Научная статья на тему 'Моти вационный потенциал собственности и его использование на предприятиях'

Моти вационный потенциал собственности и его использование на предприятиях Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

CC BY
87
42
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
МОТИВАЦіЯ / СТРАТЕГіЯ / КАПіТАЛіЗАЦіЯ / іНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПіТАЛ / ДЕМОКРАТИЗАЦіЯ КАПіТАЛУ / УПРАВЛіННЯ / МОТИВАЦИЯ / СТРАТЕГИЯ / КАПИТАЛИЗАЦИЯ / ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫЙ КАПИТАЛ / ДЕМОКРАТИЗАЦИЯ КАПИТАЛА / УПРАВЛЕНИЕ / MOTIVATION / STRATEGY / CAPITALIZATION / INTELLECTUAL

Аннотация научной статьи по экономике и бизнесу, автор научной работы — Булеев И. П., Ревва А. М., Атаманчук Г. С.

В статье рассмотрены проблемы формирования эффективной системы мотивации персонала предприятий, который включает текущие и стратегические составляющие. Обоснована необходимость включения стратегической системы мотивации в стратегию предприятия, рассмотрены материальные основы стратегической мотивации, механизмы ее реализации.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Motivational potential of propert and it’s use on enterprise

The article deals with the problem of forming an effective system of motivation of enterprises, which includes current and strategic components. The necessity of the inclusion of strategic motivation system in business strategy, reviewed the material basis of strategic motivation, the mechanisms of its implementation.

Текст научной работы на тему «Моти вационный потенциал собственности и его использование на предприятиях»

1.П. Булеев

д-р екон. наук, м. Донецьк

А.М. Ревва

канд. екон. наук, м. Одеса

Г.С. Атаманчук

м. Донецьк

МОТИВАЦ1ЙНИЙ ПОТЕНЦ1АЛ ВЛАСНОСТ1 ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ

НА ШДПРИСМСГВАХ

Роздержавлення та приватизацiя, що були проведенi пщ час реформування економ^ постсоцiалiстичних держав, одшею iз головних цiлей мали подолання вщчужен-ня працiвникiв вiд власность До цього часу серед рефор-маторiв-економiстiв та полiтикiв пануе думка, що державна (сусптьна) форма власност не е ефективною, що приватна власнють швидко виршуе питання пiдвищення ефективностi виробництва шляхом використання рiзно-манiтних форм мотивацй персоналу пiдприемств, у тому чи^ використовуючи мотивацiйний потенцiал власностi. Практика показала iншi результати. Незважаючи на те, що на сьогодш державна форма власност займае значну долю власност економiчно розвинених держав (понад 50 % власност держави) в УкраТш мають за рiзними оц-iнками державну власнiсть вiд 10 % до 20 % тдприемств. Першi мають ефективну економiку, вiтчизняна економь ка працюе неефективно.

У 2009 р. вичизняна промисловiсть в цлому була збит-ковою. Економiка Украши все ще не досягла рiвня 1990 року. На рiвень докризового 2008 року, за прогнозами авторитет-них фахiвцiв, Укра!на вийде лише до 2015 року [1, с. 5].

Перюд реформування економши Украши в умовах побудови нею державно! незалежност характеризувався рiзкими спадами та коливаннями виробництва, продук-тивностi пращ, розшарування сусп1льства за рiвнем до-ходiв. В першi роки побудови незалежно! держави (1991— 1995 р. р.) мало мюце рiзке падiння ВВП i, як результат, заробггао! плати та доходiв основно! маси населення. При цьому рiвень падiння заробггао! плати в рази перевищу-вав падiння виробництва i продуктивностi працi. Факто-ри подолання вщчуження найманих робiтникiв вщ влас-ностi та залучення !х до управлшня виробництвом не спрацювали. Зруйновано було систему мотивацй пращв-ниюв. Вкрай недостатньо уваги прид1лялось нормуван-ню витрат труда, бригадним та колективним формам оргашзацй та оплати труда за кшцевими результатами, участ працiвникiв у прибутках та в управлшш.

Мета дано! роботи — на основi аналiзу прогресив-них систем мотивацй персоналу обГрунтувати не-обхiднiсть та доцiльнiсть формування стратепчно! сис-теми мотивацй використання мотивацшного потенща-лу власностi в соцiально-економiчнiй системi мотивацй, визначити механiзми !х реалiзацi!.

Як справедливо вiдмiчають дослщники [2, с. 40; 3; 4] юторично склались i сьогоднi чгтко видiляються двi центральнi фiлософсько-методологiчнi доктрини влас-ностi — iндивiдуалiстична (приватна) та суспшьна (державна). Боротьба м1ж прихильниками доктрин приват-

но! та суспшьно! власностi проходить вже на протязi бiльше двох сторiч. Особливо це актуально вiдносно постсощалютичних кра!н, у яких ще два десятирiччя бiльшiсть науковцiв та практиюв доводили переваги суспiльно! власностi на засоби виробництва. I вже на протязi бшьш як двадцяти роив доводять, що приватна власнють е найбтьш досконалою, привабливою та ефективною. В Укра'!ш Г! питома вага в промисловоста, роз-рахована за офщшними методиками, складае вщ восьми до десяти вщсотюв (8—10 %), в той час як у еконо-мiчно-розвинутих кра!нах— 42—65 % [2, с. 41].

Аналiз доводить, що змiна питомо! ваги та спiввiдношення основних форм власносп суттево не вплинули в кра!нах СНД на ефективнiсть виробництва.

Головними причинами тому стали:

— обвальне падшня ВВП, що ствпало з перюдом реформування власностi;

— прихщ до власностi в економщ нових власникiв, якi не створювали !!, а отримали за принципом «хто бiльше схопить», не взираючи на економiчнi та загаль-но людсью моральнi принципи;

— концентращя власностi у групах небагатьох, при вщчуженш вiд не! основно! маси виробниюв, якi вва-жали себе стввласниками загальнонародно! та коопе-ративно-господарсько! власностi;

— заниження у десятки разiв вартостi майна, яке розподшялось вiдповiдно до отриманих населенням приватизацшних сертифiкатiв;

— низький рiвень роз'яснювально! роботи серед населення вiдносно принцитв та механiзмiв реалiзацi! приватизацiйних сертифшапв, в результатi чого значна частина громадян не стала отримувати сертифшати або не реалiзувала !х;

— значна диференщащя рiвня доходiв 10 % найба-гатшого i 10 % найбщншого населення, яке за оцшка-ми рiзних фахiвцiв та полггачних дiячiв складае вiд 15 до 60 разiв;

— погiршення системи нормування затрат труда та матерiалiв на виробництв^ систем мотивац!! персоналу навпъ порiвняно iз перiодом планово-директивно! еко-номiки;

— практично повне ^норування форм та методiв морального стимулювання ефективно! працi, поеднан-ня моральних та матерiальних стимулiв ефективного труда персоналу;

— вщсутшсть на переважнiй бшьшоста пiдприемств виплати дивiдендiв або винагород за результатами роботи за певний перюд (квартал, пiврiччя, рш);

— формування оргашв управлшня шдприемств виключно iз мажоритарних акцiонерiв-власникiв та топ-менеджменту, не включення в них найманих пращвниюв та робггаиюв;

— полiтична нестабiльнiсть, корупцiя i т. iн.

Таким чином, загальш обставини та внутрiшнi про-

блеми тдприемств в перюд реформування впчизняно! економiки супроводжувались падiнням рiвня та ефек-тивностi систем мотиваци персоналу, практично неви-користанням мотивацiйного потенщалу власностi в умо-вах И рiзноманiтностi.

Система мотиваци працi — це сукупшсть внутрiшнiх мотивiв особи (груп, колективiв) та зовнiшнiх (економГч-них i неекономiчних) заохочувальних важелiв, шстру-ментiв, прийомiв, що спрямоваш на досягнення певних ц1лей особи та колективу пщприемства i в певнш мiрi визначають поведiнку та да об'екту. Мотивацiя е проце-сом заохочення самого себе та шших до д1й, направлених на досягнення щдивщуальних i загальних цглей оргашзацй. Мотивац1я як механiзм — це внутршнш психологiчний настрiй суб'екту, що забезпечуе упiзнання предмета, вщпо-вщаючого потребам i запускае спрямовану поведiнку, щодо присвоення предмету, якщо вiн вщповщае потребам. Мо-тивац1я дiе у вiдносинах особистiсть та iншi суб'екти ви-робничих, сощальних та ринкових вщносин. Але головним е вщносини «особистють-пщприемство», якщо людина прийшла на пщприемство та працюе на ньому

Приходячи на пщприемство для укладання договору чи контракту, приймаючи рiшення працювати на даному пщприемств^ потенцiйний працiвник мае свое уявлення що те, що вш бажае виконувати та яю власш потреби реалiзувати. Фахiвцi називають це трудовою концепцiею робiтника, пращвника (ТКР) [5].

ТКР представляе собою штегральну характеристику особистостi, взяту виключно пщ кутом зору, яким бачиться самому пращвнику свое мкце у виробничiй сферi i яка специфГка Н поведiнки в нш. ТКР дае мож-ливiсть ощнити, яку «цшу» повинен «заплатити» робп"-ник, щоб отримати можливiсть використати сприятливi для нього фактори трудових вiдносин (творчий характер пращ, легюсть виконання завдань, свобода регулю-вання робочого часу i т. ш.), умови працi i можливост самореалГзаци (кар'ерне перемiщення, можливiсть на-вчання та пiдвищення квалГфГкаци, вщстань мiсця ро-боти вiд мюця проживання, наявнiсть дитячих установ, установ охорони здоров'я, оздоровчих комплексГв i т. д.).

Але доведено, що ТРК та система мотиваци дшть тодi., коли доходи особистостi, 11 сГм'1 перевищують певний мiнiмальний рiвень, що знаходиться не нижче науково обГрунтованого рiвня задоволення основних матерiальних i нематерiальних потреб особистостi. Якщо цього не досягнуто, то мотиващя як сощально-еконо-мiчна категорiя не реалiзуеться i дiють системи стиму-лювання, або лише форми й системи заробггао! плати, чого явно не досить для системи мотиваци. Остання бшьш об'емна н1ж заробггаа плата та системи стимулю-вання, яю е зовнiшнiми вiдносно задоволення потреб особистосп, вона може бути розповсюджена на поточнi та на довгостроковi мотиви особистостi, у той час як заробггаа плата та значна частина систем стимулювання орiентованi на поточш потреби та штереси як робггаи-ка, так г пщприемства.

Осюльки штереси пщприемства, його колективу (власниюв, акцюнерГв, менеджменту, найманих пращвниюв) реально подшяються на поточш (реалГзуються у заробггаш плат та опосередковано у прибутках), та на стратепчш (реалГзуються шляхом росту ринково'1 цши пщприемства, рГвень його кашталГзаци), то доцшьно в системГ мотиваци персоналу видшити мотивацш поточ-ну Г мотивацш довгострокову (стратепчну). Якщо до першо! входять вщомГ та досить дослщжеш форми й системи заробггао1 плати, моральш та матерГальш стимули, то в основГ стратепчно1 мотиваци лежать мехашзми кап-питзаци, участь найманих пращвниюв в управлшш ви-робництвом, формування позитивного шщжу Г т. ш.

Не зважаючи на те, що рГвень доходГв в Украш все ще залишаеться низьким, а рГвень безробптя — високим, в останш роки розмГр мшГмально1 заробггао1 плати зро-стае бшьш високими темпами (табл. 1)., а темпи росту реально! заробггао1 плати суттево перевищують темпи зростання продуктивност пращ (табл. 2), рГвень реально'].' заробггао1 плати та доходГв не досягають науково обГрунтованих норм задоволення потреб пращвниюв, населення. У зв'язку з цим в Укршш рГвень середнього класу оцшюеться у 8—10 % населення, стримуеться формування громадянського сусшльства, недостатня мате-рГальна база для формування сучасно1 дГево1 системи мотиваци пращвниюв пщприемств.

Як свГдчать даш табл.1 на протязГ 01.01.2010 р. мшмальна заробггаа плата зросла на 23,9 % або на 178 грн. проти 23 % або 139 грн. у 2009 р. З урахуванням запланованого на 2010 р. росту шфляцп на рГвш 13,1 % [7, с. 7] реальна мШмальна заробггаа плата у 2010 р. зросте приблизно на 30 % до рГвня 2009 р.

Формування сучасно1 системи мотиваци доцшьно проводити пов'язуючи бшьш тюно темпи зростання продуктивной пращ Г рГвня заробггао1 плати, моральш та матерГальш стимули. Але найбшьшГ можливост формування досконало1 системи мотиваци знаходяться в цариш використання мотивацшного потенщалу влас-ност та залучення найманих пращвниюв пщприемств до управлшня. Для економки ХХ сторГччя характерною рисою стало перетворення приватно1 власност в акцю-нерну, «розпорошення» власноста, демократизащя и.

Процес трансформаци приватно1 власност в акцю-нерну, яка характеризуеться як концентращею капталу, так Г його демократизащею, почався у ХУШ-ХГХ ст. у надрах кашталютичного способу виробництва. До цього часу питання про вщнесення акцюнерно1 власност до приватно1 чи не приватно1, залишаеться вщкритим. Одш фахгвщ вщносять акцюнерну власнГсть до приватно1, Г для

Таблиця 1

Розмiр мiнiмальноl заробггноК плати в Укра1н1 на 1.01.2005-2010 рр. [5]

Показники 2005р. 2006р. 2007р. 2008р. 2009р. 2010р.

01.01.10 01.05.10 01.12.10

М1шмальна

зароб1тна 262 350 400 515 605 744 884 922

плата, (869)*'

грн./м1сяць

% ДО - 133,6 1 14,3 128,8 117,5 123,0 119,0 104,3

попереднього (143,6)

перюду

• в дужках — проектний р1вень зггдно ЗУ «Про встановлення прожиткового мшмуму»

28

В1СНИК ЕКОНОМ1ЧНО1 НАУКИ УКРА1НИ ^

Таблиця 2

Випередження темпами зростання середньомкячно\' заробгшо1 плати темпiв зростання продуктивное^ пращ (процентнi пункти) [1, с. 7]

Показник 2001р. 2002р. 2003р. 2004р. 2005р. 2006р. 2007р. 2008р. 2009р.

Ршень випередження, % 15,8 7,7 2,1 13,4 26,5 15,8 13,9 28,2 15,0*'

*' попереднi данi

цього е певн1 п1дГрунтя, оск1льки акщя (акцй) належать чи то ф1зичним, чи то юридичним особам i3 приватною власн1стю. При цьому об'еднаний акцюнерний капiтал роздiляеться на реальний (виробничий) та фiктивний капiтал, i е не приватним, а колективним. Акцюнер може отримати свою долю i3 цього капiталу лише у грошовш формi i не мае можливост та право отримати засоби виробництва. Це дозволяе концентрувати каттал, збер-iгати цiлiснiсть функцiонуючого катталу, отримувати додану вартiсть i частково розподщяти il серед акцiонерiв у формi дивiдендiв, надае право акцюнерам приймати участь в управлiннi пщприемствами. Формуючись i3 приватно! власност акцiонерiв пiдприемство набувае риси не приватного, а колективного. Про це писали ще К. Маркс i Ф. Енгельс, пщкреслюючи «витюнення катталу як приватно! власност в рамках самого кашталютичного способу виробництва» [8].

В умовах капiталiзму складаються передумови при яких у сферi м1лкого, малого та середнього бiзнесу вини-кають можливостi ведення процесу виробництва, де пра-цiвники одночасно е власниками. Це народш пщприем-ства у США, пiдтримка яких здшснюеться програмою ESOP та охоплюе бiльш як 10 тисяч малих та середнiх пiдприемств [9; 10]. У Швецн' бiльше 80% складають сiмейнi фiрми, що працюють без залучення найманих пращвниюв. В 1зраш ще з початку ХХ ст. працюють комуни переважно у сщьському господарствi — «тбуци». Декiлька десятюв кiбуцiв зберiгають принципи рiвного розподшу доходiв i не вводять диференщацш заробiтноï плати за виконуемо роботу. Пошуки альтернативних ка-пiталiзму форм соцiально-економiчноï органiзацiï виробництва надзвичайно живучi i продовжуються [11].

В Укра!ш не використано можливiсть створення достатньо! кiлькостi народних пiдприемств гад час ма-сово! приватизацй'. Це можливо було зробити використовуючи оренду з викупом, а також пряму передачу пщприемств (переважно малих та середшх) виробничим колективам. В окремих випадках була використана орен-да з викупом для роздержавлення та приватизацй' навггь крупних пщприемств, як це зроблено на НКМЗ, яке по суп було в певний час за оцшкою його генерального директора, а ниш президента ЗАТ «НКМЗ» Г. М. Ску-даря, народним. Але поступово топ-менеджментом пщприемства було сконцентровано бшьшють акцш в сво!х руках, кшькють власниюв значно зменшилась i пщприемство перетворюеться в класичне акцюнерне товариство iз незначною чисельнiстю мажорiтарних акцiонерiв у власност яких сконцентрована бiльшiсть акцш. Юлькють мiнорiтарних акцiонерiв невпинно зменшуеться, падае ix роль i значення в управлшш ви-робництвом та тдприемством.

Фахiвцi справедливо вiдмiчають [12, с. 41], що передача пщприемств до рук трудових колективiв виключала перетворення !х у приватну власнють окремого власника та можливють експлуатаци наймано! працi, виробництво додано! вартоста, котру окремий власник зм^ би перетво-рювати в каттал. Додана вартють ставала б надбанням трудового колективу, держави. Сам труд прийняв би характер сшвробггаицтва, партнерства. В той же час це вщкрило б широкий простар для розвитку середнього i малого пщприемництва, особисто! та колективно! заш-тересованостi та iнiцiативи. Держава повинна мати можливють розпоряджуватись стратепчними сферами виробництва, забезпечуючи розвиток сусшльства в ц1лому, соц-iальну спрямованiсть розвитку i т. ш.

Однак нi працiвники, нi керiвники пiдприемств, нi апарат державних чиновниюв не готовi i не спроможш були реалiзувати дану концепцiю, яка реально могла б сприяти подоланню вщчуження пращвниюв вщ влас-носта, сприяти демократизаци капiталу, реалiзацi! мотивацшного катталу власность

Чисельнi дослщження показують значний потенцiал росту ефективност виробництва в умовах поеднання власника i працiвника в однiй особi. З'являеться суттевий фактор мотивацй шляхом реалiзацii мотивацiйного потен-талу власностi, що досить легко може бути досягнуто в малих пщприемствах i органiзацiях. У крупних та середнк пхдприемствах це досягаеться шляхом залучення найманих робггаиюв до управлшня пiдприемствами та процесами виробництва, участа у прибутках, в iнновацiйно-iнвес-тицшнш дiяльностi, вкладаннi частини власних кошпв найманих працiвникiв у розвиток пщприемства, капiталi-зац1! одержано! частки прибутюв та дивiдендiв у розвиток пщприемства, прирют ринково! вартостi якого буде використано на формування персошфшовано! власностi членiв виробничого колективу. Крiм того, сл!д провести оцiнку реально! вартоста капiталу пiдприемства, включивши в не! вартють iнтелектуального капiталу i виявлену додаткову вартiсть пхдприемства направити на формування персон-iфiковано! власноста працiвникiв пiдприемства, диферен-цуючи його в залежноста в!д факторiв i квалiфiкацi! прац-iвника, стажу роботи на пщприемств^ участi в робота по рацiоналiзацii, рiвня заробiтно! плати, якосл робiт. Особливо! уваги потребуе оцiнка iнтелектуального капiталу та формування з нього персошфшовано! власноста працiв-никiв. Адже сьогоднi в УкраТш пщприемства у сво!й звггаоста або не показують взагалi вартють штелектуаль-ного капiталу, не включають його до загально! вартостi капталу пхдприемств, або показують його на рiвнi 1-5 % загально! вартостi катталу пщприемств. В той же час у вартоста капталу закордонних пщприемств економiчно розвинених кра!н питома вага штелектуального капiталу досягае 50-70 %. Таким чином, при наявноста розумшня проблеми економiчною елiтою, полiтиками та бiзнесмена-ми, профспiлками й виробничими колективами, в Укра!ш е реальна база подолання вщчуження прашвниюв вщ влас-ностi, формування працiвника-власника, народних пщприемств та пщприемств iз значною долею персошфь ковано! трудово! власноста працiвникiв, що, безумовно, позитивно вплине на ефективнiсть виробництва та подолання кризових явищ. Доля прашвника в iнтелектуально-му капiталi доцльно визначати використовуючи iнтеграль-ний коефщент, який враховуе: загально-освiтньо-профес-

шний piBeHb (освиа, квалiфiкацiя, професiя, 1мщж установи, де отримано освпу, науковий CTyniHb); стаж роботи за профешею та стаж роботи на пщприемствц рiвень зароб-iтноï плати вщносно до середнього по пщприемству; участь у винахiдництвi та рацiоналiзацiï; перiодичнiсть та сис-темнiсть шслядипломно!' професiйноï перепiдготовки; коефiцiент якостi робщ трудово!' та виробничо!' дисципл-ши i т. п.

На кожному пiдприемствi обираються сво1 показ-ники i3 названих вище та встановлюеться шкала ïx зна-чyщостi.

При закшченш трудових вiдносин за об'ективни-ми причинами, працiвник мае право або збертати на-лежну йому частку капiталy в капiталi пщприемства, або отримати il в порядку, що дiе на пiдприемствi.

Викладене вище дозволяе формувати стратегiчнy систему мотивацй' на пiдприемствi, використовуючи для цього мотивацшний потенцiал власностi.

Таким чином, мехашзм реалiзацiï мотивацiйного потенщалу власност включае:

— визначення матерiальноï бази формування стра-тегiчноï системи мотивацй' персоналу пщприемства яку можуть складати: каштал пiдприемства або його частка, що створюеться у вщповщний часовий перiод; частка прибутку, створена та отримана у вщповщний перюд; прирют ринково!' вартостi пiдприемства; штелектуаль-ний капiтал; дивiденди; грошi та iншi матерiальна та нематерiальна власшсть працiвникiв i iн.;

— вибiр найбiльш придатно'1' для даного пщприемства методики ощнки ринково!' вартост пiдприемств та оцiнка за нею вартост пiдприемства;

— демократизацiя капталу; яка передбачае обмежен-ня долi кожного мажорiтарного акцiонера на середшх пщприемствах 10 % акцiй, на крупних — 5 % акцiй;

— обов'язкове введення до складу правлшня пщприемства, його дирекцп' представникiв трудового колективу, надшивши ïx правом «вето» на необГрунто-ваш рiшення правлшня та дирекцй', подолати яке ма-ють право лише загальнi збори акцiонерiв або конфе-ренцiя (загальш збори) трудового колективу;

— включення стратепчно1 системи мотиваци до загально1 стратеги пщприемства.

Питання, яю розглянуто у данш статт потребують подальших дослщжень у сукупност Гз виршенням проблем кашталГзаци пщприемств.

Лггература

1. Геець В. Формування Г розвиток фшансово1 кризи 2008—2009 роюв в Укршш / В. Геець // Економша Ук-ра1ни. — 2010. — № 4. — С. 5-15.

2. Макаров А. Собственность: два подхода / А. Макаров // Экономист. — 2006. — № 7. — С. 40-47.

3. Неоклассические проблемы демократизации собственности и менеджмента. Круглый стол // Вестник Московского университета. Серия «Экономика». — 2003. — № 3. — С. 113-119.

4. Покритан А. Деяю питання аналГзу Г реформуван-ня вщносин власност / А. Покритан, В. Гринчук // Економша Украши. — 2003. — № 11. — С. 40-46.

5. Китов А. И. Экономическая психология / А. И. Китов. — М. : Экономика, 1987. — 307 с.

6. Бюджет 2010. РГвняння на бвропу // Урядовий кур'ер. — 2010. — 6 травня. — № 81. — С. 5.

7. Про державний бюджет Украши на 2010 рш. Закон Украши 27 квггая 2010 року, №2154-У1 // Урядовий кур'ер. — 2010. — 30 квГтня. — №80. — С. 7-15.

8. Маркс К. Капитал. Т. 1. / К. Маркс, Ф. Энгельс. — Соч. Т. 23. — 764 с.

9. Методы ESOP могут быть адаптированы к условиям любой страны // Человек и труд. — 1992. — №3. — С. 14-17.

10. Приватизация через собственность работников // Материалы российско-американской конференции. — М. : НИИ труда НМЦНОТ, 1992. — 81 с.

11. Дубсон Б. И. Кибуцы. Путешествие в светлое будущее и обратно / Б. И. Дубсон. — М. : Крафт, 2008. — 326 с.

12. Осичнюк Е. В. Собственность: прошлое, настоящее и будущее / Е. В. Осичнюк // Актуальные проблемы экономики. — 2010. — №1 (103). — С. 27-46.

30

В1СНИК EKOHOMI4HOÏ НАУКИ УКРАШИ ^

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.