CC BY
32
УДК 340:12
Михайло Кельман
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка", професор кафедри теори та фшософп права доктор юридичних наук, професор, muchaylo_lviv@mail. ru
МЕТОДОЛОГ1Я ДОСЛ1ДЖЕННЯ ПРАВОТВОРЧОСТ1 У ПРАВОВ1Й ДЕРЖАВ1
© Кельман М., 2017
Правотворчкть у KOHTeKCTi iдей правово! державностi полягае у тому, що вони надають \и системного характеру i дозволяють розглядати ii, як i будь-який елемент полггико-правово'! системи, в усьому спек^ внутрiшнiх i зовшшшх взаемозв'язкiв.
Ключовi слова: право; держава; правотворчкть; правова держава; сусшльство; дeмократiя; народ.
Михаил Кельман
МЕТОДОЛОГИЯ ИССЛЕДОВАНИЯ ПРАВОТВОРЧЕСТВА В ПРАВОВОМ ГОСУДАРСТВЕ
Правотворчество в контексте идей правовой государственности состоит в том, что они придают ей системный характер и позволяют рассматривать ее, как, и любой другой элемент политико-правовой системы, во всем спектре внутренних и внешних взаимосвязей.
Ключевые слова: право; государство; правотворчество; правовое государство; общество; демократия; народ.
Mykhailo Kelman
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Theory and Philosophy of Law
Sc.D., Prof
RESEARCH METHODOLOGY OF LAWMAKING IN
A LEGAL STATE
Lawmaking in the context of law-governed state ideas consists in that they give it systematic character and allow to consider it as any other element of legal political system and external correlations.
Key words: law; state; lawmaking; law governed state; society democracy; nation.
Постановка проблеми. Концепщя правово! держави як система поглядiв, що обгрунтовують управлшня справами суспшьства на основi правових iдеалiв, що забезпечують сощальний мир, свободу, недоторканють громадян, дiяльнiсть держави, обмежену правом в штересах суспшьства й
особистосп сьогодш е загальновизнаною. Однак, як показала укра!нська полiтико-правова практика останшх вiсiмнадцяти рокiв, завдання це непросте. Виявилося недостатшм законодавчо визнати концепщю правово! держави й зафiксувати в Конституцп iдеальну модель правово! державносп.
Аналiз дослiдження проблеми. На монографiчному рiвнi розумiння правово! держави перш за все представленш працями I. А. 1ль!на, Б. О. Юстяювського, С. А. Котляревського, П. I. Новгородцева. Б. Н. Чичерина та шших авторiв. Однак розгляд правотворчосп у контекстi iдей правово! державносп практично не вивчався. Правда окремi аспекти правотворчостi у контекстi принцишв правово! державностi розглядали такi украшсью правознавцi, як В. С. Ковальський, I. П. Козшцев, В. П. Нагребельний, О. I. Ющик.
Мета ще! розвiдки - з'ясувати вплив методологи правотворчосп на правову державу.
Виклад основного матерiалу. Концепцiя правово! держави як система поглядiв, що обгрунтовують управлiння справами суспiльства на основi правових iдеалiв, що забезпечують соцiальний мир, свободу й недоторканнють громадян, дiяльнiсть держави, обмежену правом в штересах суспiльства й особистосп, сьогоднi е загальновизнаною. Однак таке визнання не вичерпуе проблеми. Воно вщображае лише певний рiвень полггико-правово! суспiльно!' свiдомостi, що вкоренився в бшьшосп розвинених демократичних кра!н, до яких прагне потрапити й Укра!на.
Ще на початку XX столггтя Б. О. Юстяювський писав, що панування правово! ще! в сучаснш державi виражаеться в тiм, що вс дi! влади в нш зумовленi й регулюються правовими нормами. Особи, вибраш владою в правовш державi, пiдлеглi правовим нормам однаково з особами, що не мають влади. Вони е виконавцями припишв, що укладаються в цих нормах. Влада е для них не так !хшм суб'ективним правом, як !хшм правовим обов'язком. Цей обов'язок вони повинш нести, здшснюючи функци влади як вiдоме суспiльне служшня. Винятковi повноваження !м надаються не в !хшх особистих iнтересах, а в штересах усього народу й держави. Отже, влада в кшцевому результат не е панування ошб, вибраних владою, а служшня цих ошб на користь загального добра [1, с. 281.].
Уим, як показала укра!нська полггико-правова практика останшх вгамнадцяти рокiв, завдання це непросте. Виявилося недостатшм законодавчо визнати концепщю правово! держави й зафшсувати в Конституцп щеальну модель правово! державносп. Звичайно, придбання щеями строгих правових форм - безсумшвний усшх, найважливший етап розвитку укра!нсько! державностi, але його варто розглядати лише як вихщний пункт руху до реалiзацi! концепцi! правово! держави.
Однiею з перешкод подальшого просування в зазначеному напрямку стае неналежна увага теоретико-правово! науки до розроблення окремих напрямiв розвитку правово! державносп. Одним iз прiоритетних напрямюв е вироблення ясних i твердих основ правотворчосп, заснованих на щеалах правово! державносп. Це вимагае детальшшого дослщження системи принципiв правово! держави. Необхщна !хня класифiкацiя, що дала б змогу визначити прюритетшсть i послiдовнiсть крокiв по реалiзацi! концепцп.
За час пiсля конституцiйного проголошення Укра!ни правовою демократичною державою так i не завершена дискусiя з питань, що таке правова держава в сучасному полггико-правовому контекстi, яка !! системоутворююча iдея i який змют цiе! iде!. Дотепер ознаки правово! державносп не одержали належно! систематизацп й диференцiацi! залежно вщ !хньо! прiоритетностi й значимостi. Така систематизащя необхiдна для того, щоб перейти до пошуку шляхiв будiвництва правово! держави, одним iз яких е вдосконалювання правотворчосп. Важливо визначити, яю прюритети в досягненнi поставленою Конститущею мети. Глибина й масштабнють цих пошукiв дозволили б не тшьки по-новому осмислити саму проблему правово! державносп, але й позначити джерела формування суспшьно! щеологи, здатно! на конструктивно-критичний аналiз сучасних сощально-полггичних процесiв.
За нашим переконанням, без виршення цього дослiдницького завдання неможливе досягнення мети нашо! статтi.
Будь-яка класифшащя припускае щонайменше два основних етапи: видшення вiдповiдноï сукупносп классифшацшних об'екпв i розподiл ïx вужчими групами на n^craBi едностi (однорщносп) окремих ïxHix ознак.
Як справедливо вщзначаеться в лiтератyрi, визначити ознаки, що найповнiше вiдображають природу правовоï держави, не так просто, як здаеться на перший погляд [2, с. 10]. Фаxiвцi з ютори правових i полпичних вчень вщзначають, що оcтаннi два cтолiття теорiя правовоï держави зазнавала досить радикальних змш [3, с. 99-105.]. У список ознак правово1' держави включалися досить рiзноманiтнi прояви властивостей право1' держави. Нерiдко до складу принцитв правово1' держави поряд з ними включаються передумови, умови й наслщки становлення правово1' державноcтi. То актуальшшою е наукова проблема визначення сутнюних ознак i елементiв правово1' держави й вщдшення вiд них ознак, що мають другорядне значення.
Сутнюними ознаками правово1' держави прийнято вважати таю прояви ïï ознак, яю визначають ïï природу, головнi системш влаcтивоcтi, якi доcтатнi для того, щоб iдентифiкyвати правову державнicть як особливу оргашзацшно-правову форму здiйcнення державноï влади. Сyкyпнicть cyтнicниx ознак дае змогу в^^знити правову державу вщ держави, що не досягла правовоï державноcтi, але й позначити джерела формування cycпiльноï iдеологiï, здатноï на конструктивно-критичний анатз сучасних cоцiально-полiтичниx процешв.
На нашу думку, цiлком слушною е думка А. М. Величко, який стверджуе, що не можна визнати ютотними другорядш й очевидно факультативш ознаки, такi як "подш влади", "зосередження вcix прерогатив державно-владного регулювання в cиcтемi державних шститупв", "встановлення в законi й проведення на cправдi cyверенноcтi державноï влади" i т.д. Об'ективно це приводить до необгрунтованого розширення низки ознак, яю в дiйcноcтi не дозволяють правильно визначити найxарактернiшi елементи вчення, що нас цiкавить [4, с. 10.].
Разом з тим, нерщко надмiрне захоплення виявленням все бiльшоï кiлькоcтi ознак правовоï держави залишае без уваги такi його аспекти, як визначають його cоцiальнy природу й виправдують його морально-етичну, полггичну й правову cyтнicть - наприклад, народне представництво.
Огляд описових визначень правовоï держави дае нам тдстави висунути припущення, що основним системоутворюючим принципом правовоï держави е "верховенство закону" або "панування права". Справдi, ця властивють правовоï державноcтi е необхщною умовою для придбання державою шших властивостей, що характеризують ïï як правову. Якщо теоретично допустити, що в суспшьств досягнуте щире панування права, то iншi його характеристики, що приводяться як ознаки у визначенш поняття правовоï держави, стають або cамi собою, що розумдаться (забезпеченicть основних прав i свобод, лептимнють пyблiчноï влади), або здобувають допомiжний (забезпечувальний, охоронний) характер стосовно системоутворення (незалежне правосуддя, подш влади). Однак, не слщ вважати, що такий висновок може завершити теоретичш пошуки оcновноï влаcтивоcтi правовоï державносп й дае вiдповiдь на питання, що таке правова держава. Щонайменше вш вимагае вщповщного обгрунтування, що може дати аналiз становлення й розвитку концепцп правовоï державноcтi. Представлен мiркyвання е лише спробою спрощено сформулювати дослщницьку парадигму правовоï державносп, у центр якоï поставлено, на нашу думку, виршення ключових питань: що варто розумгги пiд верховенством закону й верховенством права; яке стввщношення закону й права; яю критери закону, верховенство якого припустимо як системотворчий принцип правовоï державносп; яким мiнiмально необxiдним вимогам повинна вщповщати правотворчicть, щоб максимально забезпечувати верховенство iдеалiв правоï державноcтi.
Сучасш теоретики права й держави по^зному визначають cyкyпнicть якостей, якi становлять правову державнють. Ознаки правовоï держави у деяких випадках вибудовуються в певну iерарxiчнy послщовнють, яка зводиться до визначення "головноГ' або "основноГ' ознаки. Цього, звичайно, бувае достатньо для опису правовоï держави, але не може задовольнити дослщника, мета якого - на оcновi сутнюних характеристик правовоï держави розвинути теоретичш уявлення про окремi аспекти ïï бущвництва й фyнкцiонyвання, зокрема - правотворчосп.
Наприклад, В. В. Лазарев i А. В. Корнев головною ознакою правовоï держави вважають щею народного суверенитету, а потiм розкривають змют ознак правовоï держави в такш поcлiдовноcтi:
панування закону (права), подш влади, реальне забезпечення прав i свобод особи [5, с. 376-380.]. Загалом можна погодитися з таким тдходом. Справд^ суверенитет народу, якщо вiн забезпечений i реальний, виражасться, передусiм, у свободi вибору способу управлiння суспшьством i формування державно-владних структур народом. Звичайно, народний суверенитет мае свое вираження й в змют нормативно-правових акпв. Звiдси правова держава повинна мати таку систему правоутворення, що забезпечувала б реалiзацiю суверештету народу в нормативно-правових актах. Отже, представлена система ознак правово! державносп при детальному ïï розглядi опираеться на суверенну волю народу, що повинна бути виражена в законах i шших нормативно-правових актах.
В. С. Нерсесянц розкривае поняття правовоï держави в контексп розроблюваноï ним лiбертарно-юридичноï теори, заснованоï на розмежуваннi права й закону. Вш видiляе три положення, без яких, на його думку, не можна говорити про сучасну правову державу. "Досвщ полттико-правово1' думки, - пише вiн, - свщчить про те, що правова держава - як спещальна конструкщя (модель) правово1' органiзацiï публiчно-полiтичноï (державно!) влади й особлива форма правових взаемозв'язюв мiж iндивiдами, суспiльством i державою - означае офщшне визнання, закршлення й дотримання щонайменше трьох положень: 1) природжених i невщчужуваних (природних) прав i свобод людини (^м вiдповiдних прав i свобод громадянина); 2) верховенства правового закону; 3) правово1' оргашзацп само1' системи державно1' влади на основi принципу подшу влади на законодавчу, виконавчу й судову" [6, с. 309.]. Отже, В. С. Нерсесянц, за нашим переконанням, видшяе три, хоча й тюно взаемозалежних, але достатньо самостшних проблем, виршення яких i означало б реалiзацiю концепцiï правово1' держави. При цьому слiд зазначити, що три компоненти правово1' державносп автор трактуе як систему забезпечення панування права, що, на його думку, i е суть правово1' державносп. "Ц три компоненти правово1' держави (гумаштарно-правовий, нормативно-правовий i шституцшно-правовий) тюно взаемозалежш, припускають один одного i являють собою лише рiзнi аспекти панування права в рiзних сферах життя людей" [7, с. 309.], - пише В. С. Нерсесянц. Неважко помпити, що сутнютю правово1' держави автор визнае "панування права".
Перераховуючи характернi ознаки сучасно1' правово1' держави, В. В. Оксамитний на перше мюце ставить демократичний державно-полпичний режим, пiд яким розумiе стабшьшсть i легiтимнiсть засобiв i методiв державно1' влади. Як самостiйнi ознаки правово1' держави автор видiляе "зв'язанють правом" i "верховенство закону". Далi за списком як ознаки називаються: подiл влади, непорушнiсть прав особистосп, розвинене громадянське суспшьство [8, с. 201]. Очевидно, що автор дав традицшний перелш ознак правово1' держави, не ставлячи завдання 1'хньо1' систематизацп й виявлення 1'хньо1' iерархiï й взаемозв'язку.
Один iз найвизначнiших теоретиюв сучасно1' правово1' науки, вiдомий фахiвець з проблем правово1' державностi М. Н. Марченко вказуе, що правова держава, незважаючи на сво1' особливосп, не втрачае загальних ознак держави. Систему ознак правово1' держави, на думку М. Н. Марченко, очолюе принцип "верховенства закону", причому "не в розширювальному змюи, ототожнюючись iз правом, а в самому прямому своему значенш" [9, с. 407-408.]. По^м автор визначае ознаки правово1' держави у такому порядку: гарантування i непорушнють прав i свобод громадян; принцип взаемно1' вiдповiдальностi громадянина й держави; принцип подшу влади; тдтримка режиму демократа, законностi й конституцшносп. Навряд чи можна визнати цей перелш бездоганним, особливо щодо верховенства закону незалежно вiд його змюту. Але одним iз принципових досягнень у характеристик правово1' державносп варто визнати те, що М. Н. Марченко зовшм справедливо й обгрунтовано розрiзняе ознаки правово1' держави й умови, при яких можливо ïï становлення й функцюнування. Такими умовами автор називае досягнення високого рiвня полiтичноï й правовоï свщомосп людей, вiдповiдна загальнолюдська культура. З такою метою автор пропонуе забезпечити виховання в населення досить високого рiвня компетентности для свiдомоï учасп в управлiннi правопорядком; затвердження принципу плюралiзму думок i суджень у вшх сферах життя суспiльства й держави; розвиток системи самоврядування народу в центрi й на мюцях; послщовне розширення й поглиблення в сферi економiки, полiтики, культури, науки, у сощальнш сферi життя суспшьства принципiв реальноï демократiï [10, с. 407-408].
На нашу думку, не е безперечною думка, вщповщно до я^' суть правовоï держави зводиться до гуманiстичноï iдеï. "Суть концепцп правовоï держави, вихiдний пункт для наступних мiркувань i
обгрунтування конкретних вимог полягае в аналiзi сшввщношення не так держави й права, що випливае з назви, як держави й особистосп. Основне положення теори правово1' державноcтi зазначае: у будь-яких ситуащях iнтереcи особистосп мають прiоритет перед iнтереcами держави" [11, с. 452]. Поза сумшвом, особиспсть, ïï права й свободи е вищою цшнютю й головним об'ектом охорони й захисту правовоï держави. Однак, концепцiя правовоï держави, на нашу думку, являе собою лише одну з щейних конструкцш (поряд з концепщями cоцiальноï, демократично^ cвiтcькоï держави), що забезпечують цю вищу цшнють, а саме вищу на сучасному етапi розвитку форму юридичного змюту держави. Автори цiеï концепцiï (В. В. Лазарев i С. В. Липень) верховенству права над державою вщводять у перелшу ознак лише п'яте мюце тсля таких ознак, як наявнicть розвиненого громадянського суспшьства, визнання суверенитету народу, подш влади.
Про тдпорядкування держави праву свщчить такий коментар: "Дане положення нерщко проголошуеться як основна або навпъ едина ознака правовоï держави. Це - теорiя правовоï держави у вузькому змicтi, так вона розглядаеться в окремих роботах, присвячених в основному юторичному аспекту cправжньоï проблеми. У шдпорядкуванш держави праву полягае практичний змют концепцп правовоï держави: у дiяльноcтi державних оргашв не повинна панувати сваволя, ця дiяльнicть повинна бути чимсь (правом!) обмежена.
У наущ склалося два основних варiанти розyмiння такого принципу, кожний з яких мае cвоï переваги й недолши:
- обмеження дiяльноcтi держави нею ж виданим писаним, позитивним правом, правом, що вмщуеться в нормативних актах. Це так звана держава законности Однак тшьки таким положенням не вичерпуеться розумшня правовоï держави;
- обмеження дiяльноcтi держави iдеальним, справедливим правом, у якосп якого можуть виступати, наприклад, природш права людини" [12, с. 452].
Наведена цитата найбшьш красномовно демонструе сучасне положення справ з розумшням правовоï державносп в теоретико-правовш наyцi.
Наведений аналiз показуе, що проблемi клаcифiкацiï ознак правовоï державноcтi придiлялоcя недостатньо уваги як об'екту спещального монографiчного дослщження. Враховуючи також, що вона не може бути повноцшно доcлiджена в нашш cтаттi, а також, беручи до уваги, що для подальшого доcлiдження нам необxiдно сформулювати й аргументувати власне бачення системи принцитв правовоï держави з метою встановлення вихщних начал визначення ознак правотворчосп, що вщповщае цим iдеалам, нам усе-таки варто звернутися до юторичних корешв даного вчення. Варто вщразу обмовитися, що це завдання ми за можливосп спростимо, опираючись на авторитетних фаxiвцiв з icторiï полпичних i правових вчень, i основну увагу придшимо ученим кiнця XIX - початку XX ст., тому що ïxm погляди нам найбшьш близью.
Першi уявлення про державу, засновану на пануванш закону, сформувалися ще в Давнш Греци. Сократ, Платон, Аристотель, Полiбiй розвивали щ уявлення. Наприклад, Аристотель твердив, що там, де вщсутня влада закону, немае мюця i якiй-небyдь формi державного ладу. В епоху демократичних революцш (XVII-XVIII ст.) цi ще1" лягли в основу новоï державносп (ïx розвивали в Голландiï - Г. Гроцш i Б. Сшноза, в Англiï - Т. Гоббс i Д. Локк, у Францп -П. Гольбах, Ш. Монтеск'е i Д. Дiдро, у США - Т. Джефферсон i Т. Пейн). Але тшьки в XIX в. у працях шмецьких фiлоcофiв I. Канта, Г. Гегеля, а також юриспв Р. фон Моля, К. Т. Велькера й шших сформувалася цшсна теорiя правовоï держави, що стала перетворювався в життя. В Украш цю теорiю розвивали С. Днютрянський, Б. Кicтякiвcький, В. В. Копейчиков, М. I. Козюбра, А. М. Рабшович, С. А. Котляревский, Г. Ф. Шершеневич i ш.
Б. Юстяювський бачив у концепцп правовоï держави два головш начала - обмеженicть державноï влади законом i участь народу не тшьки в оргашзацп державного апарату, але й у встановленш правового порядку. Вш писав: "Характеризуючи правову державу загалом, треба визнати, що основна ознака цiеï держави полягае в им, що в ïï владi покладеш вiдомi настанови, а саме тут влада обмежена й тдзаконна. Крiм того, у правовш державi як деякi органи влади, так i сам правовий порядок оргашзуються за допомогою самого народу" [13, с. 452].
Велике значення надавав Б. Юстяювський i основнш характеристик змюту закону, яким повинна бути обмежена дiяльнicть держави i ïï оргашв. На його думку, за позитивним правом може бути визнане верховенство, якщо воно забезпечуе недоторканнють природних прав i свобод особи:
"Обмеженють влади в правовш державi створюеться визнанням за особистютю невiд'емних, непорушних i недоторканних прав. Уперше в правовш або конституцшнш державi визнаеться, що е вщома сфера самовизначення й самопрояву особистосп, у яку держава не мае права втручатися". [14, с. 328].
Вважаемо, що для теми нашого дослщження принципове значення мае висновок Б. Кютяювського: "Органи державноï влади бувають дшсно зв'язанi законом тiльки тодi, коли 1м протистоять громадяни, надiленi суб'ективними публiчними правами. Тiльки маючи справу з уповноваженими особами, що можуть пред'являти правовi домагання до самоï держави, державна влада виявляеться змушена незмшно дотримуватися закошв" [15, с. 329].
Знаний юрист i фшософ права Л. М. Родюнов у дослщженш "Правова держава" на початку XX столггтя писав: "Великий змют розвитку демократичних начал, за яю боролися й борються народи, укладаеться в т1м, що тiльки таким шляхом - i нiяким шшим - може бути досягнуте забезпечення прав, а стало бути, i штереив суспшьства й окремих особистостей у держава Адже iнтереси людськоï особистостi i ïï гiднiсть становлять кшцеву мету всiх полiтичних рухiв i переворотiв. А так як свщомють сучасного людства говорить про рiвну гiднiсть кожноï окремоï особистосп, то справедливий державний устрш повинен забезпечити вшм i кожному вшьний розвиток всiх природних сил i здiбностей, задоволення всiх розумних потреб" [16, с. 16]. Варто помпити, що автор з'еднуе щею правовоï держави не тiльки з щеею демократичного правлiння, метою якого повинно стати рiвна гiднiсть кожноï окремоï особистостi й вiльного ïï розвитку. Отже, правова держава трактуеться як певна система вимог не тшьки до державноï влади, але й до обмежуючого ïï закону. Закон повинен обмежувати сваволю чиновниюв з метою забезпечення свободи й рiвноï гщносп кожному члену полпичного ствтовариства.
Трохи з шшого погляду розглядав правову державнють С. А. Котляревський. У дослщженш "Правова держава й зовшшня полпика" вiн пiдкреслював, що щея правовоï держави "е зрший плiд тiеï довгоï боротьби за право, що представляе одну з найважливших глав в ютори людськоï цивiлiзацiï й, вирiсши на цш, столiттями обробленому грунтi, вона може безпечно зустрпи напружену переоцiнку цшностей, пiдйом хвилi й скепсису, i критики" [17, с. 1]. 1дея правовоï держави не обмежуеться питаннями держави й права. На думку С. А. Котляревського, "скеровуючи роботу юриста, зайнятого тлумаченням будови й життя сучасноï держави, вона в той же час висвплюе шлях полгтиков>практику, який визначае, що вщповда на завдання, поставлен перед цiею державою, можуть бути мщними придбаннями, перетворитися в невщ'емне нацiональне надбання, лише будучи зодягненш в правовi норми" .
Найбшьше нам iмпонуе пiдхiд до визначення правовоï держави В. М. Гессена. Не вш його правовi погляди можуть задовольнити прихильниюв "широкого" розумшня права. Трохи спрощено трактуеться нам супщряднють державноï влади нею ж виданому формальному закону. Вим, один iз визнаних юристiв перiоду демократичних i лiберальних надiй у Росп пiдкреслив основну iдею правовоï держави. Якщо в правовш державi здшснення виконавчих i судових функцiй стопъ "пiд правом", то вiдмiнною властивютю такоï держави е прiоритет законодавчоï влади. Вiн писав: "Правовою називаеться держава, що визнае для себе як уряду створюваш ним же як законодавцем юридичш норми. Правова держава у свош дiяльностi, у здшсненш урядових i судових функцш зв'язано й обмежена правом, стопъ пiд правом, а не поза i над ним... Прюритет законодавчоï влади, -продовжуе далi В. М. Гессен, - як влади верховноï - вщмшна властивiсть правовоï держави. Вона знаходить вираження у формальному понятп закону в якосп вищоï юридичноï норми в державГ' [18, с. 12].
Висновки. По-перше, питання про систематизащю ознак правовоï держави сьогоднi у теорiï права не розглянуто як самостшний предмет дослщження. Сучаснi автори здебiльшого одностайш у визначеннi сукупностi ознак правовоï держави, хоча включають у ï^rn склад i принципи, i умови, i наслщки (мету).
По-друге, спроби систематизацп ознак правовоï держави зводяться до виявлення головноï ознаки (ще]) правовоï держави. У цьому випадку ми маемо два основних варiанти: а) основною ознакою правовоï держави визнаеться прюритет штерешв особистостi перед штересами держави;
б) основною ознакою визнасться "верховенство права над державою", "панування права" (як варiант) i (як iнший варiант) "зв'язанiсть держави правом".
I, по-трете, короткий огляд ютори розвитку ще! правово! державностi й уважнiше дослщження вчень про правову державу правознавщв кiнця XIX - початку XX столггтя дае нам змогу запропонувати власну систему характеристик правово! держави, що, на нашу думку, може стати методолопчною основою дослщження правотворчосп в правовш держава
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Кистяковский Б. А. Философия и социология права /Б. А. Кистяковский. - СПб.: РХГИ, 1999. - 281 с. 2. Величко А. М. Государственные идеалы России и Запада. Параллели правовых культур / А. М. Величко. - СПб.: Издательство Юридического института (Санкт-Петербург), 1999. - 100 с. 3. Нерсесянц В. С. Философия права / В. С. Нерсесянц. - Москва: Изд. Группа Норма Инфра-М. 1997. - 357 с. 4. Величко А. М. Государственные идеалы России и Запада. Параллели правовых культур / А. М. Величко. - СПб.: Издательство Юридического института (Санкт-Петербург), 1999. - 150 с. 5. Общая теория права и государства: учебник / под ред. В. В. Лазарева. -2-е изд., перераб. и доп. - Москва: Юристь, 1996. - 380с. 6. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства / В. С. Нерсесянц. - Москва : ИНФРА - М., 1999. - 309 с. 7. Там само. С. 309. 8. Оксамытный В. В. Теория государства и права: учебник для студентов высших учебных заведений / В. В. Оксамытый. - Москва: Изд-во "ИМПЭ-ПАБЛИШ", 2004. - 201 с. 9. Теория государства и права. Учебник. Издание 3-е, расширенное и дополненное. Под ред. М. Н. Марченко. -Москва: Издательство ЗЕРЦАЛО, 2001. - 408 с. 10. Там само. С.407-408. 11. Лазарев В. В. Теория государства и права: учебник для вузов. - 2-е изд., испр. и доп. / В. В. Лазарев, С. В. Липень. -Москва: Спарк, 2000. - 452 с. 12. Лазарев В. В. Теория государства и права: учебник для вузов. -2-е изд., испр. и доп. /В. В. Лазарев, С. В. Липень. - Москва: Спарк, 2000. - 455 с. 13. Кистяковский Б. А. Философия и социология права / Б. А. Кистяковский. - СПб.: РХГИ, 1999. - 261 с. 14. Кистяковский Б. А. Философия и социология права /Б. А. Кистяковский. - СПб.: РХГИ, 1999. С. 328. 15. Там само. С. 329. 16. Родионов Л. М. Правовое государство / Л. М. Радионов. - Москва, 1906. - 451 с. 17. Котляревский С. А. Правовое государство и внешняя политика / С. А. Котляревський. - Москва, 1909. - 321 с. 18. Гессен В. М. О правовом государстве / В. М. Гессен. - СПб., 1906. - 251 с.
REFERENCES
1. Kistyakovskiy B. A. Filosofiya i sotsiologiyaprava [Philosophy and Sociology of the Law] SPb.: RKhGI Publ., 1999. 281 p. 2. Velichko A. M. Gosudarstvennye idealy Rossii i Zapada. Paralleli pravovykh kul'tur. [Russian and Western State Sdeals. Parallels of the Legal Cultures] SPb.: Yuridicheskii institut Publ., 1999. Pp. 10. 3. Nersesyants V. S. Filosofiya prava. [Philosophy of the Law] Moscow, Gruppa Norma Infra Publ. 1997. Pp. 99-105. 5. Obshchaya teoriya prava i gosudarstva: Uchebnik / Pod red. V. V. Lazareva. - 2-e izd., pererab. i dop. [General Theory of Law and State] Moscow, Yurist Publ., 1996. Pp. 376-380. 6. Nersesyants V. S. Obshchaya teoriya prava i gosudarstva. [General Theory of Law and State] Moscow, INFRA Publ., 1999. 309 p. 8. Oksamytnyy V. V. Teoriya gosudarstva i prava: Uchebnik dlya studentov vysshikh uchebnykh zavedeniy. [Theory of State and Law] Moscow "IMPE-PABLISh" Publ., 2004. 201 p. 9. Teoriya gosudarstva i prava. Uchebnik. Izdanie 3-e, rasshirennoe i dopolnennoe. [Theory of State and Law]. Pod red. M.N. Marchenko.Moscow, ZERTSALO Publ., 2001. 11. Lazarev V. V. Teoriya gosudarstva i prava: Uchebnik dlya vuzov. 2-e izd., ispr. i dop. [Theory of State and Law] Moscow, Spark Publ., 2000. 452 p. 16. Rodionov L. M. Pravovoe gosudarstvo. [Constitutional State] Moscow, 1906. p. 16. 17. Kotlyarevskiy S.A. Pravovoe gosudarstvo i vneshnyaya politika [The Rule of Law and Foreign Policy] Moscow 1909. S. I. 18. Gessen V. M. O pravovom gosudarstve. [About the State of Law] SPb., 1906. pp. 12.
Дата надходження: 14.12.2016р.
