CC BY
10Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Философия. Социология». Том 21 (60). № 1 (2008)
УДК 130.2:391
МОДА ЯК ФАКТОР ТРАНСФОРМАЦИЙ СОЦЮКУЛЬТУРНОГО
ПРОСТОРУ.
Нечипоренко А. Ю.
Стаття тдтмае питания вплыву моды на структуру соцюкультурного простору. Автор дослгджуе три аспекты культурных трансформацш: часово-просторовый, маркетинговый та сымулятывный. Досв1д, накопыченныы фтософамы у пешт названш сфер1, доводить той факт, що мода стымулюе процесы прыскорення темпу жыття, Швыдкого знецтення тформацп, що веде до плыыностг та нестабыьностг речей навколыгинъого сету. Звертання до моды як до феномену суспшьства спожывання тдкреслюе, що вона актывно втыюе маркетынговг стратеги у простгр культуры. Як одын гз засобгв конструювання реальностг мода фомуе образы дшсностг.
Ключов1 слова: Постмодертзм, мода, час, тформацшне сустлъство, конс'юмерызм, гдентычтсть.
Дослщження соцюкультурного простору на р1вш повсягдення надае багато можливостей для розумшня сучасних процсав у культур к яи обговорюються у фшософських колах гпд гаслами пост-пост-модершзму. Важливим компонентом постшних дискусш е питания про людину в умовах суспшьства споживання у контсксп маркетингу культури. У цш сфер1 актуал1зуеться проблематика моди, яка позицюнуеться р1зними дискурсами, представленими у роботах Ж.Бодр1яра, Е.Тоффлера, У.Бека, П.Бурд'е та шших. Ця стаття е спробою дослщити вплив моди на структуру соцюкультурного простору та яюсш змши людини як агента культури.
Сучасна шформацшна епоха характеризуемся прискоренням тсмгпв юторичного часу, що призводить до стратифшащйних змш у сусп1льств1, зумовлюе створення ново! картини свпу та яюсно ¡ншого типу мислення. Моду як один з мсхашз\пв сощокультурних зм1н буде розглянуто у трьох напрямках, а саме:
1)як фактор часово-просторових трансформацш:
2)як маркетинговий фактор у культур к
3)як симулятивний фактор.
Починаючи з першого аспекту, зазначимо, що, з одного боку, метаморфози часу 1 простору вщкривають безл1ч потенцш щодо можливостей людини, з ¿ншого -спричиняють кризу та стрес на р1вш шдивща, яю ведуть до втрати ор1ентир1в та стабшьносп, фрагмснтацЛ' сусп1льно! свщомост1. Саме про це говорить у свош статп «Постмодерн¡зм та сусп1льство споживання» Ф. Джеймюон, коли вводить у культуролопчний дискурс медичний терм1н «шизофрен1я», пщ яким розум1е розрив взаемозв'язюв м1ж означаючими, що призводить до порушення «ефекту смислу» [1, с.71-86]. 1ншими словами, вш розглядае досвщ ¿зольованих, роз'еднаних, дискретних матер1альних означаючих, котр1 не вдаеться зв'язати в послщовний ланцюг 1 побачити загальну чтсу картину.
Таким чином, сучасна свщомють характеризуемся диференц1йованим баченням свпу, що детерм1нуе нест1йкий стан суспшьства. 3 XIX столггтя 1 до
TenepiniHboro моменту у суспшьств1 вщбуваеться пост in на технолопзащя культури, зменшення часових фрагмент! в пом ¡ж науковим вщкриттям та його застосуванням, глобал1зацшний рух ринку та зростання конкуренцп через розширення спектру специфшацш, зумовлене сучасними способами виробництва. Завдяки цьому з'являеться необхщнють в стандартизацп часу як засобу координацп дш, що веде до суттевих змш у поведшщ, повсягденних практиках, суспшьних вщносинах.
Прискорення життевих змш ускладнюе процес пристосування до них: суспшьство стае настшьки комплексним, що просто не Bci громадяни мають можливють повноц1нно приймати участь у його жита. На цьому rpymi з'являються проблеми нових нер1вностей, яи через специфшу стил1в життя, аскриптивш особливосп тендера та щентичностей формують ступень включенносп (або виключснносп) у сустльство та його функцюнуванш.
Постмодернютський акцент було поставлено у роботах М. Фуко, Ф.Джейм1сона, Ж.Деррща, яи висунули тезу про домшуючу позищю простору та саме його лопки у межах постсучасного суспшьства. Вони назвали «великою трансформащею» момент переходу вщ типово! модерн ¡стсь ко!' проблеми icTopii i часу до перетворення простору у культурну дом ¡нанту [2]. Постмодерн трактуеться як епоха одночасностк у якш парадоксальним чином сшвюнують мшливють та стандартизац1я життя. Т.Х.Ершсен пропонуе новий режим часо-постору, який пов'язуе ¿з розвитком комушкативних та шформацшних технолог1й за допомогою метафори «тиранй моменту». Д.Харв1 говорить про «часово-просторове стискання», М. Кастельс - про «позачасовий час».
Одним з невщ'емних фактор ¡в прискорення часу е мода, технолопя яко! базуеться на маншулящях у формат! «старе-нове». Спочатку вона функц1онувала у межах послщовного циркулювання цикл1в, яю включали в себе появу i реал1зац1ю ново! ¡дсУ. пот1м - тиражування у масах i затухания (стар1ння). 3 кожним роком показово трансформуються часо-просторов1 показники цикл1в, що спричиняе перевтшення монолог1чного диктату моди у плюралютичну стильову пропозицш, сконструйовану за допомогою мас-медш. В1дсутнють единого загально обов'язкового напрямку приводить до суттевих змш самого поняття моди. Постшний рух у пошуках нового веде до поступово! легалпацп у межах MciHCTpiviy Bcix напрямклв. до стирання опозицп "модно/немодно", в1кових або гендерних меж, виведення на авансцену поняття стиль як бшып стабильного фактора.
Д1ахрошчний вим1р моди простежити або передбачити стае все складшше, в1н постшно зм1нюеться у ритм1 стр1мкого nepe6iry под1й. Синхрон1я моди вщкривае широкий спектр щентичностей i створюе ситуащю в1льних, на перший погляд, вибор1в. «Культурна гегемон1я» [А.Грамш1] зумовлюе процеси псрсакцснтуацЛ' споживання на недовготривал1 товари, обсяг постшно рпко зростае. Як результат - швидкоплинн1сть та мобшьнють речей у жита ¿ндивща, що послаблюе почуття вщповщальност1 людини, II зд1бностей до спротиву. Сл1д зазначити, що евп" речей оновлюеться з фантастичною швидюстю, зм1нюеться ставлення до нього у 6iK легковажност1 i знец1нення. Людина р1шучс спопеляе та знищуе свое минуле, задовольняючи ко р от к от р и в ал i потреби у формат! культури супермаркету.
Скорочення сучасного вщбуваеться паралельно з процесами трансформацй уявлень про минуле 1 майбутне: 1х зближення 1 взаемодда. Спостер1 гаеться перетворення тепершнього у точку на в1ртуальнш мат ¡сторп. через яку людина конструюе свое минуле, заб1гаючи вперед. Маркетингов1 стратеги зумовлюють очшування у майбутньому щодо минулого. Це визначае суб'ективш акценти при конструюванш, наприклад, прогноз1в щодо модних тенденцш наступного сезону з урахуванням важливосп моменту «тут 1 тепер». Г. Люббе вважае, що «школи рашшс тепершне не було у змоз1 сприймати себе, у випереджаючш самоютор!зацп, у якоси майбутнього минулого» [3].
Що стосуеться другого пункту, то у формат! моди найбшып виразно вщбуваються процеси розмивання меж високого та масового у зв'язку звикористанням маркетингових стратсгш у культур! з метою у будь-який способ заволодии увагою споживача. Конкуренщя брещцв на ринку одягу приводить до використання р1зних технологш - зникае мщний зв'язок цши 1 якости що призводить до появи феномешв скритого та вщкритого конс'юмеризму, коли вирпнити справжню р1ч вщ шдробки може тшьки об1знана у цш сфер! людина. Ф1рмов1 магазини пропонують юпенту набувати влас но!' ¡дснтичносп через носшня на своему тш певного лейблу, який маркуе звичайш реч1, яю шчим не вирпняються вщ шших. але несуть у соб1 певну продаваему ¡дсю Шуму (наприклад, свп"ов1 арки футболу можуть „продавати" 1 одяг, 1 напо!, 1 навпъ чшси). Звичайно, одним ¿з найважливших фактор ¡в усшху бренду е реклама у мас-мед1а, яка використовуе багато засоб1в маншуляци свщомютю споживач1в.
Сьогодш освпа, в1ра, д!яльшсть, мода, вщпочинок та дозвшля ушверсал!зуються з ор!ентащю на захщш стандарти. Але просування р!зномаштних брещцв, створення м1жнародних оргашзацш, об'еднання для виршення конфл!кпв та захисту перед загальною загрозою - вел ш процеси вщбуваються з урахуванням локально! спсцифпчи. Таким чином, фшеуемо парад оксальне поеднання протилежних явищ глобал!зацп та локал1заци, що стае можливим, на мою думку, завдяки маркетинговим стратспям сучасно! культури як ново1 форми II юнування, яку Д. С ¡ору к назвав - ноубрау. Бона набирае сили в умовах перетворення Постмодершзмом чтео! вертикал! високого та низького у культур! на плоралютичну горизонталь, яку займае стримкий та рухливий мейнстр1м, поглинаючий у себе 1 периферда.
Вщом! Доми моди та могутш бренди визначають стильов! тенденцп мейнтср1му, часто запозичаючи ще! на периферп. Наприклад, народш мотиви можуть бути актуалповаш на р!вш моди, але при цьому традицшний костюм залишаеться незмшним, постшним, комерщал!зуеться та тиражуеться лише його ¡дся. Оригшальшсть колекцш /Плп Пустовп" полягае у використанш украшсысих орнамента, архаиних колористичних засоб1в 1 технологш. Популярнють II пропозицп в масах забезпечена поширенням чистого знаку, який втратив свш первинний змют. Аналопчш процеси вщбуваються з субкультурами: формальш елементи актуалпуються певними модними вар ¡антам и. лишаючи смислове навантаження у конкретнш субсфер!. Таким чином, мода пропонуе псвш симулякри
¡дснтичностсй. на ochobI яких можна говорити про кризу щентифшацп сучасно! людини у межах культури супермаркету та «одноразових стаканчиков».
Таким чином, щентичнють людини у контекст1 суспшьства споживаняя визначаеться тим, що вона купуе, який бренд обирае. Яскравим прикладом маркетингу культури стае розмивання модою впчових та гендерних параметр1в. Перетворення ще! молодосп у певний бренд, який добре продаеться не тшьки у сфер1 одягу, дозволяе розширити мою молод1жного стилю як у 6iK дитинства, так i В сторону .liTHbOTO ВПчУ.
Говорячи про симулятивний досвщ моди, необхщно визнати, що головним KpHTcpievi сучасносп е шформашя. доступ до не! та можливосп II спотворення. Ми говоримо про ринки шформацн, визначаемо II обсяг, обговорюемо питания власносп на не!, тобто сприймаемо и як pin. Мед1а npocrip сплетений 3i скандал1в i сснсацш. з обговорення на публщ1 штимного та особистого, з чуток та нспсрсв1рсних даних. Слщ зауважити, що сучасна людина дов1рливо сприймае свп" таким чином, яким його позицюнують 3MI. При наявносп невблаганного зниження якосп мед1а продукцп проблематичними стають под1бш процеси «культивацп». через якл люди розглядають кожен аспект сусшльного життя, вщповщно формуючи цшносп та погляди. Радикальну форму вплив медш набувае у кон цеп цп simulacrum Ж.Бодр1яра, яка стосуеться того, що р1зниця м1ж образом та д1йсн1стю поступово втрачаеться шдивщом. Мас-мед11 надають невичерпний запас псевдо-образ1в та уявлень про ев ¡т. яю заступають досв1д, для багатьох його в1жко вщр1знити вщ д1йсност1. У робот1 „Символ1чний обмш i смерть" ф1лософ наводить приклад моди, знаки яко!, на його думку, не мають шяко! внутришньо! детерм1нованост1, тому набувають свободу числених симулятивних комбшацш. Таким чином, мода - це ретельно сконструйований мас-мед1ями текст, який формуе матер1альне наповнення ринклв. але не зобов'язуе до тотального повторения.
Всепроникнення електронних мед in докор1нно зм1нюе людський досвщ, який ран1ше традиц1йно був сегментований ролями i соц1альними ситуац1ями та роздшений мiж приватним та громадсысим вим1рами. Зараз вщбуваеться змщення акцент1в на rpynoBi ¡дснтичност1. зв'язок яких з самими мед1ями можна розглядати у формат! простору i часу. MicncBi. етн1чн1 3MI допомагають шдтримувати три вал i щентичност1 та культурну автоном1ю, а м1жнародний мед1аконтент бшыпе пов'язаний з поверховими та короткотривалими явищами як мода, стиль, смак тощо. 1нтернет створюе умови для виникнення так званих «в1ртуальних псевдогромад», яю об'еднують людей навколо епшьних ¡нтсрсслв та щей. На ochobI цих nponcciB дсякл науковц1. серед яких i Кастельс, використовують термш «мережеве сусп1льство» (на вщм1ну вщ ¡нфорviauiиного), яким позначають таку форму сусшльства, що дедалi бщыпе орган1зовуе сво! зв'язки через медшш мережл. якл поступово заступають та доповнюють сусшльш мережл особи сто! комушкацп. Под1бну соц1альну структуру треба протиставити центрально-перифер1йнш модел1, яка демонструе численш вертикальн1 та горизонтальн1 кола комушкацп. що перетинаються (була властива традицшним 3MI). На мою думку, в обох випадках мережл можуть р1вноцшно слугувати як ¡золяцй'. так i еднанню.
Розглянуп фактори складають моза!ку сучасного суспшьства, де людина набувае симвсшчних рис Homo currens. Бона знаходиться у поел иному pyci, який не мае принципово! направленосп, не визначаеться ¡мплщитними мотиващями, але провокуеться швидкою змшою навколишнього свпу, клш-форматом сучасного телебачення, прискоренням транспорту та зростанням дискомфорту вщ цього. Под1бш умови лишають людину можливосп зупинитись на секунду i замислитись над ситуацию, критично сприймати поди, тому що будь-якл спроби збивають ü з хвил1 стр1мкого життевого потоку сучасносп та перетворюють на аутсайдера. Створюеться нова «мораль заб1гання вперед», яка не несе глибокого осмислення та переживания, змшюються звичш форми трансляцп знань, способи спщкування та релаксацп, буденш практики.
Хосе Jlyic PaMipec («Homo Instrumentalis: Роздуми про панування технологи i вщмову вщ свободи») пщкреслюе зростаючу iнструментальну актившеть сучасно! людини у npoucci адаптацп до ш в ид ко и л и и но!' рсальносп i звертае увагу на симптоматичну трансформащю II тшесносп, яка пов'язуе внутршне з зовшшшм: 3ip, слух чи органи руху. Як бачимо, сьогодш мобпьний телефон став продовженням, частиною Tina, яку необхщно декорувати i постшно оновлювати. Вказана pi4 допомагае здшенювати функцп взаемодп з середовищем i являе собою «шетрумент-знаряддя», який постшно доповнюеться додатковими засобами на служб! творчо! д1яльностг PaMipec пише: «1стор1я людського розвитку евщчить про невпинний пошук нових завдань, яю людина ставить перед собою, i нових засоб1в задля i'x зд1йснсння. Вщ природного каменя як зародкового знаряддя до сучасно! шформацшно! системи людина вчиться шетрументалпувати все, що знаходить на своему шляху, i з допомогою шших, попередн1х i проевших засоб1в витворювати щораз складшпп, з дедал1 бшыпим часово-просторовим засягом» [5]. Орудний стан людини призводить до вщчуження у двох випадках. Перший мае мюце, коли вщбуваеться плутанина засоб1в для досягнення цЫ з самими ц1лями, яку можна побачити i в сфер1 моди. Другий випадок поступово набирае обор от ¡в и ¡ел я того, як людина втрачае контроль над технологию та опиняеться у не! в полош. На цю небезпеку ще у 90-х роках вказував Hin Постмен у вистуш на конференцп, яка була присвячена перспективам комп'ютерного удосконалення [4, с.260-270].
U,i тези перегукуються з думками М. Епштейна, який бшып радикально пщшмае проблеми вщчуження у епоху Постмодерну [6]. Наприкшщ XX столггтя реальнють не просто втрачае сенс i параметри порядку та законом1рносп, але все бшыпе загрожуе зникненням. Загальний субстрат людського доевщу перетворюеться на мозапсу вщносних картин свиу, що сприяе поширенню вщчуття Hcn0BH0uiHH0CTi - нсздатносп сп1ввщносити себе з навколишн1м ¡нформац1йним середовищем. Шанси людини адекватно реагувати на збшыпення культурних шновацш з кожним днем зменшуються, що спричиняе травматичний ефект, подолання якого вщбуваеться за допомогою додаткових засоб i в. без яких сучасна людина не уявляе свого юнування.
Як результат описаних npoucci в на наших очах створюеться нездорове суспшьство, яке вщчувае на co6i тиран¡ю тепершнього важливого моменту i швидко просуваеться вперед у майбутне. Мода стимулюе процеси фрагментацп
сощокультурного простору, постшно порушучи меж високого та масового, ушкальното та глобального, центру та псрифсрп. реального та симульованого заради маркетингових ycnixiß в формат! конс'юмеристського суспшьства.
Список лггератури
1. Джеймисон Ф. Постмодернизм и общество потребления // Логос. 2000, №4, - С. 71- 86.
2. Ильин И.П. Постмодернизм от истоков до конца столетия: эволюция научного мифа. - М.: Интрада, 1998.-230 с.
3. Люббе Г. В ногу сов ременем. О сокращении наглого пребывания в настоящем // Вопросы философии. 1994, №4, с. 94-113.
4. Постмен Н. Зашформувати себе до знемоги // Альманах переклад. Майстерш 2000/2001. Том 2 - JlbBiB -Дрогобич: Коло,2002, С.260-270.
5. PaMipec Хосе Jlyic Homo Instrumentalis. Роздуми (не лише песимютичш) про панування технолоп! i в1дмову людини ввд свобода // Пер. G. Гулевич за виданням Pensamtnts, №10,Universität de Lleida, 2000, р.65-87/
6. Эпштейн М. Информационный взрыв и травма постмодерна // www. kiev. philosophy, ru./ library/epstein/ epsht. html
Нечипоренко А.Ю. «Мода как фактор трансформаций социокультурного пространства»
Статья поднимает вопросы влияния моды на структуру социокультурного пространства. Автор рассматривает три аспекта культурных трансформаций: пространственно-временной, маркетинговый и симулятивный. Опыт исследования в первой сфере показывает, что явление моды стимулирует процессы ускорения темпа жизни, быстрого обесценивания информации, что влечет непродолжительное и нестабильное существование явлений в окружающем человека мире. Обращение к моде как феномену, порожденному обществом потребления, доказывает, что она активно внедяет в пространство культуры маркетинговые статегии и методы. Являясь одним из способов конструирования реальности, мода формирует образы действительности.
Ключевые слова: Постмодернизм, мода, информационное общество, консьюмеризм, идентичность.
Nechiporenko A "Fashion as a factor of sociocultural transformation"
The questions of fashion influence into sociocultural sphere are pointed out in this article. Author conciders three aspects of cultural transformations: time, marketing and simulation. In the first place it was said about fashion as a factor of the speeding up of lifetime. In the second place phenomen offashion was discussed in the context of consumer society. And the last part of the article is devoted to fashion as one of the ways of constructing reality.
Key words: Postmodernity, fashion, information-oriented society, consumer society, identity.
Поступило в редакцию 17.10.2007
