CC BY
36Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 24 (63). № 1. 2011 г. С.3-12.
ИСТОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА. ТЕОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА. ФИЛОСОФИЯ ПРАВА
УДК 340.11(477)
М1СЦЕ РОЗ'ЯСНЕНЬ ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРА1НИ В
СИСТЕМ1 ДЖЕРЕЛ ПРАВА УКРА1НИ: МИНУЛЕ ТА СУЧАСН1СТЬ
Мазур М. В.
Луганський державний ун1верситет внутрiшнiх справ iм. Е. О. Дiдоренка,
м. Луганськ, Украгна
Статтю присвячено з'ясуванню правово! природи роз'яснень Пленуму Верховного Суду Украши та !х мгсця в системi джерел права Укра!ни починаючи з радянських часш до сьогодш. Зроблено ви-сновок про необхщтсть повернення Верховному Суду Украши повноважень надавати роз'яснення з питань застосування законодавства.
Ключовi слова: джерело права, роз'яснення, тлумачення норм права, судова практика.
Пошук шлях1в тдвищення ефективносп правового регулювання суспшьних вь дносин - це одне з основних завдань сучасно! юридично! науки. В умовах широко-масштабних правовых реформ в Укра!'ш вщбуваеться становления кардинально но-вих суспшьних вщносин, яю вимагають удосконалення не лише законодавства, але й ус1е! правово! системи з тим, щоб ус !! елементи розвивалися синхронно в одному напрямь Для цього важливо дослщжувати питання вдосконалення системи джерел в1тчизняного права, оскшьки саме наявшсть ч1тко!, 1ерарх1чно! та узгоджено! системи формально-юридичних джерел права е чи не найважлившим чинником забезпе-чення ефективност правового регулювання, його повноти, послщовносп й несупе-речливосп.
Останшм часом правознавщ все часпше звертають увагу на судову практику (судовий прецедент, акти оргашв судово! влади тощо) як на перспективне джерело права Укра!ни. Зокрема, це питання дослщжували Духон Ф., Свграфов П., Ки-сшь В., М. Козюбра, Малишев Б., Пал1юк В., Примак В., П'янова Я., Рабшович П., Сел1ванов А., Серьогша С., Скакун О., Тацш В., Тесленко М., Тихий В., Тодика Ю., Федик С., Христова Г., Шаповал В., Шевчук С. та шш1. Проте ця проблема е досить великою та охоплюе щлу низку конкретних питань, яю сьогодш потребують якнай-скоршого розв'язання.
Так, внаслщок судово! реформи 2010 року, обумовлено! набранням чинност Закону "Про судоустрш 1 статус судд1в" № 2453-У1 вщ 7 липня 2010 року, були ю-тотно змшеш обсяг { змют повноважень Верховного Суду Укра!ну (дат - ВСУ), зокрема, було скасовано повноваження його Пленуму надавати судам роз'яснення з питань застосування законодавства. Але чи правильно зробив законодавець { чи не юнуе сьогодш практично! потреби повернення ВСУ такого повноваження? Пошук
вщповщ на це питання i е метою дано! статп. Для цього пропоную ще раз зверну-тися до аналiзу правово! природи указаних роз'яснень i з'ясувати !х дiйсне значення й мюце в системi джерел вггчизняного права в минулому й сьогодш.
Роз'яснення Пленуму Верховного Суду можна назвати "винаходом" радянсько-го перюду. Зокрема, такими повноваженнями вперше був надшений саме Верхов-ний Суд СРСР: зпдно п. "а" ст. 43 Конституцп СРСР вiд 31 шчня 1924 року до ком-петенци названого суду вiдносилося "надання Верховним Судам союзних республiк керiвних роз'яснень з питань загальносоюзного законодавства". Пiзнiше схожi пов-новаження отримали й Верховнi Суди республiк. Зокрема, Верховний Суд УРСР був надшений правом надавати судам керiвнi роз'яснення з 1961 року.
Ще в 1940 рощ П. Орловський зазначив, що керiвнi вказiвки пленуму Верховного суду СРСР мають велике значення для однакового виршення судами правових спорiв i вчать суди "правильно розум^и та застосовувати радянський сощалютич-ний закон" [1, с. 97]. Водночас, вш пiдкреслював, що саме керiвнi вказiвки пленуму Верховного суду СРСР, як е обов'язковими для нижчих судiв, а не окремi постанови й ухвали хоча б i найвищого судового органу кра!ни складають "судову практику", що е джерелом права [1, с. 96]. Подiбного погляду додержувалися професори Полянський М. i 1саев М., якi наголошували, що окремi рiшення Верховного суду СРСР не створюють прецедент, але керiвнi вказiвки його пленуму е джерелом права. Положення ж ст. 112 Сталшсько! Конституци, вiдповiдно до якого суди е неза-лежними та тдкорюються лише законовi, на !х думку, не слiд було розум^и як формулу "все, що не е законом, не може вважатися джерелом права" [2, с. 41, 43; 3, с. 77-78].
У 1955-1956 роках на сторшках журналу "Радянська держава та право" тсля публшаци статп Тшкевича I. "Чи е керiвнi вказiвки пленуму Верховного суду СРСР джерелом права?", в якш автор доводив вщсутшсть у судiв правотворчих фу-нкцiй [4], розгорнулася цiла дискуая з цього приводу. Названа публшащя отримала велику кiлькiсть вiдгукiв, як були направленi до редакци журналу. На шдтримку позици Тiшкевича I. виступив лише украшський правознавець Орзiх М. Слiд зазна-чити, що Орзiх М. Ф. був не першим, хто заперечував правотворчу роль радянсько-го суду. Зокрема, тако! позици в 1940 роках дотримувалися: Вишинський А., Брай-нiн Я., Строгович М., Зiвс С., НЫфоров Б., Лiвшиц В. [2, с. 41-43; 48, с. 6; 6, с. 2944]. Iншi автори (Ходунов М., Юркевич М., Матвiенко С., Волжан В., Кiкоть В.) наводили аргументи проти його доводiв. До останнiх приедналася й редакщя журналу "Радянська держава та право" [7; 8].
У 60-80-х роках ХХ столотя значення судово1 практики в системi джерел права й механiзмi правового регулювання дослщжували багато радянських вчених (Без> на А., Братусь С., Венгеров А., Гурвiч М., Комiсаров К., Лазарев В., Леушин В., Ткачова С. та шш^. Бiльшiсть iз них дотримувалися позици, що роз'яснення плену-мiв Верховних Судiв СРСР i союзних республiк е джерелом права та мають надзви-чайно важливе значення в процес правозастосування. Скаж1мо, Братусь С. i Венгеров А. обгрунтовували свое переконання тим, що в роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду республши та Пленуму Верховного Суду СРСР мютяться правоположен-ня, якi, хоча i не мають ушх елементiв норми права й мехашзму, що забезпечуе 1хню
безумовну реатзащю, але надшеш певною мiрою нормативности, тобто загальностi та обов'язковостi [9, с. 16, 25-26].
Таким чином, чимало радянських вчених, яю дослщжували цю проблему, ви-знавали керiвнi вказiвки Верховного Суду СРСР i Верховних Судiв республiк дже-релом права, шдкреслюючи !х вагоме значення. Бшьше того, правовий статус роз'-яснень Верховного Суду Укра1ни тривалий час не змшювався й шсля проголошення незалежностi Укра1ни. У 1997 рощ професор Коржанський М. Й. навггь говорив про необхщшсть "надання Пленумовi ВСУ законодавчих повноважень" [10, с. 17].
Проте в 1998 рощ Президент Украши звернувся до Голови ВСУ iз зауважен-ням, що надання Пленумом ВСУ керiвних роз'яснень (п. 3 § 3 Тимчасового регламенту Пленуму ВСУ [11, с. 105]) не вщповщае положенням статп 129 Конституци Украши. Пленум не погодився з Президентом i у свош постановi вщ 17 квiтня 1998 року № 11 визнав положення про надання Пленумом керiвних роз'яснень загальним судам у питаннях застосування законодавства таким, що вщповщае Конституци та чинному законодавству, але дда п. 3 § 3 Тимчасового регламенту призупинив до виршення питання в законодавчому порядку [12]. Воно виршилося 21 червня 2001 року, коли Верховною Радою Украши було внесено пакет змш до деяких законодавчих акпв. Так, Закон "Про внесення змш до Закону Украши "Про судоустрш Украши" вщ 21 червня 2001 року iз вислову "керiвнi роз'яснення Пленуму Верховного Суду Украши" виключив слово "керiвнi", а також наголосив, що роз'яснення Пле-нумiв Вищих спецiалiзованих судiв носять рекомендащйний характер. Аналогiчнi положення шзшше були закрiпленi в Законi "Про судоустрш Украши" вщ 7 лютого 2002 року (ст. 18, 39, 44, 47, 55 Закону) i в Регламент Пленуму ВСУ [13].
Таким чином, у перюд мiж судовими реформами 2001 i 2010 роюв законодавст-во Укра1ни визнавало компетенцiю Пленуму ВСУ щодо надання роз'яснень, але не виршувало питання щодо юридично1 природи цих роз'яснень, не називаючи !х анi "керiвними" (тобто обов'язковими), анi "рекомендацiйними", що створювало певну невизначешсть на практищ.
Отже яку правову природу мали роз'яснення Пленуму ВСУ в указаний перюд?
Деяю вчеш зайняли позищю, що названi роз'яснення перестали були обов'язковими з 2001 року та не можуть бути визнаш джерелом права Украши. Наприклад, тако1 думки дотримувався Малишев Б., котрий наголошував, що обов'язкова сила роз'яснень ВСУ суперечить статтям 147 та 150 Конституци Украши, де вказано, що Конституцшний Суд Украши (далi - КСУ) е единим органом конститущйно1 юрисдикции до компетенци якого входить надання обов'язкових та остаточних офiцiйних тлумачень, що здшснюються ним у випадку "практично1 необхщносп у з'ясуваннi або роз'ясненнi, офщшнш штерпретаци положень Конституцil та закошв Укра1ни", а також "наявностi неоднозначного застосування положень Конституци або закошв судами Украши, шшими органами державно1 влади" (ст. 93 та 94 Закону "Про Конституцшний Суд Украши") [14, с. 272].
Аналiзуючи це твердження в 2009 рощ, я не погодився iз цим ним з огляду на наступне.
Особливий статус КСУ як единого органу конституцшно1 юрисдикци, визначе-ний Основним Законом Украши, безперечно, дае пщстави говорити, що його ршен-
ня з питань офщшного тлумачення Конституци та закошв Укра!ни мае вищу юри-дичну силу, шж постанови Пленуму ВСУ, в яких судам надаються роз'яснення що-до застосування законодавства. Проте, на мою думку, це не означае, що надання ВСУ до середини 2010 року под1бних роз'яснень суперечило статтям 147 та 150 Конституци Укра!ни, шдм!няючи офщшне тлумачення, яке здшснюеться КСУ. Як вщомо, тлумачення правових норм е невщ'емною частиною будь-яко! правозасто-совно! д1яльност1, у тому числ1 судово!: застосовуючи правову норму до конкретного випадку, суддя завжди повинен спочатку з'ясувати !! змют, а вже пот1м ухвалю-вати ршення по справь Ц м1ркування шдтверджуються ухвалою КСУ № 62-у/2002 вщ 5 грудня 2002 року, в якш зазначаеться, що "стаття 83 Закону Укра!ни "Про Конституцшний Суд Укра!ни" передбачае зупинення провадження у справ! лише в раз! виникнення в процес загального судочинства спору щодо конституцшност! норми закону, яка застосовуеться судом. Зупинення провадження у справ! в процес загального судочинства й порушення (перед КСУ) питання щодо офщшного тлумачення Конституци Укра!ни та закошв Укра!ни законом не передбачено, оскшьки це було б вщмовою в правосуддГ' [15]. Разом ¿з тим, р!зш судд при розгщщ аналопч-них справ нерщко розумдать змют тих чи шших норм права неоднозначно, що при-зводить до порушення принципу р1вносп громадян перед законом. Тому в Закош "Про судоустрш Укра!ни" 2002 року особливо тдкреслювалося, що ВСУ не тшьки "здшснюе правосуддя", але й "забезпечуе однакове застосування законодавства ус> ма судами загально! юрисдикцп" (ч. 1 ст. 47), оскшьки це е одшею з гарантш еднос-т1 системи суд1в загально! юрисдикцп (ч. 4 ст. 18). З щею метою, як було указано в Закон!, ВСУ "дае судам роз'яснення з питань застосування законодавства на основ! узагальнення судово! практики та анатзу судово! статистики" (п. 2 ч. 2 ст. 47). Наведен! положення Закону "Про судоустрш Укра!ни" 2002 року повшстю узгоджува-лися з нормами Закону "Про Конституцшний Суд Укра!ни", який единою тдставою для конституцшного звернення до КСУ щодо офщшного тлумачення Конституци Укра!ни та закошв Укра!ни називае наявшсть !х "неоднозначного застосування... судами Укра!ни, шшими органами державно! влади" (ст. 94). Кр!м того, не дивля-чись на те, що в названий перюд часу ! Закон "Про судоустрш Укра!ни", ! Закон "Про Конституцшний Суд Укра!ни" передбачали можливють звернення суд!в загально! юрисдикцп до КСУ !з поданнями з питань офщшного тлумачення Конституци Укра!ни та закошв Укра!ни, КСУ в деяких випадках в!дмовляв у вщкритп консти-туц!йного провадження за такими конституцшними поданнями, наприклад, через вщсутшсть "практично! необх!дност!" в цьому [15] або у зв'язку з нешдвщомчютю КСУ "питань, як! потребують не офщшного тлумачення, а законодавчого врегулю-вання" [16]. За цих умов до середини 2010 року Пленум ВСУ фактично залишався единим найвищим ! компетентним органом, який мав зпдно !з законом право роз'ясняти судам, як сл!д вир!шувати конкретш справи в умовах неясност!, непов-ноти чи суперечливост! законодавчих припишв.
Для прикладу, одразу п!сля прийняття в 1996 роц! ново! Конституци Укра!ни важливе значення в систем! джерел конституцшного права Укра!ни вщгравала постанова Пленуму ВСУ № 9 вщ 1 листопада 1996 року "Про застосування Конституци Укра!ни при здшсненш правосуддя", в якш наводилися важлив! приписи щодо по-
долання iерархiчних колiзiй, що юнували на той момент мiж конституцшними й за-конодавчими нормами. Скажiмо, у п. 8 ще1 постанови було зазначено, що суд не вправi вщмовити особi в прийняттi позовно1 заяви чи скарги лише з ие1 шдстави, що И вимоги можуть бути розглянут в передбаченому законом досудовому порядку, або з шдстав, передбачених законом, який обмежуе право на оскарження в судi рiшень, дiй чи бездiяльностi оргашв державно1 влади, мiсцевого самоврядування, посадових i службових осiб. Пункт 12 передбачав, що "при розглядi трудових спорiв судам слiд мати на уваз^ що ч. 3 ст. 43 Конституци використання примусово1 пращ заборонено. У зв'язку з цим не можуть застосовуватись як таю, що суперечать Конституци, правила статей 32, 33, 34 Кодексу закошв про працю, вщомчих положень чи статуив про дисциплiну тощо, як передбачають можливють тимчасового пере-ведення працiвника без його згоди на шшу роботу в порядку дисциплшарного стяг-нення, у разi виробничо1 необхiдностi або простою, а також можливють виконання ним роботи, не передбачено1 трудовим договором". У п. 20 йшлося, що члени им'1 чи близькi родичi обвинуваченого, цившьного позивача або цивiльного вщповщача не можуть бути притягнутi до кримшально1 вiдповiдальностi за вiдмову вщ дачi по-казань, передбачено1 в ст. 179 Кримшального кодексу Украши 1960 року [17]. У деяких випадках завдяки роз'яснення Пленуму ВСУ заповнювали прогалини в пра-в^ що виникають внаслiдок визнання КСУ неконституцшними окремих норм зако-шв чи iнших правових актiв. Так, Ршенням КСУ вiд 30 ачня 2003 р. № 3-рп/2003 були визнаш такими, що не вщповщають Конституци Укра1ни, тi положення ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 Кримшально-процесуального кодексу Украши (далi - КПК), яю унеможливлюють розгляд судом на стади досудового слщства скарг на постанови слщчого, прокурора стосовно приводiв, пiдстав i порядку порушення кримшально1 справи щодо певно1 особи. КСУ, таким чином, сформулював правову позицiю, згщ-но з якою гаранти ст. 55 Конституци Украши поширюються також на право особи оскаржувати в судi постанови про порушення кримшально1 справи щодо не1. У зв'язку з тим, що мехашзму реалiзацil даного права на законодавчому рiвнi закрш-лено не було, 11 лютого 2005 року було прийнято постанову Пленуму ВСУ № 1 "Про деяю питання, що виникають тд час розгляду судами Укра1ни скарг на постанови оргашв дiзнання, слщчого, прокурора про порушення кримшально1 справи", в якш було визначено термши оскарження указаних постанов, порядок i строки розгляду судом вщповщних скарг. Лише через два роки пюля цього ВРУ прийняла Закон вiд 14 грудня 2006 року № 462-У "Про внесення змш до Кримiнально-процесуального кодексу Укра1ни щодо оскарження постанови про порушення кри-мiнальноl справи", в якому було враховано бшьшють положень, викладених у пос-тановi Пленуму ВСУ № 1 вщ 11 лютого 2005 року. У зв'язку з тим, що це питання було врегульовано на законодавчому рiвнi, ВСУ скасував свою постанову вщ 11 лютого 2005 року [18]. Ршенням Конституцшного Суду Украши вщ 30 червня 2009 року №16-рп/2009 у справi за конституцшним поданням Верховного Суду Укра1ни щодо вщповщносп Конституцil Укра1ни (конституцiйностi) положень час-тин сьомо1, дев'ято1, пункту 2 частини шютнадцято1 статтi 236-8 КПК визнаш такими, що не вщповщають Конституци Украши (е неконституцшними), окремi положення частин сьомо1, дев'ято1, пункту 3 частини дванадцято1, пункту 2 частини
шютнадцято! статп 236-8 КПК. У зв'язку з цим, Пленум ВСУ незадовго до судово! реформи 2010 року прийняв ще одне роз'яснення з цього питання, що мютилося в постанов! № 6 вщ 4 червня 2010 року "Про деяю питання, що виникають шд час ро-згляду судами Укра!ни скарг на постанови оргашв д1знання, слщчого, прокурора про порушення кримшально! справи".
Таким чином, у 2009 рощ автор дшшов висновку, що хоча вказаш роз'яснення Пленуму ВСУ мютять окрем! положення, яю штерпретують змют законодавчих норм, вони за своею природою ютотно вщр!зняються вщ офщшного тлумачення Конституци та закошв Укра!ни, що здшснюеться КСУ. По сут1, вони не е штерпре-тацшними актами, адже приймалися в результат! узагальнення ВСУ позици суд1в щодо виршення тих чи шших категорш справ, включаючи не тшьки питання тлумачення норм права, але й практику заповнення прогалин { подолання кол!зш у законодавства Звщси було зроблено висновок, що в Закош "Про судоустрш Укра!ни" невипадково було використане саме формулювання "роз'яснення з питань застосу-вання законодавства", а не "роз'яснення законодавства" чи "тлумачення законодав-ства". [19, с. 127-130]
Тод1 ж автор висловив переконання, що роз'яснення Пленуму Верховного Суду Укра!ни продовжують виконувати свою функщю щодо забезпечення однакового застосування законодавства й фактично враховуються вс1ма судами, нав1ть незва-жаючи на те, що вони перестали бути "кер1вними". Так, в результат! сощолопчного опитування судд!в Лугансько! област! (к!льк!сть респондент - 49 ос!б), проведено-го мною в шчш 2008 року, було з'ясовано, що на той момент 79 % судд!в називали роз'яснення Пленуму ВСУ рекомендацшними, а 21 % - обов'язковими. У той же час, на запитання "Чи сприяють, на Вашу думку, роз'яснення Пленуму ВСУ, досяг-ненню правильного й одномаштного застосування судами законодавства Укра!ни?" 98 % опитаних судд!в вщповши "так" ! лише 2 % - "ш".
Отже, специф!чний змют названих роз'яснень, а також оформлення !х у вигляд! постанов Пленуму ВСУ, як! мали ус! формальн! ознаки нормативно-правового акту, давали тдстави до середини 2010 року вщносити !х до джерел права Укра!ни. За своею правовою природою вони мютили приписи, як! детатзували положення Кон-ституц!! Укра!ни, закон!в ! п!дзаконних нормативних акпв на основ! !х тлумачення, заповнювали прогалини в прав!, визначали правила подолання законодавчих кол!зш ! вказували судам, що необх!дно робити в тих чи шших ситуащях. При цьому вщсу-тн!сть у чинному на той момент законодавств! про судоустрш Укра!ни вказ!вки на обов'язковий характер зазначених постанов зовс!м не робив !х необов'язковими. Зокрема, повноваження щодо перегляду судових р!шень, як! тод! зг!дно !з процесуа-льним законодавством мав ВСУ, фактично створювали мехашзм забезпечення обов'язковосп його роз'яснень.
Проте, як уже зазначалося вище, ситуащя докор!нно зм!нилася внасл!док на-брання чинност! Законом "Про судоустрш ! статус судд!в" № 2453-У1 в!д 7 липня 2010 року, який ютотно обмежив повноваження ВСУ, у тому числ! щодо перегляду судових ршень. У ст. 45 цього Закону в перелшу повноважень Пленуму ВСУ вщсу-тня згадка про можлив!сть надання ним будь-яких роз'яснень, хоча б рекомендацш-них. Вщповщно до п. 6 ст. 36 указаного Закону "роз'яснення рекомендацшного ха-
рактеру з питань застосування спещатзованими судами законодавства при вир> шенш справ вщповщно1 судово1 юрисдикци" дають Пленуми вищих спещатзова-них судiв за результатами узагальнення судово1 практики.
Враховуючи це, Хавронюк М. висловив думку, що Постанови Пленуму ВСУ, яю мютять роз'яснення законодавства, i були видаш до набрання чинностi Закону "Про судоустрш та статус суддiв" вщ 7 липня 2010 року, втратили свою силу. В об-грунтування свое1 позици вiн зауважив, що новий закон не передбачае права ВСУ приймати подiбнi постанови, а тому вш не може внести змши та доповнення в ра-нiше виданi постанови, якi "щодня i щогодини" застарiвають, змiнивши свою точку зору та, вщповщно, практику шших судiв i органiв, яю звикли застосовувати цi постанови. "Якщо пiти вiд зворотного, i вважати що Постанови ВСУ збершають свою силу, ми не зможемо вщповюти на питання, до якого часу вони будуть дiяти", - до-дае вчений. Вiн зауважуе, що сьогоднi видання постанов такого роду покладено на Вищi спецiалiзованi суди, якi повиннi роз'яснювати законодавство. "У разi винесен-ня постанов вищих спецiалiзованих судiв з питань, рашше викладених у Постановах Пленуму ВСУ, виникне конфлшт - законодавство, примiром, не змiнилося, а вищий суд зайняв вiдмiнну вiд ВСУ позищю - це ще один аргумент на користь того, що не можуть одночасно дiяти роз'яснення рiзних судiв. Постанови Пленуму ВСУ вщш-дуть в iсторiю, стануть чимось на рiвнi науково1 доктрини (з датуванням - на конк-ретну дату це роз'яснення було актуально)", - шдсумовуе правознавець. Але у той же час, на його думку, суди за звичкою будуть враховувати Постанови Пленуму ВСУ у свош практищ, але не обов'язково вщображати !х у судових рiшеннях: "Пленум ВСУ не просто "штампував" постанови, вш виписував !х дуже скрупульозно, на основi узагальнень судово1 практики, враховувалися рiзнi точки зору... Судд не зможуть !х просто вщкинути. У законi написано, що судд керуються тiльки законом, але закон не можна використовувати "в чистому виглядГ', вш тдлягае тлума-ченню та роз'ясненню". [20]
Отже, шсля судово1 реформи 2010 року статус роз'яснень Пленуму ВСУ, як були прийнят до И проведення, став ще бiльш невизначеним i неясним, але у той же час автор не може погодитися iз категоричним твердженням Хавронюка М. , що щ постанови втратили силу. Зокрема, оскшьки назваш постанови свого часу були при-йнятi ВСУ в порядку та в межах, визначених законом, то т з них, якi не були прямо скасоваш ВСУ, продовжують дiяти в частинi, що не суперечить чинному сьогодш та в майбутньому законодавству. Це загальна практика правонаступництва - якщо немае шяко1 спещально1 вказiвки в законi та якщо вщповщш нормативно-правовi акти не були скасоваш, то вони ддать у частиш, що не суперечить законодавству, навт якщо були лшвщоваш орган, якi !х приймали (таких прикладiв у практицi сучасного державного й правового життя Укра1ни юнуе досить багато). Зазначимо, що Укра1ш досi не прийнято Закону "Про нормативно-правовi акти" чи будь-якого шшого аналогiчного законодавчого акту, який би мютив загальнi положення щодо дп рiзних видiв правових актiв, у тому числi щодо порядку припинення !х дil. У той же час, можна навести доречш в даному аспектi положення ч. 3 п. 2.21 Порядку по-дання нормативно-правових актiв на державну реестращю до Мiнiстерства юстицil Укра1ни та проведення !х державно1 реестрацil, затвердженого наказом Мшютерства
юстици Укра!ни вщ 12 квггая 2005 р. № 34/5: "У раз! припинення нормотворчих по-вноважень вщповщного суб'екта нормотворення питання про внесення змш, ви-знання таким, що втратив чиннють, чи скасування нормативно-правового акта такого суб'екта нормотворення виршуються уповноваженим вщповщно до Конституцп чи закошв Укра!ни органом". На жаль, Закон "Про судоустрш та статус судщв" 2010 року не мютить жодних указ1вок щодо подальшо! дол! роз'яснень ВСУ. Отже, най-ближчим часом потр1бно внести змши до цього закону з метою, як мшмум, вир> шення ще! проблеми.
На сьогодш суди продовжують використовувати роз'яснення Пленуму ВСУ шд час вщправлення правосуддя, у тому числ1 посилаючись на них у сво!х ршеннях. Так, за допомогою пошуково! форми Единого державного реестру судових ршень автор знайшов 69 796 судових акпв, прийнятих у перюд з 1 вересня 2010 року до 30 квггая 2011 року судами вс1х шстанцш, що мютять посилання на постанови Пленуму ВСУ, у тому числк
1) за формою судового акту - 1 638 вироюв, 43 472 постанов, 24 686 ршень;
2) за формою судочинства - 4 107 акпв, прийнятих в межах кримшального су-дочинства, 35 325 - адмшютративного, 22 601 - цившьного, 5 514 - господарського, 2 249 - у справах про адмшютративш правопорушення;
3) прийнятих вищими судовими органами Укра!ни - 24 ршення ВСУ, 5 ршень Вищого спещал!зованого суду Укра!ни з розгляду цившьних { кримшальних справ, 7 постанов Вищого адмшютративного суду Укра!ни та 662 постанови Вищого гос-подарського суду Укра!ни.
Наведеш цифри дають змогу скласти ч1тке уявлення про те, наскшьки важливе значення мають роз'яснення Пленуму ВСУ в судовш практиц1 навггь п1сля судово! реформи 2010 року. Гадаю, що вщповщш постанови Пленуму ВСУ можна 1 сьогод-ш вважати джерелом права Укра!ни в тш частин1, в як1й вони не суперечать чинному законодавству. При цьому в найближчому майбутньому на законодавчому р1вн1 доцшьно повернути Пленуму ВСУ повноваження щодо надання таких роз'яснень, що сприятиме формуванню правильно! та однозначно! судово! практики. В шшому випадку дуже скоро суди почнуть стикатися з певними проблемами практичного характеру. Так, уже сьогодш юнуе !мов!рнють виникнення ситуацш, як! матимуть негативн! насл!дки для судово! практики ! в яких ВСУ не зможе зарадити, як напри-клад: 1) прийняття пленумами вищих спец!ал!зованих суд!в роз'яснень, як! будуть суперечити позици ВСУ, вщображенш в його минулих роз'ясненнях чи, навггь, у нових р!шеннях з конкретних справ; 2) прийняття р!зними вищими спец!ал!зовани-ми судами роз'яснень, як! будуть суперечити один одному. Саме тому функщю за-безпечення одномаштного й правильного застосування чинного законодавства слщ покласти на ВСУ, який за Конститущею Укра!ни, е вищим органом судово! влади в систем! суд!в загально! юрисдикц!!.
Список лггератури
1. Орловский П. Значение судебной практики в развитии советского гражданского права / П. Орловский // Советское государство и право. - 1940. - № 8-9. - С. 91-97.
2. В секторе судебного права Института права Академии наук СССР / [редакционная статья] // Советское государство и право. - 1946. - № 10. - С. 41-43.
3. Исаев М. Судебная практика пленума Верховного суда СССР как источник советского уголовного права / М. Исаев // Ученые записки ВИЮН. - 1947. - Вып. У. - С. 75-88.
4. Тишкевич И. С. Являются ли руководящие указания пленума Верховного суда СССР источником права? / И. С. Тишкевич // Советское государство и право. - 1955. - № 6. - С. 29-36.
5. Вышинский А. Я. Теория судебных доказательств в советском праве / А. Я. Вышинский ; [2-е изд., дополненное и переработанное]. - М. : Юридиздат, 1946. - С. 248.
6. Брайнин Я. М. Является ли судебная практика применения аналогии источником советского уголовного права? / Я. М. Брайнин // Юридичний зб1рник Кшвського державного ушверситету 1меш Т. Г. Шевченка. - 1948. - № 2. - С. 29-44.
7. О юридической природе руководящих указаний Пленума Верховного Суда СССР : [редакционная статья] // Советское государство и право. - 1956. - № 8. - С. 13-24
8. Ходунов М. Е. Судебная практика как источник права / М. Е. Ходунов // Социалистическая законность. - 1956. - № 6. - С. 31-33.
9. Братусь С. Н. Понятие, содержание и формы судебной практики / С. Н. Братусь, А. Б. Венгеров // Судебная практика в советской правовой системе / [под ред. С. Н. Братуся]. - М. : Юрид. лит., 1975.
- С. 8-74.
10. Коржанський М. Постанова Пленуму Верховного Суду Украши : нормативний акт чи комен-тар? / М. Коржанський // Юридичний вгсник Украши. - 1997. - № 6 (84). - 6-12 лютого. - С. 16-17.
11. Постанова Пленуму Верховного Суду Украши вщ 23 ачня 1998 року № 2 "Про затвердження Тимчасового регламенту Пленуму Верховного Суду Украши" / Верховний Суд Украши // Право Украши. - 1998. - № 3. - С. 105.
12. Постанова Пленуму Верховного Суду Украши вщ 17 квггня 1998 р. № 11 "Про подання Голо-ви Верховного Суду Украши з приводу звернення Президента Украши щодо нев1дпов1дносл деяких положень Тимчасового регламенту Пленуму Верховного Суду Украши Конституцп та чинному зако-нодавству Украши" / Верховний Суд Украши // Вгсник Верховного Суду Украши. - 1998. - № 2. -С. 22-24.
13.Постанова Пленуму Верховного Суду Украши вщ 10 червня 2002 року № 7 "Регламент Пленуму Верховного Суду Украши" / Верховний Суд Украши // Вгсник Верховного Суду Украши. - 2002.
- № 4. - вкл. - С. 29-40.
14. Малишев Б. В. Судовий прецедент у правовш систем! Англи / Б. В. Малишев. - К. : Пракас, 2008. - 344 с.
15. Ухвала Конституцшного Суду Украши ввд 5 грудня 2002 року № 62-у/2002 про ввдмову у вщ-крит конституцшного провадження [Електронний ресурс] / Конституцшний Суд Украши // Сайт Конституцшного Суду Украши. - Режим доступу :
http://www.ccu.gov.ua/pls/wccu/p0062?lang=0&rej=0&pf5511=33 674.
16. Ухвала Конституцшного Суду Украши ввд 15 лютого 2007 року № 14-у/2007 про ввдмову у в1дкритл конституцшного провадження [Електронний ресурс] / Конституцшний Суд Украши // Сайт Верховно1 Ради Украши. - Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v014u710%2 Б07.
17. Постанова Пленуму Верховного Суду Украши вщ 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосу-вання Конституцп Украши при здшсненш правосуддя" [Електронний ресурс] / Верховний Суд Украши // Сайт Верховно1 Ради Украши. - Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0009700-96.
18. Постанова Пленуму Верховного Суду Украши вщ 21 грудня 2007 року № 12 "Про визнання такою, що втратила чиншсть, постанови Пленуму Верховного Суду Украши ввд 11 лютого 2005 р. № 1 "Про деяю питання, що виникають тд час розгляду судами Украши скарг на постанови оргашв д1з-нання, сл1дчого, прокурора про порушення кримшально1 справи" / Верховний Суд Украши // Вюник Верховного Суду Украши. - 2008. - № 1. - С. 11.
19. Мазур М. В. Акти органгв судово1 влади як джерело конституцшного права Украши : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 "Конституцшне право; мунщипальне право" / М. В. Мазур. - Х., 2009.
- 233 с.
20. Все постановления Пленума Верховного Суда Украины утратили силу [Электронный ресурс] // Юридический Луганск. - Режим доступа:
http://jurlugansk.ucoz.org/news/2010-10-06-1210. - Дата доступа: 06.10.2010.
Мазур Н. В. Место разъяснений Пленума Верховного Суда Украины в системе источников права: прошлое и современность / Н. В. Мазур // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2010. - Т. 24 (63). № 1. 2011. - С. 3-12.
Статья посвящена выяснению правовой природы разъяснений Пленума Верховного Суда Украины и их места в системе источников права Украины начиная с советских времен и до сегодняшнего дня. Сделан вывод о необходимости возвращения Верховному Суду Украины полномочий давать разъяснения по вопросам применения законодательства.
Ключевые слова: источник права, разъяснение, толкование норм права, судебная практика
Mazur N. Place clarification of Supreme Court of Ukraine in the sources of law: Past and Present / N. Mazur// Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. -2011. - Vol. 24 (63). № 1. 2011. - Р. 3-12.
The legal nature of explanations of the Supreme Court of Ukraine and their place in the sources of law are analyzed. The analysis covers the period from the Soviet times to the present. There is a conclusion about the necessity of the legislative changes to return the Supreme Court of Ukraine power to provide explanations on law application.
Keywords: source of law, explanation, interpretation of law, case law
Поступила в редакцию 16.01.2011 г.
