CC BY
69
УДК 340:12
Любов Ватаманюк
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка",
iнженер кафедри адмшютративного та iнформацiйного права,
lyubof13 @gmail. com
Тарас Гарасимiв
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", заступник директора - декан повно! вищо! освгги, доктор юридичних наук, професор кафедри теори та фшософп права, [email protected]
ПРОБЛЕМА П1ЗНАННЯ ПРАВА: ГНОСЕОЛОГ1ЧН1 МЕЖ1 ТА МОЖЛИВОСТ1
© Ватаманюк Л., Гарасим1в Т., 2017
У статт проаналповано фундаментальну методологiчну проблему права у контекст гносеологiчних меж i можливостей тзнання права, зв'язку рeалiзацiт права з профeсiйною культурою юриста, фшософського осмислення правовот рeальностi, едност цiнностi та iстини в прав1, фшософп злочину, сощальнот справeдливостi як фундаментального принципу правознавства, людини в прав1, iсторiографiчних проблем фшософп права, феномена европейського права.
З'ясовано, що будь-яке розумiння права зобов'язане спиратися на розгорнуту концепщю людини, точшше особистостi. I це - пeрсонологiя, до змкту якот як обов'язковi базов1 елементи повинш входити, по-перше, аналiз права як аксюлопчного за своею природою сощального ноумена, по-друге, системна побудова моральних основ права як концепщя обов'язку, справeдливостi, суспiльних та особисткних iдeалiв i, потрете, концепт становлення особистост як справжнього homo juridicus.
Ключовi слова: мeтодологiчна проблема; шзнання; право; гносeологiчний пiдхiд; предмет; аналiз; правова антропологiя.
Любовь Ватаманюк, Тарас Гарасымив
ПРОБЛЕМА ПОЗНАНИЯ ПРАВА: ГНОСЕОЛОГИЧЕСКИЕ ПРЕДЕЛЫ И ВОЗМОЖНОСТИ
В статье проанализированы фундаментальная методологическая проблема права в контексте гносеологических границ и возможностей познания права, связи реализации права с профессиональной культурой юриста, философского осмысления правовой реальности, единства ценности и истины в праве, философии преступления, социальной справедливости как фундаментального принципа правоведения, человека в праве, историографических проблем философии права, феномена европейского права.
Выяснено, что любое понимание права обязано опираться на развернутую концепцию человека, точнее личности. И это - персонология, к содержанию которого
как обязательные базовые элементы должны входить, во-первых, анализ права как аксиологического по своей природе социального ноумена, во-вторых, системное построение нравственных основ права как концепция долга, справедливости, общественных и личностного идеалов i, в-третьих, концепт становления личности как настоящего homo juridicus.
Ключевые слова: методологическая проблема; познание; право, гносеологический подход; предмет; анализ; правовая антропология.
Lyubov Vatamanyuk
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Administrative and Informational Law
Taras Harasymiv
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Theory and Philosophy of Law
Sc.D., Prof
PROBLEM RIGHT KNOWLEDGE: EPISTEMOLOGICAL LIMITS AND POSSIBILITIES
The article analyzes the fundamental methodological problem of law in the context of the epistemological limits and possibilities of knowledge of law, the right of communication of professional culture lawyer, legal philosophical understanding of reality, truth and unity of values in law, philosophy, crime, social justice as a fundamental principle of law, human law historiographical problems of philosophy of law, the phenomenon of European law.
It was found that any understanding of the law must be based on a detailed concept of human personality accurately. And it is - personology, the content of which is mandatory as basic elements should include, first, the analysis of rights as axiological inherently social noumenon, secondly, system building moral foundations of law the concept of duty, justice, social and osobystisnyh ideals i, thirdly, the concept of personality as a true homo juridicus.
Key words: methodological problem; knowledge; right; epistemological approach; subject; analysis; legal anthropology.
Постановка проблеми. Норми "належного бути" в онтолопчному аспект - важливi умови людсько1 сощабельносн. Одночасно в гносеолопчному аспекп вони е загальними принципами права, правосвщомосн та правово1 дiяльностi окремого шдивща i людсько1 культури загалом. Артикульоваш i концептуально виражеш, вони утворюють ядро ще1 права - щеали як граничш значення та смисли збереження й упорядкування сощального життя на вшх його рiвнях оргашзацп: шдивщуально-особистюному, рiвнi рiзних стльнот людей i людства загалом.
Аналiз дослщження проблеми. До питання щнносп права загалом та сощально1 щнносп зокрема неодноразово зверталися такi вченi, як Козловський А. А., Гарасишв Т. З., Гребеньков Г. В., Корчевна Л. О., I. Бентам, Дж. Остш, Кельзен та шшг Необхiднiсть детального вивчення щнносп права виникае в аспекп дослщження шляхiв пiдвищення ефективностi ди права. Усвiдомлення природи права як сощального регулятора, його основних шструменпв та засобiв впливу вiдбувалось лише на рiвнi загальнотеоретичного розумiння цього явища i не пов'язувалось з сушжними суспiльно-правовими процесами.
Мета статт - висвiтлити методологiчну проблему тзнання права у контекстi гносеологiчних меж та можливостей.
Виклад основного матeрiалу. Розрив мiж рiвнями виявленостi права, наприклад, забуття iдеалiв як тотальних принципiв права взагал^ призводить до правового релятивiзму, розпаду "правового поля" людства, що, власне, i е станом сучасно! цившзаци з li правовим цинiзмом i поки що невирiшеними проблемами визначення автентичного змiсту базових категорiй права -справедливости обов'язку, вiдповiдальностi, злочину, свободи взагалi та свободи особистосп особливо. Мабуть, теоретичне вирiшення цих завдань дасть змогу надати змюту перелiчених категорiй справдi статусу норми, що, безумовно, сприятиме побудовi автентично! до природи права теори права [1, с. 96].
Не вдаючись до додатково! аргументаци, можемо стверджувати, що змют, який криеться за поняттями справедливостi, обов'язку, вiдповiдальностi, свободи тощо, наскрiзь антропологiчний, бо в цьому полягае сутнють фундаментальних аксюлопчних функцiй особистостi [2]. Й оскшьки будь-яке суспiльство е деякою впорядкованою системою цiнностей, де право - лише один iз рiвнiв ii виявлення зi специфiчними функцiями, то такою ж мiрою i сощальний iндивiд як суспiльний "мiкрокосм" становить у сво!й сутностi цiннiсне явище.
Питання полягае лише в тому, щоб визначити психологiчну форму буття цiнностей взагалi та цiнностей права зокрема, !хню структуру, виокремити !х як основнi аксiологiчнi функци, як опосередковують iнтеграцiю в соцiум людини як тотальне правове поле й одночасно сприяють становленню особистостi як правового суб'екта, справжнього homo juridicus.
Усi окресленi нами проблеми - предмет правовое' антропологи як роздшу фшософсько! антропологи та юридично1 психологи. Не вдаючись до розгляду цих проблем, яю, очевидно, стануть предметом нашого наступного аналiзу, зауважимо лише таке: поняття права у сво!й сутностi бере початок вiд специфiчноl форми оргашзаци людиною свого буття як свггу цiнностей, джерела якого принципово антрополопчш, тому що пов'язаш не тiльки з телеономнiстю людини, а й з такими феноменами людського життя, як iнтроспективно-феноменологiчною мовою позначаються категорiями "справедливiсть", "обов'язок", "вщповщальнють" тощо. Варто лише не забувати, що упродовж тривалого часу первинною формою !х iнтерсуб'ективностi е не право, а сукупнють звича1в i мораль. Однак iз виникненням державносп норми звичаевого "права" та норми моралi стають жорстко фiксованими ("повинно бути так i не шакше") законами (правовими нормами). Тому все, що втшене в iнтерсуб'ективнiй формi 1хнього буття як норми "надежного бути", обов'язкове до виконання, артикулюеться й описуеться вже в термшах: правова влада, правова держава, правова особистють, закон, правопорядок тощо [1, с. 98].
Будь-який науковий рiвень аналiзу права, зорiентований на абстрагування вщ повнокровно1 людсько1 присутностi з ll мотивами, особистiсною системою щнностей (системою ll аксiологiчних функцiй), мораллю як результатом особистюного становлення "Я", а не лише з розумшням людини як яко!сь статистично1 одинищ суспiльного життя або тiльки з уявлення про не1 як сощального iндивiда-носiя ролей i соцiального статусу як об'екта владно-правових маншуляцш, безперспективний iз огляду на автентичне розумшня права.
Залишаючись вiрними кантiвському трактуванню проблеми права, вважаемо, що в ютинному сенс право (i, отже, жодного "кулачного", "телефонного" та шшого права немае й бути не може) виникае там, де людина дiе зпдно зi своею розумною волею як особистють "сама в собi закон", а не як сощальний шдивщ-робот. Тому право - насамперед не "поза людиною", а "усередиш ll" як корелят iмперативного характеру, штенщонально зорiентований у напрямi "належного", i лише потiм - система вщносин iнтерсуб'ективного порядку, описувана в термшах "закон", "правопорядок" тощо.
Будь-яке розумшня права зобов'язане спиратися на розгорнуту концепщю людини, точшше особистосп. I це - персонолопя, до змюту яко! як обов'язковi базовi елементи повинш входити, по-перше, аналiз права як аксiологiчного за своею природою сощального ноумена, по-друге, системна побудова моральних основ права як концепщя обов'язку, справедливости суспшьних i особистiсних iдеалiв i, по-трете, концепт становлення особистосп як справжнього homo juridicus. Тому праву без фшософи, чи буде це власне вщокремлена фiлософiя права, чи латентна форма пропедевтики права, до останнього часу одягнена в термши "загально! теори права", не обiйтися. 1нша рiч, як
стввщнести, пов'язати мiж собою поняття фшософського й психологiчного дискурсивного характеру, на якому тшьки й можна описати особистють як суб'ект права, i цiлком науково верифiкованi об'eктивнi, фактуальш соцiологiчнi вияви законотворчостi та законорозумшня?
А це не просте завдання. Хай там як, фiлософiя разом з психолопею, що використовують особливу штроспективно-феноменолопчну мову, а також сощолопя (принаймнi, ii iнструментальна складова) як "сувора" наука, що оперуе термшами логiки й математики, е тими базисними галузями гуманитарного знання, однаково необхщними для пiзнання (опису, пояснення, штерпретаци та розумiння) права. Тому можна вважати, що пошук modus vivendi, принаймш в найближчiй перспективу е епiстемологiчною проблемою правознавства, що вимагае дедалi новiших вирiшень [3, с. 3-18].
Але у свил порушено! нами проблеми виявлення природи й сутносп права, а також його понятшного вираження як передумови й, одночасно, результату вибору гносеолопчних моделей його опису можна чггко констатувати: поняття права належить до розряду фшософських категорш, або, шшими словами, метанаукових.
Його змют, щншсний за сво!м характером, спираеться на концепщю людини як особистостi й колективного суб'екта дiяльностi, а також на концепщю щеалу як вчення про абсолютш норми "належного бути", що беруть початок усе вщ не! ж концепцii особистостi.
I лише поим, на всш сукупносп цих концептуальних побудов, узятих як принцип, формуеться прагматика права - проблематика, що традицшно описуеться так званим "позитивним правом", свого часу батьками-засновниками (I. Бентам, Дж. Остш, Кельзен та ш. [4]) зорiентована на вивчення феноменологii права (реальних закошв, логiки й способiв !хнього функцiонування, класифiкацii, систематизацп аж до правово! лiнгвiстики).
Методологiею пiзнання цих феномешв е лише теоретико-пiзнавальний (науковий) пщхщ, що дозволяе виявити й описати реальш закономiрностi та законодоцшьносп реалiзацii практичного права. Тут i фiлософувати особливо не потрiбно, бо немае предмета для цього.
Проблема права - гранично комплексна i мiждисциплiнарна, не так наукова, як споконвiчно фшософська, iнтенцiонально висхiдна до людини як вихщного початку й кшцево! точки свого iснування.
У цьому контекст влучною е думка Ф. Батиффоля, одного з теоретиюв права, який стверджував, "щоб тзнати основний вищий змiст права, необхщно встановити, чому iснують рiзнi суспшьства, але як вiдповiсти на це, не знаючи точно, що являе собою людина, до чого вона прагне, куди йде й чи повинна йти?" [5, с. 20].
Вггчизняна концепщя права, яка охоплюе i фiлософське з його специфшою, i наукове знання, вирiшивши сво! внутрiшнi (методологiчнi) проблеми, досягне рiвня сучасних теоретичних вимог i праксеолопчних завдань, що висуваються часом.
Фiлософiя права, як будь-яка iнша галузь фшософського знання, е за сво!м змютом наукою без кордонiв, штернащональним, космополiтичним, мiжнародним чи вселенським глобальним знанням. Але розвиваеться вона на певному нащональному груш! конкретними вченими, представниками конкретно! нацп чи народу [6, с. 12-16].
З огляду на таку двоединють фшософи (як об'екта тзнання) i суб'ектiв, котрi !! дослiджують, сучасна укра!нська фiлософiя права мае реалiзуватися через дослщження укра!нських учених, якi не тшьки повинш теоретично осмислити доробок шоземних i власних великих попередникiв, але й розвинути тзнання в цьому напрямг Можливо, цей процес буде дещо екстенсивним, але й результат буде кращим [7, с. 393-401].
Висновки. З уваги на викладене вище, можемо констатувати, що шлях, яким прямуе укра!нська фiлософiя права, пов'язаний iз дослщженням певних напрямiв та особливостей цiеi науки. Насамперед, сюди належать дослщження фундаментальних методолопчних проблем права, гносеолопчних меж i можливостей тзнання права, зв'язку реалiзацii права з професшною культурою юриста, фшософського осмислення правово! реальносп, едносп цiнностi та iстини в
прав^ фшософи злочину, сощально! справедливостi як фундаментального принципу правознавства, людини в прав^ iсторiографiчних проблем фшософи права, феномена европейського права тощо.
Отже, важливими, на нашу думку, е також дослщження фшософи права як свггогляду, що уможливить формулювання системи принцитв, поглядiв, цшностей, переконань, котрi забезпечать розумiння та ставлення до правово! дiйсностi, розумiння мiсця i ролi права в свiтi, правових позицш людей i суспiльних груп тощо.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Гарасим1в Т. Фтософема дев1антног поведтки / Т. Гарасим1в. - Льв1в: Льв1вський державний университет внутрштх справ, 2014. - 356 с. 2. Гребеньков Г. В. Аксиологический подход к проблеме человека / Г. В. Гребеньков, В. Н. Нечитайло. - Донецк, 1992. 3. Гребеньков Г. В. Право як предмет фтософського i наукового тзнання: принципи та методолог1я демаркацИ / Г. В. Гребеньков //Проблеми правознавства та правоохоронног дiяльностi: збiрник наукових праць. -Донецьк: ДЮ1 ЛДУВС, 2004. - № 2. - С. 3-18. 4. Мухамет-Ирекле А. Методология правового и социального государства: краткий очерк / Артур Мухамет-Ирекле. - М. : Изд-во РАГС, 2003. -170 с. 5. Буржуазные теории права: Реферативный сборник. - Москва, 1982. - C. 20. 6. Козловський А. А. Фiлософiя права як самосвiдомiсть нацИ / А. А. Козловський // Проблеми фыософп права. - 2003. - Т. I. - С. 12-16. 7. Гарасимiв Т. З. Гносеологiчнi засади взаемозв'язку фшософп та права / Т. З. Гарасимiв // Науковий вiсник Львiвського державного утверситету внутрштх справ. - Львiв: ЛьвДУВС, 2007. - Вип. 2. - С. 393-401. - (Серiя юридична).
REFERENCES
1. Harasymiv T. Z. Filosofema deviantnoyi povedinky: monohrafiya [Filosofema deviant behavior]. L'viv: L'vivs'kyy derzhavnyy universytet vnutrishnikh sprav Publ, 2013. 356 p. 2. Greben'kov G. V. Aksiologicheskii podkhod k probleme cheloveka [Aksiologichesky approach to the problem of man]. Donetsk, 1992. 3. Hreben'kov H. V. Pravo yak predmet filosofs'koho i naukovoho piznannya: pryntsypy ta metodolohiya demarkatsiyi [Right as the subject of philosophical and scientific knowledge, principles and methodology of demarcation]. Problemy pravoznavstva ta pravookhoronnoyi diyal'nosti: Zbirnyk naukovykh prats'. Donets'k: DYul LDUVS Publ, 2004. No. 2. pp. 3-18. 4. Mukhamet-Irekle A. Metodologiya pravovogo i sotsial'nogo gosudarstva: kratkii ocherk [Methodology The legal and social state: a short history]. Moscow: Izd-vo RAGS Publ, 2003. 170 p. 5. Burzhuaznye teorii prava: Referativnyisbornik [Bourgeois theory of law: Abstract collections]. Moscow, 1982. p. 20. 6. Kozlovs'kyy A. A. Filosofiya prava yak samosvidomist' natsiyi [Philosophy of Law as the identity of the nation]. Problemy filosofiyi prava, 2003. Tom I. pp. 12-16. 7. Harasymiv T. Z. Hnoseolohichni zasady vzayemozv"yazku filosofiyi ta prava [Epistemological foundations of the relationship of philosophy and law]. Naukovyy visnyk L'vivs'koho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. L'viv: L'vDUVS, 2007. Vyp. 2. pp. 393401.
Дата надходження: 26.12. 2016р.
