CC BY
25
УДК 611.018/.51+616-092.9
МОРФОЛОГ1Я ЧЕРВОНОГО К1СТКОВОГО МОЗКУ I ЕРИТРО1ДНОГО ПАРОСТКА
ЩУР1В У НОРМ1
У статтi представлена структурно-функциональна органiзацiя червоного кiсткового мозку стегново! кiстки статевозрiлих бiлих щурiв в нор]ш. Встановлено, що його строма представлена юстковими балками i ретикулярною тканиною. В ретикулярнiй тканинi виявлено велику юльюсть кровоносних судин в основному синусо!дних капiлярiв. У петлях ретикулярно! тканини знаходяться гемопоетичнi кл^ини на рiзних стадiях розвитку яю згрупованi в острiвцi. Проведена деталiзацiя будови червоного кiсткового мозку в нормi розширюе уявлення про мехашзм кровотворення, що в подальшому дозволить встановити основш ланки патогенезу захворювань системи кровi.
Ключов! слова: кровотворення, червоний истковий мозок, еритробластичний остр1вець, морфометр1я.
Робота е фрагментом НДР "Експериментально-морфологiчне вивчення ди трансmантатiв ^оконсервовано'1 плаценти та тших екзогенних чиннитв на морфофункщональний стан ряду внутрштх оргатв", № держреестраци 0113и006185.
Патолопчш змши системи кров1, яю проявляються каскадом захисно-пристосувальних гематолопчних реакцш свщчать про загрозу гомеостазу оргашзму в цшому, про д1ю р1зних екзогенних та ендогенних чинниюв. У патолопчних процесах гемопоезу виникае неспециф1чний комплекс гематоморфолопчних змш, перерозподш формених елеменпв { бшьш прихованих процес1в, яю вщбуваються в органах кровотворення { ф1зюлопчно! систем! сполучно! тканини [9].
Враховуючи, що кровотворна тканина е динам1чною системою, яка постшно оновлюеться, питання юнетики гемопоезу 1 його регуляцп е ключовими для розумшня патогенезу захворювань кров! в цшому. Визначено, що розвиток вс1х кровотворних кттин вщбуваеться в результат прол!ферацп 1 диференщацп едино! полшотентно! стовбурово! кттини. Встановлеш кттини попередники, як в цшому для еритро-грануломоноцитопоезу, так { його складових: нейтро -, еозино-, базофшопоезу 1 моноцитопоезу [2, 3]. Разом з тим, питання регуляцп кровотворення вимагають подальшого уточнення особливо морфолопчного шдтвердження змш, яю вщбуваються в органах кровотворення шд д1ею р1зних екзогенних чинниюв [5, 8].
Червоний юстковий мозок належить до найбшьш чутливих оргашв, а змши у систем! кров!, можуть бути одним ¿з об'ективних показниюв. Система кровотворення, об'еднуючи м1ж собою вс внутршш органи та системи, е одним ¿з найважливших показниюв стану оргашзму. Кл1тини червоного юсткового мозку вважаються критичними популящями при дп будь-яких чинниюв на оргашзм [1, 2, 3, 4]. За сучасними уявленнями, на роль регулятор1в кровотворення претендують колошестимулююч! фактори, фактори стромального мшрооточення, гормони тимусу, кейлони { анпкейлони, пептиди { багато шшого [9]. Проте !х роль { мюце в шдтримщ кровотворення залишаеться вщкритим. Так лшарсью препарати створеш на основ! цих фактор1в не дозволяють повною м1рою швидко 1 ефективно домогтись вщновлення порушених структур кровотворення [12, 13].
Метою роботи було вивчення морфологи еритробластичного паростка червоного юсткового мозку стегново! юстки щур1в у норм!.
Матерiал та методи дослiдження. Матер1алом для дослщження були фрагменти стегново! юстки 5 статевозрших безпорщних бших щур1в. Заб1р матер1алу для морфолопчного дослщження проводили згщно загальноприйнятих методик [10, 14]. Фрагменти стегново! юстки, розм1ром 0,5-1 см. Фшсували в 10% нейтральному розчиш формалшу з послщуючою декальцшащею у розчиш етиленд!амштетрауксусно! кислоти (ЕДТА) з дотриманням рЬ 7,4. Вплив дшатр!ево! сол1 ЕДТА викликае розм'якшення фрагменпв юстково! тканини [6], поим отримаш декальцшоваш фрагменти стегново! юстки заключали в Епон-812 за загальноприйнятою методикою [7]. Просочеш Епоном-812 шматочки бюматер!алу розташовували у формочки та заливали смолою з метою отримання епоксидних шл1ф1в. Нашвтоню зр1зи одержували на ультрамшротом! Сумського ВО «8е1тЬ> УМТП-7, в подальшому зр1зи забарвлювали 1% розчином
метиленового синього, полiхромним барвником [10, 11] за Вейгертом i за ван Пзон, а по^м заключали в полютирол тд покривнi скельця i тсля полiмеризацп вивчали в свiтловому мшроскош [15]. Морфометрiю i мiкрофотографування проводили за допомогою мiкроскопу Biorex-3 BM-500T з цифровою мiкрофотонасадкою DCM 900 з адаптованими для даних дослщжень програмами.
Експеримент був проведений з дотриманням мiжнародних принципiв Свропейсько! конвенци «Про захист хребетних тварин, як використовуються для експериментiв та шших наукових щлях» (Страсбург, 1985), нормам бюмедично! етики та вiдповiдним Законам Укра!ни, згiдно з «Правилами використання лабораторних експериментальних тварин» (2006, додаток 4) i Гельсiнською декларацieю про гуманне вщношення до тварин, та витягу з протоколу засщання комюп з питань бюмедично! етики ВДНЗУ «Укра!нська медична стоматологiчна академiя» № 122 вщ 12.05.2015 року.
Результати дослщження та 1х обговорення. Будова червоного юсткового мозку стегново! юстки щурiв, в основному, на св^лооптичному та електронно мiкроскопiчному рiвнях тдпорядковувалась закономiрностям будови паренхiматозних органiв. Його строма була представлена юстковими балками i ретикулярною тканиною в якш розмiщувалась велика кiлькiсть кровоносних судин, в основному синусо!дш капiляри без базально! мембрани але з порами в ендотели. Паренхiма червоного юсткового мозку була представлена острiвцями в яких виявлялись диферони гемопоетичних кттини на рiзних стадiях диференцiювання. Еритро!дний паросток червоного кiсткового мозку був представлений еритробластичними острiвцями середня площа яких складала 940,21±68,12 мкм. До складу ос^вця входили кровоноснi судини i нервовi волокна, клiтини еритропоетичного ряду, якi розташовувались навколо макрофапв.
На епоксидних шлiфах тотальних препараив червоного кiсткового мозку стегново! юстки встановлено особливостi його кровопостачання. Так, джерелом кровопостачання червоного кiсткового мозку виявлялись артерп, якi приймали участь у кровопостачанш стегново! кiстки щурiв. Вони проходили у кiстково-мозкову порожнину i розгалужувались у двох напрямках: дистальному i проксимальному по вщношенню до стегново! кiстки, i закручувались навколо центрально! вени. Артерi! зменшуючи свiй дiаметр переходили в артерюли середнiй дiаметр яких складав 18,24±0,29 мкм, для яких було характерним вщсутшсть прекапiлярних сфiнктерiв i за сво!м подальшим ходом, в наслщок дихотомiчного подiлу, утворювали капiляри середнш дiаметр яких складав 28,13±0,49 мкм, а по^м у венули середнш дiаметр яких складав 50,48±0,58 мкм. Бшьша частина капiлярiв переходила у синусо!дш капiляри. 1нша частина проходила через Гаверсовi канали i зливаючись утворювала венули та вени, яю мали класичну будову.
Синусо!днi кашляри в сво!й бiльшiй частинi виявлялись поблизу з ендостом. 1х середнш дiаметр складав 19,44±0,31 мкм. На нашвтонких зрiзах вони мали веретеноподiбну або овальну форми, а !х iнтима була вистелена ендотелieм. В ендотелiальному прошарку визначались фенестри, а базальна мембрана або не визначалась зовсiм або мала переривчастий хщ. З ендотелiальним прошарком синусо!дних капiлярiв тiсно контактували макрофаги. Поряд з описаними елементами гемомшроциркуляторного русла червоного юсткового мозку виявлялись артерiоло-венулярнi анастомози через яю, напевно, кров проходила минаючi синусо!днi капiляри безпосередньо в артерюли i венули (рис. 1). На наш погляд це пов'язано з чинниками, як регулюють гемопоез i гомеостаз кровотворно! системи.
На ультрамшроскошчному рiвнi синусо!днi капiляри виглядали по рiзному. В одних синусо!дах ендотелiоцити мали сплющену форму з довгими потоншеними вiдростками i овальним ядром в якому чiтко визначався конденсований хроматин. В !х цитоплазмi визначалась невелика кiлькiсть мiтохондрiй в сташ функцiонального спокою, практично однаковi за розмiрами пухирцi i електронно-щшьш гранули i везикули овально! або витягнуто! форми. У складi стшки цього виду синусо!дiв визначалась тонка переривчаста базальна мембрана. В шшого виду синусо].дов ядра ендотелiоцитiв мали звивисп контури овально! форми i помiрну конденсацieю хроматину по перифери з чiтко вiзуалiзованим еухроматином. В !х цитоплазмi виявлявся добре розвинутий комплекс Гольджi i гранулярна ендоплазматична сiтка, мiтохондрi!, базальна мембрана в них не вiзуалiзувалась. Паралельно з цим звертало на себе увагу, що в синусо!дних капiлярах першого типу виявлялись зрiлi елементи гранулоцитарного ряду еритроцити i тромбоцити, а в синусо!дних капiлярах другого типу визначались незрш елементи еритро!дного ряду i фагоцитуючi макрофагi.
При iмпрегнацi! парафiнових зрiзiв солями срiбла визначались мieлшовi нервовi волокна, якi тюно пов'язанi з синусо!дними капiлярами, а термiналi виявлялись в ретикулярнiй тканиш острiвця мiж клiтинами еритробластичного диферону.
Китинний склад еритробластичних ocTpiB^B був представлений макрофагами, проеритробластами, базофшьними, полiхpоматофiльними i оксифшьними еритробластами, нормоцитами, ретикулоцитами i зршими еритроцитами. Загальна кiлькiсть клiтинних елеменлв еритрощного остpiвця червоного кiсткового мозку стегново'1 кiстки в середньому складае 32,2±041. Середня кiлькiсть i розподш клiтинних елементiв еритробластичного диферону представлений на рис. 2.
0,91 ■ проеритробласти
15,53 Ш \/ 1,324,04 M 4,2 W ■ базофтьш еритробласти ■ полiхроматофiльш \ еритробласти ■ оксифiльнi еритробласти
5,32 ■ нормобласти ■ еритроцити
Рис. 1. Синусощт катляри та кштинт елементи еритрощного Рис. 2. Розподш кттинних елеменпв в еригрощному
остр1вця червоного юсткового мозку стегново1 истки щур1в. остр1вщ червоного юсткового мозку стегново1 тстки щур1в. Нап1втонкий зр1з. Забарвлення за Вейгертом з дофарбуванням за ван Пзон. Зб.: ок.10, об.100.
Макрофаги еритробластичних остpiвцiв мали сеpеднiй pозмip 32,28±1,11 мкм i визначались, як правило, бiля судин гемомжроциркуляторного русла в центpi еритроТдного остpiвця. При постановцi PAS - реакцн на ïx цитолемi визначаються глiкопpотеïднi i глiколiпiднi комплекси, як забарвлювались у рожевий колip i в подальшому потребують деталiзацiï ïx вуглеводно'1 специфiки. Форма макpофагiв була мiнливою. ïx межi при св^ловш мiкpоскопiï на iмеpсiï i електроннш мiкpоскопiï не завжди чiтко вiзуалiзувались через велику кiлькiсть псевдоподiй i пальцеподiбниx вiдpосткiв, якi вiдxодили вщ клiтини у piзниx напрямках. О^м того глибоко у цитоплазму заходили вгинання плазмолеми, що створювало на препаратах ефект порожшх пуxиpцiв. Вiзуалiзацiю макpофагiв еритроТдного остpiвця полегшувало наявшсть в ïx цитолемi великих за pозмipами фагосом. Гранулярна ендоплазматична отка була розвинута слабко, а цистерни комплексу Гольджi мали сеpеднi pозмipи. Кiлькiсть вiльниx рибосом була мшливою, а кiлькiсть лiзосом великою i розташовувались вони або поблизу ядра, або тд фагосомами i мали з останньою зв'язок. Ядра макрофапв мали неpiвний контур i ексцентричне положения (рис. 3).___
Рис. 3. Структура еритрощного остр1вця червоного Рис. 4. Кттини еритрощного паростка червоного
юсткового мозку стегново1 истки щур1в. Нап1втонкий зр1з. юсткового мозку стегново1 истки щур1в на р1зних стад1ях Забарвлення пол1хромним барвником. Зб.: ок.10, об.100. диференц1ювання. Натвтонкий зр1з. Забарвлення пол1хромним
барвинком. Зб.: ок.10, об.100.
На иапiвтоикиx зpiзаx проеритробласти вiзуалiзувались, як великi кл^ини з крупним ядром i базофшьною тонкою цитоплазмою. ïx сеpедиiй pозмip становив 14,28±0,08 мкм. На ультрамжроскотчному piвиi в цитоплазмi еpитpобластiв визначалась велика кiлькiсть вiльииx рибосом i полipибосом, якi утворювали скупчення у виглядi розеток. Органели були помipно
розвинуп, визначались цистерни комплексу Гольдж!, у ядр1 в1зуал1зувались 1-3 ядерця. Як правило проеритробласти визначались поряд з ретикулярними кттинами, цитоплазма яких при фарбуванш за Вейгертом з дофарбуванням за ван Пзон забарвлювалась у коричневий кол1р (рис. 4). 1нод1 проеритробласти в!зуатзувались по двое безпосередньо один б1ля одного, що свщчить про !х високу м1тотичну актившсть. Базофшьш еритробласти визначались як клгтини менш1 за розм1рами вщ проеритробласив. 1х середнш д1аметр становив 9,99±0,11 мкм. Цитоплазма при забарвленш пол1хромним барвником мала темно-синш кол1р. Ядро було великим, кругло! форми. Поряд з конденсованим хроматином визначався деконденсований, а ядерця були вщсутш. В !х цитолем! ч!тко визначалась велика кшьюсть пол!рибосом, в!зуал!зувались елементи комплексу Гольдж! ! м!тохондр!!. У пор!внянн! з базофшьними еритробластами, пол!хроматоф!льн! мали менш! розм!ри, !х середн!й д!аметр становив 8,56±0,09 мкм. Ядро теж було др!бшшим, а розташування хроматину нагадувало циферблат годинника ! розташовувалось або у центр! або ближче до перифери. Цитоплазма пол!хроматоф!льних еритробласт!в була широкою ! зм!нювала забарвлення на рожево-голубу, що пов'язано, на наш погляд, з процесами накопичення гемоглобшу. Паралельно з цим зменшувалась кшьюсть ! розм!р м!тохондр!й.
На нашвтонких зр!зах оксиф!льн! еритробласти в!зуал!зувались як клгтини округло! форми з середшми розм!рами 7,14±0,08 мкм. В !х цитоплазм! було повн!стю в!дсутне явище базоф!л!!, а за кольоровою гамою цитоплазма оксифшьного еритробласта була схожою з кольоровою гамою еритроципв. Ядро розташовувалось ексцентрично, хроматин розташовувався ч!тко у вигляд! циферблата годинника. У деяких оксиф!льних еритробласт!в спостер!гався шкноз ядра з наступним його виштовхуванням з цитоплазми. Ел1мшоваш ядра були оточено широкою смужкою цитоплазми. Ця картина нагадувала вщокремлення двох доч!ршх кл!тин у стад!! телофази м!тозу. К!льк!сть рибосом зменшувалась, а у цитоплазм! в!зуатзувались особлив! комплекси р!зш за розм!рами, в яких мютились гранули. Одн! гранули були оточен! мембраною, а шш! не мали останньо!.
Нормобласти еритро!дного остр!вця червоного юсткового мозку щур!в визначались як клгтини округло! форми з середшми розм!рами 5,44±0,07 мкм. 1х цитоплазма забарвлювалась у с!ро-голубий кол!р з темно-фюлетовим ядром. Хоча при електронно мшроскошчному досл!дженн! ядро було безструктурним з ч!тко вираженим п!кнозом. В цитолем! нормобласпв ендоплазматична с!тка не в!зуатзувалась, а к!льк!сть ! розм!ри м!тохондр!й, елемент!в комплексу Гольдж! р!зко зменшувались у пор!внянн! з вищеописаними елементами еритро!дного диферону. Середн! розм!ри еритроцит!в становили 5,25±0,06 мкм ! морфолог!чно вони не в!др!знялись вщ еритроцит!в кров! людини.
1. Строма червоного кiсткового мозку стегново!' кiстки щурiв представлена кiстковими балками i ретикулярною тканиною з великою кшьюсть кровоносниx судин, а паренxiма - острiвцями в якиx виявлялись диферони гемопоетичниx клiтини на рiзниx стадiяx диференцiювання.
2. Eритроïдний паросток червоного юсткового мозку щурiв представлений макрофагами, проеритробластами, базофiльними, полixроматофiльними i оксифшьними еритробластами, нормоцитами, ретикулоцитами i зршими еритроцитами, а загальна кшьюсть клiтинниx елементiв еритроïдного острiвця в середньому складае 32,2±041.
3. Еритрощш острiвцi вiзуалiзуються, як правило, за центрально розмщеним макрофагом i клiтинниx елементiв еритроïдного диферону розташованиx бшя синусоïдниx капiлярiв.
nepcneKmueu подальших дoслiджeнь. В тдальшт дoслiдженняx тануеться вuвчuтu структурну оргашзащю червоного тсткового мозку щурiв прu гострому ектержентальному заnаленнi oчеревuнu, прu одноразовому тдштрному введент крioкoнсервoванoï nлацентu та ди крioкoнсервoванoï nлацентu на тлi гострого заnалення oчеревuнu.
1. Afanasev Yu. I. Gistologiya / Yu. I. Afanasev, N. A. Yurina, E. F. Kotovskiy [i dr.] // - [5-e izd., pererab i dop.]. - M.:' Meditsina, - 2002. - 744 s.
2. Vorobev A.I., Drize N.I., Chertkov I.L. Shema krovetvoreniya. //Probl. genetol. i perelivaniya krovi. L., - 2005. - No.1. S.7-14.
3. Volkova S. A. Osnovyi klinicheskoy gematologii: uchebnoe posobie / S. A. Volkova, N. N. Borovkov // - N. Novgorod: Izdatelstvo Nizhegorodskoy gos. meditsinskoy akademii, - 2013. - 400 s.
4. Gavrilov O. K. Kletki kostnogo mozga i perifericheskoy krovi / O. K. Gavrilov, G. I. Kozinets, N. B. Chernyak // - M.: Meditsina, - 1985, 288 s.
5. Golovatskiy A. S. Anatomiya lyudiny / A. S. Golovatskiy, V. G. Cherkasov, M. R. Sapin [ta In.] // - Tom tretiy. - Vinnitsya: Nova kniga, - 2009. - 376 s.
6. Goralskiy L. P. Osnovi gistologichnoyi tehniki i morfofunktsionalni metodi doslidzhen u normi ta pri patologiyi / L. P. Goralskiy, V. T Homich, O. I. Kononskiy // - Zhitomir: PolIssya, - 2011. - 288 s.
7. Karupu V. Ya. Elektronnaya mikroskopiya / V. Ya. Karupu // - Kiev: Vischa shkola, - 1984. - 207 s.
8. Kozinets G. I. Kletki krovi i kostnogo mozga: Atlas / G. I. Kozinets, Z. G. Shishkanova, T. G. Saryicheva [i dr.] // - M.: Meditsinskoe informatsionnoe agenstvo, - 2004. -203 s.
9. Mihaltsov A. N. Biologicheski aktivnyie pentidyi kostnogo mozga i ih rol v regulyatsii granulomonotsitonoeza. //Avtoref. diss..kand. med. nauk 2007. - 19 s.
10. Sarkisov S. Mikroskopicheskaya tehnika: rukovodstvo / S. Sarkisov, Yu. L. Perov // - M.: Meditsina, - 1996. -544 s.
11. Sposib zabarvlennya zabarvlennya napivtonkih zriziv. Dekl. patent na korisnu model No.75669 i No.201206261, zayavl. 24.05.2012 opubl. 10.12.2012, byul. No. 23. Shepltko V.I., Eroshenko G.A., Yakushko O.V., Vilhova O.V.
12. Udut E. V. Rol gemopoeticheskih rostovyih faktorov v regeneratsii krovetvoreniya pri mielosupressii, vyizvannoy vvedeniem etopozida / E. V. Udut, V. V. Zhdanov, L. A. Guryantseva [i dr.] // Byul. eksperim. biologii i meditsinyi. - 2001. T. 131. No. 5. S. 512-516.
13. Fedorov N. A. Normalnoe krovetvorenie i ego regulyatsiya / N. A. Fedorov // - M.: «Meditsina», - 1976, 543 s.
14. Humphrey Ch.D. A simple methylene blue-azure II - basic Fuchsin stain for epoxy-embedded tissue sections / Ch. D. Humphrey, F. E. Pittman // Stain Technol. - 1974. - Vol. 49, № 1. - P. 9 -14.
15. Lynn J. Rapid toluidine blue staning of Epon-embeded and mounted "adjactnt" sections / J. Lynn // Am. J. Clin. Path. -1965. - № 44. - P. 57 - 58.
МОРФОЛОГИЯ КРАСНОГО КОСТНОГО МОЗГА И ЭРИТРОИДНОГО РОСТКА КРЫС В НОРМЕ Билаш С. М., Борута Н. В., Шепитько В. И., Ерошенко Г. А.
В статье представлена структурно-функциональная организация красного костного мозга бедренной кости половозрелых белых крыс в норме. Установлено, что его строма представлена костными балками и ретикулярной тканью. В ретикулярной ткани обнаружено большое количество кровеносных сосудов в основном синусоидных капилляров. В петлях ретикулярной ткани находятся гемопоэтические клетки на разных стадиях развития, которые сгруппированные в островки. Проведеная детализация строения красного костного мозга в норме расширяет представление о механизме кроветворения, что в дальнейшем позволит установить основные звенья патогенеза заболеваний системы крови.
Ключевые слова: кроветворение, красный костный мозг, эритробластический островок, морфометрия.
Стаття надшшла 17.09.2015 р.
MORPHOLOGY OF NORMAL RATS' BONE MARROW AND ERYTHROID Bilash S. M., Boruta N. V., Shepitko V. I., Yeroshenko G. A.
The article presents the structural and functional organization of the mature white rat normal red bone marrow of the femur. It is established that its stroma is represented by the bone beams and reticular tissue. In reticular tissue a large number of blood vessels of sinusoidal capillaries mainly is found. On hinges of reticular tissue are hematopoietic cells in various stages of development which are grouped into islands. The detailed disccription of normal structure of red bone marrow has been made that extends understanding of the mechanism of blood formation, which in future will establish the basic pathogenesis of diseases of the blood.
Key words: hematopoiesis, red bone marrow, erytroblastychnyy island morphometry.
Рецензент Старченко I.I.
УДК 616.341-018:616.34-002] - 092.9
ДИНАМ1КА ЗМ1Н ГЕМОМ1КРОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА ТОНКО1 КИШКИ ПРИ
ГОСТРОМУ ЕНТЕРИТ1
Дослщження проведено на 40 статевозрших щурах-самцях лшп «Вютар». При гострому ентерит резистивна ланка ГМЦР тонко! кишки характеризувалась рiзким зменшенням показниюв середшх дiаметрiв з максимальним значенням на 2-3 доби та збшьшенням з максимальним значенням на 15 добу. Вщновленням !х до показниюв штактно! групи вщбувалось на 45 добу. Для обмшно! ланки встановлена динамка змш середшх показниюв, яка характерна для артерюл. На вщмшу вщ резистивно! i обмшно! ланок гострий ентерит викликае збшьшення дiаметрiв емшсно! ланки з максимальним значенням на 15-25 доби та вщновленням до значень штактно! групи на 45 добу.
Ключов! слова: щур, тонка кишка, гемомжроциркуляторне русло, гострий ентерит.
Дослщження гемомшроциркуляторного русла (ГМЦР) в органах та тканинах е одним з основних параметрами, що визначають устх вщновних процешв при будь-яких деструктивних змшах викликаних запальним процесом [1, 2].
Утворення ексудату розпочинаеться вщразу тсля пошкодження тканини тонко! кишки ! як наслщок шдвищуеться проникшсть судинно! стшки у вигляд! ексудацп плазми кров! ! емпраци кттин. Це е результатом пошкоджуючо! ди мед!атор!в запалення на ендотели судин мшроциркуляторного русла [3, 5]. Змши яких зазнають ендотел!альш клгтини проявляються у
