CC BY
16
4. Гунчак Т. Укра'ша: перша половина XX столлтя. Нариси подлинно!' юторп. - К.: Либiдь, 1993. - С. 54.
5. Вербова О. EKOHOMi4rn ютсря: Навч. поciбник. - Львiв: ЛА мПiрамiдам. - 2002. -С. 244-256.
УДК 330.342:167. Здобувач В.М. Чаус - nwiecbm КА
СОЩАЛЬНО-ПСИХОЛОГ1ЧН1 НАСЛ1ДКИ РОЗПОД1ЛУ ПРАВ ВЛАСНОСТ1 В АКЩ1ОНЕРНИХ ТОВАРИСТВАХ ТА ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО ВЛАСНИКА
Проаналiзовано сощально-психолопчш аспекти розподiлу прав влаcноcтi в ак-цiонерних товариствах. Закцентовано увагу на важливоcтi корпоративного управлш-ня для пiдвищення конкурентоcпроможноcтi та економiчноi ефективноcтi таких то-вариств.
Competitor V.M. Tchaus - Commercial Academy of Lviv
Social-psychological consequences an distribution rights property in joint-stock associations and forming efficacy owner
It is analyses a social-psychological aspects an distribution rights property in joint-stock associations. In this paper accents into the importance of corporative management for arising the competition ability and efficacy an economical such associations.
Враховуючи останш дослщження вчених у галуз1 функцюнування ак-цiонерноi власносп, вггчизняну та заруб1жну практику, можна стверджувати, що саме акцюнерна власшсть е тим мехашзмом, який мае резервш можли-вост шдняти на щабель вище мотивацда людини до пращ та ефектившсть функцюнування ще1* форми власность Так, А. Берл1 та Г. Miro у робот "Су-часна корпоращя та приватна власшсть" (1932) обгрунтували щею розвитку акцюнерного кашталу, що, на iхню думку, призведе до усуспшьнення вироб-ництва i надасть йому колективного характеру. Г. Мшз пропонував проект економ1чно1" реформи: через акцюнування шдкорити корпорацп служшню ш-тересам сусшльства. Головними ознаками "колективного кашташзму" вчений вважав дифузш акцюнерного кашталу i притаманне корпоращям вщдшення управлшня й контролю над виробництвом вщ власност на каштал. Г. Мшз вважав, що менеджери корпорацш у свош управлшськш даяльносп мають керува-тися особистим штересом, але одночасно i служити штересам сусшльства, щоб зберегти свободу шдприемництва i спрямувати ii у русло суспшьних штерес1в.
Найбшьш важливою проблемою функцюнування акцюнерних това-риств та шдприемств 1з змшаною формою власност у сучасних умовах стае проблема корпоративного управлшня. У широкому розумшт корпоративне управлшня, на наш погляд, можна визначити як систему форм, метод1в управлшня, наукових шдход1в, за допомогою яких спрямовують та контролю-ють д1яльшсть акцюнерного товариства. У рамках корпоративного управлшня визначаеться, яким чином швестори здшснюють контроль за д1яльшстю менеджер1в, яку вщповщальшсть несуть менеджери перед швесторами за результата д1яльност1 товариства. Належна система корпоративного управлшня
дае змогу швесторам бути впевненими у тому, що керiвництво товариства розумно використовуе !х швестици для фшансово-господарсько! дiяльностi i таким чином збiльшуеться вартють частки участi iнвесторiв в акцюнерному капiталi товариства.
Належне корпоративне управлшня не обмежуеться виключно вщноси-нами мiж iнвесторами та менеджерами, а передбачае також урахування за-конних штереЫв та активну спiвпрацю iз заiнтересованими особами, якi ма-ють легiтимний iнтерес у дiяльностi товариства (пращвниками, споживачами, кредиторами, державою, громадсьюстю тощо). Це пов'язано з тим, що това-риство не може юнувати незалежно вiд суспiльства, в якому воно функщ-онуе, i кiнцевий успiх його дiяльностi залежить вiд внеску всiх заштересова-них оЫб. Таким чином, сутнiстю корпоративного управлшня е система вщно-син мiж iнвесторами-власниками товариства, його менеджерами, а також за-iнтересованими особами для забезпечення ефективно! дiяльностi товариства, рiвноваги впливу та балансу штереЫв учасникiв корпоративних вiдносин.
Важливiсть корпоративного управлшня для товариств полягае у його внеску до шдвищення !х конкурентоспроможност та економiчноl ефектив-ност завдяки забезпеченню:
• належно! уваги до штерес1в акцюнер1в;
• р1вноваги впливу та балансу штересш учаснишв корпоративних вщносин;
• фшансово! прозоростц
• запровадження правил ефективного менеджменту та надежного контролю. Важливють корпоративного управлшня для держави обумовлена його
впливом на сощальний та економiчний розвиток кра!ни через:
• сприяння розвитку швестищйних процес1в, забезпечення впевненост та тд-вищення дов1ри швестор1в;
• тдвищення ефективност1 використання катталу та д1яльност1 товариств;
• урахування штересш широкого кола заштересованих ос1б, що забезпечуе здшснення товариствами д1яльност1 на благо сустльства та зростання национального багатства.
Нинi в Укра!ш назрiла нагальна необхiднiсть удосконалення чинного законодавства, що регулюе сферу корпоративних вщносин. Найближчим часом необхщно пiдготувати та прискорити прийняття спещального закону Ук-ра!ни про акцюнерш товариства та Кодексу корпоративного управлшня, в яких буде врегульовано та розв'язано зазначеш проблеми системи корпоративних вщносин.
Водночас практика свщчить, що проблеми виникають на кожному етат акцiонерних вiдносин. Вони можуть бути пов'язаними зi створенням ак-цiонерного товариства, придбанням акцш та перерозподiлом прав власностi, незгодою акцiонерiв iз розподiлом прибутку акцюнерного товариства та не-виплатою дивiдендiв, з дiяльнiстю реестраторiв, вибором мехашзму управ-лiння товариством тощо. Необхщно зазначити, що проблеми в акцюнерних товариствах i нададi виникатимуть, незалежно вщ досконадостi нормативно! бази, структури акцiонерного капiтаду та iнших позитивних чинниюв. Вони iснуватимуть доти, доки матиме мюце розбiжнiсть iнтересiв мiж групами ак-цiонерiв, власниками тдприемства. Практика пiдтверджуе великi переваги
акщонерно! форми власностi - через перерозподш 11 за допомогою акцiй можна залучити великi швестици, iнiцiювати рiзнi нововведення, але треба вiрно використовувати щ переваги. I це вмшня дае доскональне вивчення ор-ганiзацiйно-економiчного механiзму акцiонерних товариств, його кожно! складово!, удосконалення системи корпоративного управлшня. Тiльки реаль-нi знання цього мехашзму кожним з учасникiв таких вщносин та бажання рiзних груп акцiонерiв досягати компромiсних рiшень (у тому чи^ й ураху-вання штереЫв дрiбних акцiонерiв) дадуть змогу акщонерним товариствам ефективно функцiонувати та виконувати покладеш на них завдання.
Незважаючи на змiну правового статусу шдприемства i на володiння акщями, у рядових працiвникiв бiльшостi акщонерних товариств не з'явилося почуття господаря, продуктившсть працi залишаеться низькою, очжуваного зближення працi й власностi не вщбуваеться. Причини таких сощально-пси-холопчних наслiдкiв слiд, на наш погляд, шукати у дiючому механiзмi реаль заци власностi. Недосконалiсть вiдносин мiж рядовими акцiонерами та прав-лшням акцiонерного товариства з приводу участ у прийняттi рiшень та роз-подiлу прибутку iлюструе рис., на якому вщображено стан управлiння на тд-приемствах сiльськогосподарського машинобудування Укра!ни.
Зовнiшнi акцiонери (зовнiшнi iнвестори)
Акцюнери, рядовi працiвники пiдприeмства
Директор, менеджери вищоТ ланки
Представники органу управлЫня державною
часткою власностi
0 1 2 3 4 5 6
Рис. Вплив на управлшня акщонерним товариством окремих суб'eктiв
(за 7-бальною шкалою)
Таким чином, найменшим е вплив на управлшня акщонерним товариством представниюв органу державного управлшня часткою власност -1.3 бали за семибальною шкалою. Навггь на шдприемствах, де контрольний пакет акцш належить державi, вплив 11 представникiв е незначним, i в результат не формуються стратегiчнi напрями ефективно! роботи шдприемств. Результатом такого становища е збитковi фiнансовi результати дiяльностi акщ-онерних товариств: у сегмент^ в якому держава мае контрольш пакети акцiй (420 шдприемств) за шдсумками першого пiврiччя 2000 року отримано бшьш як 500 млн. грн. збитюв, а борги шдприемств перед бюджетом зросли на 26 % [1, с. 11].
Щодо шдприемств, в яких блокуючий пакет акцш (25 %+1 акщя) належить держав^ то тут постшно виникають ситуацi! неузгодженостi штереЫв держави як спiввласника й правлшня акцiонерного товариства. Дуже часто правлшня такого акцiонерного товариства удаеться до додаткових емiсiй. У
1,7
1,6
5,2
1,3
результатi частка держави у статутному фондi зменшуеться, i вона втрачае можливiсть впливати на обрання голiв правлiння ВАТ та розпоряджатися майном. Яскравою шюстращею таких дiй е випадок iз комбiнатом "Запорiж-сталь", який у червш 2001 року розпочав вторинну емiсiю з метою збшьшен-ня статутного фонду на третину. При цьому пакет акцш держави зменшиться до 18,74 % [2]. Захист штереЫв держави у данш ситуаци е практично немож-ливим через недосконалють законодавства у данiй сферi (зокрема, вщсут-нiсть Закону про Фонд державного майна Украши, де були б ч^ко вказанi його повноваження у такш ситуаци).
Природно, що найактившшу участь в управлшш акцiонерним товари-ством бере керiвництво пiдприемства (5,2 бали за семибальною шкалою), ад-же ефективна дiяльнiсть будь-якого пiдприемства у сучасних умовах зале-жить, насамперед, вiд усшшного менеджменту.
Водночас i у сферi управлiння пiдприемством поки що не створено повнощнного механiзму реалiзацil потенцшних можливостей акщонерно! форми власностi. Це означае, насамперед, неготовшсть частини вищих ме-неджерiв акцiонерного товариства перебудувати споЫб i стиль керiвництва вщповщно до нових вимог. Специфiка господарського мислення менеджерiв проявляеться, насамперед, тод^ коли визначаються прiоритети дiяльностi шдприемства. Пiд час опитування керiвникiв вищо! ланки роздержавлених пiдприемств з'ясувалося, що прюритетшсть виробничих цiлей виражаеться для них у такш послщовностг
• забезпечення виробництва сировиною, паливом, комплектуючими та запас-ними частинами;
• техтчне переозброення виробництва;
• погашения заборгованост з виплати заробггао! плати;
• погашення заборгованост по податках 1 зборах;
• погашення заборгованост постачальникам, по кредитах;
• кутвля нових технологш, патенпв або лщензш для виробництва нових вид1в продукци, послуг;
• виплата див1девд1в акцюнерам шдприемства [1].
Як бачимо, у свщомосп керiвникiв на перший план виходять питання, пов,язанi з елементарним виживанням (що, звичайно, диктуеться суворими умовами ринку), на другий план - питання погашення заборгованостей. Вип-лату дивiдендiв керiвництво бiльшостi шдприемств розглядае за остаточним принципом. Однак найнебезпечшша тенденцiя - це те, що на передостанньому мющ стопъ завдання, що визначае довготермiнову перспективу розвитку шдприемства - кушвля нових технологш, патентiв або лщензш для виробництва нових видiв продукци, послуг. Спещалюти з питань роздержавлення власност свiдчать, що на акцюнерних шдприемствах даеться взнаки дуже низький рь вень менеджменту, який значною мiрою зумовлюе незадовiльне фiнансове становище акцюнерного товариства [3, с. 84]. Шляхами подолання негативних тенденцш у данш сферi е розвиток корпоративного права та управлшня, а та-кож форм корпоративного господарювання в акцюнерних товариствах. Проте становлення мехашзму корпоративного управлшня потребуе тривалого перь оду (навчання i перенавчання управлшських кадрiв, змiни у психологи тощо).
У зв'язку з цим другим важливим аспектом пiдвищення ефективностi управлiння шдприемством на стадi! його корпоратизацi! й початку акщону-вання е власне склад керiвництва та спостережно! ради корпоратизованого шдприемства. Призначення посад директора та головного бухгалтера корпоратизованого шдприемства треба здшснювати на основi контракту - термь ном до 4 роюв. Тшьки ретельний пiдбiр директора та змiцнення керiвництва державного шдприемства, що пiдлягае корпоратизацi!, людьми, защкавлени-ми у проведеннi реформ власносл, може гарантувати захист штереЫв держа-ви, що полягають у шдвищенш ефективностi виробництва на той час, поки буде завершене акщонування й акцiонери виберуть собi нового директора.
У 2000 р. частка зовшштх iнвесторiв у володiннi акщями на шдприемствах машинобудування Укра!ни зросла майже на третинi дослщжених об,ектiв [4, с. 49]. Розроблена урядом на найближчу перспективу програма "швестицшного етапу" закрiплюе за роб^никами акцiонерних товариств статус найманих пращвниюв i позбавляе !х статусу власника. Це означае, що у сво!й бшьшосп громадяни Укра!ни е номшальними власниками акцiонерних товариств, вони не знають i не використовують сво!х корпоративних прав. Результатом сформованого мехашзму роздержавлення стала концентращя ка-пiталу та управлiнських можливостей у руках невелико! кшькосп акцiонерiв. У цьому, зокрема, виявляеться суперечшсть мiж колективною природою ак-цiонерно! власност та механiзмом !! реалiзацi! в штересах вузького кола людей. Це означае, що мехашзм реалiзацi!, який складаеться в Укра!нi, не адек-ватний !! рацiональному економiчному змiстовi.
Пiд час роздержавлення, випуску акцш в обш та дiяльностi корпоратизованого пiдприемства виникають специфiчнi вiдносини з питань власностi акщонерним товариством як юридичною особою та його акщонерами Инвесторами). Навггь у разi наявного вiдповiдного законодавству регулювання (яке ниш е недостатшм), завдання держави полягае у тому, щоб забезпечити контроль за цими вщносинами, а саме:
• контроль за дотриманням прав акцюнер1в та виконанням акщонерним товариством сво!х зобов'язань перед ними;
• контроль правильности виконання програм корпоратизацп;
• захист акцш вщ знещнення.
З точки зору створення умов для швестицшно! дiяльностi, пiдвищення довiри людей до фондового ринку, побудови соцiально-орiентованого еконо-мiчного середовища в Укра!ш, цi завдання е прюритетними.
Р. Фрiдман, К. Мерфi та А. Рапачинский вважають, що "...тшьки в таких кра!нах, як Укра!на, де в економщ домшують промисловi гiганти, номенклатура об'едналася в единий фронт проти великомасштабно! приватиза-цi!. Укра!нськi боси... надають перевагу залишатися тiсно пов'язаними з державою, !! подачками та штучними ринками" [5, с. 40]. Таким чином, безсум-швним е те, що особливост структури укра!нсько! економiки обумовлюють бiльший, порiвняно з сусщшми схiдноевропейськими кра!нами, опiр промис-лово! елiти приватизацi! державних шдприемств.
Однак за умов, поки мiфологiчна парадигма ринкового реформування е домшуючою у суспшьств^ цей опiр буде скорiше схожий на "затягування часу", анiж на спробу кардинально змшити тенденци соцiально-економiчного розвитку. Слушною е думка сучасних анал^июв, якi вказують на незащкав-ленiсть номенклатури у перетвореннi у повного одноошбного власника, ос-кшьки в умовах, коли переважають шдприемства зi зношеним обладнанням, малоефективною технолопею, неконкурентоспроможнi в умовах вiльного ринку "для директора такого шдприемства повна власшсть означала би швидке та вiрне банкрутство". Тому для номенклатури випдшшим е юнуван-ня в ролi керiвникiв напiвдержавних (АТ, концерн, холдшг) структур, "з цього витжае, що процес трансформаци номенклатурно! власност на цей раз, схоже, дшсно завершився. I поки на арену не вийдуть новi суспiльнi, сили, перспектив подальшого розвитку у не1 немае. Бiльше того, псевдоприватиза-щя, що вiдбулася, закономiрно перетворилася в бар'ер. на шляху розвитку приватно1 власностi, а значить, i формування у нас справжнього, не "номенклатурного" каппашзму" [6, с. 7].
На вщмшу вщ соцiальноl елгти, iнтереси iнших соцiальних груп у ре-формуваннi економiки та приватизаци не е чiтко визначеними та рефлексова-ними. На нашу думку, це призводить до того, що реальна сощально-еконо-мiчна поведiнка цих сощальних груп перебувае пiд бшьшим впливом домшу-ючо! соцiально-мiфологiчноl концепци, нiж поведiнка елiти. Якщо сощальна елiта бiльшою мiрою формуе перебш приватизацiйних процесiв, то iнтереси робгтниюв та службовцiв приватизованих пiдприемств проявляються бшьше у тому, як вони реагують на них.
Наведеш даш пiдтверджують те, що приватизацiя шдприемств трудо-вими колективами не зшмае, а скорiше загострюе соцiальнi проблеми на шдприемств^ однiею з найважливших причин яких е прагнення дирекци усуну-ти трудовий колектив вщ управлiння пiдприемством. Слабке вщображення сво1х iнтересiв у процесi приватизаци дае змогу керiвникам пiдприемств, що приватизуються, вщносно легко впливати на настро1 та поведiнку робiтникiв та службовщв.
Л1тература
1. Григоренко С.М. Приватизац1я 2001 року. Якою вона буде?// Держ. 1нформ. бюл. про приватизащю. - 2001, № 2. - С. 10-14.
2. Румянцев С. Правове регулювання д1яльносп ЗАТ// Ц1нн1 папери Украхни. - 2002, № 26 вщ 11 липня. - С. 15.
3. Лимонова Л.О. Державш корпоративн1 права - основа управлшня економшою// Фшанси Украiии. - 2001, № 8. - С. 84.
4. Гришан Ю.П. Структура акц1онерного кап1талу та тенденцИ' й зм1ни// Там само. -2000, № 12. - С. 48-51.
5. Ландина Т.В. Организационно-экономические механизмы адаптации предприятия к условиям рынка. - К.: Наук. думка, 1994. - 126 с.
6. Сорокин С.Ф. Экономика и собственность. - Саранск, 2001. - 76 с.
