CC BY
31СУЧАСНА УКРАШСЬКА Л1ТЕРАТУРА В1ННИЧЧИНИ В КОНТЕКСТ1 ПРОБЛЕМИ ОКРЕСЛЕННЯ ПОКОЛ1НЬ ТА АБРИСНОСТ1 ПОКОЛШНСВИХ ПЕРЕЖИВАНЬ
Зелененька 1.А.,
кандидат фiлологiчних наук, старший викладач кафедри укратськоХ лiтератури Вiнницького державного педагогiчного yHiверситету iMeHi Михайла Коцюбинського
Крупка В.П.,
кандидат фiлологiчних наук, старший викладач кафедри укратськоХ лiтератyри Вiнницького державного педагогiчного yнiверситетy iменi Михайла Коцюбинського
Поляруш Н.С., кандидат фiлологiчних наук, доцент, завiдyвач кафедри укратськоХ лiтератyри Вiнницького державного nедагогiчного yнiверситетy iменi Михайла Коцюбинського
Ткаченко В.1. кандидат фiлологiчних наук, доцент кафедри укратськоХ лiтератyри Вiнницького державного педагогiчного yнiверситетy iменi Михайла Коцюбинського
MODERN UKRAINIAN LITERATURE OF VINNYTSIA REGION IN THE CONTEXT OF THE PROBLEMS OF DEFINITION OF THE GENES AND THE FRAMEWORK OF THE GENERAL
EXPERIENCE
Zelenenka I.,
candidate of philological sciences, senior lecturer of the department of Ukrainian Literature Vinnytsia Mykhailo Kotsuibynskyi State Pedagogical University
Krupka V.
candidate of philological sciences, senior lecturer of the department of Ukrainian Literature Vinnytsia Mykhailo Kotsuibynskyi State Pedagogical University
Poliarush N.
the candidate of philology sciences, the associate professor, head of the departmen of Ukrainian Literature Chair Vinnytsia Mykhailo Kotsuibynskyi State Pedagogical University
Tkachenko V.
candidate of philological sciences, assistant professor of the department of Ukrainian Literature Vinnytsia Mykhailo Kotsuibynskyi State Pedagogical University
Анотащя
У статп йдеться про спробу окреслення в лiтературi Подшля, Вшниччини зокрема, поколшь, поко-лшневих переживань, що е неминучими формами 3Mirn з юторико-культурних епох. 1хня тяглють, дискусп та конфронтаци е травматичними або драматичними. Зрщка зггкнення поколшь, формалв не викликають стреав у культурi та в сусшльсга, у носив та користувачiв культурного продукту. Наголошуеться на тому, що часто саме вшна провокуе складш трансформацшш процеси. По^зному актуалiзуються нацюнальш, европейсьш, свiтовi цшносп, що, переосмислеш поколiннями, донесенi до громадськосп в лггературно-художнiх творах, формують державницьку (вiд поколшнево! до народно!) етику. Abstract
The article deals with the description in the literature of Podillya, Vinnytsia region, in particular, of literary generations, as well as the experiences of these generations, which are forms of changes in historical and cultural epochs. Their durations, discussions, and confrontations are traumatic or dramatic. Occasionally, generations, formats do not cause stress in the culture and society, in the media and in the users of the cultural product. It is emphasized that often the war provokes complex transformation processes. The national, European, and global values, which are rethought by generations, are communicated to the public in literary works, and shape the state (from generations to people) ethics in different ways.
Ключовi слова: поколшневе переживания, художня лггература як культурный продукт, лггературна дискусiя, мистецький конфлiкт, лггературно-мистецька органiзацiя.
Key words: experience of generations, fiction as a cultural product, literary discussion, artistic conflict, literary and artistic organization.
Проблема змши поколшь у мистецта загост-рилася в кшщ ХХ столитя разом iз кризою методо-логш пiсля розпаду СРСР - що i як вивчати, якi принципи подiлу, групування, аналiзу й синтезу за-стосовувати у пiдходах до розумшня лiтератури зламу столiть. Тому поняття «поколшневе пережи-вання» швидко закрiпилося у соцiокультурнiй свь домосп народiв, котрi отримали посттоталiтарний шок або були дотичними до цього. Нагадаемо, що укра!нська материкова лггература якiсно оновилася на початку 1960-х рошв, Гз приходом шГстдесятни-шв-конформГспв та нонконформюпв, це був вГд-чайдушний виклик репресивнш полггачнш систем^ що перегукувався тодГ найбшьше хГба з дгяльшстю Нью-Йорксько! групи. Це яскраве, широке й кон-текстне явище, звГсно, актуалГзувало проблему окреслення ллературних генеращй/поколшь, що була заявлена ще на початку ХХ ст. в лггературГ молодого укра!нського модершзму (згадаймо тут погляди Миколи £вшана). 1сторичний парадокс, тяг-л1сть, поколшневГ переживания - це те, що буде змГнюватися з плином часу, Гз розвитком шституцш в Укра!ни, а тому Вшницька письменницька орга-шзацГя незмшно защкавлюватиме мистщв Г дослщ-нишв мистецтва в контексп дГяльносп НСПУ, як Г АсощацГя укра!нських письменнишв та шшГ угру-повання, бо ж чи не в кожному реномеш Гснують чи можуть Гснувати моменти феноменолопчнг Поко-лшневГ переживання як дискусГя, як фрагмент тер-мшосистеми сучасних лпературознавщв - явище щкаве й не однозначне. Справа в пм, що термш окреслив Микола £вшан (поручник УСС, що заги-нув Г похований у Вшнищ) [17, с. 60]. Дослщники вважають це природшм антрополопчним проце-сом, цитуючи 1вана Дзюбу: «Старше поколшня, без постшного допливу нових сил, не може забезпе-чити повноти литературного життя, нове слово по-винш сказати новГ люди...» [3. с. 45].
Отже, поколшня е актуальними, своечасними й сучасними, а також генетично обумовленими яви-щами мистецтва, лператури зокрема, що здатш структурувати сустльство, впорядковувати жит-тевГ цикли, спрямовувати, цементувати мораль Г свГдомГсть. Цшком зрозумшо, що те поколшня, яке е носГем максимального, а не васального впливу, еволюцшно-поступально або ж через гостру поле-мГку й конфлжга займае домшуючГ позици в кра!ш, в суспшьста, що являють собою соцюкультурне структурування з уже генерованими попередни-ками креативними цшностями. Отже, ми зосере-димо свою увагу на окресленш поколшь подшьсь-кого письменства та на тих факторах, що на них впливають. Над проблемою перюдизацп подГльсь-ко! лператури в контексп материково! украшсько! лггератури й поза ним, але в зв'язку з проявленням поколшневих переживань, якщо заглиблюватися в юторш вичизняного лггературознавства, працю-
вала глибоко, а не фрагментарно, кафедра украшсько! лггератури Вшницького державного педагопч-ного ушверситету Гмеш Михайла Коцюбинського й продовжуе ввдповщну наукову практику. Виклада-цький склад кафедри образ науковою проблемою лггературш контексти ХХ столитя, що безпосеред-ньо пов'язано з сучасною штерпретащею класич-них, модершстських, постмодершстських текспв вГдомих подолян. Про досягнення в цьому напря-мку сввдчать Всеукрашсьш науковГ конференцп про творчГсть Леошда Мосендза у контексп вГсни-швського неоромантизму, про ЮрГя Клена та мГж-военну добу в украшськш лггературГ, про епос Га-лини Журби в щейно-естетичному контексп мГжво-енно! доби, про Михайла Коцюбинського й украшський модершзм, про творчГсть Павла Бога-цького в контексп украшсько! лггератури ХХ столитя, а також про постать Миколи Свшана (Федю-шки) в контексп розвитку укра!нського модершзму й дГяльносп УСС на ПодшлГ [14, с. 48-53; 15, а 5157]. Традицш «Подшьських криниць», яку вибуду-вав як стратег, а не лише як науковець, професор Анатолш Подолинний, продовжила 1рина Зелене-нька, яка виконувала пГд його керГвництвом дисер-тацш про творчГсть дисидента, дотичного до По-дшля [4], у хрестоматшних працях «1нверсГя серця - Гз поколшня двотисячнишв» [5] , «Подшьсьш бо-жичЬ> [9].
ПоколГння - це не пльки певнГ об'еднання, авангард, фундамент, а й розрив, дифузГя, стикання й накладання, трансформацГя, штегращя й успадку-вання, вГдторгнення й засвоення Гсторико-культур-ного, фГлософського досвщу. До того ж, межГ поколшь, як правило, не вельми чпта (або ж аморфнГ), вони можуть бути рГзновстановленими в працях на-уковцГв на пГдставГ значенневосп та зовнГшнГх впливГв, а тому в культурГ ХХ столГття та й, вщпо-вГдно, у сучаснш культурГ, лГтературГ зокрема, поняття поколшневого переживання прив'язують Гз ключовими персоналГями певного столГття, Гз епо-хальними Гсторичними подГями, часто - Гз баталГ-ями, якГ певне поколшня осмислило або ж намага-лося забарвити, докоршно змГнити свою участь.
Сучасна лггература Вшниччини сприймаеться разом Гз напрацьованими протягом столгття мГжна-родними зв'язками, що ниш видозмшили форму, вектор Г забарвлення поколГнневих переживань, якГ Гнтерпретувалися традицшно, Гз вГдлГком вГд переживань шютдесятнишв, у контекстГ !хнього словесного космосу. Найчшьшшими тут будуть зв'язки з польською (Катерина Девдера, 1рина Зелененька), Гз чеською, латиською (Вжгор Мельник, ЛГна Мельник), Гз нГмецькою (АнатолГй Подолинний, Ми-хайло Каменюк, ВГталГй Борецький), Гз боснГйсь-кою, сербською, хорватською (Катерина Калитко), Гз угорською (Олександр Вешелеш, ЮрГй Сегеда), Гз румунською (Михайло Каменюк, Юрш Сегеда, АнастасГя Дан), Гз росГйською (АндрГй Стебелев), Гз
бшоруською (Тетяна Яковенко), iз грецькою (Ва-силь Кобець) лгтературами й мовами; це безпосере-дньо пов'язано зi школою перекладу Михайла Кою-цюбинського, Володимира Свiдзiнського, Андрiя М'ястк1вського, Василя Стуса [9, с.3-6], iз европей-ським контекстом творчосп Юрiя Клена [13, с.60], Леонида Мосендза [18], Свгена Гуцала [12].
Мiжнародна дiяльнiсть лiтературних кiл зво-диться до ряду ентузiастiв, серед яких Михайло Ка-менюк, Вадим Вгтковський, Василь Кобець, Андрiй Стебелев. Це позiрно вiдображено в рядi презента-цiй: книги 1рини (Лял^ Нюшо! (Австрал1я) «Пальто мадам Гройсман или Жмеринка-Жмеринка, Винница: немного лет назад» (авторка передала кошти ввд продаж накладу для лшування поранених на Донбасi вiнничан), дитячих книг та поезп Генрiха Ддка (Нiмеччина) в перекладах Михайла Каменюка, меценат iнiцiював конкурси казок, у якому були вiдзначенi й подоляни, узявся за переклади вшни-чан нiмецькою мовою. 1рина Нiсiна - член м1жна-родно! спiлки письменнишв «Новий сучасник». Входить до складу австралшсько! асощацп пись-менникiв. Н твори друкують у лiтературних журналах багатьох кра1н свiту. Юрш Педан переклав «Че-рвону вшну» iталiйця Курцiо Малапарте (Керт Ерiх Сукерт), письменника, режисера, вiйськового коре-спондента та дипломата, хоча вш вiдомий за межами 1талп завдяки повiстевим творам «Капутт» та «Ла Пеле» (частини згадано! книги були написаш в Качкiвцi, що на Ямпiльщинi). Зi сприяння Вжтора Мельника в Украíнi презентували калька мистець-ких проектiв польська письменниця, реставраторка, музикантка Божена Боба-Дига та вiртуоз-aкордео-нiст Мацей Зiмка. В Угорщиш народився поет 1ван Байдак, закiнчив школу в мiстi Кечкемет, iз 80-х ро-к1в живе та працюе як лiтератор i краезнавець у Хмельницькому. Мовна етнопедагопка, навiть лш-гводидактики, есхатологiя й юторюсоф1я чiтко про-стежуються ввд поезп Анатолiя Подолинного «Мова» до поезп Тетяни Яковенко «Ми украшки». У поезп укранського, подiльського Петрарки Михайла Каменюка е сповщальш рядки, це молитва до рщного краю й рвдно! лiтератури: «Мое Подшля -стежко руса / До богооко! рiки. / Ввд Коцюбинсь-кого до Стуса / Стоять у словi земляки» [9].
Так i е насправдi, як написав поет, це вже канон Вшниччини, щедро!, багато! лггературно-мистець-кими талантами землi, що зваблювала свого часу Гшома де Боплана, Вшьгельма фон Габсбурга, Юзефа Пiлсудського та Юлiуша Словацького, Оноре де Бальзака, Петра Чайковського, Шалома Алейхема та Овая Дрiзa, Олександра Пушкiна й Тетяни Волпно!, красою природи, вродою жшок, щирiстю людей прaцi на землг Подiлля вабило Тараса Шевченка, Марка Вовчка (Мaрiю Вшнську), Олену Пчiлку (Драгоманову), Лесю Укранку (Ларису Косaч-Квiтку), Симона Петлюру, iнших великих i гешальних укрaiнцiв. Вiнниччинa стала коли-скою для плеяди мaйстрiв художнього слова, це ба-тьк1вщина класика европейсько! лiтерaтури, свiтового iмпресiонiстa Михайла Коцюбинського, росiйського поета Миколи Некрасова, польського
романюта Ярослава 1вашкевича, украшського гу-мориста Степана Руданського, письменника-пшг-рима Миколи Трублаш, а також письменнишв-фронтовик1в - ромaнiстa Василя Земляка, Михайла Стельмаха як лггописця па^архального под№сь-кого краю та Андрiя М'ястк1вського як автора тво-рiв для дiтей, феноменального поета, науковця й дисидента Василя Стуса.
Можна довго диспутувати про формaльнiсть i неформaльнiсть у пiдходi до писання про тих, хто входить чи входив iз подолян до НСПУ, довго ви-значати особливостi ВО НСПУ як формацп iз рiз-ними видами комушкацп з шшими оргашзацп, ми-стецькими й не власне мистецькими. Однак Г! утво-рення, iснувaння, розвиток i забезпечення нaцiонaльних aбрисiв у культурi Украши (вiд чaсiв реоргaнiзaцii пiсля розпаду СРСР) - незаперечний факт, адже зруйнувати те, що вже е в кра!ш - значно простше, ан1ж вибудувати новий формат (скаж1мо, без державницько! основи та сощально! платфо-рми); до того, практика ВО НСПУ не перешкоджае формуванню неформальних гутiрок, рiзномaнiтних статутних оргашзацш та iн., але передбачае в сучас-них умовах не лише власне лггературну роботу, а й менеджерську.
До вгамдесятих рок1в функцiонувaлa м1жобла-сна оргaнiзaцiя письменник1в Подiлля, що поедну-вала мистцiв красного слова Вшницько! та Хмель-ницько! областей УРСР. У 1980 роцi обласш орга-нiзaцii отримали окремi статуси. Проте питання про поколiння, меж1 поколшневих переживань (зок-рема, про подiли на сiмдесятникiв та вгамдесятни-к1в) нiхто не ризикував шдшмати, хоча шютдесят-ники й дисиденти були на той момент вщомими явищами на Подiллi. Бiля витошв письменницько! оргашзацп Вiнниччини були: прозш'к, драматург i перекладач Дмитро Дереч, прозш'к Микола Тарнов-ський, поет i прозак Кирило Курашкевич, письмен-ник, перекладач i лiтерaтурознaвець 1ван Глинсь-кий, поет i публщист Микола Студецький, пись-менник, журналют i киносценарист £вген Гуцало, письменник, журналют Олег Чорногуз, поет, журналют i громадський дiяч Петро Перебийнiс, поет, публiцист, перекладач i лiтерaтурознaвець Анато-лiй Бортняк, проза!к, публiцист i лiтерaтурний критик Леошд Пастушенко, поет, проза!к, публщист Анатолш Звiрик [6, с.362]. У той час вони продов-жували трaдицii видатних письменник1в, вихiдцiв iз Подiлля, чия творчiсть не викликала гнiву соцреа-лiстичноi критики, Степана Руданського, Анaтолiя Свидницького, Марка Вовчка, Михайла Коцюбинського, Миколи ТрублаМ, Михайла Стельмаха, Василя Земляка [6, с.362-365].
У часи СРСР вельми показовими були обмши творчими делегащями УРСР i РФСР, зокрема, подолян - iз Кaбaрдино-Бaлкaрiею, Липецькою об-ластю, а також трибунш виступи у трудових колек-тивах пвдприемств у навчальних закладах, у кол-госпах та радгоспах. 1з прийняттям незaлежностi Украши практика змшилася - знаковими стали мiжнaроднi европейськi платформи за участю твор-чих делегaцiй бiлорусiв, поляков, румушв, молдаван, приднiстровцiв та ш, зокрема цьому посприяв
проект «£врорегюн Днютер». Подшьсьш письмен-ники, котрГ стали поминими для громадськосп за часГв «перебудови», лобшвали штереси щодо вщк-риття у Вшнищ пам'ятник1в МихайловГ Коцюбин-ському (1989) та ВасилевГ Стусу (2002), зГ спри-янням вшницьких письменнишв споруджено пам'-ятники ТарасовГ Шевченку в Тульчиш (1991) та в ХмГльнику (2006), пам'ятний знак Валер'яновГ Тар-ноградському в його рщному селГ УлановГ Хмшь-ницького району (2002), погруддя Зшащ Тулуб у БрацлавГ (2010) та Володимиру Забаштанському у Бра!ловГ (2017). Уже двГчГ знаковою мистецькою подГею ставало в Вшнищ та на Вшниччиш Шевче-нк1вське свято, запроваджене в НСПУ «В ам'! во-льнш, новш...» (1991), (2018) [7].
1мпреза сучасних украшських подолян - це по-езГя, проза, драма, лГро-епос та публщистика, най-продуктившше створювана в периметрГ останшх десятил1ть ХХ й на початку ХХ1 столптя, котра по-стала навколо переосмислення вже незаангажова-них политично авторитепв Михайла Коцюбинсь-кого, Володимира Свщзшського, Свгена Гуцала, Василя Стуса. Шдтверджую думки Михайла Стрельбицького, АнатолГя Подолинного, Григора Мовчанюка, Михайла Каменюка, Тетяни Яковенко про лиературу, створену подолянами, - це й спра-вдГ не менше сотш щкавих Гмен. Лггературознавщ, котрГ зросли на ПодшлГ, увшшли до лав НСПУ, дос не вели мову про точний ввдлж у хронолопчнш гра-даци поколшь ВОНСПУ, не зазначають вони також Г дат, пов'язаних Гз переформатуванням творчосп, перезавантаження свщомосп авторГв, хГба вказу-ють на вплив Чорнобильсько! трагедп, утворення суверенно! держави, появи майданГв, РеволюцГ! ГГ-дносп та вшни на сходГ кра!ни. ОкремГ критики, як-от Нша Гнатюк, Василь Кобець, Вжтор Мельник, Андрш Стебелев, Дмитро Штофель, Впалш Боре-цький, ВГктор Крупка зверталися до впливу стилГв, зокрема, високого укра!нського модернГзму (шГст-десятникГв), рГдше згадуючи андеграунд Г репресГ!, а також перюд «заморозк1в» (це вже царина досль джень Ольги Пуншо!, Олега Солов'я, 1рини Зелене-нько!). А тому ми розумГемо, що подГл на «десятни-кГв» (а тепер уже й «тисячникГв») серед письменни-кГв, котрГ з'явилися в ХХ та в ХХ1 столгтп, зберГгае свою умовшсть [7]. Шслятоталггарна криза сприяла тому, що спГлчани поступово вГдГйшли вГд лекального письма, що дозволяло свого часу обшти вуль-гарний соцреалГзм Г одурити тоталГтарну критику. Послаблення й знищення полГтично! цензури до кГ-нця ХХ столитя каталГзували змши в лггературГ Ук-ра!ни. ВО НСПУ ширшала, так би мовити, помоло-дшала, однак ще не стала абсолютно шшою чи вла-сне постмодернГстською, чи
шсляпостмодершстською. З'явилися й заряснши неформальш лггературш угруповання. I це вигля-дае природно, а не штучно; шхто вже не нав'язуе манеру письма, а гострГ дискуси, як виникають м1ж оргашзащями та в лавах конкретних формацш, не швелюють майстершсть. Молода, здебГльшого по-ставангардистська лГтература на ВГнниччинГ з'яви-лася шзшше, ашж у Житомир^ у Франшвську чи вГ
ЛьвовГ. Подоляни не поспГшають позбуватися тра-дицГоналГстського штибу письма, модернГстських ознак. А от поезГя, так би мовити, старшого й сере-днього поколшь вшничан, котрГ прийшли в литературу до «дев'яностник1в» Г «двотисячнишв», мають ознаки перехгдш. Проте й це природно, бо гармонГя сшв^нування рГзносп полягае в несподГванщ конт-распв та паралелей [9, с.6].
Перезавантаження й оновлення лГтератури, створено! на берегах Божо! рГки, вГдбуваеться пГд гаслом усвГдомлення европейськостГ укра!нсько! наци, воно розпочалося з високого модершзму (Гз Василя Стуса й Свгена Гуцала), хоча регюнальш ознаки й форми лГтературного процесу (яблуневоц-вГтнГсть, певнГ романтичнГ латентнГсть Г на!внГсть) ще подекуди зберГгаються, !х видно в трибунних за-кликах, у насладуваннях класик1в [10]. Проте в цьому рГзностиглому грош видно справжш, насто-янГ плоди натхнення.
ПодГл на поколГння, розрГзнення поколГнневих переживань серед талановитих подолян, видаеться доцшьним Г своечасним. При цьому орГентиром слугуе написання яскравих творГв, оприлюднення або знакова поява в друцг Оск1льки каталГзатором змш у вшницькш белетристищ стала вщлига, а по-доляни потяглися до ки!вських вишГв навчатися, працювали в столичнГй пресГ, то доцГльно вести си-мволГчний вгдлж поколшь вгд вгдлипвщв, окрГм того, подГльськГ вГдлигГвцГ стали бГля основ ВО НСПУ. Подоляни, якГ виступили пГсля розвГнчу-вання культу особи СталГна в пресГ з публГкацГями вГршГв, не стали належати до когорти ки!вських вгд-липвщв безпосередньо, ш в шнщ 50-х рок1в ХХ столГття, нГ на початку 60-х. Уже пГд завГсу «вГд-лиги» до руху шГстдесятникГв долучилися (поряд Гз Свгеном Гуцалом, Гз Василем Стусом, АндрГем М'ясткГвським) СтанГслав ЧернГлевський, Петро Перебийшс, Павло Прник, Микола Лушв, Михайло Каменюк, Ганна Чубач, Василь Кобець, Анатолш Подолинний, Галина Журба, НГна Гнатюк, Ми-хайло Стрельбицький, Тетяна Яковенко, АнатолГй Бортняк, Дмитро Прилипко, Анатолш ЗвГрик, Наталка Ткаченко, Леонгд Пастушенко, Григорш Усач. До подшьно! лггератури став дотичним поет Гз Гу-цульщини Тарас Мельничук [4, с.6].
ПодГльськГ пГсляшГстдесятники (рГдше викори-стовуваний термш - амдесятники): Грипр Мовча-нюк, Вадим ВГтковський, Михайло Пащенко, Петро ГордГйчук, Наталя Струтинська, Василь Гарвасюк, 1ван Волошенюк, Володимир Рабинчук, Вжтор Тимчук, Олександр Височанський та ш. [9, с.4]. По-дГльськГ вГсГмдесятники: Наталка Поклад, Микола Дмитренко, ВГктор Мельник, Валентина Сторожук, Никанор Дубицький, Свгтлана Блонська, Петро За-рицький, Тетяна Приймасюк, Дмитро Шчкур, Жанна Дмитренко, Володимир Горлей, Юрш Боя-рунець, Олександр Височанський, Олена ВГтенко, Василь Шевчук, Валентина Козак, Валентина Павленко [9, с.5]. Здебшьшого, творчють цих авторГв стала вГдомою в дев'яностих, пГсля «перебудови». Поняття подшьського пГсляшГстдесятництва, вГсГм-десятництва та меж цих явищ перебувае в царинГ
дискусш, як i загалом украшське пюляшютдесятни-цтво (або постшiстдесятництво) [4, с. 15-18].
Дев'яностники з Вшниччини: Сергiй Вдовиче-нко, Михайло Вдовцов, Вжгор Рибачук, Андрiй Стебелев, Оксана Шалак, Олена Герасименко, Пе-тро Зарицький, Юрiй Сегеда, Катерина Калитко, Ярослав Чорногуз, Натал1я Науменко, Сергш Негода, Сергiй Вдовиченко, Олеся Лященко, Олена Вiтенко, Павло Кобець, Микола Гедз, Лариса Колесник, Зоя Тищенко, Анна Кюсо, Микола Завальний, Лариса Колесник, Володимир Красшенко, Леонiд Куций, Микола Пaсiчник, Василь Коряк, Микола Задорожний, Юрiй Хмелевський, Тетяна Прийма-сюк, Василь Вертипорох, £вген Таранюк. Окрему увагу тут звернемо на письменнишв i науковщв, ко-трi пiсля розгортання военних дш на сходi Украши живуть i працюють на Подiллi, у Вшнищ: це Олег Соловей, Ольга Пунша, Нша Урсaнi, Елiнa Свенщ-цька, згадаемо тут i ветерана, героя вшни Михайла Жилiнa (на Вшниччиш вони стали ввдомими уже в ХХ1 столiттi, хоча на швдш та на сходi кра!ни свого часу вели активну науково-мистецьку, просвгтни-цьку й громадську роботу) [9, с.5]. 1з визначенням такого явища як подiльськi дев'яностники, як ба-чимо, нема особливих труднощiв, адже друкува-тися в 90-х роках ХХ столптя в незалежнш Укрaíнi отримали змогу всi автори, не було вжового й, головне, тематичного цензу, з'явилося чимало гуть рок та неформальних угруповань, лгтературно-мис-тецьких об'еднань, котрi дискутували й дисонували або ж були паралельш й дотичнi до ВО НСПУ.
Двотисячники (iнодi до них зараховують i дев'яностник1в, так званих шзшх дев'яностник1в, або ж толерантно уналежнюють aвторiв до обох по-колiнневих формaтiв): Сергiй Татчин, Вггалш Боре-цький, 1рина Зелененька, Катерина Девдера, Оксана Денисюк, Валентина Гальянова, Вжтор1я Гране-цька, Ольга Зайцева, Руслана Мельничук, Дмитро Штофель, Оксана Барбак, Тетяна Коноваленко, Вь ктор Крупка, Свплана Блонська, Анaтолiй Марти-нюк, Олексiй Бойко, Олександр Стусенко, 1рина Федорчук, Анжела Веремiй, Юрш Плясовиця та iн. [9, а5].
Одне з нaйчисленнiших поколiнь - двггасячь десятники: Наталка Доляк, Микола Антощак, Оле-ксандра Бурбело, iз виховaнцiв студи ВДПУ iменi М. Коцюбинського «Вiтрилa» (Сергiй Шкабара, Юрко Юрчак, Веронiкa Ганай), iз Обласного об'ед-нання iменi Василя Стуса (Анастас1я Занузданова, Василь Задорожний), iз «Iнверсii серця» (Анaстaсiя 1сько), iз «Нового Шинку» (Василь Пастушина), iз «Зимово! Вишнi» (Алла Гaвришко-Бaбiчевa), Ана-толiй Мартинюк, Людмила Любацька, Лариса Си-чко, Анaстaсiя Дан та ш. [9, с.5].
У ХХ1 столiттi, iз набуттям популярностi опри-люднення творчостi в свiтовiй павутинщ, ввдомими мережевими поетами серед подолян стали Сергш Татчин, Юлiя Броварна (керiвниця Вiнницькоi ор-гaнiзaцii АУП), Василь Пастушина (керiвник ведомо! формaцii «Новий Шинок»), Сергiй Шкабара, чи не найвщомшими проза!ками - Наталка Доляк i Вь ктор1я Гранецька.. Зi здобуттям Незaлежностi Украши офiцiйнi й неформaльнi мистецьш оргaнiзaцii
та формати, у першу чергу, Нaцiонaльнa спiлкa пи-сьменнишв, Асоцiaцiя украшських письменник1в, Украшський ПЕН, а також нaйвiдомiшi з подшьсь-ких - Видавничий дiм «Моя Вшниччина», «Лiрики Т», «Новий Шинок», «1нверая серця», «Зимова Вишня», вщграють важливу роль у цементуванш мь жкультурного дiaлогу, зв'язк1в мистецтв, опрозо-реннi лiтерaтурного процесу, його хронiкaлiзaцi!. Ввдзначимо тут синхроннi форми сшвпращ ВО НСПУ з неформальними лiтерaтурними об'еднан-нями, iз обласною та з мюькою владою, iз територь альними громадами, забарвлюючи мистецьке По-дiлля по-новому й безпосередньо Вшницю позицi-онуючи як юторико-культурний центр европейського штибу. Тут потрiбно наголосити на вaжливостi прaцi Нши Гнатюк та Вiнницького зем-ляцтва в Киев^ Михайла Каменюка й Видавничого дому «Моя Вiнниця», професора Анатол1я Подо-линного (згадаемо його хрестоматшш прaцi про по-д№ську лiтерaтуру), Вадима Вiтковського й Валентину Сторожук iз часописом «Вшницький край», Василя Кобця як очшьника Конгресу iнтелiгенцii Вiнниччини, об'еднання iменi Василя Стуса та «Стусового коло», фундатора шлькох премiй i ча-сопису «Собор», Андрiя Стебелева зi щорiчними мiжнaродними i всеукра!'нськими фестивалями та ваговитими антолог1ями, Вiкторa Мельника з яск-равими перекладами та з критикою й есеями про мистщв-подолян зламу столиъ, Тетяни Яковенко та Михайла Стрельбицького з лiтерaтурознaвчими ви-шуками та вихованням двотисячник1в, Вiтaлiя Бо-рецького iз пл1дною роботою над альманахом «Екс-прес-Молодiсть», Олену Герасименко, Володимира Горлея та Анну Кюсо (Заболотну) iз волонтерсь-кими та менеджерськими проектами для мистщв i талановито! молодi Вiнниччини та iн.
У ХХ1 столiттi в Вiнницi молодих aвторiв все бiльше, а саме мiсто (за висловлюванням Вадима Вгтковського) перетворюеться на краезнавчу сто-лицю Укра!ни. При цьому молодi поети все частше звертаються до верлiбрiв, до неримованих ритмiзa-цiй, прозаши - до новелет, есе!в, образшв, месе-дж1в, драматурги - до етюдiв, монодрам; бiльш емкою й найширше презентованою залишаеться пое-зiя. Трaдицiйне силaбо-тонiчне вiршувaння не зникло, воно все ще властиве лiричним, лiро-епiч-ним та публщистичним творах старшого поколiння (пiсляшiстдесятникiв, вгамдесятнишв i дев'яност-никiв). У бших вiршaх молодi в ХХ1 столгт почали домiнувaти спершу урбaнiстичнi мотиви, а попм власне iгровi елементи (травесля та бурлеск, кала-мбури, загадки, ребуси). Часто подибуемо гостру iронiю, грaдaцiю, оксиморони та експерименти з мовою ^з фонiкою, iз обривом реплж i слiв, iз окре-мими групами лексики, до прикладу - iз соцiaль-ними дiaлектaми й iз мaкaронiзмaми). У науковщв Вггал1я Борецького, 1рини Зелененько! та Вжтора Крупки в статтях, у виступах та в медшних оглядах про лiтерaтурно-мистецьке життя Подiлля з'яви-лися новi слова, що швидко наблизилися до термi-нологiчного використання: прикол, химерики, хай-пер та ш. 1з молодою лiтерaтурою Вшниччини пер-шого двaдцятилiття ХХ1 столитя доречно
проводити щкаы паралелг вони об'ективно помтт завдяки розгерметизацп авторГв, налагодженш ко-мушкаци в межах кра!ни й за Н межами. До прикладу, ировГ вишуки Володимира Цибулька продов-жили подоляни з «Нового Шинка» (лщер Василь Пастушина). 1рошчну та пародичну лши спочатку поеднав у публГцистичних вГршах Олександр Сту-сенко, а з початком вГйни на сходГ, взявши у нГй участь, повнГстю присвятив себе визвольнГй пробле-матищ, хоча серед поепв-во!шв, вихвдщв Гз По-дГлля, найбГльш вГдомий в Укра!нГ Борис Гуменчук, Гз ВГнниччини безпосередньо - АндрГй Стебелев, Сергш Вшницький, Влад Сорд, назвемо тут Г поета Богдана Куценка, який займався волонтерством. На ПодшлГ нема такого литератора, який би хоча б до-тично в вГршах не звернувся до проблем Свромай-дану, РеволюцГ! ГГдностГ, анексГ! Криму й вГйни на схщних теренах кра!ни. У цьому сенс прикметною е поезГя материнського болю, так звана побратим-ська поезГя, а також поезГя жГночих втрат (назвемо тут Гмена Катерини Калитко, Валентини Сторожук, 1рини Зелененько!, Олени Герасименко, Жанни Дмитренко, 1рини Федорчук та ш.). Вгдзначимо тут, що подоляни не полГтизують военну тематику й не квалГфГкують !!, як Г поки не вдаються до вбивчо! конкретики та хрошкальносп подш, очевидно, по-дГбш вГдкриття в лггературГ вшничан попереду.
Медитативна глибина з несподГваними емо-цГйно-фГлософськими загостреннями властива вГр-шам Михайла Каменюка, СергГя Татчина, Петра За-рицького. Костенк1вський фшософський мшор бли-зький вГршам Тетяни Яковенко, Валентини Сторожук, Тетяни Коноваленко, цветаевський, ах-матГвський - творам Руслани Мельничук, Анни КГссо. КапГлярнГсть, етноГмагологГя - домГнанта ве-рсифжацш 1рини Зелененько!, Катерини Девдери, Катерини Калитко, спазматичнГсть Г рефлексГйнГсть - лГричних мшатюр Олени Герасименко, Ольги Зайцево!, Руслани Мельничук. ВГльнГсть форми Г вадверпсть вирГзняе лГричний космос ВгталГя Боре-цького, Миколи Антощака, Вжгора Крупки. Шокуе еклектичними змГшуваннями думок у вГршах Сер-пя Шкабари, Дмитра Штофеля, Василя Пастушини. У площиш видозмши жанрових рГзновидГв етчних творГв, витворюючи цГлу конфлГктологГю в межах одного полотна, Наталка Доляк. Етнолопчш, крае-знавчГ й кра!нознавчГ твори домГнують у поетГв Петра Перебийноса, АнатолГя Подолинного, Михайла Каменюка, у прозаШв - Миколи Рябого, Лариси Сичко. ЕпатажнГсть та експеримент на рГвнях змГ-сту й форми, чутливють до шших видГв мистецтв, до мовних впливГв - у ВГктора Мельника, АндрГя Стебелева, Вжтора Крупки. Звернення до забороне-них тем (наслГдки техногенних катастроф, Голодо-мор, сексуальнГсть Г табу, девГантна поведГнка й безхатьки, БГблГя й Апокалшсис зокрема помгтш в поезГ! Валентини Гальяново!, ВГкторГ! Гранецько!, Олександра Стусенка, Василя Пастушини. А тому контрадикторною й класичною на фонГ авторГв, ко-трГ стали вщомими загалу в ХХ1 столгт, бачиться поезГя Ганни Чубач, Нши Гнатюк, Василя Кобця. При цьому в сучаснш поезп залишилося у спадок вщ ХХ стол1ття переповнення римованого твору
осмисленням соцГальних проблем, декларатив-шсть, рустикальш мотиви та патетика навколо юто-рично! пам'ятГ, що знаходимо в вГршах Жанни Дми-тренко, Володимира Горлея, Олени Вггенко, Алли Гавришко-Бабичево!. I хоча старшГ поколшня не вгдмовилися в ХХ1 столгт вщ трибунносп й пафосу, близького до симоненшвського, вщ насл1ду-вання Шевченкових ГнтонацГй, ми таки можемо вести мову про подГльську лггературну школу, в фун-даментуваннГ яко! не останню роль вГдГграла ВГнницька органГзацГя НацГонально! спГлки пись-меннишв Укра!ни [8]. Нагадаемо тут принапдно, що е кшька вщомих шкш укра!нсько! лггератури, поезГ! - найбГльшою мГрою (Ки!вська, Галицька та Сташславська) [7], що вирГзняються рГзкою вщмо-вою вГд пафосу вже в 90-х роках ХХ столГття, вГд-даленням вщ строфГчно! будови вГршГв, вщходом вгд певних риторико-патрютичних акцентв [9].
Отже, подоляни, вГнничани (чи не найбГльшою мГрою) взяли певний реванш, вирГвнялися на цГка-вш лггературнш мат ХХ1 стотття; своергдне мис-тецьке перезавантаження вгдбулося з появою £вро-майдану, РеволюцГ! ГГдностГ, вГйни (АТО /ОСС). Регюнальш форми лггератури Подшля, що об'ективно юнують, а також невтшна вузька мютечко-вГсть, провГнцГйнГсть - це те, що буде простежува-тися на контрасп до постшних переосмислень шля-хГв творення рГзними покол1ннями, на контраст до поколГнневих переживань. А прогресивна, окрес-лена в критицГ ГнакшГсть вГршГв чГльних постатей лГтературного процесу, ГнакшГсть цих таки поста-тей, а також буремш, трапчш поди ХХ1 стотття змГцнили свГдомГсть подолян, вплинули на розми-вання меж васально! регюнальносп. Але якщо по-дГльська лГтературна школа природно розвинулася на рГдних теренах, то схГдноукра!нська власне лГте-ратурна, лГтературно-критична школа, яка вГдбу-лася значно рашше, стала випсненою зГ свого зви-чного побутування (!! лгдери Олег Соловей, Ольга Пунша, Михайло Жилш живуть Г працюють у Вш-ницГ).
ВГршГ подшьських традицюналюпв, вщ Гри-гора Мовчанюка до Дмитра Пчкура та вгд ЮрГя Хмелевського до Анжели Веремш, перенасичеш так званою «яблуневоцвГтнГстю» (Гз висловлювання ВггалГя Борецького), при цьому двотисячники й двь тисячГдесятники надуживають ГронГчною переоцГн-кою всього, що вГдбулося з кра!ною у хроносГ. Але, попри гострГ дискусп мГж формальними та нефор-мальними лггературно-мистецькими формацГями, зв'язок мГж лГтературними поколГннями не обГрва-вся, також не сталося вГдкритого конфлГкту мГж традицГоналГстами й авангардистами (нинГ - поставангардистами), у поглядах на вектор розвитку ку-льтури Укра!ни вони дшшли спшьного знаменника.
Отже, на сучаснГшому етапГ розвитку лГтера-тури мистецькГ формацГ! ПодГлля, ВГнниччини як ядра, зокрема, знаходяться в перманентному дГа-лозГ. Складний процес у мистецтвГ слова в контекст розумшня нашаровуваних зГ стотття в сто-лГття трансформацГйних мГжпоколГнневих вГдно-син, гармонГйних Г конфлГктних, може розглядатися нинГ й надалГ покрГзь призму Где! еволюцГ! нацГ! та
держави в !хшх мiжнaродних, европейських зв'яз-ках та взаеминах, iз опорою на певнi трaдицiйнi си-нергетичнi моделi сaмовiдтворення, iз апелящею до оновлення й до своервдного самопродукування сус-пiльствa. Прогнозуемо, що нaдaлi можна буде кон-цептуaлiзувaти соцiaльний простiр взаемодп мисте-цьких поколiнь.
Зауважимо, що неминуча змша кожного з юто-рико-культурних поколшь е травматичною або драматичною, зрвдка вона не викликае стреав у гaлузi, у носiiв та в користувaчiв культурного продукту, часто провокуе склaднi трaнсформaцiйнi процеси та конфлжти. Але в такий споаб вигiдно aктуaлiзу-ються тi нацюнальш, европейськ1, свiтовi цiнностi, що формують державницьку (вiд поколiнневоi до народно!) етику, котра захоплюе, вбирае в себе й трансформуе, видозмiнюе, нарощуе цiнностi що-найменше трьох поколшь (сучасного, поперед-нього (або кшькох попереднiх) i майбутнього (май-бутшх)).
Список лiтератури
1. Антолог1я сучасно! украшсько! лiтерaтури. Армiя. Мова. ллература. Вiрa. Упорядник Вiктор Терен. Вступне слово Петра Порошенка. Ки!в-Хар-шв : Майдан, 2019. 303 с.
2. Галета О. Ввд антологи до онтологi! : анто-лопя як спосiб репрезентaцi! укра!нсько! лиера-тури кiнця Х1Х - початку ХХ1 столiття: моногра-ф1я. Ки!в: Смолоскип, 2015, 640 с.
3. Дзюба I. «З криницi ли»: твори. У 3-х т. Т. 3. Ки!в, 2007. 592 с.
4. Зелененька I. «Чи! це шюзи стенають пле-чима, якого народу...»: Тарас Мельничук i лиера-турний процес 60-90-х рокiв ХХ столптя в Укрaíнi. Вiнниця: «Едельвейс i К», 2008. 152 с.
5. «1нверая серця» - iз поколiння двотисяч-ник1в : Хрестомапя зi сучасно! молодо! укра!нсько! ллератури / Упорядкування, вступна стаття, бюгра-фiчнi та лiтерaтурно-критичнi стaттi 1рини Зелене-нько!. Вiнниця: ТП «Едельвейс i К», 2016. 226 с.
6. Крупка В. 1мперативи родового буття в т-рицi Петра Перебийноса // Молодий вчений: науко-вий журнал, 2016. №6 (33), ч. III. С. 362-365.
7. Крупка В. Художнш свп Володимира За-баштанського : монограф1я. Вшниця : ТОВ фiрмa «Планер», 2014. 228 с.
8. Крупка В. «Брашвсьш балади» Володимира Забаштанського: проблема жанру // Слово i час, 2003. № 12. С. 64-70.
9. Подшьсьш божичг поабник-хрестомаия iз вивчення подiльськоi поези останньо! третини ХХ - початку ХХ! ст. / Нaуковi стати, коментaрi та ук-ладання !А. Зелененько!. Вшниця : ТОВ «Твори», 2019. 332 с.
10. Подшьсьш криницi. Хрестомaтiя з ллера-тури рiдного краю Вiнниця. За ред. та упор. А. По-долинного. Вшниця : Континент ПРИМ, 1994. 480 с.
11. Поляруш Н. Степан Руданський в рецепци Агатангела Кримського // Перша Шаргородська на-укова юторико-краезнавча конф-цiя 17-18 жовтня 2014 р. [Текст]: збiрник наукових праць / Ред. коле-г1я: С. Гальчак (голов. ред.), Ю. Зшько (спiвголовa), А. Войнаровський (вiдп. секретар) та ш. Вiнниця: ПП Балюк I. Б., 2014. С. 208-210.
12. Поляруш Н. Зображення нацюнального характеру в химерних романах £. Гуцала // Тези до-пов1дей тринадцято! обласно! Вiнницько! юторико-краезнавчо! конференцi!. Вiнниця, 1994. С. 14-18.
13. Поляруш Н. Неокласики (Микола Зеров i Михайло Драй-Хмара) крiзь призму спогaдiв Юр1я Клена // ХХ столитя: в1д модерносп до трaдицiй: Творчiсть Юр1я Клена i мiжвоеннa доба в укра!нсь-к1й лiтерaтурi. Вiнниця, 2012. Випуск 2. С. 202-209.
14. Поляруш Н. Павло Богацький крiзь призму спогaдiв «З пережитого». Творчiсть Павла Богаць-кого в контекстi украшсько! лiтерaтури ХХ столiття : збiрник наукових праць / Ред. колепя: Н. Поляруш. Вiнниця : ТОВ «Ншан - ЛДТ», 2017. Вип. 5. С. 48-53.
15. Поляруш Н. Микола £вшан в оцшщ ллера-турно-критично! думки XX - початку XXI столитя: збiрник наукових праць. Випуск 6 / Ред. колегя: Н. Поляруш (голов. ред.), В. Ткаченко (заступ. голов. ред.), I. Зелененька В. Крупка. Вшниця : ТОВ «Твори», 2019. С. 51-57.
16. Тарнашинська Л. «Антропотопос «поко-лшня»: антрополопчний, соцюкультурний, естети-чний зрiз// Slavica Wratislaviensia CLXIV [№ 164]; ред. Олег Белей. Вроцлавський унiверситет, 2017, s. 21-31.
17. Ткаченко В. Ешстолярний дiaлог Миколи £вшана та Ганни Бaрвiнок / Постать Миколи £в-шана в контекстi розвитку укра!нського модернiзму : Збiрник наукових праць. Випуск 6. Ред. колегя: Н. Поляруш, В. Ткаченко, I. Зелененька, В. Крупка. Вшниця : ТОВ «ТВОРИ», 2019. С. 60 - 68.
18. Ткаченко В. Дитячий сви Леонида Мосен-дза // ХХ столптя: ввд модерносл до традицш. Збь рник наукових праць. Естетика i поетика творчостi Леонида Мосендза / Редaкцiйнa колегiя. Вшниця : Планер, 2010. Випуск 1. С. 262-269.
19. Ткаченко В. Творчi стосунки Михайла Ко-цюбинського та Ганни Бaрвiнок крiзь призму !х ли-стiв // Нaуковi записки ВДПУ iменi М. Коцюбинсь-кого. Серiя «Фiлологiя», 2005. С. 48-51.
