислово1' однозначности ми втрачаемо здатнiсть сприймати та розумгги полiсемiю слiв, бачити стушнь 1'х вiдповiдностi до дiйсностi. Цшавим виявляеться той факт, що академш I. П. Павлов розглядав вмшня сшввщносити слово з дiйснiстю як важливу розумову яюсть.
Будь-яка ситуащя в суспiльствi знаходить свое вщбиття в усному мовленнi. Руйнiвна традищя оцiнного вiдношення до мовлення, зростаюча на сприятливому грунтi низькох' культури, призводить до нездатностi передбачити наслщки потрапляння тiеï чи iншоï лексично! одиницi до рiзних сфер життедiяльностi людини.
Проведений аналiз лексичних одиниць в дидактичнш сферi (перший етап) показав вживання вiйськовоï лексики, а саме озброюватися (Armez-vous de vos
Мовленневий етикет та культура спiлкування
stylos.), боротися (Luttez contre les erreurs de grammaire.), формувати (Former des formateurs.) зумовлюе шдпорядкування осв^ньо-виховно1' дiяльностi статутним законам; командно-директивних форм взаемоди (Levez-vous. Asseyez-vous. Taisez-vous.), яю жорстко регламентують моделi вiдношень та не дозволяють розвиватися як особистост так i суспiльству в цшому. Отже, спостерiгаеться тiсний взаемозв'язок мiж економiкою, вихованням, вiдношенням до пращ та культурою людини.
Комунiкативний процес е досить складним, який припускае вмшня чути та слухати сшврозмовника, поважати його гiднiсть та дотримуватися моральних норм. Вищезазначеш правила виявляються важливими умовами взаемопорозумiння. Мовлення - найбшьш змiстовний, емний та виразний засiб спiлкування. Висока мовленнева культура передбачае високу культуру мислення. Культура мовлення й культура сшлкування е складовими загально1 культури людини, вмшня точно, виразно передавати сво1 думки. Мова вщбивае моральний стан сусшльства. Щира любов до свое1 краши неможлива без любови до сво1 мови. Людина, яка е байдужа до рiдноï мови, - байдужа до тепершнього та майбутнього народа [1, с. 54].
Академш Д. С. Лихачьов зауважуе: «Язык в еще большей мере, чем одежда, свидетельствует о вкусе человека, о его отношении к окружающему миру, к себе».
Культура сшлкування та мовленневий етикет втрачають свою популярнють в сучасному суспшьствг Мiж тим, етикет мовленневого сшлкування вщграе важливу роль для успiшноï дiяльностi людини, ïï особистого й професшного росту, побудови мщних родинних й дружшх вiдносин.
Пiд мовленневим етикетом розушють систему правил, якi пояснюють, яким чином слщ встановлювати, пiдтримувати та переривати контакт з шшою людиною у певнш ситуацiï. Кожна краша мае своï особливостi культури сшлкування [2, с. 105].
Елементи мовленневого етикету присутш в кожному комушкативному актi. Дотримуючись правил мовленневого етикету можна скорiше досягти взаемопорозумiння з свiрозмовником.
Оволодiння етикетом мовленневого сшлкування потребуе отримання знань рiзних гумаштарних дисциплiн: лiнгвистики, психологiï, iсторiï культури та шших. Для бiльш усшшного набуття навичок культури спiлкування використовують таке поняття, як формули мовленневого етикету, певш слова, фрази й CT^i вислови, якi використовуються для для трьох стадш розмови: початок (вгтання / знайомство); основна частина; заключна частина розмови [3, с. 67].
З самого дитинства людина стикаеться з формулами мовленневого етикету, а дорослшаючи вона навчаеться тонкостям сшлкування, опановуе рiзнi CTrai мовлення та поведшки.
Проведений аналiз формул мовленневого етикету в педагопчнш сферi (другий етап) показав, що рiзнi соцiо-професiйнi групи в межах одного навчального закладу дотримуються певних правил його вживання.
Студент / Студент:
- у 90 % випадюв спостериаеться частотне вживання жаргонiзмiв, молодiжного сленгу: «благодарочка» (= дякую), спо-ноки (= добрашч), ыао / salut / hallo / bya (= до побачення);
- у 80 % випадюв при зверненш з проханням студенти вживають наказовий спосiб дiеслiв, а I умовний спошб - вщсутнш: дай менi, зателефонуй;
- у 60 % випадюв при зверненш не вживаеться iм'я адресата: тдемо, подивись;
- у 40 % випадюв, зважаючи на специфшу вищого мовного навчального закладу, де вивчаються iноземнi мови, ввiчливi форми замщаються iноземними еквiвалентами: please, thank's, merci, s'il te plaît, bitte, danke;
- у 30 % випадюв спостериаеться випадшня ввiчливоï форми: будь ласка, дякую;
- у 20% випадюв паралшгвютичш форми вживаються замiсть вербальних.
Семенова О. В., 0ipcoea I. В.
Студент / Викладач:
-90 % студенпв вживають замють I умовного способу наказовий cnoci6 з додаванням частки «будь-ласка»;
-70 % студенпв при зверненнi не вiтаються, а починають з прохання;
-20 % студенев при зверненнi з проханням не називають викладача по iMern та по-батьковi;
-10 % студенев вживають такi висловлювання як: «Не вважайте за клотт, будь-ласка, ...», «Чи можу я Вас попросити ...», «Якщо вам не складно ...».
Викладач / Студент:
- 90 % викладачiв перш шж висловити прохання або пораду звертаються до студенев по iменi;
- 80 % викладачiв звертаються до студенев молодших курсiв на «Ти», а старших курав на «Ви»;
- 70 % викладачiв у разi надання поради студентам найчаспше вживають висловлювання: «Япорадив би Вам ...», «Я би хот1в Вам запропонувати...», «Вам краще дгяти таким чином».
Колега / Колега:
- 95 % члешв педагопчного колективу в присутност студенев звертаються один до одного виключно на «Ви» та по iменi та по-батьковц
- 90 % викладачiв за вщсутносп студенев при зверненш, проханш, вiтаннi враховують вiк та стушнь вiдносин;
- 90 % НПП у разi прохання, поради, згоди вживають ввiчливi форми «Дякую», «Будь-ласка» та дieслова I умовного способу.
Шдлеглий / KepieHUK:
- перш шж звернутися обов'язковим е вiтання;
- звернення у 2 особi множини «Ви»;
- звернення по iменi та по-батьковi;
- штонацшний малюнок рiвний, низький репстр тональностi.
KepieHUK / Шдлеглий:
- проханню, порадi передуе звернення керiвника по iменi та по-батьковi;
- у разi згоди, керiвник вживае таю висловлювання як: «Будь-ласка, не заперечую ...», «Готов Вас вислухати ...»;
- у разi вщмови, найпоширенiшими з проаналiзованих висловлювань виявлеш наступнi: «Яне можу виконати ваше прохання... », «Зараз це неможливо... », «Ямаю вам в1дмовити... »;
- у разi подяки, керiвник вживае таю висловлювання як: 70 % «Дякую», 20 % «Дозвольте подякувати», 10 % «Явам дуже завдячую».
Таким чином, результати проведеного експерименту на базi педагопчного вишу свщчать, що ключьову роль в культурi мовленневого етикету вщграе ситуащя. Ситуащя мовленневого етикету е ситуацiею безпосереднього сшлкування, компоненти яко1 знаходять вщбиття в граматичних категорiях й формах висловлювань мовленневого етикету. Залежно вщ ситуаци стае зрозумiлим, що розмова може значно змшюватися. Нами були встановлеш характеристики, котрi зумовлюють певш обставини спiлкування: особистiсть спiврозмовникiв, мюце, тема, мета.
Особистiсть спiврозмовникiв: мовленневий етикет орiентований перш за все на адресата з урахуванням його особистосп, що зумовлюе форму звернення Ти / Ви. Перша форма вказуе на неформальний характер сшлкування, друга - на повагу й бшьш формальну розмову.
Мюце: сшлкування в певнш ситуаци вимагатиме вщ участника специфiчних правил мовленневого етикету, встановлених для цiеï ситуацiï, в даному випадку -вищий мовний навчальний заклад.
Мовленневий етикет та культура спшкування
Залежно вщ теми, мотиву або цш стлкування, ми вживаемо вщповщт формули мовленневого етикету. Мотиви та цш спонукають до знакiв поваги, доброзичливого ставлення, подяки стврозмовнику, пропозицiй, звернень з проханням або порадою.
Отже, мовленневий етикет як складова мовленневого юнування концентруе низку важливих проблем стлкування i може вивчатися комплексними методами. Вивчення правил мовленнево1 поведшки не менш важливе, нiж тзнання мовних законiв. Мовлення - це найбшьш змiстовний, емний та виразний засiб спiлкування. Висока мовленнева культура передбачае високу культуру мислення та стан моральност в суспiльствi.
Список лггератури
1. Греков В. Ф. Пособие для занятий по русскому языку / В. Ф. Греков. - М. : Просвещение, 1968. - 165 с.
2. Кармин А. С. Культурология : Культура социальних отношений / А. С. Кармин.
- СПб. : Лань, 2000. - 324 с.
3. Кравченко А. И. Культурология : учебное пособие для вузов / А. И. Кравченко.
- М. : Академический проект, 2001. - 211 с.
4. Оганесян С. С. Культура речевого общения / С. С. Оганесян // Русский язык в школе. - № 5. - 1998. - С. 9.
5. Скворцов Л. И. Язык, общение и культура / Л. И. Скворцов // Русский язык в школе. - № 1. - 1994. - С. 12-13.
6. Формановская Н. И. Культура общения и речевой этикет / Н. И. Формановская // Русский язык в школе. - № 5. - 1993. - С. 18.
Семенова Е. В. Речевой этикет и культура общения // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» - 2014. - Том 27 (66). № 1. Ч.1 - С. 274-278
В современном мире проблемы культуры общества и культуры общения являются актуальными и обсуждаемыми. Культура - совокупность материальных и духовных ценностей, созданных обществом, характеризующих определенный уровень его развития. Любая ситуация в обществе находит свое отражение в устной речи. Наблюдается тесная связь между экономикой, воспитанием, отношением к труду и культуре человека. Общение базируется на уважение чести другого человека, соблюдение моральных норм. Культура речи и культура общения являются составными общей культуры человека.
Ключевые слова: речевой этикет, культура общения, язык, речь, коммуникация.
Semenova E.A. Speech etiquette and culture communication // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Philology. Social communications. -2014. - Vol. 27 (66). No 1.1 - P.274-278
In today's world cultural problems of society and culture ofcommunication are important and under discussion. Culture is a collection of material and spiritual values created by society, characterized by a certain level of development. Any situation in society finds its reflection in speech. There is a close relationship between economy, education, relation to work and person culture. Communication is based on respect for the dignity of another person, observance of moral standards. Culture of speech and culture of communication are part of the general human culture.
Thus, the results of the experiment which were based on pedagogical university show that the main role in a culture speech etiquette plays situation. A situation of speech etiquette is a situation of direct communication, components of which are reflected in the grammatical
CeMeHOBa O. B., 0ipcoBa I. B.
categories and forms of expression of speech etiquette. Depending on the situation, it is clear that the conversation can vary significantly. There were set some properties which determine the specific circumstances of communication: person interlocutors, place, subject, purpose.
Personality of interlocutors: speech etiquette is focused primarily on the recipient on his personality, which leads the way ofgreeting you / You. The first form indicates informal communication, the second - to respect and a formal interview.
Location of communication: the certain situations require the participant specific rules of speech etiquette establishedfor this situation, in this case - the highest language school.
Depending on the theme, motive or purpose of communication, we use appropriate formulas of speech etiquette.
Thus, speech etiquette as a part of speech being concentrates a number of important problems of communication can be studied with the help of communication and complex methods. Learning the rules of verbal behavior is not as important as knowing the language laws. Speech - is the most informative, receptive and expressive communication tool. High-language culture provides the high culture of thinking and the state of morality of the society.
Key words: speech etiquette, culture of communication, language, speech, communication
nocmynuna do peda^iï 07.05. 2014 p.
