CC BY
9
1рина НИКИФОРЕНКО
СОЦ1ОКУЛЬТУРНА ВАР1АТИВН1СТЬ МОДЕЛЕЙ ВИСЛОВЛЮВАНЬ З ЧАСТКАМИ У Н1МЕЦЬКОМУ МОВЛЕНН1
У статтi визначаеться соцюкультурна варiативнiсть модальних висловлювань з модальними частками у нiмецькому мовлент. Обтрунтовано прикладне значення та можливiсть використання в курсах теоретично'1 та прикладной фонетики при навчаннi коректтй структурi мовленнево-етикетних висловлювань з метою оволодтня адекватними ттонацшними моделями.
Досягнення в галузi лшгвютичних дослщжень зi вшею очевидшстю свщчать сьогодш про посилений штерес учених та 1хне явне намагання вивчити комунiкативно-прагматичний пiдхiд у шзнанш мовних одиниць, рiзноманiтних явищ в 1х реальному функцiонуваннi у мовленш. При цьому важливими складниками виступають певнi слова-iндикатори, за допомогою яких сконструйовано природнi висловлювання. Для шмецько1 мови такими найбiльш характерними словами е модальш частки (МЧ), що виступають у розмовному мовленш, насамперед у дiалогiчному, як його невщ'емш елементи.
Особливостi функцiонування МЧ завжди пов'язанi з обставинами спшкування та вiдображенням позици його учасниюв. Оскiльки дiалог — це повноцшна пiдсистема комушкацп, яка становить дiяльнiсть адресанта й адресата i мютить сукупнiсть мовних засобiв та екстралшгвютичних факторiв, обраних i скомбiнованих для оптимального досягнення комушкативних завдань, то його можна розглядати як адекватний рiвень для повного й детального опису МЧ.
Сучасна школа лшгвютики виявляе помiтну цiкавiсть до дослщження МЧ, що найчастiше зустрiчаються в усному розмовному мовленш. Дослщники останшх рокiв ХХ - початку ХХ1 ст. Л. Вайнрiх, Х. Вайдт, Т.А. Бровченко, С.А. Верещако, Г.В. Ленець, Ю.П. Нечай, Г.П. Нтфорова, Г.П. Поленова, В.Г. Таранець та iншi вважають, що МЧ вщграють важливу роль у процесi комушкаци, створюючи модальний план висловлювання. Як розряд службових слiв МЧ надають додаткових смислових або емоцiйних вщтшюв реченням i окремим словам, тобто за 1х допомогою мовець виражае свое ставлення до змiсту.
Шмецькомовш МЧ е виразниками прагматичних установок: користуючись МЧ, спiврозмовник дае зрозум^и, як вiн оцiнюе свое висловлювання щодо достовiрностi його змiсту та обставин ситуаци спiлкування. МЧ допомагають зрозум^и цiлi та намiри мовця, його емоцшну оцiнку змiсту висловлювання, його очшування, тобто виявляють прагматичну спрямованiсть висловлювання.
Мета статтi — визначення сощокультурно! варiативностi iнтонацiйних моделей з використанням МЧ у дiалозi як одного з найуважнiших мовленневих прагматичних актiв у нiмецькому мовленш, вщ коректного просодичного оформлення якого залежить усшшшсть комушкацп.
Висока частотнють МЧ у розмовному дiалогiчному мовленш пояснюеться !х комунiкативною унiверсальнiстю, причому для носив мови процес вибору та вживання МЧ е автоматизованим i незалежним анi вiд сощального положення, нi вiд рiвня освiченостi мовця, натомiсть вiн завжди зумовлений ситуацшно [1, 28]. МЧ допомагають реалiзувати цiлi та намiри мовця, емоцшну оцшку змiсту висловлювання. Крiм цього, при здiйсненнi сво!х функцш МЧ взаемодiють не лише з лексичним складом усього висловлювання, а й з його просодичним оформленням.
Актуальшсть проведеного експериментально-фонетичного дослщження зумовлена загальною спрямовашстю сучасно! фонологи на дослiдження просоди розмовного мовлення, в тому чи^ дiалогiчного, а також пiдвищеним штересом учених-мовознавцiв до проблеми МЧ, спричиненим недостатнiм вивченням комунiкативно-прагматичних аспектiв !х функцiонування у висловлюваннях дiалогiчного мовлення. Крiм прагматичного пiдходу, який забезпечуе можливють адекватного вiдображення сутностi МЧ, актуальшсть звернення до цього розряду
CTiB спричинена ix безпосереднiм зв'язком з KaTeropi^ модальностi, точнiше з одним з И видiв — суб'ективною модальнiстю, яскравим засобом вираження яко' е МЧ.
Об'ектом дослщження е дiалогiчнi едностi (ДС), до яких входять висловлювання з МЧ. Предметом дослщження обрано просодiю висловлювань дiалогiчного звукового мовлення, проаналiзовану з урахуванням впливу на не' МЧ.
Матерiалом дослiдження послужили записи автентичних дiалогiв носив шмецько' мови, що володiють сучасними орфоепiчними нормами. З уше' кiлькостi висловлювань детально дослщжено й проаналiзовано 598 висловлювань основних комушкативних типiв (45% оповiдальниx, 38% питальних i 17% спонукальних). Кожне iз зазначених висловлювань мiстить як мшмум одну з найбiльш частотних для сучасно' шмецько' мови МЧ (auch, denn, doch, eben, eigentlich, einfach, ja, mal, schon, wohl). У зв'язку з тим, що в шмецькому розмовному мовленш неможливо було знайти автентичш висловлювання без МЧ, то для порiвняння сконструйовано трансформи, тобто вщповщш висловлювання без МЧ.
В основу роботи покладено комушкативно-прагматичний пiдxiд, що дае змогу аналiзувати мову з позици и функцiонування, та антропоцентричний, який передбачае видшення i дослiдження особистостi як суб'екта мовно' комушкаци.
У робой використано комплексну методику дослщження, що мютить метод теоретичного аналiзу, метод наукового спостереження, метод шструментального аналiзу, статистичну обробку кiлькiсниx даних та динамiчний функцiональний аналiз, який полягае у побудовi узагальненого iнтонацiйного контуру (У1К). Методику вирахування У1К запропоновано в Лаборатори експериментально' фонетики (ЛЕФ) Одеського нацюнального унiверситету iменi I. I. Мечникова [2, 15-17].
Дослщники останшх рокiв ХХ - початку XXI ст. дотримуються думки, що МЧ вщграють важливу роль у процес комушкаци, створюючи модальний план висловлювання. Як розряд службових ств МЧ надають додаткових смислових або емоцшних вiдтiнкiв реченням i окремим словам, тобто за 'х допомоги мовець виражае свое ставлення до змюту висловлювання [3, 58]. МЧ вважають лексичними пiдсилювачами, виокремлюють 'х прагматичнi функци, завдяки яким мовець досягае певного комушкативного ефекту [4, 60].
Погоджуючись iз бiльшiстю лшгвюив, ми тлумачимо модальнi частки як незмшш слова, що належать до службових частин мови, найчастше мають коротку форму та не вщзначаються наголосом. МЧ не здатш виступати самостшними членами речення, у бшьшост випадкiв належать до всього висловлювання загалом, комбiнуються з iншими МЧ, вживаються в певних комушкативних типах висловлювань.
МЧ е одним з яскравих мовних засобiв вираження суб'ективно' модальносп, семантика яко' найповнiше виявляеться в комунiкативно-прагматичниx функцiяx МЧ: функци встановлення iллокутивного контакту мовця з комушкативним партнером, забезпечення зворотного зв'язку, а також функц^' модифiкацii цшеустановки висловлювання за рахунок надання йому рiзниx вiдтiнкiв емоцiйно-оцiнного ставлення мовця. Таким чином, смисл i призначення МЧ полягае в досягненш комушкативного ефекту.
Оскшьки МЧ виконують ряд важливих комунiкативно-прагматичниx функцiй, то цшком охопити значення та вплив часток на оформлення висловлювання можна лише в дiалозi [5, 10; 6, 194], зокрема, в ДС.
Основна своерщнють ДС — те, що завдяки рiзнiй комушкативнш установщ суб'ективна реалiзацiя модальностi отримуе самостiйне оформлення. Сукупшсть реплiк у виглядi ДС, що визначаеться як монотематична одиниця дiалогу, супроводжуеться особливою iнтонацiею й виражаеться в обов'язковiй логiко-семантичнiй, факультативно-граматичнш, лексичнiй, просодичнiй когерентностi компонентiв. У межах дiалогiчноi едностi МЧ е своерщним засобом суб'ективно-модально' актуалiзацii вщомого з попереднього контексту або ситуаци змiсту.
До сфери реалiзацii комушкативно-прагматичного значення часток у ДС можуть входити: наказ або спонукання до ди; роз'яснення, уточнення або шдтвердження припущення; запрошення до спiльноi ди; переконання партнера по комунiкацii, аргументащя; ствердження або констатацiя якогось факту, стану справ тощо; обурення, доюр; подив; сумнiв; припущення; обiцянка. При реалiзацii кожного з названих значень МЧ тдтримуються просодiею.
Проведене комплексне експеримешильно-фонетичне дослiдження дaло можливiсть: визнaчити основнi зaкономipностi просодично1' оpгaнiзaцiï висловлювaнь, що мiстять МЧ; встaновити дифеpенцiйнi ознaки пpосодiï нaзвaних висловлювaнь; простежити коpеляцiю мiж МЧ, пpосодieю тa пpaгмaтичною yстaновкою висловлювaнь зaлежно вiд ïx комyнiкaтивного типу.
Резyльтaти ayдитоpського aнaлiзy дaють шдсгаву ствеpджyвaти, що aкyстичнi ознaки висоти мелоди, гyчнiсть i темп висловлювaнь з МЧ для всix ^му^^товних типiв у сyчaсномy нiмецькомy звуковому мовленш та piвнi сприйняття е ïx вщмпними ознaкaми (поpiвняно з тpaнсфоpмaми без МЧ).
Встaновлено, що висловлювaння з будь-якою з дослiджyвaниx МЧ для кожного комyнiкaтивного типу та piвнi сприйняття вiдpiзняються вщ вiдповiдниx висловлювaнь без МЧ специфiчною просодичною структурою з piзним кшьюсним спiввiдношенням ознaк, сприйнятих aкyстично: бшьшою кiлькiстю випaдкiв високого i середнього висотного piвня тa piзкiшим шдйомом, пеpевaжно при висxiдно-низxiдномy pyсi основного тону, тa меншою кiлькiстю випaдкiв низького висотного piвня; бiльшою кшьюстю випaдкiв прискореного aбо yповiльненого темпу вимови; нaявнiстю емоцiйного зaбapвлення при вимов^.
Зведенi дaнi комп'ютерного aнaлiзy збiглися з висновкaми, отpимaними тами в xодi ayдитоpського aнaлiзy, про те, що висловлювaння з МЧ тa ïx тpaнсфоpми без МЧ pозpiзняються зa об'ективними чaстотними, динaмiчними i темпоpaльними покaзникaми як структурних елеменлв, тaк i всього висловлювaння.
Aкyстичнi ознaки мовлення проявляються в трьох основних величитах: чaстотi основного тону (ЧОТ), штенсивносп тa тpивaлостi, якi взaeмодiють у мовленневому сигталь Тому збiльшення (зменшення) нaпpyження оргашв мовлення може виявлятися по-piзномy в aкyстичниx ознaкax висловлювaння. Якщо ввaжaти чaс постiйним для мовленнeвоï одинищ, то ЧОТ тa iнтенсивнiсть pозглядaються як взaeмозaлежнi тa змiннi компоненти.
Отже, результуюче нaпpyження оpгaнiв мовлення, яке однозтачно пpедстaвляe xapaктеpистики енеpгетичноï структури (доклaдно pозpобленоï В.Г. Тapaнцем), може pозглядaтися нa ix aкyстичниx пapaметpax — ЧОТ тa штенсивносп — тiльки з ypaxyвaнням взaeмодiï цих xapaктеpистик [5].
Було всгановлено, що висловлювaння з МЧ вiдpiзняються вiд висловлювaнь без вiдповiдниx чaсток вищими знaченнями пiковоï ЧОТ ушх структурних елементiв висловлювaння. Haйяскpaвiше щ pозбiжностi спостеpiгaлися в pеaлiзaцiï iнфоpмaнтiв-жiнок для всix дослiджyвaниx комyнiкaтивниx титв, причому нaйбiльший вплив нa ЧОТ спpaвляли МЧ denn, doch, ja, mal, schon.
Aнaлiз чaстотного дiaпaзонy структурних елементiв висловлювaнь з МЧ пpодемонстpyвaв, що чiткою pозpiзнювaльною озтакою як для чоловiчиx, тaк i для жшочих голосiв був ширший чaстотний дiaпaзон у коpпyсi, ядpi тa позaядеpнiй (пiсляядеpнiй) чaстинi, причому ця вiдмiтнa особливiсть виявлялaся одтаково у всix диктоpiв. Мaксимaльнi pозбiжностi в чaстотномy дiaпaзонi висловлювaнь з МЧ тa без МЧ було вщзтачено у всix диктоpiв у пшильних i спонyкaльниx висловлювaнняx, нaйменшi — в оповiдi.
Iнтоногpaфiчний aнaлiз дослiджyвaниx висловлювaнь покaзaв, що xaparcrep руху основного тону у висловлювaнняx з МЧ мae ряд специфiчниx особливостей, a сaме — piзкiше пiдвищення тону нa тaкиx структурних елементax висловлювaння, як корпус i ядро, тa бiльше пониження тону в позaядеpнiй чaстинi. Цей фaкт свiдчить про yяскpaвлення iнтонaцiï у висловлювaнняx з МЧ у кожному комyнiкaтивномy типi, що пiдтвеpдилa тaкож побyдовa yзaгaльнениx тонaльниx контypiв.
Електpоaкyстичний aнaлiз пapaметpiв iнтенсивностi висловлювaнь з МЧ покaзaв, що у зтаченнях пiковоï iнтенсивностi позaядеpниx склaдiв зaфiксовaно нaйменшi pозбiжностi мiж висловлювaннями з МЧ тa без МЧ. Haйчiткiшi тa стaбiльнiшi pозбiжностi у вшх диктоpiв мaли покaзники пiковоï штенсивносп перших нaголошениx склaдiв, корпусу тa ядpa, незaлежно вiд комyнiкaтивноï спpямовaностi висловлювaнь.
Рaзом з тим виявлено, що динaмiчнa стpyктypa висловлювaнь з МЧ полягае нaсaмпеpед у стaбiльномy збiльшеннi пiковиx знaчень iнтенсивностi в передядернш, ядеpнiй тa пiсляядеpнiй чaстинax висловлювaнь як у диктоpiв-чоловiкiв, тaк i у диктоpiв-жiнок. Haйбiльший вплив та
показники шково! iнтенсивностi здiйснювали МЧ ja, mal, schon, wohl та einfach, причому майже у Bcix дикторiв. Максимальнi розбiжностi в дiапазонi iнтенсивностi висловлювань з МЧ та без МЧ на основi узагальнених енергетичних контурiв вiдзначено в оповщних та спонукальних висловлюваннях.
Електроакустичний аналiз параметрiв тривалостi засвiдчив, що суттеву роль у просодичнiй органiзацii висловлювань з МЧ вщграе тривалiсть корпусу i позаядерно! частини висловлювання незалежно вiд комунiкативного типу. У тривалосп перших наголошених та ядерних складiв не виявлено чiтких закономiрностей, що вiдрiзняють висловлювання з МЧ вщ !х трансформiв без МЧ. Застосування найновшого програмного забезпечення сприяло проведенню сегментацii мовленневого потоку та виокремленню з нього дослiджуваних одиниць на супрасегментному рiвнi з високим ступенем надшность
Поеднання вiзуального та аудитивного контролю сегментаци звукового мовлення забезпечило рiвень якiсно-кiлькiсного аналiзу акустичних параметрiв мовлення. Отриманi нами результати характерш як для чоловiчих, так i для жiночих голосiв, що свщчить про позагендерну лiнгвiстичну значимiсть виявлених закономiрностей.
Наявнiсть МЧ у висловлюваннях будь-якого з дослщжуваних комунiкативних титв змiнюе У1К, що виявляеться у збшьшенш частотного максимуму висловлювань з МЧ, розширенш !х частотного дiапазону, змiщеннi максимального рiвня ЧОТ у вищi регiстровi зони, тобто просодична структура висловлювань з МЧ е бшьш варiативною у порiвняннi з аналогами без МЧ (див. рис. 1).
Отже, отримаш в ходi проведення експерименту результати аналiзу висловлювань з МЧ тдтверджують висунуту нами гшотезу про iснування низки частотних, динамiчних i темпоральних характеристик, що служать для опису просодично! оргашзаци та диференцiацii висловлювань рiзних комушкативних типiв у дiалогiчному мовленнi. МЧ акумулюють у собi суб'ективно-модальнi значення висловлювань та детермiнують, таким чином, вживання лексичних, граматичних, синтаксичних i просодичних засобiв для експлiкацii певних значень i формування дiалогiчного спшкування.
Корпус Ядро Позаядерна (пiсляядерна) частина
- Висловлювання дикторiв-жiнок з МЧ ----Висловлювання дикторiв-жiнок без МЧ
----- Висловлювання дикторiв-чоловiкiв з МЧ...............Висловлювання дикторiв-чоловiкiв без МЧ
Рис. 1. Узагальнений тональний контур спонукальних висловлювань з МЧ у пор1внянт з
висловлюваннями без МЧ
Розв'язання основних завдань дослщження дало змогу зробити наступи висновки.
1. Серед акустичних ознак, як найбшьш ч^ко диференцiюють висловлювання з дослiджуваними МЧ, вщзначаються ЧОТ, тональний контур завершення та характер руху тону протягом усього висловлювання. Велике значення для щентифшаци висловлювань з МЧ мали також: шкова ЧОТ усiх структурних елемеш!в, частотний iнтервал структурних елемеш!в висловлювань, частотний дiапазон; пiкова штенсившсть перших наголошених, корпусу та
ядерних складiв; середньоскладова тривалiсть висловлювань з МЧ. Таким чином, зв'язшсть висловлювань у дiалозi забезпечуеться на фонетичному piBHi комплексом просодичних 3aco6iB, що виступають у склaднiй взаемоди як один з одним, так i з МЧ, якi шдсилюють дiю просодичних зaсобiв i цим збшьшують вирaзнiсть мовлення.
2. МЧ найчаспше утворюють едине фонетичне цше з дiесловом, сприяють додатковому смисловому видшенню слова, щодо якого МЧ займае лiву контактну позицiю. Виокремлення здiйснюеться за рахунок певних просодичних елеменпв, у тому числi наголосу, який МЧ «перетягуе» на контактно розташоване справа вiд не1 слово. Крiм того, висловлювання з МЧ вiдрiзняються бiльшою тривaлiстю низхiдноï гшки iнтонaцiйного контуру, що свiдчить про яскравють iнтонaцiï, тобто створюеться такий штонацшний малюнок висловлювання, за яким визначаеться наявшсть у мовця емоцшного настрою. Завдяки МЧ мовець акцентуе увагу сшврозмовника на тих компонентах висловлювання, яю, з його точки зору, е особливо значущими у ситуаци спiлкувaння.
3. Дослiдження просодичних зaсобiв оргaнiзaцiï нiмецького дiaлогiчного мовлення, а також анатз впливу МЧ на просодичне оформлення висловлювань довели актуальшсть цiеï проблеми, оскiльки саме просодiя формуе типологiю комунiкaтивних форм. МЧ акумулюють суб'ективно-модальш значення висловлювань дiaлогiчного мовлення i детермiнують уживання лексичних, граматичних, синтаксичних i просодичних зaсобiв для експлiкaцiï певних значень та формування дiaлогiчного спiлкувaння.
4. МЧ можна назвати шформативними елементами висловлювань шмецького розмовного дiaлогiчного мовлення, яю при виконaннi сво1'х специфiчних функцiй у процесi комунiкaцiï корелюють iз просодичними характеристиками висловлювань ушх комунiкaтивних типiв. МЧ е оргашзуючим елементом у фонaцiйному оформленнi висловлювань, отже, ix роль у висловлюваннях дуже важлива для дiaлогiчного мовлення й ютотна для мови загалом.
5. Вживання МЧ тюно пов'язано з прагматичним складником висловлювання Крiм того, особливосп функцiонувaння МЧ та ïx впливу на просодичну оргaнiзaцiю дiaлогiчного мовлення характеризують нiмецьку мовленневу культуру. У носив мови процес вибору i використання МЧ е автоматизованим i завжди ситуацшно зумовленим. Для тих, хто вивчае шмецьку мову як шоземну, використання МЧ становить певну проблему. Адекватне ж володшня навичками шмецького розмовного мовлення передбачае правильне вживання МЧ. З цього випливае, що при навчанш шмецького розмовного мовлення необхвдно придшяти спещальну увагу цьому функцюнальному класу незмшних слiв.
6. У дiaлозi, де планування та реaлiзaцiя висловлювань детермшовано низкою лiнгвiстичниx та екстралшгвютичних фaкторiв, партнери для досягнення комушкативного нaмiру застосовують нaйрiзномaнiтнiшi засоби мовного та немовного вираження. Отже, вивчення особливостей впливу МЧ на просодичну оргашзащю висловлювань дiaлогiчного мовлення наблизить дослщниюв до розумiння процесiв кодування i декодування iнформaцiï в цьому вид мовленневоï дiяльностi.
МЧ несуть на собi основну масу прагматично].' шформаци, оскiльки мають комунiкaтивну задашсть, орiентири мовного поводження i е найчаспше покажчиками змiсту, вербально не вираженого шшими засобами оргaнiзaцiï дiaлогу. Тому специфiку використання й особливосп функцюнування МЧ доцiльно розглядати в ïxньому вiдношеннi до процесу спшкування, конкретноï позaлiнгвiстичноï ситуаци, цiлей i завдань певного вiдрiзкa висловлювання в дiaлогiчнiй реплiцi. МЧ стосуються також прагматичних умов вживання висловлювань, ïxня основна функщя складаеться у вираженш прагматичних значень, безпосередньо пов'язаних з комушкативною ситуaцiею. Прaгмaтичнi ж значення одержують свою реатзащю при взаемоди з контекстом, ситуащею i просодiею.
Для вивчаючих нiмецьку мову як шоземну вказана проблема становить певш труднощ^ Адекватне ж володiння навичками розмовного мовлення припускае правильне вживання мовцем МЧ. При навчанш шмецькому розмовному мовленню необхщно придшяти належну увагу цьому функцюнальному класу незмшних ^в.
У прикладному плаш основш положення i результати роботи можуть бути використаш у курсах теоретичноï та прaктичноï фонетики, при навчанш коректнш структурi мовленнево-етикетних висловлювань з метою оволодшня адекватними штонацшними моделями.
Л1ТЕРАТУРА
1. Никифорова Г. П., Верещако Е. А. Семантические особенности модальных частиц в современном немецком языке // Вестник Чувашского гос. пед. ун-та им. И. Я. Яковлева. Языкознание. Лингводидактика. — Чебоксары, 2000. — № 2. — С. 28-34.
2. Бровченко Т. А., Волошин В. Г. Обобщенный интонационный контур как форма изображения речевого сигнала // Тезисы докладов на Всесоюзной школе-семинаре АРСО-13, июль 1984 г. — Новосибирск, 1984. — С. 15-17.
3. Ленец А. В. Модальные слова и частицы как средства выражения уверенного/неуверенного речевого поведения // Личность, речь и юридическая практика: Межвуз. сб. науч. трудов. — Ростов-на-Дону: Дон. юрид. ин-т, 2000. — С. 55-58.
4. Егоршина Е. Е. Прагмалингвистические особенности лексических усилителей в современном немецком языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. — Пятигорск, 1997. — 191 с.
5. Таранец В. Г. Энергетическая теория речи. — Киев-Одесса: Вища школа, 1981. — 148 с.
6. Heggelung K. T. Zur Bedeutung der deutschen Modalpartikeln in Gesprächen unter besonderer Berücksichtigung der Sprechakttheorie und der DaF-Perspektive. — Linguistik online, 2001. — № 9. — 20 S.
7. Weydt H. Partikeln und Interaktion. — Tübingen, 1983. — 269 S.
Мирослава КРИСЬК1В ВИВЧЕННЯ МОВИ НА НЕФ1ЛОЛОГ1ЧНИХ ФАКУЛЬТЕТАХ
У cmammi розглянуто багатоаспектт завдання курсу «Украшська мова за професшним спрямуванням», рiзнi тдходи до його опрацювання, простежено структуру змкту цього курсу в робочих планах р1зних вищих навчальних закладiв, запропоновано один з можливих шляхiв орieнmацii навчального процесу на формування мовленнево'1 особисmосmi фахiвця конкретного профшю дiяльносmi.
«Положення про оргашзащю навчального процесу у вищих навчальних закладах», розроблене МОН Укра!ни, передбачае формування освiченоi, гармоншно розвинено! особистосп, здатно! до постшного оновлення наукових знань на основi сучасних шформацшних технологш [1, 43]. Ця здатшсть необхщна для фахiвця будь-якого профшю. На це мусить бути спрямований увесь процес шдготовки спещалю^в, основна мета якого — формування готовносп до професiйноi дiяльностi. Тому необидно знати i враховувати особливосп того виду дiяльностi, до якого здшснюегься шдготовка, створювати i шдтримувати нацшешсть студенев на майбутню професда.
Формування готовносп до професiйноi дiяльностi забезпечуеться системою знань та досвщом устшних практичних дш майбутнього спещалюта. Серед шших аспектов професiйноi шдготовки це стосуеться i мовленневоi дiяльностi.
Дослщниками проблем шдготовки спещатстов доведено, що професшна шдготовка буде усшшною, якщо структура особистосп майбутшх фахiвцiв сшввщносна зi структурою !хньо! фаховоi дiяльностi [5, 6].
У психолопчнш структурi дiяльностi фахiвця — чшьне мiсце належить комунiкативному компоненту — встановленню таких стосунюв з контактерами, яю сприяли б вирiшенню професшних завдань. При цьому мае значення змют спiлкування, характер i сшввщношення мотивiв, контроль за результатами спшкування, використання мовних i позамовних засобiв спiлкування. Тому важливiсть проблеми опрацювання мовних куршв на нефiлологiчних факультетах, формування мовно! особистостi спецiалiстiв, здатних успiшно розв'язувати завдання спiлкування у рамках професшно! дiяльностi, нi в кого заперечення чи навiть сумнiвiв не викликае. Про це йдеться у багатьох методичних працях, розробках програм, методичних матерiалах, пiдготовлених у рiзних навчальних закладах у рiзнi роки: «Мета курсу («Украшська мова») — сприяти формуванню грамотних спецiалiстiв з високим культуромовленневим рiвнем, необхiдним для устшного здiйснення професiйноi дiяльностi» [10, 1]; «Мета курсу — шдвищити культуру мовлення студенев, сформувати в них умшня вiльно, грамотно, комунiкативно виправдано користуватися мовою у навчальнiй та подальшш професiйнiй дiяльностi» [12, 3]; «Завдання вищо! школи — готувати висококвалiфiкованих фахiвцiв, якi володiють державною мовою в уснш та писемнш ii формах. Курс укра!нсько! мови у вищому
