CC BY
13PHILOLOGICAL SCIENCES
МОДАЛЬШСТЬ, ЯК БАГАТОАСПЕКТНА Л1НГВ1СТИЧНА КАТЕГОР1Я
Попенко Ю.В.
Викладач тоземних мое, заегдуеач мгжнародних зе 'язюе Вгнницький нацюнальний аграрний утеерситет
Вгнниця, Украша ORCID: 0000 - 0002 - 7179 - 0463
MODALITY AS A MULTI-ASPECT LINGUISTIC CATEGORY
Popenko Ju.
teacher of foreign languages the head of international department Vinnytsia National Agrarian University ORCID: 0000 - 0002 - 7179 - 0463
Анотащя
Стаття присвячена проблемi модальносп у фшософп, логщ, мовознавств^ лгтературознавста, яку з давшх давен i до сих nip дослвджуе багато лопспв, i жоден з них не довiв l! визначення. На сучасному етапi розвитку лшгвютики саме модальнiсть е однieю з центральних категоpiй мови, на яку звертають увагу та сприймають як об'ект дослщницько! уваги. Проблема категори модальностi привертае увагу лш-гвюпв з давнiх пip. Проте до тепершнього часу залишаються спipними безлiч питань, що стосуються дано! категори.
Як обов'язкова складова кожно! статп, е пряме ставлення автора до визначення даного поняття. У лшгвютичнш лiтеpатуpi категоpiя модальностi розглядаеться з piзних точок зору. Кожен науковець по pi-зному дифеpенцiюе модальшсть, подiляе та класифiкуе на види та категори. Думки щодо модальних зна-чень досить piзнi. Один iз науковцiв визначае модальнiсть як «мовну категоpiю, що виражае оцшку мовцем вiдношення висловлювання до дшсносп з точки зору способу юнування зв'язку м1ж суб'ектом i його озна-кою, ступеню pозумiння цього зв'язку мовцем або його бажанють», шш^ що шд модальнiстю вони розу-мiють певне суб'ективне ставлення мовця до змiсту свого висловлювання.
На сьогодшшнш день проблема модальносп залишаеться однiею з найактуальнiших проблем лшгвь стики в силу свое! складносп та piзноманiтностi. До групи модальних дiеслiв входить невелика шльшсть дiеслiв, що видiляються серед вах дiеслiв цiлою низкою характерних особливостей у значеннi, вживаннi i граматичних формах. Цi дiеслова не мають жодно! власне дiеслiвноl граматично! категори; у них можуть бути лише форми способу та часу, що е показниками присудка. У силу цього, а також через ввдсутшсть у них непредикативних форм (шфшгтива, геpундiя, дiепpикметникiв), модальнi дiеслова стоять на перифери дiеслiвноl системи англшсько! мови.
Модальнiсть - це комплексна багатоаспектна функцiонально-семантична категоpiя, що виражае ввд-ношення мовця до висловлюваного, його оцiнку ввдношення до об'ективно! дiйсностi. Змiст висловлюва-ного може розглядатися як реальне або нереальне, можливе або неможливе, необхвдне або ймовipне, ба-жане або небажане тощо.
Abstract
The article is devoted to the problem of modality in philosophy, logic, linguistics, literary criticism, which has long been studied by many logisticians, and none of them has proved its definition. At the present stage of development of linguistics, modality is one of the central categories of language, which is paid attention to and perceived as an object of research attention. The problem of the category of modality has been attracting the attention of linguists for a long time. However, many issues related to this category are still controversial.
As a mandatory component of each article, there is a direct attitude of the author to the definition of this concept. In the linguistic literature, the category of modality is considered from different points of view. Each scientist differentiates modality differently, divides and classifies it into types and categories. Opinions about modal meanings are quite different. One scholar defines modality as "a linguistic category that expresses the speaker's assessment of the relationship of utterance to reality in terms of the way the connection between the subject and its feature, the degree of understanding of this connection by the speaker or his desirability", others modality, they understand a certain subjective attitude of the speaker to the content of his statement.
Today, the problem of modality remains one of the most pressing problems of linguistics due to its complexity and diversity. The group of modal verbs includes a small number of verbs that stand out among all verbs by a number of characteristic features in meaning, usage and grammatical forms. These verbs do not have any proper verb grammatical category; they can only have forms of manner and time that are indicators of the predicate. Due
to this, as well as due to the lack of non-predicative forms (infinitive, gerund, verb adjectives), modal verbs are on the periphery of the verb system of the English language.
Modality is a complex multifaceted functional-semantic category that expresses the speaker's attitude to what is being said, his assessment of the attitude to objective reality. The content of what is said can be considered as real or unreal, possible or impossible, necessary or probable, desirable or undesirable, and so on.
Ключовi слова: модальшсть, i"i визначення, диференщацш модальносп на суб'ективну та об'ективну, модальшсть як категория.
Keywords: modality, its definition, differentiation of modality into subjective and objective, modality as a category.
Проблема категорп модальносп привертае увагу лшгаспв з давшх чаав. На сьогодшшнш день проблема модальносп залишаеться одшею з найактуальшших проблем лшгвютики в силу своеi складносп та рiзноманiтностi [11, с. 76]. Вивченням тако. проблеми як модальшсть займались багато ль нгвiстiв, але жоден не довгвП_визначення. Це пояс-
Змют висловлю-вання
нюеться тим, що це «дуже велика проблемам», як за-значае Б. О. 1ллш [14, с. 74]. «Вона неодноразово розглядалася рiзними вченими як стосовно англш-сько! мови, так i стосовно росiйськоi мови, а також у широкому контексп загальноi' лшгвютики». Схематично це загальне визначення можна показати таким чином:
Об'ективна реаль
HiCTb
Джерело: розроблено автором
Так, наприклад Г. А. Золотова пише, що за останнi роки штерес до модальностi пожвавiшав, у звязку з роботою над трансформацшною грамати-кою, особливо у чехословацьких славiстiв. Зрозу-мiло, що осшльки це новий напрям дослiдження нгвiстики, то лiнгвiстичний апарат ще е не досить розробленим для вивчення та розв'язання низки проблем лшгвютично! модальностi речення, саме як динамiчноi мовленнево! одиницi [12, с. 124].
Проте до тепершнього часу залишаються сш-рними безлiч питань, стосовно дано! категорii. По-няття модальностi i модальних значень у мовi е пи-танням загально! проблеми модальностi. У зв'язку з орiентацiею мовознавства на вивчення функцюна-льного аспекту мови велике значення набувае вивчення лiнгвiстичних факторiв.
Один з вiдомих французьких вчених Ф. Брюно (1927) писав у свош пращ, що модальшсть юнуе лише в певних реченнях. Наприклад: «Загальш тве-рдження, закони не мютять в собi та не виражають модальнiсть» [25, с. 87]. Однак В. В. Виноградов, тодашнш директор 1нституту росiйськоi мови при Академи наук СРСР, здавалось би, правильне на перший погляд твердження Ф. Брюно, бездоказово за-перечуе. При цьому, не наводячи жодних наукових аргуменпв на користь своеi точки зору, вш висувае iншу, проте хибну думку. Вiн висувае думку, що ю-нують двi модальносп у лiнгвiстицi - об'ективна й суб'ективна. Однак автор не наводить ш свого визначення лшгвютично1' модальносп, ш переконли-вих аргуменпв на користь цього подiлу модальносп. Вiдтодi всi лiнгвiсти, яш розглядали проблему модальностi, вимушенi були так само повторювати
цю мантру про юнування так звано. об'ективно] мо-дальностi та суб'ективно] модальносп.
Як лопка та фiлософiя, мовознавство видiляе декiлька типiв модальностi, що рiзняться за трьома способами дiеслова: дiйсний спосiб, умовний спо-аб та наказовий спосiб. У лшгвистищ модальнiсть визначаеться як «функцюнально-семантична кате-горiя, що виражае рiзнi види вiдношення висловлю-вання до дшсносп, а також рiзнi види суб'ективно. квалiфiкацii' поввдомлення» [10, с. 98].
У захвдноевропейськш лiнгвiстицi найбiльше розповсюдження отримала концепцiя модальностi Шарля Бал^ суть яко. полягае в тому, що в будь-якому висловлювання можна видiлити основний змiст (диктум) та його модальну частину (модус), яка виражае штелектуальне, емоцiйне або вольове судження мовця та зв'язок з диктумом. У концепциях рiзних лiнгвiстiв обсяг цього поняття та охоп-лення ним мовних явищ не збiгаються [2, с. 129].
Трактовка термша «модальшсть» у сучасному мовознавствi надзвичайно широка, але в будь-яку трактовку входить елемент оцшочносп: «точка зору», зв'язок в явному чи прихованому видi вклю-чаеться до тлумачення.
Категорiя модальностi е однiею з мовних уш-версалiй, вона може знаходити вираження на рiзно-манггних рiвнях мови (морфологiчному, синтакси-чному, iнтонацiйному). Модальнiсть може мати рь знi форми: ствердження, наказу, побажання, припущення, достовiрностi, реальностi чи нереальности Це ми можемо побачити в нижче вказаних прикладах.
1. He may have left London (J. B. Priestly, p.
(Вш можливо вже по!хав з Лондону).
Як бачимо у цьому випадку модальнiсть вира-жена модальним дiесловом may, яке передае мож-ливiсть минуло! ди.
2. Where is he? - He must be walking in the garden (A. J.Cronin, p. 265).
(Де вш? Вш мабуть ходить у саду).
У наступному pеченi модальшсть передаеться модальним дiесловом must, яке передае iмовipнiсть
до.
3. He may have lost your home-address. (A. J. Cronin, p. 176).
(Вш можливо загубив твою домашню адресу).
У третьому пpикладi модальшсть виражена знову модальним дiесловом may iз значениям мож-ливостi.
4. You ought to be ashamed of yourself. (A. J. Cronin, p. 119).
(Ви маете соромитись самого себе).
У цьому випадку модальшсть передаеться модальним дiесловом ought iз значенням морального доржання .
Як ввдомо, у лшгвютичнш лiтеpатуpi категоpiя модальностi розглядаеться з piзних точок зору. Кpайнi з них представлен^ з одного боку, обмеже-ним pозумiниям модальностi як позначення <^апа-зон значень мiж «так» i «нi», з шшого - надзви-чайно широким трактуванням, при якiй модаль-нiсть розглядаеться як вираз «ставлення мовця до дшсносл, тобто його до самого себе, до обстановки i форми мови», до не! включаються емоцшш ввдно-сини, pеакцi! мовця (морально--етичш, емоцшно-во-льовi), а також «ставлення мовця до цiльово! спря-моваиостi мовного спiлкувания» (Н. £. Петров). Це також видно у наведених нижче прикладах.
1. I think you are very beautiful (A. J. Cronin, p. 74).
(Гадаю, ви дуже гарна).
Так у першому реченш ми знаходимо два цен-три вираження модальностi « I think » та « you are very beautiful ». Головне речення, яке показуе ставлення мовця до яко!сь жшки i граматичне закш-чення речення iз значенням позитивно! оцiнки.
2. That will be the postman, I expect (A. J. Cronin, p. 125).
(Це мае бути поштар. Я гадаю).
Це речення також мае два центри (два засоби) вираження модальносл : 1) I expect, речення, яке показуе переконання мовця у твердженш; 2) модальне дiеслово will, яке виражае ймовipнiсть.
3. I'm sure George will help you. (A. J. Cronin, p. 89).
(Я впевнений, що Джордж вам допоможе).
У цьому речеш модальшсть виражаеться за до-помогою модального слова значенням пов-
ного переконання, абсолютно! впевненост у вико-наинi чие!сь ди.
4. Perhaps, you're right. (A. J. Cronin, p. 102).
(Можливо ви й маете рацш).
У цьому реченш модальшсть також виража-еться двома способами:
1) модальним словом Perhaps, яке означае можли-шсть; 2) модальним прикметником right, який мае
позитивне значення, виражае позитивну оцiнкv мо-вця когось.
Немае сумнiвiв, що в сучаснш лiнгвiстицi об-сяг поняття «модальшсть» ютотно розширився, охоплюючи, по суп, все можливе. У якостi вихщ-ного приймаеться визначення модальностi, дане цш категоpi! В. В. Виноградовим - «зв'язку дi! з дшс-ностю, яка встановлюеться мовцем» [7, с. 148]. Прийняття цього загального визначення не виклю-чае, однак, можливосп уточнення його змiсту.
В шшш iнтеpпpетацi! модальнiсть постае як всеосяжна категоpiя, «яка поглинае» такi категорп, як комvнiкативна цiлеспpямованiсть висловлю-вання, твердження / заперечення, вираження екс-пpесивно-емоцiйних i стилiстичних значень. На-приклад засоби вираження емоцiй у твоpi С. Моема «Театр» [17].
1. She found it strangely touching [17, с. 155].
(Вона знайшла це дивно зворушливо).
2. Julia gave the young man a delightful, but slightly deprecating smile [17, с. 18].
(Джулiя усмiхнулась молодому чоловiковi чаpiвно, але злегка не зрозумшо).
3. «I hate you!» he said. [17, с. 150].
(«Я ненавиджу тебе», - сказав вш).
Безсумшвно, згадаш вище категоpi! тiсно
пов'язанi з категоpiею модальностi, можуть мати з нею дотичш зони, однак кожна з них мае свiй гра-матичний або лексико-граматичний статус i семан-тичну функцш, тобто е самостшною категоpiею мови.
£. I. Беляева визначае модальшсть як «мовну категоpiю, що виражае оцшку мовцем зв'язок ви-словлювання дiйсностi з точки зору способу юну-вання зв'язку мiж суб'ектом i його ознакою, сту-пеню pозумiння цього зв'язку мовцем або його ба-жаиiсть» [11, с. 48]. Дана категоpiя псно пов'язана з комунiкативним намipом мовця i pеалiзуеться в пpоцесi спшкування у фоpмi piзномаиiтних комунi-кативно-синтаксичних i модальних типiв вислов-лювань в piзних мовних актах [11, с. 51].
Новий Тлумачний Словник укра!нсько! мови (2008 р.) визначае модальшсть як граматичну кате-горш, яка також означае зв'язок змюту мовлення з дiйснiстю, та виражаеться за допомогою форм способу дiеслова, штонацп, вставних слiв i т.iн. [18, с. 213].
Польсьш лiнгвiсти, автори Словника лiнгвiсти-чно! теpмiнологi! (1968 р.) пишуть, що шд модаль-нiстю вони розумшть певне суб'ективне ставлення мовця до змюту свого висловлювання (напр. невпе-вненiсть, сумнiв, припущення) [25, с. 315].
Фактично аналогiчне трактування модальносп пропонуе Н. Раевська (1970 р.). Вона називае модальшсть «функцюнально - семантичною катего-piею». Також вона пояснюе, що вказуючи на якесь ставлення мовця до реальносп того, що виражене в предикацп, модальносл, фактично, е постiйною структурною характеристикою будь-якого речення [20, с. 113].
М. П. Кочерган подае визначення модальносл, фактично запропоноване Н. М. Раевською. Вiн
пише, що модальшсть - функцюнально-семанти-
чна категор1я, яка виражае pi3Hi види зв'язку висло-
влювання з дiйснiстю, а також pi3Hi види суб'екти-
вно1 квалiфiкацil повщомлення [16, с. 430]. Але ш-
знiше М. П. Кочерган дае дещо видозмiнене
визначення категорп модальносп: «П1д модальш-
стю pозумiють ставлення мовця до змiсту речення.
/ х
Смислову основу модальностi становить поняття оцiнки як iнтелектуальноi (рацюнально1' ), так i емо-цшно!» [16, с. 251].
Схематично це визначення модальносп можна зобразити таким чином:
Джерело: розроблено автором
Проте, це хибна думка, осшльки мовець не може m аналiзувати, нi ставитися до змюту свого висловлювання. Вш може лише ставитися до яко-гось суб'екту або об'екту й вкладати у свою оцiнку певш (мовленневi) одиницi. Отже ми не можемо собi уявити, як у такий спосiб можна ставитися до свого власного висловлення. Кpiм того, М. П. Кочерган вважае, що модальшсть як функцюнально-се-мантична категоpiя мае семантичне значення. Вш
с. 237]. Однак, наск1льки нам вщомо, граматична категорiя немае граматичних значень.
У Словнику лiнгвiстичних термшв (1966 р.) О. С. Ахманова визначае модальнiсть як понятiйну ка-тегорш, що означае зв'язок мовця зi змiстом висловлювання й зв'язок висловлювання з дшсшстю, т.т. зв'язок висловлювання з його реальним здшснен-ням [1, с. 237].
Схематично це можна зобразити таким чином:
зараховуе сюди «ствердження, заперечення, нака-зовiсть, умовнiсть, запитання, волевиявлення» [16,
Мовець Зм1ст висловлю- Дшсшсть
вання
Джерело: розроблено автором
1накше кажучи, наск1льки ми pозумiемо, мовець пов'язаний лише зi сво1м висловлюванням. Тодi як мовець передуам безпосередньо пов'язаний з дшсшстю й своею мовою машфестуе цей зв'язок. Можемо сказати що це визначення вигля-дае дещо точшше: тут щеться не про ставлення мовця до свого висловлювання, а лише про зв'язок мовця зi змютом свого висловлювання.
Однак ми вважаемо, що тут присутнш елемент тавтологи: е мовець - е його висловлювання; е висловлювання - е його мовець (автор). 1накше кажучи, словосполучення «зв'язок мовця зi змютом свого висловлювання» е надмipним, а точшше, неь стотним.
Слвд зазначити, що о^м згаданих вище, роз-повсюджених визначень модальностi, iншi автори, пропонують iншi визначення.
Так наприклад, М. Я.Блох (1994) р. називае модальшсть загальною семантичною категорiею. Вiн зауважуе, що модальнiсть «показуе зв'язок мiж на-званими об'ектами й реальнютю, що оточуе ... ко-жне слово, яке виражае певний зв'язок м1ж назва-ним змютом i об'ективною реальнiстю, слщ вва-жати модальним» [4, с. 231]. Слад визнати, що це -едине незрозумше нам визначення модальносп.
Схематично це можна зобразити таким чином:
Джерело: розроблено автором
В. В. Козловський (1990) р. пише: «Модальшсть репрезентуе речення у планi вiдповiдностi або невщповвдносп його змiсту дiйсностi. Зввдси цш-ком логiчним видаеться визначення модальностi як синтаксично! категори, яка передае сшввщношення мiж змiстом речення (тобто те, про що йде мова) iз об'ективною дiйснiстю. Найчаслше цей тип мода-льних зв'язшв називаеться - об'ективною модаль-шстю» [15, с. 48].
Також автор зазначае: «У реченш на рiвнi мов-лення прямо або опосередковано простежуеться пе-вне ставлення мовця до того, про що вш говорить. Навiть його «нейтральне» ( байдуже ) ставлення -один iз варiантiв цього модусу» [15, с. 49]. Напри-кiнцi автор доходить висновку: «Таким чином, ви-
Дя
значення модальностi, що мгстить вiдношення змг-сту речення й об'ективно! дiйсностi та ставлення мовця до змюту повгдомлюваного, розкривае суть поняття модальностi речення як форми мовлення » [15, с. 49].
I. К. ХарГтонов (2008) р. пише, що модальшсть - це «морфолопчна категоpiя дiеслова, яка означае зв'язок ди, виражено! присудком, з об'ективною ре-альнiстю виражений мовцем. Це - один з найваж-ливших засобiв вираження ширшо! категори мода-льност , яка також може бути виражена модаль-ними дiесловами (can, may, must, etc.) i модальними словами (maybe, perhaps, probably, evidently, etc.)» [21, с. 258].
Схематично це можна зобразити таким чином:
Джерело: розроблено автором
Але виникае запитання: чому лише «зв'зок ди», адже е дiеслова, як виражають стан. Напри-клад:
«I have been a vegetarian all my life,»,he said. (G.Greene, p. 7).
(«Я був вегетаpiанцем усе свое життя», вш сказав)
Однак найприйнятшшим визначенням модаль-ност на наш погляд, е визначення, яке пропонуе Longman Dictionary of Contemporary English: «мода-льш значення пов'язаш зГ ставленням мовця до слухача або до того, що говориться» [24, с. 1057]. На-приклад:
1. I am sure we must be boring for Mis Mockridge (J. B. Priestly, p. 21);
(Я впевнений, що ми нудьгуватимемо за мю Мокрщж)
2. I am sorry, Robert. I just couldn't. (J. B. Priestly, p. 20);
(Я перепрошую, Роберете. Я просто не ми-)
3. I know why you gave it to him. (J. B. Priestly, p. 18);
(Я знаю, чому ти дав йому це.)
4. I have never seen it before, and I don't think, I ever want to see it again. (J. B. Priestly, p. 18).
(Я школи не бачив це рашше, i я не думаю, що я коли-небудь захочу побачити це знову.)
Таким чином,в усГх цих реченнях, ми бачимо ставлення мовця до когось або чогось, на що вказуе нам реченнева модальшсть. Схематично це можна
зобразити приблизно так:
Джерело: розроблено автором
Велика розматсть думок з основних питань, що стосуються змюту категори модальносп i и вщ-ношення до шших лшгвютичних категорш, сввд-чить про складнють ще! категорii, в якiй переплгга-ються екстралiнгвiстичнi та лiнгвiстичнi поняття. Модальшсть розумiеться як багатопланова неодно-рiдна категорiя, яка виражае вщношення змiсту ви-словлювання до дшсносл, а також ставлення мовця до того, про що повщомляеться у висловлюваннг Часто йдеться про суб'ективно-об'ективний характер категори модальносп як складного, багатопла-
нового явища. Об'ективна модальшсть характери-зуе дш або стан з боку модусу юнування, суб'екти-вна модальшсть вносить додатковГ модальш зна-чення та вгдтшки.
РГзними дослгдниками модальшсть визнача-еться як граматична, синтаксична або семантична категорГя. Р. А. Будагов, наприклад, розглядае модальшсть як граматичну категорш [5, с. 84].
Л. С. Срмолаева вважае модальшсть синтакси-чною категорГею, зазначаючи, що за межами синтаксично! модальносп залишаються лексичш засоби [10, с. 99].
Модальшсть як семантичну категорш розгля-дають В. В. Виноградов, Г. В. Колшанський, I. Б. Хлебшкова, оск1льки модальний змiст може бути виражений рiзними мовними засобами. До них вщ-носяться граматичш (морфологiчнi), лексичнi (мо-дальнi слова), лексико-граматичш (модальнi дiе-слова) i iнтонацiйнi засоби.
На наш погляд, грунтовнi лiнгвiстичнi досль дження модальносп вимагають всебiчного розг-ляду потоку мовлення в тiсному взаемозв'язку з уама роздiлами лiнгвiстики. Специфiка модальносп полягае у тому, що модальш значения не завжди репрезентуються маркерами, що належать одному рiвневi. Семи модальностi виражаються за допомо-гою засобiв, що описуються у морфологи, синтаксис^ фонетицi, тексту.
У Великому Енциклопедичному Словнику модальшсть (вщ лат. modus - мiра, спосiб) розгляда-еться як функцюнально-семантична категорiя, що виражае рiзнi види ввдношення висловлювання до дшсносп, а також рiзнi види суб'ективно! квалiфi-кацiï повiдомлення [24, с. 335].
О. С. Ахманова розглядае модальшсть як поня-тшну категорш зi значенням вiдношения мовця до висловлювання та ввдношення висловленого до дшсносп [1, с. 238].
За визначенням М. Я. Блох, модальшсть як ка-тегорiя в англшськш мовi може виявлятися «у сферi граматичних елементiв мови та в обласп ïï лексико-номшативних елементiв. У цьому значеннi будь-яке слово, що виражае оцшку з навколишньою дш-снiстю, повинно визначатися як модальне» [4, с. 234].
М. Я. Грепл видшяе три аспекти модальносп: «модальшсть загальну» (основну), а усерединi неï -чотири модальнi статуси (повiдомления, питання, наказ, побажання), «модальнiсть волюнтативну» та «модальшсть ютинносп» (правдивостi). При цьому автор зазначае, що «волюнтативна модальшсть» виражае вщношення суб'екта дiï до дп, а «модаль-нiсть ютинносп» - ступiнь упевненостi змiсту висловлювання мовця в реальнш значущосп [9, с. 123].
Визначення категори модальностi за Г. А. Зо-лотовою включае три значення: 1) вщношення висловлювання до дшсносп з точки зору мовця; 2) ввдношення мовця до змюту висловлюваного; 3) вщношення суб'екта дй' до ди [12, с. 147].
Л. С. Срмолаева розрiзняе такi основш види модальностi - «внутрiшню» й «зовшшню». Пiд «внутрiшньою» модальнiстю розумiеться вщно-шення суб'екта дiï до здшснювано1' ним дй'; пвд «зо-внiшньою» - вiдношення змiсту речення до дшсно-стi в плаш реальностi - iрреальностi (I тип) i стушнь упевненостi мовця щодо фактiв, що повщомля-ються (II тип) [10, с. 212].
Хоча Л. С. Срмолаева говорить про два види модальносп, фактично ïï класифшащя включае три види модальносп, значення яких е аналопчними значенням аналiзованим Г. А. Золотовою. Так, спе-цифiка внутрiшньоï модальностi полягае у тому, що цей вид не дае модальноï характеристики всього ре-
чення, а дае лише модальну характеристику стосу-ншв усередиш речення (тобто, «внутрiшня модальшсть») [10, с. 216].
Отже, ми дотримуемось наступного визна-чення модальностi - це комплексна багатоаспектна функцюнально-семантична категорiя, що виражае ставлення мовця до висловленого, його оцшку ставлення до об'ективно1' дшсносп.
Список л^ератури
1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов / О.С. Ахманова. - М.: Сов. Энциклопедия, 1969. - 608 с.
2. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Балли Ш.; пер. с фр. Вент-цель Т.В. - М.: Свет, 2001. - 129 с.
3. Бархударов Л.С. Грамматика английского языка / Л.С. Бархударов, Д. А. Штеллинг. - М.: Высшая школа, 1965. - 428 с.
4. Блох М.Я. Теоретические основы грамматики / М.Я. Блох. - М.: Высшая школа, 2002. - 160с.
5. Блох М.Я. Теоретическая грамматика английского языка / М.Я. Блох. - М.: Учебник. Для студентов филол. фак. ун-тов и фак. англ. яз. педвузов: Высш. школа, 1983. - 383 с.
6. Будько М.В. Семантико-синтаксическая структура простого осложненного предложения: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. фи-лол. наук: спец. 10.02.02 «украинский язык» / М. В. Будько. - К., 1992. - 16 с.
7. Виноградов В.В. О категории модальности и модальных словах в русском языке / В.В. Виноградов // Исследования по русской грамматике. -М.: Наука, 1975. - С. 53-88.
8. Вихованець 1.Р. Семантико-синтаксична структура речення / 1.Р. Вихованець, К.Г. Городен-ська, В.М. Русашвський. - К.: Наук. думка, 1983. -220 с.
9. Городенська К.Г. Деривац1я синтаксичних одиниць / К.Г. Городенська. - К.: Наук. думка., 1991. - 192 с.
10. Ермолаева Л.С. Типология системы наклонения в современных германских языках / Л.С. Ермолаева // Вопросы языкознания. - 1977. - № 4. - С. 97-106.
11. Жигадло В.Н. Современный английский язык. Теоретический курс грамматики. Из-во литературы на иностранных язиках. / В.Н. Жигадло. М. 1956.- 350 с.
12. Золотова Г.А. О модальности предложения в русском языке / Г.А. Золотова // Научн. докл. высш. школы. Филологические науки. - 1962. - № 4. - С. 16-23.
13. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского язика / Г.А. Золотова. - М.: На-ука,1973. - С. 140.
14. Ильиш Б.А. Строй современного английского языка / Б.А. Ильиш. - Л.: Просвещения, 1971
15. Козловський В.В. До питання дефшщи мо-вно! модальносп (На матерiалi сучасно1' шмецько1' мови) / В.В. Козловський. - Мовознавство. - 1990. - № 3. - С. 48-53.
16. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства, m-друч. - 2.вид. / М.П. Кочерган. - К.: АкадемГя, 2005.
17. Моем У.С. Театр: книга для читання анг-лгйською мовою / Методична i фшолопчна обробка тексту, довГдковГ матерГали i коментар В.В. £вче-нко, С.1. Сидоренко. - Вшниця : Нова Книга, 2006.
18. Новий тлумачний словник укра1нсько! мови у 3-х томах. (тв. пер.).
19. Панфилов В.З. Роль модальности в консти-туировании предложения и суждения / В.З. Панфилов // Вопросы языкознания. - 1977. - № 4. - С. 3748.
20. Раевська М.Н. Present-day English Syntax / М.Н. Раевська // Синтаксис сучасно! англшсько! мови: пгдруч. - К.: Вища школа, 1970. - 179 с.
21. Харитонов 1.К. Теоретична граматика сучасно! англшсько! мови. / 1.К. Харитонов. - Вшниця, 2008.
22. Худяков И.Н. Об змоционально-оценочной лексике / И.Н. Худяков // Филол. науки. - 1980. - № 2. - С. 79- 82.
23. Ющук 1.П. Украшська мова. / I. П. Ющук. - К.: Либадь, 2006. - 639 с.
24. Языкознание: большой энциклопедический словарь / [гл. ред. В.Н. Ярцева]. - 2-е изд. - М., 2000. - 668 с.
25. GOL4B Zbigniew, HEINZ Adam, POLANSKI Kazimierz Slownik terminologii jçzykoznawczej. Warszawa - 1968
26. Brunot F. La pensee et la langue. Paris 1927
