CC BY
46
УДК 32.019.51
Меркотан Катерина Пилитвна,
кандидат полтичних наук, незалежний досл1дник.
Меркотан Екатерина Филипповна,
кандидат политических наук, независимый исследователь. Kateryna Philipovna Merkotan,
Doctor of Philosophy in Political Science, Independent Researcher.
МОРАЛЬН1 МЕЖ1 ПОЛ1ТИЧНОГО "ГЕРОЙСТВА"
Анотащя. У статт розглянуто проблеми створення та функщонування образiв полтичних героХв у сучасних умовах. Аналiзуються полiтичнi технологи, зокрема, використання архетитв Героя i Трiкстера у процесi фор-мування полiтичного iмiджу. Вводиться поняття морального фреймшгу для можливостi встановлення певних моральних меж политично! дiяльностi. Пропонуються фактори концептуального визначення та ощнки моральних меж полiтичного геройства. Наводяться приклади поличного геройства, взят з досвiду рiзних краш (УкраХна, Росiя, Польща, Нiмеччина). Шдкрес-люеться важливiсть аксiологiчного переосмислення образу та реальних дш полiтичного героя, "х обов'язкового узгодження.
Ключовi слова: пол^ичний герой, геройство, трiкстер, моральний фре-ймiнг, полiтичнi технологах".
МОРАЛЬНЫЕ ГРАНИЦЫ ПОЛИТИЧЕСКОГО "ГЕРОЙСТВА"
Аннотация. В статье рассмотрены проблемы создания и функционирования образов политических героев в современных условиях. Анализируются политические технологии, в частности, использование архетипов Героя и Трикстера в процессе формирования политического имиджа. Вводится понятие "моральный фрейминг" для возможности установления определенных нравственных границ политической деятельности. Предлагаются факторы концептуального определения и оценки моральных границ политического
геройства. Рассматриваются примеры политического геройства, взятые из опыта разных стран (Украина, Россия, Польша, Германия). Подчеркивается важность аксиологического переосмысления образа и реальных действий политического героя, их обязательного согласования.
Ключевые слова: политический герой, геройство, трикстер, моральный фрейминг, политические технологии.
MORAL FRAMEWORKS OF POLITICAL "HEROISM"
Abstract. The article is devoted to the problems of establishment and functioning of political images in the modern society. The political technologies, including archetypes hero and trickster in the formation of political image are analyzed. The notion of moral framing for the possibility of establishing certain moral limits of political activity. Some conditions to identify and evaluate the moral frameworks of political heroism are proposed. There are few examples of political heroism, taken from the experience of different countries (Ukraine, Russia, Poland, Germany). The importance of axiological rethinking of political image and real action, their obligatory approval is emphasized.
Keywords: political hero, heroism, trickster, moral framing, political technologies.
Постановка проблеми. Коли йдеться про сучасний пол^ичний проспр, варто виокремити кшька його провщних ознак, а саме: зроста-ючу символiзацiю, розширення поличного ринку, вдосконалення по-л^ичних технологш, популяршсть поличного брендшгу тощо. 1х по-еднання та технолопчне узгодження уможливлюе створення ново! пол^ тично! реальности де ще!, образи, м^ фи живуть власним життям, де вла-да (насамперед, державна) теж стае символiчною, де ефектившсть пол^ тичних взаемодш залежать вщ ефек-тивносп використовуваних симво-лiв (наприклад, архетитв влади).
Зважаючи на суттевi св^огляд-но-щншст змiни в тлумаченнi та розумшт полiтичних подiй, вини-кае потреба в нових технолопчних засобах донесення до широкого зага-лу полгтичних меседжiв. Вiдтак ак-
туалiзуеться дiяльнiсть полiтичних iмiджмейкерiв, полiтконсультантiв, полiттехнологiв та ш. Усi вони так чи iнакше зосередженi на конструюван-ш символiчного свiту полiтики, що вiдповiдатиме прагматичним цiлям певного полiтичного актора. Образ останнього також може бути штучно сформований завдяки розмагго-му арсеналу сучасних шформацш-но-комушкацшних засобiв. Головне, щоб створений пол^ичний iмiдж був на часi, вщповщав суспiльним запитам, викликав довiру потенцш-них виборцiв, асоцiювався зi "свгт-лим майбутшм".
Натомiсть проблема полягае у ви-значеннi рiвня вщповщносл перед-виборчих полiтичних обiцянок до !х подальшо! реа^заци, особистюно! вщповщальносп та, зрештою мо-ральних меж створюваних пол^ич-них iмiджiв.
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй. Починаючи аналiз з означено! проблематики, слщ шд-креслити пильну увагу науковщв до з'ясування специфiчних ознак сучас-ного полiтичного героя. Украшсью та зарубiжнi дослiдники концентру-ються на рiзних аспектах дiяльностi i поведшки полiтичних геро!в, зокре-ма, на питаннях:
• застосування нов^шх шформа-цiйно-комунiкацiйних технологiй у политичному просторi (О. Зернець-ка, В. Кулик, Л. Кочубей, С. Шомова та ш.);
• символiчного конструювання пол™чно1 реальностi (Г. Дебор, О. Донченко, Н. Щербинша та ш.);
• формування полiтичного брендшгу, його ролi та функцш (М. Марк, К. Пiрсон, М. Осборн та ш.);
• сусшльно! сутностi полгтич-ного героя та антигероя (Н. Яко-венко, Л. Адамський, В. Петухов та ш.);
• позищонування полiтичного л^ дера у владi (А. Пахарев, Ф. Рудич, Д. Ткач, А. Круглашов та ш.);
• политично! культури та полгтич-них цiнностей (Е. Афонш, М. Парен-тi, О. Суший та iн.).
Теоретичним шдГрунтям ще1 статтi стали вiдомi фшософсью, сощ-ологiчнi та психологiчнi дослвджен-ня К. Г. Юнга ("Людина та И симво-ли", "Душа i мiф: шiсть архетитв"), Дж. Кемпбелла ("Тисячоликий герой"), Ж. Блонделя ("Полггачне лвдерство"), Ж. Бодрияра ("Симу-лякри i симулящя"), М. Хайдеггера ("Буття i час"), Т. Парсонса ("Про структуру сощально1 дп").
Одразу слiд зауважити, що ак-туальнiсть дослiдження геро1чних
явищ особливо зростае в перюди суспiльних трансформацш (як по-зитивних, так i негативних). Вiйна на сходi Украши, в Сирп та iнших куточках св^у; збiльшення випад-кiв, пов'язаних з тероризмом; не-контрольований наплив м^ранпв до бвропи — проблеми, що вимагають нагального виваженого виршення. Насправдi потрiбно докласти геро1ч-них зусиль, щоб урегулювати зброй-ш конфлiкти, максимально зберта-ючи при цьому людськ життя.
Формулювання щлей статтi. Мета статтi — проаналiзувати окре-мi полiтичнi технологи створення образу поличного героя та надати ощнку ймовiрним моральним результатам його функщонування з точки зору впливу на сусшльну св^ домють.
Виклад основного матерiалу до-слщження. Вiдтак проблема героя, геройму, геройства потребуе су-часного переосмислення. Як справедливо зазначав свого часу шдер-ландський дослщник Й. Хейзшга, "поняття геро1чного зазнало тако1 приголомшливо1 трансформаций що позбавило його глибинного сенсу ... Сам культ геро1чного стае своерщ-ним показником кризи. Вш означае, що поняття служшня, мюи, обов'яз-ку бшьше не стимулюють сусшль-ну енергш" [1, с. 327]. Разом з тим, наповнення геро1чних iдеалiв сучас-ним змiстом, взятого з життя кон-кретних людей, допоможе подолати девальвацш моральних цiнностей, слугуватиме позитивному виршен-ню проблем, що виникають у ходi суспiльних перетворень.
Власне переосмислення пробле-ми героизму актуалiзуe екзистенщ-
альну концепщю Героя (зокрема у фшософп М. Хайдеггера), де ютот-ними е так екзиcтенцiйнi взаемоди як "герой - шший"1; "герой - смерть"; "герой - вщповщальшсть" тощо. Та-кий пiдхiд допомагае зрозум^и роль геро!чного дискурсу в поличному та cуcпiльному буттi.
Крiм того, суттевим е аксюло-ri4He бачення феномену геройства. Традицшно герой уособлюе певнi громaдянcькi та морaльнi якосп — альтру!зм, чеcнicть, вiдвaгу, патрю-тизм, здaтнicть рiшуче дiяти у склад-них життевих обставинах тощо.
Необхвдно також пiдкреcлити багатозначнiсть поняття "герой". Його моральний вимiр зумовлюе ic-нування ряду суперечливих рис, що часом ставлять пiд сумшв його геройство. Герой може перетворитися на антигероя або стати героем шшо! сшльноти, шшо! держави. Це озна-чае, що обсяг i рiвень "геройства" задаеться моральними цшностями, що панують у певному сусшльствь
Нaрештi варто звузити предметне поле дано! дослщницько! розвiдки, зважаючи на "тиcячоликicть" героя. Враховуючи концептуальш шдхо-ди Т. Карлейля ("Big Man Theory"), Дж. Кемпбелла ("геро!чний моно-мiф"), А. Шюца (ще! сощально! реaльноcтi, життевого cвiту та бю-грaфiчноl ситуаци) [2-4], основна увага фокусуватиметься переважно на полггичнш площинi, а головним об'ектом виступатиме так званий по-л^ичний герой2.
1 1ншого можна тлумачити як особу без ге-ро1чних ознак поведшки або ж як антигероя.
2 У цьому контекп полиичним героем вва-жатиметься, зокрема, полиичний лщер,
Полггичний герой (як i герой з будь-яко!' iншоï сфери людських вщ-носин) завжди змушений бути мо-ральним взiрцем. Це випливае з його архетипово!' природи. Архетип Героя активно використовуеться пол^ика-ми для створення свого позитивного iмiджу. Останшм часом "набувають популярносгi полiгичнi мiфи, голов-ними персонажами яких стають геро!' рiзного Гатунку — спасителе гворцi, меси та iн. Кожен з них е уособлен-ням символiчного свiгу полiгики, який здебшьшого вiдiрваний вiд реального життя" [5, с. 103]. В результат сгворенi символи (образи) почи-нають жити сво'1'м власним життям завдяки змютовому використанню загальнолюдських моральних цш-ностей i формальному утвердженню за допомогою полiгичних технологи.
Це — своерiдне "сустльство спектаклю" (Г. Дебор [6]), де сусшльш вщносини, опосередкованi образами, перетворюються на справжню виста-ву, де глядачi (пересiчнi громадяни) завдяки вдалим театральним ефек-там (чит. полптехнолопям) вщчува-ють себе справжшми учасниками по-лiгичних подш, вiрягь символiчним героям, йдуть за ними. Мимоволi зронена сльоза, переконливий монолог з елементами ввдчаю чи ейфори, промовисгi жести чи вираз облич-чя — до чого тшьки не вдаються полiгичнi "геро'Г для досягнення свое!' мети. Ювеналiвське "Хлiба i видовищ!", пiдсилене сучасним ш-формацiйно-гехнологiчним шстру-
полиичний д1яч, шший учасник поль тичного процесу, який своею активтстю впливае на переб1г полиичних подш; "геройство" — це певний статус полиичного актора в певних моральних межах.
ментарiем, стае основним лейтмотивом передвиборчих кампанш.
Одного разу створене "сустль-ство спектаклю" виявляеться досить живучим. Зрештою, як i однойменна книга П Дебора, написана 1967 року, дотепер не втрачае свое! популярность Й ниш переконливими е слова французького фшософа: "Сустль-ство спектаклю всюди починалося з примусу, з обману, з кров^ але при цьому воно общяло щасливе продов-ження. Тепер воно шчого не обiцяе..., а просто каже: "Ось так-то". Воно ввдверто зiзнаеться в тому, що вже не здатне до змш; хоча сама його природа — це змши: дурна трансмутащя кожно! окремо! речi. Воно втратило всi сво! шюзи" [6, с. 8].
Однак "сусшльство спектаклю" продовжуе iснувати. Воно лише зм^ нюе акценти, актуалiзуе певнi симво-ли, задiюе новi технологiчнi схеми. До психоаналiтичних засобiв (зо-крема, юнгiвських архетипiв) долу-чаються соцiологiчнi. Актуальностi набувають "символiчний капiтал" i "символiчне насильство" (П. Бур-дье), символiчний iнтеракцiонiзм з його основними засадами — людсь-ка комушкащя як обмiн символами, як процес безперервного добирання певних символiв до певного типу по-ведiнки (Дж. Мiд, Ч. Кул^ Г. Блумер).
Останнiм часом политологи та-кож активно використовують теорш фреймiв американського соцiолога I. Гофмана. Йдеться про те, що по-ведшка людей задаеться певними межами оргашзацп повсякденного досвiду i спiлкування (фреймами), з яких складаеться суспiльне життя та якi дозволяють штерпретувати пове-дiнку iнших людей.
Поняття фрейму е одним з кон-цеппв, розроблених для вщтворен-ня штерпретацшного та конструктивного змюту соцiальних явищ. У цьому сена роль пол^ика як ш-терпретатора е дуже вщповвдальною. Разом з тим, фреймшг безпосеред-ньо залежить ввд св^оглядно! пози-ци штерпретатора, що певним чином вiддаляе фреймшг вщ об'ективностi. До того ж великого значення в штер-претаци подiй набувають ораторськi здiбностi, тембр голосу, емоцшшсть полiтичного дiяча.
Полгтичний фреймiнг разом з по-л^ичною символiкою е дiевим засо-бом пол^ично! комушкаци та щен-тифшаци. На думку американського полiтолога С. Хантшгтона, в полгти-цi суттеву роль вадграють символи, включаючи прапори, хрести i навiть головнi убори. Бшьше того, за до-помогою пол^ично! символiки за-звичай вщбуваеться iдентифiкацiя в системi координат "свш - чужий" [7].
Отже, фрейм може слугувати як поняття для визначення змютових меж пол^ично! реальность Водно-час будь-який фрейм здебшьшого е вiдбитком суб'ективного св^осприй-няття, а вщтак цiлком ймовiрним ма-нiпулятивним засобом полiтичних комунiкацiй. За таких обставин вини-кае потреба у формуванш так званого морального фреймшгу, тобто вста-новлення певних моральних меж пол^чно! дiяльностi, порушення яких, по-перше, вважатиметься не-допустимим, по-друге, уможливлю-ватиме вияв рiвня манiпулятивного впливу на масову свщомшть з боку того чи шшого полiтика.
Зважаючи на популяршсть образу та архетипу Героя, варто з'ясувати
концептуальне значення морального фреймшгу у поличному просторi, тобто визначити моральш межi полi-тичного "геройства".
Сучасний полгтичний герой, точ-нiше його збiрний образ — це певна сукупшсть символiв, кожен з яких певним чином репрезентуе владу. В основi уявлень про владу лежать свiдомi та несвiдомi конструкти, що за певних умов актуалiзуються та приписуються реальним полiтичним особам. Зокрема, на думку росш-ських дослщниць у галузi полгтич-ного маркетингу i полiтичного брен-дiнгу С. Пшизово! та Н. Щербишно!, "Щртуальне тiло президента в умовах постсучасност не лише вiддiляеться вiд фiзичного тiла лiдера, але i висту-пае самостiйним суб'ектом политично! комушкаци" [8, с. 44].
Проблема полягае у дотриманш принципу рiвноваги мiж поведш-кою реального политика i його скон-струйованим образом. До того ж до-слвдницька ситуацiя ускладнюеться вищезгадуваною багатозначнiстю героя як такого. Щоб визначити та ощнити моральнi межi полiтичного "геройства", дощльно враховувати такi фактори:
• сформоваш в масовiй свщомо-стi образи героя та антигероя;
• символiчнi межi !х морально! кодифжаци (зокрема, в який момент лщер перетворюеться на тирана, герой на антигероя);
• громадська думка щодо ощнки пол^ично! дiяльностi героя та антигероя;
• мехашзми переведення образiв колективного несввдомого у площину пол^ично! свщомо-сп окремо! особистостi тощо.
Дiйсно, герой мае багато облич i вдало цим користуеться залежно вщ политично! ситуацп. Сьогоднi Трибун, завтра — Спаситель, шзшше — Творець, а може Тркстер? Архетипо-ва природа дозволяе герою набувати ушверсальних ознак людського бут-тя. Власне тому в певному момент герой перетворюеться на символ для поклоншня, його геро!чний образ витiсняе конкретну особиспсть i по-чинае жити окремим життям. I вже не так важливо, хто сто!ть за цим образом, важливо, що вш е, йому по-клоняються, в нього вiрять мiльйони людей.
На сьогодш майже "хрестоматiй-ним" прикладом политичного героя е образ, втiлений в життя Президентом Росшсько! Федераци В. Путi-ним. Створений зпдно з класичними канонами полiтичного iмiджмейкер-ства, вiн набув велико! популярносп як серед прихильникiв, так i серед опонентiв. Це — типовий Тржстер. В очах бiльшостi громадян Росп В. Путiн постае справжшм героем (цим пояснюеться його високий рейтинг довiри3). Як не дивно, але для кра!ни з глибинними шституцшни-ми конфлiктами потрiбен саме такий "герой". Вiн виконуе роль посеред-ника мiж державою i громадянським суспiльством, повторюючи певш моральнi заповiдi, що колись давно панували в Росп. У такий споаб формуються (переглядаються) мо-ральш засади сучасного росшського суспiльства. Йдеться про осучаснен-ня мiфу "про велич ройянина", "про
3 За даними соцюлопчних опитувань рос1й-
ського "Левада-Центру" р1вень дов1ри В. Пу-т1на на кшець 2015 року складав 80 % [9].
славну юторш Роси"; "про ницi за-соби, що виправдовують високi цш" (наприклад, захоплення Криму, вш-на на сходi Украши) тощо.
На тршстерство Путiна вказуе i керiвник вiддiлу соцюкультур-них дослiджень росшського "Левада-Центру" О. Левiнсон: "Путш поводиться як трiкстер: лтае як птах, пiрнае як риба. Тркстер (чит. Пу-тiн) — це культурний герой, але не той, який, як Прометей, приносить вогонь людям, а той, який здшснюе дивш i неправильнi ди, втiм на ви-могу дано! культури. Такими дiями вiн намагаеться поеднати непоедну-вальне - небо i землю, гаряче й хо-лодне, потворне i прекрасне" [10].
Пол™чна риторика В. Путiна теж шдтверджуе його "геройський" статус тршстера. Про це свiдчать досл^ дження власне росiйських вчених4, що дозволяе уникнути певно! упере-дженосп стосовно особистостi В. Пу-тша. Зокрема доктор полiтичних наук С. Шомова, дослiджуючи архети-повi паттерни пол^ично! риторики В. Путша, вбачае в ньому радше Мага або Чарiвника з ознаками "верховного Божества" [11]. Вибрана роль не випадкова. Завдяки !й герой легко перетворюеться на тршстера. Вш — перевертень, блазень, але з високими щлями — творити чудеса для свого народу. Така постать сприймаеться на "ура", бо очшування дива — це сутшс-на риса росшського св^огляду.
Архетип Правителя-Тркстера, вибраний В. Путiним (радше його полтехнологами), якнайточнiше вiдповiдае очiкуванням переважно!
4 С. Шомова, В. Яшин, К. Лоскутова, М. Бо-гачов та ш.
бiльшостi громадян Роси. На дода-ток вдало падбраш словеснi паттерни "Росiя - держава - розвиток", "наша земля", "руська земля" в устах В. Путша виправдовують загарбниць-кi ди росшсько! держави5. Зокрема, "Крим — споконвiчно росiйська земля, а Севастополь — росшське мiсто. Крим — це Керч, Балаклава, Малахов курган. Кожне з цих мюць е святим для нас, це символи русько! вшсько-во! слави i доблестi", або "Такi сцена-ри на нашiй землi не пройдуть!" [11].
У результатi складаеться образ стратега, патрюта, мудреця, що вщ-стоюе нацiональнi iнтереси Роси. Люди вiрять його словам, лозунгам, йдуть за ним, не переймаючись наслщками. 1х "герой" теж задово-лений, бо згуртував суспiльство, нехтуючи головними моральними (християнськими) цшностями — "не вбивай!", "не сотвори собi кумира", "не сввдчи неправдиво на свого ближнього". Його не обходить мо-ральний фреймшг, бо межi мораль-носп вiн задае сам...
Укра!на теж мае сво!х "геро!в". Найвiдомiший з них — колишнш Президент Украши В. Янукович. Його геройство, як i геройство В. Путi-на, окривавлене, пов'язане з загибел-лю багатьох украшських громадян. Але тршстерство В. Януковича перевершило найсмiливiшi очiкування його антигеройсько! сутносп, пере-креслило жанровi засади створення поличного iмiджу Трiкстера. В "ге-ройствi" В. Януковича негативнi ри-си трiкстера були максимально аб-
5 Уособленням держави, зрозумшо, е В. Путш згщно з вщомою маюавелл1вською схемою "Держава — це Я".
солютизоваш. Це вже не юнпвський блазень чи перевертень (хоча на початку пол^ично! кар'ери така роль йому вдавалася з певними позитив-ними результатами6). Натомють це радше вселенське зло, позбавлене ознак сакральносп; це брутальний розбiйник, грабiжник, брехун, особа без моральних засад i переконань. Насправд^ його (Януковича) втеча з Укра!ни стала приводом для грома-дянського суспiльства вийти з "царства зла" i рiшуче рухатися в напрямi правово! держави, що гарантуватиме i шануватиме права та свободи сво!х громадян.
Втiм це знову лише шанс. Як ним скористаеться нишшня укра!нська влада достеменно невщомо. На сьо-годнi полгтичних "геро!в" не бракуе, "геройства" теж. Натомкть бракуе професiоналiзму, полiтично! вол^ патрiотично! позицi!, самовщдано-стi тощо. Отже, знову варто вдатися до морального фреймшгу, що дозволить окреслити рамки полгтично! поведiнки опоненпв7, сформувати засади спiльно! полiтично! дiяльно-стi з метою досягнення щлей демо-кратичних реформ, европейсько! ш-теграци тощо.
Саме по собi геройство, як трiкс-терство, не повинно сприйматися негативно. Тршстер — це герой сусшль-
6 Насамперед, перемога на президентських виборах 2010 р., рейтинг дов1ри громадян до В. Януковича складав 43 % у 2010 р. проти 29 % у 2011 р. (за даними М1жнарод-ного фонду виборчих системах (IFES)).
7 Опонент — це своерщне уособлення Трж-
стера у дихотомГ! "свш - чужий", "герой -антигерой" тощо. Такий шдхщ притаман-ний ряду дослщниюв (С. Дракер, А. Норт, Л. Стефанович, Н. Щербишна та ш.).
них трансформацiй. Тому останшм часом трiкстери зустрiчаються часп-ше, нiж власне геро!. Це можна пояс-нити кшькома обставинами.
По-перше, Трiкстер завжди швид-ше пристосовуеться до мшливих обставин. Його лiмiнальнiсть, як пе-рехiдна соцiальна роль, виявляеться за допомогою особливих ритуалiв, обрядiв i пiдкрiплюеться своерiдною атрибутикою. Тршстерська лiмi-нальнiсть — це своервдний штерпре-тацiйний код для пояснення змш як у поведшщ полiтичного героя, так i в пол^ичнш ситуацi!, що спонукала його до певних змш.
По-друге, для тршстера не юнуе табу на порушення меж сакрального. Завдяки сво!м трансгресивним дi-ям8, Трiкстер парадоксальним чином створюе так зване сучасне сакраль-не, тобто осучаснеш моральш норми.
По-трете, трiкстер амбiвалент-ний, тобто вш е i позитивним, i нега-тивним героем одночасно. Означена якiсть повертае нас до архетипного характеру влади. Йдеться про ствю-нування добра i зла, життя i смертi, прекрасного i потворного з !х пол^ тичним акцентом.
Отже, геройство як трiкстерство мае позитивну спрямовашсть, допо-ки не переходить певних моральних меж, за якими добро перетворюеть-ся на сощальне зло. Зрозумшо, що досить важко встановити щ межi до того, як "рубшон вже подолано" i зло вже заподiяно. Виходячи з досвщу розвинених держав можна стверджу-вати, що такий моральний фреймшг задаеться рiвнем демократичного
8 Концепщя трансгресГ!, як порушення меж сощальних 1 культурних норм, дослщжена свого часу М. Фуко [12].
розвитку. Це означае — чим вищий рiвень демократа, тим менший ризик негативного полiтичного геройства. Однак це лише гшотеза, вiдтак не-мае ч^кого причинно-наслiдкового зв'язку у вищезазначенiй залежносп. Так званий "людський фактор" час вiд часу вносить неочiкуванi корек-тиви у розвиток полiтичних подш. На пiдтвердження можна навести два яскравих приклади.
Перший — розвиток пол^ичних подiй у Республщ Польща, почина-ючи вщ перемоги А. Дуди на президентских виборах 2015 року. Слаб-ка передвиборча кампанiя чинного на той час президента РП Б. Комо-ровського призвела до його поразки на виборах, а влада стала поступово переходити до рук представниюв по-л^ично! парти "Право i справедли-вкть"9.
Парламентськi вибори (жовтень 2015 р.) остаточно закршили владу вищезазначено! парти, яка отрима-ла необхiдну кшьюсть голосiв (235) для самостiйного формування пар-ламентсько! бiльшостi10. Вiдбулося так зване переформатування влади, що може вщкинути Польщу не галька (а може на кшька десятив) рокiв назад у соцiально-економiчному та демократичному розвитку. Певнi консервативш погляди представни-кiв правлячо! парти, насамперед, и очiльника Я. Качинського, не нади-хають на оптимютичну перспективу. Важлива роль у процес полiтичних
9 Очшьником партп е Я. Качинський, брат загиблого у смоленськш катастроф! (2010 р.) президента РП Л. Качинського.
10 Для парламентсько'! бшьшосп у польсько-му Сейм1 необхщно 231 голос (всього — 460 депутапв).
змiн на теренах Республши Польщi вiдводиться нишшньому прем'ер-м^ нiстру Б. Шидло. Спочатку вона очолювала передвиборчий штаб А. Дуди, а згодом проводила свою кампанiю, точнiше кампанiю "Права i справедливостi". Полiтичне "геройство" Б. Шидло оцшюватиметь-ся ще не раз. Натомють ниш можна говорити про вдалу полтехнологш "перемога заради перемоги", про дiе-вiсть сформованого образу перемож-ного политика. Але видаеться, що наслщки ще! перемоги можуть ви-явитися не такими оптимютичними, як змальовано у передвиборчш про-грамi "Права i справедливостi".
Другий приклад торкаеться про-блеми бiженцiв на територи Захщ-но! бвропи та ролi Федерального канцлера Нiмеччини А. Меркель у и вирiшеннi. Заклик до ввдкриття кордонiв бвропейського Союзу та надання притулку особам iз Сири й iнших кра!н, де точаться вшни, обер-нувся для Шмеччини масштабною кризою. "Героина" мгая миротворця може закiнчитися для А. Меркель полгтичним фiаско. За и вiдставку висловлюються майже половина громадян Нiмеччини. Оцiнюючи д^ яльнiсть Федерального канцлера з точки зору морального фреймшгу, варто визнати полгтичну недалеко-гляднiсть А. Меркель, що негативно вплине на и власне полггачне май-бутне, на майбутне очолюваного нею Християнсько-Демократичного Союзу 1, зрештою, на майбутне Нiмеч-чини загалом.
Отже, моральний фреймiнг мож-на вважати важливою складовою полггачно! дiяльностi та критерiем оцшки полiтичного геройства.
Висновки з даного дослщження i перспективи подальших розвiдок.
Пiдсумовуючи викладене, варто шдкреслити, що сучасна надмiрна символiзацiя полiтичного простору вимагае аксiологiчного переосмис-лення образу та реальних дш полЬ тичного героя, обов'язкового 1'х уз-годження. У протилежному випадку штучно створений образ i пол^ична теxнологiя його втiлення в життя можуть завдати суттевоi шкоди як для самого героя, так i для середо-вища, в якому вiн утверждуеться.
Полггичне "геройство", як певний статус, мае контролюватися та ощ-нюватися громадянським сусшль-ством. Тонка моральна межа мiж геройством i блазнюванням дозволяе полiтикам розпрувати сюжети, освя-ченi далекою героiчною iсторiею. Невичерпнi ресурси колективного несвщомого слугують вдалим тех-нологiчним засобом для створення героiчниx образiв. З часом помилки, прорахунки чи вщверт маншуляци стають зрозумiлими широкому зага-лу. Це означае, що настала пора зня-ти маску героя i сплатити рахунок сумлшня. Далеко не вс полiтичнi геро'1 люблять сплачувати рахунки... А може геро'1' були несправжш?!
Нещодавно вiдомий укра'нський рок-ствак, лiдер гурту "Океан Ельзи" С. Вакарчук зауважив: "Укра'ш по-трiбнi Кiборги в полгтщ". На жаль, таких зараз бракуе укра'нському пол^икуму. Втiм надiя ще жеврiе...
список ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ -
1. Хейзинга Й. Homo Ludens. В тени завтрашнего дня / Й. Хейзинга. — М.: Прогресс, 1997. — 364 с.
2. Карлейль Т. Герои, почитание героев и героическое в истории / Т. Карлейль. — М.: Эксмо, 2008. — 864 с.
3. Кэмпбэлл Дж. Тысячеликий герой / Дж. Кэмпбэлл. — М.: Ваклер; Рефл-бук; АСТ, 1997. — 384 с.
4. Шюц А. Избранное: мир, светящийся смыслом / А. Шюц; пер. с нем. и англ.: В. Николаев и др. — М.: РОС-СПЭН, 2004. — 1056 с.
5. Меркотан К. Архетипи влади 1 сучасна демокрапя / К. Меркотан // Публ1чне управлшня: теор1я та практика: зб. наук. пр. Асощацп доктор1в наук з державного управлшня: Спец. випуск. — Х.: Вид-во "ДокНаук-ДержУпр", 2014. — С. 100-106.
6. Дебор Г. Общество спектакля / Г. Дебор; пер. с фр. С. Офертаса и М. Якубович. — М.: Логос, 1999. — 224 с.
7. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / С. Хантингтон. — М.: АСТ, 2003. — 603 с.
8. Щербинина Н. Конструирование виртуальной реальности и героический брендинг политического товара / Н. Щербинина // Полит. маркетинг. — 2009. — № 2. — С. 34-57.
9. В. Путин: доверие и оценка деятельности [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://wwwЛevada. ш/оЫ/07-10-2015АЫтп--риип-doverie-i-otsenka-deyatelnosti
10. Социолог "Левада-центра": "Владимир Путин ведет себя, как трикс-тер" [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://altapress.ru/ story/160917
11. Шомова С. Ключ к власти (Архети-пические паттерны политической риторики) [Электронный ресурс] / С. Шомова // Медиаскоп. — 2014. — № 3. — Режим доступа: http://www. mediascope.ru/node/1553
12. Фуко М. Интеллектуалы и власть: статьи и интервью, 1970-1984: в 3 ч. / М. Фуко; пер. с фр. Б. Скуратова. — М.: Праксис, 2006. — Ч. 3. — 311 с.
