МИСТЕЦТВО РіЗЬБЛЕННЯ ЯК ОДИН іЗ ПРОЯВіВ НАЦіОНАЛЬНОГО ТА КУЛЬТУРНОГО ВіДРОДЖЕННЯ ЛЕМКіВ-РУСИНіВ (КіНЕЦЬ XIX -ПЕРША ТРЕТИНА XX СТ.) Текст научной статьи по специальности «Искусствоведение»

УДК 745.51+736.2 UDC

DOI: 10.17223/18572685/63/4

Мистецтво рiзьблення як один i3 проявiв нацiонального та культурного вщродження лемкiв-русинiв (кiнець XIX -перша третина XX ст.)

Р.В. Одрех1вський

Нацiональний лiсотехнiчний унiверситет УкраТни УкраТна, 79057, м. Львiв, вул. Ген. Чупринки, 103 E-mail: odre2010@ukr.net

Авторське резюме

Метою статт е показати, як у кiнцi Х1Х - першiй третинi ХХ ст. у русишв на Лем-ювщиш внаслiдок нових iсторичних та сощальних умов вiдбулося нацiональне та культурне вiдродження. Зб^льшилась кiлькiсть замовникiв творiв рiзьблення та меморiальних споруд i3 числа емi[Jрантiв, промислових працiвникiв. Стае помггною роль меценатiв. Вiдновили свою дiяльнiсть курорти у мiстах 1вошч, Риманiв, Криниця та ш. Традицшне у цих краях мистецтво рiзьблення по дереву та каменю у результат цього досягло свого апогею у розвитку.

Утворилися династи майстрiв i3 вiдроджених традицiйних русинських мистець-ких ремесел. Мистецтво рiзьблення розвивалося у русл нацiональних традицiй церкви схщного обряду. У творах дереворiзьби, меморiальних споруд лемкiвськi майстри демонстрували свою русинську нацiональну iдентичнiсть завдяки написам кирилицею, хрестам ^з iконографiею схiдного обряду тощо у оточены шоетшчних сакральних культур.

Ключовi слова: Лемювщина, русини, нацiональне вiдродження, рiзьблення, хрест.

Искусство резьбы как одно из проявлений национального и культурного возрождения лемков-русинов (конец XIX - первая треть XX в.)

Р.В. Одрехивский

Национальный лесотехнический университет Украины, Украина, 79057, г. Львов, ул. Ген. Чупрынки, 103 E-mail: odre2010@ukr.net

Авторское резюме

Цель статьи - показать, как в конце XIX - первой трети ХХ в. у русинов Лемков-щины вследствие новых исторических и социальных реалий произошло национальное и культурное возрождение. Увеличилось количество заказчиков произведений резьбы и мемориальных сооружений из числа эмигрантов и работников промышленности. Стала заметной роль меценатов. Возобновили свою деятельность курорты в городах Ивонич, Риманов, Криница и др. Традиционное в этих краях искусство резьбы по дереву и камню достигло в развитии своего апогея. Образовались династии мастеров возрождённых традиционных русинских художественных ремёсел. Искусство резьбы развивалось в русле национальных традиций церкви восточного обряда. В произведениях резьбы по дереву и мемориальных сооружениях лемков-ские мастера демонстрировали свою русинскую национальную идентичность посредством надписей кириллицей, крестов с иконографией восточного обряда и т. д. в окружении иноэтнических сакральных культур.

Ключевые слова: Лемковина, русины, национальное возрождение, резьба, крест.

The art of carving as a manifestation of the national and cultural revival of the Lemkos-Rusins (the late 10th-first third of the 20th century)

R.W. Odrekhivskyi

Ukrainian National Forestry University 103 Hen. Chuprynky Street, Lviv, 79057, Ukraine E-mail: odre2010@ukr.net

Abstract

The article aims at showing the national and cultural revival of the Rusins in Lemkivshchyna in the late 19th - first third of the 20th century. The revivial was brought about by new historical and social realities, including the increased number of emigrants and industrial workers who ordered carvings and memorial structures, a growing role of patrons and resumed activities of such resorts cities as Ivonic, Rimanov, Krinitsa and others. The traditional art of wood and stone carving reached its developmental apogee in these regions. Dynasties of artisans practicing the revived traditional Rusin crafts were formed. The art of carving developed in line with the national traditions of the Eastern rite church. The Lemko artisans demonstrated their Rusin national identity in woodcarving and memorial structures through Cyrillic inscriptions, crosses with oriental ritual iconography, etc., surrounded by other ethnic sacred cultures.

Keywords: Lemkivshchyna, Rusins, national revival, carving, cross.

Лемювщина - прекрасний край лiсiв та прських потоюв. Тут здавна проживали скромш талановит працьовит люди, здiбнi до музикаль-них, танцювальних, пластичних, словесних та шших мистецтв. В буднш день лемки працювали на своему фунл, у полЬ випасали худобу, займалися ремеслам. Грунти в горах малородюч^ тому художшм ремеслам як джерелу прибутку придтялось багато уваги - рiзьблeн-ню, ткацтву, вишивц та ш. I постали у цьому краю прекрасш ошатш церкви, оздоблен коностасами та шшими художшми витворами, а навколишнш проспр перехресть, обабiч дор^ наповнився каплич-ками та рiзними рiзьблeними символами-ф^урами.

На сьогодышнш день Леммвщина знаходиться на територп трьох держав: окрeмi райони захщно!' частини Закарпатсько!' обласп в Укра'|'ш, Пряшiвщина у Схщнш Словаччин та пiвдeннi райони Пщ-карпатського та Малопольського воеводств Республки Польща.

У наш час вщродження нацюнально!' самосвщомосп, зростання по-пyлярноcтi туристичних маршрупв виникае необхiднicть y збереженнi та реставрацп' творiв лемкiвcького мистецтва y церквах, мyзеях, на цвинтарях. Тому темy доcлiдження мистецтва рiзьблення як яскравого та орипнального прояву лемювсько!' культури вважаемо актyальною.

На межi XIX та ХХ ст. у кра'| розпочався перiод нацiонального вщродження русишв. Окремi згадки про цей бурхливий перюд зна-ходимо у працях класика лемкознавства Ю. Тарновича [б; 7]. Його пращ в^грали важливу роль для подальших наукових дослщжень. У радянський перiод серед лемюв-переселенщв в Укра'|'ш цю естафету перехопив вщомий лемкознавець та юторик I. Красовський [1; 2].

Окремi питання вiдродження культури та мистецтва русишв на Лемювщиш пiднiмав у сво'|'х працях Р. Одрехiвcький [4], зокрема i у контекст нацюнального вiдродження рycинiв в Галичинi [3]. Зазначи-мо, що багато уваги кторп та етнографп' лемкiв-рycинiв придтяли i польcькi наyковцi, зокрема, класик польсько!' етнографп' Р. Райнфус [9].

Однак у працях науковщв майже не придтено уваги тому, що перюд кшця XIX - першо!' третини XX ст. - особливий перюд нацюнального вщродження русишв по обох схилах Карпат. Метою нашо'| статп е на оcновi методiв cиcтемноcтi, icторизмy та лопчносп розпочати доcлiдження про мистецтво рiзьблення як один iз проявiв нацюнального та культурного вщродження лемюв-русишв. А також дослщити його значення у розвитку культури регюну.

Мета дослщження визначае головнi його завдання: охарактери-зувати cоцiально-економiчнi умови життя леммв-русишв даного перiодy; обГрунтувати причину пщнесення у розвитку пластичних мистецтв на Лемювщиш у кiнцi XIX - першш третинi XX ст., зокрема, рiзьблення; показати розвиток мистецтва рiзьблення як один iз проявiв нацюнально!' cамоcвiдомоcтi рycинiв регiонy.

У даний перюд нацюнальне вiдродження охопило уах рycинiв Галичини. Це вщобразилося у миcтецтвi, особливо у художньому рiзьбленнi iз виникненням нацiонального стилю [3: iOO-1O1].

У дрyгiй половин XIX ст. на галицькiй Лемювщиш вiдбyлиcя великi економiчнi змiни - господарство трансформувалося iз тваринниць-ко-землеробського в землеробсько-тваринницьке. Це призвело до рiзкого зменшення поголiв'я худоби. Одшею iз причин цього була заборона пасти худобу в панських люах [1O: 3]. В кшщ XIX - на початку XX ст. лемювськ емirранти вiдiграли значну роль в духовному життя свого родинного краю. «При значнш або цшковитш помочi лемка-емirранта, - вщзначае Ю. Тарнович, - повстали майже вс новiщi церкви на украшськш Лемкiвщинi. Приходcькi доми, школи, громадcькi та народнi доми, читальш - все те будовано за грошi лемка-емirранта.

Дорог церковш книжки, золот чашi, павуки, свiчники, фелони, хоругви, безлiч великих дзвонiв, на цвинтарях гарш пам'ятники - хрести, придорожш каплички i хрести - це також придбав лемко-емiГрант» [6: 185-186].

У мктах розвивалась промисловкть, збiльшувалась кiлькiсть мiського населення та заможшх людей-промисловцiв, потенцiйних покупцiв сувешрних рiзьблених виробiв та замовникiв сакрального та меморiального рiзьблення. Одночасно i3 цим розвивалися i розши-рювалися курортнi мiсця вiдпочинку. Так, в 1856 р. був вщбудований i заново вiдкритий курорт у MiCTi Криниця [8: 111]. В останнш третинi Х1Х ст. були вщкрит курорти в Римановi, у 1876 р. - в 1вошчу [8: 111].

Друга половина XlX ст. характерна хвилею нацiонального пробуд-ження серед лемюв-русиыв обох схилiв Карпат - як твшчних, так i пiвденних. Позитивну роль серед розаяних груп русинського народу вiдiграла праця члена «РуськоТ трiйцi» Я. Головацького «Розправа о язицi южноруськiм i его нарiччях» (1849) [5: 26-27]. Факт пробуд-ження нацiональноТ самосвщомосп у лемкiв-русинiв у другiй половит Х1Х ст. пiдтверджують також вiдомi польськi ученi, як, напрклад, Р. Райнфус [9: 120].

Все це сприяло вщродженню та розвитку традицшного для русинiв мистецтва рiзьбярства. У навколишнiх iз промисловими та курортними мкцями Вiльцi, Балутянцi, Криниц рiзьбленням розпочали займатися цiлi ам'Т. Тут виробляли дерев'янi палицi, скриньки, поптьнищ, удеко-рованi рiзьбленням, круглi скульптури тощо [4: 111-136.]. Саме iз цих сiл походять вiдомi рiзьбярськi династiТ Котiв, Кищакiв, Одрехiвських, Орисикiв, Шалайдiв, Сухорських та ш. [4: 111-136].

Стае помiтною роль меценалв. Так, власник земель навколо м. Риманова граф Сташслав Потоцький та його дружина Ганна у 1878 р. вщкрили у м. Римановi школу для навчання рiзьбярсва та столяр-ства, до якоТ приймали здiбних до мистецтва хлопав iз навколiшнiх сiл. Продукцiю, що ТТ виготовляли учнi, реалiзовував мкцевий кiоск. Третю частину виручених кошлв повертали учням, решту використо-вували на утримання учшв, платню учителям, закутвлю матерiалiв, знарядь працi тощо. Але iз смертю С. Потоцького школа припинила свое кнування [1: 99-100].

Факт (хоч i корткого) кнування цього навчального закладу мав велике позитивне значення - вш згуртував кращих мистцiв, надав поштовх для подальшого розвитку рiзьбярства русишв. Як зазначае Ю. Тарнович, «... в кожному селi на Лемювщиш е своТ майстри, що з дерева роблять ложки, мисники, шафки з поличками на кухонну посуду, рами для образiв, дерев'ян лiхтарнi, стiльницi, валки до прасування бтля, праники, терлицк.. рiзьблять-вирiзують колотушки, мотовила,

кружтки до роблення масла, дiжки та шше для свого вжитку й свого села» [7: 141].

Одним iз найвизначнших майстрiв русинського рiзьблення у деревi на Лемкiвщинi е, безперечно Михайло Орисик (1885-1946) [4: 114-118, 226]. Найвщомшим iз його творiв е «Лемко-русин» (1930-т рр). Автор виконав дектька версiй щеТ композицií. Одна iз них широко вщома у науковiй лiтературi i неодноразово публкува-лася [5:17,ш.2].Ми в:днайшлиуприватнЕйзб1 рцi у Польщi один iз варiантiв виконання композицiТ «Лемко-русин», тюстращя якого не була нще опублiкована. На нiй зображений русин у нацюнальному строТ iз палицею (рис. 1). Ця композищя - це не тшьки образ, а й

символ русина того часу Адже це повернення до свого, русинського, у епоху, коли поширення вщносно дешевого i безликого промислово-го одягу призвело до поступового занепадутрадицп виготовлення у селах нацюнального свого одягу та шших народних ремесел.

У цей час в Горлицькому та Ясельському повгтах (у мiжвоенний час - територiя Польшу), у селах Бортне, Перегонина, Бодаки, Пере-гримка та ш., виникли велим цент-ри каменярства. Розвивалося воно, як i рiзьба по дереву, на основi давнiх мюцевих вiкових традицiй [4: 87-111]. Тут теж утворились цiлi сiмейнi рiзьбярськi династiТ Дутка-ничiв, Феленчакiв, Цирколв та iн.

Каменярськi русинськi меморп представляють переважно хрести на поставках. Хрести бувають без прикрас або iз рослинними чи геральдичними доповненнями. Особлива група хреспв становлять хрести iз розп'яттям. Велика кшь-юстьлемювськиххреспв виконана Рис б. 21«Ер1^яксз-м^^син. [¡зь- ¡з трьома перемичками, що свщ-бяр Михайло Орисик. Дерево. чить про вiдношення до церкви Поиакоа ЗОьх ¡р. XX ст. сходного об ря ду. Адже захщна цер-Фото Р. Одрех1вського. 1993 р. ква не мае традицш таких хрестiв.

Один iз найдавыших таких хреспв - це хрест iз входу до цвинтзряв Еюртного iз 1879 р. (рис. 2).Бтьшкть хр^^^тIв пiдписанi кирилицею - ознака нацю-нальноТ самосвщомост^вщношехш до свого, русинськогошБифту.

Зазначимо, що яогос лтмк-воуто-го хреста в^гравав важливу роль у цей перюд. Наприьлад,оро яелтьх етнiчну самосвщомктьлмхкМв про-мовляе кам'яний надгробний хрест iз розп'яттям iз Мацини ВеликоТ iз 1921 р. На його постасюзх- викт—зуБм-ний напис «Тут спочоБсе лемко Оиш» (рис. 3). Логос цього напису закцен-тований ще тим, щоукомяотици оу-мае бтьше жодного е пiстолярiю: анi традицшного картушу над верхньою перемичкою iз написом «1Н Ц1», анi якихось шших знакiв. Логос промовляе iз характерною для лемкiвського хреста небагато^вшстю та конкретнiстю. Як i личить у традицiТ лаконiчних, але вiруючих горян-лемкiв: коротко, але вразливо, зрозумто i всеохоплюючи. У цьому вся аксюлопя та весь сакрум пи-тання - донести свял та зрозумш речi коротко, небагатоствно та лаконiчно.

Ще одна риса хреспв iз розп'яттям, якi свщчать про нацiональнi русинськi особливостi церкви схщного обряду, це зображення хреста iз закiнченнями -кожен у виглядi трилисника. Як, на-приклад, хрест iз розп'яттям iз ПантноТ Горлицького повiту iз 1901 р. (рис. 4).

Це було важливе визнання русин-ськоТ нацiональноТ самосвщомосл на Пiвнiчнiй Лемкiвщинi в ствкнуванш iз представниками захiдноТ латинськоТ церкви, де не було ш хреспв iз трьома перемичками, нижнiй iз яких сим-волiзуе пiднiжжя Голгофи, аш хрестiв

Рот. 2. Хрест ¡з Бортного ¡з 1879 р. Фото Р. Одрех1вського. 2019 р.

Рис. 3. Хрест ¡з написом «Тут спочивае Лемко Пиш» -з 1О2Т рм Мхциоа Велика. Фото Р. Одрех1вського. 1993 р.

i3 кiнцями у виглядi трилисника, ан написiв, виконаних кириличним шрифтом.

Отже, перюд кшця Х1Х - першо!' третини ХХ ст. - епоха пщнесення у розвитку мистецтва i культури русинiв на Лемкiвщинi. У значнш мiрi цьому сприяли юторичы та соцiальнi умови, проаналiзованi вище: вiдновлення дiяльностi громадських органiзацiй, ркт промисловостi у великих мiстах, вщкриття мистецьких шкiл, вiдновлення курортiв -мюць для оздоровлення. Це призвело до вщродження культурного розвитку, розкв^у мистецтв, зокрема, рiзьблення по дереву та каме-ню. Прикладом цього е наведенi вище меморп' - i хрест iз Бортного, i хрест iз Мацини Велико!', i хрест iз Пантно'1. Цi мистецьк пам'ятки свiдчать про високий мистецький рiвень, нацiональне, культурне та релтйне вiдродження лемкiв-русинiв. Варто пiдняти питання про створення музеïв-лапiдарiумiв кам'яно'1 скульптури для кращого збереження пам'яток.

У перспективах подальших дослiджень необхiдно дослщити iншi види мистецтва як прояв нацюнального вщродження лемюв-русиыв: народну кону, хорову музику, танцi тощо. Адже це була епоха великих здобутюв у нашш русинськiй культурi.

Л1ТЕРАТУРА

1. Красовський I. Народне рiзьбярство лемкiв // Дзвiн. 1991. № 7. С. 99-100.

2. Красовський I., Солинко Д.Хто ми, лемки... Львiв: Редакцшно-видавничий вiддiл обласного управлшня по пресi, 1991.

3. OdpexiecbKuü Р.В. Мистецтво рiзьблення i передумови становлення дизайну просторово-предметного середовища в Галичин // Художня культура. Актуальн проблеми. 2020. № 16. Частина 1. С. 98-102. DOI: 10.31500/19925514.16.2020.205243

4. Одрех'1вський Р.В. Рiзьбярство Лемкiвщини. Львiв: Сполом, 1998.

5. Паньюв В.М. Лемювсью майстри рiзьби по дереву. КиТв: Видавництво Академiï архiтектури УкраТнськоТ РСР, 1953.

6. Тарнович Ю. 1люстрована iсторiя Лемкiвщини. Львiв: Накладом видав-ництва «На сторожЬ», 1936.

7. Тарнович Ю. Лемювщина. Матерiальна культура. Краюв: Украïнське видавництво, 1941.

8. Darmochwai T. Beskid Niski Polski i Stowacki. Biatystok: Agencja rekla-mowa «Hot», 1993.

9. Reifuss R. Sladami Lemkow. Warszawa: Kraj, 1990.

10. Stefanowski P. Ogolna charakterystyka regionu Lemkowskiego // Biuletyn zarzgdu wojewodskiego PTTK. Lodz, 1976. NIX-X.

REFERENCES

1. Krasovsky, I. (1991) Narodne riz'byarstvo Lemkiv [Lemko folk carving]. Dzvin. 7. pp. 99-100.

2. Krasovsky, I. & Solynko, D. (1991) Khto mi, iemki... [Who are we, Lemkos...]. Lviv: Redaktsiyno-vidavnichiy viddil oblasnogo upravlinnya po presi.

3. Odrekhivskyi, R. (2020) The Art of Carving and Preconditions of Establishment of Spatial and Object Design in Galicia. Khudozhnya kul'tura. Aktual'ni problemi - Artistic Culture. Topical Issues. 16(1). pp. 98-102. (In Ukrainian). DOI: 10.31500/1992-5514.16.2020.205243

4. Odrekhivskyi, R. V. (1998) Riz'byarstvo Lemkivshchini [Carving of Lem-kivschyna]. Lviv: Spolom.

5. Pankiv, V.M. (1953) Lemkivs'ki maystri riz'bi po derevu [Lemko masters of woodcarving]. Kyiv: Vidavnitstvo Akademii arkhitekturi Ukrains'koi RSR.

6. Tarnovych, Yu. (1936) llyustrovana istoriya Lemkivshchini [Illustrated History of Lemkivshchyna]. Lviv: Na storozhi.

7. Tarnovych, Yu. (1941) Lemkivshchina. Material'na kul'tura [Lemkivschyna. Material Culture]. Krakow: Ukrains'ke vidavnitstvo.

8. Darmochwat, T. (1993) Polish and Slovak Low Beskids. Biatystok: Hot.

9. Reifuss, R. (1990). In the footsteps of the Lemkos. Warsaw: Kraj.

10. Stefanowski, P. (1976). General characteristics of the Lemko region. Biu-letyn zarzqdu wojewodskiego PTTK. NIX-X.

Одрехивский Роман Васильевич - доктор искусствоведения, профессор кафедры дизайна Национального лесотехнического университета Украины (Украина).

Одрехiвський Роман Васильович - доктор мистецтвознавства, професор кафе-дри дизайну Нацюнального лкотехшчного ушверситету Украши (Украша).

Roman W. Odrekhivskyi - Ukrainian National Forestry University (Ukraine).

E-mail: odre2010@ukr.net