CC BY
47
УДК 340.12 (447) + УДК 342. 7 (477)
Л. В. Ярмол
доцент кафедри теорй та фшософи права Навчально-наукового шституту права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка"
канд. юрид. наук, доцент
"ПОГЛЯД" У СТРУКТУР1 СВ1ДОМОСТ1 ЛЮДИНИ: Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВ1 АСПЕКТИ
© Ярмол Л. В., 2014
ПроанаЛзовано фiлософськi аспекти одного з важливих елеменив свщомога суб'ект1в -погляду. Розглянуто поняття, значення, трактування погляду. Охарактеризовано значення фшософського розумшня погляду для юридичного проголошення свободи вираження поглядiв.
Ключов1 слова: свщомгсть, погляд, свобода вираження поглядiв, знання, переконання.
Л. В. Ярмол
"МНЕНИЕ" В СТРУКТУРЕ СОЗНАНИЯ ЧЕЛОВЕКА: ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВЫЕ АСПЕКТЫ
Осуществлен анализ философских аспектов одного из важных элементов сознания субъектов - мнения. Рассмотрено определение, значение, толкование мнения. Дана характеристика значения философского понимания мнения для юридического провозглашения свободы выражения мнения.
Ключевые слова: сознание, мнение, свобода выражения мнения, знание, убеждение.
L. V. Yarmol
A "VIEW" IN THE STRUCTURE OF CONSCIOUSNESS: PHILOSOPHO-LEGAL ASPECTS
In the article philosophic aspects of one of the major elements in the consciousness, meaning a view, are analyzed. Besides, the notion, meaning and interpretation of a view are examined. Also, the value of philosophic understanding of a view for the aim of legal declaration of the freedom of expression is characterized.
Key words. consciousness, view, freedom of expression, knowledge, beliefs.
Постановка проблеми у загальному виглядi та ii зв'язок з важливими науковими завданнями. У демократичному суспшьному та державному житп важливе мюце посвдае така можливють людини та шших суб'ектш, як свобода вираження поглядiв. "Погляд" проникае в уш сфери суспшьного життя. Його значущють зростае, оскшьки вш е одтею з основних форм сучасного тзнання й спшкування. За допомогою поглядiв виробляються й ухвалюються ршення, даються важливi оцiнки, зокрема i державно-правовим явищам.
Наукове завдання, виконанню якого присвячена ця стаття, полягае у тому, щоб проаналiзувати фiлософськi аспекти одного з важливих елеменлв сввдомосл суб'ектiв - погляду та ix значення для юридичного розумiння свободи вираження поглядiв.
Аналiз останнiх дослщжень i публiкацiй, у яких започатковано виршення проблеми i на як спираеться автор. Такi взаемопов'язанi поняття, як "погляд", "знання", '^ра", "переконання",
котрi стали важливими, неввд'емними елементами сввдомосп, здавна привертали та й дош привертають до себе увагу фiлософiв, психологiв, правникiв, соцiологiв та шших учених.
Грунтовнi дослiдження природи погляду знаходимо у роботах фiлософiв-класикiв Т. Гоббса, Д. Локка, I. Канта, Д. Юма. Вони розглядали це поняття у взаемозв'язку зi знанням та вiрою. Теоретичнi положення цих фiлософiв iстотно вплинули на розумшня погляду у сучаснiй фшософй.
Слiд, однак, зазначити, що такий феномен, як погляд, з давшх чашв дослiджували й iншi вiдомi фшософи, якi вивчали основи формування людсьюл свiдомостi, думки, свiтоглядних позицш. Це, зокрема, Арiстотель, Ф. Бекон, Г. Гегель, Ксенофан Колофонський, Демокргг Абдерський, Протагор, Платон, Д. Толанд, Джон Антош Коллшз, Д. Гартш, Д. Пргётт, Клод Адрiан Гельвецш, Г. Фiхте, Ф. Шеллiнг та шш1 Над дослiдженням погляду у структурi наукового пiзнання працювали Т. Кун, Пол Карл Феерабенд та iншi представники цих сфер знання.
Сучаст науковцi теж зробили чималий внесок у фшософсью дослiдження цього явища. Витоки й особливостi формування поглядiв з'ясовували О. Александрова, О. Боровков, М. Бшалов, Д. Гавра, Б. Грушин, Н. Горшков, М. Дмитровська, Б. Срунов, О. Клевакша, В. Коробейников, А. Нехаев, Ю. Сурмiн, М. Терьохiна, А. Уледов, О. Фрост та iншi дослвдники.
Правовi питання щодо вираження поглядiв людини теж не залишилися поза увагою провiдних вiтчизняних та зарубiжних науковцiв. Рiзнi напрями цiеi проблематики проаналiзовано у працях Н. Виноградовой О. Жуковсько!, С. Захарова, С. Кравченко, Н. Кушаково^ М. Муратова.
Мiжнародно-правовi гарантii забезпечення свободи вираження поглядiв та й окремих можливостей дослщжували В. Лутковська, М. Маковей, С. Шевчук, С. Чефранова та iншi науковщ.
Однак загальний аналiз виданих праць iз цiеi тематики дае змогу дшти висновку, що комплексного фшософсько-правового дослiдження такого феномену, як погляд, у вггчизнянш юридичнш науцi поки що не здшснено.
Метою досл1дження е характеристика фшософсько-правових аспектiв погляду та iх значення для свободи вираження поглядiв як суб'ективного юридичного права.
Виклад основного матер1алу досл1дження з повним обгрунтуванням здобутих наукових результат1в. Погляд е окремим елементом як шдиввдуально].', так i колективноi свiдомостi поряд з шшими 11 "частинками" - вiрою, переконаннями, почуттями, емоц]ями тощо. Для грунтовного дослiдження такого феномену, як погляд, розглянемо поняття i структуру сввдомосл.
Свiдомiсть суб'ектiв - дуже складне й неоднозначне явище, якому придшяли i придшятимуть увагу учеш на будь-яких етапах розвитку суспшьства. Без свiдомостi нема людини ^ вiдповiдно, суспшьства. На свiдомiсть впливали i впливатимуть рiзнi чинники i рiзнi суб'екти для досягнення певно! мети. Тому розумiння сутностi свщомосл, окремих й елементiв мае важливе значення не лише в теоретичному, а й у практичному аспекта
У фшософських джерелах визначено, що свiдомiсть - це здатшсть людини, зарахованоi у сукупшсть соцiально-культурних iсторичних зв'язкiв, на основi механiзмiв психiки створювати штелтбельш моделi й конструкцii, власний внутршнш унiверсум, надшений iдеальними змiстом i сутностями, смисловими та цiннiсними орiентирами, який дае можливiсть людинi сприймати, осмислювати, пiзнавати дiйснiсть та творчо формувати моделi власноi поведiнки [1, с. 142]. Здебшьшого структуру сввдомосп подають як еднiсть знання, почутв, емоцiй та волi.
В. Буслинський зазначае, що свщомкть - це вища форма вiдображення дiйсностi, котра властива лише людям i пов'язана з 1х психiкою, виразною мовою, абстрактним мисленням, визначенням цшей, свггоглядом, самосвiдомiстю, самоконтролем своеi поведiнки i дiяльностi та передбачуванням результатiв останньоi [2].
М. Дьомiн вказуе, що "сввдомють, передбачаючи "ввдкриту" для особи шформащю i допускаючи довшьне оперування нею, - це здатнiсть людини вдеально вiдтворювати дiйснiсть, активно переробляти ввдображений матерiал i регулювати практичну дмльшсть [3, с. 6-7].
На його думку, будь-яка сввдомють е суспшьною за своею природою, тобто суспшьною за своею суттю, ^ вiдповiдно, iндивiдуальний досвiд людини мiзерний порiвняно з досвiдом усього
суспшьства. Тако' позицй щодо розумшня сввдомост дотримувалася бшьшкть учених у радянський перюд. Ми не можемо беззастережно й пвдтримати. Адже шдиввдуальна сввдомкть е уткальною 1 просто вважати й окремим "елементом" суспшьно' сввдомосп чи ототожнювати з ним недоречно. 1ндиввдуальна сввдом1сть е 1 процесом, який безперервно здшснюеться та змшюеться, 1 й перенести, долучити до суспшьно'' сввдомосл у певному стат не завжди можливо. Видатний психолог В. Джемс зазначав, що у "сввдомосп ввдбуваються безперервт змши... жодний минулий стан сввдомосл не може знову виникнути 1 буквально повторитися" [4].
У науковш лггератур1 значна увага придшяеться дослвдженням суспшьно' сввдомосл. Зокрема й анал1зують у гносеолопчному та сощолопчному аспектах. Гносеолопчний аспект передбачае анашз зв'язюв 1 ввдносин суспшьно' сввдомосл передуем з об'ектом ввдображення; з'ясування того, як здшснюеться тзнання; у чому полягае специфша його форм залежно ввд способ1в ввдображення; який шлях тзнання ютини тощо. Сощолопчний аспект - це анал1з суспшьно' сввдомосл, яка посвдае певне мгсце у систем суспшьства 1 виконуе специф1чт функцй у суспшьному житп [5, с. 34].
Згвдно з цими двома аспектами були визначет й дв1 структури суспшьно' сввдомосл. Сввдом1сть, яка розглядаеться у гносеолопчному аспект, мае таку структуру:
1) р1вт сввдомосл (буденна 1 теоретична сввдом1сть);
2) форми тзнання (полггична, правова, моральна тощо).
Структура сввдомосл у сощолопчному аспект подана так:
1) сфери сввдомосл (суспшьна психологм, вдеолопя, наука);
2) форми сввдомосл (моральна, полггична, правова, рел1гшна, естетична, фшософська).
М. Дьомш критикував вищенаведет структури суспшьно' сввдомосл 1 проанал1зував й в плат синхронй (тобто у "поперечному розр1зГ'), зазначивши, що у сввдомосп як у цшсному утворент чггко видшяються два й елементи: когттивна, тзнавальна сввдом1сть 1 сввдом1сть цштсна [3, с. 15-16]. Сввдом1сть - це знання про дшстсть плюс оцшка ще! дшсностг Оцшка здшснюеться з погляду потреб та штерешв людини.
У структур1 сввдомосл видшяють два р1вт (пвдсистеми) - буденну 1 теоретичну сввдомкть. Вони простежуються як у тзнавальнш сввдомосл (знання), так 1 в цштснш. Структура суспшьно' сввдомосп на теоретичному р]вт представлена наукою та вдеолопею, а на р]вт буденно' сввдомосп -емтричним знанням 1 суспшьною психолопею. Шзнавальна сввдом1сть (наука та емтричне знання) подшяеться на р1зт форми знань: математичне, ф1зичне, х1м1чне, бюлопчне, суспшьне, фшософське знання тощо. На теоретичному р1вт це будуть ввдповвдт науки. Цштсна сввдом1сть (вдеологм 1 суспшьна психологм) диференщюеться на р1зноматтт форми сввдомостк полггичну, правову, моральну, естетичну, фшософську, рел1гшну сввдом1сть [3, с. 25].
У наукових джерелах знаходимо чпга визначення погляду.
"Погляд - 1. Думка, судження про що-небудь" [6, с. 1004].
"Погляд - знання про яке-небудь явище, предмет, свгг у цшому з вираженим ставленням особистосл до них" [7, с. 302].
"Погляд - один 1з важливих прояв1в суспшьно' й шдиввдуально' сввдомосп, сукуптсть пов'язаних м1ж собою суджень, як1 м1стять приховане чи явне ставлення, оцшку будь-яких явищ, процешв, подш 1 факпв дшсносп" [8, с. 511].
Погоджуемося 1з А. Нехаевим у тому, що погляд як особлива тзнавальна форма е шструментом для створення певного "образу" чи "картини" свпу шляхом надання способу й описування - "точки зору". Учений вважае, що погляд неможливо застосувати для характеристики цшого класу статв чи ситуацш, адже вш завжди описуе лиш один конкретний стан чи одну конкретну юторичну ситуащю [9].
Б. Срунов зазначав, що в юторй фшософй у межах гносеологй сформувалися два пвдходи до природи погляду. Згвдно з першим, погляд - це специф1чна тзнавальна форма. За другим, погляд -це форма переконаносп. Щ пвдходи не лише ввдображають два погляди на природу погляду, - у них криються два суперечлив1 начала, притамант цьому феномену [10, с. 16].
Якщо розглядати погляд у суб'ективному ракурс^ то можна стверджувати, що вш е формою переконаностг Тут проявляеться спорвднетсть погляду й в1ри. Якщо ж анал1зувати погляд пвд
об'ективним кутом зору, то можна дшти висновку, що вiн виступае як тзнавальна форма. Тут проявляеться спорвднетсть погляду i знання.
В гсторй фшософи при абсолютному протиставленнi погляду i знання виявлялося, що погляд - це форма переконаносп. I навпаки, за спроб зближення погляду i знання з'ясовувалося, що погляд посвдае особливе мiсце у тзнанш та в його результатах i вiртуально його можна розмiстити мiж знанням та незнанням. Цi двi тенденцii доволi чiтко проявилися вже у давньогрецькш фiлософii. У фшософй нового часу вони набували подальшого логiчного розвитку у вiдповiдностi до загальнофшософських позицiй й представникiв.
О. Александрова також вважае, що основою дослвдження погляду слугують два трактування [11]. Одне бере початок ввд елiатiв i Платона. Погляд постае у ньому як неповне знання (докса), яке протистопъ повному знанню (епiстеме) i втшюеться у виглядi поввдомлень про що-небудь.
Друге тлумачення погляду вперше розробив I. Кант, для якого погляд е визнанням ютинносп судження - визнанням, котре мае недостатню суб'ективну i недостатню об'ективну основи.
О. Александрова зазначае, що Платон пов'язував тзнання ютини iз запам'ятовуванням вдей-сутностей, а погляд ототожнював з вiруваннями, емтричним спостереженням, з повсякденним досвiдом. Погляд вважаеться темним, нечггким знанням, яке необхвдно переглянути.
Однак М. Бшалов стверджуе, що недостатньо вважати, що, за Платоном, знання можливе лише як осягнення вдей (шляхом штелектуальног' штущй), а результати решти дмльносп суб'екта, який пiзнае, це погляди. Безумовно, е рацiональнi зерна i в 1х протиставленнi як теоретичноi й буденноi свiдомостi, i в 1х розподiлi за ступенями тзнання: подавати погляд як результат дмльносп почуттiв, а знання - позачуттевим. Однак слiд врахувати еволюцiю ввдповвдних поглядiв Платона в останнiх книгах "Держави". У них вiн розвивае вчення про види знання: розкривае дискурсивний характер другого виду штелектуального знання, обгрунтовуе почуттевi знання, одержуваш сприйняттям i уявленням [12].
Для з'ясування автентичноi дiалектики погляду i знання не можна обiйтися без поняття iстинного погляду, даного Платоном. Платон доводить таю твердження:
1) знання не е ютинним (правильним) поглядом;
2) знання не е ютинним поглядом зi смислом;
3) знання вище ввд ютинного погляду.
За Платоном, уявлення, яке ютинне i тому е ютиною, не завжди виявляеться знанням. Платон наполегливо стверджуе цю вдею. Людина може сформувати про щось правильний погляд або мати ютину, але не володгги знанням, або може д]яти, "здогадуючись про iстину, але не тзнавши й розумом". Нерiдко таким чином виконують важливi практичнi завдання, роблять чимало добра: "...якщо не завдяки знанню, то лише завдяки правильним поглядам люди державт ведуть сво! мiста правильним шляхом; розумом же й зовсiм не вiдрiзняються вiд пророкiв i богонатхненних провидщв, адже й тi у нестямi кажуть правду, i дуже часто, але самi не знають, що кажуть". Можливi й iншi ситуацй. Людина може не лише говорити правду, не усввдомлюючи, що говорить, але й дшти згвдно з уявленням, яке ще не усввдомлене i не вербалiзоване, тобто машинально, пiдсвiдомо.
У мiркуваннях Платона виражено не лише практику використання людиною ютини-здогаду, ютини-погляду. Платон вiдверто натякае на фундаментальне положення своеi фшософй про не ввдоме суб'екту пiзнання iснування ютини, яка доступна йому як "пророцтво".
О. Александрова вказуе, що за Арютотелем знання може бути дискурсивним чи безпосередньо iнтуiтивним. Точне знання (етстеме) формуеться iз необхiдних посилань, а погляд (докса) мае ймовiрнiсний характер. Водночас навпъ точне знання спираеться на усталет погляди, яю визнають бiльшiсть мудрецiв [11].
М. Бшалов доходить висновку, що ввдмшшсть мiж поглядом i знанням зводить Арютотель до вiдмiнностi у способах розгляду предмета. Спошб розгляду знання - розгляд по суп загального (хоча i з застереженням), необхвдного з одночасною упевненiстю в тому, "що шакше i бути не може". Погляд грунтуеться "на безпосередтх", але не необхiдних пiдставах"; у ньому, на ввдмшу вiд знання, не мютиться спосiб, який гарантуе саме такий, а не шший стан справ. За Арютотелем,
погляд, ввдображаючи певний етап у складнш д1алектищ становлення знання, ввдр1зняеться ввд знання гносеолопчною невизначетстю, невстановлешстю свое' гётинносп чи хибносп [12].
Под1бну штерпретащю погляду подае 1 Локк. Термш "погляд" у Локка означае "особливий вид встановлення зв'язку м1ж вдеями (уявленнями 1 поняттями)", зв'язку, який "конструюеться у сввдомосп того, хто тзнае, на основ1 штугтивного, демонстративного чи навпъ чуттевого тзнання"; погляд - "специф1чне судження, пов'язане з визнанням чого-небудь ютинним до того, як це буде доведено" [12].
Докладний анал1з формування погляд1в, переконань, в1ри тощо, а також Гх значення та взаемозв'язку здшснив I. Кант.
Так, I. Кант зазначав, що "визнання чогось за ютинне е фактом нашого м1ркування 1 може спиратися на об'ективт пвдстави, але потребуе також 1 суб'ективних у духовносп того, хто судить про це. Якщо судження е валвдним для кожного, хто тшьки мае розум, то воно мае об'ективно достатню тдставу, 1 тод1 визнання ютинносп називаеться переконанням. Якщо ж воно мае тдставу тшьки в особливому характер! суб'екта, то воно зветься впевнешстю... Визнання ютинносп або суб'ективна значущсть судження ввдносно переконання (яке водночас мае об'ективну значущсть) мае так три щаблк оттю (погляд), в1ру 1 знання.
Отнм е визнанням ютинносп з усввдомленням того, що воно е недостатшм як суб'ективно, так 1 об'ективно. Якщо визнання ютинносп е достатшм лише суб'ективно й водночас вважаеться об'ективно не достатшм, то воно називаеться в1рою. Нарешт1, як суб'ективно, так 1 об'ективно достатне визнання ютинносп називаеться знанням. Суб'ективна достатшсть називаеться переконанням (для себе самого), а об'ективна - достеменшстю (для кожного)" [13, с. 464-465].
А. Нехаев вважае, що результатом анал1зу такого явища, як погляд, I. Кантом е те, що в судженнях чистого розуму погляди взагал1 не допустим! [9].
Отже, згвдно з фшософ1ею I. Канта погляд е елементом процесу, вш динам1чний.
Звернення до погляду, зокрема й до його тзнавального статусу, передушм пов'язане з першим трактуванням. Воно вщображене у працях Б. Срунова А. Боровкова, А. Уледова, Б. Грушина, С. Кримського, а також Е. Гуссерля, Айера, Г. Райла та шших.
При цьому здебшьшого помггаа тенденцм зведення погляду до громадськоГ думки. Загалом пвд анал1зованим тлумаченням пор1вняно з трактуванням I. Канта лопчно розушемо ось що: погляд е неповне знання або таке судження, котре фшсуе недостатне тзнання об'екта. Вш протистогть знанню, у якому об'ект ввдображений достатньо. Погляд може бути ютинним чи хибним. У раз1 його 1стинност1 ця 1стинн1сть виступае як ймов1рна, але не достов1рна. У п1знавальних д]ях погляди стають пвдгрунтям, коли знання для цього немае.
Друге тлумачення погляду певною м1рою пов'язане з працями В. ГльГна та М. Андрюшенко. Погляд трактуеться у них як одна 1з форм (поруч 1з в1рою та очевидн1стю) ставлення до судження, визнання суб'ектом ютинносп судження. Судження ж може бути як ютинним, так 1 хибним. Погляд мае певне пвдгрунтя у вигляд1 ввдповвдносп судження до деяких 1ндив1дуальних особливостей суб'екта - передуем мети й базису осмислення. Погляд перебувае у взаемозв'язку з шшими ступенями визнання ютинносп судження. Простежуеться зб1г 1з ними за наявн1стю одних показниюв 1 розб1жност1 за в1дсутн1стю шших. Цей зв'язок накладае в1дбиток на вираження його ди, зокрема п1знавального спрямування. Погляд мае 1ншу спрямоватсть, н1ж 1нш1 ступен1.
Заслуговують на увагу досл1дження Б. Срунова, котрий комплексно проанал1зував ф]лософськ1 елементи погляд1в у систем1 людського п1знання. Вш розглядав погляд як одну 1з п1знавальних форм, за допомогою яких здшснюеться перех1д в1д суб'ективного до об'ективного. I ввдповщно зазначав, що згвдно з д1алектичним п1дходом видшяються суб'ективн1 та об'ективн1 елементи погляд1в людини [10, с. 65]. I залежно ввд переважання елеменпв одшеГ групи погляди под1ляються на суб'ективт й об'ективн1.
Суб'ективний погляд характеризуеться такими ознаками:
1) ввдображае предмет не таким, яким вш е, а таким, яким його уявляе суб'ект;
2) беруться до уваги лише суб'ективт критери (оч1куване, приемне, корисне). Критер1ем правильност1 е переважно суб'ективна упевнетсть;
3) оцшка як переведення невизначеного у визначене здшснюеться на пiдставi суб'ективно обумовленого прообразу.
Суб'ективний погляд може бути упередженим, хибним або, навпаки, правильним. У будь-якому разi вiн суб'ективний, а його об'ективний змют опосередкований i прихований.
Об'ективному погляду притаманш такi ознаки:
1) вш вiдображае предмет таким, яким вш уявляеться з урахуванням реальних можливостей;
2) оцшка як переведення невизначеного у визначене здшснюеться на пiдставi частково перевiрених прообразiв;
3) показником гётинносп (вiрогiдностi) переважно виступае не суб'ективна, а об'ективна упевнешсть [10, с. 66].
Хоча у фшософських дослiдженнях феномену погляду немае единоi позицй щодо його розумшня, вiн мае важливе значення для юридично! науки, для права, держави.
Погляди людини та шших суб'екпв посiдають окреме мiсце у сферi свiдомостi, поряд iз думками, вiрою, переконаннями, емоцмми, почуттями тощо, i тому потребують окремоi регламентацii, окремоi "уваги" у законодавствi Украши, чггюшого 1х визначення та спiввiдношення з шшими елементами свiдомостi.
У Конституцй Украши ж проголошено, що "кожному гарантуеться право на свободу думки г слова, на втьне вираження своХх поглядiв i переконань. Кожен мае право вшьно збирати, зберкати, використовувати i поширювати тформащю усно, письмово або в тший споыб - на свт вибiр" (ч. 1 ст. 34).
Як бачимо, в Основному Закот Украши немае чггкого розмежування таких можливостей, як свобода слова, думки, поглядiв, переконань, шформацй.
Зазначимо, що юридичне право не мае закршлювати свободу думки, переконань, погляду, слова, оскшьки вона ввдображае внутршню, психiчну сферу життедмльносп особистосл, у яку нi держава, т iншi соцiальнi утворення чи окремi особи втручатися не мають з огляду на й природу. Правовому регулюванню шдлягають свободи зовшшнього вираження, прояву цих феноменiв сввдомосп.
Враховуючи викладене вище, а також те, що погляд людини посвдае окреме мюце у сферi сввдомосл поряд iз вiрою, переконаннями, емоцмми, почуттями тощо, ч. 1 ст. 34 Конституцй Украши доцшьно сформулювати так: "Кожен мае право на свободу вираження сво'х поглядiв", як це i проголошено в основних мiжнародних документах про права людини.
Пвдтримуемо напрацювання тих учених, яю розглядають погляд у пiзнавальному процесi як специфiчне судження, котре е оцшювальним i використовуе такий спосiб опису "образу", "картини" подiй, ситуацш, як "точка зору".
Вираження саме таких специфiчних суджень (поглядiв), яю можуть грунтуватися на недостатнiх i не повнiстю визначених даних, мають оцшювальний характер, призводить iнколи до цшо!' низки порушень можливостей суб'екпв, наприклад, права на честь, гвдшсть, д]лову репутацiю тощо. Законодавство держав та юридична практика мають враховувати розумшня сутносл такого феномену, як погляд, при виршенш конкретних справ. Позитивною е правотлумачна практика Свропейського Суду з прав людини (нижче за текстом - Суд) щодо захисту свободи вираження поглядiв у нашому контекста Так, Суд зазначив, що необхщно чггко розрiзняти твердження про факти та оцшювальш судження, i якщо факти можна перевiрити, то правдивiсть оцiнювальних суджень не тддаеться доведенню. Вимогу про доведення правдивосп оцiнювального судження виконати неможливо.
Наприклад, у ршенш, ухваленому 27 березня 2008 р. у справi "Азеведо проти Португали" Суд постановив, що було порушення ст. 10 Конвенцй про захист прав людини та основоположних свобод, яке виявилося у засудженш заявника за наклеп з огляду на факт критики ним науковоi пращ. Коментарi ж заявника були оцшювальними судженнями, а тому 1х не треба було доводити [14].
Висновки. Право на зовшшне вираження поглядiв сьогодт у всiх демократичних державах проголошене в основних законах i там придшяеться значна увага його юридичному забезпеченню.
Поряд iз свободою вираження поглядiв проголошуються i свобода вiросповiдання, свобода думки, слова, переконань, почутв, шформаци тощо. Розмежуванню цих свобод, кращому розумшню 1х сутностi, безперечно, допомагають i фiлософськi дослiдження погляду та шших пов'язаних iз ним феноменiв. У Конституцй Украши, на нашу думку, доцшьно окремо визнати, проголосити таку можливiсть кожного суб'екта, як свободу вираження поглядiв.
1. Петрушенко В. Тлумачний словник основних фыософських термтв / Петрушенко В. -Львiв: Вид-во Нац. ун-ту "Львiвська полтехшка", 2009. - 264 с. 2. Буслинський В. А. Фiлософiя: курс
лекщй / Буслинський В.А. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-
text/700/5/. 3. Демин М. В. Анализ структуры сознания /Демин М. В. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980 -
37 с. 4. Джемс В. Психология / Джемс В. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://ligis. ru/psylib/090417/books/james02/index. Ыт 5. Уледов А. К. Структура общественного
сознания (Теоретико-социологическое исследование) / Уледов А. К. - М.: Мысль, 1968. - 324 с.
6. Великий тлумачний словник сучасног украгнськог мови (з дод. i доповн.) / уклад. i гол. ред. В. Т. Бусел. - К.; 1ртнь: ВТФ "Перун", 2005. - 1728 с. 7. Соцiально-психологiчний словник / авт.-уклад. М. Чапка, У. Контни. - Мисловще, 2010. -519 с. 8. Философия: энциклопедический словарь / под ред. А. А. Ивина. - М.: Гардарики, 2006. - 1072 с. 9. Нехаев А. В. Когнитивные функции мнения : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. философских наук: спец.: 09.00.11 "Онтология и теория познания" / Нехаев Андрей Викторович - Тюмень, 2006. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dissercat.com 10. Ерунов Б. А. Мнение в системе человеческого познания / Ерунов Б. А. - Л., 1973. - 184 с. 11. Александрова О. С. Мнение как феномен познания: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. философских наук: спец.: 09.00.11 "Онтология и теория познания" / Александрова Ольга Степановна. - Владимир, 2001. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dissercat.com 12. Билалов М. И. Истина, знание, убеждение / М. И. Билалов [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sbiblio.com/biblio/archive/bilalov_istina/default.aspx 13. Кант 1мманугл. Критика чистогорозуму /пер. з нт. та примт. I. Бурковського /1. Кант. - К.: Ютверс, 2000. - 504 с. 14. Ршення Свропейського Суду з прав людини у справi "Азеведо проти Португалп" вiд 27 березня 2008 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.echr.coe.int/[доступ - 29.07.2014р.].
