CC BY
8
УДК. 341. 645. 48.
Мирослава CipaHT
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", кандидат юридичних наук, доцент кафедри конституцшного та мiжнародного права
М1ЖНАРОДНИЙ КРИМ1НАЛЬНИЙ СУД ЯК ГОЛОВНИЙ ОРГАН 13 ПРОТИДП АГРЕСП
© Срант М., 2018
Розглядаються питання Мiжнародного кримшального Суду у KOHTeKCTi протидн агресн. На пiдставi методологи системного аналiзу мiжнародного та нацiонального законодавства дослщжуеться реалпащя компетенци визначеноТ Римським Статутом Мiжнародного кримiнального Суду щодо агреси та вплив юридичноТ практики установи на забезпечення безпеки. Пропонуеться доповнення термшу "агреая" новими чинниками зв'язаними з появою ^бер-атак i шших новiтнiх засобiв.
Ключовi слова: агрeсiя; Мiжнародний крим1нальний Суд; Римський Статут; мiжнароднe законодавство; нацiональнe законодавство; забезпечення безпеки.
Мирослава Сирант
МЕЖДУНАРОДНЫЙ УГОЛОВНЫЙ СУД КАК ГЛАВНЫЙ ОРГАН ПО ПРОТИВОДЕЙСТВИЮ АГРЕССИИ
Рассматриваются вопросы Международного уголовного суда в контексте противодействия агрессии. На основании методологии системного анализа международного и национального законодательства исследуется реализация компетенции определенной Римским Статутом Международного уголовного суда в отношении агрессии и влияние юридической практики учреждения на обеспечение безопасности. Предлагается дополнение термина "агрессия" новыми факторами связанными с появлением кибер-атак и других новейших средств.
Ключевые слова: агрессия; Международный уголовный суд; Римский Устав; международное законодательство; национальное законодательство; обеспечения безопасности.
Myroslava Sirant
Institute of Jurisprudence and Psychology, Lviv Polytechnic National University, Department of Constitutional and International Law
Ph. D., Assoc. Prof.
INTERNATIONAL CRIMINAL COURT AS A MAJOR ORGAN AGAINST AGE
The article deals with questions of the International Criminal Court in the context of counteraction to aggression. Based on the methodology of system analysis of international and national legislation, the realization of the competence of the Rome Statute of the International
Criminal Court concerning aggression and the impact of the legal practice of the institution on security is explored. The addition of the term "aggression" is proposed by new factors associated with the emergence of cyber-attacks and other new means.
Key words: aggression; International Criminal Court; Rome Statute; international law; national legislation; security assurance.
Постановка проблеми. Звернення Верховно1' Ради Украши до парламента шоземних держав та мiжнародних оргашзацш вщ 7 лютого 2017 року щодо засудження ескалацп збройно1' агреси Росшсько1 Федерацп проти Украши тдкреслюе значимють мiжнародних шституцш у гарантуванш безпеки. Агресiя квалiфiкуeться як найтяжчий мiжнародний злочин, який е загрозою для загального миру та безпеки. Особлива небезпека цього протиправного акту виражаеться в його ушверсальносп. Ця ушверсальнють полягае в тому, що злочин агресiï може бути здшснено рiзними способами та в рiзних формах. Важливим аспектом у вивченш теми злочину агресiï е необхщшсть акцентувати увагу на особливiй тяжкосп цього мiжнародно-протиправного дiяння, вчинення якого не може мати шяких виправдань. Вiрогiднiсть здiйснення актiв агресiï з боку держави, що в^^зняеться ворожою зовнiшньою полiтикою, е загрозою для шших держав.
Аналiз дослiдження проблеми. Незважаючи на високу наукову та практичну значущють дослiдження тематики мiжнародного злочину агресiï, варто зазначити, що у наущ це питання недостатньо вивчене. Питання запобтання агресiï в працях розглядали вчеш: П. Бiрюков, I. Блiщенко, I. Бондарев, О. Волеводз, С. Грщаев, Н. Дрьомша, О. Касинюк, М. Костенко, I. Марусш, В. Пилипенко, М. Михайлов, I. Фюенко, М. Арсанджанi, М. Бензшг, М. Бергамо, Б. Бертрам, Н. Браун, Ф. Бюньон, Х. Ван дер Вшьтен, Е. Давид, Н. Джейн, С. Заппала, Р. Крайер, М. Летпмер, А. Майер, Ф. Манн, Д. Робшсон, Дж. Стшг, П. Фiшер, Д. Флек, Дж. Холмс, Д. Шеффер та шшь Що стосуеться окремих наукових робгг, то розглядаються окремi аспекти, як стосуються мiжнародноï безпеки, однак, щ роботи присвяченi не тшьки проблемi злочину агресiï, а й загальним питанням боротьби з мiжнародними злочинами.
Мета статт - дослiдження дiяльностi Мiжнародного кримiнального Суду як головного органу з протидп агреси.
Виклад основного матерiалу. Росiйська Федеращя здiйснюе збройну агресiю проти Украши, супроводжуючи це цинiчними i протиправними вимогами щодо змши конституцiйного ладу Украши та вщмови Украши вщ обраного цивiлiзацiйного курсу, орiентованого на ствпрацю з GC та НАТО з перспективою повного членства в цих оргашзащях [1, с. 5]. Угода про асощащю мiж Украшою з одного боку та Свропейським Союзом, Свропейським спiвтовариством з атомно1' енергiï i ïхнiми державами-членами, з шшого боку передбачае ратифiкацiю мiжнародних правових стандартiв у всiх сферах життя, зокрема, у сферi мiжнародного кримiнального права.
Мiжнародне кримiнальне право неможливо уявити без вщповщних договорiв, що закрiплюють норми, якими мае керуватися мiжнародне спiвтовариство. Формування ще1' галузi почалося з моменту вироблення принцитв, якi були закладенi в Статуп Нюрнберзького трибуналу, а в подальшому закрiпленi Статутом Органiзацiï Об'еднаних Наци.
Статут Мiжнародного кримiнального суду е найбшьш повним джерелом мiжнародного кримiнального права, в преамбулi якого тдтверджуються принципи, перерахованi в Статуп ООН. Стаття 5 (1) (d) говорить, що Мiжнародний кримiнальний суд мае юрисдикщю над усiма серйозними мiжнародними злочинами, в тому чи^ злочином агресiï. Римський Статут Мiжнародного кримiнального суду спрямований на змщнення верховенства права в мiжнародних вщносинах, вимагаючи вiд осiб, якi порушили обов'язки по вщношенню до мiжнародного спiвтовариства, постати перед незалежною мiжнародною судовою установою та понести вщповщальнють за сво1' вчинки.
Вщносно злочишв, що пiдпадають пiд юрисдикщю Мiжнародного кримiнального Суду, геноцид, злочини проти людяносп, воeннi злочини ддать iснуючi мiжнароднi договори: Конвенцiя про попередження злочину геноциду та покарання за нього 1948 року, Женевсью конвенци про захист жертв вшни вiд 12 серпня 1949 року, Конвенщя проти катувань та шших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гiднiсть, видiв поводження та покарання вщ 10 грудня 1984 року i iншi мiжнароднi акти. Вщповщно до норм, закрiплених в цих конвенщях, держави зобов'язанi здшснювати кримiнальне переслiдування осiб, якi вчинили мiжнароднi злочини.
Стаття 8 (п. 2) Римського Статуту Мiжнародного кримшального Суду дае визначення "акту агресй", в доповненнi до статтi 8 (п. 1): застосування збройно! сили державою проти суверенггету, територiальноl недоторканносп або полггично1 незалежностi шшо1 держави або будь-яким шшим чином, несумюним iз Статутом Оргашзаци Об'еднаних Нацш.
Фактором, що впливае на включення злочину агресн в юрисдикцiю Мiжнародного кримiнального Суду, було правомочнiсть держав здшснювати кримшальне розслiдування у справах, пов'язаних з даним злочином, в тому числ^ прийняття рiшень щодо осiб, винних у скоеннi агреси, виходячи з ушверсальносп свое1 кримшально1 юрисдикцн. У нормативному планi погоджено порядок виконання юрисдикци Мiжнародного кримшального Суду.
Визначення злочину агреси, щодо якого Мiжнародний кримшальний Суд зможе здшснювати свою юрисдикщю, звучить так: злочин агреси означае планування, тдготовку, шщдавання або здiйснення особою, яка в змозi фактично здiйснювати керiвництво або контроль за полiтичними або вшськовими дiями держави, акту агреси, який в силу свого характеру, серйозносп та масштабiв е грубим порушенням Статуту Оргашзаци Об'еднаних Нацш. В тому числ^ вказуються ознаки акту агреси, яю також закршлеш резолюцiею 3314 (Х1ХХ) Генерально1 Асамбле1 ООН вiд 14 грудня 1974 року "Про визначення агреси".
Важливо вщзначити те, що Суд може здшснювати свою юрисдикщю щодо злочину агреси, що виникае з акту агреси, здшсненого державою-учасником, тшьки в тому випадку, якщо держава-учасник ранiше не заявила про невизнання тако1 юрисдикци шляхом надсилання вщповщно1 заяви Секретаревi Суду. Як зазначае Ю. Орлов, проблема полягае в тому, що украшське законодавство про кримшальну вiдповiдальнiсть не передбачае можливосп та не закрiплюе критерн, за якими злочиннють дiяння, вчиненого на територи Укра1ни, встановлювалася б не КК Укра1ни, а iншими нормативно-правовими актами, зокрема, Римським статутом МКС. Такий висновок можна зробити, виходячи зi змюту ч. 1 ст. 6 КК Украши [2, с. 131].
Необхщно зазначити, що стосовно держави, яка не е учасницею Римського статуту, Суд не буде здшснювати свою юрисдикщю за злочином агреси, здшсненим громадянами ще1 держави або на його територи. Отже, визначення, затверджене резолющею 3314 (XXIX) Генеральное' Асамбле! ООН е похщним вщ наявних джерел. Визначення, закршлене Римським статутом, навпаки, вимагае вщ держави дiй або участi в процес звинувачення окремих фiзичних ошб, винних за злочин агрес^.
За визначенням Нацюнального шституту стратегiчних дослщжень при Президентовi Укра1ни, юрисдикцiя Мiжнародного кримiнального Суду е лише доповненням до нащонально1 юрисдикцп, i виступае як самостшна тiльки в тому випадку, коли нащональш системи правосуддя не працюють. Вщповщно до принципу "комплiментарностi" Мiжнародного кримiнального Суду вона буде дiяти лише у тих випадках, коли нащональш суди не можуть чи не хочуть боротися зi злочинами проти миру i безпеки людства. Зокрема, коли держава не защкавлена у переслщуванш високопосадовщв, або судова система держави зруйнована [3].
Акти агреси на сучасному етат можуть мати рiзнi форми i прояви. На думку С. Самова, розвиток суспiльства характеризуеться зростаючою роллю шформацшно1 сфери, яка е системоутворюючим чинником життя суспiльства i активно впливае на полiтичну, економiчну i iншi складовi безпеки Украши. 1нформацшна безпека вiдiграе визначену роль у загальнш системi забезпечення нащонально1 безпеки, тому акти агрес^ можуть бути вчинеш не тiльки у вигщщ збройного нападу, а й у формi кiбер-атак, що е серйозною загрозою для внутршньо1 безпеки держави [4, с. 74].
Протиправш дй збройних неурядових оргашзацш також необхiдно квалiфiкувати як акти агресн проти окремих держав. Таю ди можуть мати бiльш руйшвш наслiдки, нiж напад збройних сил будь-яко1 держави. Наприклад, акти агреси проти низки кра1н, що здшснюються забороненими
в Укра!ш та в шших державах радикальними угрупуваннями iсламiзму "1сламська держава", що е збройною органiзацiею. Основш та характернi риси "1сламсько! держави" не пiдпадають пiд бiльшiсть загальновизнаних дефiнiцiй державностi.
Необхiдно продовжувати той курс, який був визначений за тдсумками Кампальсько! конференцп з метою подальшого розвитку норм iз заборони агреси в будь-яких И формах i проявах, як найтяжчого мiжнародного злочину. Варто зазначити, що в дiяльностi Мiжнародного кримiнального Суду бере участь бшьше нiж 120 кра!н. Однак проблемним чинником у прийнятп Римського Статуту та його подальшш ратифшацп е момент, щодо видачi Мiжнародним кримiнальному Суду обвинувачених у скоенш мiжнародних злочинiв, що належать до його компетенции Водночас, Мiжнародний кримiнальний суд е незалежним мiжнародним органом, дiяльнiсть якого не потрапить тд тиск з боку окремих держав. Його дiяльнiсть здiйснюеться виключно в цiлях пiдтримки та розвитку системи мiжнародного правосуддя для запобтання мiжнародним злочинам, найтяжчим з яких е агрешя.
Незважаючи на ва колiзi!, якi виникають мгж положеннями Римського Статуту М1жиародного кримiнального суду i нормами нацiонального законодавства Украши та низки шших держав, необхщно звернути увагу на важливий момент, що стосуеться само! дiяльностi М1жиародного кримiнального Суду та й специфши. Варто зазначити, що у межах кримшально! вiдповiдальностi за злочини, вчинеш окремими фiзичними особами, шляхом порiвняльно-правового аналiзу, Суд розвинув своерiдну концепцда колективно! перевiрки за злочини, яка дуже вдало висловлюе характернi риси системно! м1жиародно! злочинностi. Нормотворча дiяльнiсть Мiжнародного кримiнального Суду мае вплив на роботу шших мiжнародних кримшальних трибуналiв та нацiональних судiв.
Мiжнародний кримiнальний суд повинен слугувати символом мiжнародного правосуддя, який приймае справедливi рiшення, пов'язанi з порушенням норм мiжнародного права. Що стосуеться само! процедури реалiзацi! судочинства Мiжнародного кримшального суду, то варто зазначити, що така процедура виконання ршення МКС е подвшною. Подвiйна процедура приведення у виконання ршень Мiжнародного кримшального Суду е основою Римського Статуту та представляе нову систему в ютори мiжнародного публiчного права в сферi мiжнародно! вiдповiдальностi. Перед тим, як Мiжнародним кримiнальним судом буде оголошено вирок пiдсудному, держава, громадянином яко! ця особа е, мае прийняти формулювання цього звинувачення, а винну особу буде засуджено вщповщно до системи "подвшно! згоди", описано! в Статуп. Вiдповiдно до ще! системи, держава повинна спочатку увшти в список держав, що мають можливiсть стати мiсцем виконання вироку (далi - список), а по^м стати учасником президi! суду з окремих випадюв. Як тiльки на засщанш палати Мiжнародного кримiнального суду буде висунутий вирок до обвинуваченого щодо позбавлення вол^ ця особа вщбувае покарання в тш кра!ш, яку призначить Мiжнародний кримiнальний Суд. Президiя Суду приймае це ршення, виходячи зi списку вiдповiдних держав, а секретарiат це пiдтримуе. Якщо Президiя не погоджуеться з умовами утримання, то держава або перестае бути учасником кра!н списку, або змшюе щ умови. 1снуе можливють для держави в будь-який момент розширити або додати будь-якi умови щодо засудженого, але Президiя повинна розглянути щ поправки.
На практищ, суд робить висновок, а саме двосторонш угоди з державами, як встановлюють межi для прийняття засуджених ошб. Цi домовленостi повиннi вщповщати Римському Статуту та бути тдписаними главою держави перебування засудженого.
На цш стадi! процес переговорiв i укладення двостороннiх угод мае найбшьш розвинений аспект суддiвсько! правозастосовно! практики. Через деяю складнощi, що виникають в процес правозастосування положень Римського Статуту i правил суду, Президiя Суду використовуе модель виконання угод, щоб сприяти укладенню двостороншх договорiв. Змiст моделi виконання угод взято з вщповщних положень Римського Статуту, правил i регламентiв, i додано до практики мiжнародних кримiнальних трибуналiв, спрямованих на конкретний випадок. Коли держава звертаеться з проханням приеднатися до списку, Голова суду надае для окремих держав-учасниць модель виконання угод.
Для кра!н, як хочуть приеднатися до списку, процес переговорiв настае мiж вщдшом Президi! з контролю i вiдповiдним вiддiлом зi зв'язкiв, який був призначений державою-учасником
для анатзу або обговорення - зазвичай це вщдш Мшстерства юстицiï або Мшстерство закордонних справ. У разi необхiдностi, переговорний процес, який виникае на основi моделi виконання ршень, дозволяе державам-учасницям офiцiйно додати умови щодо входження в список для держав-претенденпв. Залежно вщ внутрiшньоï системи законодавства держави, угода набувае чинност в момент пщписання, або в термши ратифiкацiï, що визначенi нащональним законодавством. Пiсля будь-яких необхiдних внутршньодержавних процедур договiр вступае в силу i його публiкують в офщшному журналi Мiжнародного кримiнального Суду.
Здшснюючи повноваження для призначення держави зi списку для виконання вироку, Президiя повинна враховувати принципи справедливого розподшу, якi визнанi мiжнародними договiрними стандартами, що регулюють поводження з ув'язненими. Призначена держава повинна повщомити Суд про прийняте ршення з питання утримання на свош територiï засудженоï особи. Якщо держава вiдмовляеться, Президiя може призначити iншу державу. Якщо держава дае згоду на утримання засудженого, то Суд може направити його до пештенщарно1' установи ще1' держави, або шшо1' держави, виходячи з того, що Суд визнае за необхщне.
Коли Суд не може призначити конкретну державу для виконання вироку, то засуджений вщбуватиме термш позбавлення волi в спещально вщведенш установi на територiï приймаючо1' держави. За таких обставин угода мiж керiвництвом Мiжнародного кримiнального Суду та приймаючою державою (Угода керiвництва) буде регулювати всi умови забезпечення виконання покарання. Угода керiвництва передбачае, що у випадках непередбачених обставин посилаються на вщповщш положення Римського Статуту та правила, що регулюють нагляд за здшсненням виконання вироку щодо позбавлення волг
Як тшьки держава, де буде виконано вирок суду, приймае ва умови, засудженого доставляють до цiеï держави в найкоротшi термiни. Секретар М1жнародного кримшального Суду, який працюе у цш справi з державою, де буде засуджений, переконуеться, що все зроблено у межах закону.
Важливо зазначити, що виконання вироку мае обов'язкову силу для держави, де буде перебувати злочинець. Держава не може змшити його, або звшьнити ув'язненого до закшчення термшу ув'язнення. Виконання вироку пщлягае нагляду з боку Суду та мае вщповщати загальноприйнятим мiжнародним договiрним стандартам у поводженш з ув'язненими. Ця домовленiсть е балансом мiж нацiональним законодавством держави виконання вироку та загальноприйнятими мiжнародними стандартами в сферi прав людини.
Суб'ектом злочину агреси завжди е держава. Однак треба чггко визначати суб'екта вщповщальносп за злочин агреси, а саме окрему фiзичну особу. Будь-яка фiзична особа, незалежно вщ свого полiтичного статусу або положення, а також вшськового звання, не звшьняеться вiд вiдповiдальностi за планування, пщготовку, розв'язування та ведення агреси i мае понести покарання згщно норм мiжнародного кримiнального права. Вс особи, причетнi до здiйснення мiжнародного злочину агресiï повиннi понести шдивщуальну вiдповiдальнiсть i ïхнi справи повинш бути переданi Радою Безпеки ООН до Мiжнародного кримiнального суду для розгляду, або розглянуп Мiжнародним кримшальним судом самостiйно.
Однак, з огляду на юнування в кримiнальному правi принципу заборони судити людину двiчi за один i той самий злочин, фiзична особа, винна у вчиненш злочину агресiï, мае постати або перед нащональним судом держави, громадянином якого вона е, або бути виданою Мiжнародному кримшальному Судовi для розгляду справи. Таке ршення може бути прийняте вщповщно до суверенно!' рiвностi держав i права кожно1' держави судити сво1'х громадян самостшно в тому випадку, якщо е неспростовш докази причетностi обвинуваченого до вчинення злочину агреси.
У результат пщписання в 1998 рощ Римського Статуту державами-учасницями, злочин агреси було внесено в предметну компетенщю юрисдикци Мiжнародного кримшального Суду, але мехашзм застосування мiжнародно-правовоï вiдповiдальностi потребуе вдосконалення. Удосконалення мехашзму застосування вщповщальносп сприятиме зменшенню кiлькостi ухилень вщ вiдповiдальностi за мiжнароднi правопорушення [5, с. 251].
Незважаючи на виникаючi колiзiï норм нацiонального кримiнального законодавства i положень Статуту МКС, сама процедура реалiзацiï справ е ефективним правовим шструментом, спрямованим на пщтримку мiжнародного миру та безпеки. Спшьна дiяльнiсть Мiжнародного кримiнального Суду i Ради Безпеки ООН дозволяе здшснювати розгляд у справах про мiжнароднi
злочини i вживати ефективних заходiв i3 протидiï таким злочинам. Будучи ключовим компонентом системи мiжнародноï кримiнальноï юстици, Мiжнародний кримiнальний Суд е одним i3 найзначнiших iнститутiв мiжнародного кримшального права, що постшно розвиваеться та певною мiрою впливае на закономiрностi в розвитку механiзмiв розслiдування мiжнародних злочинiв i захисту прав людини на мiжнародному та нацiональному рiвнях. Але як зазначае К. Важна, сьогодш iснуе актуальна проблема щодо прийняття на унiверсальному конвенцiйному рiвнi визначення агресiï, що сприятиме попередженню мiжнародного злочину агресiï та пщвищенню ефективностi боротьби з нею [6, с. 33].
Висновки. Злочини, що пщпадають тд юрисдикцiю Мiжнародного кримшального Суду, е загрозою для мiжнародного миру та безпеки. Величезним досягненням став той факт, що в його юрисдикщю увшшов злочин агреси. Однак в умовах регюнально1' нестабшьносп та ускладнення геополггично1' обстановки необхщна подальша наукова дiяльнiсть iз розробки та прийняття мiжнародних договорiв для виршення рiзних практичних питань щодо злочину агреси. Необхщно прийняти едину конвенщю про заборону агреси в будь-яких формах i проявах, у тому чист юбер-атак, в якосп додаткового джерела норм вщповщальносп за найтяжчий мiжнародний злочин, для бшьш ефективного виконання заходiв покарання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ортинський В. Л. Теоретико-правовий анал1з державног кадровог полтики Военног оргатзацп Украши //В1сник Нац. ун-ту "Льв1вська полтехтка". Юридичш науки. 2016. № 837. -С. 4-13. 2. Орлов Ю. В. Кримтально-правов1 та кримтолог1чш засади визнання Украгною юрисдикцп М1жнародного Крим1нального Суду // В1сник крим1нолог1чног асоц1ац1г Украгни. 2017. № 1 (15). - С. 128-136. 3. Щодо участ1 Украгни в Римському статут1 М1жнародного кримшального суду. Аналтична записка // Нащональний шститут стратег1чних досл1джень. [Електронний ресурс] /Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1471. 4. Самов С. С. Шляхи удосконалення нормативно-правового регулювання в сферi iнформацiйног безпеки // Науковi записки Львiвського утверситету бiзнесу та права. 2013. Вип. 11. - С. 73-76. 5. Морозюк Р. Вiдповiдальнiсть держав у мiжнародному правi //Шдприемництво, господарство i право. 2017. №11. С. 249-251. 6. Важна К. А. Проблеми визначення поняття мiжнародного злочину агреаг у сучасному мiжнародному правi // Молодий вчений. 2016. № 4.1 (31.1). - С. 30-34.
REFERENCES
Ortyns'kyy V. L. Teoretyko-pravovyy analiz derzhavnoyi kadrovoyi polityky Voyennoyi orhanizatsiyi Ukrayiny [Theoretical and legal analysis of the state personnel policy of the Military Organization of Ukraine]. Visnyk Nats. un-tu "L'vivs'ka politekhnika". Yurydychni nauky. 2016. No 837. pp. 4-13. 2. Orlov Yu. V. Kryminal'no-pravovi ta kryminolohichni zasady vyznannya Ukrayinoyu yurysdyktsiyi Mizhnarodnoho Kryminal'noho Sudu [Criminal Law and Criminological Principles of Ukraine's Recognition of the Jurisdiction of the International Criminal Court]. Visnyk kryminolohichnoyi asotsiatsiyi Ukrayiny. 2017. NO 1 (15). pp. 128-136. 3. Shchodo uchasti Ukrayiny v Ryms'komu statuti Mizhnarodnoho kryminal'noho sudu. Analitychna zapyska [Concerning the participation of Ukraine in the Rome Statute of the International Criminal Court. Analytical note]. Natsional'nyy instytut stratehichnykh doslidzhen'. [Elektronnyy resurs]. Available at: http://www.niss.gov.ua/articles/1471.
4. Yesimov S. S. Shlyakhy udoskonalennya normatyvno-pravovoho rehulyuvannya v sferi informatsiynoyi bezpeky [Ways to improve regulatory and legal regulation in the field of information security]. Naukovi zapysky L'vivs'koho universytetu biznesu ta prava. 2013. Vol. 11. pp. 73-76.
5. Morozyuk R. Vidpovidal'nist' derzhav u mizhnarodnomu pravi [Responsibility of States in international law]. Pidpryyemnytstvo, hospodarstvo i pravo. 2017. No11. pp. 249-251. 6. Vazhna K. A. Problemy vyznachennya ponyattya mizhnarodnoho zlochynu ahresiyi u suchasnomu mizhnarodnomu pravi [Problems of Definition of the International Crime of Aggression in Modern International Law]. Molodyy vchenyy. 2016. No 4.1 (31.1). pp. 30-34.
Дата надходження: 04.02.2018р.
