CC BY
30
УДК 340:12
Т. З. Tapa^MiB
заступник директора 1НПП, декан повно1 вищо1 освiти, доктор юридичних наук, професор кафедри теори та фiлософii права
Н. В. Мартинюк
помiчник суддi Франкiвського суду м. Львова
КОНЦЕПТ ПРАВА: Ф1ЛОСОФСЬКИЙ СВ1ТОГЛЯД
© Гарасимгв Т. З., Мартинюк Н. В., 2016
У статт здшснено наукову спробу лопчного аналiзу концепту права як основи для системного фшософського уявлення про нього. За результатом аналiзу значно! кiлькостi наукових праць робиться висновок, що змкт правових норм певним чином залежить вщ свiтоглядних засад суб'eктiв права. Проаналiзовано проблему свiтоглядних засад фшософи права, визначено методолопчш принципи фшософсько! школи з означено! тематики. Розкрито свггоглядний характер фiлософського споглядання правово! дшсност крвь призму зв'язкiв "людина - свгг права", "суб'ект права - об'ект права", "суб'ект зобов'язань - об'ект зобов'язань".
Ключовi слова: право, концепт, свггогляд, ф1лософ1я, суб'ект, об'ект, правовi норми, засада, принцип, фiлософiя права.
Т. З. Гарасымив, Н. В. Мартынюк
КОНЦЕПТ ПРАВА: ФИЛОСОФСКОЕ МИРОВОЗЗРЕНИЕ
В статье осуществлена научная попытка логического анализа концепта права как основы для системного философского представления о нем. По результатам анализа значительного количества научных работ делается вывод, что содержание правовых норм определенным образом зависит от мировоззренческих основ субъектов права. Проанализирована проблема мировоззренческих основ философии права, определены методологические принципы философской школы по указанной тематике. Раскрыто мировоззренческий характер философского созерцания правовой действительности сквозь призму связей "человек - мир права", "субъект права - объект права", "субъект обязательств - объект обязательств".
Ключевые слова: право, концепт, мировоззрение, философия, субъект, объект, правовые нормы, принцип, принцип, философия права.
T. Z. Harasymiv, N. V. Martyniuk
CONCEPT OF LAW: PHILOSOPHICAL OUTLOOK
The article is an attempt to research the logical analysis of the concept of law as the basis for a system of philosophical ideas about it. Following the analysis of a significant number of scientific papers concluded that the content of the law in some way dependent on the philosophical foundations of law. The problem of philosophical foundations of philosophy of law, methodological principles defined philosophical school of the designated topics. Reveals the ideological nature of philosophical contemplation legal reality through the prism of relations "man - the world of law", "entity - the object of law", "subject liabilities - liabilities facility".
Key words: law, concept, vision, philosophy, subject, object, law, principle, principles and philosophy of law.
Постановка проблеми. Питання "Що е право?" може вести в оману правознавця так само, як питання "Що е ютина?" дезорiентувати логша. "Що вщповщае праву (quid sit juris), тобто, що кажуть або казали закони у певному мгсщ i у певний час, юрист ще може вказати; але наскшьки правими (справедливими - recht) е велшня цих закотв, i чи юнуе загальний критерiй, користуючись яким можна було б тзнати як праве так i не праве (das allgemeine Kriterium, woran man überhaupt Recht sowohl Unrecht (justum et injustum) еrkennen könne), - це для юриста залишаеться прихованим, якщо вiн хоч на деякий час не залишить сво!' емпiричнi принципи i не спробуе ввдшукати джерела цих суджень у чистому розуш з метою закласти пiдrрунтя для можливого позитивного законодавства. Суто ж емтричне вчення про право е (як дерев'яна голова у Федровш байщ) головою може й прекрасною, але, на жаль, порожньою" [1, с. 229-230].
Анаиз досл1дження проблеми. До ще!' теми у той чи шший спосiб у сво1'х фшософських працях та наукових розробках зверталися Бюмарк О., Нерсесянц В. С., Сухарев А. Я., Надоль-ний I. Ф., Андрущенко В. П., Малкина А., Бойченко I. В., Кравченко А. П., Гарасимiв Т. З., Шинкарук В. I., Гегель Г. В. Ф., Honore T. та ш. На жаль, до цього часу означена проблематика не була центром будь-якого серйозного наукового дослвдження украшських вчених.
Мета роботи - проаналiзувати концепт права як основу для системного фшософського уявлення про нього, ввдтак визначити свггоглядш засади фiлософiï права.
Виклад основного MaTepi^y. Класичний фрагмент Кантово!' "Метафiзики звича!'в" вказуе на неможливють вiдповiдi на питання "Що е право?" за допомогою тшьки емшричних принципiв. Принцип розрiзнення правого i неправого, justum et injustum, треба шукати у не (або над-) емтричнш сферi - у чистому (практичному) розуш. I цей загальний критерш розрiзнення, або над-емпричний принцип оцiнки правово!' емпiрiï, тшьки i може надати мiцний фундамент позитивному законодавству. Фiлософiя права запитуе саме про такий критерш або принцип. Вона дослвджуе право, яким воно "повинно бути" в свпш принцитв розуму. Виправданiсть права на рiвнi рацiональних пiдстав надае праву значущостг Право тшьки тодi е значущим, коли воно рацiонально обгрунтоване, вiдповiдае критерiям практично!' рацiональностi. Тшьки тодi може виникнути повага до права, визнання права вшьними шдиввдами як пiдстави спшьного життя, заснованого на свобода З часiв античносп називаемо таке право справедливим.
Коли Кант твердив не тшьки про тзнання "правого" права, а й - неправого, то це означае: можемо оцшювати деяю норми позитивного права як несправедлив^ нерозумш (з огляду на практичну ращональшсть). Таке припущення передбачае можливiсть оцiнки позитивного права за допомогою принцитв надпозитивного права (тому радянське правознавство так не любило фшософто права, називаючи ïï "буржуазною наукою" аж до 1987 р. [2, с. 349]). Але це, своею чертою, означае, що поняття права не зводиться до чинних правових норм, до "закону" в сенсi позитивного права (оскшьки визнаеться щось, що лежить за межами останнього). Iнодi предмет фшософи права навпъ так i визначають. "Предметом философии права является право в его различении и соотношении с законом" [3, с. 10].
Саме право виникае з реальних потреб громадян. Тому на рiзних рiвнях оргашзаци взаемоди людей можна говорити про рiзнi види правових норм (правил поведшки). Бшьш загальш норми, як охоплюють бiльшi спшьноти, виявляються сильшшими за ri, якi регулюють взаемодiю людей у менших групах. У цьому збтаються двi авторитетнi традицiï права: англшська i нiмецька. Так, наприклад, у перекладеному з англшсь^' мови словнику зазначаеться: "Право ^^Mement) -сукупшсть правових норм (правопорядок), що регулюють вщносини людей мiж собою, з офщшними iнстанцiями чи мiж шстанщями... Право, закон (lаw), позитивне право загалом можна визначити як систему норм, установлених будь-якою суверенною державою" [4, с. 484]. Як бачимо, англшська традицм права передбачае навпъ два рiзних термши для рiзних рiвнiв права. Водночас привертае увагу те, що саме на другому рiвнi право розглядаеться як система. Так, Гегель у свош класичнш працi "Фiлософiя права" доводить, що право у власному сенш слова виникае саме на
рiвнi держави, яка захищае спiльнi штереси всiх громадян [5, с. 60]. Уим, це дае пiдстави критикам Гегеля говорити про недоощнку ролi iндивiда у функцiонуваннi i удосконаленш норм права.
Бшьш виважену ощнку права дае Т. Оноре, який зазначае: "Щншсть ефективно'' правово'' системи полягае у встановленш рiвноваги мiж погрозами i обiцянками, а також мiж тими аспектами моралi, як держава нав'язуе примусово, i тими, яю залишаються на розсуд особи. Вона мае знайти такий компромГс мiж рiзними цiнностями, котрий дав би змогу мирно i безпечно жити разом людям 1з рiзними моральними, полiтичними та соцiальними прюритетами" [6, с. 108].
На наш погляд, це значить, що змкт правових норм певним чином залежить ввд свгтоглядних засад суб'ектiв права. Цей зв'язок значною мiрою може бути розкрито за допомогою аналiзу свiтоглядних аспектiв фiлософii права. Вона завдяки порiвнянню рiзних напрямiв i традицiй права, рiзних систем i пiдвидiв прагне до осягнення спшьно'' основи для усiх виявiв права у суспшьствГ тобто до системного розумшня права. Але чи грунтуеться сама фшософГя права на узгоджених свггоглядних засадах? Цшком можливо, що до одте'' й тiеi ж фшософи права приходять люди з рiзними свгтоглядами. Однак вирiшальну роль ввдцрае те, що сама фшософГя права впливае на змшу свгтоглядГв, спрямовуючи 'х до нових щнностей Г надаючи !'м тим самим те'' едностi, яко'' навряд чи можна очшувати вед свгтоглядГв стихшних носив права. Тому, коли йдеться про свгтоглядш засади фшософи права, слад звернутися спочатку до бшьш загального питання про свгтоглядш засади фшософського знання. Спробуемо далГ спираючись на традищю ки'всько'' фшософсько'' свгшглядно-антрополопчно'' школи [7], проаналГзувати проблему свгтоглядних засад фшософи права. При цьому ниш чи не найбшьш розгорнутий виклад методолопчних принцитв ще'' школи зробив 1.В. Бойченко [8].
Очевидно, сама фшософГя е певним типом свгтогляду, оскшьки прагне дати ввдповщ на основш свгшглядш питання: "У чому сутшсть людини?", "У чому полягае сутшсть свпу?", "Яке призначення людини в свт? (У чому полягае сенс життя?)", що е проблемою спещального дослвдження. Як правило, людина, котра ставить такого типу питання, фшософствуе, керуеться сво'ми власними вдеями, виробленими на основГ цих роздушв Г в житп, а не лише в теоретичних пошуках.
Поняття "фшософський свгтогляд" Г "теоретична система знань" справдГ досить близью за сво'м змктом. Але аж нмк не тотожш. Для того, щоб виявити ввдмшносп мГж ними, необхщно, передушм, з'ясувати своервдтсть свгтоглядних знань. Фшософський свгтогляд - не лише пасивне свгтобачення реалш, а форма активних пошуюв особою само'' себе, свого покликання в свт шших людей Г основа реалГзаци нею цього покликання. Будучи "наймолодшою" з трьох основних форм свгтоглядного осягнення Гстори, на думку I. В. Бойченка, а отже - породженням суспшьства, розвинупшого за тГ що породили, ввдповвдно, мГфолопчне та релГгшне Гсторичне свгтоспоглядання, фшософський свгтогляд виявляе розлогу структурну розгалужетсть Г неабияке багатство змкту [8]. Цю тезу цшком можна поширити, на наш погляд, на свгтогляд загалом. Адже не лише за поглядами на кторто, айв шших сферах тзнання можна простежити послщовну змшу спочатку релГгшним свгтоглядом свгтогляду мГфолопчного, а потГм - фшософським свгтоглядом свгтогляду релейного. Про щ три типи свгтогляду можна говорити як про три кторичш типи свгтогляду, маючи на увазГ домшуючГ у суспшьствГ переконання.
Фшософське осмислення, як уже ввдзначалося, мае свгтоглядний характер, тобто спрямоване на розв'язання смисло-життевих проблем людського буття. Тому воно може Г мае бути, з деякими застереженнями, охарактеризовав як фшософський тип свгтогляду Фшософське свгторозумшня характеризуеться, на думку I. В. Бойченка, домшуванням сввдомо'' складово'' й Гснуе у значенш самосвщомосл Гсторичних суб'екпв [8, с. 71]. Це, звГсно, аж нмк не означае вадсутносп в фшософському свгтоспогляданш вторичного процесу стихшного начала Г не дае будь-яких тдстав для його недоощнки. 1ншою, не менш важливою, суттевою рисою фшософського осягнення Гстори е те, що в ньому ствставлення "людина - свп1" розглядаеться в його чистому, так би мовити, виглядГ Г в читай, зршш Г добре виявленш, а не в тй чи шшш, латентнш, прихованш або ж перетворенш формг
Свгтоглядне фшософське осмислення суспшьно'' реальности, як Г будь-яке свгтоглядне осмислення, мГстить ус три рГвш смисложиттевого вщношення "людина - суспшьний свп1":
свгговвдчуття, свггосприйняття й свiторозумiння суспiльноï реальности Однак, провiдним, домь нуючим свггоглядним рiвнем тут е не свгговвдчуття, як у мiфологiï, i не свггосприйняття, як у релiгiï, а правове свггорозумшня.
Проводячи аналопю з фглософГею полгтики, можна щодо фшософи права, услвд за I. В. Бойченком [8, с. 27-29], стверджувати таке. Ввд спещальних галузей правознавства фшософм права ввдрГзняеться не лише, i, можливо, навгть не стшьки за найвищим ступенем узагальнень (адже, згадаемо, такий же стутнь осягнення политично!' дшсносл притаманний також загально-правовш спещальнонауковш теорiï (юриспруденци), макросощолопчнш теорiï права та загальноГсторичнш теори права), скгльки за характером узагальнень. Фшософм розглядае право не просто як цгле, але водночас i крГзь призму основного питання фшософи, тобто крГзь призму ствввдношення сввдомосл та реальности суб'екта та об'екта тощо. При цьому не можна забувати й про те, що основне питання фшософи може ставитися та виршуватися у рГзних ракурсах через ствввдношення:
а) суб'екта та об'екта у царит самоï правовоï дшсносп, правового поля (свггоглядний аспект);
б) суб'екта та об'екта у процеш тзнання правових явищ, знань про право з предметом, що ввдображаеться у цих знаннях, тобто з правовою реальтстю (теоретико-тзнавальний аспект);
в) знань як вГрного ввдображення правових реалш, тобто з боку об'ективносл 1хнього змкту, i знань, але вже у тому сенсГ у якому вони постають методами, тобто засобами подальшого поглибленого осмислення означених реалш (методолопчний аспект) [13, с. 92].
Свгтоглядний характер фшософського споглядання правовоï дшсносп знаходить свш вияв у ïï осмислент крГзь призму зв'язюв "людина - свгт права", "суб'ект права - об'ект права", "суб'ект зобов'язань - об'ект зобов'язань" та шших у цьому ж зрГзГ, з урахуванням ушх як розходжень, так i взаемопереходГв суб'екта та об'екта реальноï правовоï життедмльностг Щ знання вже не е суто об'ектними, в чомусь навгть байдужими щодо людини, а навпаки, людиноцентричними [10, с. 384391]. Отже, фшософм права е галуззю знань саме свгтоглядного характеру, тобто знань, як допомагають людит змшити передусГм саму себе як агента полiтичноï або правовоï дiï, стати сввдомим суб'ектом цiлеспрямованоï полiтичноï або правовоï творчостг
На ввдмшу ввд теоретичних (як фглософських, так i спещально-наукових) знань про правову реальтсть, свггоглядно-фшософсью знання про право не е зовтштми для людини. Вони стають справдГ свгтоглядними лише штеризуючись. Iнакше кажучи, тшьки духовно засвоюючись, трансформуючись у власт правовГ вде^ вдеали, внутршт правовГ переконання, правила, стереотипи та установки правовоï життедмльносп людини, а також ïï ввдношення до свгту правовоï дшсносп як свгту не лише шших людей, а й свого власного свгту. "Зв'язок свггогляду зi знанням, -ввдзначають науковщ [11, с. 463], - не означае ïхньоï тотожносп: якби це було так, то не важко було б прошформувати людину або сощальну групу i без духовноï кризи, без тяжкоï внутрiшньоï муки сформувати свгтогляд. Це - просвггательський погляд, в основу якого покладено уявлення про те, що е загальт закони буття, ввдомГ фшософи, а знання цих закотв i складае свгтогляд, тобто е сукуптстю цшсних уявлень про свгт та мГсце людини в цьому свт. Однак свгтогляд не е лише сукуптстю знань про свгт, це, швидше, своервдний синтез видГв знань i рГзноматтних смисшв осягнення свгту людиною, проекцм особиспсних власних проблем, шакше кажучи, це не вищий процес засвоення готового знання, а внутршня робота i самоздобуття... Формуеться не тшьки свгтогляд, а й особиспсть з ïï переконаннями та життевими установками, а тому свгтогляд може мати мГсце лише там, де е "само", тобто самоздобуття, самовиховання, саморозвиток, самовдоско-налення, самоосвгта, самообмеження".
Отже, фшософм права, як i фглософГя полгтики, е галуззю знань свгтоглядного характеру, тобто знань, як допомагають людит змшити передусГм саму себе, а не зовтшнш свгт, сягнути яюсно нових духовних горизонпв. I вже на рГвт цих горизонпв - по-новому побачити та осягнути царину правового буття людей. Постаючи одним Гз високоспещалГзованих рГзновидГв сучасного тзнання, вона продукуе при цьому не лише й подекуди навпъ не стшьки конкретно адресован^ "фаховГ', скгльки загальнозначущГ "вселюдсью" Где1\ Значення таких фшософсько-правових вдей
полягае не тшьки Г, можливо, не стшьки в тому, що вони втшюються у ввдповвдних системах опредметненого юридичного знання, скшьки в 'х найширшому, свгтоглядному призначенш, виконаннГ ними функцш свггоглядних орГентирГв Г регулятивГв усГе'' правово'' життедмльностГ як окремих людей, так Г найрГзномаштшших за масштабом спгльнот, усГх суб'екпв сощально-перетворювально''правово''ди [12, с. 95-101].
Складшсть, багатограншсть Г мГждисциплшарний характер дослвджувано'' проблеми вимагае використання цглого комплексу найзагальшших методГв наукового тзнання, як дають змогу якнайповшше розкрити сутшст аспекти фглософсько-правових проблем девГантно'' поведшки особистостг
Сучасн науковГ пвдходи дозволяють всесторонньо розглядати рГзноматтш прояви девГантно'' поведшки, зокрема у сощальному, психолопчному, психГатричному, етнокультурному, вшовому, гендерному, професшному аспектах.
ОкрГм того, доводиться констатувати, що вгтчизняна юридична наука перебувае в стан кризи, спричинено'', зокрема, кризою й методологи. Сьогодн полищ бГблютек переповненГ так званими "науковими працями" з юриспруденции в яких псевдонауковкть прикриваеться декларацмми про використання авторами дГалектичного методу. НасправдГ ж у таких "творах" не використовуеться жодний метод. А це означае, що подГбш опуси не е науковою продукщею, бо без належного використання правильно обраного методу дослвдження вона може бути лише викладом власних суб'ективних, а саме волюнтаристських Г утотчних ощнок тих чи шших правових явищ або компшящею чужих напрацювань [13, с. 94].
Висновки. Виходячи Гз викладеного вище, вважаемо, що вш продукти та результати людсь-кого праксису - цшносп, а середовище суспгльного буття виступае цшшсно-смисловою реаль-тстю, де панують сенси як психолоичн форми акумуляци об'ективних значень та шдиввдуального ставлення до об' екта.
Шзнаючи природу, дослвдник-науковець повинен насамперед пояснити хвд природних явищ. Це ж завдання сто'ть Г перед дослвдником сощального свпу як свпу культури й Гстори - продукту телеономного людського праксису. Сощальш явища - не природт явища, а поди, створен людьми, як у сво'й дмльносп керувалися цглями Г потребами, що перебувають у ввдношенш вагомосл з об'ектами, що покликали до життя щ потреби й цглг 1накше кажучи, у свт сощальносл панують не сталГ каузальш залежностГ що характеризують логшу та змкт розвитку природного свпу, а вагомют зв'язки й ввдношення, детермшоваш суб'ективними й об'ективними перевагами, характер прояву яких може бути тшьки ймовГршсним Г виявлятися лише як тенденцм.
Будь-який науковий рГвень аналГзу права, зорГентований на абстрагування ввд повнокровно'' людсько'' присутносп з и мотивами, особиспсною системою цшностей (системою и аксюлопчних функцш), мораллю як результатом особиспсного становлення "Я", а не лише з розумшням людини як яко'сь статистично'' одинищ суспгльного життя або тшьки з уявлення про не'' як сощального шдиввда-носм ролей Г сощального статусу як об'екта владно-правових маншуляцш, безперспек-тивний 1з огляду на автентичне розумшня права.
Право як сукупшсть правових норм е зобов'язувальним порядком людських стосунюв у межах спшьноти, що пвдтримуеться офщшно оргашзованим примусом, який, своею чергою, повинен визнаватися вшма членами спшьноти як авторитетний примусовий порядок, оскшьки шдиввди в межах зазначеного порядку протистоять один одному як самостшш й вшьш шдиввди, рГвн перед законом Г зорГентоваш на створення справедливого суспгльства на ращональних засадах. Маючи таке визначення права, можна окреслити предмет Г головш проблеми фшософи права.
1. Бисмарк О. Мысли и воспоминания / Отто фон Бисмарк. - М.: ОГИЗ, 1940. - Т. II. -С. 229-230. 2. Юридический энциклопедический словарь / гл. ред. Александр Яковлевич Сухарев. -2-е изд., доп. - М.: Советская энциклопедия, 1987. - 527 с. 3. Нерсесянц В. С. Философия права / Владик Сумбатович Нерсесянц. - М.: Норма, 1999. - С. 10. 4. Право. Политика. Толковый словарь / под. ред. А. Малкина; [пер. с англ.]. - М., 2001. - С. 484. 5. Гегель Г. В. Ф. Философия права /Георг
Вильгельм Фридрих Гегель; [пер. с нем.]; АН СССР, Ин-т философии. - М., 1990. - С. 60. 6. Honore T. About Law: A Short Introduction / Toni Honore. - N. Y., 1995. - P. 108. 7. Шинкарук В. I. Вибраш твори / Володимир 1ларюнович Шинкарук; [у 3 т.]. - К., 2003; Яценко А. И. Целеполагание и идеалы / Александр Иванович Яценко. - К., 1977; Крымский С. Б. Философия как путь человечности и надежды / Сергей Борисович Крымский. - К., 2001. 8. Бойченко I. В. ФЫософгя iсторп: [тдручник для студ. вузгв] / 1ван Васильович Бойченко. - К.: Знання, 2000. - 723 с. 9. Фiлософiя полтики: тдручник / за ред. I. В. Бойченка. - К., 2003. - С. 27-29. 10. Кравченко А. П. Формування змюту свтоглядних засад фтософ-ського права / А. П. Кравченко // Вкник Нацюнального утверситету внутршшх справ. - Харюв, 2006. - Вип. 33. - С. 384-391. 11. Фiлософiя / [I. Ф. Надольний, В. П. Андрущенко, I. В. Бойченко та т.]; за ред. I. Ф. Надольного. -К.: Вжар, 1999. - C. 463.12. Гарасимiв Т. З. Фтософське осмислення свтоглядних засад фтософп права у контекстi правового тзнання / Т. З. Гарасимiв // Право i безпека. - Хартв: ХНУВС, 2009. -№ 2. - С. 95-101. 13. Гарасимiв Т. З. Природт та сощальт детермтанти формування девiантноï поведтки людини: фтософсько-правовий вимiр: монографiя / Т. З. Гарасимiв. - Львiв: Львiвський державний утверситет внутршшх справ, 2012. -461 с.
REFERENCES
1. Bismark O. Mysli i vospominaniya [Mysli i vospominaniya] / Otto fon Bismark. Moscow: OGIZ, Publ., 1940. T. II. pp. 229-230. 2.Yuridicheskii entsiklopedicheskii slovar' [Yuridicheskii entsiklopedicheskii slovar'] /gl. red. Aleksandr Yakovlevich Sukharev. 2-e izd., dop. Moscow: Sovetskaya entsiklopediya, 1987. 527p. 3. Nersesyants V. S. Filosofiyaprava [Filosofiyaprava] / Vladik Sumbatovich Nersesyants.Moscow: Norma Publ., 1999. pp. 10. 4. Pravo. Politika. Tolkovyi slovar' [Pravo.Politika.Tolkovyislovar'] / pod. red. A. Malkina; [per. s angl.]. Moscow Publ., 2001. 484 p. 5. Gegel' G. V. F. Filosofiya prava [Filosofiyaprava] / Georg Vil'gel'm Fridrikh Gegel '; [per. s nem.]; AN SSSR, In-t flosofi. Moscow, 1990. - 60 p. 6. Honore T. About Law: A Short Introduction [About Law:A Short Introduction]/ Toni Honore. N. Y., 1995. 108 p. 7.Shynkaruk V. I. Vybrani tvory [Vybranitvory] / Volodymyr Ilarionovych Shynkaruk; [u 3 t.]. Kiev, 2003; Yatsenko A. Y. Tselepolahanye y ydeal [Tselepolahanye y ydeal] / Aleksandr Yvanovych Yatsenko.Kiev, 1977; Krymskyy S. B. Fylosofyya kakput' chelovechnosty y nadezhdbi [Fylosofyya kakput' chelovechnostyy nadezhdy] /Serhey Borysovych Knimskyy. Kiev, 2001. 8. Boychenko I. V. Filosofiya istoriyi: pidruchnyk dlya stud. vuziv [Filosofiya istoriyi: pidruchnyk dlya stud.vuziv] / Ivan Vasyl'ovych Boychenko. Kiev: Znannya, Publ. 2000. 723 p. 9. Filosofiya polityky: pidruchnyk [Filosofiya polityky: pidruchnyk] / za red. I. V. Boychenka. Kiev, 2003. pp. 27-29. 10. Kravchenko A. P. Formuvannya zmistu svitohlyadnykh zasad filosof-s'koho prava [Formuvannya zmistu svitohlyadnykh zasad filosof-s'koho prava] / A. P. Kravchenko // Visnyk Natsional'noho universytetu vnutrishnikh sprav. Kharkiv, 2006. Vol. 33. pp. 384-391. 11.Filosofiya [Filosofiya] / [I. F. Nadol'nyy, V. P. Andrushchenko, I. V. Boychenko ta in.]; za red. I. F. Nadol'noho. Kiev: Vikar, 1999. 463 p. 12. Harasymiv T. Z. Filosofs'ke osmyslennya svitohlyadnykh zasad filosofiyi prava u konteksti pravovoho piznannya [Filosofs'ke osmyslennya svitohlyadnykh zasad filosofiyi prava u konteksti pravovohopiznannya] / T. Z. Harasymiv // Pravo i bezpeka. Kharkiv: KhNUVS, 2009. Vol. 2. pp. 95-101. 13.Harasymiv T. Z. Pryrodni ta sotsial'ni determinanty formuvannya deviantnoyi povedinky lyudyny: filosofs'ko-pravovyy vymir: monohrafiya [Pryrodni ta sotsial'ni determinanty formuvannya deviantnoyi povedinky lyudyny: filosofs'ko pravovyy vymir: monohrafiya] / T. Z. Harasymiv. L'viv: L'vivs 'kyy derzhavnyy universytet vnutrishnikh sprav, publ. 2012. 461 p.
