CC BY
83
Лопушинський 1ван Петрович,
доктор наук з державного управлт-ня, професор, заслужений пращвник освти Украти, завгдувач кафедри державного управлтня i мкцевого са-моврядування Херсонського нацю-нального техтчного утверситету.
Лопушинский Иван Петрович,
доктор наук по государственному управлению, профессор, заслуженный работник образования Украины, заведующий кафедры государственного управления и местного самоуправления Херсонского национального технического университета
Ivan Petrovych Lopushynskyy,
Doctor of Public Administration, Professor, Honored Worker of Education of Ukraine, Head of the Department of Public Administration and Local Government Kherson National Technical University.
М1СЦЕВА САМООРГАН1ЗАЦ1Я НАСЕЛЕННЯ В УКРАШк ШЛЯХ ДО УТВЕРДЖЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПШЬСТВА
Анотащя. Розглянуто досввд мюцево! самооргашзаци населення, у т. ч. й зарубiжний. Особливу увагу надано дослщженню форм мюцево! самооргашзаци, кола повноважень оргашв мюцево! самооргашзаци населення, умов ix фшансово! спроможносп, системи заходiв державного стимулювання самооргашзаци та розбудови громад. Проаналiзовано можливкть упрова-дження позитивних результатiв колективноi iнтеграцii та самоорганiзацii в межах локальних сшвтовариств.
Ключовi слова: мюцева самоорганiзацiя населення, форми мiсцевоi самооргашзаци населення, повноваження оргашв мюцево'1' самооргашзаци населення, державне стимулювання самооргашзаци населення, колективна штегращя та самооргашзащя населення.
МЕСТНАЯ САМООРГАНИЗАЦИЯ НАСЕЛЕНИЯ В УКРАИНЕ: ПУТЬ К УТВЕРЖДЕНИЮ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА
Аннотация. Рассмотрено опыт местной самоорганизации населения, в т. ч. и зарубежный. Особое внимание уделено исследованию форм местной самоорганизации, круга полномочий органов местной самоорганизации населения, условий их финансовой состоятельности, системы мероприятий государственного стимулирования самоорганизации и обустройства общин. Проанализировано возможность внедрения позитивных результатов коллективной интеграции и самоорганизации в пределах локальных сообществ.
Ключевые слова: местная самоорганизация населения, формы местной самоорганизации населения, полномочия органов местной самоорганизации населения, государственное стимулирование самоорганизации населения, коллективная интеграция и самоорганизация населения.
LOCAL SELF-ORGANIZATION OF THE POPULATION IN UKRAINE: THE WAY TO THE APPROVAL OF CIVIL SOCIETY
Abstract. The article examines the experience of local community organizations, in Vol. H. And foreign. Particular attention is paid to the study of local forms of self-organization, terms of reference of the local community organizations, the conditions of their financial solvency, a system of measures to stimulate the state of self-organization and arrangement of communities. The possibility of the introduction of a positive outcome of collective.
Keywords: self-organization of the local population, local forms of self-organization, the powers of local self-organization, self-government stimulating public, collective integration and self-organization of the population.
Постановка проблеми. Громадян-ська самооргашзащя ввдграе важ-ливу роль у стабшзаци пол^ично! системи. Становлення дiевоï грома-дянсько! самооргашзаци спроможне забезпечити лептимшсть владних шститупв i представництво сусшль-них штереав, що сприятиме по-дальшому демократичному розвит-ку держави. В умовах становлення демократичних традицш особливо актуалiзуються проблеми впливу громадян на формування мюцево!
пол^ики через органи самооргашзаци населення (далi — органи СОН), яю е найвпливовшими шститущя-ми в житт мюцевих сшльнот i здат-ш акумулювати та задовольнити 1хш потреби та штереси. У процеа формулювання напрямiв з удоско-налення нормативно-правового ре-гулювання дiяльностi оргашв СОН i реалiзацil !х потенцiалу особливо! уваги потребуе зарубiжний досвщ як кра!н з мiцним громадянським сусшльством i правовою державою,
так i краш, у яких демократичт ш-ститути тiльки формуються. На сьо-годнi в УкраМ активюти беруться за найтяжчi справи ^ можливо, навiть неочiкувано для загалу, дають !м раду швидко та ефективно. Це свiдчить про високий рiвень самооргашзаци украшщв, який гартувався i про-довжуе змщнюватися пiд тиском серйозних викликiв сучасность Са-моорганiзацiя — невiд'емна складо-ва розвитку суспiльства. I хоча вона потребуе вщ людини певних зусиль, сшвпращ з iншими, сшльних цiлей, цiнностей, моралi (власне, останш i е продуктом самооргашзаци певно! групи людей), водночас дае бонуси кожному учаснику. Кожен iз нас мае певш особистi якостi, проте часом !х бувае недостатньо для бажаних кар-динальних змiн. Свщченням цього е поди на Майдан наприкiнцi 2013 — на початку 2014 р., коли самооргаш-защя значно1 кiлькостi людей ряту-вала життя, захищала громадянськi права 1, зрештою, звiльнила Украшу вiд диктатури. Вiдродження Украш-сько! арми та П дальше змiцнення е найбшьш промовистим прикладом самооргашзаци населення. Яскраве гасло — "Я — крапля в океаш" — стало свщченням того, що одному чи двом цей тягар був би не тд силу, але об'еднання та самооргашзащя дали можливiсть впливати на сусшльш, полiтичнi та економiчнi процеси в УкраЫ [5].
Анашз останнiх дослiджень i пу-блжацШ. Нинi до проблем м^^во! самооргашзаци населення звертали-ся Ю. Винокуров [1], С. Гулевська[3], С. Олiфiра [5] та iн.
Водночас у публшащях цих та ш-ших науковцiв по сутi не розкрива-
ються сучасш форми самооргашзаци населення, покликан до життя ре-волюцшною трансформацieю укра-шського сyспiльства, починаючи з кiнця 2013 р.
Мета статп. Висвiтлення досвiдy м^^во! самооргашзаци населення, у т. ч. й зарyбiжного, дослiдження форм мюцево! самооргашзаци, кола повноважень оргашв м^^во! самооргашзаци населення, умов !хньо! ф^нтово! спроможностi, системи заходiв державного стимулювання самооргашзаци та розбудови громад.
Виклад основного MaTepiany. Перш шж перейти до розгляду юто-ри питання м^^во! самооргашзаци, насамперед з'ясуемо, що в евро-пейському розyмiннi являе собою принцип субсвддарносп (вiд англ. subsidiarity). У бврош 1дех сyбсидiар-ностi мають давню iсторiю i пов'яза-ш з католицькою традицieю, згiдно з якою сyспiльство мае втручатись у справи людини лише тод^ коли ди родини та регiонально! релiгiйно! громади виявляються неефектив-ними. На думку eвропейцiв, людина мае допомогти собi сама. У раз^ як-що людина не може дати ^6i ради, на допомогу !й мае прийти родина. За вiдсyтностi родини, людинi мають допомогти сусщи, далi — громада (релтйна чи свiтська).
Вiдповiдно до духу принципу субсвддарносп втручання держави в долю людини припустиме тшьки за умови, якщо без ll допомоги не мож-на досягти поставлено! мети. Саме тому принцип субсвддарносп е одним з нарiжних камешв законодав-ства бвропейського Союзу i базовою вимогою 6вропейсько! Хартi! мiсце-вого самоврядування.
Звертаючись до зарубiжного дос-вiду краш з давнiми демократични-ми традищями, слiд зазначити, що в бшьшосп з них, зокрема у Сполуче-ному Королiвствi Велико! Британи та Швшчнш 1рланди (далi — Сполу-ченому Королiвствi), США, Швеци, Австрали та iнших крашах свiту не ic-нуе такого механiзму учасп громадян у вирiшеннi проблем територiальноI громади, як органи СОН. Самоорга-нiзацiя громадян на мicцевому рiвнi здiйcнюетьcя через iнcтитути непри-буткового сектору, найбшьш поши-ренi серед яких — центри мюцевих ствтовариств (community centres; village centres), сусщсью ствтовари-ства (neighborhood associations) та су-ciдcькi трасти (neighborhood trusts). Зазначеш шституци е благодшниць-кими та переважно функщонують у формi аcоцiацiй i траcтiв, !х легалiза-цiя не потребуе створення юридич-но! особи. Вибiр оргашзацшно-пра-вово! форми передуciм залежить вiд поглядiв заcновникiв на управлiння влаcнicтю. Якщо засновником висту-пае одна особа, яка мае кандидатури на роль "довiрчих власниюв", то, зви-чайно, обираеться форма трасту. Як-що засновниюв кiлька або е бажан-ня мати можливють у подальшому змшити керiвний орган, обираеться форма асощаци.
Отримати статус юридично! особи та вщповщш гаранти учаcникiв вщ особисто1 фшансовох вщпов^ дальноcтi неприбутковi оргашзаци можуть пicля реестраци т. зв. шкор-поровано1 асощаци. II створення мо-же вiдбуватиcя у формi товариства з обмеженою вщповщальшстю, сус-пiльно корисного товариства або кооперативу, благодшницько'х компанiI,
благодшницько'х iнкорпорованоI ор-ганiзацiI [4].
Окремо^' уваги потребуе розгляд особливостей благодiйницькоI шкор-порованоI органiзацiI, яка е найнов^ шою формою громадянcькоI самоор-ганiзацiI у Сполученому Королiвcтвi. У результат конcультацiй Управлш-ня у справах Третього сектору (Office of the Third Sector) та Комюи з питань благодшництва було вироблено низку пропозицш щодо спрощення про-цедури рееcтрацiI та умов дiяльно-cтi благодiйницькоI iнкорпорованоI оргашзаци. Зокрема, пропонуеться найближчим часом установити одно-етапну рееcтрацiю благодшницьких iнкорпорованих органiзацiй лише у Комюи з питань благодiйництва, пе-редбачити спрощену форму зв^но-cтi тшьки перед Комiciею з питань благодшництва, а також звшьнити цi оргашзаци вщ рееcтрацiйних зборiв. Такi змши нададуть icтотних переваг благодiйницьким шкорпорованим органiзацiям перед благодшниць-кими компашями, якi вiдповiдно до Акта "Про благодшництво" спочат-ку мають зарееструватися в Реес^ компанiй (Registrar of Companies at Companies House), а поим в Комюи з питань благодшництва [4].
Як вщомо, кожна людина — особлива, тому мае лише 1й притаманш риси характеру, таланти та можли-вость Утiм бувають випадки, коли власних зусиль i можливостей не-достатньо для досягнення постав-лених щлей, реалiзацiI проектiв чи розкриття потенщалу. Об'еднавшись з iншими, людина розширюе влаcнi можливоcтi за рахунок шдивщуаль-них особливостей решти. Утворю-еться синергетичний ефект, коли двi
голови краще, шж одна. Бiльше щей, бшьше рiзних поглядiв, ширший ви-бiр варiантiв та кращий результат. У сустльст самоорганiзованих гро-мадян немае потреби примушувати когось щось робити. Кожен обирае собi той вид дiяльностi, який йому до душ^ з яким вiн впораеться найкра-ще.
Самооргашзащя дае можливiсть людиш розкрити свiй потенцiал та навчитися чомусь в шших, постави-ти власний талант на службу грома-ди та вщчути такий самий результат вщ дiй iнших спiвгромадян. Коли ршення ухвалюеться колективно, то й вщповщае за його наслiдки теж колектив. Саме тому самооргашзащя приводить до прозорого ухвалення будь-яких ршень, дае можливiсть миттево реагувати на порушення суспiльних норм (адже вони були вироблеш самими громадянами). Водночас самооргашзащя дае люди-ш вiдчуття причетностi та щентиф^ каци себе в групi, дозволяе швидше адаптуватися до мшливо1 реальности а вiдтак — швидше та безпечшше роз-виватися як особистють [5].
У всьому свiтi волонтери з неуря-дових органiзацiй часто стають авторами вдалих громадських проекпв, як згодом значно впливають на мю-цеве самоврядування. Наприклад, у Польшу мешканцi мiст (на вщмшу вiд украшсько1 бюджетно1 практики) особисто беруть участь у формуван-ш мiсцевих бюджетiв, вирiшуючи, на як цiлi витратити частину бюджет-них коштiв. Як повiдомляе польська "Газета Виборча", така практика ю-нуе вже у бiльш як 20 мютах краши. Вплив на розподш бюджету об'еднуе людей, дае !м знання про мiсцевi ф^
нанси i дае змогу реалiзувати тi про-екти, яких люди найбшьше потребу-ють. 1хня вимога проста: "Ми хочемо мати бшьший вплив на наше мiсто. Ми платимо податки, а отже, маемо право виршувати, на що !х витрача-ти!" [2].
Процедура участi мешканщв у розподiлi видаткiв виглядае наступ-ним чином. Спочатку жителi мют оголошують сво! проекти, тобто, що вони бажають мати чи змшити, наприклад, будiвництво велосипедних дорiжок, ремонт тротуарiв чи заку-швля обладнання для шкiл. Потiм офщшна влада та експерти перевi-ряють, чи щ проекти не суперечать законам i чи правильно оцшено ви-трати на !х реалiзацiю. Пiсля затвер-дження проектiв проходить загальне голосування мешканщв, проекти-пе-реможщ вносяться до бюджетiв мiст i таким чином реалiзуються [2].
Така щея вперше з'явилася ще 20 роив тому у бразильському мюп Порту-Алегрь Там рiшення про розподш фшанав ухвалювалося на рiвнi сусiдiв, потiм — району, зрештою — на рiвнi цiлого мюта. У голосуваннях брали участь школи до кiлькох со-тень тисяч громадян на рш. Пiзнiше цю усшшну iдею запозичили меш-канщ понад тисячi мiст по всьому св^у.
Далi звернемося до украшсько-го як iсторичного, так i сучасного досвiду самоорганiзацil населення. Дослщниками iсторil самоорганi-зацil населення в Укра1ш [Ю. Винокур, С. Гулевська, С. Олiфiра та ш.] виокремлюються такi основнi перiоди розвитку структур самоор-ганiзацil у ХХ ст.: 1. Територiальнi депутатськi групи (наприкшщ 20-х —
40-ш роки) — закладення основ ра-дянсько1 моделi самоврядування на рiвнi будинок-вулиця-квартал-м^ крорайон. 2. Комiтети сприяння екс-плуатаци будiвель при домоуправ-лiннях (50-тi роки) — вщбуваеться повоенний процес вiдновлення ор-гашв територiального самоврядування 3. Будинков^ вуличнi, квартальнi громадськi комiтети самодiяльностi населення (1960-1980 рр.) — поши-рена форма громадського самовря-дування, яка мала досить значний потенщал щодо полiпшення життя мешканцiв та виршення багатьох 1хшх проблем, проте через недолши адмшютративно-командно1 системи не змогла дiяти ефективно. Часто ви-користовувалася районними Радами народних депутапв та виконавчими комiтетами для залучення мюько-го населення як безоплатно! робо-чо! сили до рiзних господарських та ремонтних робiт. 4. Органи терито-рiального громадського самоврядування (ради i комiтети мiкрорайонiв, житлових комплексiв, будинкових, вуличних, квартальних, селищних, сiльських компепв). На цьому етапi вiдбуваеться боротьба за реальне са-моуправлiння: стихшне виникнення рад i комiтетiв самоврядування населення, невизначешсть !х правового статусу, конфлшти з мiсцевими ком-партiйними органами, виконкомами мiськрад та ЖЕКами. Шсля ухва-лення в квита 1990 р. Закону СРСР "Про загальш засади мiсцевого самоврядування i мiсцевого господарства в СРСР" вiдбуваеться збiльшення кiлькостi ком^епв, розширення !х функцiй, географи дiяльностi (кiнець 80-х — початок 90-х роюв). 5. Сучас-ний етап: удосконалення законодав-
ства з мюцевого самоуправлiння, звiльнення вiд тотального контролю з боку мюцевих державних оргашв влади (iз середини 90-х роюв до цьо-го часу).
На рiзних етапах свого розвитку органи самооргашзаци населення (цей термiн поширюеться з 2001 р., коли було ухвалено Закон Украши "Про органи самооргашзаци населення") носили рiзнi назви: "терито-рiальнi квартальнi, дiльничнi i тд-районнi депутатськi групи мюьких та районних Рад", "селищнi, сшь-ськi, вуличнi, квартальнi, дшьнич-ш, будинковi комiтети громадсько! самодiяльностi населення", "ради територiального громадського самоврядування", "загальш збори грома-дян за мюцем проживання" [1].
Водночас украшська (радше — ра-дянська) традищя, що досить добре сидить у мiзках старшого поколiння наших ствгромадян, полягала в тому, що людиш мае допомагати насампе-ред держава. У нашш кра1ш, де Ра-дянський Союз було подолано фiзич-но, його спадщина i дой зберiгаеться морально i ментально. Виявляеться, що люди далi й дедалi бiльше спод^ ваються на чужу ласку, а не на власш сили. З цього приводу найвщомший президент США у ХХ ст. Дж. Ф. Кен-недi говорив: "Не питай, що може зробити для тебе держава, а запитай себе, що ти можеш для не1 зробити".
У цьому зв'язку "Украшська хар-тiя вшьно1 людини", укладена учас-никами 1шщативно1 групи "Першого грудня" 1 грудня 2012 р. (В. Брюхо-вецький, Б. Гаврилишин, С. Глуз-ман, В. Горбулш, кардинал Л. Гузар, I. Дзюба, М. Маринович, М. Попович, 6. Сверстюк, В. Скуратiвський),
зокрема, закршлюе, що: 1. Вщпов^ дальшсть за свое життя, а отже, його усшх, добробут i щастя нiкому не мо-же бути переданою. Ми самi несемо вщповщальшсть за себе. 2. Аби стати вшьною, людинi не треба проводирiв. Анi найталановитiшi лiдери, анi ште-лiгенцiя, анi жодна соцiальна група не здатш привести людину до щастя i свободи. Справжнiм проводирем лю-дини е лише особисте осмислене зу-силля. Це не зробить хтось шший. Це можете зробити лише Ви. 3. Не мож-на вимагати вщ когось виконання його обов'язюв, не виконуючи власних. 4. Не треба жити постшним почуттям скривдженосп i жалем до себе. Бути вшьною людиною означае вiрити у сво! сили. 5. Наше головне суспшь-не завдання — вщновити в украшщв почуття господаря, чи!ми фундамен-тальними рисами е вщповщальшсть за себе, сво!х близьких i простiр свого життя. Бути господарем — це подола-ти рудименти радянського мислення, коли, по суп, принижена та обкрадена людина очжуе на сощальну подачку й не ставить перед собою завдання брати участь у жита громади. 6. Ми маемо бути налаштоваш на особи-стий i колективний усшх. Бути л^ дером означае прокладати шлях для шших. Поняття лiдерства передбачае й виховання таких чеснот, як умшня чути шшого, вiдчуття команди i влас-но! виконавчо! пiдпорядкованостi за-для конкретно! мети [7].
Саме тому серед нов^шх оргаш-зацiйних форм мюцево! самоорга-нiзацi! населення насамперед треба назвати Пол^ичну партiю "Об'ед-нання самопомiч". Назву та щеоло-гiю партi! "Об'еднання "Самопомiч" було запозичено вщ кредитних коо-
перативiв, що з'явилися в Галичинi на початку XX ст. Тад люди об'ед-нувалися в спiлки, щоб разом вести господарство, боротися з владними заборонами. Одним iз таких об'ед-нань було товариство "Краевий Союз ревiзiйний", який цю щею само-органiзацi! людей втшював у газету "Самопомiч", що виходила упродовж 1909-1914 рр. як додаток до журналу "Економют". У них було i запозичено гасло: "В едносл — сила!" та принци-пи юнування: "Самоорганiзацiя, са-модисциплiна, самовряднiсть".
Згодом цiею щеолопею перейня-лися укра!нськi емiгранти в США, яю 1947 р. створили в Нью-Йорку подiбну органiзацiю. Принапдно за-значимо, що в США й доа дiють кре-дитш спiлки з однойменною назвою, шщшоваш тими самими вихiдцями з Укра!ни.
2004 року Андрiй Садовий, ни-нiшнiй мiський голова м. Львова (удруге обраний восени 2015 р., тодi ще депутат Львiвсько! мюько! ради та засновник "1нституту мюта"), за-сновуе Громадську органiзацiю "Са-мопомiч", що й до сьогодш допомагае мешканцям обстоювати !хнi права, а також оргашзовуе соцiальнi проекти у сферi дозвiлля пенсiонерiв, промо-цi! здорового способу життя, проводить навчальш програми для амей i молодi. Органiзацiя стала ушкаль-ним прикладом самоорганiзацi! меш-канщв Львова.
Однойменну полiтичну партiю А. Садовий зареестрував 29 грудня 2012 р. Офщшна коротка назва пар-тГ! звучить як "Партiя Самопомiч". I! девiз: "В едностi — сила. Будь собою. Сшвпрацюй з шшими. Допома-гай тим, хто потребуе".
Програма Пол^ично1 парти "Об'еднання "Самопомiч" на виборах до Верховно1 Ради Украши VIII скли-кання (26.10.2014 р.) закрiпила такi принциповi положення, що мають вирiшальну роль для самооргашзаци населення: 1. Ми, украшщ, незалеж-но вiд нашого етнiчного походження, е единим нащональним тiлом, маемо живу душу та невмирущий дух. 2. Ми навчилися допомагати один одному. I саме взаемна шдтримка робить нашу нащю правдиво незалежною. 3. Само-бутшсть та самоврядшсть громади е фундаментом едностi та сили держа-ви. Небайдужiсть та громадська ак-тивнiсть украшщв стане запорукою незворотних змш. 4. Кожна людина в Укршш повинна мати можливiсть БУТИ СОБОЮ — збертати свою гiднiсть та захищати власш права.
5. Кожен украшець прагне СП1В-ПРАЦЮВАТИ З 1НШИМИ задля свого добробуту, устху сво1х д^ей та привабливостi свое1 держави.
6. Украшщ готовi ДОПОМАГАТИ ТИМ, ХТО ПОТРЕБУ6 пiдтримки ближнього через свiй стан здоров'я, вiк чи статки [6].
Саме таю зрозумш й привабли-вi для сучасного украшства гасла i, вiдповiдно, ди й дали можливiсть цiй полiтичнiй парти впевнено пройти до парламенту Украши, набравши 10,97 % (вщповщно до Закону Украши "Про вибори народних депутапв Украши" прохщний вщсоток стано-вить 5 % голойв виборцiв), i посiсти 3 мюце. Тому, саме за такими формами мюцево1 самооргашзаци населення в Укра1ш проглядаеться и евро-пейське майбутне.
Висновки. Отже, мюцева самооргашзащя громадян дае людинi
вiдчуття причетносп, певно1 ста-бiльностi, пiдтримки та впевненост в досягненнi найбажанiших щлей. Завдяки цьому процесу можна запу-стити синергетичний ефект, що одно-часно з розподшом обов'язкiв та зон вщповщальносп приведе до разючих змш у жита сусшльства за вщносно короткий промiжок часу. Кожен з нас робить внесок у майбутне сусшльства, i яким воно буде - залежить лише вщ нас самих.
Подальшi дослщження порушено1 у статтi проблеми вбачаються нам у висвплент першого позитивного досвщу мюцево1 самооргашзаци населення тсля проведення упродовж 2015-2017 рр. реформування мюце-вого самоврядування та територiаль-но! оргашзаци влади в Украшь
список використаних
джерел -
1. Винокуров Ю. О. Самооргашзащя населення — кторичний досвщ [Елек-тронний ресурс] / Ю. О. Винокуров. — Режим доступу: http://sd.net. иа/ 2010/01/15/сатоо^амада_ naselennja_storichnijj_dosvd.html
2. Волонтерство та самооргашзащя: свгшвий досвщ // Ми — кияни. -2015. — 26 ач. — 8 лют.
3. Гулевська С. Ф. Самооргашзащя населення як спос1б забезпечення со-щальних прав громадян / С. Ф. Гулевська // Теор1я та практика державного управлшня. — 2011. Вип. 1. — С. 234-239.
4. М1сцева самооргашзац1я населення: заруб1жний досвщ для Украши: Аналгшчна записка Нащонального шституту стратепчних дослщжень при Президентов1 Украши [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/264/
5. Ол1ф1ра С. Людина 1 сусшльство: навщо потр1бна самооргашзац1я / С. Ол1ф1ра // Ми — кияни. — 2015. — 28 ач. — 8 лют.
6. Програма Полггично! партп "Об'ед-нання "Самопом1ч" на виборах до Верховно! Ради Украши вщ 26 жовт-ня 2014 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://samopomich.
ua/wp-content/uploads/2014/09/ program_OS.pdf 7. Укратська харт1я вшьно! людини, укладена учасниками Шщативно! групи "Першого грудня" вщ 1 груд-ня 2012 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://1-12.org. ua/ukrajinska-khartija-vilnoji-1^упу
